Рішення

від 03.09.2024 по справі 910/5806/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

03.09.2024Справа № 910/5806/24Господарський суд міста Києва у складі судді І.О. Андреїшиної, розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін господарську справу

За позовом Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" (01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, 1-А, ідентифікаційний код 03327664)

до Приватного підприємства "Колібріс" (03148, м. Київ, вул. Гната Юри, 9, ідентифікаційний код 21452580)

про стягнення 216 752,45 грн,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного підприємства "Колібріс" про стягнення заборгованості за договором № 06519/5-11 від 30.03.1999 на послуги водопостачання та водовідведення у розмірі 216 752,45 грн за скид стічних вод без умов на скид стічних вод.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.05.2024 залишено позов без руху, встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви - 5 днів з дня вручення ухвали суду, у визначений спосіб.

21.05.2024 від позивача через відділ діловодства суду надійшли матеріали на виконання вимог ухвали суду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.05.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, ухвалено розгляд справи здійснювати у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

13.06.2024 через відділ діловодства суду відповідачем подано відзив на позову.

18.06.2024 через систему «Електронний суд» позивачем подано відповідь на відзив.

26.06.2024 через відділ діловодства сулу відповідачем подані заперечення на відповідь на відзив.

Відповідно до ч. 1 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10 розділу ІІІ Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (ч. 2 ст. 161 Господарського процесуального кодексу України).

Судом, також враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі "Смірнова проти України").

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України №1-5/45 від 25 січня 2006, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

30 березня 1999 року між Державним комунальним об`єднанням «Київводоканал», правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Київводоканал» (далі - позивач, постачальник або водоканал) та Приватним підприємством «Колібріс» (далі - споживач, абонент або відповідач) було укладено договір на послуги з водопостачання та водо відведення №06519/5-11 (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1. договору постачальник зобов`язується надавати абоненту послуги з постачання питної води та прийняти від абонента каналізаційні стоки, а абонент зобов`язується розрахуватися за вищезазначені послуги на умовах, які визначені цим договором та Правилами користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України, затвердженими наказом Держжитлокомунгоспу України від 01.07.1994 № 65, які втратили чинність 18.10.2008 у зв`язку із введенням в дію Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 № 190 (далі - Правила № 190).

Згідно з п. 1.4. Правил № 190 приймання стічних вод від підприємств, установ, організацій до системи централізованого водовідведення здійснюється відповідно до Правил приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затверджених наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України № 37 від 19.02.2002, а також місцевих правил приймання стічних вод підприємств у систему каналізації населеного пункту.

З метою запобігання порушенням у роботі мереж і споруд каналізації, підвищення ефективності роботи і безпеки їх експлуатації та забезпечення охорони навколишнього природного середовища від забруднення скидами стічних вод виконавчим органом Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) розпорядженням від 12.10.2011 № 1879 затверджені Правила приймання стічних вод абонентів у систему каналізації міста Києва (далі - Правила № 1879).

Відповідно до п. 1.2. Правил № 1879 ці правила поширюються на організації, установи, підприємства усіх форм власності та фізичних осіб-підприємців, що скидають всі види стічних вод у міську систему каналізації.

Правила № 1879 встановлюють вимоги до Абонентів, які скидають стічні води до міської каналізації, регламентують взаємні права та обов`язки Абонентів і Водоканалу, порядок визначення величини плати за скидання стічних вод у міську каналізацію, порядок контролю за виконанням цих Правил, відповідальність та засоби впливу за їх порушення (п. 1.5. Правил № 1879).

Згідно з п. 1.7. Правил № 1879 стічні води можуть бути прийняті у міську каналізацію, якщо мережі та споруди Абонента побудовані відповідно до проекту, розробленого згідно з виданими Водоканалом технічними умовами на приєднання до міської каналізації, прийняті в експлуатацію згідно з вимогами Державних будівельних норм, Абонентом одержані Умови на скид та укладений Договір на послуги водопостачання та водовідведення.

В пункті 2.4. та підпункті 3.3.1. пункту 3.3. Правил № 1879 регламентовано, що Абоненти зобов`язані отримати у Водоканалі Умови на скид.

Згідно з підпунктом 3.3.4. п. 3.3. Правил № 1879 умови на скид видаються на один рік.

Так, позивач у позовній заяві зазначає, що Приватного підприємства "Колібріс" в проміжок часу з 01.03.2019 по 23.02.2022 здійснювало скид стічних вод без умов на скид за адресою: вул. Курбаса Леся, буд.6, у м. Києві, що є порушенням п. 8.1 Правил №1879.

Відповідно до п. 8.1. Правил № 1879 Абонент не має права скидати стічні води без одержання Умов на скид. За скидання стічних вод без умов на скид або після закінчення строку їх дії Абонент сплачує в п`ятикратному розмірі тарифу на послугу з водовідведення за весь період їх відсутності.

Відповідно до вимог Правил № 1879 Абоненти сплачують у п`ятикратному розмірі тарифу за послуги водовідведення у випадках, визначених у абзацах 3-8 пункту 8.6 розділу 8 цих Правил (п. 7.10. Правил № 1879).

В абзаці 3 пункту 8.6. Правил № 1879 передбачено, що при порушенні цих Правил Водоканал має право розглядати весь обсяг стічних вод (за розрахунковий період) як такий, що перевищує договірний, і плата за його скидання встановлюється в п`ятикратному розмірі тарифу за водовідведення у разі відсутності у абонента умов на скид чи закінчення строку їх дії.

Так, позивач зазначає, в порушення Правил №1879, відповідач здійснює скид стічних вод без отримання умов на скид стічних вод.

Після виявлення факту порушення Правил №1879 позивачем було здійснено нарахування відповідачу плати за скид стічних вод без умов на скид за період з 01.03.2019 по 23.02.2022 у розмірі 216 752,45 грн.

На виконання вищезазначених норм та у зв`язку з невиконання відповідачем вимог Правил №1879 та неотримання умов на скид стічних вод, позивачем направлено на адресу відповідача лист-попередження від 23.09.2022 з розрахунком від 23.09.2022 ХЕ 15/ВУ-Ф-05/485-02-2022 на суму 216 752,45 грн. Лист-попередження з розрахунком отримані відповідачем 31.10.2022, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Судом встановлено, що відповідачем не сплачена заборгованість за скид стічних вод без умов на скид на суму 216 752,45 грн.

Таким чином, станом на дату звернення до суду із позовною заявою відповідачем не сплачені грошові кошти у розмірі 216 752,45 грн за скид стічних вод з об`єкту, розташованого за адресою: вул. Курбаса Леся, буд.6, у м. Києві, без умов на скид стічних вод.

Станом на дату звернення до суду із позовною заявою грошові кошти в розмірі 216 752,45 грн, що нараховані за скид стічних вод з об`єкту, розташованого за адресою: м. Київ, вул. Курбаса Леся, 6, без умов на скид стічних вод, відповідачем не сплачені.

За таких обставин, враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення плати за скид стічних вод в систему каналізації м. Києва без умов на скид стічних вод нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі в розмірі 216 752,45 грн.

Твердження відповідача про те, що долучені до відзиву технічні умови № 13039 на каналізування об`єкта є підставою для звільнення від відповідальності за скид стічних вод без умов на скид, суд визнає необґрунтованим, оскільки вказані технічні умови стосуються не об`єкту водовідведення вцілому, а в частині вирішенні питання щодо можливості підключення внутрішньо майданчикової каналізаційної мережі до каналізаційного колектора Д=500мм. Так, вказані технічні умови є виключно підставою для проектування і не дають права на проведення робіт по підключенню до міської каналізаційної мережі, тобто суть та зміст технічних умов полягає зазначенні певних параметрів та умов, яких абонент повинен дотримуватися для успішного виконання підключення до діючих мереж водопостачання і каналізації.

Вказані технічні умови не є дозволом на скид стічних вод без умов на скид. Зокрема, п. 3.3.2 Правил № 1879 визначає перелік документів необхідний для отримання Абонентом умов на скид, зокрема генплан Абонента у Масштабі 1:500 з нанесеною каналізаційною мережею, затверджений керівником Абонента та завірений печаткою з у двох примірниках. Проведення додаткових робіт, таких як реконструкція 2-х колодязів та приєднання внутрішньомайданчикової мережі до каналізаційного колектора є істотною зміною існуючої схеми водовідведення, що додатково свідчить про необхідність отримання умов на скид.

Отже, видача абоненту технічних умов на каналізування об`єкта жодним чином не звільняє такого абонента від обов`язку передбаченого Правилами № 1879 з отримання умов на скид.

Твердження відповідача про те, що ненадання до суду актів обстеження та актів зняття показань з приладів обліку по вищевказаному об`єкту унеможливлює перевірку судом правильності розрахунку стягуваної суми плати за скид стічних вод без умов на скид, суд визнає помилковими, оскільки за скидання стічних вод без Умов на скид або після закінчення строку їх дії Абонент сплачує в п`ятикратному розмірі тарифу на послугу з водовідведення за весь період їх відсутності. Таким чином, об`єм скинутих відповідачем каналізаційних стоків є безспірним.

Більше того, здійснення відповідачем повної оплати однократного розміру тарифу стічних вод свідчить про визнання відповідачем факту надання позивачем послуг з водовідведення стічних вод за період з 01.03.2019 по 23.02.2022 в об`ємі 5 065м3.

Щодо доводів відповідача про те, що строк позовної давності встановлений законом у 3 роки, сплинув для вимог які висуває позивач, судом відхиляються з огляду на наступне.

Так, відповідно ст. 257 Цивільного кодексу України передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно з положеннями ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до прийняття ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. ч. 3 та 4 ст. 267 Цивільного кодексу України).

Таким чином, при застосуванні позовної давності та наслідків її спливу (ст. 267 Цивільного кодексу України) необхідно досліджувати та встановлювати насамперед обставини про те, чи порушено право особи, про захист якого вона просить, і лише після цього - у випадку встановленого порушення, і наявності заяви сторони про застосування позовної давності - застосовувати позовну давність та наслідки її спливу.

Відповідно до частини другої статті 530 Цивільного кодексу України у випадку, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги.

Днем пред`явлення вимоги кредитором слід вважати день, у який боржник одержав надіслану йому вимогу.

З матеріалів вбачається, що після виявлення факту порушення Правил №1879 позивачем було здійснено нарахування відповідачу плати за скид стічних вод без Умов на скид за період з 01.03.2019 по 23.02.2022 загальну суму 216 752,45 грн.

На виконання вищезазначених норм та у зв`язку з невиконання відповідачем вимог правил № 1879 та неотримання умов на скид стічних вод, позивачем направлено на адресу відповідача лист-попередження від 23.09.2022 щодо сплати нарахувань за скид стічних вод без умов на скид стічних вод у розмір 216 752,45 грн з розрахунком від 23.09.2022 №15/ВУ-Ф-05/485-02-2022р, з проханням його оплатити в 10-денний термін з дня одержання.

Як вбачається з матеріалів справи, лист-попередженням з розрахунком отримано відповідачем 31.10.2022, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення, а тому відповідач повинен був його оплатити до 10.11.2022 включно.

Відтак строк позовної давності за вимогами про стягнення 216 752,45 грн почав свій перебіг 11.11.2022 та станом на день звернення позивача з даним позовом до суду (10.05.2024 року) не сплинув.

Судом також враховано приписи ч. 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, відповідно до яких під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжувались на строк дії такого карантину.

При цьому, пунктом 19 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України передбачено, що у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

Отже, даний позов заявлено в межах строку позовної давності, а тому підстави для застосування наслідків пропуску строку позовної давності відсутні.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із ч.2-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з приписами статей 78-79 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Будь-які подані учасниками процесу докази (в тому числі, зокрема, й стосовно інформації у мережі Інтернет) підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Що ж до належності доказів, то нею є спроможність відповідних фактичних даних містити інформацію стосовно обставин, які входять до предмета доказування з даної справи.

Надаючи оцінку доводам учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994р. Європейського суду з прав людини у справі «Руїс Торіха проти Іспанії»). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» (SERYAVINOTHERS v. UKRAINE) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі № 910/13407/17.

На підставі викладеного, враховуючи положення ст.129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 254 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Приватного підприємства "Колібріс" (03148, м. Київ, вул. Гната Юри, 9, ідентифікаційний код 21452580) на користь Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київвводоканал" (01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, 1-а, код ЄДРПОУ 03327667) 216 752 (двісті шістнадцять тисяч сімсот п`ятдесят дві) грн 45 коп. основного боргу за скид стічних вод без умов на скид стічних вод та витрат на сплату судового збору в розмірі 3 028 (три тисячі двадцять вісім) грн 00 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене у строки та порядку, встановленому розділом ІV ГПК України.

Повний текст рішення складено 03.09.2024

Суддя І.О. Андреїшина