Постанова

від 24.04.2024 по справі 911/1332/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" квітня 2024 р. Справа№ 911/1332/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Іоннікової І.А.

суддів: Тищенко А.І.

Михальської Ю.Б.

за участю секретаря судового засідання Кузьменко А.М.

представники:

від прокуратури: Холоденко А.С. (службове посвідчення)

від відповідача-1: не з`явився

від відповідача-2 та від третьої особи: Очеретяний О.Г. (в режимі відеоконференції)

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу заступника керівника Київської обласної прокуратури

на рішення Господарського суду Київської області від 31.08.2023 (повний текст рішення складено 14.09.2023)

у справі № 911/1332/19 (суддя Бабкіна В.М.)

за позовом заступника керівника Білоцерківської місцевої прокуратури в інтересах держави

до 1. Головного управління Держгеокадастру у Київській області

2. Фермерського господарства "АГРО-ВЕРЕСЕНЬ"

за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_1

про визнання недійсними та скасування наказів і договорів оренди земельних ділянок,

ВСТАНОВИВ:

Історія справи та короткий зміст судових рішень

Заступник керівника Білоцерківської місцевої прокуратури (прокурор) в інтересах держави звернувся до Господарського суду Київської області з позовною заявою до Головного управління Держгеокадастру у Київській області (відповідача-1) та до Фермерського господарства "АГРО-ВЕРЕСЕНЬ" (відповідача-2) про визнання недійсними та скасування наказів відповідача-1 від 15.09.2014 № 10-5407/15-14-сг, від 15.09.2014 № 10-5404/15-14-сг, від 20.10.2014 №10-8115/15-14-сг, від 22.10.2014 № 10-8073/15-14-сг та визнання недійсними договорів оренди земельних ділянок від 20.01.2015 № 8428538 і від 20.01.2015 № 8428603.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що при зверненні про надання дозволу на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельних ділянок в оренду для ведення фермерського господарства, громадянином ОСОБА_1 (третя особа у справі) в порушення вимог Закону України "Про фермерське господарство" не було обґрунтовано розміри земельних ділянок з урахуванням можливості їх обробітку та не зазначено перспективи діяльності фермерського господарства. Також прокурор посилався на те, що спірні земельні ділянки було виділено не єдиним масивом на значній відстані одна від одної.

Поряд з цим, прокурор зазначив, що на момент прийняття відповідачем-1 оспорюваних наказів, третя особа у справі була засновником Товариства з обмеженою відповідальністю "Венс-Плюс", яке займається вирощуванням, обробленням та торгівлею зерновими культурами, а також засновником та головою Селянського фермерського господарства "Зоря", у користуванні якого на території Сквирського району Київської області з 1995 року вже перебували земельні ділянки сільськогосподарського призначення.

Таким чином, за твердженням прокурора, третя особа у справі, реалізувавши відповідно до вимог ст. 8 Закону України "Про фермерське господарство" своє право на створення фермерського господарства, яке пов`язане з укладенням договору оренди первісної земельної ділянки для ведення фермерського господарства, що є передумовою для державної реєстрації останнього, всі інші земельні ділянки, в тому числі і спірні, третя особа у справі повинна була отримувати у користування відповідно до вимог ст.ст. 124, 134 Земельного кодексу України, ст. 7 Закону України "Про фермерське господарство" лише на конкурсних засадах - за результатами аукціону.

Враховуючи вищевикладене, на переконання прокурора, зазначені накази відповідача-1 прийнято з порушенням вимог земельного законодавства, а оспорювані договори оренди землі укладено всупереч законодавчо встановленої процедури набуття права оренди на земельні ділянки з метою ведення фермерського господарства, що і стало причиною звернення прокурора з даним позовом.

Рішенням Господарського суду Київської області від 12.09.2019, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 01.10.2020 у справі № 911/1332/19, у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.03.2023 рішення Господарського суду Київської області від 12.09.2019 і постанову Північного апеляційного господарського суду від 01.10.2020 скасовано. Справу № 911/1332/19 направлено на новий розгляд до Господарського суду Київської області.

Передаючи дану справу на новий розгляд, суд касаційної інстанції виходив з того, що суди попередніх інстанцій наведені доводи прокурора не врахували та відповідні докази не дослідили, разом з цим судам слід було перевірити належним чином всі обставини, зокрема й щодо підстав і порядку отримання третьою особою у цій справі земельної ділянки в для ведення фермерського господарства у 1995 році і створення Селянського (фермерського) господарства "Зоря", та, відповідно, пересвідчитись, чи не було звернення громадянина ОСОБА_1 для отримання земельних ділянок за позаконкурсною процедурою у 2014 році повторним. Водночас, з`ясування саме цих обставин є вирішальним для розгляду цієї справи по суті.

Однак обмежившись посиланням на відсутність прямої заборони на отримання громадянином земельної ділянки для ведення фермерського господарство повторно, суди попередніх інстанцій залишили поза увагою те, що землі фермерського господарства мають особливий статус і надаються громадянам на пільговій (позаконкурентій) основі з певною метою, а тому в кожному конкретному випадку орган виконавчої влади чи місцевого самоврядування (а в разі переданого на судовий розгляд спору - суд) повинен пересвідчитися в дійсності волевиявлення заявника з метою недопущення зловживанням громадянином такими пільговими умовами.

Короткий зміст оскаржуваного рішення суду першої інстанції

Рішенням Господарського суду Київської області від 31.08.2023 у справі № 911/1332/19 відмовлено у задоволенні позовних вимог.

Аргументуючи судове рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про недоведеність прокурором наявності правових підстав для задоволення позову.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, заступник керівника Київської обласної прокуратури звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення Господарського суду Київської області від 31.08.2023 у справі № 911/1332/19 і ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

Короткий зміст апеляційної скарги та узагальнення її доводів

В обґрунтування апеляційної скарги, прокурор зазначає про невірне тлумачення судом першої інстанції положень ст.ст. 123, 124, 134 Земельного кодексу України, ст. 7 Закону України "Про фермерське господарство" стосовно відсутності підстав для застосування конкурсної процедури під час надання в оренду ОСОБА_1 спірних земельних ділянок, оскільки нормами чинного законодавства не заборонено бути засновником декількох фермерських господарств однією особою, у той час коли отримання головою вже діючого фермерського господарства у подальшому землі в користування поза процедурою земельних торгів є порушенням закону, а ототожнення фізичної особи та особи, що є засновником діючого фермерського господарства в контексті даних правовідносин є неправильним.

Узагальнений виклад позицій інших учасників по справі

Відповідачі-1,-2 та третя особа не скористалися своїм правом подати письмові відзиви на апеляційну скаргу. Неподання письмових відзивів не перешкоджає розгляду апеляційної скарги по суті, що насамперед узгоджується з ч. 3 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Згідно розпорядження Північного апеляційного господарського суду від 16.01.2024 у справі № 911/1332/19 призначено повторний автоматизований розподіл. Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.01.2024, справу № 911/1332/19 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Іоннікова І.А., судді: Тищенко А.І., Михальська Ю.Б.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.01.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою заступника керівника Київської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Київської області від 31.08.2023 у справі № 911/1332/19 колегією суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді (судді-доповідача) Іоннікової І.А., суддів: Тищенко А.І., Михальської Ю.Б.; розгляд справи вирішено здійснювати за раніше визначеною датою - 17.01.2024.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.01.2024 розгляд справи № 911/1332/19 відкладено на 13.03.2024.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.03.2024 задоволено заяву представника відповідача-2 про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду у справі № 911/1332/19.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.03.2024 розгляд справи № 911/1332/19 відкладено на 24.04.2024.

В судове засідання, яке відбулося 24.04.2024, з`явився прокурор до приміщення суду першої інстанції. Представник відповідача-2 та третьої особи брав участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Колегія суддів констатує, що в ході розгляду справи в суді апеляційної інстанції, від відповідача-2 надійшла заява про застосування строків позовної давності, яка мотивована тим, що прокурором подано до суду першої інстанції позов із порушенням строку позовної давності, так як, з моменту коли стало прокурору відомо про ймовірне порушення інтересів держави сплив трирічний строк позовної давності, який встановлений чинним законодавством України.

В свою чергу, прокурором були подані письмові пояснення з приводу заяви відповідача-2 про застосування строків позовної давності.

У своїх поясненнях прокурор наголосила на тому, що прокуратурою у 2017 році в межах трирічного строку позовної давності вживалися заходи представницького характеру (в порядку цивільного судочинства, справа № 376/1317/17). Водночас, ухвалою Сквирського районного суду від 10.01.2018 провадження у справі було закрито, що, в свою чергу, призвело до звернення до Господарського суду Київської області в 2019 році з даним позовом в порядку господарського судочинства, що, на думку прокурора, є підставою для визнання поважними причин пропуску строків позовної давності для звернення до суду за даним позовом.

В судовому засіданні заслухано правову позиції прокурора та представника відповідача-2 та третьої особи щодо заяви про застосування строку позовної давності та апеляційної скарги.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши прокурора та представника відповідача-2 та третьої особи, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, які містяться у матеріалах справи, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Північний апеляційний господарський суд встановив наступне.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Наказом Головного управління Держаземагентства у Київській області (відповідачем-1) від 15.09.2014 № 10-5407/15-14-сг Шнуренку Г.В. (третій особі у справі) надано дозвіл на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 32,3918 га, розміщеної на території Сквирської міської ради Сквирського району для ведення фермерського господарства.

Наказом Головного управління Держаземагентства у Київській області від 20.10.2014 № 10-8115/15-14-сг затверджено документацію із землеустрою та передачу в оренду земельної ділянки на території Сквирської міської ради Сквирського району загальною площею 32,3918 га (кадастровий номер 3224010100:03:014:008) для ведення фермерського господарства, строком на 21 рік.

В подальшому на виконання наказу Головного управління Держземагентства у Київській області начальником відділу Держземагентства у Сквирському районі Київської області 31.12.2014 укладено договір оренди земельної ділянки площею 32,3918 га для ведення фермерського господарства з ОСОБА_1 строком на 21 рік.

Зазначений договір оренди землі зареєстрований Реєстраційною службою Сквирського районного управління юстиції 20.01.2015.

На підставі укладеного договору складено акт приймання-передачі земельної ділянки з кадастровим номером 3224010100:03:014:008.

Також, наказом Головного управління Держаземагентства у Київській області від 15.09.2014 № 10-5404/15-14-сг Шнуренку Г.В. надано дозвіл на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 30,9035 га розміщеної на території Сквирської міської ради Сквирського району для ведення фермерського господарства.

Наказом Головного управління Держаземагентства у Київській області від 22.10.2014 № 10-8073/15-14-сг затверджено документацію із землеустрою та передачу в оренду земельної ділянки на території Сквирської міської ради Сквирського району загальною площею 30,9035 га (кадастровий номер 3224010100:05:011:0035) для ведення фермерського господарства, строком на 21 рік.

В подальшому на виконання наказу Головного управління Держземагентства у Київській області начальником відділу Держземагентства у Сквирському районі Київської області 31.12.2014 укладено договір оренди земельної ділянки площею 30,9035 га для ведення фермерського господарства з ОСОБА_1 строком на 21 рік.

Зазначений договір оренди землі зареєстрований Реєстраційною службою Сквирського районного управління юстиції 20.01.2015.

На підставі укладеного договору складено акт приймання-передачі земельної ділянки з кадастровим номером 3224010100:05:011:0035.

Як вбачається з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 21.05.2019 № 1005357091 фізична особа ОСОБА_1 є засновником Фермерського господарства "Агро-Вересень", державна реєстрація якого проведена 25.09.2015.

Відповідно до пункту 1.5 статуту ФГ "Агро-Вересень" визначено, що земля господарства складається із:

- земельної ділянки державної власності, площею 30,9035 га, цільове призначення якої: для ведення фермерського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності, кадастровий номер 3224010100:05:011:0035, що розташована в адміністративних межах Сквирської міської ради, Сквирського району Київської області, наданої в оренду Головним управлінням Держземагентства у Київській області на підставі договору оренди землі від 31.12.2014 (витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права індексний номер 32411762 від 20.01.2015 року, виданий Реєстраційною службою Сквирського районного управління юстиції Київської області);

- земельної ділянки державної власності, площею 32,3918 га, цільове призначення якої: для ведення фермерського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності, кадастровий номер 3224010100:03:014:0008, що розташована в адміністративних межах Сквирської міської ради, Сквирського району Київської області, наданої в оренду Головним управлінням Держземагентства у Київській області на підставі договору оренди землі від 31.12.2014 (витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права індексний номер 32411384 від 20.01.2015 року, виданий Реєстраційною службою Сквирського районного управління юстиції Київської області).

Звертаючись з даним позов до суду першої інстанції, на думку прокурора, зазначені вище накази відповідача-1 були прийняті з порушенням вимог земельного законодавства, а оспорювані договори оренди землі укладені всупереч законодавчо встановленої процедури набуття права оренди на земельні ділянки з метою ведення фермерського господарства.

Рішенням Господарського суду Київської області від 12.09.2019, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 01.10.2020 у справі № 911/1332/19, у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.03.2023 рішення Господарського суду Київської області від 12.09.2019 і постанову Північного апеляційного господарського суду від 01.10.2020 скасовано. Справу № 911/1332/19 направлено на новий розгляд до Господарського суду Київської області.

Рішенням Господарського суду Київської області від 31.08.2023 у справі № 911/1332/19 відмовлено у задоволенні позовних вимог.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

В силу вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, вивчивши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду підлягає скасуванню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 22 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

Статтею 31 Земельного кодексу України встановлено, що землі фермерського господарства можуть складатися із: а) земельної ділянки, що належить на праві власності фермерському господарству як юридичній особі; б) земельних ділянок, що належать громадянам - членам фермерського господарства на праві приватної власності; в) земельної ділянки, що використовується фермерським господарством на умовах оренди. Громадяни - члени фермерського господарства мають право на одержання безоплатно у власність із земель державної і комунальної власності земельних ділянок у розмірі земельної частки (паю).

Частинами першою, другою статті 93 Земельного кодексу України передбачено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Земельні ділянки можуть передаватися в оренду громадянам та юридичним особам України, іноземцям і особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним об`єднанням і організаціям, а також іноземним державам.

Частинами першою, третьою статті 124 Земельного кодексу України визначено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними ст. 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, громадянам, юридичним особам, визначеним частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу.

Згідно із ч. 2 ст. 134 Земельного кодексу України не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах), зокрема, земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі передачі громадянам земельних ділянок для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів, для сінокосіння і випасання худоби, для городництва.

Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 123 Земельного кодексу України особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки. У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки). Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею. Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Отже, ст. 123 Земельного кодексу України врегульовує загальний порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування в тих випадках, коли згідно із законом земельні торги не проводяться; визначає вимоги до змісту клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; забороняє компетентним органам вимагати не передбачені цією статтею матеріали та документи; установлює загальні підстави для відмови в наданні такого дозволу. Такі висновки викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.10.2022 у справі № 922/1830/19.

Разом з тим, відносини, пов`язані зі створенням, діяльністю та припиненням фермерських господарств, регулюються, крім Земельного кодексу України, Законом України "Про фермерське господарство" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), який є спеціальним нормативно-правовим актом.

Можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов`язана з наданням (передачею) йому земельних ділянок для ведення фермерського господарства, що є обов`язковою умовою для державної реєстрації фермерського господарства (ст. 8 Закону України "Про фермерське господарство").

Частинами першою, другою, четвертою статті 7 Закону України "Про фермерське господарство" передбачено, що для отримання (придбання) у власність або в оренду земельної ділянки державної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до відповідної районної державної адміністрації. Для отримання у власність або в оренду земельної ділянки із земель комунальної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до місцевої ради. У заяві зазначаються: бажаний розмір і місце розташування ділянки, кількість членів фермерського господарства та наявність у них права на безоплатне одержання земельних ділянок у власність, обґрунтування розмірів земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства. До заяви додаються документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі. Перелік документів, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві, затверджується Кабінетом Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної аграрної політики. Заяву громадянина про надання земельної ділянки у власність або в оренду районна або міська державні адміністрації або орган місцевого самоврядування розглядають у місячний строк і в разі її задоволення дають згоду на підготовку землевпорядною організацією проекту відведення земельної ділянки. Проект відведення земельних ділянок розробляється за рахунок Українського державного фонду підтримки фермерських господарств. Проект відведення земельної ділянки погоджується та затверджується відповідно до закону. У разі відмови органів державної влади та органів місцевого самоврядування у наданні земельної ділянки для ведення фермерського господарства питання вирішується судом.

Таким чином, спеціальний Закон України "Про фермерське господарство" визначає обов`язкові вимоги до змісту заяви про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства, які відрізняються від загальних вимог, передбачених ст. 123 Земельного кодексу України до змісту клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Зокрема, у заяві про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства потрібно зазначити не лише бажаний розмір і місце розташування ділянки, але й обґрунтувати розміри земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства. Такі висновки викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.10.2022 у справі № 922/1830/19.

Зазначені вимоги відповідають загальним принципам земельного законодавства (ст. 5 Земельного кодексу України) та меті регулювання земельних відносин у сфері діяльності фермерських господарств, яка полягає у створенні умов для реалізації ініціативи громадян щодо виробництва товарної сільськогосподарської продукції, її переробки та реалізації на внутрішньому і зовнішньому ринках, а також для забезпечення раціонального використання й охорони земель фермерських господарств, правового та соціального захисту фермерів України.

Отже, при вирішенні спору про правомірність надання та використання земельної ділянки для ведення фермерського господарства застосуванню підлягає порядок, визначений ст. 7 Закону України "Про фермерське господарство" як спеціальною щодо ст. 123 Земельного кодексу України (близькі правові висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.10.2022 у справі № 922/1830/19).

За змістом ст.ст. 1, 7, 8 Закону України "Про фермерське господарство" заява громадянина про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства повинна містити сукупність передбачених частиною першою статті 7 цього Закону відомостей і обставин. У свою чергу, розглядаючи заяву громадянина по суті, орган виконавчої влади чи місцевого самоврядування (а в разі переданого на судовий розгляд спору - суд) повинен дати оцінку обставинам і відомостям, зазначеним у заяві, перевірити доводи заявника, наведені на обґрунтування розміру земельної ділянки, з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства, у тому числі щодо наявності трудових і матеріальних ресурсів. За наслідками зазначеної перевірки орган державної виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування повинен пересвідчитися в дійсності волевиявлення заявника, наявності в нього бажання створити фермерське господарство та спроможності вести господарство такого типу - виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих для ведення фермерського господарства. Разом з тим відсутність належної перевірки, формальний підхід до вирішення заяви громадянина створює передумови для невиправданого, штучного використання процедури створення фермерського господарства як спрощеного, пільгового порядку одержання іншими приватними суб`єктами в користування земель державної чи комунальної власності поза передбаченою законом обов`язковою процедурою - без проведення земельних торгів.

Аналогічні правові висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2019 у справі № 525/1225/15-ц.

У справі, яка переглядається, прокурор визначив незаконне, на його думку, надання фізичній особі ОСОБА_1 земельних ділянок в оренду для ведення фермерського господарства, про що свідчить факт його повторного звернення для отримання земельних ділянок у спрощеному порядку з метою обходу обов`язкової процедури - земельних торгів.

При цьому прокурор надав до матеріалів справи лист Держгеокадастру від 05.01.2017 №10-1023-99.3-10/2-17 з інформацію про те, що громадянину ОСОБА_1 надана в постійне користування земельна ділянка загальною площею 25,0 га для ведення селянського (фермерського) господарства.

Також прокурором разом із позовною заявою падавалось розпорядження Сквирської райдержадміністрації від 11.09.2012 № 274, яким затверджено документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельні ділянки членів Селянського (фермерського) господарства "Зоря" (засновником якого є громадянин ОСОБА_1 ) для ведення фермерського господарства загальною площею 23,9998 га.

Тобто, ОСОБА_1 вже виявив і реалізував бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займається її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельній ділянці, яка перебувала у постійному користуванні, для чого ще у 1995 році створив юридичну особу, а саме Селянське фермерське господарство "Зоря".

Разом з тим, земельні ділянки, які відведені у користування на підставі оскаржуваних наказів, ОСОБА_1 , передані для використання зареєстровоаному ним 25.09.2015 Фермерському господарству "АГРО-ВЕРЕСЕНЬ", які згідно п. 1.5 статуту вказаного фермерського господарства увійшли до його земель.

З викладеного випливає, що під час створення нового фермерського господарства з іншою назвою у соби - засновника не може виникнути будь- якої іншої мети, ніж яка вказана у ст. 1 Закону України "Про фермерське господарство".

При цьому колегія суддів зауважує на тому, що матеріали справи не містять відомостей про припинення діяльності Селянського фермерського господарства "Зоря", і те, що у ОСОБА_1 у 2014 році виник додатковий намір займатися виробленням та реалізацією сільськогосподарської продукції на іншій території, що передбачало б неохідність отримання спірних земельних ділянок та створення у подальшому Фермерського господарства "АГРО-ВЕРЕСЕНЬ".

Враховуючи викладені обставини справи, судова колегія дійшла висновку про те, що будучи головою Селянського фермерського господарства "Зоря", з метою уникнення передбаченого ст.ст. 124, 134 Земельного кодексу України порядку набуття земельної ділянки на конкурентних засадах звертався як фізична особа до відповідача-1 і з повторними заявами про отримання додаткових земельних ділянок площами 32,3918 га та 30,9035 га для ведення ним ж підприємницької діяльності у вигляді організації фермерського господарства. Тобто всупереч законодавчо встановленої процедури набуття права оренди на земельні ділянки з метою ведення фермерського господарства.

Разом з цим вищезазначене також підтверджується клопотанням Державної інспекції сільського господарства в Київській області 09.06.2015 № 02-3-09/1459 про вжиття заходів прокурорського реагування.

Усі інші доводи та міркування сторін, окрім зазначених у мотивувальній частині постанови, взяті судовою колегією до уваги, однак не спростовують вищенаведених висновків суду апеляційної інстанції.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції не надав належної оцінки доводам учасникам по справі та не здійснив аналіз вище наведених положень законодавства, внаслідок чого припустився помилкового висновку про відмову у позові.

За встановлених апеляційним судом обставин справи рішення місцевого господарського суду, яке прийняте при невідповідності висновків суду обставинам справи, призвело до порушення норм матеріального права, внаслідок чого підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення позову.

Таким чином, наведені аргументи прокурором у апеляційній скарзі та письмових поясненнях, колегія суддів вважає документально обґрунтованими та такими, що неналежним чином досліджені судом першої інстанції при розгляді даної справи.

Щодо заявленої відповідачем-2 заяви про застосування строків позовної давності до позовних вимог, колегія суддів дійшла до наступних висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 256 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно з ч. 1 ст. 257 Цивільного кодексу України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

За приписами ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся з дани позовом до суду першої інстанції у 2019 році. Однак в межах трирічного строку позовної давності прокурором вживалися заходи представницького характеру (в порядку цивільного судочинства, справа № 376/1317/17). Водночас, ухвалою Сквирського районного суду від 10.01.2018 провадження у справі було закрито, що, в свою чергу, призвело до звернення до Господарського суду Київської області в 2019 році з даним позовом в порядку господарського судочинства, що є підставою для визнання поважними причин пропуску строків позовної давності для звернення до суду за даним позовом.

Отже, з урахуванням приписів ст. 257, ст. 261 Цивільного кодексу Ураїни судова колегія дійшла висновку про відсутність правових підстав для застосування строків позовної давності у даній справі.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у рішенні суду, питання вичерпності висновків господарського суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції ураховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у контексті конкретних обставин справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 277 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: не з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Висновки за результатами апеляційної скарги

За викладених обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції невірно застосував норми матеріального права, крім того не з`ясував обставини, що мають значення для справи, висновки, викладені у оскаржуваному судовому рішенні, не відповідають обставинам справи, а тому апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду - скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення позову.

Судові витрати

У зв`язку із задоволенням апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на відповідачів.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 277, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу заступника керівника Київської обласної прокуратури задовольнити, рішення Господарського суду Київської області від 31.08.2023 у справі № 911/1332/19 скасувати.

Прийняти нове рішення:

"Позов задовольнити.

Визнати недійсними та скасувати накази Головного управління Держаземагентства у Київській області від 15.09.2014 № 10-5407/15-14-сг та від 15.09.2014 № 10-5404/15-14-сг про надання дозволу ОСОБА_1 на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельних ділянок в оренду, розташованих на території Сквирської міської ради Сквирського району, загальною площею 63,3453 га.

Визнати недійсними та скасувати накази Головного управління Держаземагентства у Київській області про затвердження документації із землеустрою та передачі в оренду земельної ділянки від 20.10.2014 № 10-8115/15-14-сг (кадастровий номер 3224010100:03:014:0008) та від 22.10.2014 № 10-8073/15-14-сг (кадастровий номер 3224010100:05:011:0035) для ведення фермерського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності розташованих на території Сквирської міської ради Київської області, загальною площею 63,3453 га.

Визнати недійсним договір оренди земельної ділянки, який укладений між начальником відділу Держземагентства у Сквирському районі Київської області з фізичною особою - ОСОБА_1 , № 8428538 від 20.01.2015 - зареєстрований Реєтраційною службою Сквирського РУЮ від 20.01.2015.

Визнати недійсним договір оренди земельної ділянки, який укладений між начальником відділу Держземагентства у Сквирському районі Київської області з фізичною особою - ОСОБА_1 , № 8428603 від 20.01.2015.

Стягнути з Головного управління Держгеокадастру у Київській області (03115, місто Київ, вулиця Степова, 3/14; код ЄДРПОУ 39817550) на користь Прокуратури Київської області (01014, місто Київ, бульвар Лесі Українки, 27/2; код ЄДРПОУ 02909996) судовий збір за подання позову у розмірі 5763,00 грн (п`ять тисяч сімсот шістдесят три грн. 00 коп.).

Стягнути з Фермерського господарства "АГРО-ВЕРЕСЕНЬ" (09051, Київська область, Сквирський район, село Пустоварівка, площа Перемоги, 18А; код ЄДРПОУ 40032462) на користь Прокуратури Київської області (01014, місто Київ, бульвар Лесі Українки, 27/2; код ЄДРПОУ 02909996) судовий збір за подання позову у розмірі 5763,00 грн (п`ять тисяч сімсот шістдесят три грн. 00 коп.)."

Стягнути з Головного управління Держгеокадастру у Київській області (03115, місто Київ, вулиця Степова, 3/14; код ЄДРПОУ 39817550) на користь Прокуратури Київської області (01014, місто Київ, бульвар Лесі Українки, 27/2; код ЄДРПОУ 02909996) судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 8644,50 грн (вісім тисяч шістсот сорок чотири грн. 50 коп.)

Стягнути з Фермерського господарства "АГРО-ВЕРЕСЕНЬ" (09051, Київська область, Сквирський район, село Пустоварівка, площа Перемоги, 18А; код ЄДРПОУ 40032462) на користь Прокуратури Київської області (01014, місто Київ, бульвар Лесі Українки, 27/2; код ЄДРПОУ 02909996) судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 8644,50 грн (вісім тисяч шістсот сорок чотири грн. 50 коп.)

Видачу наказів доручити Господарському суду Київської області.

Матеріали справи № 911/1332/19 повернути до Господарського суду Київської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287 - 289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 02.09.2024 після виходу колегії суддів з відпустки.

Головуючий суддя І.А. Іоннікова

Судді А.І. Тищенко

Ю.Б. Михальська