Постанова

від 01.08.2024 по справі 910/18836/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" серпня 2024 р. Справа№ 910/18836/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Ткаченка Б.О.

суддів: Суліма В.В.

Майданевича А.Г.

за участю секретаря судового засідання Мовчан А.Г.

за участю представників учасників справи згідно з протоколом судового засідання від 01.08.2024:

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "МАЙСТЕРПРОЕКТ"

на рішення Господарського суду міста Києва від 28.03.2024

у справі №910/18836/23 (суддя - Привалов А.І.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МАЙСТЕРПРОЕКТ"

до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "АДАМАНТ 33-А"

про витребування майна з чужого незаконного володіння

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст заявлених вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю «МАЙСТЕРПРОЕКТ» (далі - позивач, ТОВ «МАЙСТЕРПРОЕКТ», скаржник) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "АДАМАНТ 33-А" (далі - відповідач, ОСББ "АДАМАНТ 33-А"_про витребування майна з чужого незаконного володіння.

В обгрунтування позовних вимог позивач зазначає, що з 01 травня 2023 року між позивачем, який виступав управителем будинку № 33-А по вулиці Липківського Василя Митрополита в м. Києві, та відповідачем припинені будь-які фінансово-господарські та договірні відносини з питань надання житлово-комунальних послуг, у зв`язку з чим у останнього виник обов`язок повернути майно та обладнання, яке належить ТОВ «МАЙСТЕРПРОЕКТ» і яке було встановлено в будинку № 33-А по вулиці Липківського Василя Митрополита в м. Києві для виконання функцій управителя будинку. Оскільки відповідач відмовляється у добровільному порядку повернути майно та обладнання, яке належить ТОВ «МАЙСТЕРПРОЕКТ», позивач, на підставі ст. 387 ЦК України, звернувся до господарського суду з даним позовом про витребування майна з чужого незаконного володіння, а саме: кнопку виходу РВК-815 (8536 50 19 90), FEP-127 Свинцево-кислотний акумулятор Full Energy (8507 20 80 90 ), Електромагнітний замок YM-280N (8301 40 19 00), Вологозахищений електромагнітний замок 350кг з вихідом для індикації YM-350W-S (8301 40 90 00), UProx IP400 прилад доступу (8537), Прилад доступу U-Prox IC E (8537), Модуль U-Prox RM (8537), Зчитувач U-Prox mini 485 (8531), Зчитувач iPR-3 (8531), Зчитувач U-Prox Desktop (8531), Безперебійний блок живлення імпульсний BBG- 124/1 (8504 40 82 00), Комутатор мережевий TP-Link TL-SF1024D 24х10/100TX, L2 unmanged, Пластик, Кронштейн для кріплення електромагнітного замка, MBK-280NL (8302 41 10 00), Кабель UTP CATSe 4P 24AWG PE B 305m Pull Box , Провід ШВВП 2?1,5, Щиток пластиковий Lux-Ray 731-2000-018 ABS IP 20, 18 мод., Шиток пластиковий Lux-Ray 731-2000-008 ABS IP 20, 8 мод., Щиток пластиковий Borsan на 12 модулів зовнішній BR 808 (для подовження кабелів), Зчитувач U-Prox mini (8531), Ворота секційні підйомні, СПР.CLASSIC-TS.5670X2625, AL9006, A01652343, Комплект автоматики VER-2, Пульт дистанційного керування 2-х канальний ТОР-432EE, 001DIR10 Фотоелементи, зона дії до 10 м, Відеодомофон DHI-VTO2101E-P, Монітор для відеодомофона DHI-VTH1550CHM, Комутатор UTP1-SW0401-TP60, Блок живлення BGP-125 LITE (8504 40 90 00), Proximity карта EM-06 print (8523 80 10 00), Забор металевий h 1700 мм, Забор з сітки «Заграда» h 1260 мм, Хвіртка 1000*1700, Ворота відкатні з автомати 2000*13500, Болард FADINI VIGILO 2264 зі світлодіодами, Блок керування ELPRO S40, Пульт дистанційний, Кабель ВВГ 3*2,5, Провід FTP 4*2*0,51, Труба п/е д25, Ізоляційна стрічка, Комплект шлагбаума САМЕ G3250, Радіоуправління одноканальне Radiо 8113 ІР 65, Міні-пульт двохканальний Radiо 8101-2М, Пульт управління до воріт і шлагбаумів, Коннектор RJ45 8P8C 50 mkm 5E категорія упаковка 100 шт. P88S/C5E, Кліпси 5мм (100 шт.), Хомут NCT-150/25/100, Стрічка ізоляційна 0.13 мм*15 мм *20мм біла, Блок живлення bgm-1210R, Ящик антивандальний SN-ШН-330-в-1/1 (з планкою), Кабель KLM CAT 5E (UTP Solid)4*2*0,5 ал.пров.мід.вн. ПВХобол.1бух.305 м, Коммутатор TP-Link TL-SG-1008 D, Коммутатор TP-Link TL-SF-1008 D, Камери IPCX-B32-2MP, Відеореєстратор NVR 32.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Господарського суду міста Києва від 28.03.2024 у справі №910/18836/23 у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "МАЙСТЕРПРОЕКТ" на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "АДАМАНТ 33-А" 15 000,00 грн витрат на правничу допомогу.

Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції вказав, що позивачем належними засобами доказування не доведено обґрунтованість заявлених позовних вимог.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись з прийнятим рішенням, Товариства з обмеженою відповідальністю "МАЙСТЕРПРОЕКТ" подало апеляційну скаргу, в якій просить суд рішення скасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити повністю. Витребувати з незаконного володіння Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "АДАМАНТ 33-А" майно, що належить Товариству з обмеженою відповідальністю "МАЙСТЕРПРОЕКТ", а саме кнопка Кнопка виходу РВК-815 (8536 50 19 90), FEP-127 Свинцево-кислотний акумулятор Full Energy (8507 20 80 90), Електромагнітний замок YM-280N (8301 40 19 00), Вологозахищений електромагнітний замок 350кг з вихідом для індикації YM-350W-S (8301 40 90 00), U-Prox IP400 прилад доступу (8537), Прилад доступу U-Prox IC Е (8537), Модуль U-Prox RM (8537), Зчитувач U-Prox mini 485 (8531), Зчитувач iPR-3 (8531), Зчитувач U-Prox Desktop (8531), Безперебійний блок живлення імпульсний BBG- 124/1 (8504 40 82 00), Комутатор мережевий TP-Link TL-SF1024D 24x10/100TX, L2 unmanged, Пластик, Кронштейн для кріплення електромагнітного замка, MBK-280NL (8302 41 10 00), Кабель UTP CATSe 4P. 24AWG PEВ 305m Pull Box, Провід ШВВП 2Ч1,5, Щиток пластиковий Lux-Ray 731-2000-018 ABSIP 20, 18 мод., Шиток пластиковий Lux-Ray 731-2000-008 ABS IP 20, 8 мод., Щиток пластиковий Borsan на 12 модулів зовнішній BR 808 (для подовження кабелів), Зчитувач U-Prox mini (8531), Ворота секційні підйомні, СПР.CLASSIC-TS.5670Х2625, AL9006, А01652343, Комплект автоматики VER-2, Пульт дистанційного керування 2-х канальний TOP-432EE, 001DIR10 Фотоелементи, зона дії до 10 м, Відеодомофон DHI-VTO2101E-P, Монітор для відеодомофона DHI-VTH1550CHM, Комутатор UTP1-SW0401-ТР60, Блок живлення BP-125 LITE (8504 40 90 00), Proximity карта EM-06 print (8523 80 10 00), Забор металевий h 1700 мм, Забор з сітки "Заграда" h 1260 мм, Хвіртка 1000*1700, Ворота відкатні з автомати 2000*13500, Болард FADINI VIGILO 2264 зі світлодіодами, Блок керування ELPRO S40, Пульт дистанційний, Кабель ВВГ 3*2,5, Провід ТР 4*2*0,51, Труба п/е д25, Ізоляційна стрічка, Комплект шлагбаума САМЕ G3250, Радіоуправління одноканальне Radio 8113 IP 65, Міні-пульт двохканальний Radio 8101-2М, Пульт управління до воріт і шлагбаумів, Коннектор RJ45 8P8C 50 mkm 5E категорія упаковка 100 шт. 88S/C5E, Кліпси 5мм (100 шт.), Хомут NCT-150/25/100, Стрічка ізоляційна 0.13 мм*15 мм *20мм біла, Блок живлення bgm-1210R, Ящик антивандальний SN-ШН-330-в-1/1 (з планкою), Кабель KLM CAT 5E (UTP Solid)4*2*0,5 ал.пров.мід.вн. ПВХобол. 1бух.305 м, Коммутатор TP-Link TL-SG-1008 D, Коммутатор TP-Link TL-SF-1008 D, Камери IPCX-B32-2MP, Відеореєстратор NVR 32. Стягнути з Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "АДАМАНТ 33-А" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "МАЙСТЕРПРОЕКТ" судові витрати.

Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що 01.05.2023 між позивачем, який виступав управителем будинку № 33-А по вулиці Липківського Василя Митрополита в м. Києві, та відповідачем припинені будь-які фінансово-господарські та договірні відносини з питань надання житлово-комунальних послуг, у зв`язку з чим у останнього виник обов`язок повернути майно та обладнання, яке належить ТОВ «МАЙСТЕРПРОЕКТ» і яке було встановлено в будинку № 33-А по вулиці Липківського Василя Митрополита в м. Києві для виконання функцій управителя будинку.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу та клопотання учасників апеляційного провадження

У своєму відзиві на апеляційну скаргу від 17.06.2024 відповідач з апеляційною скаргою не погодився, просить залишити оскаржене рішення без змін посилаючись на те, що в апеляційній скарзі скаржник не спростував жодної обставини, які зазначені в рішення суду першої інстанції.

31.07.2024 через відділ документального забезпечення від позивача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи доказів, яке залишено колегією суддів без розгляду як таке, що подано з пропуском процесуального строку, встановленого ухвалою суду від 29.05.2024.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.05.2024 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "МАЙСТЕРПРОЕКТ" на рішення Господарського суду міста Києва від 28.03.2024 у справі №910/18836/23 передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді - Ткаченка Б.О., суддів: Майданевича А.Г., Суліма В.В.

Ухвалою Північного апеляційного суду від 20.05.2024 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/18836/23; відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження матеріалів справи, які надійшли на адресу суду 27.05.2024.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.05.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "МАЙСТЕРПРОЕКТ" на рішення Господарського суду міста Києва від 28.03.2024 у справі №910/18836/23. Призначено до розгляду в судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "МАЙСТЕРПРОЕКТ" на рішення Господарського суду міста Києва від 28.03.2024 у справі №910/18836/23 на 27.06.2024.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.06.2024 відкладено розгляд справі №910/18836/23 на 01.08.2024.

Позиції учасників справи та явка представників сторін у судове засідання

Представники позивача та відповідача з`явилися в судове засідання 01.08.2024 та надали пояснення по суті апеляційної скарги.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Як вірно встановлено судом першої інстанції та перевірено колегією суддів, 09.04.2019 з метою створення Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Адамант 33-А" у будинку № 33-А по вулиці Липківського Василя Митрополита в м. Києві, були проведені установчі збори співвласників даного багатоквартирного будинку, рішення за якими оформленні протоколом № 1 від 09.04.2019.

За результатами проведених зборів були прийняті наступні рішення:

1) організаційні питання проведення Установчих зборів (обрання голови та секретаря Установчих зборів, Голови лічильної комісії, порядок прийняття рішень);

2) про створення об`єднання співвласників багатоквартирного будинку та затвердження його назви;

3) про затвердження Статуту ОСББ;

4) про обрання органів управління об`єднання співвласників багатоквартирного будинку (визначення кількісного складу органів управління та обрання членів органів управління (Правління, Ревізійна комісія));

5) про визнання особи, уповноваженої на підписання установчих документів об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, подання документів на його державну реєстрацію;

6) про визначення управителя та передання йому функцій з управління багатоквартирним будинком згідно договору;

7) про затвердження ціни та складових послуги з управління багатоквартирним будинком, яка має надаватись управителем.

Після проведення державної реєстрації Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Адамант 33-А", 17.04.2019 між позивачем та відповідачем було укладено Договір про надання послуги з управління багатоквартирним будинком.

Позачерговими Загальними зборами власників/співвласників житлових та нежитлових приміщень приміщень будинку 33-А по вул. Липківського Василя Митрополита в м. Києві прийнято рішення, оформлене протоколом №1 від 25.04.2023, про припинення з 01 травня 2023 року будь-яких фінансово-господарських та договірних відносин між ОСББ «Адамант 33-А» та ТОВ «Майстерпроект» з питань надання житлово-комунальних послуг.

Оскільки Загальними зборами власників/співвласників житлових та нежитлових приміщень будинку 33-А по вул. Липківського Василя Митрополита в м. Києві фактично було прийнято рішення про розірвання Договору про надання послуги з управління багатоквартирним будинком від 17.04.2019, представник позивача 28.04.2023 прибув до будинку 33-А по вул. Липківського Василя Митрополита в м. Києві з метою отримати майно, яке затвердженням позивача належить йому на праві власності, а саме: кнопку виходу РВК-815 (8536 50 19 90), FEP-127 Свинцево-кислотний акумулятор Full Energy (8507 20 80 90), Електромагнітний замок YM-280N (8301 40 19 00), Вологозахищений електромагнітний замок 350кг з вихідом для індикації YM-350W-S (8301 40 90 00), UProx IP400 прилад доступу (8537), Прилад доступу U-Prox IC E (8537), Модуль U-Prox RM (8537), Зчитувач U-Prox mini 485 (8531), Зчитувач iPR-3 (8531), Зчитувач U-Prox Desktop (8531), Безперебійний блок живлення імпульсний BBG- 124/1 (8504 40 82 00), Комутатор мережевий TP-Link TL-SF1024D 24х10/100TX, L2 unmanged, Пластик, Кронштейн для кріплення електромагнітного замка, MBK-280NL (8302 41 10 00), Кабель UTP CATSe 4P 24AWG PE B 305m Pull Box , Провід ШВВП 2?1,5, Щиток пластиковий Lux-Ray 731-2000-018 ABS IP 20, 18 мод., Шиток пластиковий Lux-Ray 731-2000-008 ABS IP 20, 8 мод., Щиток пластиковий Borsan на 12 модулів зовнішній BR 808 (для подовження кабелів), Зчитувач U-Prox mini (8531), Ворота секційні підйомні, СПР.CLASSIC-TS.5670X2625, AL9006, A01652343, Комплект автоматики VER-2, Пульт дистанційного керування 2-х канальний ТОР-432EE, 001DIR10 Фотоелементи, зона дії до 10 м, Відеодомофон DHI-VTO2101E-P, Монітор для відеодомофона DHI-VTH1550CHM, Комутатор UTP1-SW0401-TP60, Блок живлення BGP-125 LITE (8504 40 90 00), Proximity карта EM-06 print (8523 80 10 00), Забор металевий h 1700 мм, Забор з сітки «Заграда» h 1260 мм, Хвіртка 1000*1700, Ворота відкатні з автомати 2000*13500, Болард FADINI VIGILO 2264 зі світлодіодами, Блок керування ELPRO S40, Пульт дистанційний, Кабель ВВГ 3*2,5, Провід FTP 4*2*0,51, Труба п/е д25, Ізоляційна стрічка, Комплект шлагбаума САМЕ G3250, Радіоуправління одноканальне Radiо 8113 ІР 65, Міні-пульт двохканальний Radiо 8101-2М, Пульт управління до воріт і шлагбаумів, Коннектор RJ45 8P8C 50 mkm 5E категорія упаковка 100 шт. P88S/C5E, Кліпси 5мм (100 шт.), Хомут NCT-150/25/100, Стрічка ізоляційна 0.13 мм*15 мм *20мм біла, Блок живлення bgm-1210R, Ящик антивандальний SN-ШН-330-в-1/1 (з планкою), Кабель KLM CAT 5E (UTP Solid)4*2*0,5 ал.пров.мід.вн. ПВХобол.1бух.305 м, Коммутатор TP-Link TL-SG-1008 D, Коммутатор TP-Link TL-SF-1008 D, Камери IPCX-B32-2MP, Відеореєстратор NVR 32.

На підтвердження права власності на вказане спірне майно позивачем до позовної заяви надано: Договір підряду № 52/33А від 04.02.2019, укладений між ТОВ Майстерпроект» та ТОВ «Київресурсбуд»; Додаток № 1 до договору підряду № 52/33А від 04.02.20219; платіжні доручення № 100 від 23.04.2020 на суму 179361,47 грн, №109 від 14.05.2020 на суму 200 000,00 грн, № 124 від 24.06.2020 на суму 30 000,00 грн, № 127 від 30.06.2020 на суму 40 000,00 грн, № 131 від 02.07.2020 на суму 80 000,00 грн, № 139 від 03.07.2020 на суму 20 000,00 грн, № 141 від 08.07.2020, № 184 від 17.08.2020 на суму 147 000,00 грн; оборотно-салодові відомості по рахункам 209, 106, 104, 1091 за січень 2022-грудень 2023.

Крім того, до відповіді на відзив позивач додав платіжні доручення № 227 від 08.10.2019 на суму 400 000,00 грн, № 390 від 27.06.2020 на суму 20 000,00 грн, № 383 від 18.05.2020 на суму 30 000,00 грн, згідно яких платежі також проводилася з посиланням за роботи згідно Договору підряду № 52/33А від 04.02.2019.

Однак, голова правління ОСББ «Адамант 33-А» відмовився передати позивачу, належне йому майно, у зв`язку з чим 28.04.2023 ТОВ «Майстерпроект» звернулося до поліції з заявою про вчинення кримінального правопорушення та до суду з даним позовом.

Заперечуючи проти позову, відповідач зазначає, що рішенням Господарського суду міста Києва від 15.12.2021 у справі № 910/8322/21, яке залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 20.09.2022, визнано недійсними та скасовано пункти 4, 6, 7 протоколу № 1 установчих зборів об`єднання співвласників багатоквартирного будинку розташованого за адресою: м. Київ, вул. Митрополита Василя Липківського (Урицького), 33-А у Солом`янському районі м. Києва від 09.04.2019 щодо обрання органів управління ОСББ, про визнання управителя та передавання функцій управителя будинком позивачу, затвердження ціни та складових послуг з управління. При цьому, позивачем не надано до справи рішення відповідача щодо замовлення додаткового обладнання та доказів встановлення та передачу ОСББ у користування спірного обладнання.

Крім того, відповідач зазначив, що Договір підряду № 52/33А від 04.02.2019, укладений між ТОВ Майстерпроект» та ТОВ «Київресурсбуд» до дати створення ОСББ «Адамант 33-А», а також у договорі вказана адресу, якої на момент укладання договору не існувало.

Також відповідач зазначив, що обладнання, яке позивач просить у нього витребувати, було передбачено під час проектування будинку та встановлено під час його будівництва, на підтвердження чого відповідач надав до матеріалів справи фотографії та скріншоти з сайту забудовника і рекламні оголошення відділу продажів, а також копію з робочої документації системи контролю доступу.

Межі, мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Стаття 1 Протоколу №1 до Конвенції передбачає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до статті 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до статті 5 ГПК України установлено, що здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси юридичних осіб у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Перелік основних способів захисту цивільних прав та інтересів визначено частиною другою статті 16 ЦК України, яка кореспондується з частиною другою статті 20 ГК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 20 ЦК України право на захист особа здійснює на свій розсуд.

З огляду на положення ст. 20 ЦК України та принцип диспозитивності господарського судочинства, позивач має право вільно обирати способи захисту порушеного права чи інтересу.

Способи захисту права власності врегульовано главою 29 ЦК України, яка передбачає, зокрема, право власника на витребування майна із чужого незаконного володіння (ст. 387 Цивільного кодексу України).

Витребування майна із чужого незаконного володіння (віндикація) є одним із речово-правових способів захисту права власності.

Цей спосіб захисту полягає у відновленні становища, що існувало до порушення права власності, шляхом повернення майна у володіння власника (титульного володільця) із метою відновлення у власника усього комплексу його правомочностей.

Витребування майна шляхом віндикації застосовується якщо між власником і володільцем майна немає зобов`язальних (договірних) відносин і таке майно перебуває у володільця не на підставі укладеного із власником договору.

Відповідно до частини 1 статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яким вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

За змістом частини 1 статті 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд (частина 1 статті 319 ЦК України).

Згідно з частиною 1 статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до статті 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Аналіз норми статті 387 ЦК України та зміст позовних вимог за даним позовом свідчить про те, що даний позов відноситься до віндикаційних позовів (витребування майна з чужого незаконного володіння).

Позивачем за віндикаційним позовом є неволодіючий власник. Відповідачем за віндикаційним позовом виступає незаконний володілець майна, який може і не знати про неправомірність і незаконність свого володіння та утримання такого майна. Незаконним володільцем визнається така особа, яка здійснює володіння майном без належних правових підстав.

Володіння - це фактичне, фізичне панування над майном, яке передбачає повний фізичний контроль його власника чи законного володільця.

Власник має право витребувати своє майно від особи, в якої майно фактично знаходиться та є індивідуально визначеним. Позов про витребування майна, пред`явлений до особи, у незаконному володінні якої це майно знаходилось, але на момент розгляду справи в суді у неї відсутнє, не може бути задоволений.

Предметом доказування у справах за позовами про витребування майна з чужого незаконного володіння становлять обставини, які підтверджують правомірність вимог позивача про повернення йому індивідуально-визначеного майна з чужого незаконного володіння, як то факти, що підтверджують (1) право власності на витребуване майно, (2) вибуття його з володіння позивача, (3) перебування його в натурі у відповідача та інше.

Підставою віндикаційного позову є обставини, які підтверджують правомірність вимог позивача про повернення йому майна із чужого незаконного володіння, зокрема факти, що підтверджують право власності на витребуване майно, вибуття його з володіння позивача, знаходження його в натурі у відповідача, які і становлять предмет доказування.

Аналіз ст. 387 ЦК України свідчить про те, що віндикаційний позов ґрунтується передусім на тому, що право власності на річ є абсолютним і слідує за річчю, зберігаючись навіть у випадку незаконного вибуття з володіння власника та в період перебування в незаконному володінні іншої особи. Тому віндикаційна вимога може бути заявлена щодо витребування лише індивідуально-визначеної речі.

Таким чином, звертаючись з даним позовом, позивач має надати докази на підтвердження права власності на спірне майно, має довести індивідуальні ознаки майна, що витребовується, наявність майна у незаконному володінні відповідача, а також відсутність в останнього правових підстав для володіння цим майном.

Суд також звертає увагу на те, що, предметом віндикаційного позову є вимога власника, який не є фактичним володільцем індивідуально визначеного майна, до особи, яка незаконно фактично володіє цим майном, про повернення його з чужого незаконного володіння.

Власник має право витребувати своє майно від особи, в якої майно фактично знаходиться та є індивідуально визначеним. Вказана правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 05.06.2019 у справі №926/1288/18.

Згідно ст. 190 ЦК України майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки.

Відповідно до ст. 179 ЦК України річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов`язки.

Статтею 184 ЦК України визначено, що річ є визначеною індивідуальними ознаками, якщо вона наділена тільки їй властивими ознаками, що вирізняють її з-поміж інших однорідних речей, індивідуалізуючи її. Речі, визначені індивідуальними ознаками, є незамінними. Річ є визначеною родовими ознаками, якщо вона має ознаки, властиві усім речам того ж роду, та вимірюється числом, вагою, мірою. Річ, що має лише родові ознаки, є замінною.

Поділ речей на речі, визначені індивідуальними ознаками, та речі, визначені родовими ознаками, пов`язаний як з природними властивостями речей, так і з способами їхньої індивідуалізації. Поряд із предметами, єдиними у своєму роді (наприклад, картиною), до речей, визначених індивідуальними ознаками, можуть бути віднесені речі, певним способом виокремлені учасниками правочину з маси однорідних речей. Якщо ж річ визначена тільки кількісно (числом, вагою, мірою) і характеризується ознаками, спільними для всіх речей такого роду, - це річ, визначена родовими ознаками.

З матеріалів справи вбачається, що майно, яке позивач просить витребувати є індивідуально визначеним майном.

За змістом частин 1, 2 статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема змагальність сторін (пункт 4 частини 3 статті 2 зазначеного Кодексу).

Відповідно до частин 1-3 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

За змістом частин 1, 2 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (частини 1, 3 статті 74 цього Кодексу).

Відповідно до статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються (стаття 77 ГПК України).

У силу вимог статті 78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та перевірено колегією суддів, що позивач/скаржник на підставі Договору про надання послуги з управління багатоквартирним будинком від 17.04.2019, укладеного з відповідачем, до 01.05.2023 надавав послуги з управління будинку 33-А по вул. Липківського Василя Митрополита в м. Києві.

Означений договір було укладено на підставі рішення, установчих зборів Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Адамант 33-А", оформленого протоколом № 1 від 09.04.2019.

Однак, у подальшому рішенням Господарського суду міста Києва від 15.12.2021 у справі №910/8322/21, яке залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 20.09.2022, визнано недійсними та скасовано пункти 4, 6, 7 протоколу № 1 установчих зборів об`єднання співвласників багатоквартирного будинку розташованого за адресою: м. Київ, вул. Митрополита Василя Липківського (Урицького), 33-А у Солом`янському районі м. Києва від 09.04.2019 щодо обрання органів управління ОСББ, про визнання управителя та передавання функцій управителя будинком позивачу, затвердження ціни та складових послуг з управління. При цьому, позивачем не надано до справи рішення відповідача щодо замовлення додаткового обладнання та доказів встановлення та передачу ОСББ у користування спірного обладнання.

Підставою для часткового визнання недійсним рішення установчих зборів об`єднання співвласників багатоквартирного будинку розташованого за адресою: м. Київ, вул. Митрополита Василя Липківського, 33-А у Солом`янському районі м. Києва від 09.04.2019 стало порушення вимог Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" та Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку", оскільки виключною компетенцією загальних зборів співвласників будинку є прийняття рішення з питань 4, 6, 7 протоколу № 1 від 09.04.2019 та не могло бути делеговано установчим зборам співвласників будинку.

Таким чином, суд у справі №910/8322/21 дійшов висновку, що рішення з питань 4, 6, 7 протоколу № 1 від 09.04.2019 установчих зборів ОСББ були прийняті неповноважним органом - установчими зборами співвласників багатоквартирного будинку.

Суд зазначає, що одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів (п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України №01-8/1427 від 18.11.2003 року "Про Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та юрисдикцію Європейського суду з прав людини").

Європейський суд з прав людини також вказує, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який, між іншим, вимагає щоб при остаточному вирішенні справи судами їх рішення не викликали сумнівів (BRUMARESCU v. ROMANIA, № 28342/95 від 28 жовтня 1999 року, § 61). Якщо конфліктна практика розвивається в межах одного з найвищих судових органів країни, цей суд сам стає джерелом правової невизначеності, тим самим підриває принцип правової визначеності та послаблює довіру громадськості до судової системи (LUPENI GREEK CATHOLIC PARISH AND OTHERS v. ROMANIA, № 76943/11 від 29 листопада 2016 року, § 123). Судові рішення повинні бути розумно передбачуваними (S.W. v. THE UNITED KINGDOM, № 20166/92 від 22 листопада 1995 року, § 36).

Даний принцип тісно пов`язаний з приписами частини 4 статті 75 ГПК України, якою передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

При цьому, не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачі, відповідачі, треті особи, тощо.

Обставинами справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, є юридичні факти, що призвели до виникнення спірного правовідношення, настання відповідальності або інших наслідків, тобто такі факти, з якими норми матеріального права пов`язують виникнення, зміну чи припинення прав та обов`язків суб`єктів спірного матеріального правовідношення.

Преюдиціальність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, адже їх істину вже встановлено у рішенні чи вироку, і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.

Правила про преюдицію спрямовані не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив в законну силу. Вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку. Усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їхнє повторення було б не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії. Для рішень господарських судів важливою умовою преюдиціальності фактів, що містяться в рішенні господарського суду, є суб`єктний склад спору. Отже, преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключно лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового акта.

Наведений правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 24.05.2018 року у справі № 922/2391/16.

Отже, виходячи з обставин, установлених рішенням Господарського суду міста Києва від 15.12.2021 у справі №910/8322/21, яке залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 20.09.2022, та відповідно має преюдиційне значення для розгляду даної справи, у членів ОСББ «Адамант 33-А» було відсутнє волевиявлення на укладання з позивачем Договору про надання послуги з управління багатоквартирним будинком від 17.04.2019.

Як передбачено ч. 1 ст. 1 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку", об`єднання співвласників багатоквартирного будинку (далі - об`єднання) - це юридична особа, створена власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна.

За приписами ч. 1, 4 ст. 4 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" об`єднання створюється для забезпечення і захисту прав співвласників та дотримання їхніх обов`язків, належного утримання та використання спільного майна, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами. Основна діяльність об`єднання полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав співвласників на володіння та користування спільним майном співвласників, належне утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обгрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов`язань, пов`язаних з діяльністю об`єднання.

Відповідно до ч. 14 ст. 10 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" рішення про визначення переліку та розмірів внесків і платежів співвласників, порядок управління та користування спільним майном, передачу у користування фізичним та юридичним особам спільного майна, а також про реконструкцію та капітальний ремонт багатоквартирного будинку або зведення господарських споруд вважається прийнятим, якщо за нього проголосувало не менш як дві третини загальної кількості усіх співвласників, а в разі якщо статутом не передбачено прийняття таких рішень, - більшістю голосів. З інших питань рішення вважається прийнятим, якщо за нього проголосувало більше половини загальної кількості співвласників.

У свою чергу, в матеріалах справи відсутнє будь-яке рішення, прийняте співвласниками багатоквартирного будинку, розташованого за адресою: м. Київ, вул. Митрополита Василя Липківського, 33-А у Солом`янському районі м. Києва, щодо надання згоди на установлення обладнання, яке є предметом Договору підряду № 52/33А від 04.02.2019, укладений між ТОВ Майстерпроект» та ТОВ «Київресурсбуд».

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що ОСББ «Адамант 33-А» було створено та зареєстровано пізніше, ніж було укладено означений договір підряду. При цьому, суд вважає дану обставину суттєвою, враховуючи, що спірне майно, пов`язано з функціонуванням будинку та відповідно впливає на права усіх власників житлових і нежитлових приміщень.

Колегія суддів критично оцінює, наданий позивачем на підтвердження придбання спірного майна Договір підряду № 52/33А від 04.02.2019, оскільки, за умови п. 5.1., 5.2. договору, виконання робіт підрядник мав розпочати протягом 1 робочого дня з моменту підписання договору та виконати роботу протягом 3 місяців, тобто не пізніше 05.05.2019. Остаточний розрахунок за виконані роботи проводиться протягом 180 днів з моменту підписання акту здачі-приймання робіт (п.6.7.1. договору підряду).

Водночас як вірно зазначено судом першої інстанції та не спростовано скаржником у своїй апеляційній скарзі, що в матеріалах справи відсутній акт здачі-приймання робіт, підписаний між ТОВ Майстерпроект» та ТОВ «Київресурсбуд» щодо виконання Договору підряду № 52/33А від 04.02.2019, а надані платіжні доручення про проведення платежів на загальну суму 1 146 361,47 грн, не узгоджуються ані з ціною, визначеною у Додатку № 1 до Договору підряду № 52/33А від 04.02.2019, ані зі строком оплати, визначених умовами договору підряду.

Водночас, судом першої інстанції вірно прийнято в якості доказів, надані відповідачем до матеріалів справи фотографії та скріншоти з сайту забудовника і рекламні оголошення відділу продажів, а також копія з робочої документації системи контролю доступу на підтвердження того, що обладнання, яке позивач просить витребувати, було передбачено під час проектування будинку та встановлено під час його будівництва,

За правилами статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно зі статтею 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень у господарському процесі, є складовою обов`язку сприяти всебічному, повному та об`єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять до предмета доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.

Вказана правова позиція наведена у постановах Верховного Суду від 05.02.2019 у справі № 914/1131/18, від 26.02.2019 у справі № 914/385/18, від 10.04.2019 у справі № 904/6455/17, від 05.11.2019 у справі № 915/641/18.

Верховний Суд у п. 8.22 постанови від 29.01.2021 у справі № 922/51/20 дійшов висновку, що тлумачення змісту статті 79 ГПК України свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Отже, у розумінні положень норми ст. 79 ГПК України на суд покладено обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Підсумовуючи вищевикладене в сукупності, колегія суддів цілком погоджується із висновком суду першої інстанції, що позивачем належними засобами доказування не доведено обґрунтованість заявлених позовних вимог.

Водночас, відповідач до початку судових дебатів подав клопотання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 20 000,00 грн.

Позивач подав клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги.

Частинами першою і третьою статті 123 ГПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частин першої та другої статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з пунктом 2 частини четвертої статті 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.

За приписами частини восьмої статті 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Так, на підтвердження понесення витрат на правничу допомогу відповідачем до справи надано: ордер серії АІ № 1444538 від 18.09.2023, копію Договору про надання правової допомоги від 18.09.2023, укладеного між ОСББ «Адамант 33-А» та адвокатом Бараболя В.І., що діє на підставі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 5944/10 від 09.02.2017; Акт від 09.02.2024 прийому-передачі наданих послуг професійної правничої допомоги за Договором б/н від 18.09.2023 на загальну суму 20 000,00 грн та детальний опис наданих послуг професійної правничої допомоги по справі № 910/18836/23.

За змістом статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).

Разом з тим згідно зі статтею 15 ГПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 ГПК України).

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ГПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості; ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу.

3) розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України).

У розумінні положень частини п`ятої статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, враховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене у частині четвертій статті 129 ГПК України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 129 ГПК України, визначені також положеннями частин шостої, сьомої і дев`ятої статті 129 цього Кодексу.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята і шоста статті 126 ГПК України).

Водночас, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою - сьомою та дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами п`ятою - сьомою та дев`ятою статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 зі справи №922/445/19 та у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 зі справи №915/237/18, від 24.10.2019 зі справи №905/1795/18 і від 17.09.2020 зі справи №904/3583/19.

До того ж у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.11.2019 зі справи №905/1795/18 і від 08.04.2020 зі справи №922/2685/19 висловлено правову позицію, відповідно до якої суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Дослідивши матеріали справи, враховуючи обставини даної справи, її складність, предмет та підстави позовних вимог, прийняття судом рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, колегія суддів погоджується із судом першої інстанції, що клопотання відповідача про відшкодування витрат на првіничу допомогу підлягає частковому задоволенню в розмірі 15 000,00 грн.

Доводи, наведені скаржником в апеляційній скарзі, колегією суддів до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються вищевикладеним та матеріалами справи, а також не впливають на вірне вирішення судом першої інстанції даного спору. Також, відсутні підстави для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення в розумінні ст. 277 ГПК України з викладених в апеляційній скарзі обставин.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

У відповідності до вимог ч. ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 №3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України №4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.

Згідно частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. (ст. 76 Господарського процесуального кодексу України).

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України визначено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Ч. 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд визнає, що доводи скаржника викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні, оскаржуване рішення ухвалено з повним і достовірним встановленням всіх фактичних обставин, а також з дотриманням норм процесуального та матеріального права, у зв`язку з чим, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для зміни або скасування оскаржуваного рішення Господарського суду міста Києва від 28.03.2024 у справі №910/18836/23, за наведених скаржником доводів та в межах апеляційної скарги.

Розподіл судових витрат

Судовий збір розподіляється відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 129, 240, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "МАЙСТЕРПРОЕКТ" на рішення Господарського суду міста Києва від 28.03.2024 у справі №910/18836/23 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 28.03.2024 у справі №910/18836/23 - залишити без змін.

3. Судовий збір за подачу апеляційної скарги залишити за Товариством з обмеженою відповідальністю "МАЙСТЕРПРОЕКТ".

4. Матеріали справи №910/18836/23 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в порядку та строки, визначені статтями 287 та 288 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст підписано 29.08.2024. (після виходу суддів з відпустки)

Головуючий суддя Б.О. Ткаченко

Судді В.В. Сулім

А.Г. Майданевич