Постанова

від 02.09.2024 по справі 916/4939/23

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 вересня 2024 рокум. ОдесаСправа № 916/4939/23

Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Колоколова С.І.

суддів: Діброви Г.І., Ярош А.І.

Справа розглядається в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи

розглянувши апеляційну скаргу Державного підприємства Міністерства оборони України ,,Південьвійськбуд

на рішення Господарського суду Одеської області від 15.04.2024

у справі №916/4939/23

за позовом Одеського квартирно-експлуатаційного управління

до Державного підприємства Міністерства оборони України ,,Південьвійськбуд

про стягнення 40 517,56 грн,-

головуючий суддя Д`яченко Т.Г.

місце прийняття рішення: Господарський суд Одеської області

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2023 року Одеське квартирно-експлуатаційне управління звернулось до Господарського суду Одеської області із позовною заявою до Державного підприємства Міністерства оборони України ,,Південьвійськбуд про стягнення заборгованості у загальному розмірі 40 517,56 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані фактом неналежного виконання відповідачем зобов`язань, прийнятих на себе за умовами Договору про спільне використання технологічних електричних мереж № 23 від 02.01.2006 в частині оплати спожитих послуг за період з червня 2017 по грудень 2018.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 15.04.2024 року у справі №916/4939/23 (суддя Д`яченко Т.Г.) позовну заяву Одеського квартирно-експлуатаційного управління задоволено повністю. Стягнуто з Державного підприємства Міністерства оборони України «Південьвійськбуд» на користь Одеського квартирно-експлуатаційного управління кошти у розмірі 40517 грн. 56 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 2684 грн. 00 коп.

Місцевий господарський суд дійшов висновку, що зобов`язання щодо сплати вартості спожитої електричної енергії за Договором відповідачем порушені, тому позовна вимога щодо стягнення з відповідача 40517,56 грн. грн основного боргу за Договором про спільне використання технологічних електричних мереж № 23 від 02.01.2006 підлягає задоволенню повністю.

Крім того, судом було відмовлено відповідачу у застосуванні строків позовної давності, заявлених останнім.

Не погодившись із вказаним судовим рішенням, Державне підприємство Міністерства оборони України ,,Південьвійськбуд звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 15.04.2024 по справі №916/4939/23 та прийняти нове рішення. Також заявник апеляційної інстанції просить стягнути з відповідача суму сплаченого судового збору за подачу апеляційної скарги.

Апелянт вважає, що висновки викладені у рішенні господарського суду першої інстанції не відповідають обставинам справи та наданим документам.

Зокрема, заявник апеляційної інстанції вказує, що до позовної заяви Одеським КЕУ додаються копії актів звірення взаємних розрахунків за період з 01.01.2018 по 01.07.2019, які були не підписані жодною із сторін. Також було додано акт звірення взаємних розрахунків за період з 01.01.2018 по 01.10.2020 року, цей акт також не був підписаний жодною із сторін.

Скаржник зазначає, що на балансі ДП МОУ ,,Південьвійськбуд не обліковується дана заборгованість перед Одеським КЕУ у зв`язку із відсутністю первинних бухгалтерських документів в оригіналі.

Апелянт звертає увагу, що позивачем не було надано суду належним чином завірені копії первинних документів, які були оформлені належним чином та скріплені підписом та печаткою кожною із сторін. Підтвердженням надання послуг за договором є акт виконаних робіт.

Враховуючи викладене, сума позову, яку зазначив позивач є необґрунтованою та не має жодного документального підтвердження, а отже позовні вимоги є необґрунтованими та недоведеними.

Крім того, апелянт вказує, що позивачем на підтвердження здійснення заходів досудового врегулювання спору надано копії надісланих до відповідача ряд претензій, на що ДП МОУ ,,Південьвійськбуд надало пояснення у вигляді відповіді на претензію №541 від 12.09.2023 у якій вказано, що претензія Одеського КЕУ №107 від 05.09.2023 про сплату заборгованості за отримані послуги з електропостачання на суму 9 870,31 грн. не містить чітко визначеного посилання на підставі якого договору ДП МОУ ,,Південьвійськбуд та Одеським КЕУ має заборгованість за послуги електропостачання, а також не підписаним актом звірки між ДП МОУ ,,Південьвійськбуд та Одеським КЕУ.

При цьому у вказаній відповіді зазначалось, що у разі виправлення недоліків, претензію про сплату боргу може бути розглянуто. Проте відповіді надано не було взагалі.

Також, скаржник вказує, що за проведеною територіальним управлінням внутрішньою аудиторською перевіркою роботи ДП МОУ ,,Південьвійськбуд не було виявлено заборгованості за ДП МОУ ,,Південьвійськбуд перед Одеським КЕУ.

Крім того апелянт звернув увагу, що господарський суд ухвалою від 18.12.2023 відмовив ДП МОУ ,,Південьвійськбуд у задоволенні заяви про застосування строків позовної давності у зв`язку із тим, що у поданій заяві не зазначено відомостей про наявність електронного кабінету заявника. Таким чином, суд надав невірну оцінку обставинам справи та прийшов до помилкових висновків.

Колегією суддів встановлено, що вищезазначена апеляційна скарга подана Державним підприємством Міністерства оборони України ,,Південьвійськбуд безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 07.05.2024 витребувано у Господарського суду Одеської області матеріали справи №916/4939/23. Відкладено вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства Міністерства оборони України ,,Південьвійськбуд на рішення Господарського суду Одеської області від 15.04.2024 у справі №916/4939/23 до надходження даної справи з суду першої інстанції.

10.05.2024 до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшли матеріали №916/4939/23.

Разом з тим, згідно наказу в.о. голови суду від 13.05.2024 №115-в головуючий суддя Колоколов С.І. з 13.05.2024 по 24.05.2024 перебував у відпустці.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 27.05.2024 апеляційну скаргу Державного підприємства Міністерства оборони України ,,Південьвійськбуд на рішення Господарського суду Одеської області від 15.04.2024 у справі №916/4939/23залишено без руху. Встановлено скаржнику строк для усунення недоліків апеляційної скарги протягом 10 (десяти) днів шляхом надання суду у встановленому законом порядку докази надсилання копії апеляційної скарги і доданих до неї документів позивачу з урахуванням вимог ст..42 ГПК України.

31.05.2024 до Південно-західного апеляційного господарського суду від скаржника надійшла заява про усунення недоліків, зокрема, з доказами надсилання копії апеляційної скарги і доданих до неї документів позивачу з урахуванням вимог ст..42 ГПК України.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 03.06.2024 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства Міністерства оборони України ,,Південьвійськбуд на рішення Господарського суду Одеської області від 15.04.2024 у справі №916/4939/23. Розгляд апеляційної скарги Державного підприємства Міністерства оборони України ,,Південьвійськбуд ухвалено здійснювати у спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.

10.06.2024 через підсистему «Електронний суд» від Одеського КЕУ надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого позивач просив суд апеляційну скаргу ДП МОУ ,,Південьвійськбуд залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Одеської області від 15.04.2024 у справі №916/4939/23 залишити без змін.

Суд апеляційної інстанції, у відповідності до статті 269 Господарського процесуального кодексу України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Відповідно до частини тринадцятої статті 8 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Згідно із частиною третьою статті 270 Господарського процесуального кодексу України розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених частиною десятою цієї статті та частиною другою статті 271 цього Кодексу.

Переглянувши у порядку письмового провадження оскаржуване у справі рішення суду першої інстанції, дослідивши доводи, наведені в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла до наступних висновків.

Як свідчать матеріали справи та встановлено господарським судом, згідно ст.ст. 8, 13 Закону України «Про оборону України», ст.ст. 1, З, 12, 15 Закону України «Про Збройні Сили України» Одеське квартирно- експлуатаційне управління є військовою державною структурою (установою), призначеною для квартирно-експлуатаційного забезпечення діяльності військових формувань Збройних Сил України. Згідно ст. 1 Закону України «Про правовий режим майна в Збройних Силах України» майно, матеріальні та грошові засоби ЗС України є державною власністю, згідно ст. 19 Закону України «Про Збройні Сили України» фінансування ЗС України здійснюється за рахунок коштів державного бюджету, зокрема Одеське КВУ фінансується виключно з державного бюджету України. Згідно наказу Міністра оборони України від 03.07.2013р. № 448 «Про затвердження Положення про організацію квартирно-експлуатаційного забезпечення Збройних Сил України» та «Положення про Одеське управління» Одеське квартирно-експлуатаційне управління здійснює безпосереднє квартир но-експлуатаційне забезпечення військових частин (формувань) у зоні відповідальності. Зокрема, згідно даного Положення до повноважень Одеського КЕУ належить організація забезпечення та оплата за комунальні послуги та енергоносії.

Відповідно до Директиви № Д-7/ДСК від 04.04.2023 юридичну особу «Квартирно-експлуатаційний відділ м. Одеса» переформовано на «Одеське квартирно-експлуатаційне управління», змінено тільки назву. Згідно з п. 15 Положення про Одеське квартирно-експлуатаційне управління ІНФОРМАЦІЯ_1 , затвердженого наказом ІНФОРМАЦІЯ_1 від 26.05.2023 №195, Одеське квартирно-експлуаташине управління є правонаступником Квартирно-експлуатаційного відділу м. Одеса.

02.01.2006р. між Квартирно-експлуатаційним відділом м. Одеса (Власник мереж) та Державним підприємством МО України «Південьвійськбуд» (Користувач), було укладено договір № 23 про спільне використання технологічних мереж (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1. Договору, Одеське КЕУ (Власник мереж) зобов`язується забезпечити передачу електричної енергії в межах величин, дозволених ДП МОУ «Південьвійськбуд» (Користувач) до виконання, а ДП МОУ «Південьвійськбуд» - своєчасно сплачувати за використання електричної мережі, отримані послуги, в тому числі за перетікання реактивної електричної енергії.

Згідно п. 3.1. Договору власник мереж має право на відшкодування частини (відповідно до обсягу переданої Користувачу електричної енергії) витрат на утримання електричних мереж, якими здійснюється передача електричної енергії користувачу, згідно з кошторисом, наведеним у додатку «Порядок розрахунку оплати обґрунтованих витрат споживача на передачу електричної енергії».

Пунктом 4.1. Договору передбачено, що Користувач зобов`язується здійснювати оплату за використання електричних мереж Власника мереж за розрахунковий період. Розрахунок плати за використання електричних мереж Власника мереж здійснюється згідно з додатком «Порядок розрахунку оплати обґрунтованих витрат споживача на передачу електричної енергії». Плата за використання електричних мереж Власника мереж вноситься Користувачем на підставі рахунка, одержаного від власника мереж. Тривалість періоду для оплати отриманого рахунку має не перевищувати 5 днів для суб`єктів господарювання, які здійснюють плату самостійно, і 10 днів - для суб`єктів господарювання, які здійснюють розрахунки через свою територіально відокремлену головну організацію.

Пунктом 6.4. Договору у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну цього Договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, він вважається продовженим на той самий термін і на тих умовах, які були передбачені цим Договором.

Відповідно до п. 10.4. Договір укладається на строк до 31.12.2006р, набирає чинності з дня його підписання та вважається продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення цього терміну не буде заявлено однією із Сторін про відмову від цього Договору або його перегляду.

Відповідно до Додаткової угоди до договору про спільне використання технологічних мереж основного споживача №23 від 02.01.2006 (далі - Додаткова угода), зокрема п. 7.5. сторони обумовили, що розрахунковим періодом для визначення обсягу спожитої електроенергії приймається місяць з 29 числа попереднього місяця до такого ж числа наступного місяця.

Пунктом 7.6. Додаткової угоди визначено, що обсяг фактично спожитої за розрахунковий період електричної енергії Користувачем визначається Актом про показання розрахункових засобів обліку. Користувач самостійно проводить зняття показів розрахункових приладів обліку, оформлює «Акт про обсяги спожитої енергії» та надає його Власнику мереж 29 числа кожного місяця. Якщо власник мереж не отримав у зазначений термін даних про обсяги спожитої електричної енергії, визначення обсягу спожитої електричної енергії здійснюється за середньодобовим обсягом споживання за попередній розрахунковий період.

Відповідно до п.7.7. Додаткової угоди рахунки за спожиту користувачем електроенергію отримує сам Користувач. Розрахунки за спожиту електричну енергію проводяться Користувачем виключно грошовими коштами на розрахунковий рахунок Власника мереж на протязі 10 (десяти) банківських днів з дня отримання рахунку від Власника мереж. Користувач своєчасно проводить оплату рахунків за спожиту електроенергію по тарифу поточного місяця з нарахуванням ПДВ (згідно місячному тарифу виставленого Власнику мереж (Південним РЕМ).

За посиланням позивача, ним виконано належним чином свої зобов`язання за договором. Позивачем були надіслані на адресу відповідача Акти звіряння взаємних розрахунків до договору, проте жоден з Актів з підписами та печатками не повертався на адресу Одеського КЕУ.

Позивач також зазначає, що відповідач свої зобов`язання за договором щодо здійснення оплати за спожиту послугу не виконав, чим істотно порушує умови договору, за період з червня 2017 по грудень 2018 (включно) виникла заборгованість у розмірі 40517,56 грн.

Дані обставини стали підставою для звернення позивача з позовною заявою до суду.

Відповідач, заперечуючи проти позову, надав заяву про застосування строків позовної давності в якій зазначив, що розрахунок суми боргу за відшкодування вартості спожитої електроенергії позивач здійснює за період з червня 2017 року по грудень 2018р. Водночас, з вказаними позовними вимогам позивач звертається до суду 09.11.2023р., тобто після спливу 3 років, коли позивач довідався про порушення свого права та особу, яка його порушила. Таким чином, звернення 09.11.2023 позивача із позовом до господарського суду здійснено із пропущенням строків позовної давності, що відповідно до ч.4 ст.267 ЦК України є підставою для відмови у позові в повному обсязі.

Предметом позову в даному випадку у справі є матеріально-правова вимога позивача до відповідача про стягнення заборгованості за Договором про спільне використання технологічних електричних мереж № 23 від 02.01.2006 у загальному розмірі 40 517,56 грн.

Стаття 15 Цивільного кодексу України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до частин першої, другої статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочин.

Частинами 1, 4 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Згідно з приписами статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку; зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів.

Частиною першою статті 173 Господарського кодексу України встановлено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (стаття 174 Господарського кодексу України).

В силу частин першої, четвертої статті 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями. При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору, зокрема, на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Відповідно до частини сьомої статті 179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

За умовами частини першої статті 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 626 Цивільного кодексу України).

Статтею 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До договору на туристичне обслуговування застосовуються загальні положення договору про надання послуг, якщо інше не передбачено законом.

Положеннями ст. 901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Згідно зі ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Як вірно встановлено господарським судом та підтверджено під час апеляційного перегляду, 02.01.2006р. між Квартирно-експлуатаційним відділом м. Одеса та Державним підприємством МО України «Південьвійськбуд», було укладено договір №23 про спільне використання технологічних мереж.

Також матеріали справи містять рахунки по відшкодуванню за електричну енергію за період з червня 2017р. по грудень 2018р.(а.с.37-54).

Жодних заперечень стосовно обсягів спожитої електричної енергії матеріали справи не містять.

З огляду на вищевикладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для стягнення заявленої у позові суми з відповідача, що є підставою для відмови в задоволенні позову.

Щодо заяви відповідача про застосування строку позовної давності то слід зазначити, що відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст. 257 Цивільного кодексу України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ст. 260 Цивільного кодексу України, позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу.

Згідно до ч. 5 ст. 261 Цивільного кодексу України, за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Як вірно встановлено господарським судом, спірним періодом, стягнення за яким є предметом розгляду у даній справі - є червень 2017р.грудень 2018р., трирічний строк позовної давності за яким спливає червень 2020р. грудень 2021р.

Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, строки позовної давності розраховуються з урахуванням заходів щодо запобігання виникненню, поширенню і розповсюдженню епідемій, пандемій коронавірусної хвороби (COVID-19) відповідно до приписів Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 30.03.2020 № 540-ІХ. Вказаним законом розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України доповнено пунктом 12 такого змісту: "12. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Постановою Кабінету Міністрів України "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" від 11.03.2020 № 211 (зі змінами та доповненнями) та Постановою КМУ "Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" від 09.12.2020 № 1236 (зі змінами та доповненнями) карантин встановлено з 12.03.2020 до 01.10.2021 на всій території України, та у подальшому до 30.06.2024р. був продовжений.

Також, відповідно до п. 19 "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України визначено, що у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність підстав для застосування строків позовної давності, заявлених відповідачем.

Посилання апелянта на те, що сума позову, яку зазначив позивач є необґрунтованою та не має жодного документального підтвердження, спростовуються наявними в матеріалах доказами, зокрема, укладеним між сторонами Договором про спільне використання технологічних електричних мереж № 23 від 02.01.2006 та рахунками за спожиті відповідачем послуги у спірний період.

Колегія суддів зазначає, що апелянт правом на подання відзиву на позовну заяву під час розгляду справи в суді першої інстанції не скористався. Власних розрахунків щодо заборгованості зі сплати спожитих послуг з електроенергії апелянтом також не надано.

Враховуючи викладене, наведені скаржником в апеляційній скарзі доводи, не спростовують висновків місцевого суду та не доводять їх помилковість, а тому не можуть бути підставою для скасування судового рішення.

Згідно частини третьої статті 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

У відповідності до частини першої статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

В силу частини першої статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи викладене, доводи Державного підприємства Міністерства оборони України ,,Південьвійськбуд викладені в апеляційній скарзі, є такими, що не спростовують наведених висновків господарського суду першої інстанції, а, відтак, підстави для скасування чи зміни судового рішення у даному випадку відсутні.

За таких обставин, судова колегія вважає, що апеляційна скарга Державного підприємства Міністерства оборони України ,,Південьвійськбуд не підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду Одеської області від 12.04.2024 року у справі №916/4939/23 відповідає обставинам справи та вимогам закону і достатніх правових підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд судового рішення покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

1.Апеляційну скаргу Державного підприємства Міністерства оборони України ,,Південьвійськбуд залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Одеської області від 12.04.2024 у справі №916/4939/23 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню, крім випадків передбачених ст. 287 ГПК України.

Повний текст постанови складено 02.09.2024 року у зв`язку з перебуванням у відпустці головуючого судді Колоколова С.І. та судді-учасника колегії Савицького Я.Ф. з 29.07.2024 по 30.08.2024 відповідно до наказу від 23.07.2024. №195-в.

Головуючий суддя С.І. Колоколов

Суддя Г.І. Діброва

Суддя А.І. Ярош