Ухвала

від 07.10.2024 по справі 757/37878/24-к

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа №757/37878/24-к Слідчий суддя в суді першої інстанції - ОСОБА_1

Провадження № 11-сс/824/6056/2024 Суддя-доповідач у суді апеляційної інстанції - ОСОБА_2

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2024 року Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:

головуючого судді: ОСОБА_2 ,

суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

при секретарі судового засідання - ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали провадження за апеляційною скаргою представника власника майна ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 28 серпня 2024 року про арешт майна,

за участю:

прокурора ОСОБА_8 ,

представника власника майна ОСОБА_7 ,

в с т а н о в и л а:

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 28 серпня 2024 року задоволено клопотання прокурора першого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів у сфері протидії організованій злочинності Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю, Офісу Генерального прокурора ОСОБА_9 про накладення арешту на майно, яке було вилучено 24.02.2024 року в ході обшуку автомобіля BMW X7 M60I XDRIVE, д.н.з. НОМЕР_1 , VIN: НОМЕР_2 , в рамках кримінального провадження № 12022162480000902 від 27.07.2022 року.

Накладено арешт на майно, яке було вилучено 24.02.2024 року в ході обшуку автомобіля BMW X7 M60I XDRIVE, д.н.з. НОМЕР_1 , VIN: НОМЕР_2 , в рамках кримінального провадження № 12022162480000902 від 27.07.2022 року, а саме:

- Два ключі запалювання від автомобіля BMW X7 M60I XDRIVE, д.н.з. НОМЕР_1 , VIN: НОМЕР_2 ;

- Свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 X7 M60I XDRIVE, д.н.з. НОМЕР_1 , VIN: НОМЕР_2 на ім`я ОСОБА_6 , виданий ТСЦ 5141, НОМЕР_10;

- Акт № 24-27 прийому-передачі автомобіля від 21.02.2024 року на 1 арк.;

- Лист вих. № 76110-2809 від 23.02.2024 року на 1 арк.;

- Автомобіль BMW X7 M60I XDRIVE, д.н.з. НОМЕР_1 , VIN: НОМЕР_2 , із забороною його відчуження, розпорядження та/або користування.

Не погоджуючись із ухвалою слідчого судді, представник власника майна ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, у якій просить поновити строк на апеляційне оскарження, скасувати ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 28.08.2024 року та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання прокурора про накладення арешту на тимчасово вилучене майно, яке було виявлене та вилучене 24.02.2024 року в ході обшуку автомобіля BMW Х7 М60І XDRIVE, д.н.з. НОМЕР_1 , VIN: НОМЕР_2 .

Обгрунтовуючи скаргу, апелянт посилається на те, що під час розгляду клопотання прокурора ані власник майна, ані його представник у судове засідання не викликалися та присутніми у суді не були.

В обґрунтування ухвали суду про арешт майна слідчий суддя безпідставно прийняв доводи сторони обвинувачення про існування сукупності достатніх підстав вважати, що вилучені під час обшуку речі, документи та транспортний засіб містять відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження № 12022162480000902. В частині накладання арешту на транспортний засіб суд першої інстанції безпідставно прийняв твердження прокурора, що вказане майно являється об`єктом кримінально протиправних дій та було набуто кримінально протиправним шляхом.

При цьому, в ухвалі суду про арешт майна не міститься жодного обґрунтування щодо правових підстав арешту даного майна в рамках кримінального провадження № 12022162480000902.

Власник майна ОСОБА_6 вважає, що ухвала суду про арешт майна не відповідає вимогам кримінального процесуального закону, є незаконною та необґрунтованою, а тому підлягає скасуванню.

Апелянт зазначає, що прокурор звернувся до слідчого судді Печерського районного суду м. Києва з клопотанням про накладення арешту на зазначене вище майно та транспортний засіб в рамках іншого кримінального провадження № 12022162480000902, відомості про яке внесені до ЄРДР 27.07.2022 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України, за фактом шахрайства, шляхом вчинення групою невстановлених осіб незаконних операцій з використанням електронно-обчислювальної техніки, використовуючи Інтернет мережу, яке було розпочато СВ ОРУП №1 ГУНП в Одеській області.

При цьому, прокурор штучно використав кримінальне провадження № 12022162480000902, незважаючи на те, що слідство здійснюється за подією та фактом, які мали місце на території іншої області, задля того, щоб сторона обвинувачення мала можливість повторно (втретє) звернутися з клопотанням про накладання арешту на одне й теж саме майно до Печерського районного суду м. Києва, яким вже двічі приймалися рішення щодо відсутності підстав для накладення арешту на вказане майно. Зазначені ухвали Печерського районного суду м. Києва стороною обвинувачення до Київського апеляційного суду не оскаржувалися.

При цьому, на момент розгляду слідчим суддею Печерського районного суду м. Києва клопотання про арешт майна, вже було відмовлено у накладенні арешту на вказане майно ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 20.08.2024 року і воно мало бути негайно повернуто власнику.

Адвокат у скарзі посилається на те, що на момент накладення арешту на майно, власник майна ОСОБА_6 у кримінальному провадженні №12022000000001065, та у кримінальному провадженні № 12022162480000902 підозрюваною не була.

Більш того, стороною обвинувачення будь-яких доказів причетності ОСОБА_6 до кримінального правопорушення не надано, будь-яких слідчих дій за участі ОСОБА_6 у кримінальному провадженні №12022000000001065 чи у кримінальному провадженні № 12022162480000902 не проводилось.

Апелянт вказує, що твердження сторони обвинувачення про набуття транспортного засобу кримінально протиправним шляхом або внаслідок вчинення кримінального правопорушення не відповідають дійсності.

Представник вважає безпідставними також твердження прокурора про сприяння власником майна у здійсненні бухгалтерського обліку протиправної діяльності невстановленій особі та про надання банку підроблених довідок про отримані доходи для придбання транспортного засобу.

В ході проведення обшуку транспортного засобу було встановлено, що транспортний засіб є власністю ОСОБА_6 , і всупереч тверджень сторони обвинувачення вказаний транспортний засіб було придбано на законних підставах.

Так, відповідно до Комплексного договору № 3/4398044 (кредиту та застави) від 20.02.2024 року, укладеного між AT «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК» та ОСОБА_6 , та згідно Договору купівлі-продажу № 24-24 від 21.02.2024 року, укладеного між ДП Фірма «Емералд Моторе» та ОСОБА_6 , транспортний засіб було придбано у кредит та є предметом застави. На підставі вказаного Комплексного договору кредиту та застави, у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна було зареєстровано обтяження на транспортний засіб з реєстраційним номером запису 29623726, заставодержателем якого є AT «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК».

Також, вказаний транспортний засіб було частково придбано за особисті кошти ОСОБА_6 , які вона отримала як дохід у 2021 році за результатами ведення підприємницької діяльності як фізична особа-підприємець. Так, згідно Відомостей з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, отриманих як відповідь на запит в електронному вигляді від 11.03.2024 року, сума доходу фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 за 2021 рік склала 5 389 300,00 грн.

Вказані обставини, на думку представника, виключають можливість віднесення транспортного засобу до знарядь вчинення будь-якого кримінального правопорушення, та/або до предметів, що були об`єктом кримінально протиправних дій, та/або до речей, що були набуті кримінально протиправним шляхом, або отримані внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Апелянт стверджує, що накладання арешту на транспортний засіб призводить до порушення конституційного права власника на володіння та розпорядження майном.

В судове засідання власник майна ОСОБА_6 не з`явилась, про дату, час та місце судового засідання її повідомлено у встановленому законом порядку, тому колегія суддів вважає за можливе розглянути дану справу за відсутності власника майна, що не суперечить положенням ч. 4 ст. 405 КПК України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника власника майна - адвоката ОСОБА_7 , який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити в повному обсязі, думку прокурора ОСОБА_8 , який заперечив проти задоволення апеляційної скарги та просив ухвалу слідчого судді залишити без змін, як законну та обґрунтовану, вивчивши матеріали судового провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга представника власника майна ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог пункту 3 ч. 2 ст. 395 КПК України апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді подається протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Згідно абзацу 2 ч. 3 ст. 395 КПК України, якщо ухвалу слідчого судді постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Дослідженням матеріалів судового провадження встановлено, що клопотання про арешт майна розглянуто без повідомлення та за відсутності власника майна.

Згідно з висновком об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду, викладеним у постанові від 04.11.2019 року у справі № 760/12179/16-к, якщо ухвала слідчого судді постановлена без виклику особи, інтересів якої вона стосується та яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи має обчислюватися з дня отримання копії судового рішення, незалежно від наявності інших джерел інформування про прийняте рішення.

Відомостей про отримання власником майна копії ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 28 серпня 2024 року матеріали справи не містять, при цьому, представник власника майна - адвокат ОСОБА_7 вказує, що власник майна дізналася про ухвалу слідчого судді про арешт майна 02.09.2024 року лише після того, як слідчим в ОВС ГСУ НП України ОСОБА_10 було надіслано лист, у якому було повідомлено про те, що 28.08.2024 року Печерським районним судом м. Києва на вказане майно було накладено арешт в рамках кримінального провадження № 12022162480000902 від 27.07.2022 року, тому, колегія суддів вважає за можливе поновити апелянту строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Як вбачається з матеріалів судового провадження, Головним слідчим управлінням Національної поліції України здійснюється досудове розслідування в кримінальному провадженні № 12022162480000902 від 27.07.2022 за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. ч. 1, 3, 4 ст.190, ч. 3 ст. 209, ч. 3 ст. 358 КК України.

24.02.2024 року на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 23.02.2024 року, проведено обшук автомобіля BMW X7 M60I XDRIVE, д.н.з. НОМЕР_1 , VIN: НОМЕР_2 , який використовує ОСОБА_6 .

За результатом обшуку виявлено та вилучено майно, що не входить у перелік майна, дозвіл на вилучення якого надано Печерським районним судом м. Києва, а саме:

- Два ключі запалювання від автомобіля BMW X7 M60I XDRIVE, д.н.з. НОМЕР_1 , VIN: НОМЕР_2 ;

- Свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 X7 M60I XDRIVE, д.н.з. НОМЕР_1 , VIN: НОМЕР_2 на ім`я ОСОБА_6 , виданий ТСЦ 5141, НОМЕР_10;

- Акт № 24-27 прийому-передачі автомобіля від 21.02.2024 на 1 арк.;

- Лист вих. № 76110-2809 від 23.02.2024 на 1 арк.;

- Автомобіль BMW X7 M60I XDRIVE, д.н.з. НОМЕР_1 , VIN: НОМЕР_2 .

25.02.2024 року постановою слідчого вищевказані речі та документи визнано речовими доказами в кримінальному провадженні.

22.08.2024 року прокурор першого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів у сфері протидії організованій злочинності Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю, Офісу Генерального прокурора ОСОБА_9 звернувся до Печерського районного суду міста Києва з клопотанням про накладення арешту на майно, яке було вилучено 24.02.2024 року в ході обшуку автомобіля BMW X7 M60I XDRIVE, д.н.з. НОМЕР_1 , VIN: НОМЕР_2 , в рамках кримінального провадження № 12022162480000902 від 27.07.2022 року.

Клопотання обґрунтовував тим, що Головним слідчим управлінням Національної поліції України здійснюється досудове розслідування в кримінальному провадженні № 12022162480000902 від 27.07.2022 року за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч. 1, 3, 4 ст.190, ч. 3 ст. 209, ч. 3 ст. 358 КК України.

Зазначив, що досудовим розслідуванням встановлено, що група невстановлених осіб, які проживають на території м. Києва, Київської, Одеської та Дніпропетровської області, у період з кінця 2021 року по теперішній час, використовують спеціалізоване програмне забезпечення для отримання несанкціонованого доступу до інформаційних (автоматизованих) систем банківських установ та технологій з підміни номерів телефонів (Session Initiation Protocol (SIP) вчиняють шахрайські дії з метою отримання неправомірного доступу до банківських рахунків громадян України і юридичних осіб для подальшого заволодіння грошовими коштами шляхом здійснення переказів на рахунки підконтрольних осіб.

Зазначена схема полягає у наступному: потерпілим надходять дзвінки начебто від співробітників підрозділу безпеки банківської установи, у ході якого останнім повідомляють про спробу несанкціонованого доступу до їх рахунків та намагання здійснити списання грошових коштів з них. У подальшому за допомогою психологічних вербальних маніпуляцій, невстановлені особи дізнаються у потерпілих про наявні рахунки у банківських установах.

Після чого, використовуючи технологію підміни (заміни) ідентифікатору зв`язку за допомогою SIP-телефонії на фактичні номери банківських установ, зазначених на офіційних веб-сайтах і банківських картах, невстановлені особи здійснювали дзвінки потерпілим нібито від імені працівників банківських установ. Вказаними діями, невстановлені особи створюють у потерпілих хибне та ілюзорне сприйняття зазначених осіб як реальних працівників підрозділів безпеки банківських установ, що сприяло у подальшому виконанню їх вказівок для збереження своїх коштів, оскільки жодних сумнівів щодо законності останніх у них не було.

Надалі, невстановлені особи відправляють потерпілим заздалегідь розроблене посилання та за допомогою соціальної інженерії наполягають на необхідності переходу за ним начебто для зчитування ідентифікатору пристроїв (мобільних терміналів), їх прив`язки до рахунків та унеможливлення входу до онлайн сервісів банківських установ з інших сторонніх пристроїв. Однак, при переході за вказаними посиланнями в автоматичному режимі відбувається завантаження та інсталяція спеціального програмного забезпечення, яке, в свою чергу, переводить пристрій, на якому встановлений такий застосунок, у режим повного віддаленого доступу для сторонніх осіб.

Як наслідок, отримавши несанкціонований доступ до пристроїв, невстановлені особи, вводячи потерпілих в оману під виглядом необхідності збереження коштів, переконують у необхідності входу до онлайн сервісів банківських установ, проходження ідентифікації та здійснення переказів коштів на начебто транзитні і буферні рахунки банку. При цьому, маючи повний віддалений доступ до пристроїв потерпілих, невстановлені особи вводять у відповідні графи номери заздалегідь відкритих і підконтрольних їм рахунків у банківських установах, на які здійснюються перекази усіх наявних на рахунках «жертв» грошових коштів.

На виконання доручення слідчого, оперативними співробітниками Департаменту контррозвідувального захисту інтересів держави у сфері інформаційної безпеки СБ України встановлено ОСОБА_11 та ОСОБА_12 у яких вищевказаним способом у червні 2022 року шахрайським шляхом списано грошові кошти на загальну суму понад 1 300 000 гривень.

У ході проведення комплексу оперативно-розшукових заходів по матеріалам вказаного провадження, направлених на встановлення осіб, причетних до скоєння вказаного злочину, їх кримінальних зв`язків, місць тимчасового або постійного проживання, а також обставин вчиненого кримінального правопорушення, було отримано оперативну інформацію, що механізм з протиправного (шахрайського) заволодіння грошовими коштами громадян України і подальшої їх легалізації впроваджений та організований невстановленою особою з числа «хакерського» середовища з псевдонімом «ОСОБА_13».

З метою поширення інформації про власну протиправну діяльність останнім на форумах «хакерської» спрямованості розміщено відповідні оголошення щодо можливості використання за грошову винагороду створених ним протиправних механізмів, а також сприяння іншим невстановленим особам у їх злочинній діяльності.

Крім того, особа, що використовує нік-нейм «ОСОБА_13», на території різних регіонів України, зокрема Київської, Одеської, Дніпропетровської, Чернівецької областей, організував діяльність так званих «колл-центрів», представники яких, створюючи різноманітні соціально-орієнтовані фейкові платформи, використовуючи засоби соціальної інженерії та спеціальне програмне забезпечення (в тому числі задля унеможливлення ідентифікації кінцевих користувачів), здійснюють обдзвони громадян України з метою заволодіння шахрайським способом їх особистими грошовими коштами.

Разом з тим, створений « ОСОБА_13 » механізм легалізації майна, здобутого внаслідок вчинення зазначених шахрайських дій, полягає в наступному: грошові кошти акумулюються на підконтрольних останньому банківських рахунках, що, в свою чергу, були заздалегідь підготовлені, відкриті та передані йому (застосунки із ідентифікаторами доступу до системи «клієнт-банк») громадянкою України ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та її співмешканцем - ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які проживають за адресою: АДРЕСА_1 .

При цьому, пошук мобільних терміналів, їх налаштування та встановлення необхідних застосунків здійснюється ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , а також провадить протиправну діяльність у нежитловому приміщенні за адресою: АДРЕСА_3 - магазин з продажу мобільних телефонів та аксесуарів до них «ifeelmark». Після здійснення усіх необхідних технологічних налаштувань, мобільні термінали передаються ОСОБА_17 та ОСОБА_18 для їх подальшого використання у протиправній діяльності та передачі «ОСОБА_13».

Надалі, грошові кошти, отримані внаслідок протиправної діяльності, подрібнюються та переказуються на інші підконтрольні рахунки «ОСОБА_13», при цьому усі транзакції, з метою уникнення процедур фінансового моніторингу та ускладнення виявлення таких активів, здобутих злочинним шляхом, контролюючими та правоохоронними органами, здійснюються сумами до 30 000 гривень.

У здійсненні бухгалтерського обліку зазначеної протиправної діяльності невстановленій особі, яка використовує нік-нейм «ОСОБА_13», сприяє його співмешканка ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_4 , яка фактично спільно проживає з невстановленою особою з числа «хакерського» середовища з псевдонімом «ОСОБА_13» на території країн Євросоюзу.

24.02.2024 року на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 23.02.2024 року, проведено обшук автомобіля BMW X7 M60I XDRIVE, д.н.з. НОМЕР_1 , VIN: НОМЕР_2 , який використовує ОСОБА_6 .

За результатом обшуку виявлено та вилучено майно, що не входить у перелік майна, дозвіл на вилучення якого надано Печерським районним судом м. Києва, а саме:

- Два ключі запалювання від автомобіля BMW X7 M60I XDRIVE, д.н.з. НОМЕР_1 , VIN: НОМЕР_2 ;

- Свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 X7 M60I XDRIVE, д.н.з. НОМЕР_1 , VIN: НОМЕР_2 на ім`я ОСОБА_6 , видане ТСЦ 5141, НОМЕР_10;

- Акт № 24-27 прийому-передачі автомобіля від 21.02.2024 на 1 арк.;

- Лист вих. № 76110-2809 від 23.02.2024 на 1 арк.;

- Автомобіль BMW X7 M60I XDRIVE, д.н.з. НОМЕР_1 , VIN: НОМЕР_2 .

25.02.2024 року постановою слідчого вищевказані речі та документи визнано речовими доказами в кримінальному провадженні.

При цьому у ході огляду мобільного телефону «iPhone 15 ProMax», Imei 1: НОМЕР_5 , Imei 2: НОМЕР_6 , з мобільними номерами: № НОМЕР_7 , № НОМЕР_8 , вилученого 24.02.2024 року на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва за місцем проживання ОСОБА_6 , за адресою: АДРЕСА_4 в « ІНФОРМАЦІЯ_5 » у месенджері «Telegram» виявлено спілкування із її співмешканцем, ідентифікованим під ніком « ОСОБА_19 », що відомий у «хакерському» середовищі з псевдонімом « ОСОБА_20 » та використовує підроблений паспорт громадянина України на ім`я ОСОБА_21 , ІНФОРМАЦІЯ_6 .

У даному спілкуванні ОСОБА_6 підтверджує отримання протягом лютого 2024 року від даної особи віртуальних активів «криптовалюти» та подальший їх обмін для внесення першого кредитного платежу у розмірі 1 531 053 грн., необхідного для придбання автомобіля BMW X7 M60I XDRIVE, д.н.з. НОМЕР_1 , VIN: НОМЕР_2 загальною вартістю 5 502 948,49 грн., а також погашення останнього кредитного платежу у розмірі 1 020 129,17 грн. за раніше придбаний автомобіль BMW X4 M40i/G02 загальною вартістю 2 532 967,65 грн.

Таким чином, для уникнення обмежень із сторони суб`єктів первинного фінансового моніторингу ОСОБА_6 надала в АТ «Креді Агріколь Банк» підроблені довідку № 9 та № 8 про нібито отримані доходи від ТОВ «Світ Бухгалтерії». Зазначені відомості, щодо використання завідомо підроблених документів детально обговорюються вказаними особами і директором ТОВ «Світ Бухгалтерії» - ОСОБА_22 , та відображені у протоколі огляду від 28.02.2024 року.

Прокурор у клопотанні також вказав, що зважаючи на вказані обставини, органом досудового розслідування 23.03.2024 року додатково внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024000000000589 щодо вчинення за попередньою змовою групою осіб фінансових операцій з майном, одержаним злочинним шляхом, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 209 КК України, а також за № 12024000000000590 щодо вчинення за попередньою змовою групою осіб використання завідомо підроблених офіційних документів при укладенні кредитного договору між ОСОБА_6 та АТ «Креді Агріколь Банк», за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 3 ст. 358 КК України.

У свою чергу, матеріали вказаних кримінальних проваджень, 04.04.2024 року об`єднано із матеріалами кримінального провадження № 12022000000001065, які в подальшому об`єднані із матеріалами кримінального провадження № 12022162480000902 від 27.07.2022 року.

При цьому, органом досудового розслідування 21.06.2024 року отримано відомості із Державної податкової служби України, відповідно до яких ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_4 , не отримувала будь-якого доходу від ТОВ «Світ Бухгалтерії» (ЄДРПОУ 42609567).

Додатково отримано відомості із Пенсійного фонду України, відповідно до яких ТОВ «Світ Бухгалтерії» (ЄДРПОУ 42609567) з 2021 року не здійснювало оплату загальнообов`язкового внеску соціального страхування за ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_4 .

Крім цього, протоколом огляду відомостей, отриманих в Пенсійному фонді України відносно ТОВ «Світ Бухгалтерії» (ЄДРПОУ 42609567) від 26.06.2024 року, встановлено, що внески загальнообов`язкового соціального страхування за ОСОБА_6 від зазначеної юридичної особи не сплачувались.

Додатково в ході огляду мобільного телефону ОСОБА_6 отримано інформацію про можливу причетність вказаних вище осіб і до підроблення документів, що посвідчують особу, а також інших фінансових документів.

У клопотанні прокурор вказав, що у органу досудового розслідування є підстави вважати, що два ключі запалювання від автомобіля BMW Х7 М60І XDRIVE, д.н.з. НОМЕР_1 , VIN: НОМЕР_2 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_9 , д.н.з. НОМЕР_1 , VIN: НОМЕР_2 на ім`я ОСОБА_6 , видане ТСЦ 5141, НОМЕР_10, акт № 24-27 прийому-передачі автомобіля від 21.02.2024 року на 1 арк., лист вих. № 76110-2809 від 23.02.2024 року на 1 арк. та автомобіль BMW Х7 М60І XDRIVE, д.н.з. НОМЕР_1 VIN: НОМЕР_2 , відповідають підставам можливої спеціальної конфіскації даного майна у випадках, передбачених КК України з тих підстав, що вищевказані речі і документи є такими, що одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від такого майна, а також у відповідності до ч. 3 ст. 170 КПК України, відповідають критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України, оскільки вони являються об`єктом кримінально протиправних дій та набуті кримінально протиправним шляхом.

Прокурор зазначив, що підставами та метою арешту зазначених у клопотанні речей є збереження речових доказів, а також можливості застосування процедури спеціальної конфіскації.

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 28 серпня 2024 року задоволено клопотання прокурора першого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів у сфері протидії організованій злочинності Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю, Офісу Генерального прокурора ОСОБА_9 про накладення арешту на майно, яке було вилучено 24.02.2024 року в ході обшуку автомобіля BMW X7 M60I XDRIVE, д.н.з. НОМЕР_1 , VIN: НОМЕР_2 , в рамках кримінального провадження № 12022162480000902 від 27.07.2022 року.

Накладено арешт на майно, яке було вилучено 24.02.2024 року в ході обшуку автомобіля BMW X7 M60I XDRIVE, д.н.з. НОМЕР_1 , VIN: НОМЕР_2 , в рамках кримінального провадження № 12022162480000902 від 27.07.2022 року, а саме:

- Два ключі запалювання від автомобіля BMW X7 M60I XDRIVE, д.н.з. НОМЕР_1 , VIN: НОМЕР_2 ;

- Свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 X7 M60I XDRIVE, д.н.з. НОМЕР_1 , VIN: НОМЕР_2 на ім`я ОСОБА_6 , видане ТСЦ 5141, НОМЕР_10;

- Акт № 24-27 прийому-передачі автомобіля від 21.02.2024 року на 1 арк.;

- Лист вих. № 76110-2809 від 23.02.2024 року на 1 арк.;

- Автомобіль BMW X7 M60I XDRIVE, д.н.з. НОМЕР_1 , VIN: НОМЕР_2 , із забороною його відчуження, розпорядження та/або користування.

Задовольняючи дане клопотання, подане в межах кримінального провадження № 12022162480000902 від 27.07.2022 року, слідчий суддя виходив з наявності передбачених ст. 170 КПК України підстав для накладення арешту на вказане майно, з метою збереження речового доказу та запобігання його приховуванню, пошкодженню, знищенню, перетворенню, відчуженню.

З таким рішенням слідчого судді колегія суддів погоджується з огляду на наступне.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Згідно усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A N 98).

У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов`язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред`явленням обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість в тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Згідно з ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

За правилами ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 ч. 2 цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України.

У відповідності до ч. 10 ст. 170 КПК України, арешт може бути накладено у встановленому цим КПК порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

Приймаючи рішення, слідчий суддя місцевого суду зазначених вимог закону дотримався.

На переконання колегії суддів, задовольняючи дане клопотання, слідчий суддя прийшов до обґрунтованого висновку про наявність підстав, передбачених ст. 170 КПК України, для накладення арешту на майно, оскільки вказане майно в даному кримінальному провадженні відповідає критеріям, визначеним в ст. 98 КПК України та визнане речовим доказом у даному кримінальному провадженні постановою слідчого від 25.02.2024 року.

При винесенні ухвали судом, у відповідності до вимог ст. 173 КПК України, були враховані наведені в клопотанні прокурора правові підстави для арешту майна, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, та обґрунтовано задоволено клопотання прокурора про арешт майна, з урахуванням наявних для цього підстав, передбачених ст. 170 КПК України.

Як встановлено під час апеляційного розгляду, слідчий суддя, обґрунтовано, у відповідності до вимог ст. ст. 131-132, 170-173 КПК України, наклав арешт на майно, з тих підстав, що воно у встановленому законом порядку визнано речовим доказом в рамках вказаного кримінального провадження та відповідає критеріям, передбаченим ст. 98 КПК України.

На думку колегії суддів, слідчий суддя під час розгляду клопотання з`ясував всі обставини, з якими закон пов`язує можливість накладення арешту, перевірив співрозмірність втручання у права особи з потребами кримінального провадження.

Крім того, ст. 100 КПК України визначено, що на речові докази може бути накладено арешт в порядку ст.ст. 170-174 КПК України та згідно ч.ч. 2, 3 ст. 170 КПК України слідчий суддя накладає арешт на майно, якщо є достатні підстави вважати, що воно відповідає критеріям, визначеним в ч. 1 ст. 98 КПК України.

Тому, з огляду на положення ч. ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, майно, яке відповідає критеріям, визначеним у ст. 98 КПК України, повинно вилучатися та арештовуватися незалежно від того, хто його власник, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.

З огляду на наведене та враховуючи, що судом першої інстанції ретельно перевірено майно і його відношення до матеріалів кримінального провадження, а також встановлено мету арешту майна відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України, а саме збереження речових доказів, та враховано, що для ефективного розслідування орган досудового розслідування має потребу у збереженні цього майна до встановлення фактичних обставин вчинення злочину, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення клопотання прокурора та накладення арешту на майно.

Тобто, слідчий суддя обґрунтовано, всупереч доводам представника, у відповідності до вимог ст.ст. 132, 170 - 173 КПК України, наклав арешт на майно, з метою забезпечення його збереження, врахувавши і наслідки від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження для інших осіб та забезпечивши своїм рішенням унеможливлення настання наслідків, які можуть перешкоджати кримінальному провадженню.

Беззаперечних доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна, апелянтом не надано та колегією суддів не встановлено.

При цьому, незастосування в даному випадку заходу забезпечення кримінального провадження може призвести до знищення доказів у провадженні і таким чином позбавить реалізації мету досудового розслідування та дотримання завдання арешту майна, передбачені ч. 1 ст. 170 КПК України.

Дослідивши доводи клопотання прокурора та матеріали провадження, колегія суддів вважає, що встановлені у даному кримінальному провадженні фактичні обставини кримінальних правопорушень, передбачених ч. ч. 1, 3, 4 ст.190, ч. 3 ст. 209, ч. 3 ст. 358 КК України, за якими здійснюється досудове розслідування, містять сукупність підстав та розумних підозр вважати, що на даному етапі досудового розслідування є підстави для обґрунтованого висновку про те, що тимчасово вилучене майно, відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України, оскільки вказане майно є об`єктом кримінально протиправних дій та може бути набуте кримінально протиправним шляхом, що згідно ч.3 ст.170 КПК України дає підстави для його арешту, як речового доказу, з метою збереження.

При цьому, матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження, при вирішенні питання щодо арешту майна, з підстав визначених ст. 170 КПК України, потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою забезпечення кримінального провадження та збереження речових доказів, а слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи у вчиненні злочину, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.

Колегія суддів також звертає увагу, що арешт майна з підстав передбачених ч. 2, 3 ст. 170 КПК України по суті являє собою форму забезпечення доказів і є самостійною правовою підставою для арешту майна поряд з забезпеченням цивільного позову та конфіскацією майна та, на відміну від двох останніх правових підстав, не вимагає оголошення підозри у кримінальному провадженні і не пов`язує особу підозрюваного з можливістю арешту такого майна.

Слід зауважити і на тому, що досудове розслідування у кримінальному провадженні триває, а органом досудового розслідування здійснюється збирання доказів та встановлення усіх обставин кримінального правопорушення, у тому числі усіх причетних до вказаного кримінального правопорушення осіб.

Отже, сукупність долучених до клопотання слідчого матеріалів та викладені у клопотанні обставини на даному етапі досудового розслідування є достатніми для застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна.

Колегією суддів перевірено доводи апелянта про те, що судовий розгляд проведено без участі власника майна. Дана обставина знайшла своє підтвердження, однак колегія суддів цю обставину не вважає істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, що потягло б за собою скасування оскаржуваної ухвали, з урахуванням строків розгляду даної категорії клопотань відповідно до вимог ч. 1 ст. 172 КПК України, та з урахуванням того, що в такому випадку відповідно до вимог ч. 1 ст. 174 КПК України, у власника майна виникає право звернутися до слідчого судді з клопотанням про скасування арешту майна.

Крім того, слід зауважити, що процесуальні права власника майна щодо подачі пояснень та заперечень стосовно накладеного арешту відновлено під час апеляційного розгляду, де останній не був обмеженим в своїх правах відповідно до вимог кримінального процесуального закону.

Що стосується доводів апелянта про те, що транспортний засіб було придбано ОСОБА_6 на законних підставах за особисті кошти, отримані нею, як фізичною особою-підприємцем, та за кредитні кошти, отримані відповідно до Комплексного договору № 3/4398044 (кредиту та застави) від 20.02.2024 року, укладеного між AT «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК» та ОСОБА_6 , то колегія суддів ці доводи відхиляє, оскільки до клопотання прокурора про арешт майна долучено відомості, які ставлять під сумнів інформацію, зазначену у довідці ТОВ «Світ бухгалтерії» про отримання ОСОБА_6 за 2021 рік доходу у розмірі 5 389 300,00 грн. Зокрема, згідно інформації Державної податкової служби ОСОБА_6 не отримувала будь-якого доходу у ТОВ «Світ бухгалтерії», а згідно даних Пенсійного фонду України, ТОВ «Світ бухгалтерії» з 2021 року не здійснювало оплату загальнообов`язкового внеску соціального страхування за ОСОБА_6 .

Інформація, отримана органом досудового розслідування з Державної податкової служби та Пенсійного фонду України, як зазначено вище, ставить під сумнів довідку про доходи, отримані ОСОБА_6 у ТОВ «Світ бухгалтерії», яка була надана у АТ «Креді Агріколь Банк» для отримання кредиту, що, в подальшому стало підставою для додаткового внесення органом досудового розслідування 23.03.2024 року відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024000000000589 щодо вчинення за попередньою змовою групою осіб фінансових операцій з майном, одержаним злочинним шляхом, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 209 КК України, а також за № 12024000000000590 щодо вчинення за попередньою змовою групою осіб використання завідомо підроблених офіційних документів при укладенні кредитного договору між ОСОБА_6 та АТ «Креді Агріколь Банк», за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 3 ст. 358 КК України.

Необгрунтованими є і доводи адвоката про відмову у задоволенні попередніх клопотань прокурора про арешт майна ОСОБА_6 , оскільки дана обставина жодним чином не унеможливлює повторне звернення прокурора до суду з клопотанням про арешт майна, та не є передбаченою законом підставою для відмови у накладенні арешту на майно.

Доводи апеляційної скарги про незаконність та необґрунтованість оскаржуваної ухвали ретельно перевірялися, проте не знайшли свого підтвердження, оскільки рішення слідчого судді ухвалено на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, що підтверджені достатніми даними, дослідженими судом.

Колегія суддів звертає увагу, що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх належності і допустимості, достатності та взаємозв`язку, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, чи існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення, яка може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження.

Такий висновок цілком узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях Європейського суду з прав людини, зокрема у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 23 жовтня 1994 року суд зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».

У відповідності до змісту ст. 368 КПК України, питання щодо наявності чи відсутності складу кримінального правопорушення в діянні, правильності кваліфікації дій та винуватості особи в його вчиненні, а також оцінка належності та допустимості доказів вирішуються судом під час ухваленні вироку, тобто на стадії судового провадження.

З урахуванням наведеного, доводи апелянта про відсутність будь-яких об`єктивних доказів на підтвердження вчинення ОСОБА_6 кримінального правопорушення або доказів, які можуть дати органу досудового розслідування підстави для пред`явлення їй обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину, є передчасними та такими, що не є предметом оцінки слідчого судді під час розгляду клопотання про арешт майна.

Сукупність долучених до клопотання слідчого матеріалів та викладені у клопотанні обставини на даному етапі досудового розслідування є достатніми для застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна.

Посилання апелянта на те, що суд, задовольняючи клопотання про накладення арешту на майно, не дослідив та не взяв до уваги ту обставину, що арештоване майно не має жодного відношення до кримінального провадження, в рамках якого накладався арешт, колегія суддів не бере до уваги, позаяк ці доводи обґрунтованості висновків слідчого судді про задоволення клопотання прокурора про арешт майна не спростовують, оскільки з огляду на положення КПК України, майно, яке має ознаки речового доказу, повинно вилучатися та арештовуватися незалежно від того, хто є його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні. Прокурором при розгляді клопотання було доведено, що вилучене під час обшуку майно відповідає критеріям, встановленим ст. 98 КПК України, та є речовим доказом, оскільки є об`єктом кримінально протиправних дій та набуте кримінально протиправним шляхом, відтак, висновок слідчого судді про накладення арешту на дане майно відповідає вимогам кримінального процесуального закону та прав ОСОБА_6 , як власника арештованого майна, не порушує.

Не спростовують висновків слідчого судді і доводи апеляційної скарги про неспівмірність обмеження прав власника майна ОСОБА_6 завданням кримінального провадження, оскільки на переконання колегії суддів, слідчий суддя при вирішенні питання про накладення арешту на майно, дійшов обґрунтованого висновку про те, що в даному випадку обмеження права власності є розумним і співмірним завданням кримінального провадження, з огляду на встановлені обставини даного кримінального провадження, зважаючи на те, що на час прийняття рішення вони вимагали вжиття такого методу державного регулювання, як накладення арешту на вищезазначене майно.

Інші доводи апеляційної скарги, з урахуванням наведеного, не є підставою для скасування оскаржуваного судового рішення.

Істотних порушень вимог КПК України, які б давали підстави для скасування ухвали слідчого судді, по справі не встановлено.

При цьому колегія суддів враховує і те, що у відповідності до вимог ст. 174 КПК України арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду прийнято у відповідності до вимог закону, слідчий суддя при розгляді клопотання з`ясував всі обставини, з якими закон пов`язує можливість накладення арешту на майно, а тому ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 170-173, 307, 309, 376, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду

п о с т а н о в и л а:

Поновити представнику власника майна ОСОБА_6 - адвокату ОСОБА_7 строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 28 серпня 2024 року.

Апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 - залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 28 серпня 2024 року - залишити без змін

Ухвала апеляційного суду відповідно до правил, визначених ч. 4 ст. 424 КПК України, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді:

---

---

---

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4