Ухвала

від 10.06.2024 по справі 917/814/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

про закриття провадження у справі

м. Київ

10.06.2024Справа № 917/814/16 (910/908/23)За позовом Головного управління ДПС у Полтавській області

до Приватного акціонерного товариства "АвтоКрАз" (39631, Полтавська обл., м. Кременчук, вул. Київська, 62; ідентифікаційний код 05808735)

про стягнення податкового боргу у розмірі 64 255 550,25 грн.

в межах справи №917/814/16

За заявою Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України"

до Приватного акціонерного товариства "АвтоКраз"

про банкрутство

Суддя Яковенко А.В.

Секретар судового засідання Муханьков Ю.В.

Представники учасників провадження: згідно протоколу судового засідання

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

В провадженні Господарського суду м. Києва знаходиться справа №917/814/16 за заявою Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" до Приватного акціонерного товариства "АвтоКрАз" про банкрутство.

Головне управління ДПС у Полтавській області звернулося до Господарського суду міста Києва із позовом до Приватного акціонерного товариства "АвтоКрАз" про стягнення податкового боргу з рахунків платника податків у банках, що обслуговують такого платника податків у загальному розмірі 64 255 550,25 грн.

Відповідно до витягу з протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду, вказану позовну заяву передано для розгляду судді Яковенко А.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.03.2023 прийнято позовну заяву Головного управління ДПС у Полтавській області до Приватного акціонерного товариства "АвтоКрАз" про стягнення 64 255 550,25 грн. до розгляду в межах справи №917/814/16 про банкрутство Приватного акціонерного товариства "АвтоКраз"; позовну заяву ухвалено розглядати за правилами загального позовного провадження; відкрито провадження та призначено підготовче засідання на 12.04.2023.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.04.2023 відкладено підготовче засідання на 29.05.2023.

26.04.2023 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, за змістом якого просив суд частково відмовити в задоволенні позовних вимог.

29.05.2023 до канцелярії суду від позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.05.2023 відкладено підготовче засідання на 19.06.2023.

19.06.2023 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.06.2023 відкладено розгляд справи на 10.07.2023.

07.07.2023 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшла відповідь на відзив.

10.07.2023 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на заяву про уточнення позовних вимог.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.07.2023 закрито підготовче провадження у справі №917/814/16 (910/908/23); призначено справу №917/814/16 (910/908/23) до розгляду по суті на 14.08.2023.

13.07.2023 до канцелярії суду від відповідача надійшов відзив на заяву про уточнення позовних вимог.

07.08.2023 до Господарського суду міста Києва від розпорядника майна Приватного акціонерного товариства "АвтоКраз" арбітражного керуючого Кізленка Вадима Андрійовича надійшла заява про передачу справи для розгляду за правилами адміністративного судочинства.

08.08.2023 до канцелярії суду від позивача надійшло клопотання про повернення справи №917/814/16 (910/908/23) на стадію підготовчого провадження для надання заперечень на відзив на заяву про уточнення позовних вимог або для надання уточнень позовних вимог.

11.08.2023 до Господарського суду міста Києва від позивача та відповідача надійшли клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.08.2023 відкладено розгляд справи на 25.09.2023; зобов`язано Головне управління ДПС у Полтавській області та Приватне акціонерне товариство "АвтоКраз" надати суду у строк до 20.09.2023 письмові пояснення на заяву розпорядника майна Приватного акціонерного товариства "АвтоКраз" арбітражного керуючого Кізленка Вадима Андрійовича про передачу справи для розгляду за правилами адміністративного судочинства; зобов`язано Приватне акціонерне товариство "АвтоКраз" надати суду у строк до 20.09.2023 письмові пояснення на клопотання Головного управління ДПС у Полтавській області про повернення справи №917/814/16 (910/908/23) на стадію підготовчого провадження.

19.09.2023 до канцелярії суду від ПрАТ "АвтоКраз" надійшли письмові пояснення стосовно повернення справи №917/814/16 (910/908/23) на стадію підготовчого провадження, за змістом яких не заперечували щодо повернення на стадію підготовчого провадження.

20.09.2023 до Господарського суду міста Києва від Головне управління ДПС у Полтавській області надійшли заперечення на заяву розпорядника майна ПрАТ "АвтоКраз" про передачі справи №917/814/16 (910/908/23) для розгляду за правилами адміністративного судочинства.

25.09.2023 до канцелярії суду від ПрАТ "АвтоКраз" надійшли письмові пояснення стосовно повернення справи №917/814/16 (910/908/23) на стадію підготовчого провадження, за змістом яких не заперечували щодо повернення на стадію підготовчого провадження.

В судовому засіданні 25.09.2023 оголошено перерву до 04.10.2023.

В судове засідання 04.10.2023 представник позивача, заявивши клопотання про участь у справі в режимі відео конференції на зв`язок не вийшов, представник відповідача в судове засідання з`явився, надав пояснення по суті заявлених клопотань.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.10.2023 відкладено розгляд справи на 27.11.2023.

21.11.2023 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшло клопотання про на виконання вимог ухвали суду від 04.10.2023.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.12.2023 призначено розгляд справи на 05.02.2024.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.02.2024 відкладено розгляд справи на 18.03.2024.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.03.2024 відкладено розглядсправи на 15.04.2024.

12.04.2024 до Господарського суду міста Києва від сторін надійшли поясненя по справі на виконання ухвали суду від 18.03.2024.

Судове засідання, призначене на 15.04.2024, не відбулось у зв`язку з перебуванням судді Яковенко А.В. на лікарняному.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.05.2024 призначено розгляд справи на 20.05.2024.

09.05.2024 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.05.2024 відкладено розгляд справи на 10.06.2024.

10.06.2024 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшли додаткові пояснення, за змістом яких повідомив про часткову сплату податкового боргу.

В судове засідання 10.06.2024 представник позивача з`явилася в режимі відео конференції за допомогою власних технічних засобів.

Представник відповідача в судове засідання 10.06.2024 не з`явився, про причини неявки суд не повідомив.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про закриття провадження у даній справі, оскільки даний спір підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства, з огляду на наступне.

Спір у даній справі виник у зв`язку із не сплатою обов`язкових платежів Приватним акціонерним товариством «Автокраз» у зв`язку із чим податковий орган вимушений був звернутися до суду про стягнення податкового боргу.

Згідно із частиною першою статті 125 Конституції України судоустрій в Україні будується, зокрема, за принципом спеціалізації і визначається законом.

Метою запровадження цього засадничого принципу є більш глибокий і фаховий розгляд найбільш складних справ суддями, що мають відповідний досвід.

Спеціалізація є основним критерієм розподілу юрисдикцій і, власне, причиною створення судів різних юрисдикцій, бо нівелювання юрисдикційних критеріїв (у тому числі їх «змішування» в залежності від обставин конкретної справи, майнового стану особи, мети чи стадії її звернення до суду) призводить до розгляду однакових за своєю юридичною природою спорів різними судами, плутанини у визначенні належного суду, і, зрештою, - порушення принципів верховенства права і правової визначеності, що є прямим порушенням означеної вище норми Конституції України.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Поняття «суд, встановлений законом» включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання всіх правил юрисдикції та підсудності.

Необхідно зауважити, що правила визначення юрисдикції регламентуються виключно базовими процесуальними кодексами - ГПК України, ЦПК України, КАС України, а не будь-якими іншими кодифікованими актами, у тому числі з процедурних питань.

Головним критерієм розмежування адміністративної та господарської судових юрисдикцій є предмет спору та зміст спірних правовідносин.

При вирішенні питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду адміністративних і господарських справ недостатньо застосування виключно формального критерію - визначення суб`єктного складу спірних правовідносин. Визначальною ознакою для правильного вирішення спору є характер правовідносин, з яких виник спір. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин, а суб`єкт владних повноважень у цих правовідносинах реалізує свої владо-управлінські функції.

Відповідно до частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини, та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Приписами статей 2, 4 та 19 КАС України визначено завдання та основні засади адміністративного судочинства, зміст публічно-правового спору та справи, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів.

Публічно-правовим вважається, зокрема, спір, у якому сторони правовідносин виступають одна щодо іншої не як рівноправні та в якому одна зі сторін виконує публічно-владні управлінські функції й може вказувати або забороняти іншому учаснику правовідносин відповідну поведінку, давати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо.

Необхідною ознакою суб`єкта владних повноважень є здійснення ним публічно-владних управлінських функцій. Ці функції суб`єкт має виконувати саме в тих правовідносинах, у яких виник спір.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин. Тобто якщо спір виник у сфері публічно-правових відносин, це виключає розгляд справи в порядку господарського судочинства.

До компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до статті 1 ПК України цей Кодекс регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

У цих правовідносинах контролюючий орган здійснює владні управлінські функції, а тому є суб`єктом владних повноважень відповідно до пункту 14.1.241 статті 14 ПК України в значенні, визначеному КАС України.

Відповідно до пункту 14.1.7 статті 14 ПК України оскарження рішень контролюючих органів - оскарження платником податку податкового повідомлення-рішення про визначення сум грошового зобов`язання платника податків або будь-якого рішення контролюючого органу в порядку і строки, які встановлені цим Кодексом за процедурами адміністративного оскарження, або в судовому порядку.

Таким чином, особливості порядку та процедури розгляду податкових спорів у межах адміністративної юрисдикції, визначеної КАС України, регламентуються ПК України.

Водночас ГПК України визначає юрисдикцію та повноваження господарських судів, встановлює порядок здійснення судочинства у господарських судах (стаття 1 ГПК України). Справи, що відносяться до господарської юрисдикції наведені в статті 20 ГПК України, серед яких, зокрема, є справи про банкрутство як одна з категорії спорів, що підсудні господарським судам.

Так, у пункті 8 частини першої статті 20 ГПК України закріплена спеціальна юридична норма, відповідно до якої до справ, що належать до юрисдикції господарських судів, входять справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, зокрема:

- справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати;

- поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника,

- за винятком спорів про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов`язань (податкового боргу), визначених відповідно до ПК України, а також спорів про визнання недійсними правочинів за позовом контролюючого органу на виконання його повноважень, визначених ПК України.

Зазначена правова норма визначає вичерпний перелік спорів, що підсудні господарським судам у межах розгляду справ про банкрутство та справ у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, та містить виняток щодо поширення юрисдикції господарських судів на певні спори (податкові спори) у межах цієї категорії справ, а саме про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов`язань (податкового боргу), визначених відповідно до ПК України, а також спорів про визнання недійсними правочинів за позовом контролюючого органу на виконання його повноважень, визначених ПК України.

Особливості порядку та процедури розгляду справ про банкрутство в межах господарської юрисдикції, визначеної ГПК України, регламентуються КУзПБ. При цьому КУзПБ не можна розглядати з точки зору розширення господарської юрисдикції на певні категорії спорів, щодо яких встановлено виняток пунктом 8 частини першої статті 20 ГПК України, що розглядаються у межах справ про банкрутство, оскільки саме ГПК України визначається юрисдикція господарських справ, КУзПБ встановлюється не юрисдикція справ, а особливості порядку та процедури розгляду лише певної категорії спорів у межах господарської юрисдикції, визначеної статтею 20 ГПК України.

Згідно з преамбулою КУзПБ цей Кодекс встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності боржника - юридичної особи або визнання його банкрутом з метою задоволення вимог кредиторів, а також відновлення платоспроможності фізичної особи.

Відповідно до статті 1 КУзПБ банкрутством є визнана господарським судом нездатність боржника відновити свою платоспроможність за допомогою процедури санації та реструктуризації і погасити встановлені у порядку, визначеному цим Кодексом, грошові вимоги кредиторів інакше, ніж через застосування ліквідаційної процедури або процедури погашення боргів боржника; боржником для цілей цього Кодексу є юридична особа або фізична особа, у тому числі фізична особа - підприємець, неспроможна виконати свої грошові зобов`язання, строк виконання яких настав.

Отже, банкрутством як різновидом процедур, що здійснюються в межах спеціалізації господарського судочинства, є судова процедура, яка регламентує правовідносини, що виникають внаслідок нездатності боржника відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані судом вимоги кредиторів через процедури санації чи ліквідації, які визначені КУзПБ, введеним у дію з 21 жовтня 2019 року. Цей Кодекс встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності боржника - юридичної особи або визнання його банкрутом з метою задоволення вимог кредиторів, а також відновлення платоспроможності фізичної особи, передбачаючи ряд процесуальних норм, які регулюють порядок здійснення судочинства в цих процедурах (відкриття провадження у справі про банкрутство, види судових рішень у банкрутстві та порядок їх оскарження тощо).

Статтею 7 цього Кодексу визначено порядок розгляду спорів, стороною в яких є боржник.

Відповідно до частини першої статті 7 КУзПБ спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими ГПК України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Так само як особливості розгляду податкових спорів у межах адміністративної юрисдикції, визначеної КАС України, регламентуються ПК України, особливості порядку та процедури розгляду справ про банкрутство в межах господарської юрисдикції, визначеної ГПК України, регламентуються КУзПБ.

Згідно із частиною другою статті 7 КУзПБ господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.

Вказана текстуальна конструкція статті 7 КУзПБ свідчить на користь того, що законодавець, маючи на меті віднести до юрисдикції господарських судів певні категорії спорів, як-то стягнення заробітної плати, поновлення на роботі, окремо про це детально зазначив та виокремив такі спори, при цьому у статті жодним чином не виокремлено податкових спорів, що виникають з податкових відносин та врегульовані ПК України.

Зазначення у статті 7 КУзПБ «всі майнові спори» є широким поняттям та жодним чином не свідчить, що цей Кодекс розширює господарську юрисдикцію за межі юрисдикції, визначеної ГПК України.

Відсутність у КУзПБ застереження про невиключення з розгляду в межах процедури банкрутства спорів з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, що виникають з податкових правовідносин, не визначає їх підсудність господарським судам, оскільки такі застереження містяться в пункті 8 частини першої статті 20 ГПК України, яка визначає юрисдикцію господарських судів, у тому числі щодо справ про банкрутство.

Отже, юрисдикцію судів щодо розгляду тих чи інших спорів встановлюють лише процесуальні кодекси (ГПК України, КАС України, ЦПК України). Тобто зі змісту статті 7 КУзПБ слід дійти висновку, що така не встановлює особливостей, за яких адміністративні спори, що виникають з податкових відносин, віднесено до юрисдикції господарських судів у межах процедури банкрутства.

При цьому ПК України регулює особливості порядку та процедуру розгляду спорів, що здійснюються в межах спеціалізації адміністративного судочинства, -спорів, що виникають з податкових правовідносин, у тому числі спорів про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов`язань (податкового боргу), визначених відповідно до ПК України, а також спорів про визнання недійсними правочинів за позовом контролюючого органу на виконання його повноважень, визначених ПК України.

Натомість КУзПБ регулює окрему судову процедуру, що здійснюється в межах спеціалізації господарського судочинства, - банкрутство, яка регламентує правовідносини, що виникають внаслідок нездатності боржника відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані судом вимоги кредиторів через процедури санації чи ліквідації, які визначені спеціальним КУзПБ.

Іншими словами, КУзПБ та ПК України є кодексами з консолідованими нормами права, тобто є спеціальними в частині розгляду окремого виду господарських спорів (про банкрутство), які розглядаються господарським судом за правилами ГПК України з урахуванням особливостей, визначених КУзПБ, та відповідно окремого виду адміністративних спорів (податкових спорів), які розглядаються адміністративним судом за правилами КАСУкраїни з урахуванням особливостей, визначених ПК України.

З огляду на викладене, вимоги платника податку (в тому числі після відкриття провадження у справі про банкрутство та визнання його банкрутом з відкриттям щодо нього ліквідаційної процедури) про стягнення податкової заборгованості унормована приписами Податкового кодексу України. Такі позовні вимоги стосуються насамперед перевірки законності дій суб`єкта владних повноважень. Наведене свідчить про публічно-правовий характер такого спору, а тому цей спір підлягає розгляду саме за правилами адміністративного судочинства.

Вказані висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 13.04.2023 у справі № 320/12137/20, також узгоджуються із висновками Великої Палати Верховного Суду від 01.11.2023 у справі № 908/129/22 (908/1333/22).

Згідно з імперативними вимогами статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та статті 236 Господарського процесуального кодексу України, висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права; при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Пунктом 1 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо, зокрема, спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття рішення у зв`язку з виявленням після відкриття провадження у справі обставин, з якими закон пов`язує неможливість судового розгляду справи.

З огляду на встановлені обставини та наведені норми, суд дійшов висновку щодо наявності правових підстав для закриття провадження у даній справі.

Згідно частини другої статті 231 ГПК України якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи.

Таким чином, суд вважає за необхідне роз`яснити позивачеві, що розгляд справи відноситься до юрисдикції адміністративного суду.

На підставі викладеного та керуючись ст. 46, 130, 191, 231, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

1. Закрити провадження у справі № 917/814/16 (910/908/23) за позовом Головного управління ДПС у Полтавській області до Приватного акціонерного товариства "АвтоКрАз" про стягнення податкового боргу в межах справи № 910/917/814/16 про банкрутство Приватного акціонерного товариства "АвтоКрАз".

2. Роз`яснити позивачеві, що розгляд справи відноситься до юрисдикції адміністративного суду.

Згідно ч. 1 ст. 235 Господарського процесуального кодексу України дана ухвала набирає законної сили негайно з моменту її підписання та може бути оскаржена у порядку, встановленому статтею 256 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст ухвали складено 03.09.2024

Суддя А.В. Яковенко