Ухвала

від 06.09.2024 по справі 991/10619/23

АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА ВИЩОГО АНТИКОРУПЦІЙНОГО СУДУ

справа № 991/10619/23

провадження № 11-кп/991/114/24

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 вересня 2024 року м.Київ

Суддя Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1 , перевіривши апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_2 адвоката ОСОБА_3 на ухвалу Вищого антикорупційного суду від 07 серпня 2024 року,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Вищого антикорупційного суду від 07 серпня 2024 року, окрім іншого, відмовлено в задоволенні клопотань захисника обвинуваченого ОСОБА_2 адвоката ОСОБА_3 від 01 та 11 квітня 2024 року про скасування арешту майна.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, захисник обвинуваченого ОСОБА_2 адвокат ОСОБА_3 звернувся з апеляційною скаргою, за вимогами якої просив скасувати ухвалу від 07 серпня 2024 року та постановити нову ухвалу про скасування арешту, накладеного ухвалами слідчих суддів Вищого антикорупційного суду від 06 червня та 05 липня 2023 року, а саме з грошових коштів, які знаходяться на банківських рахунках, та мобільних телефонів, зазначених в прохальній частині апеляційної скарги.

Вирішуючи питання щодо прийнятності апеляційної скарги, суддя-доповідач окрім іншого має з`ясувати, чи може бути оскаржена в апеляційному порядку ухвала суду в частині відмови в задоволенні клопотань про скасування арешту майна.

Порядок та перелік судових рішень, що можуть бути оскаржені в апеляційному порядку, чітко визначено та регламентовано нормами Глави 31 КПК.

Відповідно до ч.1, 2 ст.392 КПК в апеляційному порядку можуть бути оскаржені судові рішення, які були ухвалені судами першої інстанції і не набрали законної сили, а саме:

1) вироки, крім випадків, передбачених статтею 394 цього Кодексу;

2) ухвали про застосування чи відмову у застосуванні примусових заходів медичного або виховного характеру;

3) інші ухвали у випадках, передбачених цим Кодексом.

{Положення частини другої статті 392 щодо унеможливлення окремого апеляційного оскарження ухвали суду про продовження строку тримання під вартою, постановленої під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), згідно з Рішенням Конституційного Суду №4-р/2019 від 13 червня 2019 року}.

Ухвали, постановлені під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судових рішень, передбачених частиною першою цієї статті, окремому оскарженню не підлягають, крім випадків, визначених цим Кодексом. Заперечення проти таких ухвал можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене частиною першою цієї статті.

Можливість оскарження ухвали суду, постановленої під час судового провадження про відмову в задоволенні клопотання про скасування (часткове) арешту майна, норми кримінального процесуального закону не передбачають.

Право на доступ до суду не є абсолютним і підлягає дозволеним обмеженням, зокрема, щодо кола судових рішень, які можуть бути переглянуті в апеляційному порядку. Такі обмеження не шкодять самій суті права доступу до суду, переслідують легітимну мету - ефективний розгляд судом лише справ відповідного рівня значущості, а також обґрунтовані пропорційністю між застосованими засобами і поставленою метою.

За вищевказаних обставин, оскільки ухвала Вищого антикорупційного суду від 07 серпня 2024 року про відмову в задоволенні клопотань про скасування арешту майна постановлена під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судових рішень, передбачених ч.1 ст.392 КПК, то окремому оскарженню в апеляційному порядку вона не підлягає, про що правомірно зазначено в резолютивній частині оскаржуваної ухвали.

Зазначене також узгоджується з викладеному в постанові від 20 травня 2024 року у справі №712/191/23 висновком ОП ККС ВС щодо правозастосування положень п.9 ч.1 ст.309 КПК у взаємозв`язку зі ст.170, 173, 174 КПК, відповідно до якого ухвали слідчого судді про повне або часткове скасування арешту майна та про відмову в скасуванні арешту майна, постановлені в порядку ст.174 КПК, апеляційному оскарженню не підлягають.

За вимогами ч.4 ст.399 КПК суддя-доповідач відмовляє у відкритті провадження за апеляційною скаргою на судове рішення, яке не підлягає оскарженню в апеляційному порядку, при цьому суд звертає увагу, що відмова у відкритті апеляційного провадження у зв`язку з оскарженням рішення суду, оскарження якого не передбачено, не може сприйматись як обмеження доступу до правосуддя. Норми ст.129 Конституції України гарантують право на апеляційний перегляд справи, а не кожного окремого судового рішення в межах кримінального провадження. Кримінальний процесуальний кодекс України визначає в яких випадках і які рішення слідчих суддів, судів першої інстанції підлягають перегляду в апеляційному порядку. Саме тому апеляційна скарга на судове рішення, яке не підлягає апеляційному оскарженню, не може бути розглянута по суті, а відмова у відкритті апеляційного провадження, у зв`язку з оскарженням рішення суду, оскарження якого не передбачено, не може сприйматись як обмеження доступу до правосуддя.

Враховуючи вищевикладене, оскільки зазначена ухвала суду не підлягає оскарженню в апеляційному порядку, у відкритті провадження за апеляційною скаргою слід відмовити.

Керуючись ст.309, 392, 399 КПК, суддя

ПОСТАНОВИВ:

У відкритті провадження за апеляційною скаргою захисника обвинуваченого ОСОБА_2 адвоката ОСОБА_3 на ухвалу Вищого антикорупційного суду від 07 серпня 2024 року про відмову в задоволенні клопотань про скасування арешту майна відмовити.

Копію ухвали про відмову у відкритті провадження надіслати особі, яка подала апеляційну скаргу.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення, а у разі постановлення ухвали без виклику особи, яка її оскаржує, з дня отримання нею копії судового рішення.

Суддя ОСОБА_1