Постанова

від 03.09.2024 по справі 922/1145/24

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 вересня 2024 року м. Харків Справа № 922/1145/24

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Лакіза В.В., суддя Здоровко Л.М., суддя Мартюхіна Н.О.,

без виклику учасників справи,

розглянувши в приміщенні Східного апеляційного господарського суду в порядку спрощеного провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Терра" (вх.№1650Х/2)

на рішення Господарського суду Харківської області від 17.06.2024 (повний текст складено 17.06.2024, суддя Жельне С.Ч.)

у справі №922/1145/24

за позовом Керівника Новобаварської окружної прокуратури міста Харкова, м. Харків, в інтересах держави в особі:

1. Харківської обласної військової адміністрації, м. Харків,

2. Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України, м. Київ,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Київ,

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Терра", м. Первомайський, Харківська область,

про стягнення коштів 60 375,50 грн,

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Харківської області звернувся керівник Новобаварської окружної прокуратури міста Харкова в інтересах держави в особі Харківської обласної військової адміністрації, Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Терра" про стягнення пені внаслідок неналежного (несвоєчасного) виконання зобов`язання з поставки товару за договором на постачання продовольчих товарів тривалого зберігання та/або пакувальних товарів для їх фасування за період з 02.10.2022 по 06.10.2022 у розмірі 10 983,58грн, з 02.10.2022 по 19.10.2022 у розмірі 49 391,92 грн.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 17.06.2024 у справі №922/1145/24 позов задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Терра" (вул. Учительська,буд. 1-А,м. Первомайський, Лозівський район, Харківська область, 64107, код ЄДРПОУ 30150670) на користь Державного бюджету України шляхом зарахування на рахунок Акціонерного товариства "Українська залізниця" (реквізити отримувача: код ЄДРПОУ 40075815, ІПН 400758126555, банк отримувача: АТ "Ощадбанк", код банку (МФО): 300465, рахунок IBAN: UA513004650000000260093011661) пеню внаслідок неналежного (несвоєчасного) виконання зобов`язання з поставки товару за договором на постачання продовольчих товарів тривалого зберігання та/або пакувальних товарів для їх фасування за період з 02.10.2022 по 06.10.2022, з 02.10.2022 по 19.10.2022 у загальному розмірі 60 375 грн. 50 коп. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Терра" (вул. Учительська,буд. 1-А,м. Первомайський, Лозівський район, Харківська область, 64107, код ЄДРПОУ 30150670) на користь Харківської обласної прокуратури (61001,місто Харків, вулиця богдана Хмельницького, будинок 4, ідентифікаційний код особи 02910108, банк отримувача: Державна казначейська служба України, код 820172, рахунок UА178201720343160001 000007171, код класифікації видатків бюджету - 2800) витрати по сплаті судового збору 3028 грн. 00 коп.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Терра" із вказаним рішенням не погодилось, звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить: скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 17.06.2024 у справі №922/1145/24 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовної заяви керівника Новобаварської окружної прокуратури м. Харкова в інтересах держави в особі Харківської обласної військової адміністрації, Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України до Товариства з обмеженою відповідальністю "Терра" про стягнення на користь Державного бюджету України, шляхом зарахування на рахунок Акціонерного товариства "Українська залізниця", пені внаслідок неналежного (несвоєчасного) виконання зобов`язання з поставки товару за договором на постачання продовольчих товарів тривалого зберігання та/або пакувальних товарів для їх фасування за період з 02.10.2022 по 06.10.2022, з 02.10.2022 по 19.10.2022 у загальному розмірі 60 375 грн 50 коп. або зменшити розмір пені до 5 000,00 грн.

В обґрунтування заявлених апеляційних вимог відповідач зазначає таке:

- несвоєчасне виконання ТОВ "Терра" зобов`язання з поставки печива мало місце за наслідком врахування інтересів Харківської обласної військової адміністрації щодо відсутності можливості в отриманні печива на складі замовника, у зв`язку з чим останнє було взято на відповідальне зберігання відповідача;

- укладений між сторонами договір складського зберігання від 20.10.2022 на всю партію товару (печива) вказує саме на факт того, що у замовника в особі Харківської обласної військової адміністрації не було можливості, необхідності та потреби в отриманні товару саме 01.10.2022;

- відсутність претензій з боку Харківської обласної державної адміністрації щодо строків поставки підтверджує факт домовленості між сторонами щодо поставки товару в інші, ніж передбачені договором строки;

- вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню, судом не з`ясовано обставини наявності значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, ступеня виконання зобов`язання, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання; незначний строк прострочення виконання зобов`язання.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 05.07.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Терра" на рішення Господарського суду Харківської області від 17.06.2024 у справі № 922/1145/24; визначено здійснити розгляд справи № 922/1145/24 в порядку спрощеного провадження; витребувано у Господарського суду Харківської області матеріали справи № 922/1145/24.

10.07.2024 через підсистему "Електронний суд" від Харківської обласної державної адміністрації надійшло клопотання про розгляд справи без участі його представника за наявними матеріалами справи (вх.№ 9164).

11.07.2024 від Новобаварської окружної прокуратури міста Харкова через підсистему "Електронний суд" надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому заявник просить апеляційну скаргу ТОВ "Терра" залишити без задоволення, рішення господарського суду Харківської області від 17.06.2024 у справі № 922/1145/24 залишити без змін (вх.№9239).

В обґрунтування своєї позиції у справі зазначає наступне:

- відповідачем порушено умови укладеного договору на постачання продовольчих товарів тривалого зберігання та/або пакувальних товарів для їх фасування від 12.03.2022 в частині своєчасного виконання зобов`язання з поставки товару (печива) за рахунком на оплату від 23.08.2022 № 1126 та рахунком на оплату від 29.08.2022 № 1140, внаслідок чого позивачем у відповідності до умов п. 6.1 договору правомірно нарахована пеня за період часу з 02.10.2022 по 06.10.2022 та за період часу з 02.10.2022 по 19.10.2022 на загальну суму 60 375,50 грн;

- договір складського зберігання від 20.10.2022, укладений між ТОВ "Терра" та Харківською обласною військової адміністрацією після поставки відповідачем всієї кількості товару згідно актів приймання-передачі № 1 від 07.10.2022 та № 2 від 20.10.2022, не містить умов щодо зміни сторонами строків поставки товару за договором на постачання продовольчих товарів тривалого зберігання та/або пакувальних товарів для їх фасування від 12.03.2022, та метою якого визначено виключене зберігання товару;

- відповідачем не доведено наявності виняткових обставин, які надають право на зменшення відповідальності за неналежне виконання взятих на себе зобов`язань за договором.

15.07.2024 через підсистему "Електронний суд" від ТОВ "Терра" надійшла відповідь на відзив Новобаварської окружної прокуратури міста Харкова (вх.№ 9332), в яких надано додаткові пояснення з приводу обставин справи, які були досліджені судовою колегією та долучені до матеріалів справи.

19.08.2024 через підсистему "Електронний суд" від Акціонерного товариства "Укрзалізниця" надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№ 10848), в якому третя особа просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення Господарського суду Харківської області від 17.06.2024 у справі № 922/1145/24 без змін.

В обґрунтування своєї позиції у справі зазначає про підтвердження матеріалами справи порушення відповідачем взятих на себе договірних зобов`язань в частині своєчасної поставки продукції. Разом з тим, вказує, що твердження відповідача щодо здійснення несвоєчасної поставки товару за наслідками відсутності можливості отримання товару на складі замовника для її зберігання не може братися до уваги, оскільки буді-які зміни до договору в частині строку поставки продукції не вносилися та матеріали справи не містять відповідних доказів.

У ході апеляційного розгляду даної справи Східним апеляційним господарським судом, у відповідності до п.4 ч.5 ст.13 ГПК України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строку, встановленого ч. 1 ст. 273 ГПК України.

В ході розгляду даної справи судом апеляційної інстанції було в повному обсязі досліджено письмові докази у справі, пояснення учасників справи, викладені в заявах по суті справи в суді першої інстанції - у відповідності до приписів ч.1 ст.210 ГПК України, а також з урахуванням положень ч.2 цієї норми, якою встановлено, що докази, які не були предметом дослідження в судовому засіданні, не можуть бути покладені судом в основу ухваленого судового рішення.

У відповідності до статті 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, а також доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 269 ГПК України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила наступне.

Як встановлено господарським судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 02.03.2022 №185 "Про деякі питання здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для задоволення нагальних потреб функціонування держави в умовах воєнного стану" між Харківською обласною військовою адміністрацією, як замовником, АТ "Укрзалізниця", як платником, і ТОВ "Терра", як постачальником, укладено тристоронній договір на поставку продовольчих товарів тривалого зберігання та/або пакування товарів для їх фасування, який оприлюднено на веб-сайті АТ "Укрзалізниця" за бюджетною програмою 3101710 КЕКВ 2620.

Пунктом 11.2 договору встановлено, що відповідно до умов статті 634 Цивільного кодексу України цей договір є договором приєднання і може бути укладений лише шляхом приєднання замовника та постачальника до всіх умов договору в цілому.

Доказом повного та беззаперечного прийняття замовником усіх умов цього договору (акцептом) є факт направлення замовником на адресу постачальника заявки, визначеної пунктом 1.1 цього договору. Доказом повного та беззаперечного прийняття постачальником усіх умов цього договору (акцептом) є факт направлення постачальником на адресу замовника письмового повідомлення про прийняття заявки замовника (рахунку на попередню оплату), визначеної п.1.1 цього договору.

Згідно п.1.1 договору постачальник зобов`язується поставити замовнику продовольчі товари тривалого зберігання та/або пакувальні товари для їх фасування (надалі-товар (-и)), перелік, кількість, ціни, умови оплати та поставки яких зазначаються замовником у заявках (далі-заявка), а замовник зобов`язується прийняти вказаний товар, а платник зобов`язується своєчасно забезпечити оплату за нього на умовах цього договору.

Відповідно до п.2.2.1 договору попередня оплата у розмірі 30 (тридцять)% вартості товару проводиться протягом 3 (трьох) банківських днів з дати отримання платником від Міністерства аграрної політики та продовольства України сканованої копії рахунку за формою згідно з додатком 1 до цього договору, оформленого належним чином та погодженого замовником та Міністерством аграрної політики та продовольства України, за умови наявності бюджетних коштів на поточних рахунках платника.

Остаточний розрахунок за поставлений товар проводиться платником протягом 3 (трьох) банківських днів з дати отримання платником від Міністерства аграрної політики та продовольства України сканованої копії рахунку за формою згідно з додатком 1 до цього договору, оформленого належним чином та погодженого замовником та Міністерством аграрної політики та продовольства України, за умови наявності бюджетних коштів на поточних рахунках платника.

Пунктами 5.4-5.6 договору обумовлено, що товар повинен бути поставлений замовнику протягом 2 календарних днів з моменту отримання постачальником попередньої оплати, якщо інше не узгоджено сторонами додатково. Датою поставки товару є дата приймання замовником партії товару та підписання замовником відповідних документів.

Перехід права власності на товар відбувається в момент прийняття представником замовника партії товару. Доказом прийняття партії товару є акт прийому-передачі та/або накладна (товарно-транспортна або залізнична) та/або інші документи первинної звітності, що оформлені належним чином (відповідно до вимог законодавства України та умов цього договору) та підписані уповноваженими особами.

Харківською обласною військовою адміністрацією на адресу ТОВ "Терра" направлено заявку від 23.08.2022 на закупівлю продовольчих товарів, а саме: печиво (200 гр.) у кількості 231 200 штук (код ДК 021:2015 15820000-2).

В подальшому у відповідь на заявку ТОВ "Терра" виставлено скановану копію належним чином оформленого рахунку на оплату від 23.08.2022 № 1126 на загальну суму 4 009 008,00 грн.

29.09.2022 на виконання підпункту 2.2.1 пункту 2.2 договору АТ "Укрзалізниця" здійснило попередню оплату у розмірі 30% вартості товару на суму 1 202 702,40 грн.

Остаточній розрахунок за поставлений товар платником здійснений 17.11.2022 на суму 2 806 305,60 грн.

ТОВ "Терра" згідно видаткової накладної №3352 від 07.10.2022, видаткових накладних на переміщення №21222/2 від 02.12.2022, №21222 від 02.12.2022 та акту прийому-передачі продукції №1 від 07.10.2022 до рахунку №1126 від 23.08.2022 поставлено Харківській обласній військовій адміністрації печиво (200гр) в кількості 231 200 штук за ціною 14,45 грн. на загальну суму 4 009 008,00 грн.

Також Харківською обласною військовою адміністрацією на адресу ТОВ "Терра" направлено заявку від 29.08.2022 на закупівлю продовольчих товарів, а саме: печиво (200 гр.) у кількості 288 800 штук (Код ДК 021:2015 1582000-2).

В подальшому у відповідь на заявку ТОВ "Терра" виставлено скановану копію належним чином оформленого рахунку на оплату від 29.08.2022 № 1140 на загальну суму 5 007 792,00 грн.

29.09.2022 на виконання підпункту 2.2.1 пункту 2.2 договору АТ "Укрзалізниця" здійснило попередню оплату у розмірі 30% вартості товару на суму 1 502 337,60 грн.

23.11.2022 платником по договору проведено остаточну оплату на суму 3 505 454,00 грн.

ТОВ "Терра" згідно акту прийому-передачі продукції №2 від 20.10.2022 до рахунку №1140 від 29.08.2022, накладних на переміщення №51222 від 05.12.2022, №91222 від 09.12.2022, №91222/1 від 09.12.2022, №40123 від 04.01.2023, №60123/1 від 06.01.2023 поставлено Харківській обласній військовій адміністрації печиво (200 гр) в кількості 288 800 штук за ціною 14,45 грн. на загальну суму 4 173 160,00 грн з ПДВ.

Враховуючи бездіяльність Харківською ОВА та Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України щодо вжиття заходів досудового захисту інтересів держави та усунення виявлених порушень щодо строків фактичне виконання відповідачем зобов`язань з поставки продукції за договором на постачання продовольчих товарів тривалого зберігання та/або пакувальних товарів для їх фасування, встановлених умовами п.6.1 договору, прокурор звернувся з позовом до Господарського суду Харківської області про стягнення з ТОВ "Терра" на користь Державного бюджету України 60 375,50 грн пені.

Як вже зазначалося, за результатами розгляду позовних вимог Господарським судом Харківської області 17.06.2024 ухвалено оскаржуване рішення у справі №922/1145/24.

Надаючи кваліфікацію спірних правовідносин, суд апеляційної інстанції погоджується з правильністю правових висновків суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позову з огляду на таке.

Щодо права прокурора звернення з даним позовом, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 131-1 Конституції України встановлено, що в Україні діє прокуратура, яка здійснює: підтримання публічного обвинувачення в суді; організацію і процесуальне керівництво досудовим розслідуванням, вирішення відповідно до закону інших питань під час кримінального провадження, нагляд за негласними та іншими слідчими і розшуковими діями органів правопорядку; представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно з ч. 3 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Частиною 4 вказаної статті встановлено, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.

Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень (абз. 1 - 3 ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру").

Таким чином, відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.

У постанові Верховного Суду від 25.08.2020 у справі №915/162/19 зазначено, що прокурор може представляти інтереси держави в суді тільки у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.

Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке не законно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Частина 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" передбачає, що наявність підстав для представництва може бути оскаржена суб`єктом владних повноважень. Таке оскарження означає право на спростування учасниками процесу обставин, на які посилається прокурор у позовній заяві, поданій в інтересах держави в особі компетентного органу, для обґрунтування підстав для представництва.

Так, статтею 4 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" визначено, що на територіях, на яких введено воєнний стан, для забезпечення дії Конституції та законів України, забезпечення разом із військовим командуванням запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, оборони, цивільного захисту, громадської безпеки і порядку, захисту критичної інфраструктури, охорони прав, свобод і законних інтересів громадян можуть утворюватися тимчасові державні органи військові адміністрації. Рішення про утворення військових адміністрацій приймається Президентом України за поданням обласних державних адміністрацій або військового командування.

Військові адміністрації населених пунктів, районні, обласні військові адміністрації здійснюють свої повноваження протягом дії воєнного стану та 30 днів після його припинення чи скасування.

Господарським судом першої інстанції обґрунтовано зазначено, що обласні військові адміністрації є тимчасовими державними органами, які утворюються на територіях, на яких введено воєнний стан, для забезпечення дій Конституції та законів України, забезпечення разом із військовим командуванням запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, оборони цивільною захисту, громадської безпеки і порядку, захисту критичної інфраструктури, охорони прав, свобод і законних інтересів громадян.

Відповідно до ст.15 "Про правовий режим воєнного стану" обласні військові адміністрації здійснюють на відповідній території повноваження, віднесені до їхньої компетенції цим Законом, зокрема щодо складання та затвердження звітів про їх виконання; розподілу переданих з державного бюджету коштів у вигляді дотацій, субвенцій відповідно між районними бюджетами, місцевими бюджетами міст обласного значення, сіл, селищ, міст районного значення.

Постановою Кабінету Міністрів України №252 від 11.03.2022 "Деякі питання формування та виконання місцевих бюджетів у період воєнного стану" визначено, що з метою оперативного та ефективного прийняття управлінських рішень для забезпечення безперебійного функціонування установ і закладів бюджетної сфери, комунальних підприємств та задоволення життєво необхідних потреб жителів територіальних громад у період воєнного стану, введеного Указом Президента України №64 від 24.02.2022 "Про введення воєнного стану в Україні", виконання та формування місцевих бюджетів здійснюється відповідно до бюджетного законодавства з урахування таких особливостей: органи місцевого самоврядування, їх виконавчі органи, місцеві державні адміністрації, військово-цивільні адміністрації продовжують здійснювати бюджетні повноваження, а у разі утворення військових адміністрацій такі повноваження здійснюють військові адміністрації відповідно до Закону України "Про правовий режим воєнного стану".

Також виконавчі комітети відповідних місцевих рад, місцеві державні адміністрації, військово-цивільні адміністрації або військові адміністрації здійснюють без погодження відповідною комісією місцевої ради передачу бюджетних призначень від одного головного розпорядника бюджетних коштів до іншого, перерозподіл видатків бюджету і надання кредитів з бюджету за бюджетними програмами, включаючи резервний фонд бюджету, додаткові дотації та субвенції, у межах загального обсягу бюджетних призначень головного розпорядника бюджетних коштів, а також збільшення видатків розвитку за рахунок зменшення інших видатків (окремо за загальним та спеціальним фондами бюджету) за бюджетною програмою.

Колегія суддів зазначає, що в умовах воєнного стану у зв`язку з утворенням Харківської ОВА, згідно указів Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", №68/2022 "Про утворення військових адміністрацій", ст. 4 Закону України "Про правовий режим воєнного стану", до останньої перейшли повноваження обласної державної адміністрації.

Відповідно до п. 1 постанови Кабінету Міністрів України №185 від 02.03.2022 "Деякі питання здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для задоволення нагальних потреб функціонування держави в умовах воєнного стану" військові адміністрації є замовниками за тристоронніми договорами щодо здійснення закупівель за рахунок коштів державного бюджету для задоволення нагальних потреб функціонування держави (на придбання необхідних продовольчих та медичних товарів).

За умовами укладеного договору на постачання продовольчих товарів тривалого зберігання Харківська ОВА є їх стороною (замовником), до прав та повноважень якої належить прийняття товару, перевірка відповідності його асортименту, кількості, якості прийнятого товару, а також строків його прийняття, ініціювання вирішення спорів за договором у судовому порядку (п.п. 1.1, 6.5, 9.3 договору).

Враховуючи, що замовником товару, який в порушення умов укладеного договору поставки не було вчасно поставлено саме Харківській ОВА, то остання є органом державної влади, уповноваженим на захист державних інтересів у спірних правовідносинах.

З урахуванням наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовна заява, подана прокурором до суду в інтересах держави в особі Харківської ОВА є правомірною.

Крім того, суб`єктом владних повноважень, наділеним компетенцією захищати інтереси держави у спірних правовідносинах, є Міністерство розвитку громад, територій та інфраструктури України, яке є співпозивачем у справі з огляду на таке.

Зокрема, кошти для фінансування цього договору виділялись Мінінфраструктури у вигляді субвенції відповідно до п. 2 постанови КМУ від 03.03.2022 №193 "Про виділення коштів з резервного фонду державного бюджету" з подальшим їх перерахуванням на рахунок АТ "Укрзалізниця", яким здійснено попередню оплату за договором.

Згідно з пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 03.03.2022 № 193 "Про виділення коштів з резервного фонду державного бюджету" з метою задоволення нагальних потреб функціонування держави, з резервного фонду державного бюджету України виділено Міністерству інфраструктури України 16615,1006955 млн. гривень для здійснення АТ "Укрзалізниця" заходів, зокрема, 6609,1006955 млн. гривень (як субвенція з державного бюджету місцевим бюджетам) для задоволення нагальних потреб функціонування держави в умовах воєнного стану, а саме, на придбання необхідних продовольчих, а також пакувальних товарів для їх фасування, пального, будівельних матеріалів для проведення першочергових аварійно-ремонтних робіт на об`єктах, які пошкоджені внаслідок бойових дій, лікарських засобів, імунобіологічних препаратів (вакцин), медичних виробів, допоміжних засобів до них, медичного обладнання, оплату послуг із зберігання та/або переробки зерна.

Кабінетом Міністрів України постановою від 03.05.2022 № 528 "Про деякі питання фінансування закупівлі товарів тривалого зберігання в умовах воєнного стану" затверджено Порядок та умови надання субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на забезпечення нагальних потреб функціонування держави в умовах воєнного стану.

Відповідно до пункту 2 Порядку головним розпорядником субвенції є Міністерство інфраструктури України. Розпорядники субвенції за місцевими бюджетами визначаються рішеннями про такі бюджети відповідно до законодавства.

Відповідно до п.9 Порядку №528 розпорядники субвенції за місцевими бюджетами подають щомісяця до 10 числа Міністерству інфраструктури України звіт про її використання.

У свою чергу Міністерство інфраструктури України як головний розпорядник субвенції щомісяця до 25 числа подає Міністерству фінансів України інформацію про використання субвенції здійснюючи контрольні повноваження щодо її використання, а отже є органом державної влади, уповноваженим на захист державних інтересів у спірних правовідносинах.

Постановою Кабінету Міністрів України "Деякі питання оптимізації системи центральних органів виконавчої влади" від 02.12.2022 № 1343 Міністерство інфраструктури України перейменовано на Міністерство розвитку громад, територій та інфраструктури України.

Таким чином, Міністерство розвитку громад, територій та інфраструктури України є головним розпорядником субвенцій, які використовувались для оплати товару за тристоронніми договорами, а відтак є органом державної влади, уповноваженим на захист державних інтересів у спірних правовідносинах.

Як встановлено судовою колегією, у матеріалах справи наявні письмові документи, якими прокурор обґрунтовує підстави для представництва ним інтересів держави в особі Харківської обласної військової адміністрації та Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України.

Так, листом від 10.01.2024 №53-103-219 вих-24 Новобаварська окружна прокуратура міста Харкова повідомила Харківську обласну військову адміністрацію про порушення інтересів держави у зв`язку із неналежним виконанням ТОВ "Терра" своїх договірних зобов`язань з постачання продовольчих товарів тривалого зберігання для задоволення нагальних потреб функціонування держави в умовах воєнного стану та наявності підстав для стягнення відповідних штрафних санкцій за прострочення зобов`язання у судовому порядку. Також просило надати відомості щодо вжитих і запланованих заходів із захисту порушених інтересів держави.

Листом від 13.02.2024 №01-61/1261 Харківська обласна військова адміністрація повідомила, що не зверталась до суду з позовом про стягнення пені з ТОВ "Терра", заходи з метою досудового врегулювання спору не вживались.

Листом від 10.01.2024 №53-103-220вих-24 Новобаварська окружна прокуратура міста Харкова повідомила Міністерство розвитку громад, територій та інфраструктури України про порушення інтересів держави у зв`язку із неналежним виконанням ТОВ "Терра" своїх договірних зобов`язань з постачання продовольчих товарів тривалого зберігання для задоволення нагальних потреб функціонування держави в умовах воєнного стану та наявності підстав для стягнення відповідних штрафних санкцій за прострочення зобов`язання у судовому порядку.

Листом від 18.01.2024 №1066/34/10-24 Міністерство розвитку громад, територій та інфраструктури України повідомила, що не вживало заходів для захисту інтересів держави щляхом звернення з відповідним позовом до ТОВ "Терра".

Враховуючи бездіяльність Харківської ОВА та Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України щодо звернення до суду за захистом свого порушеного права, прокурор правомірно у квітні 2024 року звернувся із даним позовом до суду.

При перегляді оскаржуваного рішення по суті, колегія суддів виходить з наступного.

Статтею 11 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) встановлено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Пунктом 3 частини 1 статті 174 Господарського кодексу України (далі ГК України) встановлено, що господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до матеріалів справи між сторонами було укладено договір, який за своєю правовою природою є договором поставки товару, за яким у відповідності до статті 265 ГК України одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Аналогічне положення містить ст. 712 ЦК України та відповідно до ч. 2 якої визначено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 266 ГК України загальна кількість товарів, що підлягають поставці, їх часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами визначаються специфікацією за згодою сторін, якщо інше не передбачено законом.

Згідно з ч.1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 662 ЦК України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Таким чином, двосторонній характер договору купівлі-продажу зумовлює взаємне виникнення у кожної зі сторін прав та обов`язків. Тобто, з укладенням такого договору продавець приймає на себе обов`язок передати покупцеві певну річ і водночас набуває права вимагати її оплати, а покупець у свою чергу зобов`язаний здійснити оплату придбаної речі та водночас набуває права вимагати від продавця її передачі.

Відповідно до матеріалів справи між сторонами було укладено договір на постачання продовольчих товарів тривалого зберігання та/ або пакувальних товарів для їх фасування, за змістом якого позивач зобов`язується поставити і передати у власність Відповідачу товар, найменування, кількість, вартість, умови оплати та постачання якого вказуються в специфікаціях, які є невід`ємною частиною цього Договору, а Відповідач зобов`язується прийняти цей товар та здійснити його оплату на умовах даного Договору.

За приписами статей 509, 526 ЦК України, статей 173, 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 663 ЦК України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень ст. 530 ЦК України.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення (ч. ч. 1, 2 ст. 251 ЦК України).

За приписами ст. 664 ЦК України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.

Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов`язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв`язку для доставки покупцеві.

Пунктом 1 статті 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

За змістом ч. 1 ст. 693 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Так, за умовами п. 5.4 укладеного між сторонами договору відповідач зобов`язаний був поставити товар замовнику протягом 2 (двох) календарних днів з моменту отримання постачальником попередньої оплати, якщо інше не узгоджено сторонами додатково.

Попередня оплата у розмірі 30 (тридцять) % вартості товару проводиться протягом 3 (трьох) банківських днів з дати отримання платником від Міністерства аграрної політики та продовольства України сканованої копії рахунку за формою згідно з додатком 1 до цього договору, оформленого належним чином та погодженого замовником та Міністерством аграрної політики та продовольства України, за умови наявності бюджетних коштів на поточних рахунках платника (п. 2.2.1 договору).

Згідно з умовами п.п. 5.5, 5.6, 5.8 договору визначено, що датою поставки товару є дата приймання замовником партії товару та підписання замовником відповідних документів. Один примірник документів, що підтверджує поставку товару негайно передається замовником платнику у визначеному цим договором порядку. Поставка товару здійснюється постачальником у пункт призначення, визначений замовником у заявці. Перехід права власності на товар відбувається в момент прийняття представником замовника партії товару в пункті призначення. Доказом прийняття партії товару є акт прийому-передачі та/або накладна (товаро-транспортна або залізнична) та/або інші документи первинної звітності, що оформлені належним чином (відповідно до вимог законодавства України та умов цього договору) та підписані уповноваженими особами.

Наявними матеріалами справи підтверджується, що 29.09.2022 на виконання умов договору 1-й відповідач сплатив відповідачу 1 202 702,40 грн попередньої оплати згідно рахунку №1126 від 23.08.2022, що підтверджується даними Систематичної відомостей щодо оплачених заявок за договорами (а.с. 84).

Отже, з урахуванням здійсненої 29.09.2022 попередньої оплати за рахунком № 1126 від 23.08.2022, поставка товару відповідачем мала бути здійснена до 01.10.2022 включно.

Матеріалами справи підтверджується поставка ТОВ "Терра" печива (200 гр) в кількості 231 200 штук за ціною 14,45 грн на загальну суму 4 009 008,00 грн з ПДВ лише 07.10.2022 на підставі акту прийому передачі продукції № 1 (а.с. 56).

Крім того, за рахунком на оплату від 29.08.2022 № 1140 проведена попередня оплата 29.09.2022 у розмірі 30% вартості Товару на суму 3 505 454,40 грн. Отже, поставка відповідачем продукції за умовами п. 5.4 договору за рахунком на оплату від 29.08.2022 №1140 мала відбутися до 01.10.2022 включно (протягом 2 календарних днів з моменту отримання попередньої оплати).

Фактичне виконання відповідачем зобов`язання з поставки продукції за рахунком на оплату від 29.08.2022 №1140 поставка здійснена 20.10.2022, про що свідчить підписаний між сторонами акт прийому-передачі продукції №2 від 20.10.2022.

Отже, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що наданими до матеріалів справи документами підтверджується факт порушення ТОВ "Терра" умов договору щодо строків доставки товару одержувачу, а саме: на загальну суму 4 009 008,00 грн в період часу з 02.10.2022 по 06.10.2022, а також на загальну суму 5 007 792,00 грн в період часу з 02.10.2022 по 19.10.2022.

Щодо посилань відповідача на відсутність його вини у простроченні поставки товару, судова колегія зазначає таке.

Відповідно до ст. 613 ЦК України кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов`язку.

Якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов`язок, виконання зобов`язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора.

Разом з тим, згідно з ч. ч. 1 та 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків (ст. 73 ГПК України).

Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Таким чином, судове рішення не може гуртуватися на припущеннях та обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Судовою колегією встановлено, що документів, якими має бути підтверджено готовність постачальника до передання покупцеві (замовнику за договором) у належному місці товару у визначений умовами договору час, а також наявність обізнаності про це покупця (як то листування, передання товару відповідному перевізнику тощо) матеріали справи не містять.

Надані до матеріалів справи видаткові накладні щодо поставки товару за договором партіями також не можуть бути визнані судом належним доказом на підтвердження відсутності вини відповідача в порушення умов договору, оскільки вказані документи не містять посилань на обставини, з якими пов`язано поставку товару у зазначений в них час.

Крім того, правова природа договору складського зберігання (або зберігання на товарному складі) відповідно до ч. 1 ст. 957 ЦК України передбачає зобов`язання товарного складу за плату зберігати товар, переданий йому поклажодавцем, і повернути цей товар у схоронності.

Відповідно, сама по собі обставина укладення між відповідачем та Департаментом агропромислового розвитку Харківської обласної державної адміністрації договору складського відповідального зберігання від 20.10.2022, на думку суду, не змінює встановлених сторонами зобов`язань за договором на постачання продовольчих товарів тривалого зберігання та/або пакувальних товарів для їх фасування.

В свою чергу, зміст наявного в матеріалах справи договору складського відповідального зберігання від 20.10.2022 не містить умов, з яких можливо встановити обставини неможливості вчасного виконання відповідачем обов`язку з поставки товару за договором на постачання продовольчих товарів тривалого зберігання та/або пакувальних товарів для їх фасування, як підстави для його укладення.

З наданих суду першої інстанції документів також не вбачається визнання самою Харківською обласною державною адміністрацією відповідних обставин, з якими відповідач пов`язує відсутність правових підстав для задоволення заявлених прокурором вимог (відомостей, що між сторонами вносились будь-які зміни до договору в частині строку поставки продукції або інформації щодо відмови у прийнятті замовником продукції за договором).

З огляду на вищевикладене, доводи відповідача не гуртуються на наявних в матеріалах справи письмових доказах, не надають змоги для беззаперечного висновку щодо неможливості здійснення поставки товару у визначений умовами договору строк з вини замовника (Харківської обласної військової адміністрації).

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до частин 1, 3 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Положеннями п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (частина 1 статті 230 Господарського кодексу України).

За змістом ст. ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

У відповідності до п. 6.1 договору у разі затримки поставки товару або поставки не в повному обсязі, заявленому замовником, постачальник сплачує на зазначений у цьому договорі рахунок платника пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості непоставленого товару за кожний день затримки.

З наданих позивачем розрахунків пені вбачається, що ним нарахована пеня в розмірі 60 375,50 грн за період прострочення з 02.10.2022 по 06.10.2022 на суму заборгованості в розмірі 4 009 008,00 грн та за період з 02.10.2022 по 19.10.2022 на суму заборгованості в розмірі 5 007 792,00 грн.

Перевіривши наявний в матеріалах справи розрахунок пені за спірний період, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що нарахування позивачем відповідачу пені за означений період в межах подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочення - є таким, що відповідає умовам укладеного між сторонами договору та вимогам чинного законодавства, отже заявлена до стягнення сума пені у розмірі 60 375,50 грн є законною та обґрунтованою належним чином.

Як уже було зазначено вище, суд першої інстанції, керуючись ст.233 ГК України, ст.551 ЦК України, відмовив у задоволенні клопотання про зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені до 5 000,00 грн, з чим не погоджується скаржник.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст.549 ЦК).

Відповідно до статті 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Схоже правило міститься в частині 3 статті 551 ЦК України, відповідно до якої розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Отже, за змістом наведених норм суд має право зменшити розмір санкцій зокрема з таких підстав, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора; якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин. Такий перелік не є вичерпним, оскільки частина 3 статті 551 ЦК України визначає, що суд має таке право і за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Під час вирішення судом питання про зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки підлягають врахуванню та оцінці на предмет підтвердженості та обґрунтованості як ті підстави для зменшення неустойки, що прямо передбачені законом (ч.3 ст.551 ЦК України, ст.233 ГК України), так і ті, які хоча прямо і не передбачені законом, однак були заявлені як підстави для зменшення розміру неустойки та мають індивідуальний для конкретних спірних правовідносин характер.

Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі вичерпного переліку обставин як підстав для зменшення судом розміру неустойки (ч.3 ст.551 ЦК України) господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки (правова позиція Верховного Суду викладена в постанові від 26.08.2021 у справі №911/378/17 (№911/2223/20).

Відповідно до змісту ст.551 ЦК України та ст.233 ГК України, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), що підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причин неналежного виконання або невиконання зобов`язання, строку прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Підлягає також врахуванню ступінь виконання основного зобов`язання, поважність причин несвоєчасного виконання відповідачем зобов`язання, поведінку відповідача, яка свідчить про вжиття ним всіх можливих заходів до виконання зобов`язання (такі висновки Верховного Суду викладені у постанові від 22.05.2019 у справі №910/11733/18).

Крім цього, категорії "значно" та "надмірно", що використовуються в ст.551 ЦК України та в ст.233 ГК України, є оціночними і мають конкретизуватися у кожному окремому випадку, з урахуванням того, що правила наведених статей направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, а також недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов`язання боржником (висновок сформульований в п.36 постанови Верховного Суду від 14.07.2021 у справі № 916/878/20).

При вирішенні питання про зменшення пені суд бере до уваги також співвідношення розміру заборгованості боржника та розміру пені. Такий підхід є усталеним в судовій практиці (постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18 та Верховного Суду від 23.09.2019 у справі № 920/1013/18, від 26.03.2020 у справі №904/2847/19).

У зв`язку з викладеним, індивідуальний характер підстав, якими у конкретних правовідносинах обумовлюється зменшення судом розміру неустойки (що підлягає стягненню за порушення зобов`язання), а також дискреційний характер визначення судом розміру, до якого суд її зменшує, зумовлюють висновок про відсутність універсального максимального і мінімального розміру неустойки, на який її може бути зменшено, що водночас вимагає, щоб цей розмір відповідав принципам верховенства права.

Застосоване у ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України словосполучення "суд має право" та "може бути зменшений за рішенням суду" свідчить про те, що саме суди першої та апеляційної інстанцій користуються певною можливістю розсуду щодо зменшення розміру штрафних санкцій (неустойки), оцінюючи розмір збитків та інші обставини, які мають істотне значення. Водночас вирішення цих питань не відноситься до повноважень Верховного Суду, завдання якого полягає лише у перевірці правильності застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи (аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 04.06.2019 у справі №904/3551/18, від 12.02.2020 у справі №916/2259/18, від 24.02.2020 у справі №917/686/19, від 26.02.2020 у справі №922/1608/19, від 15.04.2020 у справі №922/1607/19, від 04.10.2021 у справі №922/3436/20, від 10.11.2022 у справі №910/15705/21, від 01.02.2023 у справі №914/3203/21, від 22.05.2024 у справі №911/95/20).

У цій справі, яка розглядається, суд першої інстанції перевірив та надав оцінку доводам та доказам, наданим для обґрунтування клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій.

Встановлені обставини, на думку суду першої інстанції, в сукупності свідчать про відсутність підстав для зменшення заявленої до стягнення суми пені (виключних обставин) відповідно до статей 233 ГК України, статті 551 ЦК України, з чим погоджується й суд апеляційної інстанції.

Відповідно до ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим визнається рішення суду, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Тобто, відповідно до чинного законодавства обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами.

Рішення суду має прийматися у цілковитій відповідності з нормами матеріального та процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими судом, тобто з`ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних та допустимих доказів у конкретній справі.

Враховуючи зазначене рішення господарського суду у даній справі щодо задоволення позовних вимог прокурора на суму 60 375,50 грн пені постановлене при повному з`ясуванні обставин, які мають значення для справи, з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

При цьому, колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини щодо п.1 ст.6 Конвенції, яка зобов`язує національні суди обґрунтовувати свої рішення. Це зобов`язання не можна розуміти як таке, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, і питання дотримання цього зобов`язання має вирішуватись виключно з огляду на обставини справи (див.рішення від 09.12.1994 у справах "Руіз Торія проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain), п.29, та "Гарсія Руіз проти Іспанії" (Garcia Ruiz v. Spain), заява №30544/96, п.26).

Таким чином, оскільки доводи заявника апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права під час прийняття оскаржуваного рішення не знайшли свого підтвердження, підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів апеляційного суду зазначає, що судом першої інстанції в повному обсязі досліджені обставини, що мають значення для справи, а викладені в оскаржуваному судовому рішенні висновки відповідають фактичним обставинам справи, у зв`язку з чим апеляційна Товариства з обмеженою відповідальністю "Терра" задоволенню не підлягає, а рішення Господарського суду Харківської області від 17.06.2024 у справі №922/1145/24 підлягає залишенню без змін.

З огляду на те, що апеляційна скарга залишається без задоволення, відповідно до ст. 129 ГПК України судовий збір за її подання покладається судом на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, 276, 281 - 284 ГПК України, Східний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Терра" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Харківської області від 17.06.2024 у справі №922/1145/24 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження передбачені ст. 286 - 289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 03.09.2024.

Головуючий суддя В.В. Лакіза

Суддя Л.М. Здоровко

Суддя Н.О. Мартюхіна