Постанова

від 21.01.2025 по справі 910/7994/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" січня 2025 р. Справа№ 910/7994/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко А.І.

суддів: Михальської Ю.Б.

Коробенка Г.П.

розглянувши у письмовому провадженні без виклику та повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Тернового Ігоря Віталійовича

на рішення Господарського суду міста Києва

від 02.09.2024 (повний текст складено 02.09.2024)

у справі № 910/7994/24 (суддя Наталія Ягічева)

за позовом Фізичної особи-підприємця Тернового Ігоря Віталійовича

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДОКЛАБ»

про стягнення 163 047,53 грн,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2024 року Фізична особа-підприємець Терновий Ігор Віталійович звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Доклаб» про стягнення 163 047,53 грн, з яких: 121 425,36 грн - заборгованість зі сплати за експлуатаційні послуги, 41 622,17 грн - заборгованість за споживання комунальних послуг.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що всупереч взятим на себе зобов`язанням за договором суборенди №КА/ССО/АЗ-08/ТД від 25.06.2020 відповідач в обумовлений строк не здійснив оплату наданих послуг, у зв`язку з чим виникла заборгованість за експлуатаційні та комунальні послуги.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та його мотиви

Рішенням Господарського суду міста Києва від 02.09.2024 у справі №910/7994/24 в позові відмовлено повністю.

Рішення суду першої інстанції, з врахуванням частини 6 статті 762 Цивільного кодексу України, мотивовано тим, що відповідач довів неможливість використання ним орендованого приміщення відповідно до умов договору у період з 24.02.2022 більш вірогідними доказами, а тому Товариство з обмеженою відповідальністю «Доклаб» підлягає звільненню за весь час неможливості використання орендованого майна.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги, письмових пояснень та узагальнення їх доводів

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, просить скасувати повністю рішення Господарського суду міста Києва від 02.09.2024 року у справі № 910/7994/24 та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач зазначає, що у спірних правовідносинах між позивачем та відповідачем предметом є невиконання відповідачем зобов`язань, взятих ним на себе саме відповідно до договору суборенди, умовами якого виникнення у сторін прав та обов`язків визначений моментом передачі приміщення за актом приймання-передачі приміщення. Тобто, з 30.06.2020 відповідач розпочав фактичну реалізацію свого права користування приміщенням прийнятим ним за актом та фактично розпочався відлік строку періодичних платежів за договором суборенди, а підставою для сплати відповідачем платежів за договором суборенди є саме зобов`язальні положення договору та факт користування відповідачем приміщенням, а не вручення відповідачу первинних документів, як на те вказує суд першої інстанції.

Крім того, апелянт вважає, що висновок Івано-Франківської торгово-промислової палати про настання істотної зміни обставин № Ф-455/09 від 08.09.2022 не є документом, який підтверджує існування для відповідача форс-мажорних обставин як такий що не відповідає нормам законодавства, оскільки з огляду на положення статті 141 Закону України висновок ТПП та сертифікат ТПП є відмінними один від одного документами. На відміну від сертифікату ТПП, висновок ТПП про настання істотної зміни обставин прямо не передбачений Законом про ТПП, має лише консультативний характер та складений на підставі наданих замовником документів на платній основі.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу та заперечень проти пояснень відповідача

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач зазначив, що викладені в апеляційній скарзі доводи ніяким чином не спростовують законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, у зв`язку із чим просить відмовити у задоволені апеляційної скарги та залишити без змін рішення суду першої інстанції у справі №910/7994/24.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Відповідно до Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.09.2024 апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Тищенко А.І., суддів: Михальської Ю.Б., Коробенка Г.П.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.09.2024 витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/7994/24. Відкладено вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги Фізичної особи-підприємця Тернового Ігоря Віталійовича на рішення Господарського суду міста Києва від 02.09.2024 у справі №910/7994/24 до надходження матеріалів справи з Господарського суду міста Києва.

03.10.2024 на адресу Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №910/7994/24.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.10.2024 апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Тернового Ігоря Віталійовича на рішення Господарського суду міста Києва від 02.09.2024 у справі №910/7994/24; роз`яснено учасникам, що апеляційна скарга буде розглянута без повідомлення учасників справи; учасникам справи встановлено строк для подання відзивів, заперечень на апеляційну скаргу та інших заяв/клопотань протягом 10 днів з моменту отримання даної ухвали.

Частиною 10 статті 270 ГПК України визначено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 13 ст. 8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

За правилами п. 1 ч. 5 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України, для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Обставини справи встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Як підтверджено матеріалами справи, 25.06.2020 між Фізичною особою-підприємцем Терновим Ігорем Віталійовичем (орендар) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ДОКЛАБ» (суборендар) укладено договір суборенди №КА/ССО/А3-08/ТД (далі - договір), відповідно до п. 1.1 якого орендар зобов`язується передати, а суборендар прийняти у строкове платне користування приміщення, розташоване в нежитловій будівлі за адресою: м. Київ, вул. Вадима Гетьмана, буд. 6 (літери А, А') та сплачувати плату за суборенду приміщення, а також інші платежі, передбачені договором.

Строк суборенди починає перебіг з моменту передачі приміщення суборендарю (п. 2.2. договору).

Відповідно до п. 8.1. договору приміщення передається суборендарю на підставі акта приймання-передачі приміщення, що підписується уповноваженими представниками обох сторін, після чого акт стає невід`ємною частиною цього договору.

30.06.2020 сторони договору підписали акт приймання-передачі приміщення за договором суборенди №КА/ССО/А3-08/ТД від 25.06.2020, відповідно до якого орендар передав, а суборендар прийняв у строкове платне користування приміщення №А3-08/ТД на третьому поверсі будівлі за адресою: м. Київ, вул. Вадима Гетьмана, буд. 6 (літери А, А') площею 237,61 кв. м.

Договір суборенди вступає в силу з моменту його підписання обома сторонами і діє протягом строку суборенди приміщення, вказаного в додатку 1, а в частині зобов`язань фінансового характеру (щодо здійснення платежів і розрахунків) - до моменту їх повного виконання (п.2.1 договору).

Повернення приміщення підтверджується актом приймання-передачі (повернення) приміщення, що підписується уповноваженими представниками обох сторін, після чого акт стає невід`ємною частиною цього договору. Якщо суборендар без поважної причини не забезпечує присутність свого представника для підписання акта приймання-передачі (повернення) приміщення, орендар має право направити суборендарю повідомлення з вимогою забезпечити підписання такого акта. П`ятий календарний день з дня направлення суборендарю повідомлення вважатиметься датою підписання суборендарем акта приймання-передачі (повернення) приміщення за цим договором (п. 8.5 договору).

Акт приймання-передачі (повернення) приміщення за договором №КА/ССО/А3-08/ТД від 25.06.2020 направлений орендарю 22.07.2022, тому враховуючи п.8.5 договору він вважається підписаним останнім 27.07.2022, про що встановлено у рішенні Господарського суду міста Києва під час розгляду справи №910/9164/22.

Згідно п. 9 додатку 1 від 25.06.2020 до договору суборенди №КА/ССО/А3-08/ТД від 25.06.2020 гарантійний платіж за цим договором встановлюється в сумі орендної плати та плати за експлуатаційні витрати за повний останній місяць суборенди та складає 92221,19 грн, що на дату підписання договору становить еквівалент 3450,10 доларів США.

Як свідчать матеріали справи, 07.07.2020 відповідач сплатив суму гарантійного платежу (що включає оплату суборенди приміщення та експлуатаційних послуг за повний останній місяць) у розмірі 92221, 19 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №343 від 07.07.2020.

За умовами розділу 3 договору №КА/ССО/А3-08/ТД плата за суборенду приміщення складається з наступних платежів: суборендна плата, порядок нарахування якої визначено у розділі 4 договору; плата за Експлуатаційні послуги, порядок нарахування якої визначено у розділі 5 договору; витрати на забезпечення суборендованої площі та площ загального користування комунальними послугами, порядок нарахування якої визначено у розділі 6 договору. Суборендар зобов`язаний здійснювати платежі не пізніше дат, вказаних у цьому договорі, незалежно від факту отримання суборендарем відповідних рахунків (у випадку відсутності рахунку, підставою для оплати є цей договір). Усі платежі здійснюються суборендарем шляхом перерахування грошових коштів (у національні валюті) на банківський рахунок орендаря. Датою платежу є дата зарахування грошових коштів на банківський рахунок орендаря. Кожна сторона цього договору оплачує власні банківські витрати. суборендар не має права в односторонньому порядку зменшувати плату за суборенду приміщення або не сплачувати її чи інші платежі, та не має права в односторонньому порядку задовольняти претензії до орендаря за рахунок належних з нього (суборендаря) платежів.

Згідно розділу 5 договору суборендар зобов`язаний щомісяця сплачувати орендарю плату за експлуатаційні послуги задля забезпечення функціонування будівлі загалом і приміщення зокрема. Порядок обчислення та розмір плати за експлуатаційні послуги визначені у додатку 1. Плата за Експлуатаційні послуги за повний другий місяць суборенди сплачується суборендарем до 07.07.2020. Плата за Експлуатаційні послуги за всі наступні місяці суборенди сплачується суборендарем щомісяця до 25 (двадцять п`ятого) числа кожного місяця, який передує місяцю, за який має здійснюватися оплата. Рахунки виставляються орендарем з першого по п`яте число місяця, який передує місяцю, за який має здійснюватися оплата. Дострокова сплата плати за Експлуатаційні послуги (за майбутні періоди) може здійснюватися виключно за взаємною згодою Сторін, викладеною у формі додаткової угоди до цього договору або шляхом виставлення окремого рахунку на таку оплату. Орендар вказує суми для сплати плати за Експлуатаційні послуги за відповідний період у рахунках на сплату орендної плати за відповідний період. Сплата плати за Експлуатаційні послуга за неповні місяці строку суборенди розраховується пропорційно до кількості днів у такому неповному місяці в порядку, передбаченому додатком 1.

За умовами п.6.1 договору суборендар зобов`язаний окремо щомісячно сплачувати орендарю витрати на забезпечення суборендованої площі та площ загального користування комунальними послугами. Плата за спожиті комунальні послуги здійснюється суборендарем щомісяця протягом п`яти календарних днів після виставлення орендарем рахунку. Оплата за спожиті комунальні послуги, а саме: за електропостачання, водопостачання і водовідведення, теплопостачання (опалення) визначається на підставі показників лічильників, а у випадку відсутності лічильників - пропорційно суборендованої площі, яка передана суборендарю по відношенню до суми загальної площі всіх приміщень будівлі, які передані в суборенду.

Звертаючись з позовом до суду, позивач зазначає, що у відповідача за період з березня 2022 року по червень 2022 року існує заборгованість за експлуатаційні послуги в розмірі 121 425,36 грн та 41 622,17 грн заборгованість за комунальні послуги.

Відповідач, заперечуючи проти позову, у відзиві зазначив, що не використовував приміщення за його призначенням, не мав доступу до нього у зв`язку із умисними діями орендаря. Строк (термін) виконання зобов`язання з оплати нерозривно пов`язаний з виставленням орендарем та отриманням суборендарем рахунку на оплату, проте рахунки відповідач не отримував, матеріали справи не містять доказів їх направлення ТОВ «Доклаб» та будь-яких інших доказів наявності заборгованості у відповідача.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Імперативними приписами статті 269 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Відповідно до абзацу 2 частини 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Згідно зі статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до статті 774 Цивільного кодексу України передання наймачем речі у володіння та користування іншій особі (піднайм) можливе лише за згодою наймодавця, якщо інше не встановлено договором або законом. Строк договору піднайму не може перевищувати строку договору найму. До договору піднайму застосовуються положення про договір найму.

Частиною 1 статтею 759 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно з частиною 1 статті 765 Цивільного кодексу України наймодавець зобов`язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк, встановлений договором найму.

Передача приміщення в орендне використання орендарю та їх повернення по закінченню строку оренди оформлюється на підставі акту прийому-передачі за підписами уповноважених представників сторін, який є невід`ємною частиною даного договору.

Вище було встановлено, що за актом приймання-передачі приміщення за договором суборенди №КА/ССО/А3-08/ТД від 25.06.2020 орендар передав, а суборендар прийняв у строкове платне користування приміщення №А3-08/ТД на третьому поверсі будівлі за адресою: м. Київ, вул. Вадима Гетьмана, буд. 6 (літери А, А') площею 237,61 кв.м.

За твердженням позивача, за період з березня 2022 року по червень 2022 року у відповідача виникла заборгованість за експлуатаційні послуги (п. 5.1. договору) в розмірі 121 425,36 грн та заборгованість за комунальні послуги (п. 6.1. договору) у розмірі 41 622,17 грн.

На підтвердження своїх позовних вимог, Фізична особа-підприємець Терновий Ігор Віталійович подав рахунки на оплату №36 від 22.04.2022 на суму 30585,01 грн, № №38 від 04.05.2022 на суму 30585,01 грн, № 41 від 13.05.2022 на суму 30585,01 грн, №13 від 01.02.2022 на суму 29670, 33 грн, № 32 від 30.04.2022 на суму 36192, 34 грн, № 49 від 31.05.2022 на суму 3120,43 грн, № 62 від 30.06.2022 на суму 2309,40 грн.

За умовами пункту 5.1. договору плата за Експлуатаційні послуги за всі наступні місяці суборенди сплачується суборендарем щомісяця до 25 (двадцять п`ятого) числа кожного місяця, який передує місяцю, за який має здійснюватися оплата. Рахунки виставляються орендарем з першого по п`яте число місяця, який передує місяцю, за який має здійснюватися оплата.

Пунктом 6.1. договору передбачено, зокрема, що плата за спожиті комунальні послуги здійснюється суборендарем щомісяця протягом п`яти календарних днів після виставлення орендарем рахунку.

Водночас, матеріали справи не містять доказів направлення позивачем на адресу відповідача означених вище рахунків на оплату експлуатаційних та комунальних послуг.

Крім того, заперечуючи проти задоволення позовних вимог відповідач посилається на те, що: - починаючи із 24 лютого 2022 року, він не міг і не використовував приміщення за його призначенням; - він не мав (і досі не має) доступу до приміщення у зв`язку із умисними діями орендаря; - позивач не заперечував настання обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин); - Торгово-промислова палата України у своєму висновку №Ф-455/09 підтвердила настання сукупності негативних факторів, обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин), які впливають на виконання ТОВ «ДОКЛАВ» своїх зобов`язань за договором; - з 21.06.2022 договір є припиненим; а отже, в силу положень частини 6 статті 762 Цивільного кодексу України, відповідач звільняється від плати за весь час, протягом якого приміщення не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

Особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили (стаття 617 Цивільного кодексу України).

Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів (частина 2 стаття 218 Господарського кодексу України).

24 лютого 2022 року у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України Указом Президента України № 64/2022 уведено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який на час розгляду справи не скасований. Воєнний стан це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень. У зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30 34, 38, 39, 41, 44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб у межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану».

28 лютого 2022 року Торгово-промислова палата України на підставі ст.ст. 14, 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" від 02.12.1997 №671/97-ВР, Статуту ТПП України засвідчила форс - мажорні обставини (обставин непереборної сили): військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану з 24.02.2022 року відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 року №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні". Враховуючи викладене, Торгово-промислова палата України підтверджує, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для об`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких настало згідно з умовами договору (контракту, угоди тощо) обов`язків згідно із законодавчими чи іншими нормативними актами виконання відповідно яких стало неможливим у встановлений термін внаслідок таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

З матеріалів справи вбачається, що листом №202200301 від 01.03.2022 відповідач повідомив ФОП Тернового І.В. про настання для нього форс-мажорних обставин, у зв`язку з чим орендоване приміщення не може використовуватися за його призначенням, а саме для розміщення офісу та роботи працівників через наявну пряму загрозу їхньому життю та здоров`ю. У означеному листі просив зупинити з 01 березня 2022 року нарахування орендної (суборендної) плати та послуги до закінчення воєнних дій.

За умовами укладеного між сторонами договору:

- сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання договору у випадку дії форс-мажорних обставин, настання яких не залежить від сторін і безпосередньо впливає на можливість виконання договору (п. 18.1);

- форс-мажорні обставини включають, зокрема, але не виключно, стихійні лиха, війни, збройні конфлікти, антитерористичні операції, епідемії, кібератаки, страйки, повстання, акти тероризму, авіакатастрофи, масові безпорядки, пожежі, повені, археологічні розкопки, суттєва зміна законодавства щодо орендних відносин, рішення органів державної влади (п. 18.2.);

- сторона, яка зазнала дії форс-мажорних обставин, негайно повідомляє іншу сторону у письмовій формі про початок та припинення дії таких обставин (п. 18.3.);

- потерпіла від форс-мажорної обставини сторона підтверджує наслідки такої обставини відповідно до чинного законодавства, зокрема, шляхом надання сертифікату/висновку Торгово-промислової палати України (п. 18.4.);

- у випадку дії форс-мажорних обставин, виконання зобов`язань за цим договором може бути повністю або частково призупинене на строк дії таких обставин (п. 18.5.);

- якщо форс-мажорні обставини тривають понад дев`яносто календарних днів, кожна сторона має право припинити договір шляхом надіслання іншій стороні письмового повідомлення не менше ніж за десять календарних днів до очікуваної дати дострокового припинення договору (п. 18.6.);

- потерпіла від форс-мажорної обставини сторона підтверджує наслідки такої обставини відповідно до чинного законодавства, зокрема, шляхом надання сертифікату/висновку Торгово-промислової палати України (п.18.4.).

Так, на підтвердження форс-мажорних обставин щодо неможливості використання орендованого приміщення до матеріалів справи надано висновок Івано-Франківської Торгово-промислової палати про настання істотної зміни обставин №Ф-455/09 від 08.09.2022, яким Торгово-промислова палата України засвідчила відповідачу форс-мажорні обставини: військова агресія російської федерації проти України, що стала підставою введення воєнного стану, щодо обов`язку використовувати приміщення за укладеним з позивачем договором суборенди №КА/ССО/А3-08/ТД від 25.06.2020.

В означеному висновку зазначено, що у зв`язку з веденням активних бойових дій в м. Києві, враховуючи реальну небезпеку пересування містом та відвідування офісу 24 лютого 2022 року ТОВ «ДОКЛАБ» своїм наказом №1 запровадило дистанційну роботу на підприємстві до закінчення воєнного стану в Україні. Зазначені у документах ТОВ факти свідчать про істотну зміну обставин, яку не могли передбачити сторони договору і яка безпосередньо впливає на виконання суборендарем договору та призвели до неможливості використання предмета суборенди у відповідності до умов договору суборенди №КА/ССО/А3-08/ТД від 25.06.2020 та господарської діяльності товариства і є істотною та непідконтрольною йому, оскільки якби ці обставини можливо було передбачити, сторони не укладали б цей договір або уклали б його на інших умовах.

Згідно із частиною 4 статті 14 Цивільного кодексу України особа може бути звільнена від цивільного обов`язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства.

Відповідно до частини 6 статті 762 Цивільного кодексу України наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

За висновками Великої Палати Верховного Суду щодо застосування частини 6 статті 762 Цивільного кодексу України, викладеної в пунктах 6.8-6.10 постанови від 08.05.2018 у справі № 910/7495/16:

- наведена норма права визначає в якості підстави звільнення від зобов`язання сплатити орендну плату об`єктивну безпосередню неможливість використовувати передане у найм майно (бути допущеним до приміщення, знаходитись у ньому, зберігати у приміщенні речі тощо) через обставини, за які орендар не відповідає;

- обставини, зазначені у нормі частини 6 статті 762 Цивільного кодексу України, повністю не охоплюються поняттям форс-мажорних обставин, адже на відміну від останніх, ознаками яких є їх об`єктивна та абсолютна дія, а також непередбачуваність, перші можуть бути спричинені, зокрема, й безпосередньо вольовою дією орендодавця, тобто обставини згідно з частиною 6 статті 762 Цивільного кодексу України можуть включати обставини непереборної сили та випадку, втім не обмежуються ними;

- відсутність у частині 6 статті 762 Цивільного кодексу України вичерпного переліку обставин, які унеможливлюють використання орендарем майна, підстав виникнення таких обставин, засобів їх підтвердження свідчить про те, що підставою для застосування цієї норми є встановлення факту неможливості використання орендарем майна з незалежних від нього причин на загальних підставах, визначених процесуальним законодавством.

Верховний Суд у пунктах 5.9-5.11 постанови від 12.04.2023 у справі №910/14244/20 зазначив, що: «для застосування частини шостої статті 762 Цивільного кодексу України та звільнення наймача від плати за користування орендованим майном визначальною умовою такого звільнення є наявність обставин, за які орендар не відповідає.

Тобто, наймач повинен довести обставини, які свідчать про те, що майно не використовувалося або не могло бути використане, і він не відповідає за ці обставини.

У такий спосіб підставою звільнення від зобов`язання сплачувати орендну плату ця норма визначає, зокрема, об`єктивну неможливість використовувати передане в оренду майно (бути допущеним до приміщення, знаходитись у ньому, зберігати у приміщенні речі тощо) через обставини, за які орендар не відповідає.

При оцінці таких обставин презюмується незмінність умов господарювання (користування майном) чи стану об`єкта оренди, а орендар повинен подати докази наявності тих обставин, на які він посилається в обґрунтування своїх вимог, а також довести, що ці обставини виникли з незалежних від нього причин, зокрема, внаслідок зміни кон`юнктури на ринку товарів, робіт, послуг, з вини орендодавця, через дію непереборної сили тощо.

Якщо орендар з незалежних від нього обставин протягом певного часу був повністю позбавлений можливості користуватися орендованим майном, то на підставі наведеної правової норми він вправі порушувати питання про повне звільнення його від внесення орендної плати (аналогічна правова позиція щодо застосування норм частини 6 статті 762 Цивільного кодексу України викладена у постановах Верховного Суду у справах №914/1248/18, № 914/2264/17, № 910/13158/20, № 911/3067/20, № 911/654/21).

Таким чином, звільнення від сплати орендної плати є істотним втручанням у правовідносини сторін договору, а тому може застосовуватись за виключних обставин, наприклад, відсутності доступу до найманого приміщення, неможливості орендаря перебування в ньому та зберігання речей тощо.».

Відповідач стверджує, що він не користувався об`єктом оренди з 24.02.2022 через наявність форс-мажорних обставин - введення на території України воєнного стану.

Відповідно до статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно (ч.1).

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо (ч.2).

За висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 25.01.2022 у справі №904/3886/21, форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер, а зацікавленій стороні необхідно довести (1) факт їх виникнення; (2) те, що обставини є форс-мажорними (3) для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд й у постанові від 16.07.2019 в справі № 917/1053/18, зазначивши, що лише посилання сторони у справі на наявність обставин непереборної сили та надання підтверджуючих доказів не може вважатися безумовним доведенням відповідних обставин, яке не потребує оцінки суду. Саме суд повинен на підставі наявних у матеріалах доказів встановити, чи дійсно такі обставини, на які посилається сторона, є надзвичайними і невідворотними, що об`єктивно унеможливили належне виконання стороною свого обов`язку.

За загальним правилом, неможливість виконати зобов`язання внаслідок дії обставин непереборної сили відповідно до вимог законодавства є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання (частина 1 статті 617 Цивільного кодексу України).

Згідно з пунктом 22.2. договору будь-які повідомлення відповідно до цього договору оформлюються в письмовій формі і вважаються наданими належним чином сторонами одна одній одним з наступних способів: персональним врученням стороні, що є адресатом, або рекомендованим листом, із підтвердженням факту отримання.

Вище зазначалось, що відповідач своїм листом №202200301 від 01.03.2022 повідомив ФОП Тернового І.В. про настання для нього форс-мажорних обставин. Належні докази надіслання позивачу вказаного листа містяться в матеріалах справи.

На підтвердження форс-мажорних обставин щодо неможливості використання орендованого приміщення до матеріалів справи надано висновок Івано-Франківської Торгово-промислової палати про настання істотної зміни обставин №Ф-455/09 від 08.09.2022.

Момент часу, коли повідомлення фактично одержане адресатом, вважатиметься моментом доставки такого повідомлення; у випадку, коли надіслане на зазначену в цьому пункті адресу повідомлення повертається до сторони, що належним чином вислала таке повідомлення в зв`язку із неотриманням такого повідомлення стороною, якій призначалось таке повідомлення - моментом доставки вважатиметься дата відправлення повідомлення (п. 22.3. договору).

Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309 «Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією», було визначено перелік населених пунктів, на території яких було ведення активних бойових дій. Відповідно до п. 2.11 вказаного наказу вся територія міста Києва з 24.02.2022 по 30.04.2022 була визначена територією активних бойових дій.

Суд вважає загальновідомими обставини того, що повномасштабна військова агресія російської федерації проти України, введення воєнного стану в України, ракетні удари російських військ по Києву, - спричинили дестабілізацію в усіх сферах життєдіяльності країни, і відповідно, сферах господарювання, що слід враховувати у будь-яких обставинах, вказані обставини мають надзвичайний характер, є невідворотними, та, як було доведено вище, унеможливлювали використання відповідачем орендованого приміщення відповідно до умов договору.

Настання обставин, що не залежали від волі відповідача та унеможливили використання ним орендованого приміщення підтверджено матеріалами справи.

Позивачем не доведено належними та допустимими доказами фактичного користування суборендарем орендованого приміщення за спірний період.

Окрім того, судом встановлено, що у вересні 2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ДОКЛАБ» зверталось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою, у якій просило визнати договір суборенди №КА/ССО/А3-08/ТД від 25.06.2020 між Товариством та Фізичною особою-підприємцем Терновим Ігорем Віталійовичем припиненим з 21.06.2022 та зобов`язати ФОП Тернового І.В. надати Товариству доступ до приміщення для звільнення його від власного майна.

Під час розгляду справи №910/9164/22 судом встановлено, оскільки договором прямо передбачене право припинити дію договору у зв`язку з форс-мажорними обставинами, які тривають понад дев`яносто днів, в односторонньому порядку та беручи до уваги належне повідомлення Товариством Фізичну особу-підприємця Тернового І.В. про дане припинення, суд дійшов висновку, що договір суборенди №КА/ССО/А3-08/ТД від 25.06.2020 є припиненим з 21.06.2022.

Рішенням Господарського суду міста Києва №910/9164/22 від 16.02.2023 зобов`язано ФОП Тернового І.В. надати Товариству доступ до приміщення (№А3-08/ТД на третьому поверсі будівлі за адресою: м. Київ, вул. Вадима Гетьмана, буд. 6 (літери А, А') площею 237,61 кв. м) для звільнення його від власного майна. В іншій частині позову відмовлено.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 13.09.2024 рішення Господарського суду міста Києва від 16.02.2023 у справі №910/9164/22 скасоване в частині вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «ДОКЛАБ» про зобов`язання фізичної особи-підприємця Тернового Ігоря Віталійовича надати Товариству з обмеженою відповідальністю «ДОКЛАБ» доступ до приміщення для звільнення його від власного майна і закрито провадження у справі у цій частині на підставі пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України.

В решті рішення Господарського суду міста Києва від 16.02.2023 у справі №910/9164/22 залишено без змін.

Під час розгляду справи №910/9164/22 судом встановлено, що доступ до приміщення в нежитловій будівлі за адресою: м. Київ, вул. Вадима Гетьмана, буд. 6 (літери А, А') обмежено - опломбоване та повішені ланцюги на вхідних дверях. Згідно з висновком Івано-Франківської Торгово-промислової палати про настання істотної зміни обставин №Ф-455/09 від 08.09.2022 засвідчено настання істотної зміни обставин, що складається з сукупності негативних факторів, обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин), які впливають на виконання ТОВ «Доклаб» своїх зобов`язань за договором суборенди №КА/ССО/А3-08/ТД від 25.06.2020.

Відповідно до частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Так, преюдиційні факти є обов`язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв`язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акту, який набрав законної сили.

З урахуванням правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у п. 32 постанови Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2018 у справі № 917/1345/17 (провадження № 12-144гс18), преюдиціальне значення у справі надається обставинам, встановленим судовими рішеннями, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдицію утворюють виключно ті обставини, які безпосередньо досліджувались і встановлювались судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення. Преюдиціальні факти відрізняються від оцінки іншим судом обставин справи.

Вищевстановленим підтверджуються доводи відповідача про неможливість використання ним орендованого приміщення відповідно до умов договору у період з 24.02.2022 та до моменту його припинення - 21.06.2022.

Відтак є обґрунтованими та підтвердженими більш вірогідними доказами доводи відповідача про те, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Доклаб» підлягає звільненню від здійснення передбачених пунктами 5.1. та 6.1. договору плат за весь час неможливості використання орендованого майна.

Доводи апелянта про те, що висновок Івано-Франківської торгово-промислової палати про настання істотної зміни обставин № Ф-455/09 від 08.09.2022 не є документом, який підтверджує існування для відповідача форс-мажорних обставин як такий що не відповідає нормам законодавства, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки умовами пункту 18.4. договору сторони узгодили можливість підтвердження форс-мажорної обставини шляхом надання сертифікату/висновку Торгово-промислової палати України.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному та повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Колегія суддів також зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розцінюватись як вимога детально відповідати на кожний аргумент апеляційної скарги (рішення ЄСПЛ у справі Трофимчук проти України, № 4241/03, від 28.10.2010 р.).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Апелянтом належними та допустимими доказами не доведено суду факту порушення або невизнання відповідачами його прав або охоронюваних законом інтересів, а, отже, місцевий господарський суд дійшов правомірного висновку, що позовні вимоги є безпідставними та не підлягають задоволенню.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд погоджується із висновками місцевого суду як законними, обґрунтованими обставинами й матеріалами справи, детальний аналіз яких, як і нормативне обґрунтування прийнятого судового рішення наведено місцевим судом, підстав для скасування його не знаходить. Доводи апелянта по суті його скарги в межах заявлених вимог, як безпідставні й необґрунтовані не заслуговують на увагу, оскільки не підтверджуються жодними доказами по справі й не спростовують викладених в судовому рішенні висновків.

Оцінюючи вищенаведені обставини, колегія приходить до висновку, що рішення Господарського суду міста Києва від 02.09.2024 у справі №910/7994/24 обґрунтоване, відповідає обставинам справи і чинному законодавству, а отже, підстав для його скасування не вбачається, у зв`язку з чим апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір за подання апеляційної скарги покладається на заявника - Фізичну особу-підприємця Тернового Ігоря Віталійовича.

Враховуючи вищевикладене та керуючись статтями 129, 269, 270, 273, пунктом 1 частини 1 статті 275, статтями 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Тернового Ігоря Віталійовича на рішення Господарського суду міста Києва від 02.09.2024 у справі №910/7994/24 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 02.09.2024 у справі №910/7994/24 залишити без змін.

Матеріали справи №910/7994/24 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, окрім випадків, передбачених статтею 287 Господарського процесуального кодексу України та у строки, встановлені статтею 288 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя А.І. Тищенко

Судді Ю.Б. Михальська

Г.П. Коробенко