Постанова

від 28.08.2024 по справі 922/4820/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 серпня 2024 року

м. Київ

cправа № 922/4820/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кібенко О.Р. - головуючий, Бакуліна С.В., Кролевець О.А.,

за участю секретаря судового засідання - Янковського В.А.,

представників учасників справи:

Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮПМ Україна"</a> - Святашова М.С.,

Товариства з обмеженою відповідальністю "Флагман Флексо Фекторі Україна"</a> - Писаренко С.Ю.

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Флагман Флексо Фекторі Україна"</a>

на рішення Господарського суду Харківської області від 25.03.2024 (суддя Рильова В.В.),

постанову Східного апеляційного господарського суду від 17.06.2024 (колегія суддів: Россолов В.В., Гетьман Р.А., Склярук О.І.)

та додаткову постанову Східного апеляційного господарського суду від 28.06.2024 (колегія суддів: Россолов В.В., Плахов О.В., Склярук О.І.)

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮПМ Україна"</a> (далі - ТОВ "ЮПМ Україна")

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Флагман Флексо Фекторі Україна"</a> (далі - ТОВ "Флагман Флексо Фекторі Україна")

про стягнення 21 550 721,72 грн.

СУТЬ СПОРУ

1. У 2018 році ТОВ "ЮПМ Україна" та ТОВ "Флагман Флексо Фекторі Україна" уклали договір поставки товару, погодили, що підтвердженням поставки товару є підписані покупцем видаткові накладні або акти прийому-передачі товару.

2. Виконуючи умови договору щодо поставки товару, сторони оформлювали видаткові накладні, на підставі яких складалися товарно-транспортні накладні.

3. Поставка чотирьох партій товару (лютий 2022 року) підтверджувалася не видатковими накладними або актами прийому-передачі товару, а товарно-транспортними накладними. Втім, як і при попередніх поставках, отримувачем товару була уповноважена ТОВ "Флагман Флексо Фекторі Україна" особа (комірник), а документи скріплювались печаткою товариства.

4. Дата укладення договору, додаткових угод до нього та дати поставок товару свідчать про те, що між сторонами існували тривалі господарські правовідносини.

5. ТОВ "ЮПМ Україна", вважаючи, що ТОВ "Флагман Флексо Фекторі Україна" порушило свої зобов`язання з оплати товару, звернулося до суду з позовом про стягнення заборгованості за договором у розмірі 14 635 879,30 грн, пені - 2 735 447,72 грн, 3% річних - 725 372,25 грн, інфляційних втрат - 3 454 022,45 грн.

6. ТОВ "Флагман Флексо Фекторі Україна" заперечувало проти доводів позивача, оскільки вважало, що факт поставки товару не може підтверджуватися виключно товарно-транспортними накладними. Крім того, вважало, що сторони не погодили між собою в договорі розмір пені, оскільки прив`язали її до облікової ставки НБУ, але не визначили, який саме розмір облікової ставки НБУ (тобто на яку саме дату чи період) має застосовуватися при обчисленні пені.

7. Суд першої інстанції позов задовольнив частково: стягнув з ТОВ "Флагман Флексо Фекторі Україна" на користь ТОВ "ЮПМ Україна суму основного боргу - 14 330 728,74 грн, пеню - 2 662 796,81 грн, 3% річних - 711 778,42 грн, інфляційні втрати - 3 148 871,89 грн та витрати зі сплати судового збору в розмірі 312 330,60 грн; в іншій частині позову відмовив. Суд апеляційної інстанції рішення суду першої інстанції залишив без змін, здійснив розподіл витрат на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції.

8. ТОВ "Флагман Флексо Фекторі Україна" звернулося з касаційною скаргою до Верховного Суду на рішення судів попередніх інстанцій, якими спір вирішено по суті, додаткову постанову суду апеляційної інстанції.

9. Перед Верховним Судом у цій справі постали такі питання:

- чи можуть товарно-транспортні накладні бути доказом на підтвердження поставки товару (застосування ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України та статей 1 і 9 Закону "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні");

- чи можна вважати, що сторони погодили розмір пені у договорі, якщо така пеня встановлена на рівні подвійної облікової ставки Національного банку України без зазначення, на яку саме дату чи період має братися розмір облікової ставки при обчисленні пені.

10. Верховний Суд у задоволенні касаційною скарги відмовив, виходячи з таких мотивів.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій

11. 20.08.2018 ТОВ "ЮПМ Україна" (як продавець) та ТОВ "Флагман Флексо Фекторі Україна" (як покупець) уклали Договір поставки №59752/2018 (далі - Договір), за умовами якого:

- продавець зобов`язується поставити, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити товар на умовах, погоджених сторонами в даному Договорі (п.1.1);

- асортимент, кількість, ціна, та інші характеристики товару, що поставляється за цим Договором, визначаються у підтвердженні замовлення (п.1.2);

- ціна товару є договірною та узгоджується сторонами на кожну партію окремо, в момент розміщення замовлення та вказується у рахунку - фактурі і видатковій накладній в національній валюті - гривні (п.2.1);

- загальна сума Договору складається із сум вартості товару, що відвантажений постачальником покупцю на підставі підписаних сторонами видаткових накладних (п.2.3);

- оплата за поставлений товар здійснюється покупцем в гривнях протягом 45 календарних днів від дати оформлення видаткової накладної шляхом банківського переказу на поточний рахунок продавця (п.3.1);

- продавець встановлює наступну процедуру виставлення рахунків покупцеві: рахунки за поставлений товар виставляються в день відвантаження товару на склад покупця за кожну партію окремо (п.3.3.1);

- датою оплати покупця буде вважатися дата надходження грошових коштів на поточний рахунок продавця (п.3.3.2);

- у разі прострочення оплати вартості поставленого товару, продавець має право вимагати від покупця сплати неустойки на суму простроченої оплати в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за період прострочення (тобто, починаючи з дня виникнення заборгованості, встановленого Договором, до дня фактичної оплати); неустойка за прострочення оплати нараховується на суму кожного простроченого рахунку окремо (п.3.4);

- запит направляється покупцем продавцю в письмовій формі; продавець повідомляє строки поставки товарів і направляє покупцю пропозицію в письмовій формі; після цього покупець направляє продавцю замовлення, у відповідь на яке продавець обов`язково направляє покупцю підтвердження замовлення; замовлення на товар вважається прийнятим продавцем з моменту відправлення продавцем підтвердження замовлення (п.4.1);

- поставка товарів здійснюється продавцем шляхом доставки автомобільним транспортом товарів на склад покупця, у строк, визначений в підтвердженні замовлення (п.4.4);

- продавець вважається таким, що виконав своє зобов`язання по передачі товару покупцю (поставка є здійсненою) з моменту підписання покупцем видаткової накладної або акту прийому-передачі товару (п.5.6);

- сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання своїх обов`язків за цим Договором, якщо таке невиконання було прямим наслідком будь-яких дій з боку державних органів (нормативних актів, інструкцій та інших документів,) або наслідком настання обставин непереборної сили, таких як: пожежа, повінь, землетрус, війна чи інші стихійні лиха та/або транспортні катастрофи (п.6.1);

- сторони зобов`язуються повідомити про виникнення і припинення перерахованих вище обставин, які впливають на виконання зобов`язань. Якщо виконання в розумний строк продавцем своїх обов`язків за договором неможливо з перерахованих вище причин, сторони мають право розірвати договір шляхом направлення письмового повідомлення; жодна зі сторін не має права пред`явити вимоги про відшкодування збитків у зв`язку з розірванням договору, якщо розірвання договору відбулося з перерахованих вище причин (п.6.2);

- Договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2019, або до моменту одностороннього розірвання Договору однією зі сторін шляхом письмового повідомлення про це іншої сторони за 3 (три) місяці до такого розірвання, якщо інше не передбачено цим Договором (п.8.1);

- після закінчення терміну дії Договору, зазначеного в п.8.1, Договір автоматично пролонгується на кожний наступний календарний рік у тому випадку, якщо жодна із сторін не направила іншій стороні письмове повідомлення про намір розірвати договір не пізніше, ніж за 90 календарних днів до дати закінчення початкового терміну дії договору (п.8.4).

12. Договір скріплено печатками сторін та підписано уповноваженими представниками.

13. До Договору поставки сторони уклали Додаток №1 ("Транспортні умови"), Додаток №2 ("Якість, гарантії та порядок розгляду претензій"), Додаток №3 ("Торгові практики"), Додаткову угоду №130919 від 13.09.2019 (зміна п.3.1 Договору щодо строку оплати товару), Додаткову угоду №02012020 від 02.01.2020 (зміна п.3.1 Договору щодо строку оплати товару), Додаткову угоду №08102020 від 08.10.2020 (зміна реквізитів покупця).

14. Додатковою угодою №02012020 від 02.01.2020 до Договору сторони погодили п.3.1 Договору викласти в такій редакції: "Оплата за поставлений товар здійснюється покупцем у гривні протягом 90 календарних днів. Нові терміни оплати починають діяти з дати підписання даної додаткової угоди на ті рахунки, які були випущені після моменту її підписання від дати отримання кожної партії за накладною шляхом банківського переказу на поточний рахунок продавця".

15. Факт поставки товару на підставі видаткових накладних за період з 28.10.2021 до 07.02.2022 ТОВ "Флагман Флексо Фекторі Україна" визнає та не заперечує, це підтверджується видатковими накладними, які містять підписи та печатки сторін, які є первинними обліковими документами, а також товарно-транспортними накладними (далі - ТТН) до них.

16. Всі наявні в матеріалах справи видаткові накладні та ТТН підписано однією уповноваженою особою ТОВ "Флагман Флексо Фекторі Україна" - комірником Муковоз Юлією та скріплені печатками відповідача.

17. 20.09.2023 ТОВ "ЮПМ Україна" звернулося до ТОВ "Флагман Флексо Фекторі Україна" з вимогою, просило протягом семи днів з дня отримання вимоги погасити наявну заборгованість, сплативши суму в розмірі 14 635 879,30 грн на рахунок ТОВ "ЮПМ Україна". Ця вимога направлена на адресу ТОВ "Флагман Флексо Фекторі Україна" засобами поштового зв`язку та згідно з інформацією, розміщеною на офіційному сайті Укрпошти, ТОВ "Флагман Флексо Фекторі Україна" вимогу отримало 03.10.2023 (вручено за довіреністю).

18. ТОВ "Флагман Флексо Фекторі Україна" на вищезазначену претензію не відреагувало та суму заборгованості не сплатило.

Короткий зміст позовних вимог

19. 15.11.2023 ТОВ "ЮПМ Україна" звернулося до Господарського суду Харківської області з позовом про стягнення заборгованості за Договором у розмірі 14 635 879,30 грн, пені - 2 735 447,72 грн, 3% річних - 725 372,25 грн, інфляційних втрат - 3 454 022,45 грн.

20. Позовні вимоги обґрунтовані таким:

- ТОВ "ЮПМ Україна" виконало зобов`язання щодо поставки товару, а ТОВ "Флагман Флексо Фекторі Україна" прийняло цей товар, проте неналежним чином виконало умови Договору в частині своєчасної оплати вартості отриманого товару;

- на день подання позовної заяви ТОВ "Флагман Флексо Фекторі Україна" не повністю виконало свої грошові зобов`язання: не оплатило за поставлений у жовтні 2021 - лютому 2022 року товар, внаслідок чого у ТОВ "Флагман Флексо Фекторі Україна" виникла заборгованість за Договором на суму 14 635 879,30 грн;

- внаслідок прострочення виконання ТОВ "Флагман Флексо Фекторі Україна" зобов`язань, ТОВ "ЮПМ Україна" нарахувало та заявило до стягнення пеню в розмірі 2 735 447,72 грн (на підставі п.3.4 Договору), 3% річних в розмірі 725 372,25 грн та інфляційні втрати в розмірі 3 454 022,45 грн.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

21. Господарський суд Харківської області рішенням від 25.03.2024, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 17.06.2024, позовні вимоги задовольнив частково; стягнув з ТОВ "Флагман Флексо Фекторі Україна" на користь ТОВ "ЮПМ Україна" заборгованість у розмірі 20 854 175,86 грн, з яких: сума основного боргу 14 330 728,74 грн, пеня в розмірі 2 662 796,81 грн, 3% річних в розмірі 711 778,42 грн, інфляційні втрати в розмірі 3 148 871,89 грн та витрати зі сплати судового збору в розмірі 312 330,60 грн; в іншій частині позову відмовив.

22. Рішення судів попередніх інстанцій мотивовані, зокрема, тим, що:

- факт поставки товару на підставі видаткових накладних за період з 28.10.2021 до 07.02.2022 ТОВ "Флагман Флексо Фекторі Україна" визнає та не заперечує, а заперечує факт поставки товару лише у такі дати: 15.02.2022, 17.02.2022, 21.02.2022 та 22.02.2022;

- позивач до позовної заяви замість видаткових накладних №216 від 16.02.2024 на суму 703 861,08 грн, №228 від 17.02.2022 на суму 19 484,40 грн, №248 від 21.02.2022 на суму 101 599,20 грн, №259 від 22.02.2022 на суму 156 700,74 грн надав ТТН від 16.02.2022, від 17.02.2022, від 21.02.2022, від 22.02.2022;

- відсутні докази поставки товару на суму 305 150,56 грн за 15.02.2022; обставини поставки товару за 16.02.2022, 17.02.2022, 21.02.2022 та 22.02.2022 підтверджені матеріалами справи з огляду на зміст ТТН;

- відсутність заперечень з боку ТОВ "Флагман Флексо Фекторі Україна" щодо дійсності підпису комірника ОСОБА_1, відсутність доказів того, що печатка ТОВ "Флагман Флексо Фекторі Україна" була використана особою, неповноважною на її використання та довготривалий характер договірних відносин позивача й відповідача дають змогу дійти висновку, що поставка товару за вказаними ТТН від 16.02.2022, від 17.02.2022, від 21.02.2022, від 22.02.2022 відбулась, товар прийнятий ТОВ "Флагман Флексо Фекторі Україна";

- в матеріалах справи відсутні докази повідомлення ТОВ "Флагман Флексо Фекторі Україна" ТОВ "ЮПМ Україна" про виникнення обставин непереборної сили, та доказів, які б підтверджували вплив агресії російської федерації на неможливість виконання зобов`язання за спірним Договором, що неможливість виконання зобов`язання щодо сплати заборгованості за Договором перебуває у прямому причинному зв`язку із обставинами військового стану та/або воєнними діями;

- наявні підстави для стягнення пені в розмірі 2 662 796,81 грн, 3% річних в розмірі 711 778,42 грн, інфляційних втрат в розмірі 3 148 871,89 грн.

23. Східний апеляційний господарський суд додатковою постановою від 28.06.2024 задовольнив заяву ТОВ "ЮПМ Україна" та стягнув з ТОВ "Флагман Флексо Фекторі Україна" на користь ТОВ "ЮПМ Україна" судові витрати на професійну правничу допомогу на стадії апеляційного перегляду справи в розмірі 65 304,90 грн.

24. Додаткова постанова мотивована, зокрема, таким:

- ТОВ "ЮПМ Україна" та його представник погодили фіксований розмір гонорару - 1 500 євро, що за офіційним курсом Національного банку України 65 304,90 грн;

- ТОВ "Флагман Флексо Фекторі Україна" не обґрунтувало неспівмірності суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом;

- фактично ТОВ "Флагман Флексо Фекторі Україна" вказує про необхідність зменшення заявленої до стягнення позивачем суми з підстав пропорційності обсягу апеляційного оскарження та гонорару адвоката, сплаченого під час розгляду справи у суді першої інстанції, проте такий алгоритм зменшення не передбачений вимогами процесуального законодавства.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу

25. 07.07.2024 ТОВ "Флагман Флексо Фекторі Україна" через систему Електронний суд звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Господарського суду Харківської області від 25.03.2024, постанову Східного апеляційного господарського суду від 17.06.2024 та додаткову постанову Східного апеляційного господарського суду від 28.06.2024, в якій просить:

1) рішення Господарського суду Харківської області від 25.03.2024 скасувати в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 277 784,34 грн та пені в розмірі 2 662 796,81 грн;

2) постанову Східного апеляційного господарського суду від 17.06.2024 скасувати;

3) ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову ТОВ "ЮПМ Україна" в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 277 784,34 грн та пені в розмірі 2 662 796,81 грн;

4) рішення Господарського суду Харківської області від 25.03.2024 у справі №922/4820/23 змінити в частині розподілу судових витрат, зменшивши суму судового збору, яка підлягає стягненню з 312 330,60 грн до 268 703,92 грн; в іншій частині рішення Господарського суду Харківської області від 25.03.2024 залишити без змін;

5) додаткову постанову Східного апеляційного господарського суду від 28.06.2024 у справі №922/4820/23 скасувати та відмовити в задоволенні заяви ТОВ "ЮПМ Україна" про стягнення з ТОВ "Флагман Флексо Фекторі Україна" судових витрат у розмірі 65 304,90 грн;

6) стягнути з ТОВ "ЮПМ Україна" на користь ТОВ "Флагман Флексо Фекторі Україна" всі понесені ТОВ "Флагман Флексо Фекторі Україна" судові витрати, зокрема, 52 930,46 гривень судового збору за подання апеляційної скарги та 70 573,96 гривень судового збору за подання касаційної скарги.

26. Скаржник посилається на підставу касаційного оскарження рішення Господарського суду Харківської області від 25.03.2024 та постанови Східного апеляційного господарського суду від 17.06.2024, передбачену п.3 ч.2 ст.287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК), та зазначає:

1) відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) та статей 1 і 9 Закону "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" у подібних правовідносинах:

- суди попередніх інстанцій безпідставно послалися на правовий висновок, викладений в постанові Верховного Суду від 29.01.2020 у справі №916/922/19, оскільки правовідносини у справі №916/922/19 і в цій справі не є подібними;

- відсутній правовий висновок Верховного Суду у подібних правовідносинах з питання про те, чи може сторона доводити постачання товару іншими доказами, якщо видаткова накладна відсутня взагалі; існуючі правові висновки стосуються лише дефектів існуючих видаткових накладних; попри відсутність висновку у подібних правовідносинах, відповідач вважає за необхідне застосувати в цій справі підхід, що міститься у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 02.03.2023 у справі №804/644/16;

2) відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування ч.3 ст.549 ЦК і ч.4 ст.231 Господарського кодексу України (далі - ГК) у подібних правовідносинах: відсутній правовий висновок Верховного Суду з таких двох взаємопов`язаних питань, відповіді на які мають важливе значення для формування єдиної правозастосовчої практики: а) чи необхідно в договорі, при встановленні пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, зазначати, який саме розмір облікової ставки НБУ (тобто на яку саме дату чи період) має застосовуватися при обчисленні пені; б) якими є правові наслідки незазначення сторонами в договорі, при встановленні пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, конкретної дати чи періоду, станом на яку (який) встановлена облікова ставка НБУ.

27. Оскаржуючи додаткову постанову Східного апеляційного господарського суду від 28.06.2024, скаржник посилається на підставу, передбачену п.1 ч.2 ст.287 ГПК, та зазначає про порушення норм процесуального права, передбачених частинами 4, 5 ст.126, ч.5 ст.129 ГПК, та неврахування судом апеляційної інстанції висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2024 у справі №910/14524/22 та від 16.11.2022 у справі №922/1964/21, Верховного Суду від 26.01.2022 у справі №922/1876/21, від 17.09.2020 у справі №904/3583/19, від 20.07.2021 у справі №922/2604/20, від 25.08.2022 у справі №911/3323/14, від 11.07.2023 у справі №910/6807/21.

28. 14.08.2024 надійшов відзив ТОВ "ЮПМ Україна" на касаційну скаргу, у якому просить її залишити без задоволення, а оскаржувані рішення - без змін.

29. У відзиві, зокрема, вказує:

1) факт поставки та отримання відповідачем товару доведено під час судового розгляду в суді першої та апеляційної інстанції; всі наявні в матеріалах справи видаткові накладні та ТТН підписано уповноваженою особою відповідача - комірником ОСОБА_1 та скріплені печатками відповідача; всі первинні документи щодо поставки товару, зокрема, такі як видаткова накладна та ТТН, містять підписи, назви посад осіб, які отримували товар, прізвища та ініціали таких осіб, а також відтиск печатки відповідача, що свідчить про безпосередню участь відповідача у здійсненні господарських операцій (посилається на постанови Верховного Суду від 29.01.2020 у справі №916/922/19, від 06.11.2018 у справі №910/6216/17, від 05.12.2018 у справі №915/878/16, від 23.07.2019 у справі №918/780/18, від 20.12.2018 у справі №910/19702/17, від 27.05.2022 у справі №300/1565/19); відповідач не надав жодних доказів, які спростовують включення ним відповідних сум ПДВ до складу податкового кредиту; поставка позивачем товару відповідачу є господарськими операціями, що фактично були здійснені між ними та підтверджуються належними, достовірними, з усіма обов`язковими реквізитами, первинними документами, а також додатковими документами (посилається на постанови Верховного Суду від 29.06.2021 у справі №910/23097/17, від 03.06.2022 у справі №922/2115/19); наявний висновок Верховного Суду з подібних питань; доводи відповідача зводяться лише до відсутності видаткових накладних по декількох операціях, які не були ним повернуті позивачеві; спираючись на довготривалі партнерські відносини, позивач розраховував на добросовісність відповідача; позивач надав не лише відомості про зареєстровані податкові накладні, а й ТТН, які містять підпис та печатку відповідача;

2) під час укладання договору сторони погодили всі суттєві умови договору та передбачили міру відповідальності за невиконання умов договору, чітко встановивши розмір неустойки за прострочення виконання грошових зобов`язань; чинне законодавство та усталена практика передбачають застосування облікової ставки НБУ як загальноприйнятого застережного механізму при врегулюванні невиконання грошових зобов`язань у господарських відносинах; твердження про відсутність правового висновку Верховного Суду у подібних правовідносинах не відповідає дійсності (посилається на постанову від 20.08.2020 у справі №902/959/19); іншого строку нарахування пені, ніж передбачений ч.6 ст.232 Господарського кодексу України, сторонами в договорі не визначено;

3) позивач надав належні та допустимі докази, які підтверджують факт понесення витрат на правничу допомогу, а також їх розмір; відповідач не врахував рівень кваліфікації представника позивача; складність справи має включати обсяг доказової бази, аналітичної роботи, здійснення розрахунків, підготовку до судових засідань, кількість судових засідань, аналіз судової практики тощо.

Надходження касаційної скарги на розгляд Верховного Суду

30. Верховний Суд ухвалою від 29.07.2024 відкрив касаційне провадження у справі №922/4820/23 за касаційною скаргою ТОВ "Флагман Флексо Фекторі Україна", призначив її до розгляду у відкритому судовому засіданні на 28.08.2024.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Щодо доказів на підтвердження поставки товару

31. ТОВ "Флагман Флексо Фекторі Україна" у касаційній скарзі зазначає, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) та статей 1 і 9 Закону "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" у подібних правовідносинах: чи може сторона доводити постачання товару іншими доказами, якщо видаткова накладна відсутня взагалі; існуючі правові висновки стосуються лише дефектів існуючих видаткових накладних; попри відсутність висновку у подібних правовідносинах, відповідач вважає за необхідне застосувати в цій справі підхід, що міститься у постанові Верховного Суду від 02.03.2023 у справі №804/644/16.

32. Скаржник вважає, що суди попередніх інстанцій безпідставно послалися на правовий висновок, викладений в постанові Верховного Суду від 29.01.2020 у справі №916/922/19, оскільки правовідносини у справі №916/922/19 і в цій справі не є подібними.

33. ТОВ "ЮПМ Україна" у відзиві на касаційну скаргу вказує, що факт поставки та отримання відповідачем товару було доведено; всі наявні в матеріалах справи видаткові накладні та ТТН підписано уповноваженою особою відповідача - комірником ОСОБА_1 та скріплені печатками відповідача; всі первинні документи щодо поставки товару містять підписи, назви посад осіб, які отримували товар, прізвища та ініціали таких осіб, а також відтиск печатки відповідача, що свідчить про безпосередню участь відповідача у здійсненні господарських операцій. Зазначає, що поставка товару є господарськими операціями, що фактично були здійснені та підтверджуються належними, достовірними, з усіма обов`язковими реквізитами, первинними документами, а також додатковими документами; наявний висновок Верховного Суду з подібних питань; доводи відповідача зводяться лише до відсутності видаткових накладних за декількома операціями, які не були ним повернуті позивачеві.

34. Суди попередніх інстанцій вказали, що факт поставки товару на підставі видаткових накладних за період з 28.10.2021 до 07.02.2022 ТОВ "Флагман Флексо Фекторі Україна" визнає та не заперечує, а заперечує факт поставки товару лише у такі дати: 15.02.2022, 17.02.2022, 21.02.2022 та 22.02.2022; відсутні докази поставки товару за 15.02.2022, втім обставини поставки товару за 16.02.2022, 17.02.2022, 21.02.2022 та 22.02.2022 підтверджені матеріалами справи з огляду на зміст ТТН.

35. Верховний Суд відхиляє доводи скаржника та погоджується з позицією судів попередніх інстанцій та аргументами ТОВ "ЮПМ Україна" з огляду на таке.

36. Відповідно до частин 1 та 2 ст.712 ЦК за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

37. Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч.1 ст.692 ЦК).

38. Отже, двосторонній характер договору поставки зумовлює взаємне виникнення у кожної зі сторін прав та обов`язків. З укладенням такого договору постачальник бере на себе обов`язок передати у власність покупця товар належної якості і водночас набуває права вимагати його оплати, а покупець зі свого боку набуває права вимагати від постачальника передачі цього товару та зобов`язаний здійснити оплату.

39. Суди попередніх інстанцій встановили, що за умовами укладеного сторонами Договору поставка товарів здійснюється продавцем шляхом доставки автомобільним транспортом товарів на склад покупця, у строк, визначений в підтвердженні замовлення (п.4.4), а продавець вважається таким, що виконав своє зобов`язання по передачі товару покупцю (поставка є здійсненою) з моменту підписання покупцем видаткової накладної або акту прийому-передачі товару (п.5.6).

40. У гл.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, що затверджені наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 №363, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 за №128/2568 (далі - Правила №363), визначено, що товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу.

41. Товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, та є одним із документів, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, що може бути складений у паперовій та/або електронній формі та має містити обов`язкові реквізити, передбачені цими Правилами (гл.1 Правил №363).

42. ТТН є основним документом на перевезення вантажів, форма її наведена у додатку 7 до Правил №363. Суб`єкт господарювання може оформлювати ТТН без дотримання форми, наведеної в додатку 7, за умови наявності в ній інформації про назву документа, дату і місце його складання, найменування (прізвище, ім`я, по батькові) перевізника та/або експедитора, замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача, найменування та кількість вантажу, його основні характеристики та ознаки, які дають можливість однозначно ідентифікувати цей вантаж, автомобіль (марка, модель, тип, реєстраційний номер), причіп/напівпричіп (марка, модель, тип, реєстраційний номер), пункти навантаження та розвантаження із зазначенням повної адреси, посади, прізвища та підписів відповідальних осіб вантажовідправника, вантажоодержувача, водія та/або експедитора (п.11.1 Правил №363).

43. Отже, документи, які передбачені Правилами №363, зокрема ТТН, є документами, які підтверджують факт передавання, перевезення придбаних та/або продаж товарно-матеріальних цінностей (товару). Товарно-транспортна накладна призначена для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення автомобільним транспортом.

44. Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію (ст.1 Закону "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні").

45. Первинні документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади і прізвища (крім первинних документів, вимоги до яких встановлюються Національним банком України) осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ст.9 Закону "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні").

46. Верховний Суд у постанові від 10.12.2020 у справі №910/14900/19 дійшов висновку про те, що за загальним правилом фактом підтвердження здійснення господарської операції є саме первинні документи бухгалтерського обліку, до яких належать усі документи в їх сукупності, складені щодо господарської операції, що відповідають вимогам закону, зокрема ст.9 Закону "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" та п.2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, та відображають реальні господарські операції. У разі дефектів первинних документів та невизнання стороною факту постачання спірного товару, сторони не позбавлені можливості доводити постачання товару іншими доказами, які будуть переконливо свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару.

47. Верховний Суд у постановах від 29.01.2020 у справі №916/922/19, від 10.12.2020 у справі №910/14900/19 зазначив, що визначальною ознакою господарської операції є те, що внаслідок її здійснення має відбутися реальний рух активів, отже, судам у розгляді справ, у яких необхідно досліджувати обставини поставки товару, варто з`ясовувати, крім обставин оформлення первинних документів, наявність або відсутність реального руху такого товару. Зокрема, обставини здійснення перевезення товару поставленого за спірними видатковими накладними, обставини зберігання та використання цього товару у господарській діяльності покупця, інші обставини, які будуть переконливо підтверджувати реальний рух активів, свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару та які давали б змогу встановити реальність здійснених господарських операцій.

48. Таким чином, учасники господарської операції можуть доводити/спростовувати факт здійснення постачання товару як первинними документи бухгалтерського обліку, так і іншими доказами.

49. Верховний Суд у постанові від 09.03.2023 у справі №910/5041/22 вказав, що невизнання стороною факту поставки спірного товару, сторони не позбавлені можливості доводити постачання товару іншими доказами, які будуть переконливо свідчити про фактичні обставини здійснення поставки товару.

50. Суди попередніх інстанцій встановили, що у наданих ТОВ "ЮПМ Україна" ТТН міститься посилання на видаткові накладні, вантажовідправником визначено ТОВ "ЮПМ Україна" та його реквізити, вантажоодержувачем - ТОВ "Флагман Флексо Фекторі", вказано загальну суму товару з ПДВ, підпис старшого оператора з боку вантажовідправника, скріплений печаткою підприємства, з боку одержувача міститься підпис у графі "прийняв (відповідальна особа вантажоодержувача)" та зазначено прізвище та ініціали особи, що отримала товар з боку відповідача, та печатка ТОВ "Флагман Флексо Фекторі".

51. Таким чином, суди попередніх інстанцій, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, встановили факт отримання товару ТОВ "Флагман Флексо Фекторі".

52. Крім того, скаржник у касаційній скарзі не посилається на підставу касаційного оскарження, передбачену п.4 ч.2 ст.287 ГПК у взаємозв`язку із випадками, передбаченими ч.3 ст.310 ГПК (суд не дослідив зібрані у справі докази, суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів).

53. Отже, доводи скаржника у цій частині фактично зводяться до спонукання Верховного Суду здійснити переоцінку доказів і самостійно встановити факт відсутності поставки спірних партій товару, що в свою чергу виходить за встановлені у ст.300 ГПК межі розгляду справи судом касаційної інстанції

54. Незгода скаржника з рішеннями судів попередніх інстанцій або з правовою оцінкою та правовими висновками, які містяться в рішеннях, не свідчить про їх незаконність.

55. Враховуючи викладене, Верховний Суд відхиляє доводи скаржника про те, що поставка товару має доводитися виключно тими документами, які передбачені договором, а саме видатковими накладними та актами приймання-передачі товару. У разі недоліків у цих документах, або їх відсутності позивач не позбавлений можливості доводити факт поставки іншими доказами.

Щодо встановлення розміру пені

56. ТОВ "Флагман Флексо Фекторі Україна" у касаційній скарзі зазначає, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування ч.3 ст.549 ЦК і ч.4 ст.231 ГК у подібних правовідносинах: відсутній правовий висновок Верховного Суду з таких двох взаємопов`язаних питань, відповіді на які мають важливе значення для формування єдиної правозастосовчої практики: а) чи необхідно в договорі, при встановленні пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, зазначати, який саме розмір облікової ставки НБУ (тобто на яку саме дату чи період) має застосовуватися при обчисленні пені; б) якими є правові наслідки незазначення сторонами в договорі, при встановленні пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, конкретної дати чи періоду, станом на яку (який) встановлена облікова ставка НБУ.

57. Верховний Суд відхиляє доводи скаржника з огляду на таке.

58. ТОВ "ЮПМ Україна" здійснювало розрахунок пені за кожним окремим періодом та надало відповідні розрахунки до суду.

59. Суди попередніх інстанцій, в свою чергу, встановили, що такі розрахунки не суперечать вимогам чинного законодавства, умовам Договору та є арифметично правильними, стягнули пеню у розмірі 2 662 796,81 грн, а щодо нарахування пені в сумі 72 650,91 грн відмовили, оскільки вважали, що докази поставки товару за Договором на суму 305 150,56 грн відсутні.

60. У касаційній скарзі ТОВ "Флагман Флексо Фекторі Україна" наголошує, що під час розгляду справи воно наполягало на тому, що п.3.4 Договору не визначає, який саме розмір облікової ставки НБУ (на яку саме дату) має застосовуватися до спірних правовідносин при обчисленні пені, тобто з цього пункту неможливо визначити, чи має застосовуватися облікова ставка НБУ, яка встановлена (діяла) на дату подання позову, чи на дату поставки конкретної партії товару чи на дату укладення договору поставки, або на дату замовлення тощо.

61. Втім, скаржник при розгляді справи судом першої інстанції не запропонував свій варіант контррозрахунку пені, а вважав, що сторони не погодили розмір пені.

62. Згідно із ч.1 ст.611 ЦК у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

63. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (частини 1, 3 ст.549 ЦК).

64. Згідно із ч.1 ст.230 ГК штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

65. У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг) (ч.4 ст.231 ГК).

66. Суди попередніх інстанцій встановили, що у разі прострочення оплати вартості поставленого товару, продавець має право вимагати від покупця сплати неустойки на суму простроченої оплати в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за період прострочення (тобто, починаючи з дня виникнення заборгованості, встановленого Договором, до дня фактичної оплати); неустойка за прострочення оплати нараховується на суму кожного простроченого рахунку окремо (п.3.4 Договору).

67. Відповідно до ст.1 Закону "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

68. Розмір пені, передбачений ст.1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (ст.3 Закону "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань")

69. Розмір пені не повинен перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховувалась пеня (ст.4 Закону "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань").

70. З огляду на це, очевидним є те, що сторони Договору у п.3.4 погодили неустойку за порушення зобов`язання з оплати товару (пеню) у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

71. Отже, скаржник, підписуючи цей договір вочевидь погодився зі встановленням цієї санкції (способу забезпечення зобов`язання). Втім, при стягненні позивачем скаржник не пропонує інший спосіб обчислення пені, а стверджує, що сторони не погодили її розмір.

72. Така поведінка скаржника не є послідовною, не відповідає принципам добросовісності та розумності.

73. Згідно з частинами 2, 3 ст.13 ЦК при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

74. Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки) ґрунтується ще на римській максимі - non concedit venire contra factum proprium (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium міститься принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них (постанови Верховного Суду від 08.06.2022 у справі №910/9397/20, від 10.04.2019 у справі №390/34/17).

75. Очевидно, що доводи скаржника у цій справі спрямовані на уникнення останнього від обов`язків, передбачених Договором, та відповідальності за порушення ним умов такої угоди, що не відповідає засадам добросовісності та вказує на зловживання правом.

76. За таких обставин, Верховний Суд відхиляє доводи скаржника щодо обчислення пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ та не формує висновок щодо цього питання.

Щодо додаткової постанови суду апеляційної інстанції

77. ТОВ "Флагман Флексо Фекторі Україна" у касаційній сказі зазначає про порушення судом апеляційної інстанції частин 4, 5 ст.126, ч.5 ст.129 ГПК, та неврахування висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2024 у справі №910/14524/22 та від 16.11.2022 у справі №922/1964/21, Верховного Суду від 26.01.2022 у справі №922/1876/21, від 17.09.2020 у справі №904/3583/19, від 20.07.2021 у справі №922/2604/20, від 25.08.2022 у справі №911/3323/14, від 11.07.2023 у справі №910/6807/21.

78. Скаржник вважає, що розмір витрат є завищеним, оскільки фактично правнича допомога полягала у складенні відзиву на апеляційну скаргу і участі в одному засіданні. ТОВ "Флагман Флексо Фекторі Україна" у клопотанні про зменшення витрат наводило доводи щодо неспівмірності витрат, на які суд апеляційної інстанції не надав відповіді.

79. ТОВ "ЮПМ Україна" у відзиві на касаційну скаргу вказує, що воно надало належні та допустимі докази, які підтверджують факт понесення витрат на правничу допомогу, а також їх розмір; відповідач не врахував рівень кваліфікації представника позивача; складність справи має включати обсяг доказової бази, аналітичної роботи, здійснення розрахунків, підготовку до судових засідань, кількість судових засідань, аналіз судової практики тощо.

80. Суд апеляційної інстанції, задовольняючи заяву ТОВ "ЮПМ Україна" про стягнення з ТОВ "Флагман Флексо Фекторі Україна" витрат на професійну правничу допомогу на стадії апеляційного перегляду справи в розмірі 65 304,90 грн, зазначив, що ТОВ "Флагман Флексо Фекторі Україна" не обґрунтувало неспівмірності суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом; фактично ТОВ "Флагман Флексо Фекторі Україна" вказує про необхідність зменшення заявленої до стягнення позивачем суми з підстав пропорційності обсягу апеляційного оскарження та гонорару адвоката, сплаченого під час розгляду справи у суді першої інстанції, проте такий алгоритм зменшення не передбачений вимогами процесуального законодавства.

81. Верховний Суд відхиляє доводи скаржника та погоджується із змістом оскаржуваної додаткової постанови з огляду на таке.

82. Згідно з ч.4 ст.126 ГПК розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

83. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.5 ст.126 ГПК).

84. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.6 ст.126 ГПК).

85. Разом з тим у ч.5 ст.129 ГПК визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу, та не покладати такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

86. Так, відповідно до ч.5 ст.129 ГПК під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

87. Суд апеляційної інстанції встановив, що ТОВ "ЮПМ Україна" та його представник адвокат Святашова Майа Сергіївна встановили винагороду адвоката у фіксованому розмірі, який складає еквівалент 1 500,00 євро, що визначається згідно з офіційним курсом гривні по відношенню до євро, встановленим НБУ на дату виставлення рахунку. У рахунку №00000-062 від 18.06.2024 винагорода адвоката встановлена на рівні 65 304,90 грн без ПДВ, що є еквівалентом 1 500,00 євро за офіційним курсом гривні по відношенню до євро, встановленим Національним Банком України на дату виставлення рахунку (43,5366).

88. У випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо (п.147 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21, на яку посилається скаржник).

89. Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч.5 ст.129 ГПК, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу, або ж присудити такі витрати частково (постанова Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2024 у справі №910/14524/22, на яку посилається скаржник).

90. Словосполучення "суд може не присуджувати" свідчить про те, що суд, вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, користується певною можливістю розсуду щодо зменшення їх розміру, враховуючи критерії, які визначені у ч.5 ст.129 ГПК, та заперечення іншої сторони.

91. Верховний Суд враховує, що висновки, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21 від 05.06.2024 у справі №910/14524/22, на які посилається скаржник, стосуються зменшення розміру судових витрат у випадку їх неспівмірності складності справи або наявності критеріїв, що визначені у ч.5 ст.129 ГПК. Втім, питання щодо можливості зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу підлягає дослідженню в кожному конкретному випадку.

92. Як вказує ТОВ "Флагман Флексо Фекторі Україна", у своєму клопотанні про зменшення витрат воно посилалося на неспівмірність таких витрат із складністю справи, неспівмірність витраченого адвокатом часу на з обсягом наданих послуг. Вважає, що суд апеляційної інстанції не дослідив ці його доводи.

93. Втім, з додаткової постанови суду апеляційної інстанції вбачається, що суд дослідив заперечення ТОВ "Флагман Флексо Фекторі Україна" та надав на них відповідь.

94. Суд апеляційної інстанції зазначив, що заперечення ТОВ "Флагман Флексо Фекторі Україна" мотивовані тим, що заявлена позивачем сума витрат на професійну правничу допомогу не відповідає критеріям реальності, обґрунтованості та розумності. За позицією ТОВ "Флагман Флексо Фекторі Україна", відповідач в суді апеляційній інстанції оскаржено тільки стягнення пені та заборгованості на загальну суму 2 940 581,15 грн, що складає приблизно 13,64% від ціни позову. На його думку, логічним обчисленням розміру гонорару адвоката у суді апеляційної інстанції було б стягнення 13,64% від суми 3 000 євро за роботу адвоката у суді першої інстанції, що складає 409,2 євро. Суму у розмірі 1 500,00 євро вважає завищеною та необґрунтованою.

95. Відповідаючи на ці доводи ТОВ "Флагман Флексо Фекторі Україна", суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що заявлений до стягнення розмір витрат відповідає в повній мірі критерію розумної необхідності таких витрат з огляду на складність справи та обсяг проведених робіт, а вказаний ТОВ "Флагман Флексо Фекторі Україна" алгоритм зменшення витрат не передбачений законом.

96. Отже, суд апеляційної інстанцій вважав співмірним розмір витрат на оплату послуг адвоката із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг). Скаржник у касаційній скарзі висновки суду щодо співмірності витрат не спростував.

97. Крім того, ТОВ "Флагман Флексо Фекторі Україна", аналізуючи постанови Верховного Суду від 17.09.2020 у справі №904/3583/19, від 20.07.2021 у справі №922/2604/20, від 25.08.2022 у справі №911/3323/14, від 11.07.2023 у справі №910/6807/21, вказує, що у цих справах за правничу допомогу у судах апеляційної інстанції суди визнавали співмірною суму у діапазоні від 2 000 грн до 22 984,50 грн, що є суттєво меншим ніж та сума, яка була присуджена до стягнення з відповідача у цій справі. Втім, скаржник не наводить висновки Верховного Суду у вказаних справах, які б не врахував суд апеляційної інстанції.

98. Верховний Суд враховує, що ТОВ "Флагман Флексо Фекторі Україна" в апеляційному порядку оскаржувало рішення суду першої інстанції в частині стягнення основного боргу в розмірі 277 784,34 грн та пені в розмірі 2 662 796,81 грн. Отже, загальна сума оскарження складала 2 940 581,15 грн.

99. Суд апеляційної інстанції судові витрати, понесені на професійну правничу допомогу на стадії апеляційного перегляду справи, стягнув у розмірі 65 304,90 грн, що в свою чергу складає 2,22% від оскаржуваної ТОВ "Флагман Флексо Фекторі Україна" суми.

100. Скаржник не обґрунтував, в чому саме, на його думку, полягає завищення та неспівмірність розміру суми судових витрат на професійну допомогу у суді апеляційної інстанції та не обґрунтував, в чому саме полягає неврахування судом апеляційної інстанції висновків щодо застосування частин 4, 5 ст.126, ч.5 ст.129 ГПК, викладених у постановах Верховного Суду, на які він посилається у касаційній скарзі.

101. З огляду на це, доводи скаржника про неврахування висновків Верховного Суду щодо обчислення витрат на правничу допомогу та їхньої неспівмірності є необґрунтованими та зводяться виключно до незгоди з додатковою постановою суду апеляційної інстанції. Тому касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувана додаткова постанова суду апеляційної інстанції - залишенню без змін.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

102. Відповідно до ч.1 ст.300 ГПК, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

103. Згідно із ч.1 ст.309 ГПК суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених ст.300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

104. Враховуючи викладене, Верховний Суд дійшов висновків про залишення касаційної скарги без задоволення, а рішень судів попередніх інстанцій в оскаржуваній скаржником частині - без змін.

Судові витрати

105. Оскільки Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, то судові витрати зі сплати судового збору за її подання покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Флагман Флексо Фекторі Україна"</a> залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Харківської області від 25.03.2024, постанову Східного апеляційного господарського суду від 17.06.2024 та додаткову постанову Східного апеляційного господарського суду від 28.06.2024 у справі №922/4820/23 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О. Кібенко

Судді С. Бакуліна

О. Кролевець