Постанова

від 02.09.2024 по справі 910/13034/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" вересня 2024 р. Справа№ 910/13034/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Суліма В.В.

суддів: Майданевича А.Г.

Коротун О.М.

без виклику представників сторін

розглянувши матеріали апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал"

на рішення Господарського суду міста Києва від 04.06.2024 року

у справі № 910/13034/22 (суддя Полякова К.В.)

за позовом Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал"

до Гаражно-будівельного кооперативу "Дніпро-2"

про стягнення 221 402,18 грн,-

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Гаражно-будівельного кооперативу "Дніпро-2" (далі відповідач) про стягнення 221 402,18 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані наявністю заборгованості за безоблікове водокористування у зв`язку з невиконанням відповідачем приписів, зафіксованих в актах обстеження водопостачання та водовідведення об`єкту від 16.11.2018 року №196228 та від 21.02.2019 року №201768.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 04.06.2024 у задоволенні позовних вимог Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" відмовлено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням місцевого господарського суду, Приватне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 04.06.2024 року у справі №910/13034/22 та ухвалити в нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що Господарський суд міста Києва, визнав обставини встановленими, які є недоведеними і мають значення для справи, неправильно застосував норми процесуального права, зокрема, ст. 236 Господарського процесуального кодексу України.

Так, за твердженням скаржника, матеріалами справи підтверджено факт невиконання відповідачем припису позивача та факт безоблікового водоспоживання, оскільки облік послуг здійснювався не повіреним засобом обліку.

Крім того, скаржник зауважив, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що кількість використаної води мала визначатися за середньодобовою витратою за останні два розрахункові місяці за показниками водо лічильників.

За п. 5.14 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених Наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 року №190, у випадку тривалості повірки понад місяць об`єм води визначається відповідно до п. 3.3 цих правил до дня установки повіреного засобу обліку, а саме: у разі без облікового водокористування виробник виконує розрахунок витрат води за пропускною спроможністю труби вводу при швидкості руху води в ній 2,0м/сек та дією іі повним перерізом протягом 24 годин за добу.

Так, скаржник зауважив, що початок відліку безоблікового водокористування здійснюється саме після спливу місячного терміну наданого відповідачу для усунення виявлених в ході перевірки недоліків обліку водоспоживання по об`єкту відповідача, тобто факт вини відповідача випливає саме з невиконання виданого в межах повноважень виробника послуг (в даному випадку - позивача) припису, а відтак надання доказів виходу з ладу лічильника не є предметом доказування.

Разом з цим за твердженням скаржника, суд першої інстанції помилково застосував положення порядку №474, не взявши до уваги коло суб`єктів взаємовідносин між якими регулює вказаний порядок та умови договору, що є обов`язковими для позивача та відповідача.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.06.2024 року апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: Сулім В.В. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Майданевич А.Г., Коротун О.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.06.2024 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" на рішення Господарського суду міста Києва від 04.06.2024 у справі № 910/13034/22. Розгляд апеляційної скарги вирішено здійснювати у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання).

Відповідач своїм правом згідно ч. 1 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України не скористався, відзив на апеляційну скаргу не надав, що згідно з ч.3 ст.263 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду оскаржуваного рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку.

Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 22.12.2000 року між Державним комунальним об`єднанням «Київводоканал», правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Київводоканал» (постачальник, виробник) та Гаражно-будівельним кооперативом «Дніпро-2» (абонент) було укладено договір № 8780/1-5-02 (далі - договір), відповідно до умов якого постачальник зобов`язався забезпечити абоненту постачання питної води та прийняти каналізаційні стоки, а останній зобов`язався сплачувати за надані йому послуги на умовах, які визначені цим договором та правилами користування системами комунального водопостачання в містах і селищах України, затвердженими наказом Держжитлокомунгоспу України від 01.07.1994 року № 65.

Відповідно до п. 2.2 договору абонент повинен мати резерв водолічильників для негайної заміни вибувших із ладу приладів. При відсутності водолічильників або неможливості зробити ремонт існуючих абонент зобов`язаний придбати новий водолічильник у строк, встановлений постачальником, типорозмір нового водолічильника встановлюється постачальником.

Згідно п. 3.2 договору, якщо водолічильники тимчасово знято представником постачальника, або їх зіпсовано не з вини абонента, кількість використаної води визначається за середньодобовою затратою за останні два розрахункові місяці за показниками водолічильників. У разі тривалості роботи водолічильників менше 2-х місяців кількість води визначається за період роботи водолічильника не менше 10-днів. Такий порядок зберігається до установки нового водо- лічильника і перерахунок за попередній час не провадиться.

Якщо водолічильники відсутні, постачальник визначає інший засіб обліку використаної води, передбачений Правилами (пункт 3.3 договору).

Відповідно до п. 5.1 договору, останній є безстроковим та діє на весь час надання послуг до моменту його розірвання, і набуває чинності з моменту його підписання сторонами

Відповідно до п. 1.1 Правил технічної експлуатації систем водопостачання та водовідведення населених пунктів України, затверджених наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству від 05.07.1995 №30 (Правила №30), ці Правила встановлюють порядок технічної експлуатації систем і споруд водопостачання та водовідведення міст та інших населених пунктів України.

Згідно з п. 2.1.6 Правил № 30 до функцій виробника входять, зокрема технічний контроль і нагляд за раціональним використанням води споживачам, облік кількості води, що споживається і скидається в каналізацію; укладання договорів із споживачами на відпуск води і приймання стічних вод.

З метою виконання докладених на виробника обов`язків, 16.11.2018 року згідно з актом обстеження водопостачання та водовідведення об`єкту № 196228 позивачем проведено обстеження водопостачання та водовідведення об`єкта господарювання Гаражно-будівельного кооперативу «Дніпро-2», який знаходиться за адресою: м. Київ. вул. Олега Кошового, 2А. Оскільки під час проведення обстеження абонентом не було надано документів на підтвердження проведення періодичної повірки приладу обліку та виявлено зупинку механізму такого приладу обліку, абоненту виставлено вимогу здати його до сервісного центру до 16.12.2018 року. Даний акт підписаний представником споживача - Бондаренко І.Ю. без жодних зауважень.

Так, після даного обстеження встановлено, що прилад обліку знаходиться в несправному стані (зупинка механізму) та встановлені вимоги для налагодження обліку спожитої питної води, зокрема, зобов`язано демонтувати прилад обліку та здати його в Сервісний центр для подальшої повірки і встановлення придатності даного приладу обліку.

21.02.2019 року позивачем проведено повторне обстеження водопостачання та водовідведення об`єкта господарювання Гаражно-будівельного кооперативу «Дніпро-2», який знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Олега Кошового, 2А, зокрема, щодо виконання абонентом вимог, зазначених в акті обстеження водопостачання та водовідведення об`єкту від 16.11.2018 року № 196228.

За результатами обстеження складено акт обстеження водопостачання та водовідведення об`єкту від 21.02.2019 року № 201768, в якому зафіксовано, що відповідач вимоги акту обстеження водопостачання та водовідведення об`єкту від 16.11.2018 року № 196228 не виконав, засіб обліку до сервісного центру не здав. Також, не надано документи, які би підтверджували проведення в обумовлені законодавством строки періодичної повірки засобу обліку. В акті зазначено здати лічильник до сервісного центру, термін виконання вимоги було встановлено до 26.02.2019 року. Даний акт підписаний представником споживача - Бондаренко І.Ю. без жодних зауважень.

Так, за твердженням позивача, в термін до 16.12.2018 року відповідачем не було здійснено повірку засобу обліку.

За розрахунком позивача, за період з 17.12.2018 року по 21.02.2019 року вартість наданих послуг згідно п.п. 3.3, 3.4 Правил користування, склав 221402,18 грн (15 600 м3 * 7,91 грн) + ПДВ в розмірі 24 679,20 грн) + (6 782 м3 * 9,01 грн) + ПДВ в розмірі 12 221,16 грн).

Як вбачається з матеріалів справи, 28.05.2019 року позивач звернувся до відповідача з попередженням/вимогою №5519/8/8/02-19 здійснити плату в розмірі 221 402,18 грн, із відповідним розрахунком від 23.05.2019 №25/1/19. Дане попередження було вручено відповідачу 11.06.2019 року, що підтверджується копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення (наявне в матеріалах справи).

Відповідач в свою чергу, 28.12.2018 року звернувся до позивача з листом за № 36/3 щодо відтермінування виконання відповідачем припису про переукладення договору та переробки водозабірного вузла (встановлення нового приладу обліку, оскільки встановлений у кооперативі лічильник перебуває на балансі позивача). Разом із цим, доказів направлення вказаного листа або його вручення в інший спосіб матеріали справи не містять.

У подальшому, 12.08.2022 року позивач на адресу відповідача надіслав вимогу від 11.08.2022 №4112/12/8/02-22 про сплату заборгованості в розмірі 221 402,18 грн за порушення п. 5.14 Правил користування № 190. Згідно з відомостями з веб-сайту АТ «Укрпошта» відправлення вручено відповідачу 16.08.2022 року.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини (п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 19 Закону України «Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення» встановлено, що послуги з централізованого питного водопостачання надаються споживачам підприємством питного водопостачання з урахуванням вимог Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» на підставі договору з підприємствами, установами, організаціями, що безпосередньо користуються централізованим питним водопостачанням та/або централізованим водовідведенням; підприємствами, установами або організаціями, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких перебуває житловий фонд і до обов`язків яких належить надання споживачам послуг з питного водопостачання та/або централізованого водовідведення. Договір про надання послуг з питного водопостачання та/або водовідведення укладається безпосередньо між підприємством питного водопостачання або уповноваженою ним юридичною чи фізичною особою і споживачем, визначеним у частині першій цієї статті.

Згідно ст. 22 Закону України "Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення" споживачі питної води зобов`язані, зокрема: раціонально використовувати питну воду, не допускати її витоків із внутрішньобудинкових мереж та обладнання; вчасно повідомляти підприємства питного водопостачання про виявлені пошкодження на об`єктах централізованого питного водопостачання і водовідведення, які їм належать або якими вони користуються; не перешкоджати здійсненню контролю за технічним станом інженерного обладнання в приміщеннях; утримувати в належному технічному і санітарному стані водопровідні мережі та обладнання.

Правила користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 року №190 (Правила №190) (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначають порядок користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення населених пунктів України.

Відповідно до п. 1.1 Правил № 190, вони є обов`язковими для всіх юридичних осіб незалежно від форм власності і підпорядкування та фізичних осіб-підприємців, що мають у власності, господарському віданні або оперативному управлінні об`єкти, системи водопостачання та водовідведення, які безпосередньо приєднані до систем централізованого комунального водопостачання та водовідведення і з якими виробником укладено договір на отримання питної води, скидання стічних вод.

Згідно п. 2.1 Правил № 190, відносини щодо користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення здійснюються виключно на договірних засадах відповідно до Законів України «Про питну воду та питне водопостачання» та «;Про житлово-комунальні послуги», тому представнику відповідача було висунуто вимогу щодо усунення у визначений термін виявлених недоліків та укладання з позивачем договору на отримання відповідних послуг, про що також був зроблений запис у актах.

Відповідно до п. 4.3 Правил № 190 забороняється будь-яке самовільне приєднання об`єктів водоспоживання до діючих систем централізованого водопостачання та водовідведення (включаючи приєднання до будинкових вводів, внутрішньобудинкових мереж або до мереж споживачів).

Пунктом 3.2 Правил № 190 визначено, що водокористування вважається безобліковим, якщо споживач самовільно приєднався до систем централізованого комунального водопостачання та водовідведення або самовільно користується ними.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідач самовільно користувався послугами з централізованого водопостачання та водовідведення без згоди позивача та без укладеного відповідного договору, зафіксовано в акті обстеження від 21.02.2019 № 201768 (а.с. 12).

У разі безоблікового водокористування виробник виконує розрахунок витрат води за пропускною спроможністю труби вводу при швидкості руху води в ній 2,0 м/сек та дією її повним перерізом протягом 24 годин за добу (п. 3.3 правил № 190).

Згідно п. 3.4 правил № 190) розрахунковий період при безобліковому водокористуванні встановлюється з дня початку такого користування. Якщо термін початку безоблікового водокористування виявити неможливо, розрахунковий період становить один місяць

Відповідно до п. 5.14 правил №190 усі засоби обліку в обумовлені законодавством строки підлягають періодичній повірці. Задовільні результати повірки підтверджують свідоцтвом про повірку або записом з відбитком повір очного тавра у відповідному розділі експлуатаційної документації. Засоби обліку опломбовуються з нанесенням відбитка повір очного тавра в місцях, що передбачені експлуатаційною документацією. У випадку тривалості повірки понад місяць об`єм води визначається відповідно до п. 3.3 цих правил до дня установки повіреного засобу обліку.

За умовами п. 5.18 правил № 190 споживач відповідає за цілісність та збереження засобів обліку, пломб і деталей пломбування, встановлених представниками територіальних органів Держспоживстандарту та виробником в місцях з`єднань засобів обліку, запірної арматури, манометра та іншого обладнання вузла обліку незалежно від місця його розташування.

Знімати засоби обліку, здійснювати будь-які заміни їх частин або зміни положення на водомірному вузлі, де їх встановлено, знімати пломби, накладені органами Держспоживстандарту або виробником, має право лише виробник або споживач за дозволом виробника.

Враховуючи, що відповідач не виконав повірку засобу обліку, тому з урахуванням п. 3.4. Правил № 190, безобліковим вважається водокористування з 17.12.2018 по 21.02.2019 року.

Площа перерізу труби визначається за геометричною формулою

S=р*d2/4,

де: р = число Пі= 3,14159265, d= діаметр труби (м).

Отже, площа перерізу труби становить: (3,14 * 0,052) /4 = 0,0019625 м2

Формула розрахунку об`єму води:

V (безобліково спожитої води) = S * V (води) *Х*24*3600, де:

S - площа перерізу труби;

V (води) - швидкість руху води, яка відповідно до п. 3.3 Правил становить 2,0 м/сек;

X - кількість днів безоблікового водокористування, визначена згідно п. 3.4 Правил;

24 - години за добу (відповідно до п. 3.3 Правил);

3600 кількість секунд в одній годині.

Так, у період з 17.12.2018 року по 31.01.2019 року діяли тарифи на послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, які затверджені постановою НКРЕКП від 04.10.2018 року № 1168, та складали 7,91 грн (без ПДВ). У період з 01.02.2019 року по 21.02.2019 року діяли тарифи на послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, які затверджені постановою НКРЕКП від 25.01.2019 року № 58, та складали 9,01 грн (без ПДВ).

Загальний об`єм води, спожитої в результаті безоблікового водокористування у період з 17.12.2018 року по 31.01.2019 року становить: 0,0019625*2*46*24*3600 = 15 600 м3. Загальний об`єм води, спожитої в результаті безоблікового водокористування у період з 01.02.2019 року по 21.02.2019 року становить: 0,0019625*2*20*24*3600 = 6 782 м3.

Таким чином, за період з 17.12.2018 року по 21.02.2019 року відповідачу було нараховано вартість наданих послуг згідно п.п. 3.3, 3.4 Правил користування, розмір якої склав 221402,18 грн (15600м2 *7,91 грн) + ПДВ в розмірі 24679,20 грн) + (6782м3 *9,01 грн) + ПДВ в розмірі 12221,16 грн).

Відповідно до ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Керуючись ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, позивачем було пред`явлено відповідачу попередження від 28.05.2019 № 5519/8/8/02-19 з вимогою здійснити плату за безоблікове водокористування у розмірі 221402,18 грн із відповідним розрахунком від 23.05.2019 року за № 25/1/19.

Матеріали справи не містять, а відповідачем не надано доказів на підтвердження виконання вимоги позивача по сплаті заборгованості.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати зокрема із закону або іншого нормативно-правового Акта, що регулює господарську діяльність.

Частиною 2 ст. 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 218 Господарського кодексу України визначено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Згідно з ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ч.ч. 1, 2 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно із ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З огляду на викладене, враховуючи предмет та визначені позивачем підстави позову, принципи диспозитивності, змагальності та рівності сторін перед законом і судом, колегія суддів дійшла висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню.

Щодо твердження скаржника, на помилкове посилання судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні на положення порядку подання засобів вимірювальної техніки на періодичну повірку, обслуговування та ремонт, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.07.2015 року №474 (далі - порядок 474), за результатом аналізу якого дійшов висновку про відсутність доказів надання відповідачу тимчасового засобу вимірювальної техніки на час проведення періодичної повірки, або ремонту засобу обліку, колегія суддів відзначає наступне.

Так, вищевказаний порядок не поширюється на правовідносини між позивачем та відповідачем , оскільки відповідно до п. 1 порядку №474, останній визначає процедуру подання на періодичну повірку, обслуговування та ремонт (у тому числі демонтаж, транспортування та монтаж) засобів вимірювальної техніки, результати вимірювань яких використовуються для здійснення розрахунків за спожиту для побутових потреб електричну енергію і га, комерційних розрахунків за спожиту теплову енергію і воду, що є власністю фізичних осіб, спільною власністю співвласників багатоквартирного будинку.

Оскільки відповідний прилад обліку не належить фізичній особі, ні є спільною власністю співвласників багатоквартирного будинку, а об`єм водопостачання є гаражно-будівельний кооператив, порядок №474 не підлягає застосуванню до взаємовідносин, що є предметом розгляду в цій справі.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з твердженням скаржника, що суд першої інстанції помилково застосував положення порядку №474, не взявши до уваги коло суб`єктів, взаємовідносини між якими регулює вказаний порядок та умови договору, що є обов`язковими для позивача та відповідача.

Разом з цим, судом першої інстанції помилково застосовано до спірних правовідносин положення ч. 4 ст. 17 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність», оскільки дане положення встановлює відповідальність та порядок повірки саме вузлів комерційного обліку, які за визначенням забезпечують загальний облік споживання відповідної комунальної послуги в будівлі, її частині (під`їзді), тобто використовуються в багатоквартирних будинках.

З огляду на викладене, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідальність за своєчасність проведення періодичної повірки, обслуговування та ремонту (у тому числі демонтаж, транспортування та монтаж) засобів вимірювальної техніки покладено саме на позивача, оскільки норми ч. 4 ст. 17 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність» не поширюються на правовідносини, що є предметом розгляду в даній справі.

При цьому, колегія суддів відзначає, що оскільки, Законом України «Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення» та правилами №190 не визначено відповідального за своєчасність проведення періодичної повірки, обслуговування та ремонту засобів вимірювальної техніки, учасники договірних правовідносин керуються умовами договору.

Згідно п. 2.1 договору постачальник здійснює заміну, ремонт несправних водо лічильників, їх держперевірку за письмовою заявкою абонента, за його рахунок та попередньою оплатою вартості послуг, що надаються.

Відповідно до п. 2.2 договору абонент повинен мати резерв водолічильників для негайної заміни вибувших із ладу приладів. При відсутності водолічильників або неможливості зробити ремонт існуючих абонент зобов`язаний придбати новий водолічильник у строк, встановлений постачальником, типорозмір нового водолічильника встановлюється постачальником.

Так, враховуючи п. 5.14, 5.15 правил №190, а також умов договору на відповідача було покладено обов`язок належного обслуговувати водопровідні мережі, пристрої та прилади на них, зокрема лічильник води.

Водночас, колегія суддів зауважує, що спірними актами саме на відповідача були покладені вимоги виробника, щодо забезпечення у місячний термін проведення повірки відповідного приладу обліку.

При цьому, колегія суддів приймає до уваги посилання скаржника на розписку про здачу водолічильника до сервісного центру 01.08.2019 року та акт опломбування іншого лічильника від 31.07.2019 року, які були долучені до відзиву на позовну заяву, та свідчать про виконання припису позивача, визначеного в акті від 16.11.2018 року №196228 із пропущенням визначеного в ньому строку у понад 7 місяців.

Разом з цим, колегія суддів погоджується з твердженням скаржника, що початок відліку безоблікового водокористування здійснюється саме після спливу місячного терміну наданого відповідачу для усунення виявлених в ході перевірки недоліків обліку водоспоживання по об`єкту відповідача, тобто факт вини відповідача випливає саме з невиконання виданого в межах повноважень виробника послуг (в даному випадку - позивача) припису, а відтак надання доказів виходу з ладу лічильника не є предметом доказування.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що так як доказів виходу з ладу водолічильника ВСКМ № 04814 із вини відповідача позивачем до матеріалів справи надано не було, кількість використаної води мала визначатися за середньодобовою затратою за останні два розрахункові місяці за показниками водо лічильників, оскільки, як вбачається з позовної заяви, плата за без облікове водокористування нарахована саме у зв`язку з невиконанням відповідачем приписів, зафіксованих в актах обстеження водопостачання та водовідведення об`єкту від 16.11.2018 року №196228 та від 21.02.2019 року №201768, які були підписані представником споживача - Бондаренко І.Ю. без жодних зауважень, є чинними та не визнавалися недійсними в суді тощо. Враховуючи викладене, твердження відповідача, як на підставу для відмови в задоволенні позовних вимог, що з матеріалів справи не вбачається порушень відповідачем пп. 5.10, 5.14, 5.18 Правил №190, та, що під час обстеження водоспоживання об`єкту відповідача, будь-який спеціаліст метрології не залучався для підтвердження зупинки механізму засобу обліку, колегія суддів не визнає переконливими доводами.

Крім того, колегія суддів критично оцінює твердження відповідача викладене у відзиві на позовну заяву, що останній не приєднався самовільно до системи централізованого водопостачання, а є споживачем цих послуг на підставі договору на послуги водопостачання та водовідведення №8780/1-5-02, укладеного 22.12.2000 року, оскільки, матеріалами справи підтверджено факт безоблікового водоспоживання не повіреним засобом обліку.

Долучені до відзиву на позовну заяву акти зняття показань з приладу обліку за період з 2010 року по травень 2018 року не мають відношення до спірних взаємовідносин та не спростовують зупинку приладу обліку, що відображено в акті обстеження водопостачання та водовідведення об`єкту від 16.11.208 року №196228, оскільки спірні правовідносини між сторонами у даній справі виникли у період з листопада 2018 року по лютий 2019 року.

Щодо твердження відповідача, що в акті обстеження водопостачання та водовідведення об`єкту від 16.11.2018 року № 196228 показники засобу обліку становлять 782 куб.м., в акті від 21.02.2019 № 201768 - 784 куб.м., відтак різниця складає 2 куб.м. Натомість, у наданому позивачем розрахунку загального об`єму води, спожитої відповідачем у результаті безоблікового водокористування у період з 17.12.2018 року по 31.01.2019 року, спожитий об`єм визначений у кількості 15 600 куб.м, та за період з 01.02.2019 року по 21.02.2019 року у кількості 6 782 куб.м, тобто в сукупності 22382 куб.м, колегія суддів відзначає наступне.

Так, покази приладу обліку, який не пройшов державну повірку, не можуть враховуватись, як показники обсягу спожитої води, а тому водоспоживання за не повіреним засобом обліку за спірний період було розраховано в порядку визначеному п. 3.3, 3.4 Правил № 190, тобто за безоблікове водокористування.

Разом з цим, з урахуванням зазначеного, колегія суддів приходить до висновку, що вимоги позивача, зазначені в апеляційній скарзі знайшли своє підтвердження під час апеляційного перегляду, а рішення Господарського суду міста Києва від 04.06.2024 року у справі № 910/13034/22 є таким, що підлягає скасуванню.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що враховуючи приписи ст. 3 Конституції України, зважаючи на наявність активних військових дій та загрози небезпеки на території України, розгляд даної скарги здійснений судом апеляційної інстанції у межах розумного строку в розумінні положень Господарського процесуального кодексу України та Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до ст. 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення (п. 2 ч. 1 ст. 275 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно ч. 1 ст. 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку, що доводи скаржника, зокрема, щодо невиконання відповідачем відповідних приписів позивача та безоблікового водокористування , знайшли своє підтвердження під час розгляду справи в апеляційному порядку, у зв`язку з чим оскаржене рішення суду підлягає скасуванню, апеляційна скарга Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" - задоволенню.

Суд апеляційної інстанції роз`яснює, що, за загальним правилом, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 275, 277, 282 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" на рішення Господарського суду міста Києва від 04.06.2024 року у справі №910/13034/22 задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 04.06.2024 року у справі №910/13034/22 скасувати, прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Гаражно-будівельного кооперативу "Дніпро-2" (03028, м. Київ, вул. Олега Кошового, 2А, код ЄДРПОУ 24583271) на користь Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" (01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, буд. 1-А, код ЄДРПОУ 03327664) 221402 (двісті двадцять одна тисяча чотириста дві) грн 18 коп. заборгованості та 3321 (три тисячі триста двадцять одну) грн 04 коп. судового збору.

3. Судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, покласти на відповідача.

Стягнути з Гаражно-будівельного кооперативу "Дніпро-2" (03028, м. Київ, вул. Олега Кошового, 2А, код ЄДРПОУ 24583271) на користь Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" (01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, буд. 1-А, код ЄДРПОУ 03327664) 3985 (три тисячі дев`ятсот вісімдесят п`ять) грн 27 коп. судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

4. Доручити Господарському суду міста Києва видати відповідний наказ.

5. Матеріали справи №910/13034/22 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та, за загальним правилом, не підлягає оскарженню до Верховного Суду крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя В.В. Сулім

Судді А.Г. Майданевич

О.М. Коротун