Постанова

від 02.09.2024 по справі 910/16443/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" вересня 2024 р. Справа№ 910/16443/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Барсук М.А.

суддів: Руденко М.А.

Пономаренка Є.Ю.

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Соіл Енерджи"

на рішення Господарського суду міста Києва від 03.05.2024

у справі № 910/16443/23 (суддя Ващенко Т.М.)

за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця"

в особі Регіональної філії "Львівська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Соіл Енерджи"

про стягнення 242 774,52 грн., -

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог

Акціонерне товариство "Українська залізниця" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Соіл Енерджи" про стягнення 242 774,52 грн плати, нарахованої у зв`язку із затримкою вантажу на станції призначення з вини відповідача (перевізний документ №2151 08587-8).

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду міста Києва від 03.05.2024 у справі № 910/16443/23 позовні вимоги задоволено повністю.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Соіл Енерджи" на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Львівська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" 242 774,52 грн. заборгованості та 3 641,62 грн. судового збору.

В обґрунтування рішення суд першої інстанції зазначив, що перевіривши надані позивачем розрахунки плати за затримку вагонів та за охорону вантажу, суд встановив їх обґрунтованість та арифметичну вірність.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "Соіл Енерджи" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва у справі №910/16443/23 від 03.05.2024 та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги зводяться до наступного:

- відповідно до акту звірки взаємних розрахунків станом на 03.11.2023 заборгованість за договором на користь відповідача становить 822,29 грн, що підтверджує відсутність заборгованості у останнього;

- суд першої інстанції посилається на лист відповідача від 20.10.2022, в яких останній зазначив, що вантажі операції за спірними вагонами завершені, який не підписувався директором Товариства, у зв`язку з чим відповідачем було подано клопотання про витребування доказів, однак судом задоволено не було.

Крім того, в апеляційній скарзі апелянтом заявлено клопотання про витребування у позивача оригіналу листа Товариства з обмеженою відповідальністю "Соіл Енерджи" № 18/10-1 від 20.10.2022.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу №910/16443/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: Барсук М.А. - головуюча суддя; судді - Пономаренко Є.Ю., Руденко М.А.

Ухвалою суду від 04.06.2024 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Соіл Енерджи" на рішення Господарського суду міста Києва від 03.05.2024 у справі № 910/16443/23 залишено без руху та надано скаржнику строк не більше десяти днів з дня отримання копії даної ухвали для усунення недоліків шляхом подання доказів сплати судового збору в сумі 4 369,94 грн.

Згідно з ч. 10 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Ухвалою суду від 11.06.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Соіл Енерджи" на рішення Господарського суду міста Києва від 03.05.2024 у справі № 910/16443/23 та повідомлено сторін, що справа буде розглядатись без повідомлення (виклику) учасників справи.

Позиції учасників справи

26.06.2024 через відділ документального забезпечення суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній заперечив проти доводів та вимог апеляційної скарги, просив апеляційний господарський суд апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

01.07.2020 між позивачем (Перевізник) та відповідачем (Замовник) укладено договір про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом №48-43452363/2020-0001 (далі - Договір), п. 1.1. якого предметом Договору є здійснення перевезення вантажів, надання вантажного вагону для перевезення, інших послуг, пов`язаних з організацією перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученнях (експорт, імпорт) у власних вагонах Перевізника, вагонах залізниць інших держав та/або вагонах Замовника, пов`язаних з цим супутніх послуг (далі - послуги) і проведення розрахунків за ці послуги.

Згідно з п. 1.4. Договору надання послуг може підтверджуватись накладною, накопичувальною карткою, зведеною відомістю, відомістю плати за користування вагонами, плати за подавання/забирання вагонів та маневрову роботу, зведеними відомостями та іншими документами.

Відповідно до п. 1.5. Договору він є публічним договором, за яким Перевізник бере на себе обов`язок здійснювати надання послуг, пов`язаних з організацією та здійсненням перевезення вантажів залізничним транспортом загального користування кожному, хто до нього звернеться. Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх замовників, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Пунктом 2.1.4. Договору встановлено, що Замовник зобов`язується сплачувати послуги Перевізника та інші платежі, належні Перевізнику за Договором, з сум внесеної передоплати за кодом платника. Самостійно визначати розмір попередньої оплати та періодичність її внесення на підставі діючих тарифів та умов Договору, при цьому зобов`язаний враховувати обсяг запланованих перевезень, вагонообіг, строк перебування вагону за межами України та інших послуг Перевізника.

Згідно з п. 2.1.5. Договору Замовник зобов`язаний відшкодовувати Перевізнику витрати, пов`язані із затримками вагонів, контейнерів і вантажів з причин, що не залежать від Перевізника, які виникли на станціях залізниць України, зокрема з наступних причин: неправильне оформлення відправниками перевізних документів; недодання до накладної документів, необхідних для виконання митних, санітарних та інших правил чи невірне їх оформлення; перевірка вантажів (маси вантажу) митними та іншими державними органами контролю; недотримання технічних умов розміщення та кріплення вантажів; недостатність грошових коштів та закриття коду платника; інші причини. Оплата вказаних послуг здійснюється шляхом списання з сум внесеної передоплати за кодом платника.

Пунктом 2.1.7. Договору передбачено, що Замовник зобов`язаний підписувати не пізніше двох робочих днів від дня надання послуг накопичувальні картки зборів за роботи (послуги) та штрафів, пов`язаних з перевезенням вантажів (вантажобагажу) форми ФДУ-92, відомості плати за користування вагонами форми ГУ46, відомості плати за користування контейнерами форми ГУ-46к, відомості плати за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу форми ГУ-46а. А у випадку оформлення вказаних вище документів в паперовій формі на вимогу Замовника - підписувати та надавати Перевізнику не пізніше двох робочих днів від дня надання такої його вимоги.

Пунктом 7.3 Договору визначено, що строк позовної давності за вимогами Перевізника до Замовників, що випливають з Правовідносин Сторін за Договором, становить один рік.

У пункті 8.1. Договору сторони домовились про використання електронного документообігу. Для організації електронного документообігу використовуються виключно власні інформаційні системи Перевізника.

Як вбачається з матеріалів справи, 18.10.2022 на прикордонну передавальну станцію Ягодин Львівської залізниці по перевізному документу №2151 08587-8 прибули вагони №№ 338079576405, 337879910137, 338079565127, 337478650076, 338078493420, 335178495925, 337879910194, 338079565549, 335178632295, 335178495842, 337879910202, 335178495834, 338078493396, 338079577684, 338178560573, 338079561373, 338079560227, 338079576520, 338078605825, 335178507943, 308079564971, 338079573022, 338079573410, 338079566968, 338079668681, 338078493487, 337879910103, 338079561985, 338079560292, 338079576942 з вантажем "паливо дизельне".

Позивач вказує, що станція Ягодин Львівської залізниці по перевізному документу №2151 08587-8 являється станцією прибуття, у зв`язку з чим вагони були затримані з вини вантажоотримувача для розмитнення вантажу складено акт загальної форми ГУ-23 № №1532 від 18.10.2022. Закінчення затримки з вини вантажовласника підтверджується актом загальної форми №1572.

Згідно з накопичувальною карткою №24030115 та на підставі актів загальної форми ГУ-23 №№1532, 1572 позивачем нараховано відповідачу збір за зберігання вантажу в сумі 67 629,20 грн без ПДВ, за охорону даного вантажу нараховано плату в сумі 134 682,91 грн без ПДВ.

Звертаючись з даним позовом до суду, позивач просить суд стягнути з відповідача нараховані платежі та збори в сумі 242 774,52 грн, в тому числі ПДВ 40 462,40 грн, які належить сплатити відповідачу.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення прав та обов`язків, є, зокрема, договори та інші правочини.

За договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами, статутами (ст. 909 ЦК України).

Порядок організації перевезень за участю залізниць, нормативи якості вантажних перевезень (терміни доставки, безпека перевезень схоронність вантажів) та обслуговування пасажирів, відправників і одержувачів вантажів визначаються Статутом залізниць України, який затверджується Кабінетом Міністрів України, Правилами перевезень вантажів залізничним транспортом України та іншими актами законодавства України.

Так, постановою Кабінету Міністрів України №457 від 06.04.1998 затверджено Статут залізниць України (далі - Статут), який визначає обов`язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом. Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під`їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту.

На підставі цього Статуту Мінтранс затверджує: а) Правила перевезення вантажів (далі - Правила); б) Технічні умови навантаження і кріплення вантажів; в) Правила перевезення пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом України (далі - Правила перевезень пасажирів); г) інші нормативні документи.

Нормативні документи, що визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту, безпеки руху, охорони праці, громадського порядку, перетину залізничних колій іншими видами транспорту і комунікаціями, пожежної безпеки, санітарні норми та правила на залізничному транспорті, є обов`язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.

Пунктом 119 Статуту передбачено, що за користування вагонами і контейнерами залізниці вантажовідправниками, вантажоодержувачами, власниками під`їзних колій, портами, організаціями, установами, громадянами - суб`єктами підприємницької діяльності вноситься плата. Порядок визначення плати за користування вагонами (контейнерами) та звільнення вантажовідправника від зазначеної плати у разі затримки забирання вагонів (контейнерів), що виникла з вини залізниці, встановлюється Правилами. Зазначена плата вноситься також за час затримки вагонів на станціях призначення і на підходах до них в очікуванні подання їх під вивантаження, перевантаження з причин, що залежать від вантажоодержувача, власника залізничної під`їзної колії, порту, підприємства.

За час затримки на коліях залізниці вагонів, що належать підприємствам чи орендовані ними, стягується 50 відсотків зазначених розмірів плати. Якщо подання вантажовідправнику на його замовлення порожніх спеціальних вагонів затримується з вини вантажовідправника, з нього стягується плата за весь час затримки вагонів на станції навантаження. Порядок розрахунків та перелік операцій з вагонами (контейнерами), за час виконання яких не стягується плата, встановлюється Правилами. У розрахунках затримка до 30 хвилин не враховується, затримка 30 хвилин і більше враховується як повна година.

Відповідно до п.п. 2.3, 2.4 Правил розрахунків за перевезення вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України №644 від 21.11.2000 розрахунки за перевезення вантажу та вантажобагажу між залізницею і платником (відправником, одержувачем, експедитором) здійснюються на підставі договору (додаток 1), згідно з яким залізниця відкриває особовий рахунок кожному платнику (відправнику, одержувачу, експедитору) з присвоєнням коду платника. Після присвоєння коду розрахунковий підрозділ видає платнику довідку (додаток 2), у якій вказуються найменування платника і номер присвоєного коду. У всіх перевізних документах, накопичувальних картках, відомостях плати за користування вагонами та контейнерами, відомостях плати за подавання, забирання та маневрову роботу проставляється код платника.

У відповідності до п. 9 Правил № 644 за зберігання на місцях загального користування та на коліях станції відправлення вантажів, завантажених у вагони (контейнери), які простоюють в очікуванні оформлення перевезення (у тому числі під митним оформленням та з інших причин, незалежних від залізниці), збір сплачується з моменту ввезення вантажу на станцію до моменту закінчення затримки. Факт затримки вантажу засвідчується актом загальної форми. Якщо вантаж для відправлення завозиться на місця загального користування частинами і в день завезення першої частини не був зданий повністю, то збір за зберігання нараховується за кожну ввезену частину вантажу. Збір у таких випадках визначається як сума зборів за ввезені частини вантажу. Час зберігання кожної частини завезеного вантажу визначається від моменту ввезення цієї частини до моменту оформлення перевізних документів. У такому самому порядку визначається збір за зберігання вантажу на складі станції відправлення, поверненого на вимогу відправника.

Відповідно до п. 3 Правил користування вагонами і контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту України №113 від 25.02.1999 визначено, що облік часу користування вагонами і контейнерами та нарахування плати за користування ними провадиться на станціях відправлення та призначення за Відомістю плати за користування вагонами форми ГУ-46 (додаток 1), Відомістю плати за користування контейнерами форми ГУ-46к (додаток 11), які складаються на підставі Пам`яток про подавання/забирання вагонів форми ГУ-45 (додаток 2), Пам`яток про видачу/приймання контейнерів форми ГУ-45к (додаток 8), Повідомлення про закінчення вантажних операцій з вагонами (додаток 12), Актів про затримку вагонів форми ГУ-23а (додаток 3), Актів загальної форми ГУ-23 (додаток 6).

За договором між вантажовласником і залізницею всі ці документи можуть оформлятися і надаватися в електронному вигляді. Порядок здійснення електронного документообігу під час перевезення вантажів залізничним транспортом у внутрішньому сполученні регламентується додатком до договору про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги.

Згідно п. 4 Правил №113 від 25.02.1999 відомості плати за користування вагонами, контейнерами складаються на вагони, контейнери, що подаються під навантаження та вивантаження, є документами обліку часу перебування вагонів, контейнерів у пунктах навантаження та вивантаження та на під`їзних коліях і містять розрахунки платежів за користування вагонами, контейнерами. Відомості плати за користування вагонами (контейнерами) мають підписуватися працівником станції і вантажовласника щоденно або в періоди пред`явлення їх станцією до розрахункового підрозділу, що встановлюються начальником залізниці. У разі непогодження даних, зазначених у відомості, представник вантажовласника зобов`язаний підписати відомість із зауваженнями. Час користування вагонами обчислюється з моменту їх передачі вантажовласникові до моменту їх фактичного прийняття від вантажовласника.

У п. 6 Правил №113 від 25.02.1999 визначено, що час користування обчислюється окремо для кожного вагона і контейнера за його номером. Номерному обліку часу користування підлягають усі вагони і контейнери, подані під вантажні операції на місцях загального користування, а на місцях незагального користування - вагони і контейнери парку залізниць України й інших держав, передані на під`їзні колії або орендовані ділянки колій. Усі завантажені вагони, а також порожні вагони, які належать підприємствам, організаціям, портам, установам і громадянам, та орендовані ними, що знаходяться на станціях і на підходах до них в очікуванні подавання під вантажні або інші операції з причин, які залежать від вантажовласника, є такими, що перебувають у користуванні вантажовласника.

У разі затримки вагонів на станції з причин, які не залежать від представника станції, складається акт загальної форми, який підписується представниками станції і вантажовласника. В акті вказується час (у годинах і хвилинах) початку та закінчення затримки вагонів і їх номери (п. 8 Правил №113 від 25.02.1999).

Як передбачено ст. 129 Статуту залізниць України, обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Комерційний акт складається для засвідчення таких обставин: невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах; у разі виявлення вантажу, багажу чи вантажобагажу без документів або документів без вантажу, багажу чи вантажобагажу; псування, пошкодження вантажу, багажу і вантажобагажу; повернення залізниці вкраденого вантажу, багажу або вантажобагажу. В усіх інших випадках обставини, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу і вантажобагажу і які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, оформляються актами загальної форми.

Відповідно до п. 1 Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України №334 від 28.05.2002, при перевезеннях у залежності від обставин, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, відправника, одержувача, пасажира, складаються комерційні акти (додаток 1) та акти загальної форми (додаток 6).

Акт загальної форми підписується особами, які беруть участь у засвідченні обставин, що стали підставою для складання акта, але не менше як двома особами. Акт форми ГУ-23 може бути складений без участі представника вантажовласника, однак лише за участі не менше двох осіб (абз. 2 п. 3 Правил №334 від 28.05.2002).

За зберігання на місцях загального користування та на коліях станції відправлення вантажів, завантажених у вагони (контейнери), які простоюють в очікуванні оформлення перевезення (у тому числі під митним оформленням та з інших причин, не залежних від залізниці), збір сплачується з моменту ввезення вантажу на станцію до моменту закінчення затримки. Факт затримки вантажу засвідчується актом загальної форми (п. 9 Правил зберігання вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України №644 від 21.11.2000).

Отже, з огляду на приписи п. 9 Правил зберігання вантажів, які вимагають для визначення періоду, за який сплачується збір за зберігання, встановлювати факт затримки вантажу, що засвідчується актом загальної форми, у кореспонденції з нормами п. п. 1, 3 Правил складання актів, п. 8 Правил користування вагонами і контейнерами, ст. 129 Статуту залізниць України, належним та допустимим доказом на підтвердження факту настання відповідних подій - затримки вагонів на станції з причин, які залежать від вантажовласника, є акт загальної форми ГУ-23, що складений згідно з додатком № 6 до Правил користування вагонами і контейнерами.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 904/5743/16.

Як вбачається з матеріалів справи, факт затримки вагонів належним чином зафіксовано актами загальної форми ГУ-23, в яких вказано час (у годинах та хвилинах) початку та закінчення затримки вагонів і їх номери.

Як вбачається з Актів загальної форми № 1532, № 1572, які підписані представниками залізниці (представник відповідача не з`явився для підпису вказаних актів, про залізницею окремо складено акти загальної форми №1533, № 1573), вони відповідають вимогам, встановленим додатком №6 до Правил користування вагонами і контейнерами, так як місять інформацію про конкретні вагони, причини їх затримки, дату і час затримки та дату і час закінчення затримки.

Відповідно до ст. 121 Статуту залізниць України вантажовідправник, вантажоодержувач, порт звільняються від плати за користування вагонами і контейнерами: а) якщо затримка вагонів або контейнерів виникла через стихійне лихо, що спричинило припинення руху на залізничних під`їзних коліях, а також через стихійне лихо або аварію на підприємстві, внаслідок яких згідно з чинними положеннями заборонено виконувати вантажні роботи; б) у разі подання залізницею вагонів (контейнерів) у кількості, що перевищує максимальну переробну спроможність навантажувальних і розвантажувальних пунктів відправника і одержувача; в) у інших випадках, передбачених Правилами.

Пунктом 16 Правил користування вагонами і контейнерами визначено, що вантажовласник звільняється від плати за користування вагонами і контейнерами: а) якщо затримка вагонів або контейнерів виникла через стихійне лихо, що спричинило припинення руху на залізничних під`їзних коліях, а також через стихійне лихо або аварію на підприємстві, внаслідок яких згідно з чинними положеннями заборонено виконувати вантажні роботи; б) у разі подання локомотивом залізниці вагонів і контейнерів на фронти навантаження (вивантаження) у кількості, що перевищує їх максимальну переробну спроможність. Вказана максимальна переробна спроможність визначається за договором між залізницею і вантажовласником; в) у разі затримки прийняття залізницею вагонів, які пред`явлено їй до здачі, з причин, що залежать від залізниці. Час такої затримки зазначається у графі "Примітки" Пам`ятки про подавання/забирання вагонів, цей час виключається із загального часу користування вагонами (контейнерами).

Отже, Статутом залізниць України та Правилами користування вагонами і контейнерами визначено вичерпний перелік випадків, за яких вантажовідправник звільняється від плати за користування вагонами і контейнерами.

Водночас, як вірно встановлено судом першої інстанції, відповідач належним чином не довів підстав для звільнення його від плати за користування вагонами у спірний період.

Як вказував відповідач, відповідні вже порожні вагони було передано перевізнику о 09:31 год. та о 09:40 год. 20.10.2022, проте в означений період часу залізниця нарахувала платежі та збори.

У той же час, як вірно зазначено судом першої інстанції, відправка 35814136 не спростовує долучені до позову докази, а саме, копії пам`яток про подавання вагонів №232, №438, пам`яток про забирання вагонів №225, №437, повідомлення про закінчення вантажних операцій №240, №454, які підтверджують, що спірні вагони у період із 14:00 20.10.2022 до 20:10 год. 20.10.2022 були у користуванні відповідача на місцях загального користування для проведення вивантажувальних робіт.

Крім того, в листі №18/10-1 від 20.10.2022 відповідач зазначав що вантажні операції із спірними вагонами завершені. Таке повідомлення передано керівником відповідача 20.10.2022 о 20:10 год. та прийнято працівником залізниці.

З листа №ГІОЦ-46/1263 від 20.12.2023 вбачається, що інформація по відправленню №45814136 записана в базу електронного архіву документів 20.10.2022 о 20:10 год.

Отже, як вірно зазначено судом першої інстанції, порожні вагони були прийняті до перевезення згідно відправки №45814136 о 20:10 20.10.2022, що підтверджується, зокрема, і копіями пам`яток про забирання вагонів №225, №437 та повідомленням про закінчення вантажних операцій №240, №454.

Стосовно заявленого клопотання апелянта про витребування оригіналу листа №18/10-1 від 20.10.2022, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 267 ГПК України суддя-доповідач у порядку підготовки справи до апеляційного розгляду за клопотанням сторін вирішує питання про витребування доказів.

Згідно ст. 81 ГПК України учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 80 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.

У клопотанні повинно бути зазначено: який доказ витребовується; обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати; підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа; заходи, яких особа, яка подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу; причини неможливості отримати цей доказ самостійно особою, яка подає клопотання.

Витребування доказів є правом, а не обов`язком суду.

З матеріалів справи вбачається, що клопотання про витребування оригіналу доказу (в тому числі доказу, який відповідач просить витребувати судом апеляційної інстанції) подавалося відповідачем до суду першої інстанції рішенням Господарського суду міста Києва від 03.05.2024 відмовлено в його задоволенні у зв`язку з необґрунтованістю.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для витребування вказаного скаржником оригіналу листа, оскільки зазначений доказ не є необхідним в контексті заявленої позовної вимоги, враховуючи, що матеріали даної справи містять достатньо інших доказів (зокрема актів загальної форми ГУ-23, пам`яток про збирання вагонів) для підтвердження або спростування позовних вимог та доводів апеляційної скарги відповідача.

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції відмовляє у задоволенні клопотання про витребування у позивача оригіналу листа №18/10-1 від 20.10.2022.

Стосовно посилання відповідача на акт звірки взаємних розрахунків за період з 01.07.2020 по 03.11.2023, колегія суддів зазначає, що він не може бути доказом на підтвердження відсутності у відповідача заборгованості з нарахованих платежів та зборів.

Так, акт звірки розрахунків у сфері бухгалтерського обліку та фінансової звітності не є зведеним обліковим документом, а є лише технічним (фіксуючим) документом, за яким бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій.

Акт відображає стан заборгованості та в окремих випадках - рух коштів у бухгалтерському обліку підприємств та має інформаційний характер, тобто має статус документа, який підтверджує тотожність ведення бухгалтерського обліку спірних господарських операцій обома сторонами спірних правовідносин. Сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій: поставки, надання послуг тощо, оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом. (правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду від 05.03.2019 у справі № 910/1389/18).

Враховуючи викладене, а також зважаючи на наявність в матеріалах справи доказів, які підтверджують наявність у відповідача зобов`язання із сплати нарахованих позивачем платежів та зборів у сумі 242 774,52 грн., за відсутності доказів погашення вказаної заборгованості, даний акт звірки не може вважатись належним доказом відсутності у відповідача обов`язку із оплати вказаних вище платежів.

Пунктами 14 та 15 Правил користування вагонами та контейнерами передбачено, що розмір плати за користування вагонами і контейнерами в залежності від часу користування встановлюється згідно з чинним законодавством. За час перебування на під`їзних коліях та інших місцях незагального користування вагонів, що належать підприємствам чи орендовані ними, плата не вноситься. Якщо такі вагони затримані на станції призначення чи на підходах до неї або на станції відправлення з причин, що залежать від вантажовласника, то плата за користування сплачується в розмірі 50 відсотків.

Аналогічна норма встановлена пунктом 5 розділу V Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов`язані з ним послуги (Тарифне керівництво №1), затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 26.03.2009 №317, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.04.2009 №340/16356 (зі змінами та доповненнями), в якому зазначено, що за затримки на станції призначення чи на підходах до неї або на станції відправлення власних або орендованих вагонів з вини одержувача, відправника або власника (орендаря) вагонів залізниці сплачується плата в розмірі 50% ставок, зазначених в таблиці 1.

Розділом III Збірника тарифів на перевезення вантажів у межах України та пов`язані з ними послуги передбачено розмір ставок зборів за роботи та послуги, пов`язані з перевезенням вантажів.

Беручи до уваги той факт, що затримка вагонів сталась з вини відповідача, що підтверджується, зокрема, актами загальної форми ГУ-23, наявними в матеріалах справи, позивачем правомірно нараховано відповідачу плату за затримку вагонів та охорону вантажу у сумі 242 774,52 грн.

Стосовно заявленого клопотання про застосування строку позовної давності колегія суддів зазначає наступне.

Частиною 5 статті 315 ГК України встановлено, що для пред`явлення перевізником до вантажовідправників та вантажоодержувачів позовів, що випливають з перевезення, встановлюється шестимісячний строк.

Також згідно зі статтею 137 Статуту залізниць України позови залізниць до вантажовідправників, вантажоодержувачів і пасажирів, що випливають із цього Статуту, можуть бути подані протягом 6 місяців. Зазначений шестимісячний термін обчислюється: а) щодо стягнення штрафу за невиконання плану перевезень - після закінчення п`ятиденного терміну, встановленого для сплати штрафу; б) в усіх інших випадках - з дня настання події, що стала підставою для подання позову.

У той же час, згідно зі статтею 259 ЦК України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

Пунктом 7.3. Договору сторони збільшили строк позовної давності за вимогами перевізника до замовника (зокрема, вантажовідправника) та встановили її строк у один рік.

Оскільки затримка вантажу почалась з 18.10.2022, а позов у даній справі був поданий 12.10.2023, що вбачається із відмітки АТ «Укрпошта» на листі, в якому надійшла позовна заява, а тому є вірним висновок суду першої інстанції, що позивачем подано позов у межах погодженого сторонами строку позовної давності в один рік.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

За наведених вище обставин, колегія суддів приходить до висновку, що доводи апелянта, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, наведених в оскаржуваному рішенні, а тому відсутні підстави для скасування або зміни рішення Господарського суду міста Києва від 03.05.2024 у справі №910/16443/23.

Згідно із ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.

Керуючись ст.ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Соіл Енерджи" на рішення Господарського суду міста Києва від 03.05.2024 у справі №910/16443/23 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 03.05.2024 у справі №910/16443/23 залишити без змін.

3. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на апелянта.

4. Матеріали справи №910/16443/23 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в порядку, визначеному ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя М.А. Барсук

Судді М.А. Руденко

Є.Ю. Пономаренко