Рішення

від 02.09.2024 по справі 915/375/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 вересня 2024 року Справа № 915/375/24

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі головуючого судді Давченко Т.М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними матеріалами справу №915/375/24

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Александр»

(м. Запоріжжя, вул. Олександрівська, 2, код ЄДРПОУ 38920229)

до відповідача: Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом»

(м. Київ, вул. Назарівська, 3, код ЄДРПОУ 24584661)

в особі Відокремленого підрозділу «Південноукраїнська атомна електрична станція» Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом»

(Миколаївська область, м. Южноукраїнськ, промзона, код ЄДРПОУ ВП 20915546);

про стягнення грошових коштів у сумі 19868,31 грн.

в с т а н о в и в:

Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Александр» (далі - ТОВ «ТД «Александр») подано позов про стягнення з Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (далі АТ «НАЕК «Енергоатом») в особі Відокремленого підрозділу «Південноукраїнська атомна електрична станція» Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом» (далі ВП «Південноукраїнська АС») грошові кошти за договором на постачання товару № 53-123-01-21-06912 від 11.05.2021 у загальній сумі 19868,31 грн., з якої: 15213,60грн сума основного боргу, 917,50грн 3% річних, 3737,21грн інфляційні збитки.

ТОВ «Торговий Дім «Александр» також просить суд про стягнення з відповідача грошових коштів на відшкодування витрат з оплати позовної заяви судовим збором.

У позовній заяві позивач просить суд про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Ухвалою суду від 09.04.2024 відкрито провадження в даній справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними матеріалами; встановлено для учасників справи процесуальні строки для подання заяв по суті справи.

Ухвала суду про відкриття провадження у справі направлялася відповідачу до електронного кабінету через систему «Електронний суд» та згідно довідки про доставку електронного листа, зазначена ухвала доставлена відповідачу до його електронного кабінету 10.04.2024.

26.04.2024 до суду через систему «Електронний суд» від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

У відзиві на позовну заяву відповідач визнав факт укладання між сторонами договору поставки № 53-123-01-21-06912 на постачання виробів абразивних, у асортименті і цінам зазначеним у специфікації № 1 на загальну вартість 733 984,80 грн. з ПДВ та наявність заюоргованості за цим договором.

Заперечуючи проти позовних вимог зазначає наступне.

По-перше, вказує, що відповідно до умов укладеного договору, строк на оплату товару, з врахуванням виконання позивачем умов п. п. 3.2, 6.1 договору закінчився у наступний термін: на суму 9669,60 грн. за видатковою накладною від 12.10.2021 №ЗП-00009365, який почав свій перебіг з 23.10.2021 (наступний день з дати остаточного виконання позивачем пункту 6.1 Договору, а саме проходження вхідного контролю продукцією на ВП ПАЕС, ярлик на придатну продукцію №5-725 від 22.10.2021) та закінчився 24.12.2021 (після спливу 45 робочих днів на оплату); на суму 5544,00 грн. за видатковою накладною від 20.01.2022 №ЗП-00000463, який почав свій перебіг з 01.02.2022 (наступний день з дати остаточного виконання позивачем пункту 6.1 договору, а саме проходження вхідного контролю продукцією на ВП ПАЕС, ярлик на придатну продукцію №5-773 від 31.01.2022), та закінчився 04.03.2022 (після спливу 45 робочих днів на оплату). Зазначає, що станом на 18.04.2024, у бухгалтерському обліку філії «ВП ПАЕС» обліковується кредиторська заборгованість за договором перед позивачем на суму 15213,60 грн. з ПДВ. Вважає, що позивач при нарахуванні 3% річних та інфляційних втрат не врахував обов`язковість виконання ним п. 3.2 та 5.1 укладеного договору, що призвело до хибного нарахування інфляційних втрат та 3% річних. Вказав, що розрахунок інфляційних і 3% річних може розраховуватись лише саме після виконання позивачем усіх умов п. 2.2 договору та після закінчення строку на оплату 120 робочих днів, а отже, наданий позивачем розрахунок не відповідає фактичним обставинам справи, та умовам договору.

По-друге, враховуючи специфіку ринку електричної енергії України, наслідки широкомасштабної агресії російської федерації, ступінь виконання АТ «НАЕК «Енергоатом» своїх зобов`язань за договором, АТ «НАЕК «Енергоатом» просить суд зменшити розмір відсотків річних, заявлених до стягнення позивачем у межах справи № 915/375/24.

Зазначає, що АТ «НАЕК «Енергоатом» створено на базі майна атомних електростанцій України та їх інфраструктури у відповідності до вимог Закону України «Про акціонерне товариство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом». Дохід АТ «НАЕК «Енергоатом» більше ніж на 90 % складається з виручки від реалізації електричної енергії, що виробляється її відокремленими підрозділами атомними електростанціями. 04 березня 2022 року місто Енергодар Запорізької області та відокремлений підрозділ «Запорізька атомна електрична станція» ДП «НАЕК «Енергоатом» (ВП ЗАЕС) були захоплені збройними силами російської федерації та до теперішнього часу перебувають в тимчасовій окупації. Енергодарська міська територіальна громада, у якій розташована ВП ЗАЕС, віднесена до тимчасово окупованих російською федерацією території України з 02.03.2022 згідно із переліком територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затвердженим наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22 грудня 2022 року № 309. З моменту окупації ВП ЗАЕС працює в екстремальних умовах, на початку захоплення атомна станція працювала на мінімальних потужностях, а вже з вересня 2022 відпуск електричної енергії у мережу зі станції не здійснюється. Разом з цим, для підтримання життєздатності атомних блоків живлення станції відбувається за рахунок виробленої електричної енергії іншими атомними станціями України. У структурі електроенергії, виробленої відокремленими підрозділами АТ «НАЕК «Енергоатом», до моменту окупації військовими російської федерації найбільшу частку складала електроенергія, вироблена саме ВП ЗАЕС, оскільки з 15 діючих атомних енергоблоків енергосистеми України 6 енергоблоків належать ВП ЗАЕС. Таким чином, на теперішній час відповідачем втрачено виробничі потужності, що забезпечували майже половину його доходу від реалізації електроенергії. Поряд з цим, АТ «НАЕК «Енергоатом» продовжує нести витрати з утримання об`єктів і персоналу ВП ЗАЕС, не одержуючи від діяльності цього відокремленого підрозділу жодного доходу. Зокрема, зазначені втрати виробничих потужностей вкрай негативно вплинули на фінансовий стан Відповідача. У період втрати відповідачем значної частини своїх виробничих потужностей, що об`єктивно розбалансувало фінансовий стан акціонерного товариства. Крім того, постійні ракетні атаки на енергетичну інфраструктуру України російською федерацією також безпосередньо та значно впливає на роботу інших атомних електростанцій України. В АТ «НАЕК «Енергоатом» виник довгостроковий дефіцит платіжного балансу, який негативно вплинув на можливість виконувати зобов`язання по сплаті платежів, у тому числі по сплаті таких першочергових платежів як податки, збори та інші платежі до державного бюджету, постачання ядерного палива тощо. Враховуючи зазначене, вважає, що стягнення з АТ «НАЕК «Енергоатом» відсотків річних, може підірвати можливості виконання стратегічним підприємством своїх пріоритетних для безпеки держави завдань підтримання безпечної експлуатації атомних енергоблоків та виконання соціально важливої державної місії, а саме забезпечення доступності електричної енергії для споживачів.

По-третє, щодо мораторію (заборони) на виконання, грошових та інших зобов`язань, кредиторами (стягувачами) за якими є Російська Федерація або особи пов`язані з державою-агресором вказує наступне.

Згідно постанови КМУ від 3 березня 2022 року № 187 «Про забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави Україна у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації», з метою забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави України у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації, введено мораторій (заборону) на виконання, у тому числі в примусовому порядку, грошових та інших зобов`язань, кредиторами (стягувачами) за якими є Російська Федерація або особи пов`язані з державою-агресором. Законом України «Про санкції» від 14.08.2014 №1644-VII (далі Закон про санкції), заборонено зокрема здійснення публічних та оборонних закупівель товарів, робіт і послуг у юридичних осіб- резидентів іноземної держави державної форми власності та юридичних осіб, частка статутного капіталу яких знаходиться у власності іноземної держави, а також публічних та оборонних закупівель у інших суб`єктів господарювання, що здійснюють продаж товарів, робіт, послуг походженням з іноземної держави, до якої застосовано санкції згідно з цим Законом. З метою дотримання вимог Закону про санкції, для захисту економічних інтересів ДП НАЕК «Енергоатом» та недопущення ведення господарської діяльності з учасниками/контрагентами, до яких застосовано обмежувальні заходи (санкції), наказом ДП «НАЕК «Енергоатом» від 09.09.2022 №01- 608-н, прийнято рішення здійснювати постійний моніторинг та аналіз контрагентів Компанії щодо наявності серед них юридичних і фізичних осіб, до яких застосовано спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (санкції) відповідно до закону. Згідно специфікації № 1 до укладеного Договору, виробником поставленого товару є у тому числі російська федерація. Відповідно до п. 17 протоколу № 6 від 29.08.2022 засідання комісії АТ «НАЕК «Енергоатом» щодо ризиків співпраці з учасниками/ контрагентами в умовах воєнного стану, прийняте рішення зупинити здійснення видаткових операцій за договорами укладеними з ТОВ «ТД «Александр» в частині товару, країною походження якого є російська федерація.

Розгляд справи здійснено поза межами встановленого ГПК України строку у розумний строк, тривалість якого обумовлюється введенням в Україні Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ, воєнного стану через військову агресію Російської Федерації проти України.

Згідно з ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.

11.05.2021 між позивачем Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Александр» (постачальник) та відповідачем ДП «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (покупець) було укладено договір поставки, що підтверджується копією договору №53-123-01-21-06912, яка міститься в матеріалах справи.

Згідно п. 1.1 договору, постачальник зобов`язується передати покупцю, а покупець приймає на себе зобов`язання прийняти і сплатити товар CPV 14810000-2 по ДК 021:2015 абразивні вироби (Круг абразивний, шкурка шліфувальна, паста полірувальна) (далі товар), у кількості, асортименті і цінам, зазначеним у Специфікації № 1 (додаток до договору № 1), що є невід`ємною частиною цього договору. Рік виготовлення товару не раніше березня 2021 року.

Відповідно до п. 2.1 договору загальна вартість товару є твердою та складає: разом 611654,00 грн. без ПДВ, крім того ПДВ 20%: 122330,80 грн., всього з ПДВ: 733984,80 грн.

Відповідно до п. 2.2 договору за даним договором оплата відбувається протягом 45 робочих днів після постачання товару згідно Специфікації № 1 (додаток до договору № 1) та виконання постачальником умов п.п. 3.2, 6.1 цього договору. Пеня за несвоєчасну оплату не нараховується.

Згідно п. 3.1 договору постачання здійснюється з дати публікації договору в системі ProZorro, але не пізніше 30.07.2021, на умовах DDP м. Южноукраїнськ, Миколаївська область, Южноукраїнське відділення ВП «Складське господарство», відповідно до Правил Інкотермс 2010, з обов`язковою присутністю представника постачальника.

Відповідно до п. 3.2 договору з товаром постачальник надає покупцю:

- видаткову накладну (в трьох примірниках) з відображенням коду товару згідно з УКТ ЗЕД по позиційно;

- електронну податкову накладну, оформлену та зареєстровану в ЄРПН у встановлену чинним законодавством порядку в електронній формі з дотриманням вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про довірчі послуги» у строки, визначені для реєстрації податкової накладної в ЄРПН;

- документ, що підтверджує якість товару, згідно вимог технічних специфікацій.

Відповідно до п. 3.3 договору датою постачання товару є дата отримання товару на складі вантажоодержувача з відміткою в накладній на відвантаження товару.

Згідно п. 6.1 договору приймання товару за якістю та кількістю здійснюється згідно з вимогами нормативних та виробничих документів ДП «НАЕК «Енергоатом», зокрема Стандарту ДП «НАЕК «Енергоатом» - «Управління закупівлями продукції. Організація вхідного контролю продукції ВП Компанії» СОУ НАЕК 038:2021 (даний Стандарт є загальнодоступним в електронному вигляді і знаходиться на офіційному сайті ДП НАЕК «Енергоатом» в розділі Стандарти НАЕК «Енергоатом» за адресою: http://www.energoatom.com.ua/ua/about- 6/company_standards-82 ).

Договір вступає в силу з моменту підпису обома сторонами та скріплення печаткою з боку покупця і діє до 31.12.2022 включно, а в частині виконання сторонами гарантійних зобов`язань до повного їх виконання. Продовження строку дії договору можливе до його закінчення, шляхом укладення відповідної додаткової угоди (п. 13.1 договору).

Закінчення терміну дії цього договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії терміну цього договору, та виконання діючих зобов`язань за договором (п.13.2 договору).

Договір містить підписи та печатки сторін.

11.05.2021 сторонами підписано специфікацію № 1 до договору поставки №53-123-01-21-06912, в якій визначено перелік, найменування, кількість, ціна товару. Сума товару 611654,00 грн. без ПДВ, крім того ПДВ 20%: 122330,80 грн., всього з ПДВ: 733984,80 грн.

Вказане підтверджується копією специфікації № 1 до договору поставки №53-123-01-21-06912, яка міститься в матеріалах справи.

На виконання умов договору позивачем було передано відповідачу товар на загальну суму 15213,60 грн., що не заперечено відповідачем, а саме:

- за видатковою накладною № ЗП-00009365 від 12 жовтня 2021 року на загальну суму 9669,60 грн. з ПДВ товар отримано відповідачем 18.10.2021, про що свідчить відповідна відмітка на накладній (ВП «Складське господарство» ДП НАЕК «Енергоатом» Южноукраїнське відділення);

- за видатковою накладною ЗП-00000463 від 20 січня 2022 року на загальну суму 5544,00 грн. з ПДВ товар отримано відповідачем 26.01.2021, про що свідчить відповідна відмітка на накладній (ВП «Складське господарство» ДП НАЕК «Енергоатом» Южноукраїнське відділення).

Вказане підтверджується копіями видаткових накладних, які містять підписи та печатки представників сторін.

Позивачем на виконання положень пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України складено та зареєстровано податкові накладні: № 834 від 12.10.2021 на суму 9669,60 грн. (квитанція № 1, документ доставлено до центрального рівня ДПС України 27.10.2021) та № 321 від 20.01.2022 на суму 5544,00 грн. (квитанція № 1, документ доставлено до центрального рівня ДПС України 24.01.2022).

Вказане підтверджується копіями податкових накладних, квитанцій з відмітками про реєстрацію ПН в ЄРПН, які містяться в матеріалах справи.

Відповідачем до відзиву надані надано копії ярликів на придатну продукцію № 5-725 від 22.10.2021 та № 5-773 від 31.01.2022.

Ярликом на придатну продукцію № 5-725 від 22.10.2021 підтверджується, що вхідний контроль товару за видатковою накладною № ЗП-00009365 від 12 жовтня 2021 року було здійснено 22.10.2021.

Ярликом на придатну продукцію № 5-773 від 31.01.2022 підтверджується, що вхідний контроль товару за видатковою накладною ЗП-00000463 від 20 січня 2022 року було здійснено 31.01.2022.

Позивач звертався до відповідача з претензією від 17.01.2024 № 10, в якій просив протягом тридцяти днів з дня одержання претензії перерахувати на рахунок позивача основний борг по договору поставки в сумі 15213,60 грн. Вказане підтверджується копією претензії від 17.01.2024 № 10.

У відповідь на претензію відповідач на адресу позивача скерував лист від 20.02.2024 щодо виконання зобов`язань за договором, копія якого міститься в матеріалах справи, в якому послався на складну економічну ситуацію, що склалася в АТ «НАЕК «Енергоатом» у зв`язку з військовою агресією РФ проти України, та як наслідок відсутність можливості здійснення оплати в частині поставленого товару по договору поставки № 53-123-01-21-06912 від 11.05.2021 та повідомив, що підприємство здійснює вичерпні заходи для погашення наявної заборгованості.

За твердженнями позивача, відповідач повинен був розрахуватися за поставлену продукцію в наступні строки: за видатковою накладною № ЗП-00009365 від 12 жовтня 2021 року у строк до 30.12.2021; за видатковою накладною ЗП-00000463 від 20 січня 2022 року у строк до 31.03.2022. Однак, відповідач у строк передбачений умовами договору не здійснив оплату поставленої на його адресу партії товару. Станом на дату подання позову, неоплаченою залишається частина поставленого товару за договором поставки № 53-123-01-21-06912 від 11.05.2021 на загальну суму 15213,60 грн., що не заперечено відповідачем.

Позивач вказує, що на дату подання позову, вартість поставленого товару відповідачем не оплачена, що зумовило звернення позивача до суду з даним позовом.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про акціонерне товариство Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом від 06.02.2023 року № 2896-IX, утворення товариства здійснюється шляхом перетворення державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом (код ЄДРПОУ 24584661) за рішенням Кабінету Міністрів України відповідно до законодавства з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Постановою Кабінету Міністрів України №1420 від 29.12.2023 року Про утворення акціонерного товариства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом (далі - постанова) утворено акціонерне товариство Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом (далі товариство), 100 відсотків акцій якого належать державі, шляхом перетворення державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом (код ЄДРПОУ 24584661) (п. 1 постанови); затверджено Статут акціонерного товариства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом; Положення про наглядову раду акціонерного товариства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом; Положення про принципи формування наглядової ради акціонерного товариства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом (п. 2 Постанови).

Пунктом 3 зазначеної постанови установлено, що:

товариство є правонаступником усіх майнових і немайнових прав та обов`язків державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом із дня державної реєстрації товариства;

відокремлені підрозділи державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом із дня державної реєстрації товариства продовжують функціонувати як відокремлені підрозділи товариства (філії, представництва).

З витягу із Єдиного державного реєстру юридичних осіб підприємців, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вбачається, що акціонерне товариство Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом (код ЄДРПОУ 24584661) є правонаступником Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (код ЄДРПОУ 24584661). Відокремленим підрозділом юридичної особи є, зокрема філія «Відокремлений підрозділ «Південноукраїнська атомна електрична станція» акціонерного товариства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом з кодом ЄДРПОУ 20915546. Державна реєстрація акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» відбулася 11.01.2024 року.

Отже, з 11.01.2024 року акціонерне товариство Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом стало правонаступником усіх прав і обов`язків державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом.

Правовідносини, які виникли між сторонами на підставі договору поставки врегульовані положеннями ст.ст. 265-270 ГК України (загальні положення про поставку).

Предметом позову є майнова вимога про стягнення грошових коштів за договором на постачання товару № 53-123-01-21-06912 від 11.05.2021 у загальній сумі 19868,31 грн., з якої: 15213,60 грн. сума основного боргу, 917,50 грн. 3% річних, 3737,21 грн. інфляційні збитки.

Виконання цивільних і господарських зобов`язань, які виникли з договору, врегульовано відповідними положеннями ГК та ЦК про договір та зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 6 ст. 265 ГК до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення ЦК про договір купівлі-продажу.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 1 ст. 509 ЦК зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно ч. 2 ст. 509 ЦК зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ч. 1. ст. 174 ГК господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема з господарського договору.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 193 ГК суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Частиною ч. 4 ст. 193 ГК передбачено, що управнена сторона має право не приймати виконання зобов`язання частинами, якщо інше не передбачено законом, іншими нормативно-правовими актами або договором, або не випливає із змісту зобов`язання.

Відповідно до ч. 7 ст. 193 ГК не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 691 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до ст. 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Згідно ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно ч. 3 ст. 692 ЦК України, у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Частиною 1 ст. 526 ЦК передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 530 ЦК визначено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 598 ЦК зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 610 ЦК порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Як встановлено судом умови договору щодо поставки товару згідно специфікації до договору та підписаних накладних позивачем виконані.

Позивачем виконані умови п. 3.2 договору щодо надання відповідачу документів, якими підтверджується поставка товару.

Як зазначено вище, сторони договору узгодили, що оплата за даним договором відбувається протягом 45 робочих днів після постачання товару згідно Специфікації № 1 (додаток до договору № 1) та виконання постачальником умов п.п. 3.2, 6.1 цього договору (п. 2.2 договору).

Відповідно до п. 3.2 договору з товаром постачальник надає покупцю, зокрема, електронну податкову накладну, оформлену та зареєстровану в ЄРПН у встановленому чинним законодавством порядку в електронній формі з дотриманням вимог законів України Про електронні документи та електронний документообіг та Про довірчі послуги у строки, визначені для реєстрації податкової накладної в ЄРПН.

Заперечення відповідача щодо необхідності врахування при визначенні строку здійснення розрахунків за поставлений товар дати проходження вхідного контролю відхиляються судом, з огляду на таке.

По-перше, надані відповідачем ярлики на придатну продукцію є внутрішніми документами відповідача (покупця), оформлення яких відбувається без участі та повідомлення позивача (постачальника), а отже останній не має впливу на строк та порядок його складання.

По-друге, суд заважує, що редакція п. 2.2 договору, на який посилається відповідач, передбачає, що за даним договором оплата відбувається впродовж 45 робочих днів після постачання товару згідно специфікації № 1 (Додаток до договору № 1) та виконання постачальником умов п.п. 3.2, 6.1 цього договору. При цьому, п. 3.2 договору встановлює обов`язок постачальника надати покупцю з товаром відповідну документацію, а п. 6.1 договору передбачає, що приймання товару по кількості і якості здійснюється відповідно до інструкції внутрішнього використання покупця. Отже, зі змісту договору не вбачаються дії постачальника щодо виконання умов п. 6.1 договору.

Отже, суд дійшов висновку про те, що кінцевий термін оплати не знаходиться у прямому зв`язку з розділом 6 договору.

Строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення (ч. 1 ст. 251 ЦК України).

Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок (ч. 1 ст. 253 ЦК України).

Так, відповідач з огляду на положення п. 2.2, п. 3.2 договору мав остаточно оплатити поставлений товар:

- за видатковою накладною № ЗП-00009365 від 12 жовтня 2021 року на загальну суму 9669,60 грн. з ПДВ 30.12.2021(включно);

- за видатковою накладною ЗП-00000463 від 20 січня 2022 року на загальну суму 5544,00 грн. з ПДВ 29.03.2022 (включно).

Проте, відповідач у строк передбачений умовами договору не здійснив оплату поставленої на його адресу партії товару.

Згідно ч. 1 та ч. 2 ст. 614 ЦК особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Згідно ч. 1 ст. 617 ЦК особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Згідно ч. 1 та ч. 2 ст. 218 ГК підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Докази сплати позивачу грошових коштів за поставлений товар в порядку та строки, встановлені п. 2.2 договору, у матеріалах справи відсутні.

Отже, не виконавши умови договору поставки щодо повної та своєчасної оплати поставленого товару, відповідач порушив відповідне право позивача на отримання передбаченої договором оплати товару грошовими коштами.

Згідно ч. 2 ст. 20 ГК кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб`єктів захищаються, зокрема шляхом присудження до виконання обов`язку в натурі.

Таким чином, з урахуванням положень вищенаведених статей ЦК та ГК щодо обов`язковості виконання умов договору та взятих його сторонами зобов`язань, передбаченого ч. 3 ст. 692 ЦК права позивача вимагати оплату поставленого товару, позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості по оплаті товару у розмірі 15213,60 грн. є обґрунтованими, законними і такими, що підлягають задоволенню.

Щодо вимоги позивача про стягнення 3% річних, інфляційних втрат, суд зазначає наступне.

У відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційні та проценти, що сплачуються відповідно до ст. 625 ЦК України, складають зміст додаткових вимог, оскільки законодавець опосередковано визнає їх мірами відповідальності (відповідальність за порушення грошового зобов`язання).

Як інфляційні нарахування на суму боргу, так і сплата трьох відсотків річних від простроченої суми, не мають характеру штрафних санкцій, а виступають способом захисту майнового права та інтересу кредитора у зв`язку зі знеціненням коштів внаслідок інфляційних процесів та компенсації користування цими коштами.

Стаття 625 ЦК України застосовується до всіх грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, які регулюють відносини, пов`язані з виникненням, зміною чи припиненням окремих видів зобов`язання.

Стаття 625 ЦК України розміщена в розділі Загальні положення про зобов`язання книги 5 ЦК України, відтак визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов`язання і поширює свою дію на всі види грошових зобов`язань, незалежно від підстав їх виникнення (наведену правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі №686/21962/15-ц).

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанова КГС ВС від 14.01.2020 №924/532/19).

Позивач згідно наданого розрахунку просить стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 917,50 грн. за період з 01.04.2022 по 03.04.2024, а також інфляційні втрати у розмірі 3737,21 грн. за період квітень 2022 року лютий 2024 року. Нарахування 3% річних та інфляційних втрат здійснено позивачем на суму основного боргу в розмірі 15213,60 грн.

Судом за допомогою програми IpLex перевірено розрахунок 3% річних, а також інфляційних втрат та встановлено, що вони є арифметично правильними та вірними.

Отже, вимога в цій частині позову є законною та обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Що стосується заявленого відповідачем клопотання про зменшення розміру заявлених до стягнення 3 % річних, суд зазначає наступне.

Право на зменшення штрафних санкцій/неустойки рішенням суду передбачено приписами ст. 233 ГК України, ст. 551 ЦК України.

Так, статтею 233 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій. Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Разом з тим, суд наголошує, що сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Таким чином, оскільки 3% річних не є штрафними санкціями у розумінні Господарського кодексу України, відтак ст. 233 ГК України та ст. 551 ЦК України не передбачено право суду на їх зменшення.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення вищенаведеного клопотання відповідача.

Судом також досліджено доводи відповідача щодо мораторію (заборони) на виконання, грошових та інших зобов`язань, кредиторами (стягувачами) за якими є Російська Федерація або особи пов`язані з державою-агресором.

Так, із посиланням на приписи постанови КМУ від 3 березня 2022 року № 187 «Про забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави Україна у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації», Закону України «Про санкції» від 14.08.2014 №1644-VII, відповідач зазначає, що згідно специфікації № 1 до укладеного договору, виробником поставленого товару є у тому числі російська федерація. Відповідно до п. 17 протоколу №6 від 29.08.2022 засідання комісії ДП «НАЕК «Енергоатом» щодо ризиків співпраці з учасниками/контрагентами в умовах воєнного стану, прийняте рішення зупинити здійснення видаткових операцій за договорами укладеними з ТОВ «ТД «Александр» в частині товару, країною походження якого є російська федерація.

З урахуванням заявлених відповідачем заперечень суд зауважує, що за приписами п.п.5) та 10) ч.1 ст.4 Закону України «Про санкції», в редакції із змінами, внесеними згідно із Законами №114-IX від 19.09.2019 та №808-IX від 17.07.2020, видами санкцій згідно з цим Законом є, зокрема, зупинення виконання економічних та фінансових зобов`язань; заборона здійснення публічних та оборонних закупівель товарів, робіт і послуг у юридичних осіб-резидентів іноземної держави державної форми власності та юридичних осіб, частка статутного капіталу яких знаходиться у власності іноземної держави, а також публічних та оборонних закупівель у інших суб`єктів господарювання, що здійснюють продаж товарів, робіт, послуг походженням з іноземної держави, до якої застосовано санкції згідно з цим Законом.

Судом взято до уваги, що особливості здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України "Про публічні закупівлі", на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, затвердженні постановою Кабінету Міністрів України №1178 від 12.10.2022, яка набрала чинності 19.10.2022.

Пунктом 2 такої постанови Уряду встановлено, що:

- замовникам забороняється здійснювати публічні закупівлі товарів, робіт і послуг у юридичних осіб - резидентів Російської Федерації/Республіки Білорусь державної форми власності, юридичних осіб, створених та/або зареєстрованих відповідно до законодавства Російської Федерації/Республіки Білорусь, та юридичних осіб, кінцевими бенефіціарними власниками (власниками) яких є резиденти Російської Федерації/Республіки Білорусь, та/або у фізичних осіб (фізичних осіб-підприємців) - резидентів Російської Федерації/Республіки Білорусь, а також публічні закупівлі в інших суб`єктів господарювання, що здійснюють продаж товарів, робіт і послуг походженням з Російської Федерації/Республіки Білорусь, за винятком товарів, робіт і послуг, необхідних для ремонту та обслуговування товарів, придбаних до набрання чинності цією постановою;

- звіт про договір про закупівлю, укладений без використання електронної системи закупівель відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 р. № 169 "Деякі питання здійснення оборонних та публічних закупівель товарів, робіт і послуг в умовах воєнного стану" (Офіційний вісник України, 2022 р., № 25, ст. 1254), а також договір про закупівлю, всі додатки та зміни до нього оприлюднюються замовником протягом 90 днів з дня припинення або скасування правового режиму воєнного стану в Україні, якщо замовником не оприлюднено такий звіт, договір про закупівлю, всі додатки та зміни до нього до набрання чинності цією постановою;

- закупівлі товарів, робіт і послуг, що розпочаті до набрання чинності цією постановою, завершуються в порядку, що діяв до набрання чинності цією постановою.

З матеріалів справи вбачається, що спірний договір було укладено між сторонами 11.05.2021, тобто до початку введення правового режиму воєнного стану в Україні та до набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України №1178 від 12.10.2022, а тому положення такої постанови та п.п.5), 10) ч.1 ст.4 Закону України «Про санкції» не підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

Матеріали справи не містять жодних листів чи звернень покупця до постачальника стосовно відмови від виконання договору щодо поставки частин товару, що має походження з російської федерації.

За такого, суд вважає, що посилання відповідача на Закон України «Про санкції» не спростовують його обов`язку щодо своєчасної та у повному обсязі оплати за придбаний у позивача товар.

Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін (ч. 1 ст. 13 ГПК).

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (ч. 3 ст. 13 ГПК).

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 1 ст. 14 ГПК).

Учасники справи, зокрема зобов`язані подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази (п. 4 ч. 2 ст. 42 ГПК).

Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Стаття 74 ГПК України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно зі ст.ст. 76,77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Таким чином, враховуючи вищенаведені норми та обставини, розглянувши даний спір із застосуванням норм матеріального права, якими регулюються відповідні відносини, згідно з наданими сторонами доказами, суд дійшов висновку про задоволення позову.

Судом були досліджені всі документи, які надані сторонами по справі, аргументи сторін та надана їм правова оцінка. Решта доводів та заперечень сторін судом до уваги не береться, оскільки не спростовують наведених вище висновків.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, у разі задоволення позову, судовий збір підлягає покладенню на відповідача.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (м. Київ, вул. Назарівська, 3, код ЄДРПОУ 24584661) в особі Відокремленого підрозділу «Південноукраїнська атомна електрична станція» Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом» (Миколаївська область, м. Южноукраїнськ, промзона, код ЄДРПОУ ВП 20915546) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Александр» (м. Запоріжжя, вул. Олександрівська, 2, код ЄДРПОУ 38920229) грошові кошти у загальному розмірі 19868,31 грн., з якої: 15213,60 грн. основний борг, 917,50 грн. 3% річних, 3737,21 грн. інфляційні втрати, а також грошові кошти на відшкодування судових витрат у справі з оплати позовної заяви судовим збором у сумі 3028,00 грн.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано (ч. 1 ст.241 Господарського процесуального кодексу України).

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 2 ст.241 Господарського процесуального кодексу України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення (ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України).

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження (ч. 2 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України).

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст. 257 Господарського процесуального кодексу України).

Суддя Т.М. Давченко