Постанова

від 02.09.2024 по справі 910/4340/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" вересня 2024 р. Справа№ 910/4340/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Іоннікової І.А.

суддів: Михальської Ю.Б.

Тищенко А.І.

розглянувши у порядку письмового провадження, без виклику учасників справи, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України"

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 17.06.2024

у справі № 910/4340/24 (суддя Босий В.П.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України"

до Акціонерного товариства "Інжинірингово-виробниче підприємство "Вніпітрансгаз"

про стягнення 81 371,98 грн,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" (позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "Інжинірингово-виробниче підприємство "Вніпітрансгаз" (відповідача) про стягнення 81 371,98 грн, з яких: 58 768,65 грн пені, 22 603,33 грн штрафу.

Позовні вимоги обґрунтовані несвоєчасним виконанням відповідачем зобов`язання із виконання робіт на підставі договору на виконання проєктно-вишукувальних робіт № 2110000195 від 28.10.2021.

Короткий зміст оскаржуваної ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.06.2024 матеріали справи № 910/4340/24 направити за територіальною підсудністю до Господарського суду Полтавської області

Вирішуючи питання про передачу справи на розгляд іншого суду, місцевий господарський суд виходив з того, що даний спір виник з приводу нерухомого майна (об`єкта незавершеного будівництва), яке знаходиться поза межами території міста Києва, тому з урахуванням положень ст. 30 Господарського процесуального кодексу України, дійшов висновку про те, що вказана справа не належить до підсудності Господарського суду міста Києва.

Не погодившись із прийнятою ухвалою, Товариство з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 17.06.2024 про направлення за територіальною підсудністю до Господарського суду Полтавської області матеріалів справи № 910/4340/24. Повернути справу № 910/4340/24 до Господарського суду міста Києва для подальшого її розгляду.

Короткий зміст апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Підставою для скасування ухвали позивач зазначає порушення норм процесуального права, зокрема, ст. 30 Господарського процесуального кодексу України.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги позивач зазначає, що предметом позову у даній справі є стягнення штрафних санкцій за невиконання умов договору на виконання проєктно-вишукувальних робіт № 2110000195 від 28.10.2021. Тобто даний спір не стосується нерухомого майна, яка зазначеного місцевим господарським судом в оскаржуваній ухвалі.

Таким чином, на думку позивача, судом першої інстанції помилково віднесено дану справу до справ, на які поширюється правило виключної підсудності, і як наслідок, помилково передано справу на розгляд Господарського суду Полтавської області.

Короткий зміст відзиву на апеляційну скаргу та узагальнення його доводів

Заперечуючи проти доводів апеляційної скарги, відповідач наголошує на тому, що даний спір виник з приводу стягнення штрафних санкцій за неналежне виконання зобов`язань, пов`язаних із виконанням робіт на об`єкті нерухомого майна, а саме несвоєчасне виконання проектно-вишукувальних робіт по об`єкту: "Будівництво установки катодного захисту на км120 383 магістрального газопроводу "Диканька-Кременчук-Кривий Ріг" в Кременчуцькому районі Полтавської області" (Будівельні роботи та поточний ремонт).

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.06.2024, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 17.06.2024 у справі № 910/4340/24 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Іоннікова І.А., судді: Михальська Ю.Б., Тищенко А.І.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.07.2024 витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/4340/24.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.07.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 17.06.2024 у справі № 910/4340/24. Апеляційний перегляд оскаржуваної ухвали вирішено здійснювати без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження.

Згідно з ч. 2 ст. 271 Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 8, 9, 12, 18, 31-34 частини першої статті 255 цього кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення (виклику) учасників справи.

Вивчивши матеріали справи, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Північний апеляційний господарський суд встановив наступне.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

В силу вимог частин 1, 2, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, вивчивши доводи апеляційної скарги, відзиву, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваної ухвали, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню, а оскаржувана ухвала місцевого господарського суду підлягає скасуванню з наступних підстав.

Порядок визначення територіальної підсудності господарських справ, закріплений у ст.ст. 27-30 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до яких підсудність визначається за предметними і територіальними ознаками.

Відповідно до ч. 1 ст. 27 Господарського процесуального кодексу України позов пред`являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача, якщо інше не встановлено цим Кодексом (загальна територіальна підсудність).

Згідно ч. 3 ст. 30 Господарського процесуального кодексу України спори, що виникають з приводу нерухомого майна, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов`язані між собою позовні вимоги пред`явлені одночасно щодо декількох об`єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об`єкта, вартість якого є найвищою.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 16.02.2021 у справі № 911/2390/18 зазначила, що словосполучення "з приводу нерухомого майна" у ч. 3 ст. 30 Господарського процесуального кодексу України необхідно розуміти таким чином, що правила виключної підсудності поширюються на будь-які спори, які стосуються прав та обов`язків, що пов`язані з нерухомим майном. У таких спорах нерухоме майно не обов`язково виступає як безпосередньо об`єкт спірного матеріального правовідношення.

Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду в постанові від 16.05.2018 у справі № 640/16548/16-ц вказав на те, що до позовів, які виникають з приводу нерухомого майна, належать, зокрема, позови про право власності на таке майно; право володіння і користування ним (ст. 358 Цивільного кодексу України); поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності, та виділ частки із цього майна (ст.ст. 364, 367 цього Кодексу); поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності, та виділ частки із цього майна (статті 370, 372 цього Кодексу); право користування нерухомим майном (визначення порядку користування ним); право, яке виникло із договору найму жилого приміщення, оренди, тощо; визнання правочину з нерухомістю недійсним; звернення стягнення на нерухоме майно - предмет іпотеки чи застави; розірвання договору оренди землі; стягнення орендної плати, якщо спір виник з приводу нерухомого майна; усунення від права на спадкування та визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

Як вбачається з матеріалів справи, спір між сторонами виник з приводу стягнення штрафних санкцій за договором на виконання проєктно-вишукувальних робіт № 2110000195 від 28.10.2021.

З огляду на викладене, спірні відносини не є такими, що виникли з приводу нерухомого майна, та підстави для застосування ч. 3 ст. 30 Господарського процесуального кодексу України та розгляду спору за правилами виключної підсудності Господарським судом Полтавської області за місцезнаходженням нерухомого майна, яке знаходиться поблизу с. Дмитрівка Кременчуцького району Полтавської області, відсутні.

За змістом ч. 2 ст. 27 Господарського процесуального кодексу України для цілей визначення підсудності відповідно до цього Кодексу місцезнаходження юридичної особи та фізично особи - підприємця визначається згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вбачається, що відповідач зареєстрований за адресою: 01001, місто Київ, вулиця Еспланадна, будинок 20, тому колегія суддів дійшла висновку, що спір у даній справі має розглядатися за правилами ч. 1 ст. 27 Господарського процесуального кодексу України, тобто за місцезнаходженням відповідача. Отже, вказаний спір належить до територіальної юрисдикції (підсудності) Господарського суду міста Києва.

За правилами п. 1 ч. 1 ст. 31 Господарського процесуального кодексу України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

В силу вимог ч. 1 ст. 11 Господарського процесуального кодексу України визнається і діє принцип верховенства права.

Згідно ч. 4 ст. 11 Господарського процесуального кодексу України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Пунктом 1 ст. 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Європейський суд з прав людини у справі "Устименко проти України" (заява № 32053/13) констатував, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.

Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Сокуренко і Стригун проти України" від 20.07.2006 (заяви № 29458/04, № 29465/04) зазначив, що фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. В рішенні у справі "Zand v. Austria" висловлено думку, що термін "судом, встановленим законом" у ч. 1 ст. 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з [...] питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів [...]".

Таким чином, складова верховенства права, закріплена у п. 1 ст. 6 Конвенції, передбачає, зокрема, розгляд справи належним судом, в даному випадку - судом, до територіальної юрисдикції якого відноситься поданий господарський позов.

Враховуючи викладене, апеляційний господарський суд вважає доводи апеляційної скарги обґрунтованими, а оскаржувану ухвалу такою, що не відповідає фактичним обставинам справи та нормам процесуального права, тому підлягає скасуванню з направленням справи до Господарського суду міста Києва для продовження її розгляду.

В свою чергу, викладені відповідачем у відзиві на апеляційну скаргу доводи є необґрунтованими, безпідставними та такими, що неналежним чином досліджені судом першої інстанції при розгляді даної справи.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у рішенні суду, питання вичерпності висновків господарського суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції ураховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у контексті конкретних обставин справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 280 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Висновки за результатами апеляційної скарги

За викладених обставин, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, ухвала Господарського суду міста Києва від 17.06.2024 у справі № 910/4340/24 скасуванню, з направленням справи до Господарського суду міста Києва для продовження розгляду.

Судові витрати

Згідно із загальними правилами ст. 129 Господарського процесуального кодексу України розподіл сум судового збору повинен бути здійснений судом першої інстанції за результатами розгляду ним справи.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 277, 280 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" задовольнити, ухвалу Господарського суду міста Києва від 17.06.2024 у справі № 910/4340/24 - скасувати.

Матеріали справи № 910/4340/24 передати на розгляд Господарському суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287 - 289 ГПК України.

Головуючий суддя І.А. Іоннікова

Судді Ю.Б. Михальська

А.І. Тищенко