Справа № 750/4964/24
Провадження № 2/750/1238/24
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
28 серпня 2024 року м. Чернігів
Деснянський районний суд м. Чернігова у складі:
судді - Рахманкулової І.П.,
секретаря - Мойсієнко К.А.,
за участю представника позивача - ОСОБА_1 ,
представників відповідачів - Гнідунець А.В. , ОСОБА_3 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-сервісний центр «Експо-Дніпро-Союз», ОСОБА_5 про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири, визнання незаконними та скасування рішень,
в с т а н о в и в:
У квітні 2024 року ОСОБА_4 звернулась до Деснянського районного суду м. Чернігова з позовом до відповідачів, в якому просить:
- визнати незаконним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 65497762 від 17.11.2022 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгово-сервісний центр «Експо-Дніпро-Союз» права власності на квартиру АДРЕСА_1 ;
- визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири від 13.03.2024, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгово-сервісний центр «Експо-Дніпро-Союз» та ОСОБА_5 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Розсохою С.С., зареєстрований в реєстрі за № 955;
- визнати незаконною та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 72047860 від 13.03.2024 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за ОСОБА_5 права власності на квартиру АДРЕСА_1 .
Позов обґрунтовано тим, що ОСОБА_4 є спадкоємцем після смерті свого чоловіка - ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . 30 березня 2017 року ОСОБА_6 придбав у ТОВ «Стрілецька набережна» на підставі договір купівлі-продажу квартиру АДРЕСА_1 . Враховуючи, що вказана квартира була придбана покупцем за час перебування у зареєстрованому шлюбі, а тому вона є об`єктом спільної сумісної власності подружжя. Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 09.06.2022 у справі № 750/254/22, залишеним без змін постановою Чернігівського апеляційного суду від 31.10.2022, витребувано з володіння ОСОБА_6 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-сервісний центр «Експо-Дніпро-Союз» трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 . На підставі вказаного рішення суду ТОВ «Торгово-сервісний центр «Експо-Дніпро-Союз» зареєструвало за собою право власності на зазначену квартиру в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Проте, постановою Верховного Суду від 06.03.2024 рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 09.06.2022 та постанову Чернігівського апеляційного суду від 31.10.2022 у справі № 750/254/22 скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ТОВ «Торгово-сервісний центр «Експо-Дніпро-Союз» до ОСОБА_6 про витребування майна з чужого незаконного володіння відмовлено. Однак, 13.03.2024, тобто після скасування рішення суду про витребування спірного нерухомого майна, між ТОВ «Торгово-сервісний центр «Експо-Дніпро-Союз» та ОСОБА_5 було укладено договір купівлі-продажу трикімнатної квартири АДРЕСА_1 , що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Враховуючи, що вказані дії порушують права позивача на отримання спадщини після смерті її чоловіка, остання звернулася до суду із даним позовом.
Також, 26.03.2024 до пред`явлення позовної заяви ОСОБА_4 подала до суду заяву про забезпечення позову.
Ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 28 березня 2024 року, яка залишена без змін постановою Чернігівського апеляційного суду від 28 серпня 2024 року, задоволено заяву ОСОБА_4 про вжиття заходів забезпечення позову та накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1 та заборонено державним реєстраторам, нотаріусам та іншим особам, уповноваженим реєструвати речові права на нерухоме майно, вчиняти будь-які дії, пов`язані з державною реєстрацією речових прав на квартиру АДРЕСА_1 (а.с. 13).
Ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 10 квітня 2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження.
25 квітня 2024 року від представника відповідача ОСОБА_5 - адвоката Гнідунець А.В. через систему «Електронний суд» надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник просила відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на те, що на час відчуження (перереєстрація) спірної квартири були відсутні порушення, які можуть бути підставою для визнання такого правочину недійсним на підставі ст.ст. 203, 215 ЦКУ. Зокрема, згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, на час придбання ОСОБА_5 квартири, відомості щодо існування прав чи обтяжень на неї, у реєстрі були відсутні. Крім того, позивачем обрано неефективний спосіб захисту порушених прав. Також, представник відповідача вказує на передчасність звернення позивача до суду, оскільки вона, як спадкоємець після смерті свого чоловіка, має право звернутися до суду тільки після отримання у нотаріуса відмови у видачі свідоцтва про право на спадщину. Крім того, на час звернення до суду із даним позовом, ще не сплив встановлений законом строк для прийняття спадщини.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгово-сервісний центр «Експо-Дніпро-Союз» відзив на позов не надіслало.
Ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 12 червня 2024 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті.
Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав та просив суд його задовольнити. Крім того, представник позивача пояснив, що обраний ним спосіб захисту порушеного права є ефективним, адже при умові існування інших спадкоємців, які могли подати заяви про прийняття спадщини в установлений законом шестимісячний строк, а також ті особи, які такий строк пропустили з поважних причин і могли звернутися до суду з позовом про визначення їм додаткового строку для прийняття спадщини, мали б труднощі при оформленні спадщини за умови, як би позивач просила витребувати майно у своє одноосібне володіння, минаючи процедуру оформлення спадщини через нотаріуса. При цьому, представник позивача послався на лист приватного нотаріуса Чернігівського міського нотаріального округу Красногора О.В. від 28.05.2024 за № 231/01-16, в якого заведена спадкова справа № 18/2024 після померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_6 . В даному листі нотаріус зазначає, що у разі, якщо у судовому порядку будуть визнані протиправними та скасовані рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, на підставі яких право власності на спірну квартиру було спочатку перереєстровано з ОСОБА_6 на ТОВ «Торгово-сервісний центр «Експо-Дніпро-Союз», а потім з ТОВ «Торгово-сервісний центр «Експо-Дніпро-Союз» на ОСОБА_5 , визнано недійсним договір купівлі-продажу квартири від 13.03.2024, то у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно право власності на спірну квартиру повернеться у стан, що існував до відповідної державної реєстрації, а отже буде знову зареєстровано за ОСОБА_6 . Лише після цього ОСОБА_4 матиме змогу отримати свідоцтво про право на спадщину за померлим ОСОБА_6 на вказану квартиру.
Представники відповідачів у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечували у повному обсязі, посилаючись на їх передчасність та невірно обраний позивачем спосіб захисту, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні вимог позивача.
Заслухавши пояснення учасників справи та дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
ОСОБА_4 перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_6 з 29 жовтня 1988 року (а.с. 14).
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 помер, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 25.12.2023 (а.с. 15).
Згідно довідки приватного нотаріуса Чернігівського міського нотаріального округу Красногора О.В. № 70/01-16 від 06.02.2024 та листа № 231/01-16 від 28.05.2024, у провадженні нотаріуса знаходиться спадкова справа № 18/2024 щодо майна після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_6 . Єдиним спадкоємцем після його смерті є дружина - ОСОБА_4 (а.с. 16, 97).
30 березня 2017 року між ТОВ «Стрілецька набережна» (продавець) та ОСОБА_6 (покупець) укладено договір купівлі-продажу трикімнатної квартири загальною площею 60,6 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 . Продаж вчинено за 530000 грн. Договір посвідчений приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Тарасенком Р.О. та зареєстрований в реєстрі за № 681 (а.с. 17-18).
Право власності ОСОБА_6 на вказану квартиру було зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (а.с. 19-20).
Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 09.06.2022 у справі № 750/254/22, залишеним без змін постановою Чернігівського апеляційного суду від 31.10.2022, витребувано з володіння ОСОБА_6 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-сервісний центр «Експо-Дніпро-Союз» трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 (а.с. 21-24, 25-26).
На підставі вказаного рішення суду 14 листопада 2022 року ТОВ «Торгово-сервісний центр «Експо-Дніпро-Союз» зареєструвало за собою право власності на зазначену квартиру в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (а.с. 33 на звороті).
Постановою Верховного Суду від 06 березня 2024 року рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 09.06.2022 та постанову Чернігівського апеляційного суду від 31.10.2022 у справі № 750/254/22 скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ТОВ «Торгово-сервісний центр «Експо-Дніпро-Союз» до ОСОБА_6 про витребування майна з чужого незаконного володіння відмовлено (а.с. 27-32).
Після скасування Постановою Верховного Суду від 06 березня 2024 року судових рішень, на підставі яких було зареєстровано право власності на спірну квартиру за ТОВ «Торгово-сервісний центр «Експо-Дніпро-Союз», 13 березня 2024 року між ТОВ «Торгово-сервісний центр «Експо-Дніпро-Союз» та ОСОБА_5 було укладено договір купівлі-продажу трикімнатної квартири АДРЕСА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Розсохою С.С. Продаж вчинено за 20000 грн. Вказане підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та копією вказаного договору, наданого на запит суду (а.с. 33-33 на звороті, 127-128, 130).
Представник позивача зазначив, що оскільки договір купівлі-продажу спірної квартири від 13.03.2024 суперечить нормам чинного законодавства та порушує права позивача на отримання у спадщину за померлим чоловіком вказаної квартири, а тому договір в силу приписів ст.ст. 203, 2015 ЦК України має бути визнано недійсним, що буде підставою для скасування всіх рішень та реєстраційних дій, вчинених державним реєстратором на підставі цього договору.
Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права чи інтересу залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Інакше кажучи, суд має захистити право чи інтерес у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (постанови від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (пункт 57), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (пункт 40), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (пункт 89), від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (пункт 7.23), від 15 вересня 2020 року у справі № 469/1044/17), від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц (пункт 58), від 16 лютого 2021 року у справі № 910/2861/18 (пункт 98), від 15 червня 2021 року у справі № 922/2416/17 (пункт 9.1), від 22 червня 2021 року у справах № 334/3161/17 (пункт 55) і № 200/606/18 (пункт 73), від 29 червня 2021 року у справі № 916/964/19 (пункт 7.3), від 31 серпня 2021 року у справі № 903/1030/19 (пункт 68), від 26 жовтня 2021 року у справі № 766/20797/18 (пункт 19), від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (пункт 143), від 14 грудня 2021 року у справі № 643/21744/19 (пункт 61), від 25 січня 2022 року у справі № 143/591/20 (пункт 8.31), від 8 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20 (пункт 21), від 9 лютого 2022 року у справі № 910/6939/20 (пункт 11.87), від 22 лютого 2022 року у справі № 761/36873/18 (пункт 9.21), від 13 липня 2022 року у справі №363/1834/17 (пункт 56), від 28 вересня 2022 року у справі № 483/448/20 (пункт 9.64), від 14 грудня 2022 року у справі №477/2330/18 (пункт 55)).
Спосіб захисту права є ефективним тоді, коли він забезпечуватиме поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантуватиме можливість отримати відповідну компенсацію. Тобто цей захист має бути повним і забезпечувати у такий спосіб досягнення мети правосуддя та процесуальну економію ( постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18 (пункт 63), від 8 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20 (пункт 24), від 21 вересня 2022 року у справі № 908/976/190 (пункти 5.6, 5.9)). Згідно з принципом процесуальної економії штучне подвоєння судового процесу (тобто вирішення одного спору у декількох судових справах в одній чи декількох судових юрисдикціях) є неприпустимим. Вирішення справи у суді в одному судовому процесі має усунути необхідність у новому зверненні до суду для вжиття додаткових засобів захисту ( постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18 (пункт 63), від 19 січня 2021 року у справі №916/1415/19 (пункт 6.13), від 26 січня 2021 року у справі №522/1528/15-ц (пункт 82), від 2 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 (пункт 50), від 6 квітня 2021 року у справі № 910/10011/19 (пункт 94), від 20 жовтня 2021 року у справі № 9901/554/19 (пункт 19), від 8 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20 (пункт 24), від 21 вересня 2022 року у справі 908/976/190 (пункт 5.6), від 22 вересня 2022 року у справі № 462/5368/16-ц (пункт 44)). Інакше кажучи, не є ефективним той спосіб захисту, який у разі задоволення відповідного позову не відновлює повністю порушене, оспорюване право, а відповідне судове рішення створює передумови для іншого судового процесу, у якому буде відбуватися захист права позивача, чи таке рішення об`єктивно неможливо буде виконати.
Обрання позивачем неналежного та неефективного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (пункт 6.21), від 2 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 (пункт 54), від 6 квітня 2021 року у справі № 910/10011/19 (пункт 99), від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 (пункт 76), від 2 листопада 2021 року у справі № 925/1351/19 (пункт 6.56), від 25 січня 2022 року у справі № 143/591/20 (пункт 8.46), від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (пункт 155)).
Згідно зі статтею 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно він особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
Пунктом 3 частини першої статті 388 ЦК України встановлено, що в разі придбання майна за відплатним договором в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у випадку, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.
Згідно зі статтями 1216, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права і обов`язки, що належали спадкодавцю на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
У статті 1223 ЦК України визначено, що право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.
Згідно з частиною п`ятою статті 1268 ЦК України, незалежно від часу прийняття спадщини, вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини, яким відповідно до частини другої статті 1220 ЦК України є день смерті особи, або день, з якого вона оголошується померлою.
Отже, аналіз зазначених норм дає підстави дійти висновку про те, що спадкоємець, який у встановленому законом порядку прийняв спадщину, є її власником з часу її відкриття, а документом для підтвердження права власності на спадкове майно є свідоцтво на спадщину, отримане в установленому законодавством порядку.
Проте відсутність реєстрації права власності відповідно до Закону України «Про реєстрацію речових прав на нерухому майно та їх обтяжень» не зумовлює позбавлення особи прав користування та володіння належним їй на праві власності майном (04 липня 2023 року Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в рамках справи № 641/8266/16-ц, провадження № 61-5131св20 ( ЄДРСРУ № 112087843).
У постанові Верховного Суду України від 23 січня 2013 року у справі № 6-164цс12 вказано, що у спадкоємця, який у встановленому законом порядку прийняв спадщину, права володіння та користування спадковим майном виникають з часу відкриття спадщини. Такий спадкоємець може захищати свої порушені права володіння та користування спадковим майном відповідно до глави 29 ЦК України. Якщо у складі спадщини, яку прийняв спадкоємець, є нерухоме майно, право розпорядження нерухомим майном виникає в нього з моменту державної реєстрації цього майна (частина друга статті 1299 ЦК України). Спадкоємець, який прийняв у спадщину нерухоме майно, ще до його державної реєстрації має право витребовувати це майно від його добросовісного набувача з підстав, передбачених статтею 388 ЦК України, зокрема у разі, якщо воно вибуло з володіння спадкодавця поза волею останнього.
Аналогічні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 14 квітня 2021 року в справі № 754/11747/18 (провадження № 61-22947св19), від 23 лютого 2022 року у справі № 201/4783/19 (провадження № 61-10587св20), від 07 грудня 2022 року у справі № 757/2618/14-ц (провадження № 61-4958св21), від 15 березня 2023 року у справі № 759/8653/17 (провадження № 61-15468св19) та від 18 квітня 2023 року у справі № 674/839/21 (провадження № 61-9594св22).
Таким чином, оскільки відповідно до статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, право на витребування майна від добросовісного набувача, передбачене статтею 388 ЦК України, переходить до спадкоємців власника.
До подібного правового висновку дійшов Верховний Суд у постановах: від 20 квітня 2021 року у справі № 727/967/16-ц (провадження № 61-14293св19), від 22 червня 2022 року у справі № 335/8468/18 (провадження № 61-8286св21), від 14 червня 2023 року у справі № 715/2438/21 (провадження № 61-748св23), від 14 червня 2023 року у справі № 757/23492/13-ц (провадження № 61-11014св20), від 19 червня 2023 року у справі № 521/4328/16 (провадження № 61-4268св23) та інших.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що за загальним правилом, якщо право власності на спірне нерухоме майно зареєстроване за іншою особою, то належному способу захисту права відповідає вимога про витребування від (стягнення з) цієї особи нерухомого майна. Задоволення віндикаційного позову, тобто рішення суду про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння, є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; такий запис вноситься виключно у разі, якщо право власності на нерухоме майно зареєстроване саме за відповідачем, а не за іншою особою. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними.
Близькі за змістом висновки наведені у постановах Великої Палати Верховного Суду: від 07 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц (провадження № 14-256цс18, пункт 98), від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18, пункти 115, 116), від 19 травня 2020 року у справі № 916/1608/18 (провадження № 12-135гс19, пункт 80), від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 (провадження № 14-125цс20) та багатьох інших.
Отже, у тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними. Власник з дотриманням вимог статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника.
Подібні висновки викладені також і в інших постановах, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 15 травня 2019 року у справі № 522/7636/14-ц (провадження № 14-636цс18), від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17 (провадження № 12-97гс19), від 16 червня 2020 року у справі № 372/266/15-ц (провадження № 14-396цс19), від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (провадження № 14-2цс21) та у постановах Верховного Суду від 15 травня 2019 року у справі № 462/5804/16-ц (провадження № 61-39342св18), від 26 лютого 2020 року у справі № 263/16124/17 (провадження № 61-5121св19), від 08 липня 2020 року у справі № 462/5536/16-ц (провадження № 61-34501св18), від 01 грудня 2021 року у справі № 463/2340/17 (провадження № 61-16441св20).
Крім цього, у постанові від 13 липня 2022 року у справі № 199/8324/19 (провадження № 14-212цс21) за позовом про визнання протиправними рішень про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, скасування записів про державну реєстрацію права власності, Велика Палата Верховного Суду вказала про те, що якщо позивач вважає, що його право порушене тим, що право власності зареєстроване за відповідачем, то ефективним способом захисту може бути позов про витребування нерухомого майна, оскільки його задоволення, тобто рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння, є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру прав. Натомість вимоги про скасування рішень, записів про державну реєстрацію права власності на це майно за незаконним володільцем не є необхідними для відновлення його права.
Враховуючи, що задоволення віндикаційного позову спадкоємця про витребування майна є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру прав, а тому обраний позивачем спосіб захисту є неефективним, суперечить правовим позиція Верховного суду, висновки якого щодо застосування відповідних норм права за приписами частини четвертої статті 263 ЦПК України має враховувати суд при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин, у зв`язку із чим суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволенні позовних вимог у спосіб, обраний позивачем.
Керуючись статтями 2, 4, 10-13, 258, 259, 263-265, 273, 354, 355 ЦПК України, суд, -
в и р і ш и в:
у задоволені позову ОСОБА_4 (місце проживання: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 ) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-сервісний центр «Експо-Дніпро-Союз» (місцезнаходження: пров. Музейний, 2-Б, кв. 7-8, м. Київ, ЄДРПОУ - 33954536), ОСОБА_5 (місце реєстрації: АДРЕСА_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_3 ) про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири, визнання незаконними та скасування рішень - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене до Чернігівського апеляційного суду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 03.09.2024.
Суддя
Суд | Деснянський районний суд м.Чернігова |
Дата ухвалення рішення | 28.08.2024 |
Оприлюднено | 04.09.2024 |
Номер документу | 121344142 |
Судочинство | Цивільне |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів (крім категорій 301000000-303000000), з них купівлі-продажу |
Цивільне
Деснянський районний суд м.Чернігова
Рахманкулова І. П.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні