Постанова

від 29.08.2024 по справі 607/14932/24

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 607/14932/24Головуючий у 1-й інстанції Дзюбич В.Л. Провадження № 22-ц/817/822/24 Доповідач - Хома М.В.Категорія -

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 серпня 2024 року м. Тернопіль

Тернопільський апеляційний суд в складі:

головуючої - Хома М.В.

суддів - Гірський Б. О., Костів О. З.,

секретар - Сович Н.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 15 липня 2024 року, постановлену суддею Дзюбичем В.Л. за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Міністерство оборони України, ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім`єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу,-

ВСТАНОВИВ:

У липні 2024 року ОСОБА_1 звернулася із вказаною заявою, у якій просила встановити факт її проживання з ОСОБА_3 однією сім`єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу з лютого 01.03.2019 року по 23.10.2024 року.

Заява обгрунтована тим, що заявниця з 202 по 2019 рік перебувала у зареєстрованому шлюбу з ОСОБА_3 . У шлюбі народився син ОСОБА_2 ,, ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після ухвалення судом рішення про розірвання шлюбу вони продовжували проживати разом однією сімєю, вели спільне господарство, спільний бюджет, проводили ремонт житла, однак вдруге шлюб не зареєстрували. Розірвання шлюбу мало на меті стимулювати чоловіка припинити зловживання алкоголем. 26 лютого 2022 року ОСОБА_3 був прийнятий на військову службу. Під час служби матеріально підтримував заявницю та сина, разом проводили відпустки, заявниця під час несення ОСОБА_3 військової служби направляла йому продукти харчування, предмети побуту, одяг, допомагала під час його лікування у м.Дніпрі та у м.Тернополі. 23 жовтня 2023 року вона отримала сповіщення про те, що її чоловік ОСОБА_3 помер поблизу с.Олександрівка Сумської області. У сповіщенні вона вказана як дружина. Заявниця займалася похованням чоловіка та отримала свідоцтво про поховання.

Встановлення зазначеного у заяві факту необхідно заявниці з метою отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої ч. 1 ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», п. 2 ч. 2 ст. 16 даного Закону, на підставі абз. 6 ч. 4 ст. 16-1 Закону.

Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду від 15 липня 2024 року відмовлено у відкритті провадження у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Міністерство оборони України, ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім`єю як чоловіка та жінки, без реєстрації шлюбу. Роз`яснено ОСОБА_1 право звернутися з відповідним позовом до суду адміністративної юрисдикції.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на незаконність ухвали суду першої інстанції, просить її скасувати та направити справу до Тернопільського міськрайонного суду для продовження розгляду.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що у даній справі відсутній спір про право, оскільки рішення про відмову чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень відсутні, тому немає підстав для звернення до суду адміністративної юрисдикції.

Зазначає, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.01.2024 року (справа №560/17953/21) відступила від висновку Верховного Суду від 22.03.2023 року у справі 290/289/22-ц, на який суд першої інстанції зіслався в оскаржуваній ухвалі.

Зокрема, у згаданій постанові Великої Палати Верховного Суду виснувано, що юридичні факти, які належить встановлювати в судовому порядку, вирішуються судами цивільної юрисдикції за правилами ЦПК України.

Відзиву на апеляційну скаргу не подано, що відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 будучи належним чином повідомленими про дату час та місце розгляду справи в судове засідання не з`явилися, надіславши клопотання про здійснення розгляду справи без їх участі.

Розглянувши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення.

Відмовляючи у відкритті провадження, суд першої інстанції виходив з того, що вимоги ОСОБА_1 пов`язані з доведенням наявності підстав для визнання (підтвердження) за нею певного соціально-правового статусу, не пов`язаного з будь-якими цивільними права та обов`язками, їх виникненням, існуванням та припиненням. Відповідно, за своїм предметом та можливими правовими наслідками такі вимоги пов`язані з публічно-правовими відносинами заявниці з державою, зокрема щодо отримання одноразової грошової допомоги передбаченої ч. 1 ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», п. 2 ч. 2 ст. 16 даного Закону, на підставі абз. 6 ч. 4 ст. 16-1 Закону, а отже, не підлягають вирішенню у порядку цивільного судочинства. У зв`язку з цим, судом роз`яснено ОСОБА_1 право звернутися з відповідним позовом до суду адміністративної юрисдикції.

Колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції постановлена з порушенням норм процесуального права.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване судове рішення вищезазначеним вимогам закону не відповідає.

Згідно зі статтею 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Звертаючись із заявою в суд, ОСОБА_1 зазначала, що встановлення факту спільного проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу дасть їй можливість отримати одноразову грошову допомогу передбачену ч. 1 ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», передбачену п. 2 ч. 2 ст. 16 даного Закону, на підставі абз. 6 ч. 4 ст. 16-1 Закону.

Під час постановлення оскаржуваної ухвали у справі на підставі пункту 1 частини 1 статті 186 ЦК України, судом першої інстанції враховано висновки, викладені у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 22 березня 2023 року у справі № 290/289/22-ц

Однак, у своїй постанові у справі № 560/17953/21 (провадження № 11-150апп23) від 18 січня 2024 року Велика Палата Верховного Суду відступила від висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах стосовно юрисдикції спору, які викладено у постанові Великої Палати від 30 січня 2020 року у справі № 287/167/18-ц (провадження № 14-505цс19), у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 22 березня 2023 року у справі № 290/289/22-ц (провадження № 61-13369св22), вказавши, що справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, розглядаються у позасудовому та судому порядку. Рішення стосовно фактів, що мають юридичне значення, прийняті у позасудовому порядку, можуть бути оскаржені до судів адміністративної юрисдикції. Юридичні факти, які належать встановлювати в судовому порядку, вирішуються судами цивільної юрисдикції за правилами ЦПК України.

Частиною 1 статті 316 ЦПК України визначено, що заява фізичної особи про встановлення факту, що має юридичне значення, подається до суду за місцем її проживання.

Аналіз зазначених правових норм свідчить про те, що існують два порядки встановлення фактів, що мають юридичне значення: позасудовий і судовий.

Не можуть розглядатися судами заяви про встановлення фактів належності до осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, до ветеранів чи інвалідів війни, проходження військової служби, перебування на фронті, у партизанських загонах, одержання поранень і контузій при виконанні обов`язків військової служби, про встановлення причин і ступеня втрати працездатності, групи інвалідності та часу її настання, про закінчення учбового закладу і одержання відповідної освіти, одержання урядових нагород. Відмова відповідного органу в установленні такого факту може бути оскаржена заінтересованою особою до суду в порядку, передбаченому законом.

Аналогічний висновок Великої Палати Верховного Суду викладений у постановах від 08 листопада 2019 року у справі № 161/853/19, від 18 грудня 2019 року у справі № 370/2598/16-ц.

Слід зауважити, що в разі оскарження до суду відповідного органу в установленні юридичного факту, який підлягає встановленню у позасудовому порядку, такий спір підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства і суди насамперед перевіряють, чи відповідає оскаржуване рішення суб`єкта владних повноважень критеріям, визначеним частиною другою статті 2 КАС України, а відповідач в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень відповідно до частини другої статті 77 КАС України повинен довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності.

За приписами ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Враховуючи, що метою адміністративного судочинства є ефективний захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, зверненню до адміністративного суду з позовом передує звернення особи до суб`єкта владних повноважень, за наслідками розгляду якого особа набуває права оскаржити до суду адміністративної юрисдикції рішення, дії або бездіяльність такого суб`єкта владних повноважень, що відповідає меті та завданням адміністративного судочинства, визначеним статтею 2 КАС України.

Частиною 2 статті 245 КАС України визначено перелік судових рішень, які уповноважений прийняти адміністративний суд у разі задоволення позову. Встановлення факту, що має юридичне значення, серед цього переліку відсутнє.

Тобто у разі вирішення справи в порядку адміністративного судочинства, встановлення факту, що має юридичне значення, має бути визначено судом у резолютивній частині судового рішення, що не передбачено КАС України.

У той же час перелік юридичних фактів, що підлягають встановленню в судовому порядку, зазначений у статті 315 ЦПК України, не є вичерпним. Зокрема, згідно з пунктом 5 частини першої статті 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу.

Статтею 19 ЦПК України визначені справи, що відносяться до юрисдикції загальних судів. У частині першій цієї статті встановлено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. У частині сьомій вказаної статті регламентовано, що окреме провадження призначене для розгляду справ про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов для здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов:

- факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету встановлення;

- встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов`язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах;

- заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред`явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо);

- чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.

Відповідно ч. 6 ст. 294 ЦПК України суд залишає заяву про встановлення факту, без розгляду якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, і роз`яснює заінтересованими особами особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції цивільного суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян. Чинне законодавство не передбачає іншого судового порядку підтвердження факту, що має юридичне значення, окрім як розгляд справ про встановлення факту, що має юридичне значення, в порядку цивільного судочинства.

Отже, відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року судом, встановленим законом, який розглядає справи про встановлення факту, що має юридичне значення, зокрема факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу, є суд цивільної юрисдикції на підставі статті 19 ЦПК України та пункту 5 частини першої статті 315 ЦПК України.

Аналогічні висновки щодо застосування відповідних норм права викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 січня 2024 року по справі № 560/17953/21, які відповідно до положень ч. 4 ст. 263 ЦПК України апеляційний суд враховує під час розгляду даної справи.

Відповідно ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Згідно ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

З огляду на викладене, оскільки судом першої інстанції постановлено ухвалу з порушенням норм процесуального права, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню, ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 376, 379, 381-384, 389 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 15 липня 2024 року - скасувати.

Справу направити для продовження розгляду до Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Повний текст постанови суду апеляційної інстанції складено 2 вересня 2024 року.

Головуюча Хома М.В.

Судді Гірський Б.О.

Костів О.З.