Постанова

від 27.08.2024 по справі 910/14892/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" серпня 2024 р. Справа№ 910/14892/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Поліщука В.Ю.

суддів: Кропивної Л.В.

Пантелієнка В.О.

секретар судового засідання: Дюкарєва І.М.

розглянувши Заяву представникаАзово-Чорноморської інвестиційної компанії у формi товариства з обмеженою відповідальністю, адвоката Орлова Олександра Олекандровича

про ухвалення додаткового судового рішення,

в межах апеляційного провадження за апеляційною скаргою Арбітражного керуючого Шевчука Віктора Всеволодовича,

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 07.08.2023 року,

у справі №910/14892/22 (суддя Чеберяк П.П.),

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Вердикт Капітал"</a>,

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Женева"</a>,

про банкрутство, -

представники учасників справи не з`явились,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.08.2023 року у справі №910/14892/22, зокрема, визнано кредиторами у справі № 910/14892/22:

- ТзОВ "Вердикт Капітал" в розмірі 49 992 000,00 грн. - вимоги четвертої черги;

- ГУ ДПС у місті Києві, як відокремлений підрозділ Державної податкової служби в розмірі 2 636,53 грн. - вимоги третьої черги;

- Азово-Чорноморську інвестиційну компанію у формі ТзОВ в розмірі 1 423 573,04 грн., з яких: 5 368,00 грн. - вимоги першої черги; 51 921,00 грн. - вимоги четвертої черги; 1 366 284,04 грн. - вимоги шостої черги.

Не погоджуючись із вказаною ухвалою, розпорядник майна ТзОВ "ФК "Женева" арбітражний керуючий Шевчук В.В. звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 07.08.2023 року у справі № 910/14892/22 в частині визнання кредитором у справі №910/14892/22 Азово-Чорноморську інвестиційну компанію у формі ТзОВ в розмірі 1 423 573,04 грн., з яких 5 368,00 грн. - вимоги першої черги, 51 921,00 грн. - вимоги четвертої черги, 1 366 284,04 грн. - вимоги шостої черги та прийняти в цій частині нове судове рішення, яким визнати кредитором у справі № 910/14892/22 Азово-Чорноморську інвестиційну компанію у формі ТзОВ в розмірі 57 289,00 грн., з яких 5 368,00 грн. - вимоги першої черги; 51 921,00 грн. - вимоги четвертої черги; вимоги у розмірі 1 366 284,04 грн. - відхилити в повному обсязі.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 08.11.2023 року у справі № 910/14892/22 апеляційну скаргу арбітражного керуючого Шевчука В.В. залишено без задоволення; ухвалу Господарського суду міста Києва від 07.08.2023 року у справі №910/14892/22 залишено без змін; справу № 910/14892/22 повернуто до Господарського суду міста Києва.

Постановою Верховного Суду від 06.02.2024 року у справі № 910/14892/22 касаційну скаргу арбітражного керуючого, розпорядника майна ТзОВ "Фінансова компанія "Женева" Шевчука В.В. залишено без задоволення, ухвалу Господарського суду міста Києва від 07.08.2023 року (в оскаржуваній частині) та постанову Північного апеляційного господарського суду від 08.11.2023 року у справі № 910/14892/22 залишено без змін.

13.11.2023 року до Північного апеляційного господарського суду звернувсь представника Азово-Чорноморської інвестиційної компанії у формі ТзОВ, адвокат Орлов О.О. з Заявою про ухвалення додаткового рішення, у відповідності до якої представник кредитора просив апеляційний господарський суд, зобов`язати арбітражного керуючого Шевчука В.В. визнати кредиторські вимоги Азово-Чорноморської інвестиційної компанії у формі ТзОВ у сумі 15 000,00 грн., як витрати на професійну правничу допомогу адвоката у суді другої інстанції та включити їх до реєстру вимог кредиторів у першу чергу, про що повідомити кредитора.

Відповідно до протоколів передачі судової справи (апеляційної скарги, заяви, картки додаткових матеріалів) раніше визначеному головуючому судді (судді-доповідачу) (складу суду) від 13.11.2023 року та від 14.11.2023 року для розгляду Заяви представника Азово-Чорноморської інвестиційної компанії у формi товариства ТзОВ, адвоката Орлова О.О. про ухвалення додаткового рішення визначено колегію суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Отрюх Б.В. (суддя-доповідач), судді: Остапенко О.М., Сотніков С.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.11.2023 року у справі №910/14892/22 розгляд Заяви представника Азово-Чорноморської інвестиційної компанії у формi ТзОВ, адвоката Орлова О.О. про ухвалення додаткового рішення призначено на 29.11.2023 року.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.11.2023 року, Заяву представника Азово-Чорноморської інвестиційної компанії у формi ТзОВ, адвоката Орлова О.О. про ухвалення додаткового рішення передано для розгляду колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Отрюх Б.В. (суддя-доповідач), судді Остапенко О.М., Поляков Б.М. (у зв`язку з перебуванням судді Сотнікова С.В. у відпустці).

28.11.2023 року на електронну пошту Північного апеляційного господарського суду від розпорядника майна ТзОВ «ФК «Женева», арбітражного керуючого Шевчука В.В. надійшло Клопотання, згідно з яким арбітражний керуючий Шевчук В.В. просив апеляційний господарський суд, відмовити у задоволенні Заяви представника Азово-Чорноморської інвестиційної компанії у формi ТзОВ, адвоката Орлова О.О. про ухвалення додаткового рішення в повному обсязі; розгляд Заяви представника Азово-Чорноморської інвестиційної компанії у формi ТзОВ, адвоката Орлова О.О. про ухвалення додаткового рішення, який призначено на 29.11.2023 року, здійснити за його відсутності.

29.11.2023 року на електронну пошту Північного апеляційного господарського суду від представника Азово-Чорноморської інвестиційної компанії у формi ТзОВ, адвоката Орлова О.О. надійшла Заява, у відповідності до якої заявник просив апеляційний господарський суд, зобов`язати арбітражного керуючого Шевчука В.В. визнати кредиторські вимоги Азово-Чорноморської інвестиційної компанії у формi ТзОВ у сумі 15 000,00 грн, як витрати на професійну правничу допомогу адвоката у суді другої інстанції та включити їх до реєстру вимог кредиторів у першу чергу про що повідомити кредитора. Також, зі змісту вказаної Заяви вбачалось, що заявник просить її розглядати за відсутності представника Азово-Чорноморської інвестиційної компанії у формi ТзОВ.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.11.2023 року у справі №910/14892/22 Заяву представника Азово-Чорноморської інвестиційної компанії у формi ТзОВ, адвоката Орлова О.О. про ухвалення додаткового рішення прийнято до провадження колегією суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Отрюх Б.В. (суддя-доповідач), судді: Остапенко О.М., Поляков Б.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.11.2023 року у задоволенні Заяви Азово-Чорноморської інвестиційної компанії у формі ТзОВ про ухвалення додаткового рішення відмовлено, з підстав того, що у прохальній частині Заяви про ухвалення додаткового рішення Азово-Чорноморська інвестиційна компанія у формі ТзОВ просила зобов`язати арбітражного керуючого Шевчука В.В. визнати кредиторські вимоги Азово-Чорноморської інвестиційної компанії у формi ТзОВ на суму 15 000,00 грн., як витрати на професійну правничу допомогу адвоката у суді другої інстанції та включити їх до реєстру вимог кредиторів у першу чергу про що повідомити кредитора.

Разом з тим, апеляційний господарський суд зазначив, що з апеляційною скаргою звертався саме розпорядник майна ТзОВ "ФК "Женева" арбітражний керуючий Шевчук В.В., а не боржник, тому у господарського суду апеляційної інстанції відсутні правові підстави для включення витрат на професійну правничу допомогу до реєстру вимог кредиторів та, відповідно, і задоволення Заяви представника Азово-Чорноморської інвестиційної компанії у формі ТзОВ, адвоката Орлова О.О. про ухвалення додаткового рішення.

З огляду на наведене, апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав, визначених приписами статті 244 ГПК України, для прийняття додаткового рішення, тому Заява представника Азово-Чорноморської інвестиційної компанії у формі ТзОВ, адвоката Орлова О.О. про ухвалення додаткового рішення не підлягає задоволенню.

Постановою Верховного Суду від 02.07.2024 року у цій справі касаційну скаргу Азово-Чорноморської інвестиційної компанії у формі ТзОВ задоволено частково; ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 29.11.2023 року у справі № 910/14892/22 скасовано; справу №910/14892/22 направлено на новий розгляд до Північного апеляційного господарського суду.

Постанова Верховного Суду мотивована, зокрема тим, що відмовляючи у задоволенні Заяви Азово-Чорноморської інвестиційної компанії у формі ТзОВ, адвоката Орлова О.О. апеляційний господарський суд виходив із того, що розпорядник майна боржника в процедурі розпорядження майном боржника може діяти як самостійно, "від власного імені", захищаючи інтереси кредиторів, так і разом із керівником боржника, а також діяти від імені боржника одноособово.

Разом з тим, Верховний Суд звернув увагу на те, що відповідно до ч. 2 ст. 10 КУзПБ, арбітражний керуючий з моменту постановлення ухвали (постанови) про призначення його керуючим санацією або ліквідатором до моменту припинення здійснення ним повноважень прирівнюється до службової особи підприємства-боржника.

Аналіз змісту прохальної частини Заяви Азово-Чорноморської інвестиційної компанії у формі ТзОВ вбачається, що Заявник просить визнати кредиторські вимоги Азово-Чорноморської інвестиційної компанії у формі ТзОВ у сумі 15 000,00 грн., як витрати на професійну правничу допомогу адвоката у суді другої інстанції та включити їх до реєстру вимог кредиторів у першу чергу.

Таким чином, Верховний Суд дійшов до висновку, що Заявник просив апеляційний господарський суд не покласти здійснені ним витрати на правничу допомогу саме на арбітражного керуючого Шевчука В.В. як самостійного учасника та сторону провадження у справі про банкрутство, а просив визнати такі витрати та зобов`язати розпорядника майна ТзОВ "ФК "Женева" як службову особу товариства-боржника включити їх до реєстру вимог кредиторів, що входить до повноважень такого учасника провадження у справі про банкрутство, відповідно до положень ст. ст. 1, ч. 3 ст. 44 КУзПБ, ст. ст. 123, 126 ГПК України.

За таких обставин, Верховний Суд погодився з доводами Азово-Чорноморської інвестиційної компанії у формі ТзОВ про те, що апеляційний господарський суд дійшов помилкового висновку щодо відсутності підстав для задоволення вимог, зазначених у Заяві Азово-Чорноморської інвестиційної компанії у формі ТзОВ.

Водночас, Верховний Суд погодився з доводами Азово-Чорноморської інвестиційної компанії у формі ТзОВ про те, що апеляційним господарським судом не враховано правову позицію, наведену у Постанові Верховного Суду від 26.10.2023 року у справі № 908/100/21, оскільки за змістом висновків Верховного Суду, витрати на професійну правничу допомогу, понесені в процесі підготовки та розгляду судом грошових вимог кредитора, підлягають врахуванню у реєстрі вимог кредиторів (такий висновок також узгоджується із правовою позицією, наведеною у Постанові Верховного Суду від 22.10.2020 року у справі № 904/4387/19).

Разом з тим, Верховний Суд вказав, що аналіз змісту ухвали Північного апеляційного господарського суду від 29.11.2023 року свідчить про те, що господарський суд апеляційної інстанції не досліджував зазначені докази та не аналізував обґрунтованість вимог Заявника та їх відповідність положенням статей 126, 129 ГПК України.

15.07.2024 року до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи № 910/14892/22 у 4-х томах.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.07.2024 року, справу №910/14892/22 передано колегії суддів у складі: головуючий суддя Поліщук В.Ю. (суддя-доповідач), судді: Кропивна Л.В., Скрипка І.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.07.2024 року у справі №910/14892/22 прийнято Заяву представника Азово-Чорноморської інвестиційної компанії у формi ТзОВ, адвоката Орлова О.О. про ухвалення додаткового судового рішення в межах апеляційного провадження за апеляційною скаргою арбітражного керуючого Шевчука В.В. на ухвалу Господарського суду міста Києва від 07.08.2023 року у справі №910/14892/22 до провадження.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи від 05.08.2024 року, Заяву представника Азово-Чорноморської інвестиційної компанії у формi ТзОВ, адвоката Орлова О.О. про ухвалення додаткового судового рішення в межах апеляційного провадження за апеляційною скаргою арбітражного керуючого Шевчука В.В. на ухвалу Господарського суду міста Києва від 07.08.2023 року у справі № 910/14892/22, передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя Поліщук В.Ю. (суддя-доповідач), судді: Кропивна Л.В., Тищенко О.В. (у зв`язку з перебуванням судді Скрипки І.М. у відпустці).

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.08.2024 року прийнято справу №910/14892/22 за Заявою представника Азово-Чорноморської інвестиційної компанії у формi ТзОВ, адвоката Орлова О.О. про ухвалення додаткового судового рішення в межах апеляційного провадження за апеляційною скаргою арбітражного керуючого Шевчука В.В. на ухвалу Господарського суду міста Києва від 07.08.2023 року, до провадження у складі колегії суддів: головуючий суддя Поліщук В.Ю. (суддя-доповідач), судді: Кропивна Л.В., Тищенко О.В.; розгляд Заяви призначена на 27.08.2024 року.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи від 26.08.2024 року, справу №910/14892/22 за Заявою представника Азово-Чорноморської інвестиційної компанії у формi ТзОВ, адвоката Орлова О.О. про ухвалення додаткового судового рішення в межах апеляційного провадження за апеляційною скаргою арбітражного керуючого Шевчука В.В. на ухвалу Господарського суду міста Києва від 07.08.2023 року, передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя Поліщук В.Ю. (суддя-доповідач), судді: Кропивна Л.В.. Пантелієнко В.О. (у зв`язку з перебуванням судді Тищенко О.В. у відпустці).

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.08.2024 року прийнято справу №910/14892/22 за Заявою представника Азово-Чорноморської інвестиційної компанії у формi ТзОВ, адвоката Орлова О.О. про ухвалення додаткового судового рішення в межах апеляційного провадження за апеляційною скаргою арбітражного керуючого Шевчука В.В. на ухвалу Господарського суду міста Києва від 07.08.2023 року, до провадження у складі колегії суддів: головуючий суддя - Поліщук В.Ю. (суддя-доповідач), судді: Пантелієнко В.О., Кропивна Л.В.; розгляд Заяви призначено на 27.08.2024 року.

27.08.2024 року на електронну пошту Північного апеляційного господарського суду від представника Азово-Чорноморська інвестиційна компанія у формі ТзОВ, адвоката Орлова О.О. надійшла Заява, в якій представник заявника просить апеляційний господарський суд розглядати подану Заяву про ухвалення додаткового судового рішення в межах апеляційного провадження за апеляційною скаргою арбітражного керуючого Шевчука В.В. на ухвалу Господарського суду міста Києва від 07.08.2023 року у справі № 910/14892/22 за відсутності уповноваженого представника Азово-Чорноморської інвестиційної компанії у формі ТзОВ, адвоката Орлова О.О., на підставі поданих документів.

У судове засідання 27.08.2024 року уповноважені представники учасників справи не з`явились, про причини неявки апеляційний господарський не повідомлено, про час і дату судового засідання повідомлені належним чином.

Частиною 12 статті 270 ГПК України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (Рішення Суду у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013 року, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012 року).

У своїх рішеннях Європейський суд неодноразово наголошував, що сторона, яка задіяна в судовому розгляді, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Апеляційний господарський суд враховує також правову позицію Європейського суду з прав людини, наведену у рішенні від 03.04.2008 року у справі "Пономарьов проти України", згідно з якою сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

При цьому, на осіб, які беруть участь у справі, покладається обов`язок демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду і не допускати свідомих маніпуляцій та ухилень від отримання інформації про рух справи.

Згідно з ч. 2 ст. 2 ГПК України, суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ГПК України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

У ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" зазначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Так, згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (пункти 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі "Смірнова проти України").

Водночас, апеляційним господарським судом встановлено, що матеріали справи №910/14892/2 містять Клопотання арбітражного керуючого Шевчука В.В. та Заяву представника Азово-Чорноморської інвестиційної компанії у формі ТзОВ, адвоката Орлова О.О. про розгляд Заяви представника Азово-Чорноморської інвестиційної компанії у формi ТзОВ. Адвоката Орлова О.О. про ухвалення додаткового судового рішення в межах апеляційного провадження за апеляційною скаргою арбітражного керуючого Шевчука В.В. на ухвалу Господарського суду міста Києва від 07.08.2023 року у справі № 910/14892/22 без їхньої участі.

Оскільки явка учасників провадження в судові засідання не була визнана обов`язковою, а також враховуючи те, що судочинство здійснюється, зокрема, на засадах рівності та змагальності сторін і учасники судового провадження на власний розсуд користуються наданими їм процесуальними правами, зокрема, правом на участь у судовому засіданні, апеляційний господарський суд вирішив розглядати подану Заяву за відсутності учасників справи, за наявними у справі матеріалами.

Апеляційний господарський суд, розглянувши Заяву Азово-Чорноморська інвестиційна компанія у формі про ухвалення додаткового судового рішення в межах апеляційного провадження за апеляційною скаргою арбітражного керуючого Шевчука В.В. на ухвалу Господарського суду міста Києва від 07.08.2023 року у справі №910/14892/22, встановив наступне.

З матеріалів справи вбачається (том 3, арк. справи 52-55), що 17.01.2023 року між Азово-Чорноморською інвестиційною компанією у формі ТзОВ (Клієнт) та адвокатом Орловим О. О. було укладено Договір про надання правничої допомоги №02/А/Г-23.

На виконання пункту 2 частини восьмої статті 129 ГПК України, Азово-Чорноморська інвестиційна компанія у формі ТзОВ подала до Північного апеляційної інстанції:

- копію Договору про надання правничої допомоги № 02/А/Г-23 від 17.01.2023 року;

- копію Додатку № 1 від 17.01.2023 року до Договору про надання правничої допомоги № 02/А/Г-23 від 17.01.2023 року;

- копії документів про оплату послуг за Договором № 02/А/Г-23 від 17.01.2023 року;

- копію Акта виконаних робіт від 09.11.2023 року за Договором № 02/А/Г-23 від 17.01.2023 року.

Відповідно до пункту 2 Додатку № 1 від 17.01.2023 року до Договору про надання правничої допомоги № 02/А/Г-23 від 17.01.2023 року, сторони домовились, що за представництво Клієнта у апеляційному та (або) касаційному суді, Клієнт сплачує адвокату фіксований гонорар у розмірі 15 000,00 грн. за кожне судове засідання у суді апеляційної та(або) касаційної інстанції навіть, якщо засідання не відбулося.

За змістом Акту виконаних робіт від 09.11.2023 року за Договором № 02/А/Г-23 від 17.01.2023 року вбачається, що адвокат Орлов О.О. надав Клієнту необхідну правничу допомогу у справі № 910/14892/22 про банкрутство ТзОВ "ФК "Женева", шляхом представництва прав та законних інтересів Клієнта у Північному апеляційному господарському суді за апеляційною скаргою арбітражного керуючого Шевчука В.В. на ухвалу Господарського суду м. Києва від 07.08.2023 року в частині визнання кредитором Азово-Чорноморську інвестиційну компанію у формі ТзОВ в розмірі 1 423 573,04 грн., а саме:

1) вивчав апеляційну скаргу та сформував правову позицію у справі;

2) склав, сформував, направив учасникам справи та подав до суду відвиз на апеляційну скаргу;

3) приймав участь у судовому засіданні Північного апеляційного господарського суду у справі № 910/14892/22, призначеному на 08.11.2023 року, здійснював представництво інтересів Клієнта шляхом надання пояснень суду, викладення своїх доводів, міркувань, щодо питань, які виникли під час судового засідання;

4) заявив клопотання у судовому засіданні 08.11.2023 року Північного апеляційного господарського суду про недопуск у судове засіданя в якості представника арбітражного керуючого адвоката Забаріна А.Ф.;

5) склав, сформував Заяву про ухваленя додаткового судового рішення у справі №910/14892/22 про розподіл судових витрат Клієнта на правничу допомогу адвоката та стягнення їх зі Скаржника.

Таким чином, апеляційний господарський суд, дослідивши матеріали Заяви представника Азово-Чорноморської інвестиційної компанія у формі ТзОВ, адвоката Орлова О.О. про ухвалення додаткового рішення, дійшов до висновку про часткове її задоволення, з огляду на наступне.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Частина сьома статті 43 Конституції України передбачає, що право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Частинами першою, третьою статті 131-2 Конституції України визначено, що для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура, засади організації і діяльності якої та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначаються законом.

Зазначеним приписам Конституції України кореспондує ст. 16 ГПК України, положеннями якої передбачено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою, а представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Виходячи з аналізу положень статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту адвокат отримує винагороду у вигляді гонорару, обчислення якого, підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються у договорі про надання правової допомоги.

Водночас, розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань, з урахуванням складності справи, кваліфікації, досвіду і завантаженості адвоката та інших обставин. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. У разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу й обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

Тобто, діяльність адвоката є оплачуваною працею і така оплата у вигляді гонорару здійснюється на підставі укладеного між адвокатом та його клієнтом договору про надання правової допомоги.

Відповідно до частини першої статті 3 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, ЗУ "Про міжнародне приватне право", КУзПБ, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Зазначена норма кореспондується з частиною першою статті 2 КУзПБ, якою передбачено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.

За змістом наведеного, норми ГПК України є загальними стосовно норм КУзПБ, які визначають особливості провадження у справах про банкрутство, тобто є спеціальними та мають пріоритет у застосуванні при розгляді цих справ.

У процедурі банкрутства процесуальні норми ГПК України мають універсальний характер, оскільки розраховані як на позовне провадження, так і на процедуру банкрутства та їх застосування у цій процедурі здійснюється з урахуванням особливостей правового регулювання розгляду конкретного питання, передбаченого КУзПБ.

У статті 1 КУзПБ наведено визначення кредитора, яким є юридична або фізична особа, а також контролюючий орган, уповноважений відповідно до Податкового кодексу України здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у межах своїх повноважень, та інші державні органи, які мають вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника; конкурсних кредиторів, якими є кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточних кредиторів - кредиторів за вимогами до боржника, що виникли після відкриття провадження у справі про банкрутство.

Статтею 64 КУзПБ встановлено черговість задоволення вимог кредиторів боржника. Так у пункті 1 частини першої цієї статті передбачено, що кошти, одержані від продажу майна банкрута, спрямовуються на задоволення вимог кредиторів у порядку, встановленому цим Кодексом. При цьому, у першу чергу задовольняються, зокрема, витрати, пов`язані з провадженням у справі про банкрутство в господарському суді.

Водночас, аналіз положень КУзПБ свідчить про відсутність в них як спеціальних нормативно-правових актах норм, які регулюють порядок розподілу судових витрат.

З урахуванням наведеного, для вирішення питання про розподіл судових витрат у справі про банкрутство мають бути застосовані загальні норми ГПК України.

Згідно із частиною першою статті 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини третьої статті 123 ГПК України).

Положення статті 123 ГПК України, статті 64 КУзПБ свідчать, що витрати, пов`язані з провадженням у справі про банкрутство в господарському суді не є у розумінні статті 1 КУзПБ зобов`язанням боржника перед кредитором, а є витратами понесеними в процесі розгляду грошових вимог кредитора, які мають спеціальний порядок відшкодування, передбачений нормами ГПК України та не можуть бути стягнуті окремо від цього провадження.

В силу цього, такі витрати не відносяться до поточних вимог у справі та відносяться, згідно із пунктом 1 частини першої статті 64 КУзПБ, до першої черги задоволення вимог кредиторів.

Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачена стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачена.

Така правова позиція узгоджується із правовими висновками, наведеними у Постановах Верховного Суду від 22.10.2020 року у справі № 904/4387/19, від 26.10.2023 року у справі № 908/100/21.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ГПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація вказаного принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається відповідно до таких етапів: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України).

Відповідно до частини третьої статті 123 ГПК України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

За частиною першою статті 124 ГПК України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Відповідно до частин першої та другої статті 126 ГПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Окрім наведеного, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина восьма статті 129 ГПК України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 126 ГПК України).

Водночас за змістом частини четвертої статті 126 ГПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята та шоста статті 126 ГПК України).

У розумінні положень частин п`ятої та шостої статті 126 ГПК України, зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Водночас, при визначенні суми відшкодування Суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін, про що йдеться у Додатковій ухвалі Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 року у справі № 927/237/20.

Такі самі критерії, як зазначено вище, застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява № 19336/04).

Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Визначивши розмір судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, суд здійснює розподіл таких витрат.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України, відповідно до якої інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до частини п`ятої статті 129 ГПК України, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

У Постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 року у справі № 826/1216/16) вказано, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Апеляційним господарським судом встановлено, що відповідно до умов п. 2 Додатку №1 від 17.01.2023 року до Договору про надання провничої правової допомоги від 17.01.2023 року №02/а/г-23, сторони домовились, що за представництво Клієнта у апеляційному та (або) касаційному суді, Клієнт сплачує адвокату фіксований гонорар у розмірі 15 000,00 грн, що підтверджується виставленим рахунком на оплату юридичних послуг та витрати на представництво інтересів Клієнта у справі № 910/14892/22 у Північному апеляційному господарському суді, а саме рахунок-фактура від 06.11.2023 року.

Оплата Азово-Чорноморської інвестиційної компанії у формі ТзОВ гонорару адвоката за Договором про надання правничої допомоги від 17.01.2023 року № 02//А/Г-23 у сумі 15 000,00 грн підтверджується платіжною інструкцією № 352 від 07.11.2023 року (том 3, арк. справи 72).

З урахуванням правової позиції, наведеної у Постановах об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 року у справі №922/445/19 та від 22.01.2021 року у справі № 925/1137/19, відповідно до якої відшкодуванню підлягають як ті витрати, які вже були сплачені, так і ті, що мають бути сплачені відповідною стороною згідно з умовами договору, факт надання послуг з представництва інтересів Азово-Чорноморської інвестиційної компанії у формі ТзОВ у суді апеляційної інстанції адвокатом Орловим О.О. є підтвердженим та вказані витрати підлягають стягненню.

У Додатковій Постанові Верховного Суду від 08.09.2021 року у справі №206/6537/19 зазначено, що попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених частиною четвертою статті 137 ЦПК України.

Таким чином, оскільки Північний апеляційний господарський суд Постановою від 08.11.2023 року у справі № 910/14892/22 апеляційну скаргу розпорядника майна ТзОВ «ФК «Женева», арбітражного керуючого Шевчука В.В. залишив без задоволення, ухвалу Господарського суду міста Києва від 07.08.2023 року у справі №910/14892/22 залишив без змін (яка залишена в силі Постановою Верховного Суду від 06.02.2024 року у цій справі), проте не вирішив питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, то наявні підстави для прийняття додаткової постанови у цій справі та часткового задоволення представника Азово-Чорноморської інвестиційної компанії у формі ТзОВ, адвоката Орлова О.О.

Виходячи з критерію реальності та розумності розміру витрат на правову допомогу, понесених представником Азово-Чорноморської інвестиційної компанії у формі ТзОВ, адвокатом Орловим О.О., апеляційний господарський суд дійшов висновку про часткове задоволення поданої Заяви.

Апеляційний господарський суд при зменшенні витрат на правову допомогу враховує: чи змінювалася правова позиція сторін у справі в суді першої та апеляційній інстанцій; чи потрібно було адвокату вивчати додаткові джерела права, законодавство, що регулює спірні правовідносини у справі, документи та доводи, якими протилежні сторони у справі обґрунтували свої вимоги, та інші обставини (подібна за змістом правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду від 01.12.2021 року у справі № 910/20852/20, Додатковій Постанові Верховного Суду від 16.03.2023 року у справі № 927/153/22).

Матеріали справи та зміст судового рішення місцевого господарського суду свідчать про те, що правова позиція представника Азово-Чорноморської інвестиційної компанії у формі ТзОВ, адвоката Орлова О.О. була сталою, адвокат був обізнаний з усіма обставинами цієї справи.

При цьому, апеляційний господарський суд вважає, що адвокат, укладаючи Договір про надання правничої допомоги, мав усвідомлювати не тільки сталість судової практики у подібних спорах, а й те, що послуги ним надаються у справі про банкрутство суб`єкта господарювання (тобто юридичної особи, яка перебуває в особливому статусі - стані неплатоспроможності) значний розмір витрат на правничу допомогу призведе (оскільки ці вимоги входять до першої черги вимог) до зменшення розміру грошових коштів, які мають бути спрямовані на задоволення вимог кредиторів (наступних черг).

Таким чином, дослідивши Заяву про ухвалення додаткового рішення та додані до неї документи, апеляційний господарський суд вважає, що розмір заявлених витрат на правничу (правову) допомогу у сумі 15 000,00 грн не відповідає критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, такі витрати не мають характеру необхідних, неспівмірні із складністю справи і необхідним обсягом правничих послуг, таким чином їх розмір є необґрунтованими.

За наслідками здійсненої оцінки розміру судових витрат, понесених Азово-Чорноморською інвестиційною компанію у формі ТзОВ на правничу допомогу у зв`язку з розглядом справи в суді апеляційної інстанції, через призму критеріїв, встановлених частиною п`ятою статті 129 ГПК, враховуючи обсяг виконаних робіт, з урахуванням положень наведених норм та зазначених фактичних обставин справи, ураховуючи критерій розумності розміру витрат, виходячи з конкретних обставин справи, апеляційний господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання витрат на професійну правничу допомогу на суму 5 000,00 грн. шляхом включення їх до першої черги вимог кредиторів боржника - ТзОВ "ФК "Женева", як вимог Азово-Чорноморської інвестиційної компанії у формі ТзОВ.

Керуючись ст.ст. 126, 129, 244 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Заяву представника Азово-Чорноморської інвестиційної компанії у формі товариства з обмеженою відповідальністю, адвоката Орлова О.О. про ухвалення додаткового рішення задовольнити частково.

2. Покласти витрати Азово-Чорноморської інвестиційної компанії у формі товариства з обмеженою відповідальністю на правничу допомогу у суді апеляційної інстанції в розмірі 5 000 (п`ять тисяч) грн. 00 коп. на боржника - Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Женева"</a>, шляхом віднесення наведених витрат до першої черги вимог кредиторів боржника як вимоги Азово-Чорноморської інвестиційної компанії у формі товариства з обмеженою відповідальністю.

3. В решті вимог Заяви представника Азово-Чорноморської інвестиційної компанії у формі товариства з обмеженою відповідальністю, адвоката Орлова О.О. - відмовити.

4. Матеріали справи № 910/14892/22 повернути до Господарського суду м. Києва.

Повний текст додаткової постанови складено та підписано 03.09.2024 року.

Додаткова постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок касаційного оскарження передбачено ст.ст. 287-289 ГПК України.

Головуючий суддя В.Ю. Поліщук

Судді Л.В. Кропивна

В.О. Пантелієнко