Ухвала

від 26.08.2024 по справі 916/3082/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"26" серпня 2024 р.м. Одеса Справа № 916/3082/20Господарський суд Одеської області у складі судді Гута С.Ф.,

секретар судового засідання Шпак І.А.,

розглянувши зареєстровану 15.07.2024 р. за вх. № 2-1174/24

заяву Військової частини НОМЕР_1

про встановлення або зміну способу та порядку виконання судового рішення

у справі № 916/3082/20

за позовом: Військової частини НОМЕР_1

до відповідачів: Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРБУДЗВ`ЯЗОКПРОЕКТ" та Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЛЕКТРОГУРТ",

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Військова частина НОМЕР_2 ,

про витребування майна,

за участю представників учасників справи:

від позивача (заявника): не з`явився,

від відповідача 1: не з`явився,

від відповідача 2: не з`явився,

від третьої особи: не з`явився,

зазначає наступне:

28.10.2020 р. позивач Військова частина НОМЕР_1 звернулась до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до відповідачів Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРБУДЗВ`ЯЗОКПРОЕКТ" та Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЛЕКТРОГУРТ" про витребування майна.

Ухвалюючи рішення у справі судом встановлено, що упродовж 2015-2016 років між Військовою частиною НОМЕР_2 та ТОВ Укрбудзв`язокпроект укладено договори № 1 від 07.11.2015 р., № 103/16 від 10.03.2016 р., № 14/06 від 01.07.2016 р. про надання послуг про Інвентаризації та пробному вилученню кабелів зв`язку виведених з експлуатації.

Відповідно до вищезазначених договорів, Виконавець провів обстеження кабельних ліній зв`язку в м. Одеса та Одеській області, у відповідності до п. 1.1. Договору та провів пробне вилучення кабелю, який перебуває на балансі військової частини НОМЕР_1 , у відповідності до п.1.3. Договору.

Також позивач вказує, що факт вилучення кабелю підтверджується відповідними двосторонніми актами № 26992 від 31.12.2015, № 2699а від 31.12.2015, № 2849/1 від 31.10.2016, № 2849/2 від 31.07.2016, № 2849/3 від 31.07.2016, № 2849/5 від 31.10.2016. Усього, на виконання умов договору, було обстежено та вилучено кабель за переліком: КМ № 2 МКСБв 4*4*1,2 загальна довжина 52,9517 км вилучено 31 км; КМ № 3 МКСАБв 4*4*1,2 загальна довжина 56,13505 км вилучено 34 км; KM № 5 МКСАБв 4*4* 1,2 загальна довжина 85,179 км вилучено 5 км; КМ № 1б ТЗГ 27*4*1,2 загальна довжина 3,800 км вилучено 720,5 м; КМ№ 3б ТЗГ 4*4*1,2 загальна довжина 3,800 км вилучено 1191,6 м; KM № 12А МКСАБп 4*4* 1,2 загальна довжина 32,367 км вилучено 21,350 км.; КМ № 2б ТЗГ 7*4* 1,2 загальна довжина 5,600 км вилучено 440 м; Територія військового містечка №1 МКСАШп 4*4* 1,2 - вилучено 2 м; МКСГ 4*4* 1,2 - вилучено 21м; ТЗГ 50*2*0,5 - вилучено 18,5 м; ТЗГ 7*7* 1,2 - вилучено 28,5 м.

Спірне майно, відповідно до актів закладки кабелю, повідомлення № 107 від 19.10.2012 р., довідки № 1347 від 27.08.2018 р., книг обліку Військової частини НОМЕР_1 , передано для відповідального зберігання та взяття на облік до Військової частини НОМЕР_1 АДРЕСА_1 та знаходиться на бухгалтерському обліку Позивача.

Під час виконання умов договорів Відповідачем ТОВ Укрбудзв`язокпроект, вищезазначені вилучені кабелі було передано на відповідальне зберігання ТОВ Електрогурт, що підтверджується актами № 26992 від 31.12.2015, № 2699а від 31.12.2015, № 26996 від 31.12.2015, № 2849/1 від 31.10.2016, № 2849/2 від 31.07.2016, № 2849/3 від 31.07.2016, № 2849/5 від 31.10.2016 та актами прийому № 20 від 31.12.2015, № 1 від 31.07.2016, № 2 від 31.10.2016.

01.03.2021 р. Господарським судом Одеської області ухвалено рішення у справі № 916/3082/20, яким витребувано майно з чужого незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю УКРБУДЗВ`ЯЗОКПРОЕКТ КМ № 5 МКСАБв-4х4х1,2 довжиною 5000м та витребувано майно з чужого незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЛЕКТРОГУРТ", а саме кабелі: КМ № 2 МКСБв 4*4* 1,2 - 31000 м; КМ № 3 МКСАБв 4*4* 1,2 - 34000 м; КМ №1б ТЗГ 27*4* 1,2 - 720,5 м; КМ № 3б ТЗГ 4*4* 1,2 - 1191,6 м; КМ №12А МКСАБп 4*4* 1,2 - 21350 м; КМ № 2б ТЗГ 7*4* 1,2 - 440 м; МКСАШп 4*4* 1,2 - 2 м; МКСГ 4*4* 1,2 - 21 м; ТЗГ 50*2*0,5 - 18,5 м; ТЗГ 7*7*1,2 - 28,5 м.

01.04.2021 р. та 16.04.2021 р. Господарським судом Одеської області видано накази про примусове виконання рішення у справі № 916/3082/20.

15.07.2024 р. Військова частина НОМЕР_1 звернулась до господарського суду із заявою про встановлення або зміну способу та порядку виконання судового рішення, в якій просить змінити спосіб виконання судового рішення у розрізі відшкодування вартості неповернених кабельних ліній.

Обґрунтовуючи звернення із заявою посилається на те, що після відкриття виконавчого провадження по наказу від 16.04.2021 р. з примусового виконання рішення Господарського суду Одеської області по справі № 916/3082/20 щодо боржника ТОВ «УКРБУДЗВ`ЯЗОКПРОЕКТ», яке відбулося 26.05.2021 р., Приморським відділом ДВС у м. Одеса (виконавче провадження № 65559308) в процесі примусового виконання рішення 14.09.2021 р. винесена постанова про закінчення виконавчого провадження 65559308 та виконавець надіслав до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення на підставі ч.3 ст.63 Закону України "Про виконавче провадження".

Після відкриття виконавчого провадження по наказу з примусового виконання рішення Господарського суду Одеської області по справі № 916/3082/20 від 16.04.2021 р. щодо боржника ТОВ «ЕЛЕКТРОГУРТ», яке відбулося 29.07.2022 р., Шевченківським відділом ДВС м. Київ (виконавче провадження № 69515464) в процесі примусового виконання рішення 29.07.2022 р. винесені постанови про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій та про стягнення виконавчого збору по виконавчому провадженню № 69515464. Після цього жодних дій з боку виконавця щодо примусового виконання рішення суду не відбувалось.

08.04.2024 р. державним виконавцем на адресу боржника направлено вимогу протягом п`яти днів з моменту отримання даної вимоги надати вичерпну інформацію стосовно виконання рішення суду.

11.07.2024 р. державним виконавцем винесено постанову про накладення штрафу, так як встановлено, що станом на 11.07.2024 р. рішення суду боржником не виконано та ніяких відомостей з початку відкриття виконавчого провадження № 6951564 від нього не надходило. Боржника зобов`язано виконати рішення протягом десяти робочих днів та попереджено про кримінальну відповідальність за умисне невиконання рішення.

Заявник посилається на те, що відповідно до довідок про вартість вилучених кабельних ліній відповідно до рішення Господарського суду Одеської області від 01.03.2021 р. у справі № 916/3082/20, вартість вилучених Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕЛЕКТРОГУРТ" кабельних ліній складає 2482482,31 грн, у той час як, вартість вилучених Товариством з обмеженою відповідальністю УКРБУДЗВ`ЯЗОКПРОЕКТ кабельних ліній складає 114152,29 грн.

Заявник посилається на те, що неможливість примусового виконання рішення в натурі викликана відсутністю вилученого майна за рішенням суду. Більш того пройшло близько десяти років з останнього вилучення кабельної лінії з метою її інвентаризацій. До теперішнього часу вилучений ТОВ «Укрбудзв`язокпроект» та переданий на зберігання ТОВ «ЕЛЕКТРОГУРТ» кабель за переліком, що знаходиться на балансі військової частини НОМЕР_1 і як позивачеві не повернутий.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 17.07.2024 р. призначено розгляд заяви на 25.07.2024 р.

24.07.2024 р. Військовою частиною НОМЕР_1 представлено письмові пояснення, в яких додатково посилається на те, що укладаючи із Товариством з обмеженою відповідальністю УКРБУДЗВ`ЯЗОКПРОЕКТ відповідні договори не передбачалось передача майна у власність, яке за своєю правової природою є військовим майном, закріпленим за відповідною військовою частиною.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 25.07.2024 р. відкладено розгляд заяви на 26.08.2024 р. Додатково господарським судом розміщено оголошення на офіційному сайті судової влади України про судовий розгляд з метою повідомлення Відповідачів.

Частинами 1 та 2 статті 2 ГПК України встановлено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

В свою чергу, частиною 3 статті 2 ГПК України встановлено, що одним із основних засад (принципів) господарського судочинства є розумність строків розгляду справи судом.

Відповідно до положень статті 114 ГПК України суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.

Згідно із приписами статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.

Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід уважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.

Європейський суд щодо тлумачення положення розумний строк в рішенні у справі Броуган (Brogan) та інші проти Сполученого Королівства роз`яснив, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ, і було б неприродно встановлювати один строк в конкретному цифровому виразі для усіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин.

У справі Bellet v. France Суд зазначив, що „стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права".

У своїй практиці Європейський суд неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у 6 § 1 Конвенції, не є абсолютним: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання. Держави-учасниці користуються у цьому питанні певною свободою розсуду. Однак Суд повинен прийняти в останній інстанції рішення щодо дотримання вимог Конвенції; він повинен переконатись у тому, що право доступу до суду не обмежується таким чином чи такою мірою, що сама суть права буде зведена нанівець. Крім того, подібне обмеження не буде відповідати ст. 6 § 1, якщо воно не переслідує легітимної мети та не існує розумної пропорційності між використаними засобами та поставленою метою (Prince Hans-Adam II of Liechtenstein v. Germany).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Кузнецов та інші проти Російської Федерації зазначено, що ще одним завданням вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції. Така позиція є усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи Серявін та інші проти України, Проніна проти України), з якої випливає, що ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Враховуючи вищенаведене, з метою дотримання принципів диспозитивності, змагальності сторін, рівності сторін перед законом та судом, а також з метою надання можливості Відповідачам реалізувати права на викладення позиції у справі та на участь в судовому засіданні, господарським судом здійснювався розгляд заяви в межах розумного строку.

У призначене на 26.08.2024 р. судове засідання представники учасників справи не з`явились. Заявник звернувся 26.08.2024 р. із заявою про розгляд справи за відсутності представника.

Відповідно до частини 2 статті 331 ГПК України заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

Надіслані Товариству з обмеженою відповідальністю "УКРБУДЗВ`ЯЗОКПРОЕКТ" та Товариству з обмеженою відповідальністю "ЕЛЕКТРОГУРТ" на зазначені в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань адреси копії ухвал у справі повернулись до господарського суду неврученими із відмітками поштової установи про відсутність адресатів за вказаними адресами.

Відповідно до пункту 5 частини 6 статті 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Виходячи зі змісту статей 120,242 ГПК, пунктів 11,17,99,116,117 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 р. № 270, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною (наявність такої адреси в ЄДР прирівнюється до повідомлення такої адреси стороною), і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі.

Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 17.11.2021 р. у справі № 908/1724/19, від 14.08.2020 р. у справі № 904/2584/19 та від 13.01.2020 р. у справі № 910/22873/17.

Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 р. у справі № 800/547/17, постановах Верховного Суду від 27.11.2019 р. у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 р. у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 р. у справі № 24/260-23/52-б, від 21.01.2021 р. у справі № 910/16249/19, від 19.05.2021 р. у справі № 910/16033/20, від 20.07.2021 р. у справі № 916/1178/20, від 07.09.2022 р. у справі № 910/10569/21).

Окрім того, у відповідності до приписів пункту 76 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 р. № 270 із змінами, для отримання поштових відправлень користувачі послуг поштового зв`язку повинні забезпечити створення умов доставки та вручення поштових відправлень відповідно до вимог Закону України Про поштовий зв`язок, цих Правил. Ухвали Господарського суду Одеської області надсилались на адресу Відповідачів зазначені в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, проте отримання їх Відповідачем залежить від суб`єктивної поведінки останніх, відтак надіслана кореспонденція суду вважається врученою належним чином, а Відповідачі обізнаним про призначенні судові засідання.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Кузнецов та інші проти Російської Федерації зазначено, що ще одним завданням вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції. Така позиція є усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи Серявін та інші проти України, Проніна проти України), з якої випливає, що ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Європейський суд з прав людини зазначав, що відсутнє порушення, якщо відповідач у цивільній справі відсутній, при цьому його не було знайдено за адресою, яку надали позивачі, а місце його перебування неможливо було встановити, незважаючи на зусилля національних органів влади, зокрема, розміщення оголошень у газетах та подання запитів до поліції (рішення у справі "Нун`єш Діаш проти Португалії" від 10.04.2003 р.).

Додатково, у даному випадку суд враховує, що за приписами частини 1 статті 9 ГПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (частина 1 статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Розглянувши доводи Військової частини НОМЕР_1 , вивчивши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин даної господарської справи, суд дійшов наступних висновків.

Згідно зі статтею 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є обов`язковість рішень суду.

В силу статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до статті 18 ГПК України, яка кореспондується зі статтею 326 цього кодексу, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (рішення Конституційного Суду України №18-рп/2012 від 13.12.2012).

Невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (рішення Конституційного Суду України №11-рп/2012 від 25.04.2012).

Приписами статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" унормовано, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело як джерело права.

У справі "Фуклев проти України" (рішення від 07.06.2005) Європейський суд з прав людини вказав, що Держава зобов`язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці. Право на виконання рішень, винесених судом, є невід`ємною частиною "права на суд" (Hornsby v. Greece (Горнсбі проти Греції), § 40; Scordino v. Italy (Скордіно проти Італії) (no. 1) [ВП], § 196). У іншому випадку, положення статті 6 § 1 будуть позбавлені ефекту корисної дії (Burdov v. Russia (Бурдов проти Росії), §§ 34 і 37).

В силу приписів статті 331 ГПК України, при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, зокрема, за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом) господарський суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

За частиною 3 статті 33 Закону України "Про виконавче провадження" за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим, сторони, а також виконавець за заявою сторін або державний виконавець з власної ініціативи у випадку, передбаченому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення.

Водночас, слід мати на увазі, що Господарським процесуальним кодексом України не визначено переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання, і на підставі яких суд може прийняти рішення про зміну способу і порядку виконання рішення. Тому суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини, за правилами статей 73-79, 86 Господарського процесуального кодексу України.

Аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 27.06.2018 р. у справі №713/1062/17, від 27.06.2018 р. у справі № 713/1062/17.

Отже, з аналізу наведених норм вбачається, що суд може змінити спосіб або порядок виконання рішення лише у виняткових випадках, за наявності обставин, що ускладнюють його виконання за умови надання належних та допустимих доказів наявності таких обставин.

Під зміною способу і порядку виконання рішення слід розуміти прийняття господарським судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання у порядку і способом, раніше встановленими. Наприклад, зміна способу виконання рішення можлива шляхом видозмінення зазначеної у рішенні форми (грошової чи майнової) виконання, тобто за відсутності у боржника присудженого позивачеві майна в натурі або грошових коштів, достатніх для покриття заборгованості. При цьому, змінюючи спосіб і порядок виконання судового рішення, суд не може змінювати останнє по суті.

Варто зазначити, що поняття "спосіб" і "порядок" виконання судового рішення мають спеціальне значення, яке реалізується у виконавчому провадженні. Вони означають визначену рішенням суду послідовність і зміст вчинення виконавчих дій державним виконавцем при виконанні судового рішення. Спосіб виконання судового рішення - це спосіб реалізації та здійснення способу захисту, встановленого ст. 16 Цивільного кодексу України. Таким чином, під зміною способу виконання рішення суду слід розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання у раніше встановлений спосіб.

Отже, зміна способу і порядку виконання рішення полягає у заміні одного заходу примусового виконання іншим. Вирішуючи питання про зміну способу виконання рішення, суд повинен з`ясувати обставини, що свідчать про абсолютну неможливість такого виконання рішення суду.

Метою такої зміни способу виконання судового рішення є задоволення вимог стягувача за рішенням, яке набрало законної сили.

Поряд із цим, у Господарському процесуальному кодексу України та спеціальному законі, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, не встановлений вичерпний перелік обставин, що ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення, і на підставі яких суд може прийняти рішення про зміну способу і порядку виконання рішення.

Аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 27.06.2018 р. у справі № 713/1062/17, від 27.06.2018 р. у справі № 13/1062/17.

Отже, підставою для зміни способу та порядку виконання рішення є встановлений судом факт неможливості його виконання у спосіб, визначений у резолютивній частині відповідного рішення, тобто конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. Особа, яка подала заяву про зміну способу і порядку виконання рішення повинна довести наявність обставин, що ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення господарського суду у справі. До заяви мають бути додані докази, які підтверджують обставини, викладені в заяві щодо неможливості чи ускладнення виконання рішення.

Ухвалюючи рішення у справі, судом встановлено, наступне.

Держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади в межах їхньої компетенції, встановленої законом (стаття 170 ЦК України). Міністерство Оборони України є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, який забезпечує формування та регламентує державну політику з питань національної безпеки у воєнній сфері, сфері оборони і військового будівництва. Міноборони є органом військового управління, у підпорядкуванні якого перебувають Збройні сили (Положення про Міністерство оборони України, що затверджене постановою КМУ від 26.11.2014 р. № 671).

Міністерство оборони України, як центральний орган управління Збройних Сил України, здійснює відповідно до закону управління військовим майном, у тому числі закріплює військове майно за військовими частинами, приймає рішення щодо перерозподілу цього майна між військовими частинами Збройних Сил України (стаття 2 Закону України Про правовий режим майна у Збройних силах України).

Відповідно до статті 1 Закону України Про правовий режим майна у Збройних Силах України військове майно це державне майно, закріплене за військовими частинами, закладами, установами та організаціями Збройних Сил України. До військового майна належать будинки, споруди, передавальні пристрої, всі види озброєння, бойова та інша техніка, боєприпаси, пально-мастильні матеріали, продовольство, технічне, аеродромне, шкіперське, речове, культурно-просвітницьке, медичне, ветеринарне, побутове, хімічне, інженерне майно, майно зв`язку тощо.

Відповідно до норм статті 3 вказаного Закону та пункту 1.3 наказу Міністерства оборони України № 690, військове майно закріплюється за військовими частинами Збройних Сил України на праві оперативного управління.

З моменту надходження майна до Збройних Сил України воно набуває статусу військового майна. Військові частини використовують закріплене за ними військове майно лише за його цільовим на функціональним призначенням. Облік, інвентаризація, зберігання, списання, використання та передача військового майна здійснюється у спеціальному порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 3 Положення про порядок обліку, зберігання, списання, використання військового майна у Збройних Силах України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04 серпня 2000 р. № 1225, Міноборони як центральний орган управління Збройних Сил, закріплює, згідно із законодавством, військове майно за військовими частинами на праві оперативного управління, про що видаються відповідні акти.

Спірне майно, відповідно до актів закладки кабелю, повідомлення від 19.10.2012 р. № 107, довідки від 27.08.2018 р. № 1347, книг обліку Військової частини НОМЕР_1 передано для відповідального зберігання та взяття на облік до Військової частини НОМЕР_1 АДРЕСА_1 та знаходиться на бухгалтерському обліку позивача.

Право оперативного управління військовим майном є також речовим правом, похідним від права власності на дане майно. Воно включає в себе права володіння, користування і розпорядження цим майном.

Право господарського відання або право оперативного управління виникає у військової організації з моменту передачі їй уповноваженим органом майна, що є суб`єктом зазначених прав.

Відповідно до статті 137 ГК України правом оперативного управління визнається речове право суб`єкта господарювання, який володіє, користується, розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом) для здійснення некомерційної господарської діяльності, у межах, встановлених Господарським кодексом України та іншими законами, а також власником майна( уповноваженим ним органом).

Право оперативного управління захищається законом відповідно до положень, встановлених для захисту права власності.

У той же час, рішенням суду у справі витребувано майно з чужого незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю УКРБУДЗВ`ЯЗОКПРОЕКТ КМ № 5 МКСАБв-4х4х1,2 довжиною 5000м та Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЛЕКТРОГУРТ", а саме кабелі: КМ № 2 МКСБв 4*4* 1,2 - 31000 м; КМ № 3 МКСАБв 4*4* 1,2 - 34000 м; КМ №1б ТЗГ 27*4* 1,2 - 720,5 м; КМ № 3б ТЗГ 4*4* 1,2 - 1191,6 м; КМ №12А МКСАБп 4*4* 1,2 - 21350 м; КМ № 2б ТЗГ 7*4* 1,2 - 440 м; МКСАШп 4*4* 1,2 - 2 м; МКСГ 4*4* 1,2 - 21 м; ТЗГ 50*2*0,5 - 18,5 м; ТЗГ 7*7*1,2 - 28,5 м.

Відповідне майно належить Військовій частині НОМЕР_1 на праві оперативного управління, у той же час укладені договори надання послуг по інвентаризації та пробного вилучення кабелів зв`язку виведених з експлуатації від 07.10.2015 року №1, від 10.03.2016 року №103/16, від 01.07.2016 року №14/06 не передбачали відчуження спірного майна

Приписами статті 63 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження (частина 1).

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність (частина 2).

Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.

У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.

У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження (частина 3).

З метою примусового виконання рішення суду 01.03.2021 р. відкрито виконавчі провадження № 69515464 та 65559308, втім в процесі здійснення виконавчих проваджень належне майно Позивачу не повернуто, доказів виконання покладених судом зобов`язань до матеріалів справи Відповідачами не представлено, натомість після закінчення виконавчого провадження (на підставі частини 3 статті 63 Закону) № 65559308 державний виконавець 14.09.2021 р. звернувся до правоохоронних органів із повідомленням про вчинення кримінального правопорушення, а виконавче провадження 69515464 триває, доказів його виконання до матеріалів справи так само не представлено.

Тобто, як свідчать матеріали справи, станом на даний час (тобто майже 3 роки після набрання рішенням законної сили) рішення суду Відповідачами (боржниками) не виконано, визначене судом майно Позивачу не повернуто (не передано).

При цьому, ще у 2021 році фактично визнано неможливість виконання рішення суду у справі № 916/3082/20 в частині зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРБУДЗВ`ЯЗОКПРОЕКТ" повернути майно.

На переконання суду, наданими до заяви доказами позивач (заявник) довів суду неможливість виконання рішення суду у тому вигляді, який постановлено судовим рішенням.

В свою чергу, за відсутності у Відповідачів присудженого Позивачеві майна в натурі, господарський суд може змінити спосіб виконання рішення і видати наказ про стягнення вартості цього майна, виходячи з вартості майна.

При цьому, звернення стягнення на кошти за відсутності у боржника майна здійснюється у випадку, коли стягувачу присуджено майно, визначене родовими ознаками.

Аналогічні правові висновки викладені в п.7.1.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 жовтня 2012 року №9 Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України.

Відповідно до частина 2 статті 184 ЦК України, річ є визначеною родовими ознаками, якщо вона має ознаки, властиві усім речам того ж роду, та вимірюється числом, вагою, мірою. Річ, що має лише родові ознаки, є замінною.

Річ є визначеною індивідуальними ознаками, якщо вона наділена тільки їй властивими ознаками, що вирізняють її з-поміж інших однорідних речей, індивідуалізуючи її (ч.1 вказаної статті).

У цьому контексті варто наголосити, що поділ речей на індивідуально визначені і визначені родовими ознаками пов`язаний не лише з характеристикою властивостей самої речі (яка може визначатися вагою, мірою, обсягом тощо). Визначати характер властивостей речі (родова чи індивідуальна) можуть і самі сторони, укладаючи договір.

Так, наприклад, якщо під час відвантаження телевізорів, холодильників, транспортних засобів сторони зазначають лише рід, навіть якщо він конкретизований (наприклад, транспортних засобів відповідної моделі) і загальну кількість речей, то предметом договору, незважаючи на таку родову конкретизацію, виступають речі, визначені родовими ознаками

Як встановлено судом військове майно це державне майно, закріплене за військовими частинами та перебуває в останніх на праві оперативного управління, у той же час, досліджені судом докази при ухваленні рішення свідчать, що відповідне майно передано для відповідального зберігання та взято на облік Військовою частиною НОМЕР_1 .

Відповідно ж до довідок, складених Військовою частиною НОМЕР_1 , про вартість вилучених кабельних ліній відповідно до рішення Господарського суду Одеської області від 01.03.2021 р. у справі № 916/3082/20, вартість вилучених Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕЛЕКТРОГУРТ" кабельних ліній складає 2482482,31 грн, у той час як, вартість вилучених Товариством з обмеженою відповідальністю УКРБУДЗВ`ЯЗОКПРОЕКТ кабельних ліній складає 114152,29 грн.

За загальними правилами судового процесу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (стаття 74 ГПК України).

Відповідно до частини 1 статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частини 1 статті 77 ГПК України).

Статтею 91 ГПК України передбачено, що письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який заходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.

З огляду на викладене у сукупності та враховуючи існування обставин, що унеможливлюють виконання рішення Господарського суду Одеської області від 01.03.2021 у справі № 916/3082/20, суд дійшов до висновку про задоволення заяви Військової частини НОМЕР_1 про зміну способу виконання рішення у даній справі.

Керуючись ст.ст.233,234,235,331 ГПК України, суд постановив:

Заяву (зареєстрована 15.07.2024 р. за вх. № 2-1174/24) Військової частини НОМЕР_1 про встановлення або зміну способу та порядку виконання судового рішення задовольнити.

Змінити спосіб виконання рішення Господарського суду Одеської області від 01.03.2021 р. у справі № 916/3082/20, а саме:

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРБУДЗВ`ЯЗОКПРОЕКТ" (65009, м. Одеса, пров. Педагогічний, 3 корп.1, кв. 25, Код ЄДРПОУ 35118872) на користь Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , Код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) 114152/сто чотирнадцять тисяч сто п`ятдесят дві/грн 19 коп. вартості майна - КМ №5 МКСАБв-4х4х1,2 довжиною 5000м

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЛЕКТРОГУРТ" (04112, м. Київ, вул. Тимофія Шамрила, будинок 1-А, Код ЄДРПОУ 38062550) на користь Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , Код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) 2482482/два мільйона чотириста вісімдесят дві тисячі чотириста вісімдесят дві/грн 31 коп. вартості майна - кабелі: КМ № 2 МКСБв 4*4* 1,2 - 31000 м; КМ № 3 МКСАБв 4*4* 1,2 - 34000 м; КМ №1б ТЗГ 27*4* 1,2 - 720,5 м; КМ № 3б ТЗГ 4*4* 1,2 - 1191,6 м; КМ №12А МКСАБп 4*4* 1,2 - 21350 м; КМ № 2б ТЗГ 7*4* 1,2 - 440 м; МКСАШп 4*4* 1,2 - 2 м; МКСГ 4*4* 1,2 - 21 м; ТЗГ 50*2*0,5 - 18,5 м; ТЗГ 7*7*1,2 - 28,5 м.

Видати накази на виконання ухвали після складання повного тексту ухвалу.

Ухвала набирає законної сили в порядку ст.235 ГПК України та може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня її проголошення (підписання).

Повний текст ухвали складено 02 вересня 2024 р.

Суддя Гут Сергій Федорович