Ухвала

від 30.08.2024 по справі 457/775/22

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

30 серпня 2024 року

м. Київ

справа № 457/775/22

провадження № 61-10375 ск24

Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю.,

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Трускавецького міського суду Львівської області від 23 жовтня 2023 року та постанову Львівського апеляційного суду від 16 квітня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа - ОСОБА_4 , про визнання права власності за набувальною давністю,

ВСТАНОВИВ:

У січні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вищевказаним позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа - ОСОБА_4 , в якому просив суд: визнати за ним право власності за набувальною давністю на 1/2 ідеальну частину будинку АДРЕСА_1 , зареєстровану у КП ЛОР «Дрогобицьке міжміське бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки», за ОСОБА_2 - у розмірі 1/4 ідеальної частини від загальної площі будинку і за ОСОБА_3 - у розмірі 1/4 ідеальної частини від загальної площі будинку.

Заочним рішенням Трускавецького міського суду Львівської області від 23 жовтня 2024 року, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного суду

від 16 квітня 2024 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Ухвалою Верховного Суду від 17 червня 2024 року касаційну скаргу

ОСОБА_1 на заочне рішення Трускавецького міського суду Львівської області від 23 жовтня 2023 року та постанову Львівського апеляційного суду від 16 квітня 2024 року повернуто заявникові.

16 липня 2024 року ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку вдруге звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на судові рішення попередніх інстанцій (надійшла до суду 19 липня 2024 року), у якій просив їх скасувати та направити справу на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою Верховного Суду від 29 липня 2024 року касаційну скаргу залишено без руху з наданням строку для усунення її недоліків.

У серпні 2024 року до суду касаційної інстанції надійшла заява про усунення недоліків касаційної скарги та додані до неї матеріали, з якої вбачається, що спірний будинок оцінений у 138 936,00 грн, предметом позову є визнання права власності за набувальною давністю на половину будинку, отже ціна позову на день його подання становила 69 468,00 грн, тому виходячи із цієї ціни позову сплачено судовий збір за вимоги майнового характеру.

Вивчивши касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки касаційна скарга подана на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню, з урахуванням такого.

Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України.

Положення пункту 2 частини першої статті 176 ЦПК України передбачають, що у позовах про визнання права власності на майно або його витребування ціна позову визначається вартістю майна.

Предметом касаційного оскарження є судові рішення, ухвалені у справі про визнання права власності на 1/2 ідеальну частину будинку АДРЕСА_1 за набувальною давністю, вартість якого становить 69 468,00 грн, тому ціна позову є такою, яка станом на 01 січня 2024 року не перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3 028*250=757 000).

Ця справа не є справою з ціною позову, яка перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, і не є справою, яка підлягає розгляду лише за правилами загального позовного провадження, виключний перелік яких передбачений частиною четвертою статті 274 ЦПК України.

Касаційна скарга не містить мотивів про те, що оскаржувані судові рішення підпадають принаймні під один із випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судові рішення у таких справах підлягають касаційному оскарженню.

Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію «суду права», що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення для формування єдиної правозастосовчої практики.

Колегія суддів дослідила ціну та предмет позову, складність справи й не встановила випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, які б свідчили про необхідність перегляду судових рішень у цій справі у касаційному порядку.

Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають Конституції України, відповідно до статті 129 якої основними засадами судочинства є, серед інших, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Правом на апеляційне оскарження ОСОБА_1 скористався.

У ЦПК України визначено баланс між такими гарантіями права на справедливий судовий розгляд, як право на розгляд справи судом, встановленим законом (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод), та принципом остаточності судових рішень res judicata, фактично закріплено перехід до моделі обмеженої касації, що реалізується за допомогою введення процесуальних фільтрів з метою підвищення ефективності касаційного провадження.

Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).

З урахуванням наведеного, оскільки ОСОБА_1 подав касаційну скаргу на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню, увідкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.

Оскільки у відкритті касаційного провадження відмовлено, клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на касаційне оскарження та передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду вирішенню не підлягають.

На підставі викладеного та керуючись статтею 129 Конституції України, статтею 19, статтею 260, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Трускавецького міського суду Львівської області від 23 жовтня 2023 року та постанову Львівського апеляційного суду від 16 квітня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа - ОСОБА_4 , про визнання права власності за набувальною давністю.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді О. В. Білоконь

О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара