Ухвала

від 28.08.2024 по справі 757/37878/24-к

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/37878/24-к

пр. 1-кс-32922/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 серпня 2024 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , розглянувши в судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві клопотання прокурора першого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів у сфері протидії організованій злочинності Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю, Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 про накладення арешту, -

ВСТАНОВИВ:

до провадження слідчого судді Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 надійшло клопотання прокурора першого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів у сфері протидії організованій злочинності Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю, Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 про накладення арешту на майно, яке було вилучено 24.02.2024 в ході обшуку автомобіля BMW X7 M60I XDRIVE, д.н.з. НОМЕР_1 , VIN: НОМЕР_2 , в рамках кримінального провадження № 12022162480000902 від 27.07.2022.

Вказане клопотання обґрунтовує тим, що Головним слідчим управлінням Національної поліції України здійснюється досудове розслідування в кримінальному провадженні № 12022162480000902 від 27.07.2022 за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. ч. 1, 3, 4 ст.190, ч. 3 ст. 209, ч. 3 ст. 358 КК України.

Встановлено, що група невстановлених осіб, які проживають на території м. Києва, Київської, Одеської та Дніпропетровської області, у період з кінця 2021 року по теперішній час, використовують спеціалізоване програмне забезпечення для отримання несанкціонованого доступу до інформаційних (автоматизованих) систем банківських установ та технологій з підміни номерів телефонів (Session Initiation Protocol (SIP) вчиняють шахрайські дії з метою отримання неправомірного доступу до банківських рахунків громадян України і юридичних осіб для подальшого заволодіння грошовими коштами шляхом здійснення переказів на рахунки підконтрольних осіб.

Зазначена схема полягає у наступному: потерпілим надходять дзвінки начебто від співробітників підрозділу безпеки банківської установи у ході якого останнім повідомляють про спробу несанкціонованого доступу до їх рахунків та намагання здійснити списання грошових коштів з них. У подальшому за допомогою психологічних вербальних маніпуляцій, невстановлені особи дізнаються у потерпілих про наявні рахунки у банківських установах.

Після чого, використовуючи технологію підміни (заміни) ідентифікатору зв`язку за допомогою SIP -телефонії на фактичні номери банківських установ, зазначених на офіційних веб-сайтах і банківських картах, невстановлені особи здійснювали дзвінки потерпілим нібито від імені працівників банківських установ. Вказаними діями, невстановлені особи створюють у потерпілих хибне та ілюзорне сприйняття зазначених осіб як реальних працівників підрозділів безпеки банківських установ, що сприяє у подальшому виконанню їх вказівок для збереження своїх коштів, оскільки жодних сумнівів щодо законності останніх у них не має.

Надалі, невстановлені особи відправляють потерпілим заздалегідь розроблене посилання та за допомогою соціальної інженерії наполягають на необхідності переходу за ним начебто для зчитування ідентифікатору пристроїв (мобільних терміналів), їх прив`язки до рахунків та унеможливлення входу до онлайн сервісів банківських установ з інших сторонніх пристроїв. Однак, при переході за вказаними посиланнями в автоматичному режимі відбувається завантаження та інсталяція спеціального програмного забезпечення, яке, в свою чергу, переводить пристрій на якому встановлений такий застосунок у режим повного віддаленого доступу для сторонніх осіб.

Як наслідок, отримавши несанкціонований доступ до пристроїв, невстановлені особи, вводячи потерпілих в оману під виглядом необхідності збереження коштів, переконують у необхідності входу до онлайн сервісів банківських установ, проходження ідентифікації та здійснення переказів коштів на начебто транзитні і буферні рахунки банку. При цьому, маючи повний відділений доступ до пристроїв потерпілих, невстановлені особи вводять у відповідні графи номери заздалегідь відкритих і підконтрольних їм рахунків у банківських установах на які здійснюються перекази усіх наявних на рахунках «жертв» грошових коштів.

Так, на виконання доручення слідчого, оперативними співробітниками Департаменту контррозвідувального захисту інтересів держави у сфері інформаційної безпеки СБ України встановлено ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у яких вищевказаним способом у червні 2022 року шахрайським шляхом списано грошові кошти на загальну суму понад 1 300 000 гривень.

У ході проведення комплексу оперативно-розшукових заходів по матеріалам вказаного провадження, направлених на встановлення осіб, причетних до скоєння вказаного злочину, їх кримінальних зв`язків, місць тимчасового або постійного проживання, а також обставин вчиненого кримінального правопорушення, було отримано оперативну інформацію, що механізм з протиправного (шахрайського) заволодіння грошовими коштами громадян України і подальшої їх легалізації впроваджений та організований невстановленою особою з числа «хакерського» середовища з псевдонімом «ІНФОРМАЦІЯ_14».

З метою поширення інформації про власну протиправну діяльність останнім на форумах «хакерської» спрямованості розміщено відповідні оголошення щодо можливості використання за грошову винагороду створених ним протиправних механізмів, а також сприяння іншим невстановленим особам у їх злочинній діяльності.

Крім того, особа, що використовує нік-нейм «ІНФОРМАЦІЯ_14», на території різних регіонів України, зокрема Київської, Одеської, Дніпропетровської, Чернівецької областей, організував діяльність так званих «колл-центрів», представники яких, створюючи різноманітні соціально-орієнтовані фейкові платформи, використовуючи засоби соціальної інженерії та спеціальне програмне забезпечення (в тому числі задля унеможливлення ідентифікації кінцевих користувачів), здійснюють обдзвони громадян України з метою заволодіння шахрайським способом їх особистими грошовими коштами.

Разом з тим, створений « ОСОБА_6 » механізм легалізації майна, здобутого внаслідок вчинення зазначених шахрайських дій, полягає в наступному: грошові кошти акумулюються на підконтрольних останньому банківських рахунках, що, в свою чергу, були заздалегідь підготовлені, відкриті та передані йому (застосунки із ідентифікаторами доступу до системи «клієнт-банк») громадянкою України ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та її співмешканцем - ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які проживають за адресою: АДРЕСА_1 .

При цьому, пошук мобільних терміналів, їх налаштування та встановлення необхідних застосунків здійснюється ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , а також провадить протиправну діяльність у нежитловому приміщенні за адресою: АДРЕСА_3 - магазин з продажу мобільних телефонів та аксесуарів до них «ІНФОРМАЦІЯ_15». Після здійснення усіх необхідних технологічних налаштувань, мобільні термінали передаються ОСОБА_10 та ОСОБА_11 для їх подальшого використання у протиправній діяльності та передачі «ІНФОРМАЦІЯ_14».

Надалі, грошові кошти, отримані внаслідок протиправної діяльності, подрібнюються та переказуються на інші підконтрольні рахунки «ІНФОРМАЦІЯ_14», при цьому усі транзакції, з метою уникнення процедур фінансового моніторингу та ускладнення виявлення таких активів, здобутих злочинним шляхом, контролюючими та правоохоронними органами, здійснюються сумами до 30 000 гривень.

У здійсненні бухгалтерського обліку зазначеної протиправної діяльності невстановленій особі, яка використовує нік-нейм «ІНФОРМАЦІЯ_14», сприяє його співмешканка ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_3 , яка фактично спільно проживає з невстановленою особою з числа «хакерського» середовища з псевдонімом «ІНФОРМАЦІЯ_14» на території країн Євросоюзу.

24.02.2024 на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва, проведено обшук автомобіля BMW X7 M60I XDRIVE, д.н.з. НОМЕР_1 , VIN: НОМЕР_2 , який використовує ОСОБА_12 .

За результатом обшуку виявлено та вилучено майно, що не входить у перелік майна, дозвіл на вилучення якого надано Печерським районним судом м. Києва, а саме:

- Два ключі запалювання від автомобіля BMW X7 M60I XDRIVE, д.н.з. НОМЕР_1 , VIN: НОМЕР_2 ;

- Свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу BMW X7 M60I XDRIVE, д.н.з. НОМЕР_1 , VIN: НОМЕР_2 на ім`я ОСОБА_12 , виданий ТСЦ 5141, НОМЕР_9;

- Акт № 24-27 прийому-передачі автомобіля від 21.02.2024 на 1 арк.;

- Лист вих. № 76110-2809 від 23.02.2024 на 1 арк.;

- Автомобіль BMW X7 M60I XDRIVE, д.н.з. НОМЕР_1 , VIN: НОМЕР_2 .

25.02.2024 постановою слідчого, вищевказані речі та документи визнано речовими доказами в кримінальному провадженні.

При цьому у ході огляду мобільного телефону «iPhone 15 ProMax», Imei 1: НОМЕР_5 , Imei 2: НОМЕР_6 , з мобільними номерами: № НОМЕР_7 , № НОМЕР_8 , вилученого 24.02.2024 на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва за місцем проживання ОСОБА_12 , за адресою: АДРЕСА_4 в « ІНФОРМАЦІЯ_5 » у месенджері «Telegram» виявлено спілкування із її співмешканцем індентифікованим під ніком « ОСОБА_13 », що відомий у «хакерському» середовищі з псевдонімом « ОСОБА_14 » та використовує підроблений паспорт громадянина України на ім`я ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_6 .

У даному спілкуванні ОСОБА_12 підтверджує отримання протягом лютого 2024 року від даної особи віртуальних активів «криптовалюти» та подальший їх обмін для внесення першого кредитного платежу у розмірі 1 531 053 грн. необхідного для придбання автомобіля BMW X7 M60I XDRIVE, д.н.з. НОМЕР_1 , VIN: НОМЕР_2 загальною вартістю 5 502 948, 49 грн., а також погашення останнього кредитного платежу у розмірі 1 020 129, 17 грн. за раніше придбаний автомобіль BMW X4 M40i/G02 загальною вартістю 2 532 967,65 грн.

Таким чином, для уникнення обмежень із сторони суб`єктів первинного фінансового моніторингу ОСОБА_12 надала в АТ «Кредіт Агріколь» підроблені довідку № 9 та № 8 про нібито отримані доходи від ТОВ «Світ Бухгалтерії». Зазначені відомості, щодо використання завідомо підроблених документів детально обговорюються вказаними особами і директором ТОВ «Світ Бухгалтерії» - ОСОБА_16 , та відображені у протоколі огляду від 28.02.2024.

Зважаючи на вказані обставини, органом досудового розслідування 23.03.2024 додатково внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024000000000589 щодо вчинення за попередньою змовою групою осіб фінансових операцій з майном, одержаним злочинним шляхом, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 209, а також за № 12024000000000590 щодо вчинення за попередньою змовою групою осіб використання завідомо підроблених офіційних документів при укладенні кредитного договору між ОСОБА_12 та АТ «Креді Агріколь Банк», за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 3 ст. 358 КК України. У свою чергу, матеріали вказаних кримінальних проваджень, 04.04.2024 об`єднано із матеріалами кримінального провадження № 12022000000001065, які в подальшому обєднанні із матеріалами кримінального провадження № 12022162480000902 від 27.07.2022.

При цьому, органом досудового розслідування 21.06.2024 отримано відомості із Державної податкової служби України відповідно до яких ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_4 РНОКПП НОМЕР_3 не отримувала будь-якого доходу від ТОВ «Світ Бухгалтерії» (ЄДРПОУ 42609567).

Додатково отримано відомості із Пенсійного фонду України, відповідно до яких ТОВ «Світ Бухгалтерії» (ЄДРПОУ 42609567) з 2021 року не здійснювало оплату загальнообов`язкового внеску соціального страхування за ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_4 РНОКПП НОМЕР_3 .

Крім цього, протоколом огляду відомостей отриманих в Пенсійному фонді України відносно ТОВ «Світ Бухгалтерії» (ЄДРПОУ 42609567) від 26.06.2024, встановлено, що внески загальнообов`язкового соціального страхування за ОСОБА_12 від зазначеної юридичної особи не сплачувались.

Додатково в ході огляду мобільного телефону ОСОБА_12 отримано інформацію про можливу причетність вказаних вище осіб і до підроблення документів, що посвідчують особу, а також інших фінансових документів.

В судове засідання слідчий, прокурор не з`явився, про причини своєї неявки не повідомили. Прокурор подав заяву про розгляд клопотання у його відсутність та зазначив, що клопотання підтримує в повному обсязі.

В судове засідання власник майна не з`явився, про дату, час та місце розгляду клопотання повідомлявся шляхом вручення повістки слідчому, про причини своєї неявки не повідомив, власну правову позицію не виклав.

Фіксація під час розгляду клопотання слідчим суддею за допомогою технічних засобів на підставі ч. 1 ст. 107 КПК України не здійснювалась.

Відповідно до п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України одним із заходів забезпечення кримінального провадження є арешт майна.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

Згідно ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Статтею 98 КПК України, визначено, що речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Частиною 2 ст. 168 КПК України передбачено, що тимчасове вилучення майна може здійснюватися також під час обшуку, огляду.

Частиною 10 ст. 170 КПК України, передбачено, що арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

Згідно положень ч. 11 ст. 170 КПК України заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

Відповідно абзацу 2 ч. 5 ст. 171 КПК України, у разі тимчасового вилучення майна під час обшуку, огляду, здійснюваних на підставі ухвали слідчого судді, передбаченої статтею 235 цього Кодексу, клопотання про арешт такого майна повинно бути подано слідчим, прокурором протягом 48 годин після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, в якої його було вилучено.

Крім того, слід зазначити, що відмова в задоволенні клопотання про арешт майна можлива лише, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абз. 2 ч. 1 ст.170 КПК України (ч. 1 ст.173 КПК України).

При вирішенні питання про арешт майна, яке має значення для виконання завдань кримінального провадження, слідчий суддя, суд повинен враховувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб (ч. 2 ст. 173 КПК України).

Таким чином, такої підстави для відмови в арешті майна як пропущення строку звернення з клопотанням КПК не передбачено ні серед умов, які враховуються при вирішенні питання про арешт майна як речових доказів (чи навіть з інших підстав), ні серед підстав для відмови в задоволенні клопотання про арешт.

Отже, сам по собі факт порушення строку звернення до слідчого судді для вирішення питання про арешт не може бути підставою для відмови в арешті майна, яке відповідає завданням кримінального провадження. Вказане обумовлюється тим, що порушення строку на звернення з клопотанням про арешт майна не позбавляє таке майно доказової (у разі його арешту як речового доказу) чи забезпечувальної (при забезпеченні цивільного позову чи можливої конфіскації) «сили» в кримінальному провадженні, тому потребує забезпечення його збереження, зокрема, шляхом накладення арешту.

Крім того, варто зазначити, що сплив процесуального строку виконання обов`язку вжиття заходів до збереження майна не припиняє необхідності виконати цей обов`язок стороною обвинувачення і не тягне за собою припинення повноважень службової особи на здійснення обов`язкової дії. Аналогічна правова позиція щодо правових наслідків пропуску строку виконання обов`язку детально висвітлена в постанові колегії суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду від 08.04.2020 у справі №263/15845/2019.

Тобто, з одного боку порушення передбаченого ч. 5 ст. 171 КПК України строку є юридичним фактом, з яким закон пов`язує припинення режиму тимчасового вилучення майна (ст. 169 КПК України «Припинення тимчасового вилучення майна»), встановлює обов`язок негайно повернути майно особі, в якої воно було тимчасово вилучене, а з іншого - не є підставою для відмови в арешті майна. Така суперечність, на переконання суду, вирішується наступним чином.

Правові інститути тимчасового вилучення майна та арешту майна є пов`язаними, але відносно автономними, з різними цілями та правовими наслідками, вони стосуються різних аспектів процесу доказування.

Правове значення встановленого законодавцем строку, визначеного як «протягом 48 годин після вилучення майна» (абз. 2 ч. 5 ст. 171 КПК України) для звернення із клопотанням про арешт майна полягає в тому, що законодавцем презюмується достатність цього часу для сторони обвинувачення, щоб визначитись з приналежністю майна, наявністю достатніх підстав для його арешту та підготувати відповідне мотивоване клопотання з одного боку, та встановлено такий нетривалий проміжок часу втручання у право власності особи (тимчасове позбавлення її правомочностей володіння та користування) в інтересах кримінального провадження, протягом якого можливе утримання майна особи в силу закону, без вмотивованого рішення суду, для вирішення його подальшої долі слідчим, прокурором (у разі бездіяльності, нереалізації обов`язку звернення з клопотанням до слідчого судді, суду про арешт такого майна) або слідчим суддею, судом з урахуванням належності, вагомості такого майна (речей) для досягнення завдань кримінального провадження.

Таким чином, положення ч. 5 ст. 171 КПК України у взаємозв`язку із положеннями ч. 1 ст. 169 КПК України визначають лише тривалість законного перебування (утримання) чужого майна (вилученого в результаті обшуку) в розпорядженні сторони обвинувачення (слідчого, прокурора). Будь-яке подальше перебування (поза межами встановленого процесуального строку та часу, необхідного для негайного повернення), утримання такого майна слідчим, прокурором є таким, що не має правових підстав та є втручанням в право власності особи, якій належить це майно, без законних на те підстав.

У той же час, вказані порушення речових прав не можуть перешкоджати досягненню цілей й завдань кримінального провадження, якими, зокрема, є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини. Адже головним призначенням кримінального провадження як процесуального зводу норм є ефективна реалізація матеріально-правових норм кримінального права. Своїм завданням КК України має правове забезпечення охорони прав і свобод людини і громадянина, власності, громадського порядку та громадської безпеки, довкілля, конституційного устрою України від злочинних посягань, забезпечення миру і безпеки людства, а також запобігання злочинам.

Таким чином, норми КПК України щодо правового режиму, тривалості, припинення тимчасового вилучення майна функціонально призначені перш за все для вирішення цивільно-правових аспектів такого тимчасового вилучення та встановлення обов`язку щодо негайного повернення майна законному його володільцю у разі пасивності, незацікавленості сторони обвинувачення у його використанні для вирішення завдань кримінального провадження.

Правові наслідки можливих порушень процесуальних строків, про які йдеться, на переконання слідчого судді, лежать в площині матеріально-правової юридичної відповідальності (наприклад, цивільно-правова відповідальність за утримання відповідного майна без законних на те підстав або у разі втрати чи знищення речового доказу (ч. 4 ст.100 КПУ України, дисциплінарна відповідальність прокурора, слідчого за неналежне виконання службових обов`язків, кримінальна відповідальність у разі наявності відповідних підстав тощо).

Крім цього, вирішення слідчим суддею, судом питання про арешт майна, яке було правомірно тимчасово вилучене, при порушенні строку звернення слідчим, прокурором із клопотанням про арешт, відбувається в період часу, коли режим тимчасового вилучення припинився (п. 3 ч. 1 ст. 169 КПК України).

Таким чином, вирішення питання щодо арешту майна залежить від того, чи має воно значення для досягнення завдань кримінального провадження, а не від того, чи своєчасно звернувся слідчий, прокурор з відповідним клопотанням до слідчого судді.

Зазначена позиція узгоджується з усталеною практикою Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду (ухвали від 05.12.2019 у справі №991/1463/19; від 16.12.2019 у справі №991/1463/19; від 02.02.2022 у справі №991/416/22; від 05.06.2023 у справі №991/4336/23).

Надані суду матеріали свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою забезпечення кримінального провадження, а слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення кримінального правопорушення, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих даних визначити, що їх сукупність, відповідно до вимог ст. 170 КПК України, є достатньою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.

Дослідивши надані матеріали, враховуючи відповідно до вимог ст. 173 КПК України наявність даних про достатність доказів, що вказують на наявність ознак кримінальних правопорушень, передбачених ч. ч. 1, 3, 4 ст.190, ч. 3 ст. 209, ч. 3 ст. 358 КК України, наявність даних про належність майна, на яке прокурор просить накласти арешт, з метою забезпечення збереження речових доказів, слідчий суддя вважає необхідним задовольнити клопотання, накласти арешт на майно, оскільки вважає наявні передбачені ст. 170 КПК України підстави для його накладення, та заборонити розпоряджатися та використовувати зазначене майно.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 170-173, 175, 309, 372, 392, 532 КПК України, -

УХВАЛИВ:

Клопотання прокурора першого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів у сфері протидії організованій злочинності Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю, Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 про накладення арешту - задовольнити.

Накласти арешт на майно, яке було вилучено 24.02.2024 в ході обшуку автомобіля BMW X7 M60I XDRIVE, д.н.з. НОМЕР_1 , VIN: НОМЕР_2 , в рамках кримінального провадження № 12022162480000902 від 27.07.2022, а саме:

- Два ключі запалювання від автомобіля BMW X7 M60I XDRIVE, д.н.з. НОМЕР_1 , VIN: НОМЕР_2 ;

- Свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу BMW X7 M60I XDRIVE, д.н.з. НОМЕР_1 , VIN: НОМЕР_2 на ім`я ОСОБА_12 , виданий ТСЦ 5141, НОМЕР_9;

- Акт № 24-27прийому-передачі автомобіля від 21.02.2024 на 1 арк.;

- Лист вих. № 76110-2809 від 23.02.2024 на 1 арк.;

- Автомобіль BMW X7 M60I XDRIVE, д.н.з. НОМЕР_1 , VIN: НОМЕР_2 , із забороною його відчуження, розпорядження та/або користування.

Ухвала підлягає негайному виконанню.

Ухвала про накладення арешту може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя: ОСОБА_1