Постанова

від 23.07.2024 по справі 910/3679/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" липня 2024 р. Справа№ 910/3679/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Іоннікової І.А.

суддів: Тищенко А.І.

Михальської Ю.Б.

за участю секретаря судового засідання Кузьменко А.М.

представники:

від позивача: Панченко М.О. (в режимі відеоконференції)

від відповідача: Шевчук-Мельниченко О.П. (самопредставництво)

від третьої особи-1: не з`явився

від третьої особи-2: Поліщук М.В. (самопредставництво)

від третьої особи-3: Южда С.М. (посвідчення адвоката № КВ6096 від 26.04.2018)

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Благодійної організації "Благодійний фонд "Добробут XXI століття"

на рішення Господарського суду міста Києва від 15.08.2023 (повне рішення складено 01.09.2023)

у справі № 910/3679/23 (суддя Сівакова В.В.)

за позовом Благодійної організації "Благодійний Фонд "Добробут ХХІ Століття"

до Головного управління Держгеокадастру у м. Києві та Київській області

третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Інститут розвитку людини"

третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Київська міська рада

третя особа-3, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Алтея Компані"

про визнання протиправною та скасування державної реєстрації,

ВСТАНОВИВ:

Благодійна організація "Благодійний Фонд "Добробут ХХІ Століття" (позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом (з урахуванням заяви про заміну предмету позову) до Головного управління Держгеокадастру у м. Києві та Київській області (відповідача) про:

1) визнання протиправною та скасування державної реєстрації земельних ділянок з кадастровими номерами 8000000000:75:213:0100 та 8000000000:75:213:0101 та записи в Державному земельному кадастрі та Поземельній книзі про державну реєстрацію земельних ділянок з кадастровими номерами 8000000000:75:213:0100 та 8000000000:75:213:0101;

2) зобов`язання відповідача поновити запис у Державному земельному кадастрі про державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:75:213:0007, скасований кадастровий номер 8000000000:75:213:0007 та поновити запис у Поземельній книзі щодо земельної ділянки під кадастровим номером 8000000000:75:213:0007, загальною площею 1,6199 га, що розташована за адресою: м. Київ, вул. І.Крамського, 10.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач (81/100 частини будівлі) та Товариство з обмеженою відповідальністю "Інститут розвитку людини" (третя особа-1) (19/100 частини будівлі) є співвласниками об`єкта нерухомого майна загальною площею 4.743,8 кв.м, розташованого за адресою: м. Київ, вул. Львівська, 23.

У вищезазначених приміщеннях здійснює свою діяльність Заклад вищої освіти "Відкритий міжнародний університет розвитку людини "Україна" відповідно до умов договору № 1 про спільну діяльність від 28.12 2000. Вказаний об`єкт розташований на земельній ділянці з кадастровим номером 8000000000:75:213:0007, загальною площею 1,6199 га, що розташована за адресою: м. Київ, вул. І. Крамського, 10.

У липні 2021 позивачу під час перегляду в інтернет ресурсі "Публічна кадастрова карта" стало відомо, що земельна ділянка з кадастровим номером 8000000000:75:213:0007 відсутня. Дані обставини зумовлені тим фактом, що за заявою Київської міської ради (третьою особою-2) від 29.01.2021, як власника земельної ділянки, 01.02.2021 внесено відомості (здійснено реєстрацію) до Державного земельного кадастру про земельні ділянки з кадастровими номерами: 8000000000:75:213:0100, площею 0,4541 га та 8000000000:75:213:0101, площею 1,1658 га, які знаходяться за адресою: м. Київ, Святошинський р-н, вул. Івана Крамського, 10, які утворились в результаті поділу земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:75:213:0007.

В порушення вимог чинного законодавства формування новостворених земельних ділянок та їх реєстрацію в Державному земельному кадастрі було проведено без врахування того факту, що на земельній ділянці, яка підлягала поділу знаходиться нерухоме майно, яке належить позивачу та третій особі-1.

Однак, як зазначив у позові позивач нотаріальна згода відповідно до вимог ст. 56 Закону України "Про землеустрій" позивачем та третьою особою-1, як фактичних користувачів земельної ділянки, на поділ зазначеної земельної ділянки не надавалися.

При цьому, за твердженням позивача, поділ земельної ділянки можливий тільки лише після розробки технічної документації щодо встановлення нових меж земельних ділянок. Втім позивач та третя особа-1 не погоджували межу поділу земельної ділянки.

Отже, на переконання позивача, поділ земельної ділянки 8000000000:75:213:0007 було здійснено без участі позивача та без належного його повідомлення. Разом з цим, в технічній документації із землеустрою, щодо поділу земельної ділянки не відображені обмеження, обтяження на сформовані земельні ділянки, які присутні в натурі (охоронна зона навколо об`єктів енергетичної системи, інженерних комунікацій, об`єктів зв`язку, зона особливого режиму забудови код обмеження 01.04).

Зважаючи на той факт, що у разі поділу земельної ділянки змінюються межі, площа та кадастровий номер цієї земельної ділянки, без скасування реєстрації новоутворених земельних ділянок буде унеможливлено відновлення відомостей у Державному земельному кадастрі стосовно земельної ділянки з кадастровим номером: 8000000000:75:213:0007, позивач звернувся до суду першої інстанції з вищезазначеними позовними вимогами.

Короткий зміст оскаржуваного рішення суду першої інстанції

Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.08.2023 у справі № 910/3679/23 відмовлено повністю у позові.

Відмовляючи у позовних вимогах, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність порушеного права позивача.

Не погоджуючись з із прийнятим рішенням, Благодійна організація "Благодійний фонд "Добробут XXI століття" звернулася до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 15.08.2023 у справі № 910/3679/23 і ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов в повному обсязі.

Короткий зміст апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Апеляційна скарга позивача мотивована тим, що судом першої інстанції не було враховано того, що формування новостворених земельних ділянок та їх реєстрацію в Державному земельному кадастрі було проведено без врахування факту розташування на земельній ділянці, яка підлягала поділу об`єктів нерухомості що належить позивачу та третій особі-1.

При цьому, позивач наголошує на тому, що підставою для протиправного скасування державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:75:213:0007 стали документи про поділ зазначеної ділянки, які не відповідають діючому законодавству.

Разом з апеляційною скаргою, позивачем було подано до суду апеляційної інстанції клопотання про призначення судової земельно-технічної експертизи. Вказане клопотання мотивовано тим, що судом першої інстанції не було враховано того, що в технічній документації із землеустрою щодо поділу зазначеної ділянки не відображені обмеження, обтяження на сформовані земельні ділянки, які присутні в натурі.

Короткий зміст відзиву відповідача на апеляційну скаргу та узагальнення його доводів

Заперечуючи проти доводів апеляційної скарги, відповідач посилався на те, що починаючи з 29.07.2019 власником земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:75:213:0007 була територіальна громада міста Києва в особі Київської міської ради (третя особа-2), оскільки на думку відповідача, позивач своє право оренди за вказаною вище земельною ділянкою у встановленому законодавством та договором порядку, не поновив. У зв`язку з чим, на переконання відповідача, позивач не може вважатися землекористувачем зазначеної земельної ділянки.

При цьому, на думку відповідача, в даному випадку порушень прав позивача на користування належним чином його неруховим майном не встановлено так, як належне позивачу нерухоме майно знаходиться на виокремленій земельній ділянці з кадастровим номером 8000000000:75:213:0101.

Також відповідач наголошує на тому, що чинним законодавством не передбачено порядку повторного присвоєння скасованого кадастрового номеру, у зв`язку з чим, на думку відповідача, земельна ділянка з кадастровим номером 8000000000:75:213:0007 не відновиться у Державному земельному кадастрі із визначенням кадастровим номером, а саме 8000000000:75:213:0007, оскільки суперечить ч. 7 ст. 16 Законом України "Про Державний земельний кадастр".

Крім вищевикладеного, відповідач зазначає, що враховуючи, що позивач не є власником чи користувачем спірної земельної ділянки (власником в даному випадку є третя особа-2) та те, що площа нерухомого майна позивача вже не займає всю площу поділеної земельної ділянки (нерухоме майно позивача знаходиться на земельній ділянці з кадастровим номером 8000000000:75:213:0101, а на земельній ділянці кадастровим номером 8000000000:75:213:0100 знаходиться майно третьої особи-3, що в свою чергу не поновить право позивача на користування земельною ділянкою кадастровим номером 8000000000:75:213:0007.

До Північного апеляційного господарського суду надійшли від відповідача заперечення щодо задоволення клопотання позивача про призначення судової земельно-технічної експертизи, які мотивовані безпідставністю та необґрунтованістю, оскільки в даному випадку предметом розгляду даної справи є правомірність поділу земельної ділянки, а не правомірність будівництва нерухомого майна на цій земельній ділянці.

Короткий зміст додаткових пояснень позивача та узагальнення їх доводів

У письмових поясненнях позивач наголошує на тому, що розроблена технічна документація на поділ земельної ділянки кадастровий номер 8000000000:75:213:0007, загальною площею 1,6199 га, що розташована за адресою: м. Київ, вул. І. Крамського, 10, не відповідає вимогам законодавства, а новоутворенні земельні ділянки не відповідають фактичному порядку користування суміжними земельними ділянками.

При цьому, позивач зазначає, що на земельній ділянці з кадастровим номером 8000000000:75:213:0100 залишилось майно, яке тривалий час знаходилось у користуванні позивача.

Також, на думку позивача, суд першої інстанції не врахував існування усталеного порядку користування земельною ділянкою, адже виїзні ворота опинились на новостворенній земельній ділянці тобто в результаті поділу земельної діяльнки ворота виїздні і сам виїзд (оздоблений плиточним покриттям) з території на якій розташований корпус власником якого є позивач опинився на іншій земельній ділянці.

За таких обставин позивач вважає що межі новоутворених земельних ділянок не відповідають фактичному порядку користування суміжними земельними ділянками в тій конфігурації розмірах та координатах в яких вони були сформовані (присвоєно кадастровий номер та внесено до Державного земельного кадастру).

Зважаючи на той факт що при виготовленні технічної документації із землеустрою будо допущено істотні порушення, а саме поділ земельної ділянки, який було здійснено на підставі цієї технічної документації не враховує інтереси скаржника, є несправедливим з огляду на правовідносини, які виникли між учасниками справи.

Таким чином, на думку позивача, звернення з даним позовом є найбільш прийнятним способом захисту, оскільки забезпечить ефективний спосіб захисту прав та інтересів сторін.

Короткий зміст пояснень третьої особи-2 та узагальнення їх доводів

Третя особа-2 у своїх поясненнях зазначає, що позивачем жодних доказів в підтвердження того, що ним у встановленому законодавством порядку оформлено право користування земельною ділянкою з кадастровим номером 8000000000:75:213:0007 до матеріалів справи не подано.

При цьому, третя особа не погоджується з обраним позивачем способом захисту порушеного права шляхом скасування запису у поземельній книзі, оскільки відповідно до ч. 13 ст. 79-1 Земельної ділянки, ч. 10 ст. 24 Закону України "Про Державний земельний кадастр" в даному випадку підлягають скасуванню не записи у поземельній книзі про державну реєстрацію земельних ділянок, а державна реєстрація вказаних земельних ділянок.

Також третя особа-2 заперечує проти задоволення клопотання позивача про призначення судової земельно-технічної експертизи, оскільки: позивач жодним чином не зазначив у своєму клопотанні, з яких причин ним не було подано вказане клопотпання на стадії підготовчого провадження у суді першої інстанції; матеріали справи, на думку третьої особи-2, містять достатню кількість доказів, які підтверджують у їх сукупності безпідставності звернення позивача з даним позовом до суду.

Короткий зміст пояснень третьої особи-3 та узагальнення їх доводів

У своїх письмових поясненнях третя особа-3 наголошує на тому, що позивач:

- не спростував висновок суду першої інстанції про відсутність порушених прав позивача;

- безпідставно посилався на неврухвання місцевим господарським судом принципу superficies solo cedit (збудоване на поверхні слідує за нею);

- не довів протиправності дій відповідача;

- не довідв порушення Порядку проведення поділу земельної ділянки, а обраний ним спосіб захисту прав, на думку третьої особи-3 є неєфективним.

Також третя особа-3 заперечувала проти задоволення клопотання позивача про призначення судової земельно-технічної експертизи.

Узагальнений виклад позиції третьої особи-1

Третя особа-1 не скористалася своїм правом подати письмові пояснення на апеляційну скаргу. Неподання письмових пояснень не перешкоджає розгляду апеляційної скарги по суті, що насамперед узгоджується з ч. 3 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Згідно розпорядження Північного апеляційного господарського суду від 16.04.2024 у справі № 910/3679/23 призначено повторний автоматизований розподіл. Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.04.2024, справу № 910/3679/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Іоннікова І.А., судді: Тищенко А.І., Михальська Ю.Б.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.04.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Благодійної організації "Благодійний фонд "Добробут XXI століття" на рішення Господарського суду міста Києва від 15.08.2023 у справі № 910/3679/23 колегією суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді (судді-доповідача) Іоннікової І.А., суддів: Тищенко А.І., Михальської Ю.Б.; розгляд апеляційної скарги призначено на 05.06.2024; вирішено подальший розгляд справи проводити у режимі відеоконференції за участю представника позивача.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.06.2024 розгляд справи № 910/3679/23 відкладено на 03.07.2024.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.07.2024 розгляд справи № 910/3679/23 відкладено на 23.07.2024.

В судове засідання, яке відбулося 23.07.2024, до приміщення суду апеляційної інстанції з`явилися представники відповідача та третіх осіб-2,-3.

Представник позивача брав участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Представник третьої особи-1 в судове засідання не з`явився, про час і місце судового засідання був повідомлений поштовим зв`язком, а саме шляхом направлення ухвали суду апеляційної інстанції від 03.07.2024 на його поштову адресу.

Проте, вищевказана кореспонденція повернулась до суду апеляційної інстанції з позначкою "за закінченням терміну зберігання".

Враховуючи, що в матеріалах справи відсутні підтвердження наявності порушень оператором поштового зв`язку вимог Правил надання послуг поштового зв`язку, судова колегія вважає, що факт неотримання стягувачем поштової кореспонденції, якою суд апеляційної інстанції, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася до суду у зв`язку з її неотриманням адресатом, залежав від волевиявлення самого адресата, тобто мав суб`єктивний характер та є наслідком неотримання адресатом пошти під час доставки за вказаною адресою і незвернення самого одержувача кореспонденції до відділення пошти для отримання рекомендованого поштового відправлення (аналогічний правовий висновок викладений у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.08.2020 у справі № 904/2584/19, від 21.01.2021 у справі № 910/16249/19).

Крім того, колегія суддів зауважує на тому, що за змістом ст. 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 42 Господарського процесуального кодексу України учасники справи, зокрема, мають право ознайомлюватися з матеріалами справи, робити з них витяги, копії.

Сторони у розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження, та зобов`язані сумлінно користуватися наданими їм процесуальними правами (рішення Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України").

З огляду на викладене, третя особа-1 не була позбавлена об`єктивної можливості дізнатися про рух (стан) судового провадження за поданою апеляційною скаргою Благодійної організації "Благодійний фонд "Добробут XXI століття" на рішення Господарського суду міста Києва від 15.08.2023 у справі № 910/3679/23 відкритим безоплатним цілодобовим доступом до Єдиного державного реєстру судових рішень та скористатись наданими їй процесуальними правами, проте такими можливостями не скористалася.

Подібна правова позиція сформована Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у постанові від 20.07.2021 по справі № 916/1178/20.

Враховуючи те, що явка третьої особи-1 у судове засідання не була визнана судом апеляційної інстанції обов`язковою, судова колегія вирішила розгляд апеляційної скарги здійснювати за відсутності третьої особи-1.

В судовому засіданні, представник позивача підтримав своє клопотання про зупинення провадження. Інші учасники судового процесу заперечували проти задоволення клопотання позивача

Розглянувши клопотання позивача про зупинення провадження, та заслухавши думку з цього приводу, судова колегія дійшла висновку про відмову в його задоволенні, оскільки вказане клопотання подане позивачем без мотивування причин, за яких відповідне клопотання не могло бути подано до суду першої інстанції.

В судовому засіданні представники позивача, відповідача та третіх осіб -2,-3 підтримали свої правові позиції щодо апеляційної скарги.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача, відповідача та третіх осіб-2,-3, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, які містяться у матеріалах справи, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Північний апеляційний господарський суд встановив наступне.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

21.10.2017 між Вищим навчальним закладом "Відкритий міжнародний університет розвитку людини "Україна", як пожертвувачем, та Благодійною організацією "Благодійний фонд "Добробут ХХІ століття", як обдаровуваним (позивачем), укладено договір про пожертву (дарування), посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Незнайко Н.М., зареєстрований в реєстрі за № 63, відповідно до пп. 1.1, 1.2 якого пожертвувач передає у пожертву (дарує), а позивач приймає у пожертву будівлю літ. "Н" блок "А", що розташована за адресою: м. Київ, вул. Львівська, буд. 23, корпус 1, загальною площею 3495 кв. м.

21.10.2017 проведено державну реєстрацію права власності на зазначене вище майно за позивачем, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності за № 102180838.

25.10.2017 між Вищим навчальним закладом "Відкритий міжнародний університет розвитку людини "Україна", як пожертвувачем, та Благодійною організацією "Благодійний фонд "Добробут ХХІ століття", як обдаровуваним, укладено договір про пожертву (дарування), посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Незнайко Н.М., зареєстрований в реєстрі за № 67, відповідно до пп. 1.1, 1.2 якого пожертвувач передає у пожертву (дарує), а позивач приймає у пожертву будівлю літ. "К" блок "Б", що розташована за адресою: м. Київ, вул. Львівська, буд. 23, корпус 2, загальною площею 4725 кв. м.

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 324738689 від 03.03.2023 вбачається, що будівля яка складається з літ. "Н", літ "О", літ. "П" блок "В" та розташована за адресою: м. Київ, вул. Львівська, буд. 23, загальною площею 4743,8 кв. м належить у частині 81/100 на праві власності Благодійній організації "Благодійний фонд "Добробут ХХІ століття" (на підставі договору про пожертву (дарування) від 25.10.2017 посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Незнайко Н.М., зареєстрований в реєстрі за № 68) та у частині 19/100 - Товариству з обмеженою відповідальністю "Інститут розвитку людини" (на підставі свідоцтва про право власності від 16.05.2014).

Всі три об`єкта нерухомості були розташовані на земельній ділянці кадастровий номер 8000000000:75:213:0007, площею 1,6199 га за адресою: м. Київ, вул. Крамського, 10.

В подальшому 18.02.2020 право власності на будівлю літ. "Н" блок "А", що розташована за адресою: м. Київ, вул. Львівська, буд. 23, корпус 1, загальною площею 3495 кв. м зареєстровано за Товариством з обмеженою відповідальністю "Алтея Компані" на підставі договору купівлі-продажу від 18.02.2020, що підтверджується інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 3294750075 від 18.04.2023.

Земельна ділянка (кадастровий номер 8000000000:75:213:0007), раніше була відведена Товариству з обмеженою відповідальністю "Інститут розвитку людини" в довгострокову оренду на 15 років для реконструкції незавершеного будівництва - дитячого санаторію "Перемога" з надбудовою та прибудовою допоміжних будівель з подальшою експлуатацією та обслуговуванням навчального закладу на вул. Івана Крамського, 10 у Святошинському районі міста Києва, право користування якою посвідчено договором оренди земельної ділянки № 75-6-00128 від 29.07.2004 (термін дії вказаного договору оренди земельної ділянки закінчився 29.07.2019).

Згідно витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку НВ-8000826152018 від 27.09.2018 вбачається, що земельна ділянка кадастровий номер 8000000000:75:213:0007 за адресою: м. Київ, вул. Івана Крамського, 10 зареєстрована на праві власності за Територіальною громадою міста Києва в особі Київської міської ради та перебувала в орендному користуванні у Товариства з обмеженою відповідальністю "Інститут розвитку людини" з 29.07.2004.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Алтея Компані", як власник майна в межах ділянки, виступив зацікавленою особою щодо її поділу (виділення окремої земельної ділянки під своєю будівлею), у зв`язку з чим звернулось до Київської міської ради із заявою про поділ № 414047996 від 12.06.2020.

У листі Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - Департамент) № 0570202/2-16176 від 04.09.2020 зазначено, що відповідно до п. 2.10 Порядку набуття прав на землю із земель комунальної власності у місті Києві, затвердженого рішенням Київської міської ради № 241/2463 від 20.04.2017 (далі - Порядок), до Департаменту надійшла резолюція (доручення) заступника міського голови - секретаря Київської міської ради № 08/12650 від 12.06.2020 щодо опрацювання клопотання (заяви) на розроблення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельних ділянок комунальної власності територіальної громади міста Києва (замовник документації із землеустрою - Товариство з обмеженою відповідальністю "Алтея Компані" - третя особа-3 у справі).

У зазначеному листі вказано, що відповідно до ст. 56 Закону України "Про землеустрій" та Порядку, враховуючи лист третьої особи-3 № 14/08/20 від 14.08.2020, Департаментом надано згоду на поділ спірної земельної ділянки комунальної власності територіальної громади міста Києва.

Департаментом розглянуто технічну документацію із землеустрою щодо поділу спірної земельної ділянки (кадастровий номер 8000000000:75:213:0007) за заявою третьої особи-3 та керуючись ст. 186 Земельного кодексу України та рішенням Київської міської ради (третьої особи-2 у справі) № 241/2463 від 20.04.2017 погоджено зазначену технічну документацію із землеустрою, що підтверджується листом Департаменту № 05716-18274 від 29.09.2020.

21.01.2021 третя особа-2, як орган який діє від імені власника земельної - територіальної громади міста Києва ділянки з кадастровим номером 8000000000:75:213:0007 звернулась до Державного кадастрового реєстратора Головного управління Держгеокадастру у м. Києві із заявою про державну реєстрацію поділу зазначеної земельної ділянки разом з технічною документацією із землеустрою щодо поділу зазначеної земельної ділянки та електронним документом.

01.02.2021 здійснено державну реєстрацію поділу земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:75:213:0007 на дві новоутворенні земельні ділянки з кадастровими номерами 8000000000:75:213:0100 та 8000000000:75:213:0101.

Звертаючись з даним позовом до суду першої інстанції, позивач посилався на те, що поділ земельної ділянки здійснено з порушенням вимог ст. 56 Закону України "Про землеустрій", оскільки позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інститут розвитку людини" (третьою особою-1 у справі), як фактичних користувачів земельної ділянки, нотаріальні дозволи на поділ зазначеної земельної ділянки не надавалися.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.08.2023 у справі № 910/3679/23 відмовлено повністю у позові.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, вивчивши доводи апеляційної скарги, відзиву, пояснень, заперечень, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга позивача не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 56 Закону України "Про землеустрій" (в редакції чинній на момент розроблення технічної документації) Технічна документація із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок включає: а) пояснювальну записку; б) технічне завдання на складання документації, затверджене замовником документації; в) кадастрові плани земельних ділянок, які об`єднуються в одну земельну ділянку, або частини земельної ділянки, яка виділяється в окрему земельну ділянку; г) матеріали польових геодезичних робіт; ґ) акт приймання-передачі межових знаків на зберігання при поділі земельної ділянки по межі поділу; д) перелік обтяжень прав на земельну ділянку, обмежень на її використання та наявні земельні сервітути; е) нотаріально посвідчена згода на поділ чи об`єднання земельної ділянки заставодержателів, користувачів земельної ділянки (у разі перебування земельної ділянки в заставі, користуванні); є) згоду власника земельної ділянки, для земель державної власності - органу, уповноваженого здійснювати розпорядження земельною ділянкою, на поділ чи об`єднання земельних ділянок користувачем (крім випадків поділу земельної ділянки у зв`язку з набуттям права власності на житловий будинок, розташований на ній).

Статтею 125 Земельного кодексу України визначено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Згідно зі ст. 126 Земельного кодексу України право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем жодних доказів в підтвердження того, що ним у встановленому законодавством порядку оформлено право користування земельною ділянкою з кадастровим номером 8000000000:75:213:0007 не подано, а отже колегія суддів зазначає про безпідставність посилання позивача у апеляційні скарзі на те, що технічна документація мала містити нотаріально посвідчену згоду позивача на поділ земельної ділянки.

Відповідно до ч. 1 ст. 377 Цивільного кодексу України (в редакції чинній на момент укладеного договору купівлі-продажу від 18.02.2020) до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Як вже зазначалось вище, на підставі договору купівлі-продажу від 18.02.2022 третя особа-3 отримала у власність будівлю літ. "Н" блок "А", що розташована за адресою: м. Київ, вул. Львівська, буд. 23, корпус 1, загальною площею 3495 кв. м, право власності на яке підтверджується реєстрацією у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Отже, третя особа-3, маючи у власності нерухоме майно, яке знаходиться на одній із створених земельних ділянок внаслідок поділу земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:75:213:0007, була зацікавлена в отриманні цієї земельної ділянки в оренду на 15 років.

З технічної документації (пояснювальна записка) вбачається, що внаслідок поділу земельної ділянки (кадастровий номер 8000000000:75:213:0007) утворено дві нові земельні ділянки в межах яких знаходяться наступні об`єкти

- в межах ділянки площею 0,4541 га будівля літ. "Н" блок "А" площею 3495 кв. м. за адресою: вул. Львіська, 23, корп. 1 власником якої є третя особа-3 (присвоєно кадастровий номер 8000000000:75:213:0100);

- в межах ділянки площею 1,1658 га - будівля літ. "К" блок "Б" площею 4725 кв. м. за адресою: вул. Львіська, 23, корп. 2 власником якої є Вищий навчальний заклад "Відкритий міжнародний університет розвитку людини "Україна" та будівля літ. "Н" блок "В", літ "О", літ. "П" загальною площею 4743,8 кв. м за адресою: Львівська, буд. 23, власниками яких є: позивач (81/100 частки) та третя особа-1 (19/100 частки) (присвоєно кадастровий номер 8000000000:75:213:0101).

Отже, належне позивачу нерухоме майно перебуває в межах однієї новоутвореної земельної ділянки.

При цьому, посилання позивача на те, що новоствореній земельній ділянці (кадастровий номер 8000000000:75:213:0100) залишилось майно, яке тривалий час знаходилось у користування позивача та третьої особи-1, а саме тверде гранітне покриття, паркани, каналізаційна мережа, ліхтарні стовпи з електромережею, паркувальні місця, зелені насадження, дорога вимощена плиткою та бруківкою не приймаються судом до уваги, оскільки вказані об`єкти не є нерухомим майном яке належить позивачу в розумінні ст.ст. 181, 182 Цивільного кодексу України.

З огляду на викладене, судова колегія дійшла висновку, що за наслідками поділу спірної земельної ділянки не відбулось порушення прав позивача.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

За змістом ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Зазначений захист має бути ефективним, тобто повинен здійснюватися з використанням такого способу захисту, який може відновити, наскільки це можливо, відповідні права, свободи й інтереси позивача.

Право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (частини 1, 2 статті 4 Господарського процесуального кодексу України).

Статтею 15 Цивільного кодексу України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Також статтею 16 Цивільного кодексу України, положення якої кореспондують положенням статті 20 Господарського кодексу України, встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Зазначеними нормами матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним. Отже, суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Таким чином, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Позивачем є особа, яка подала позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. При цьому позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи, і залежно від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту. Вирішуючи спір, суд надає об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначає, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Наведена позиція ґрунтується на тому, що під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Отже, обов`язковою умовою звернення до суду є наявність мети - захистити порушене, невизнане чи оспорюване право та, зрештою, ефективний засіб повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Установивши наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачеві у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

Виходячи із наведеного, на момент звернення із тим чи іншим позовом, права та інтереси, на захист яких поданий позов вже мають бути порушені, оспорені або не визнані особою, до якої пред`явлений позов, тобто, законодавець пов`язує факт звернення до суду із наявністю вже порушених, оспорених або не визнаних прав та інтересів позивача. Метою ж позову є розгляд спору і захист вже цих прав або законних інтересів позивача.

При цьому, відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється під час розгляду справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.

Звертаючись до суду із даним позовом, позивач посилався на необхідність захисту його прав шляхом скасування державної реєстрації земельних ділянок з кадастровими номерами 8000000000:75:213:0100 та 8000000000:75:213:0101 та записи в Державному земельному кадастрі та Поземельній книзі про державну реєстрацію земельних ділянок з кадастровими номерами 8000000000:75:213:0100 та 8000000000:75:213:0101; зобов`язання Головного управління Держгеокадастру у м. Києві та Київській області поновити запис у Державному земельному кадастрі про державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:75:213:0007, скасований кадастровий номер 8000000000:75:213:0007 та поновити запис у Поземельній книзі щодо земельної ділянки під кадастровим номером 8000000000:75:213:0007, загальною площею 1,6199 га, що розташована за адресою: м. Київ, вул. І.Крамського, 10.

Відповідно до ст.ст. 73,74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про висновку про відсутність порушеного права позивача спричинених діями відповідача.

Наведені у апеляційній скарзі аргументи не можуть бути підставами для скасування рішення місцевого господарського суду, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи та ґрунтуються на неправильному тлумаченні скаржником норм матеріального та процесуального права, що в сукупності виключає можливість задоволення апеляційної скарги позивача.

В свою чергу, викладені відповідачем у відзиві на апеляційну скаргу та в поясненнях третіх осіб-2,-3 доводи є документально обґрунтованими та такими, що належним чином досліджені судом першої інстанції при розгляді даної справи.

Перевіривши застосування судом першої інстанції норм процесуального права на підставі встановлених судом фактичних обставин справи та в межах наведених у апеляційній скарзі доводів, судова колегія дійшла висновку про відсутність підстав щодо скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у рішенні суду, питання вичерпності висновків господарського суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції ураховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у контексті конкретних обставин справи.

Відповідно до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Висновки за результатами апеляційної скарги

За викладених обставин, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції у даній справі прийнято з повним з`ясуванням всіх обставин, що мають значення для справи та дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Таким чином, судова колегія вважає, що підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування або зміни оскаржуваного у даній справі судового рішення не вбачається.

Судові витрати

У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Благодійної організації "Благодійний фонд "Добробут XXI століття" залишити без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 15.08.2023 у справі № 910/3679/23 - без змін.

Матеріали справи № 910/3679/23 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287 - 289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 02.09.2024 після виходу колегії суддів з відпустки.

Головуючий суддя І.А. Іоннікова

Судді А.І. Тищенко

Ю.Б. Михальська