Рішення

від 02.09.2024 по справі 910/7994/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

02.09.2024Справа № 910/7994/24 Господарський суд міста Києва у складі судді Ягічевої Н.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження матеріали господарської справи

за позовом Фізичної особа-підприємця Тернового Ігоря Віталійовича

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДОКЛАБ»

про стягнення 163 047,53 грн.

Без повідомлення (виклику) учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Фізична особа-підприємець Терновий Ігор Віталійович звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Доклаб» про стягнення 163 047,53 грн., у тому числі: 121 425,36 грн - заборгованість зі сплати за експлуатаційні послуги, 41 622,17 грн - заборгованість за споживання комунальних послуг.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що всупереч взятим на себе зобов`язанням за договором суборенди №КА/ССО/АЗ-08/ТД від 25.06.2020 відповідач в обумовлений строк не здійснив оплату наданих послуг, у зв`язку з чим виникла заборгованість за експлуатаційні та комунальні послуги.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.06.2024 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі №910/7994/24. Вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Відповідачем 18.07.2024 до суду подано відзив на позов, в якому проти позову заперечено, посилаючись на те, що у зв`язку з введенням воєнного стану починаючи з 24 лютого 2022 року, Відповідач не використовував приміщення за його призначенням, не мав доступу до нього у зв`язку із умисними діями Орендаря. Строк (термін) виконання зобов`язання з оплати нерозривно пов`язаний з виставленням Орендарем та отриманням Суборендарем рахунку на оплату, проте рахунки Відповідач не отримував, матеріали справи не містять доказів їх направлення ТОВ «Доклаб» та будь-яких інших доказів наявності заборгованості у Позивача. Окрім того звернув увагу, що Позивач не надав жодних підтверджень зняття показників лічильника і розрахунку на їх підставі. У зв`язку із дією форс-мажорних обставин, відповідно до п.18.6. Договору, договір є достроково припиненим з 21.06.2022 року, що встановлено рішенням Господарського суду міста Києва під час розгляду справи №910/9164/22.

30.07.2024 через підсистему «Електронний суд» позивач подав відповідь на відзив та заяву про продовження процесуального строку для її подання.

Розглянувши заяву Фізичної особа-підприємця Тернового Ігоря Віталійовича суд, з урахуванням приписів Господарського процесуального кодексу України, дійшов такого висновку.

Відповідно до статті 113 Господарського процесуального кодексу України строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.

Суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства (стаття 114 ГПК України).

Частиною 1 статті 116 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Частиною 2 статті 119 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.06.2024 про відкриття провадження у справі запропоновано позивачу у строк протягом п`яти днів з дня отримання відзиву на позов надати суду відповідь на відзив на позов, а також докази направлення відповіді на відзив відповідачу.

Як вбачається з матеріалів справи, відзив на позов отримано позивачем - 18.07.2024.

Відтак, кінцевим строком для подання позивачем відповіді на відзив на позов, є 24.07.2024 включно.

Відповідно до статті 2 Господарського процесуального кодексу України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Частиною 1 статті 11 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що при розгляді справи суд керується принципом верховенства права.

З урахуванням принципу верховенства права, з метою забезпечення принципу змагальності (ст. 13 ГПК України) та всебічного, повного і об`єктивного визначення обставин справи, які підлягають встановленню, враховуючи, що заява про проводження строку подана одночасно з відповіддю на відзив, суд дійшов висновку про наявність підстав для продовження Фізичній особі-підприємцю Терновому Ігорю Віталійовичу строку для подання відповіді на відзив до його подання.

У відповіді на відзив позивач зазначив, що відповідно до п. 3.1 та п. 3.2. Договору суборенди, суборендар зобов`язався здійснювати платежі не пізніше дат, вказаних у Договорі суборенді, незалежно від факту отримання Суборендарем відповідних рахунків. Суборендар погодився, що за відсутності рахунків, підставою для оплати є Договір суборенди Відповідно до умов Договору суборенди усі платежі здійснюються Суборендарем шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок Орендаря. Датою платежу є дата зарахування грошових коштів на банківський рахунок Орендаря. Вказавши, посилання на те, що Відповідач не отримував рахунків для оплати, як на підставу для невиконання зобов`язальних платежів, є безпідставним. Окрім того, зазначив, що у зв`язку з тим, що у відповідача існувала заборгованість, обмеження доступу до приміщення відбувалось в межах договірних відносин.

У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

25.06.2020 між Фізичною особою-підприємцем Терновим Ігорем Віталійовичем (орендар, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ДОКЛАБ» (суборендар, відповідач) укладено договір суборенди №КА/ССО/А3-08/ТД.

Відповідно до п. 1.1 договору, орендар зобов`язується передати, а суборендар прийняти у строкове платне користування приміщення, розташоване в нежитловій будівлі за адресою: м. Київ, вул. Вадима Гетьмана, буд. 6 (літери А, А') та сплачувати плату за суборенду приміщення, а також інші платежі, передбачені договором.

Строк суборенди починає перебіг з моменту передачі приміщення суборендарю (п. 2.2 договору).

Відповідно до п. 8.1 договору приміщення передається суборендарю на підставі акта приймання-передачі приміщення, що підписується уповноваженими представниками обох сторін, після чого акт стає невід`ємною частиною цього договору.

30.06.2020 сторони договору підписали акт приймання-передачі приміщення за договором суборенди №КА/ССО/А3-08/ТД від 25.06.2020, відповідно до якого орендар передав, а суборендар прийняв у строкове платне користування приміщення №А3-08/ТД на третьому поверсі будівлі за адресою: м. Київ, вул. Вадима Гетьмана, буд. 6 (літери А, А') площею 237,61 кв. м.

Згідно ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є укладання господарського договору та іншої угоди, що передбачені законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно частини 1, пункту 1 частини 2 ст. 11, частин 1, 2 ст. 509 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені цими актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. До підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, належать договори та інші правочини. Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, установлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до статті 774 ЦК України передання наймачем речі у володіння та користування іншій особі (піднайм) можливе лише за згодою наймодавця, якщо інше не встановлено договором або законом. Строк договору піднайму не може перевищувати строку договору найму. До договору піднайму застосовуються положення про договір найму.

Частиною 1 статтею 759 ЦК України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно з ч.1 ст. 765 ЦК України наймодавець зобов`язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк, встановлений договором найму.

Передача приміщення в орендне використання орендарю та їх повернення по закінченню строку оренди оформлюється на підставі акту прийому-передачі за підписами уповноважених представників сторін, який є невід`ємною частиною даного договору.

Відповідно до ч.1 ст. 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Договір суборенди вступає в силу з моменту його підписання обома сторонами і діє протягом строку суборенди приміщення, вказаного в додатку 1, а в частині зобов`язань фінансового характеру (щодо здійснення платежів і розрахунків) - до моменту їх повного виконання (п.2.1 договору).

Повернення приміщення підтверджується актом приймання-передачі (повернення) приміщення, що підписується уповноваженими представниками обох сторін, після чого акт стає невід`ємною частиною цього договору. Якщо суборендар без поважної причини не забезпечує присутність свого представника для підписання акта приймання-передачі (повернення) приміщення, орендар має право направити суборендарю повідомлення з вимогою забезпечити підписання такого акта. П`ятий календарний день з дня направлення суборендарю повідомлення вважатиметься датою підписання суборендарем акта приймання-передачі (повернення) приміщення за цим договором (п. 8.5 договору).

Акт приймання-передачі (повернення) приміщення за договором №КА/ССО/А3-08/ТД від 25.06.2020 року направлений орендарю 22.07.2022, тому враховуючи п.8.5 договору він вважається підписаним останнім 27.07.2022, про що встановлено у рішенні Господарського суду міста Києва під час розгляду справи №910/9164/22.

Згідно п. 9 додатку 1 від 25.06.2020 до договору суборенди №КА/ССО/А3-08/ТД від 25.06.2020 гарантійний платіж за цим договором встановлюється в сумі орендної плати та плати за експлуатаційні витрати за повний останній місяць суборенди та складає 92 221,19 грн., що на дату підписання договору становить еквівалент 3 450,10 доларів США.

Як свідчать матеріали справи, 07.07.2020 відповідач сплатив суму гарантійного платежу (що включає оплату суборенди приміщення та експлуатаційних послуг за повний останній місяць) у розмірі 92 221, 19 грн., що підтверджується платіжною інструкцією №343 від 07.07.2020.

За умовами розділу 3 договору №КА/ССО/А3-08/ТД плата за суборенду приміщення складається з наступних платежів: суборендна плата, порядок нарахування якої визначено у розділі 4 Договору; плата за Експлуатаційні послуги, порядок нарахування якої визначено у розділі 5 Договору. Суборендар зобов`язаний здійснювати платежі не пізніше дат, вказаних у цьому Договорі, незалежно від факту отримання Суборендарем відповідних рахунків (у випадку відсутності рахунку, підставою для оплати є цей Договір). Усі платежі здійснюються Суборендарем шляхом перерахування грошових коштів (у національні валюті) на банківський рахунок Орендаря. Датою платежу є дата зарахування грошових коштів на банківський рахунок Орендаря. Кожна сторона цього Договору оплачує власні банківські витрати. Суборендар не має права в односторонньому порядку зменшувати Плату за суборенду Приміщення або не сплачувати її чи інші платежі, та не має права в односторонньому порядку задовольняти претензії до Орендаря за рахунок належних з нього (Суборендаря) платежів.

Орендар щомісячно надає Суборендарю акти здачі-приймання наданих послуг. Суборендар зобов`язаний впродовж п`яти календарних днів з моменту надання акту підписати його або надати письмову обгрунтовану відмову від його підписання. Якщо протягом семи календарних днів з моменту надання акту Орендар не одержить підписаний Суборендарем акт чи обгрунтовану відмову від його підписання, акт вважатиметься підписаним Суборендарем.

Акти здачі-приймання наданих послуг за договором суборенди №КА/ССО/А3-08/ТД матеріали справи не містять та суду не надано.

Згідно розділу 5 договору Суборендар зобов`язаний щомісяця сплачувати Орендарю плату за експлуатаційні послуги задля забезпечення функціонування будівлі загалом і приміщення зокрема. Порядок обчислення та розмір плати за експлуатаційні послуги визначені у Додатку 1. Плата за Експлуатаційні послуги за повний другий місяць суборенди сплачується Суборендарем до 07.07.2020. Плата за Експлуатаційні послуги за всі наступні місяці суборенди сплачується Суборендарем щомісяця до 25 (двадцять п`ятого) числа кожного місяця, який передує місяцю, за який має здійснюватися оплата. Рахунки виставляються Орендарем з першого по п`яте число місяця, який передує місяцю, за який має здійснюватися оплата. Дострокова сплата плати за Експлуатаційні послуги (за майбутні періоди) може здійснюватися виключно за взаємною згодою Сторін, викладеною у формі додаткової угоди до цього Договору або шляхом виставлення окремого рахунку на таку оплату. Орендар вказує суми для сплати Плати за Експлуатаційні послуги за відповідний період у рахунках на сплату Орендної плати за відповідний період. Сплата Плати за Експлуатаційні послуга за неповні місяці строку суборенди розраховується пропорційно до кількості днів у такому неповному місяці в порядку, передбаченому Додатком 1.

За умовами п.6.1 договору Суборендар зобов`язаний окремо щомісячно сплачувати Орендарю витрати на забезпечення суборендованої площі та площ загального користування комунальними послугами. Плата за спожиті комунальні послуги здійснюється Суборендарем щомісяця протягом п`яти календарних днів після виставлення Орендарем рахунку. Оплата за спожиті комунальні послуги, а саме: за електропостачання, водопостачання і водовідведення, теплопостачання (опалення) визначається на підставі показників лічильників, а у випадку відсутності лічильників - пропорційно суборендованої площі, яка передана Суборендарю по відношенню до суми загальної площі всіх приміщень Будівлі, які передані в суборенду.

З аналізу матеріалів справи суд встановив, що позивачем на підтвердження обґрунтованості заявлених позовних вимог до матеріалів справи не надано жодних первинних документів, які б могли підтвердити факт надання відповідачу обумовлених договором суборенди №КА/ССО/А3-08/ТД від 25.06.2020 послуг на суму 163 047,53 грн.

Долучені до позовної заяви рахунки на оплату №36 від 22.04.2022 на суму 30 585,01 грн., № №38 від 04.05.2022 на суму 30 585,01 грн., № 41 від 13.05.2022 на суму 30 585,01 грн., №13 від 01.02.2022 на суму 29 670, 33 грн., № 32 від 30.04.2022 на суму 36 192, 34 грн., № 49 від 31.05.2022 на суму 3 120,43 грн., № 62 від 30.06.2022 на суму 2 309,40 грн. жодним чином не підтверджують факт використання кількості спожитих відповідачем послуг за договором.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію. Господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Положення частини 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» унормовано, що первинні документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади і прізвища (крім первинних документів, вимоги до яких встановлюються Національним банком України) осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Залежно від характеру господарської операції та технології обробки облікової інформації до первинних документів можуть включатися додаткові реквізити (печатка, номер документа, підстава для здійснення операції тощо). Первинні документи, створені автоматично в електронній формі програмним забезпеченням інформаційно-комунікаційної системи, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови наявності накладеного електронного підпису чи печатки з дотриманням вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Отже, первинні документи повинні містити відомості, які підтверджують вчинення господарської операції, на виконання якої вони складаються, у зв`язку з чим вчинення певної господарської операції фіксуватиметься документально, що в сукупності свідчить про підтвердження між учасниками такої операції певних прав та обов`язків, зокрема, і щодо обов`язку сплатити певну суму коштів, яка складатиме еквівалент певної вартості наданих послуг.

Згідно зі статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Для з`ясування наведених питань, а відтак і правильного вирішення спору суду в межах наданих йому повноважень процесуальним законом належало було дослідити умови укладеного договору, якими опосередковувалися спірні правовідносини, зміст доказів наданих сторонами, доказів на підтвердження своїх аргументів щодо позову, і на підставі цього встановити наявність (відсутність) підстав для стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 163 047,53 грн.

За твердженням позовної заяви, у Відповідача за період з березня 2022 року по червень 2022 року існує заборгованість за експлуатаційні послуги в розмірі 121 425,36 грн. та 41 622,17 грн. заборгованість за комунальні послуги.

Відповідач, заперечуючи проти позову, у письмовому відзиві зазначив, що не використовував приміщення за його призначенням, не мав доступу до нього у зв`язку із умисними діями Орендаря. Строк (термін) виконання зобов`язання з оплати нерозривно пов`язаний з виставленням Орендарем та отриманням Суборендарем рахунку на оплату, проте рахунки Відповідач не отримував, матеріали справи не містять доказів їх направлення ТОВ «Доклаб» та будь-яких інших доказів наявності заборгованості у Позивача.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог з наступних підстав.

Листом №202200301 від 01.03.2022 відповідач повідомив ФОП Тернового І.В. про настання для нього форс-мажорних обставин, у зв`язку з чим орендоване приміщення не може використовуватися за його призначенням, а саме для розміщення офісу та роботи працівників через наявну пряму загрозу їхньому життю та здоров`ю. У означеному листі просив зупинити з 01 березня 2022 року нарахування орендної (суборендної) плати та послуги до закінчення воєнних дій.

Сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання договору у випадку дії форс-мажорних обставин, настання яких не залежить від сторін і безпосередньо впливає на можливість виконання договору (п. 18.1 договору).

Форс-мажорні обставини включають, зокрема, але не виключно, стихійні лиха, війни, збройні конфлікти, антитерористичні операції, епідемії, кібератаки, страйки, повстання, акти тероризму, авіакатастрофи, масові безпорядки, пожежі, повені, археологічні розкопки, суттєва зміна законодавства щодо орендних відносин, рішення органів державної влади (п. 18.2 договору).

Сторона, яка зазнала дії форс-мажорних обставин, негайно повідомляє іншу сторону у письмовій формі про початок та припинення дії таких обставин (п. 18.3 договору).

Потерпіла від форс-мажорної обставини сторона підтверджує наслідки такої обставини відповідно до чинного законодавства, зокрема, шляхом надання сертифікату / висновку Торгово-промислової палати України (п. 18.4 договору).

У випадку дії форс-мажорних обставин, виконання зобов`язань за цим договором може бути повністю або частково призупинене на строк дії таких обставин (п. 18.5 договору).

Згідно п. 18.6 договору якщо форс-мажорні обставини тривають понад дев`яносто календарних днів, кожна сторона має право припинити договір шляхом надіслання іншій стороні письмового повідомлення не менше ніж за десять календарних днів до очікуваної дати дострокового припинення договору.

Потерпіла від форс-мажорної обставини сторона підтверджує наслідки такої обставини відповідно до чинного законодавства, зокрема, шляхом надання сертифікату/висновку Торгово-промислової палати України (п.18.4 договору).

На підтвердження форс-мажорних обставин щодо неможливості використання орендованого приміщення до матеріалів справи надано висновок Івано-Франківської Торгово-промислової палати про настання істотної зміни обставин №Ф-455/09 від 08.09.2022, яким Торгово-промислова палата України засвідчила відповідачу форс-мажорні обставини: військова агресія російської федерації проти України, що стала підставою введення воєнного стану, щодо обов`язку використовувати приміщення за укладеним з позивачем договором суборенди №КА/ССО/А3-08/ТД від 25.06.2020.

В означеному висновку зазначено, що у зв`язку з веденням активних бойових дій в м. Києві, враховуючи реальну небезпеку пересування містом та відвідування офісу 24 лютого 2022 року ТОВ «ДОКЛАБ» своїм наказом №1 запровадило дистанційну роботу на підприємстві до закінчення воєнного стану в Україні. Зазначені у документах ТОВ факти свідчать про істотну зміну обставин, яку не могли передбачити сторони договору і яка безпосередньо впливає на виконання суборендарем договору та призвели до неможливості використання предмета суборенди у відповідності до умов договору суборенди №КА/ССО/А3-08/ТД від 25.06.2020 та господарської діяльності товариства і є істотною та непідконтрольною йому, оскільки якби ці обставини можливо було передбачити, сторони не укладали б цей договір або уклали б його на інших умовах.

Згідно із частиною 4 статті 14 ЦК України особа може бути звільнена від цивільного обов`язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства.

Відповідно до частини 6 статті 762 ЦК України наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

Суд зазначає, що Велика Палата Верховного Суду в пунктах 6.8-6.10 постанови від 08.05.2018 у справі № 910/7495/16 виклала наступні висновки щодо застосування частини 6 статті 762 Цивільного кодексу України:

- наведена норма права визначає в якості підстави звільнення від зобов`язання сплатити орендну плату об`єктивну безпосередню неможливість використовувати передане у найм майно (бути допущеним до приміщення, знаходитись у ньому, зберігати у приміщенні речі тощо) через обставини, за які орендар не відповідає;

- обставини, зазначені у нормі частини 6 статті 762 Цивільного кодексу України, повністю не охоплюються поняттям форс-мажорних обставин, адже на відміну від останніх, ознаками яких є їх об`єктивна та абсолютна дія, а також непередбачуваність, перші можуть бути спричинені, зокрема, й безпосередньо вольовою дією орендодавця, тобто обставини згідно з частиною 6 статті 762 Цивільного кодексу України можуть включати обставини непереборної сили та випадку, втім не обмежуються ними;

- відсутність у частині 6 статті 762 Цивільного кодексу України вичерпного переліку обставин, які унеможливлюють використання орендарем майна, підстав виникнення таких обставин, засобів їх підтвердження свідчить про те, що підставою для застосування цієї норми є встановлення факту неможливості використання орендарем майна з незалежних від нього причин на загальних підставах, визначених процесуальним законодавством.

Верховний Суд у пунктах 5.9-5.11 постанови від 12.04.2023 у справі №910/14244/20 зазначив, що: «для застосування частини шостої статті 762 Цивільного кодексу України та звільнення наймача від плати за користування орендованим майном визначальною умовою такого звільнення є наявність обставин, за які орендар не відповідає.

Тобто, наймач повинен довести обставини, які свідчать про те, що майно не використовувалося або не могло бути використане, і він не відповідає за ці обставини.

У такий спосіб підставою звільнення від зобов`язання сплачувати орендну плату ця норма визначає, зокрема, об`єктивну неможливість використовувати передане в оренду майно (бути допущеним до приміщення, знаходитись у ньому, зберігати у приміщенні речі тощо) через обставини, за які орендар не відповідає.

При оцінці таких обставин презюмується незмінність умов господарювання (користування майном) чи стану об`єкта оренди, а орендар повинен подати докази наявності тих обставин, на які він посилається в обґрунтування своїх вимог, а також довести, що ці обставини виникли з незалежних від нього причин, зокрема, внаслідок зміни кон`юнктури на ринку товарів, робіт, послуг, з вини орендодавця, через дію непереборної сили тощо.

Якщо орендар з незалежних від нього обставин протягом певного часу був повністю позбавлений можливості користуватися орендованим майном, то на підставі наведеної правової норми він вправі порушувати питання про повне звільнення його від внесення орендної плати. Аналогічна правова позиція щодо застосування норм частини шостої статті 762 Цивільного кодексу України викладена у постановах Верховного Суду у справах №914/1248/18, № 914/2264/17, № 910/13158/20, № 911/3067/20, № 911/654/21.

Таким чином, звільнення від сплати орендної плати є істотним втручанням у правовідносини сторін договору, а тому може застосовуватись за виключних обставин, наприклад, відсутності доступу до найманого приміщення, неможливості орендаря перебування в ньому та зберігання речей тощо.».

Як стверджує відповідач у відзиві на позовну заяву, він не користувався об`єктом оренди з 24.02.2022 через наявність форс-мажорних обставин - введення на території України воєнного стану.

Судом враховано, що 24.02.2022 у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України Указом Президента України № 64/2022 введено воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався іншими Указами та станом на день ухвалення рішення триває.

Воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

У зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені ст. 30 34, 38, 39, 41 44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб у межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану». Пункт 3 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64 «Про введення воєнного стану в Україні»)

Відповідно до ст.14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні», Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно (ч.1).

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо (ч.2).

Торгово-промислова палата України (далі - ТПП України) на своєму сайті в мережі Інтернет розмістила лист № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022, що адресований «Всім кого це стосується», згідно якого на підставі ст.ст. 14, 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні», Статуту ТПП України, цим засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні». Враховуючи це, ТПП України підтверджує, що зазначені обставини з 24.02.2022 до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Згідно висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 25.01.2022 у справі №904/3886/21, який зазначив, що форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер, а зацікавленій стороні необхідно довести (1) факт їх виникнення; (2) те, що обставини є форс-мажорними (3) для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд й у постанові від 16.07.2019 в справі № 917/1053/18, зазначивши, що лише посилання сторони у справі на наявність обставин непереборної сили та надання підтверджуючих доказів не може вважатися безумовним доведенням відповідних обставин, яке не потребує оцінки суду. Саме суд повинен на підставі наявних у матеріалах доказів встановити, чи дійсно такі обставини, на які посилається сторона, є надзвичайними і невідворотними, що об`єктивно унеможливили належне виконання стороною свого обов`язку.

За загальним правилом, неможливість виконати зобов`язання внаслідок дії обставин непереборної сили відповідно до вимог законодавства є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання (ч. 1 ст. 617 Цивільного кодексу України).

Будь-які повідомлення відповідно до цього договору оформлюються в письмовій формі і вважаються наданими належним чином сторонами одна одній одним з наступних способів: персональним врученням стороні, що є адресатом, або рекомендованим листом, із підтвердженням факту отримання (п. 22.2 договору).

Як уже зазначалося, відповідач своїм листом №202200301 від 01.03.2022 повідомив ФОП Тернового І.В. про настання для нього форс-мажорних обставин. Належні докази надіслання позивачу вказаного листа містяться в матеріалах справи.

Момент часу, коли повідомлення фактично одержане адресатом, вважатиметься моментом доставки такого повідомлення; у випадку, коли надіслане на зазначену в цьому пункті адресу повідомлення повертається до сторони, що належним чином вислала таке повідомлення в зв`язку із неотриманням такого повідомлення стороною, якій призначалось таке повідомлення - моментом доставки вважатиметься дата відправлення повідомлення (п. 22.3 договору).

Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309 «Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією», було визначено перелік населених пунктів, на території яких було ведення активних бойових дій. Відповідно до п. 2.11 вказаного наказу вся територія міста Києва з 24.02.2022 по 30.04.2022 була визначена територією активних бойових дій. Суд вважає загальновідомими обставини того, що повномасштабна військова агресія російської федерації проти України, введення воєнного стану в України, ракетні удари російських військ по Києву, - спричинили дестабілізацію в усіх сферах життєдіяльності країни, і відповідно, сферах господарювання, що слід враховувати у будь-яких обставинах, вказані обставини мають надзвичайний характер, є невідворотними, та, як було доведено вище, унеможливлювали використання відповідачем орендованого приміщення відповідно до умов договору.

Настання обставин, що не залежали від волі відповідача та унеможливили використання ним орендованого приміщення підтверджено матеріалами справи.

Позивачем не доведено належними та допустимими доказами фактичного користування суборендарем орендованого приміщення за спірний період.

Окрім того, у вересні 2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ДОКЛАБ» зверталось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою, у якій просило визнати договір суборенди №КА/ССО/А3-08/ТД від 25.06.2020 між Товариством та Фізичною особою-підприємцем Терновим Ігорем Віталійовичем припиненим з 21.06.2022 та зобов`язати ФОП Тернового І.В. надати Товариству доступ до приміщення для звільнення його від власного майна.

Під час розгляду справи №910/9164/22 судом встановлено, оскільки договором прямо передбачене право припинити дію договору у зв`язку з форс-мажорними обставинами, які тривають понад дев`яносто днів, в односторонньому порядку та беручи до уваги належне повідомлення Товариством Фізичну особу-підприємця Тернового І.В. про дане припинення, суд дійшов висновку, що договір суборенди №КА/ССО/А3-08/ТД від 25.06.2020 є припиненим з 21.06.2022.

Рішенням Господарського суду міста Києва №910/9164/22 від 16.02.2023 зобов`язано ФОП Тернового І.В. надати Товариству доступ до приміщення (№А3-08/ТД на третьому поверсі будівлі за адресою: м. Київ, вул. Вадима Гетьмана, буд. 6 (літери А, А') площею 237,61 кв. м) для звільнення його від власного майна. В іншій частині позову відмовлено.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 13.09.2024 рішення Господарського суду міста Києва від 16.02.2023 у справі №910/9164/22 скасоване в частині вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «ДОКЛАБ» про зобов`язання фізичної особи-підприємця Тернового Ігоря Віталійовича надати Товариству з обмеженою відповідальністю «ДОКЛАБ» доступ до приміщення для звільнення його від власного майна і закрито провадження у справі у цій частині на підставі пункту 2 ч. 1 ст. 231 ГПК.

В решті рішення Господарського суду міста Києва від 16.02.2023 у справі №910/9164/22 залишено без змін.

Під час розгляду справи №910/9164/22 судом встановлено, що доступ до приміщення в нежитловій будівлі за адресою: м. Київ, вул. Вадима Гетьмана, буд. 6 (літери А, А') обмежено - опломбоване та повішені ланцюги на вхідних дверях. Згідно з висновком Івано-Франківської Торгово-промислової палати про настання істотної зміни обставин №Ф-455/09 від 08.09.2022 засвідчено настання істотної зміни обставин, що складається з сукупності негативних факторів, обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин), які впливають на виконання ТОВ «Доклаб» своїх зобов`язань за договором суборенди №КА/ССО/А3-08/ТД від 25.06.2020.

Відповідно до частини 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Так, преюдиційні факти є обов`язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв`язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акту, який набрав законної сили.

З урахуванням правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у п. 32 постанови Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2018 у справі № 917/1345/17 (провадження № 12-144гс18), преюдиціальне значення у справі надається обставинам, встановленим судовими рішеннями, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдицію утворюють виключно ті обставини, які безпосередньо досліджувались і встановлювались судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення. Преюдиціальні факти відрізняються від оцінки іншим судом обставин справи.

Суд зазначає, що повномасштабна військова агресія російської федерації проти України, введення воєнного стану в України, ракетні удари російських військ по Києву, не залежали від волі позивача та відповідача, мають надзвичайний характер, є невідворотними, та, як було доведено вище, унеможливлювали використання відповідачем орендованого приміщення відповідно до умов договору у період з 24.02.2022.

З огляду на встановлені вище обставини, які унеможливлювали використання відповідачем орендованого приміщення і за які він не відповідав, суд вважає обгрунтованими та підтвердженими більш вірогідними доказами доводи відповідача про те, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Доклаб» підлягає звільненню за весь час неможливості використання орендованого майна.

Враховуючи наведене, безпідставним є нарахування 121 425,36 грн - заборгованості за експлуатаційні послуги та 41 622,17 грн - заборгованості за комунальні послуги за період з березня 2022 року по червень 2022 року.

Частинами 1 та 2 статті 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (ч. 3 ст. 13 ГПК України).

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному та повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, 23.10.2019 у справі №917/1307/18, 18.11.2019 у справі №902/761/18, 04.12.2019 у справі №917/2101/17 та 25.06.2020 у справі №924/233/18).

Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц.

Такий підхід також узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини, Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі «Дж.К. та інші проти Швеції» суд наголосив, що у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування «поза розумним сумнівом («beyond reasonable doubt»). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту. Скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей». Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри.

Враховуючи наведене, суд не вбачає правових підстав надати судовий захист Фізичній особі-підприємцю Терновому І.В. та відмовляє у позові про стягнення заборгованості у розмірі 163 047,53 грн.

Згідно ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись статтями 74, 76-80, 86, 129, 236-242, 252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,

ВИРІШИВ:

1. В позові відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене у строки та порядку, встановленому розділом ІV ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано 02.09.2024.

Суддя Наталія ЯГІЧЕВА