Ухвала

від 29.08.2024 по справі 991/10619/23

КАСАЦІЙНИЙ КРИМІНАЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 серпня 2024 року

м. Київ

справа № 991/10619/23

провадження №51-1349 ск24

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянувши касаційну скаргу адвоката ОСОБА_4 в інтересах

ОСОБА_5 на ухвалу Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду

від 22 серпня 2024 року про відмову у відкритті апеляційного провадження,

установив:

Ухвалою колегії суддів Вищого антикорупційного суду від 07 серпня 2024 року було відмовлено в задоволенні клопотань адвоката ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_5 від 31 січня та 05 лютого 2024 року про скасування арешту майна, накладеного ухвалами цього суду у кримінальному провадженні

№ 52023000000000423.

Ухвалою судді Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 22 серпня

2024 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою адвоката ОСОБА_4 на цю ухвалу.

У касаційній скарзі адвокат ОСОБА_4 просить скасувати ухвалу апеляційного суду та призначити новий розгляд у цьому суді.

Вважає вказану ухвалу необґрунтованою, постановленою з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та без врахування правової позиції, викладеної в ухвалі Верховного Суду від 23 січня 2024 року у справі

№ 569/19829/21, а також такою, що порушує його право на доступ до правосуддя. Вказує, що суддя апеляційного суду безпідставно послався на висновок, викладений у постанові Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду (далі - ОП ККС ВС) від 20 травня 2024 року у справі № 712/191/23, (провадження № 51 - 3208 кмо 23), оскільки у даному випадку кримінальне провадження перебуває на стадії судового розгляду, а не досудового розслідування, і ОСОБА_5 є власником майна, а не обвинуваченою.

Колегія суддів перевірила доводи касаційної скарги, додану до неї копію судового рішення та дійшла висновку про таке.

Пунктом 2 ч. 2 ст. 428 КПК встановлено, що суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень та інших документів вбачається, що підстав для задоволення скарги немає.

Відповідно до ч. 4 ст. 399 КПК суддя-доповідач апеляційного суду відмовляє

у відкритті провадження, якщо апеляційна скарга подана на судове рішення, яке не підлягає оскарженню в апеляційному порядку.

Статтею 392 КПК визначено перелік судових рішень, які можуть бути оскаржені

в апеляційному порядку.

Водночас можливості оскарження ухвал місцевого суду, прийнятих у порядку

ст. 174 КПК, зокрема, про відмову у задоволенні клопотання особи про скасування арешту майна, кримінальний процесуальний закон не передбачає.

Як вбачається з ухвали апеляційного суду, приймаючи таке рішення цей суд виходив з того, що положеннями чинного кримінального процесуального закону не передбачено окремого оскарження в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції про відмову в задоволенні клопотання про скасування арешту на майно постановлену під час судового провадження до ухвалення судових рішень, передбачених ч. 1 ст. 392 КПК.

В обґрунтування своїх доводів адвокат, серед іншого зазначає, що суддя апеляційного суду, на його думку, безпідставно послався на висновок, викладений у постанові ОП ККС ВС від 20 травня 2024 року у справі № 712/191/23 (провадження № 51 - 3208 кмо 23), оскільки у даному випадку кримінальне провадження перебуває на стадії судового розгляду, а не досудового розслідування, та одночасно посилається на мотиви, викладені в ухвалі Верховного Суду від 23 січня 2024 року у справі № 569/19829/21 (провадження

№ 51 - 1344 км 22), які стосуються обґрунтування можливості апеляційного оскарження судового рішення, ухваленого на стадії досудового розслідування та просить застосувати аналогію права, чим допускає протиріччя у скарзі.

При цьому, колегія суддів звертає увагу адвоката на те, що в постанові

від 20 травня 2024 року у справі № 712/191/23 ОП ВС зазначила, що підхід щодо правозастосування, який міститься в ухвалі колегії суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 23 січня 2024 року у справі № 569/19829/21 (провадження № 51 - 1344 км 22) є необґрунтованим.

Тому, в таких ситуаціях суди мають керуватися висновками, викладеними саме

у постанові ОП ККС ВС, оскільки висновки ОП мають перевагу над висновками колегії суддів.

Також безпідставними є і твердження адвоката про обмеження апеляційним судом його права в доступі до правосуддя.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Це право може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.

Наявність визначених у законі обмежень щодо звернення до суду вищого рівня

в разі незгоди із судовим рішенням не є тотожним обмеженню в доступі до правосуддя, а отже, не означає обмеження у праві на судовий розгляд.

До того ж, судова практика Касаційного кримінального суду щодо можливості апеляційного оскарження ухвали місцевого суду, якою відмовлено у задоволенні клопотання про скасування арешту майна також підтверджує правильність висновку судді апеляційного суду, що такі ухвали не підлягають оскарженню

в апеляційному порядку, зокрема вказане узгоджується з позицією, викладеною в ухвалах Першої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 15 серпня 2024 року у справі № 189/1665/22, Другої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 28 серпня 2023 року у справі № 466/1550/22, Першої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 08 травня 2023 року у справі № 553/5177/13-к та інших судових рішеннях.

Разом із тим, відмова в скасуванні арешту майна не позбавляє, у тому числі власника майна, права звернутися до суду з повторним клопотанням про скасування арешту майна в порядку ст. 174 КПК під час судового провадження.

Таким чином, відмовляючи у відкритті провадження за апеляційною скаргою адвоката ОСОБА_4 суддя апеляційного суду дійшов обґрунтованого висновку про те, що оскаржувана ним ухвала є рішенням, яке не підлягає оскарженню в апеляційному порядку, а тому діяв відповідно до положень ч. 4 ст. 399 КПК і прийняв законне, обґрунтоване та вмотивоване судове рішення.

З урахуванням наведеного, підстав для задоволення касаційної скарги колегія суддів не вбачає.

Тому згідно з п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити.

Керуючись п. 2 ч. 2 статті 428 КПК, Суд

постановив:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою адвоката ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_5 на ухвалу Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 22 серпня 2024 року про відмову у відкритті апеляційного провадження через відсутність підстав для їх задоволення.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3