Рішення

від 03.09.2024 по справі 240/4834/24

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 вересня 2024 року м. Житомир справа № 240/4834/24

категорія 111060000

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Лавренчук О.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Житомирській області про визнання протиправними та скасування податкових вимог,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом Головного управління ДПС у Житомирській області у якому просить визнати протиправними та скасувати податкові вимоги Головного управління ДПС в Житомирській області зі сплати боргу із ЄСВ, штрафу і пені: №Ф-431-17 від 24 лютого 2021 року на суму 26860 грн. 74 коп., №Ф-431-17 від 28 липня 2021 року на суму 33481 грн. 69 коп.; №Ф-431-17 від 26 вересня 2023 року на суму 3889 грн. 91 коп; №Ф-431-17 від 12 лютого 2024 року на суму 13835 грн. 18 коп із коригуванням нарахувань в інтегрованій картонці даних платника податків фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 шляхом виключення суми недоїмки з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, штрафу і пені на загальну суму 78067 грн. 52 коп. (сімдесят вісім тисяч шістдесят сім гривень п`ятдесят дві копійки) із поверненням ОСОБА_1 стягнутих коштів.

В обґрунтування позову вказує, що 22 лютого 2017 року по теперішній час ОСОБА_1 є працівником ТОВ «ЗОЛОТИЙ КАРАВАЙ» (код ЄДРПОУ 38373620), що підтверджується довідкою підприємства за №853 від 21.02.2024 року. Збір з ЄСВ за нього сплачував роботодавець, що підтверджується довідкою форми ОК-5 від 20.02.2024. Просить позов задовольнити.

Суддя своєю ухвалою від 15.03.2024 прийняла позовну заяву до розгляду та відкрила спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи.

Відзив на позовну заяву надійшов до суду 01.04.2024. Заперечуючи позовні вимоги відповідач вказує, що із 01.07.2014 ОСОБА_1 перебував на загальній системі оподаткування. Відповідно до відомостей, одержаних від державного реєстратора в електронному вигляді, 08.09.2021 до Єдиного державного реєстру внесено запис про Державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи підприємця за її рішенням. Вказує, що фізичні особи - підприємці, які перебувають на спрощеній системі оподаткування, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, до 20 числа місяця, що настає за закінченням кварталу, тобто щокварталу (абзац 3 частина 8 ст. 9 Закону №2464).

Відповідно до інтегрованої картки платника за кодом бюджетної класифікації 71040000 «Для фізичних осіб-піднриємців, у т.ч. які обрали спрощену систему оподаткування та осіб, які проводять незалежну професійну діяльність» Вам. як фізичній особі-підприємцю на спрощеній системі оподаткування було проведено щоквартальні нарахування на центральному рівні, зокрема: станом 01.10.2013 на загальну суму 6960,48 грн, яку було передано з Пенсійного | фонду України; за липень - вересень 2013 року на суму 1194.03 грн по терміну сплати 21.10.2013; за жовтень - грудень 2013 року на суму 1218,67 грн по терміну сплати 20.01.2014; за січень-березень 2014 року на суму 1267,95 грн по терміну сплати 22.04.2 за квітень-червень 2014 року на суму 1267,95 грн по терміну сплати 21.07.2014. 30.09.2014 було проведено зменшення щоквартальних нарахувань на загальну суму 372,33 грн. Отже, загальну сума боргу стала 1 1536,75 грн. Відповідно до інтегрованої картки платника за кодом бюджетної класифікації 71040000 «Для фізичних осіб-підприємців, у т.ч. які обрали спрощену систему оподаткування та осіб, які проводять незалежну професійну діяльність» ОСОБА_2 було проведено нарахування єдиного внеску на центральному рівні, зокрема: за 2017 рік на суму 8448,00 грн по терміну сплати 09.02.2018; за січень-березень 2018 року на суму 2457,18 грн. по терміну сплати 19.04.2018. за квітень-червень 2018 року на суму 2457,18 грн. по терміну сплати 19.07.2018; за липень-вересень 2018 року на суму 2457,18 грн. по терміну сплати 19.10.2018; за жовтень-грудень 2018 року на суму 2457,18 грн. по терміну сплати 21.01.2019: за січень - березень 2019 року на суму 2754,18 грн. по терміну сплати 19.04.2019; за квітень - червень 2019 року на суму 2754,18 грн. по терміну сплати 19.07.2019; за липень - вересень 2019 року на суму 2754,18 грн. по терміну сплати 21.10.2019; за жовтень - грудень 2019 року на суму'2754,18 грн. по терміну сплати 20.01.2020. за січень - лютий 2020 року на суму 2078,12 грн. по терміну сплати 21.04.2020; за червень 2020 року на суму 1039,06 грн по терміну сплати 20.07.2020; за липень - вересень 2020 року на суму 3178,12 грн по терміну сплати 19.10.2020; за жовтень-листопад 2020 року на суму 2200,00 грн по терміну сплати 19.01.2021. Отже, за період перебування на обліку Позивачу ( ОСОБА_1 ) всього було нараховано єдиного внеску на загальну суму 49324,49 грн. Заборгованість з єдиного внеску було стягнуто в межах виконавчого провадження в повному обсязі та зараховано у порядку календарної черговості виникнення заборгованості відповідно до частини 6 ст.25 Закону №2464 , а саме: протягом 2018 року - 5818,73 грн., у 2019 році - 7414,4 грн, у 2020 році - 8557,97 грн, у 2021 році - 19401,63 грн., у 2022 році - 8131,92грн. Зазначає, що на несвоєчасні сплачені суми із єдиного внеску на підставі даних автоматизованої інформаційної системи податкового органу, ГУ ДПС сформовано та винесено рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску: від 23.01.2019 №0007775013 на загальну суму 12979,68 грн; від 13.02.2020 №0025635033 на загальну суму 12468,67 грн.; від 09.07.2020 № 0209985033 на загальну суму 3826,45 грн від 25.05.2021 № 0053122405 на загальну суму 8033,06 грн від 10.12.2021 № 0123682405 на загальну суму 5516,85 грн, від 29.11.2023 № 0226042409 на загальну суму 12421,49 грн. Застосовані штрафні санкції та пеню, відповідно до вищевказаних рішень, було частково стягнуто в межах виконавчого провадження в повному обсязі та зараховано у порядку календарної черговості виникнення заборгованості відповідно до частини 6 ст.25 Закону №2464 , а саме: у 2022 році - 14664,44 грн.. у 2023 році 26747.58 грн у лютому 2024 року - 1409,53 грн. Станом на 01.03.2024 залишок боргу склав 12425,65грн. Просить відмовити у задоволенні позову.

У період із 01.07.2024 по 19.07.2024 (включно) та із 19.08.2024 по 02.09.2024 головуюча у справі суддя перебувала у відпустці.

Ухвалою від 03.09.2024 постановлено визнати поважними причини пропуску строку звернення до суду.

Поновити ОСОБА_1 пропущений строк звернення до адміністративного суду з позовними вимогами в частині: визнати протиправними та скасувати податкові вимоги Головного управління ДПС в Житомирській області зі сплати боргу із ЄСВ, штрафу і пені: №Ф-431-17 від 24 лютого 2021 року на суму 26860 грн. 74 коп., №Ф-431-17 від 28 липня 2021 року на суму 33481 грн. 69 коп.

До суду 02.09.2024 надійшла заява представника позивача у якій вказує про допущення ним при оформленні прохальної частини позову описки. Просить вважати вірними наступні виправлення: Ф-431-17 від 24.02.2021 на суму 56809,33 грн; Ф-431-17 від 28.07.2021 на суму 58876,63 грн

Розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників справи (у письмовому провадженні), з особливостями, визначеними статтями 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, позовну заяву та відзив, повно і всебічно з`ясувавши всі обставини справи в їх сукупності, перевіривши їх наявними в матеріалах справи і дослідженими доказами, суд дійшов наступних висновків.

Згідно з ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

З матеріалів справи вбачається, що позивач із 13.01.2012 по 08.09.2021 перебував на обліку в органах державної податкової служби України.

Встановлено, що 24 лютого 2021 року Головне управління ДПС у Житомирській області було сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-431-17, якою вимагає сплатити недоїмку в розмірі 27534,55 грен, штраф 2414,06 та пеню в розмірі 26860,74 грн. Всього 56809,35 грн. Заборгованість станом на 31.01.2021 (а.с. 15)

Окрім того, 28 липня 2021 року Головне управління ДПС у Житомирській області було сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-431-17, якою вимагає сплатити недоїмку в розмірі 21568,77 грен, штраф 3826,17 та пеню в розмірі 33481,69грн. Всього 58876,63 грн. Заборгованість станом на 30.06.2021 (а.с. 16)

Головним управлінням ДПС у Житомирській області 26 вересня 2023 року було сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-431-17, якою вимагає сплатити пеню в розмірі 3889,91 грн. Заборгованість станом на 31.08.2023 (а.с. 17)

12 лютого 2024 року Головним управлінням ДПС у Житомирській області було сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-431-17, якою вимагає сплатити штраф 2203,36 грн та пеню в розмірі 11631,82 грн. Всього 13835,15 грн. Заборгованість станом на 31.01.2024 (а.с. 18).

Звертаючись до суду з позовом позивач зазначає, що із 22 лютого 2017 року працює у ТОВ "Золотий коровай", і роботодавець сплачує за нього страхові внески.

На підтвердження зазначеного, додає до позову довідку №853 від 21.02.2024 ТОВ "Золотий коровай" у якій вказано, що позивач із 22.02.2017 працює на посаді водія автотранспортних засобів транспортної дільниці, а із "14 березня 2022 року по теперішній час ОСОБА_3 увільнений від роботи на час введення воєнного стану в Україні, відповідно до Указів Президента України від 24.02.2022 р. №64/2022 "Про введення воєнного стану", від 24.02.2022 р. №69/2022 "Про загальну мобілізацію", відповідно до вимог статті 119 Кодексу законів про працю України, статті 1 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" (наказ №107-к від 21.03.2022) (а.с. 22).

Окрім того, позивачем до суду надано довідку Форми ОК-5 у якій міститься інформація, що із 22.02.2017 по липень 2022 року ТОВ "Золотий коровай" сплачувало страхові внески за ОСОБА_1 , а із квітня по липень 2022 року - страхувальником був Житомирський ОЦКтСП, із серпня 2022 року по грудень 2023 року - Військова частина НОМЕР_1 .

Суд, надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, зазначає наступне.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до ст. 67 Конституції України, кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах , встановлених законом.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначає Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VI.

Стаття 1 Закону надає визначення термінів, які вживаються у цьому Законі, зокрема:

єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування;

застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок;

недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена податковим органом у випадках, передбачених цим Законом.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Згідно ч. 1 ст. 5 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», облік осіб, зазначених у пунктах 1, 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, ведеться в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування, а щодо застрахованих осіб, які є учасниками накопичувальної системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування (далі - учасниками накопичувальної пенсійної системи), - з Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку, центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної політики у сферах праці, трудових відносин та зайнятості населення, соціального захисту населення, та Пенсійним фондом.

Взяття на облік осіб, зазначених у пунктах 1, 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, здійснюється податковим органом шляхом внесення відповідних відомостей до реєстру страхувальників.

Взяття на облік осіб, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої статті 4 цього Закону, на яких поширюється дія Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", - здійснюється на підставі відомостей про державну реєстрацію створення юридичної особи та її відокремленого підрозділу, відокремленого підрозділу іноземної неурядової організації, представництва, філії іноземної благодійної організації, державну реєстрацію фізичної особи - підприємця, скасування державної реєстрації їх припинення, наданих згідно із Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", у день отримання зазначених відомостей.

За приписами п. 1 ч. 2 ст. 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок до податкового органу за основним місцем обліку платника єдиного внеску.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Відповідно до ч. 11 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», у разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

При цьому, за приписами ч. 12 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

За наявності у платника єдиного внеску одночасно із зобов`язаннями із сплати єдиного внеску зобов`язань із сплати податків, інших обов`язкових платежів, передбачених законом, або зобов`язань перед іншими кредиторами зобов`язання із сплати єдиного внеску виконуються в першу чергу і мають пріоритет перед усіма іншими зобов`язаннями, крім зобов`язань з виплати заробітної плати (доходу).

Відповідно до ч.ч. 1-2 ст. 12 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», адміністрування єдиного внеску шляхом його збору, ведення обліку надходжень від його сплати та здійснення контролю за сплатою єдиного внеску, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, державну політику з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Згідно п. 1 Положення про Державну податкову службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 6 березня 2019 р. № 227, Державна податкова служба України (ДПС) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів і який реалізує державну податкову політику, державну політику з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок).

Стаття 13 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» визначає права податкових органів, зокрема, згідно пунктів 6-7 ч. 1 цієї статті, податкові органи мають право:

застосовувати фінансові санкції, передбачені цим Законом;

стягувати з платників несплачені суми єдиного внеску.

Стаття 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» передбачає заходи впливу та стягнення.

Відповідно до ч. 4 ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (у редакції, чинній на момент прийняття оскарженої вимоги), податковий орган у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, надсилає в паперовій та/або електронній формі платникам єдиного внеску вимогу про сплату недоїмки з єдиного внеску.

Вимога про сплату недоїмки з єдиного внеску, винесена за результатами документальної перевірки, надсилається (вручається) платнику в порядку, визначеному статтею 42 Податкового кодексу України.

Вимога про сплату недоїмки з єдиного внеску, винесена з метою стягнення недоїмки з єдиного внеску у разі його несплати платником у визначені цим Законом строки, надсилається податковим органом платнику в паперовій та/або електронній формі у порядку, визначеному статтею 42 Податкового кодексу України.

Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

Платник єдиного внеску зобов`язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.

У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з податковим органом шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку.

Наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 № 449 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 21 грудня 2020 року № 790) затверджено Інструкцію про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі Інструкція №449).

Відповідно до пунктів 1-5 розділу VI Інструкції №449, до платників, які не виконали визначені Законом обов`язки щодо нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску, застосовуються заходи впливу та стягнення.

У разі виявлення платником своєчасно не нарахованих сум єдиного внеску такі платники зобов`язані самостійно обчислити ці внески, відобразити їх у звітності, що подається платником до податкових органів, та сплатити їх. До такого платника застосовуються штрафні санкції в порядку і розмірах, визначених розділом VII цієї Інструкції.

У разі виявлення податковим органом своєчасно не нарахованих та/або не сплачених платником сум єдиного внеску такий податковий орган обчислює суми єдиного внеску, що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки), та застосовує до такого платника штрафні санкції в порядку і розмірах, визначених розділом VII цієї Інструкції.

Сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена в строки, встановлені Законом, обчислена податковими органами у випадках, передбачених Законом, є недоїмкою.

Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.

Податкові органи надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо:

дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску податковими органами;

платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску;

платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.

У випадку, передбаченому абзацом другим цього пункту, вимога про сплату боргу (недоїмки) приймається відповідним податковим органом протягом 15 робочих днів з дня, що настає за днем вручення платнику акта перевірки, а за наявності заперечень платника єдиного внеску до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки.

Податковий орган надсилає (вручає) вимогу про сплату боргу (недоїмки) платнику єдиного внеску протягом трьох робочих днів з дня її винесення.

У випадках, передбачених абзацами третім та/або четвертим цього пункту, вимога про сплату боргу (недоїмки) надсилається (вручається):

платникам, зазначеним у пункті 1 статті 4 Закону, протягом 20 робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій).

Під частковим зменшенням суми недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованості зі сплати фінансових санкцій) для цілей цього пункту вважається зменшення загальної суми боргу (недоїмки) з єдиного внеску, яка включає нараховані та несплачені суми єдиного внеску (фінансових санкцій) за останній календарний місяць, в якому відбулось таке зменшення.

Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційно-телекомунікаційних систем ДПС (далі - ІТС) на суму боргу, що перевищує 10 гривень.

Вимога про сплату боргу (недоїмки) крім загальних реквізитів має містити відомості про розмір боргу, в тому числі суми недоїмки, штрафів та пені, обов`язок погасити борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк.

Вимога про сплату боргу (недоїмки) є виконавчим документом.

Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з ІТС за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи, у тому числі відокремлених підрозділів юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи).

Як встановлено судом та підтверджується належними доказами, у період з 13.01.2012 по 08.09.2021 позивач був зареєстрований фізичною особою-підприємцем.

Отже, на позивача розповсюджуються права та обов`язки платника єдиного внеску, зокрема - своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок до податкового органу за основним місцем обліку платника єдиного внеску, відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування».

01 січня 2017 року набув чинності Закон України від 06 грудня 2016 року № 1774-VIII Про внесення змін до деяких законодавчих актів України (далі - Закон № 1774-VIII), яким було внесено зміни, зокрема, до пунктів 2-3 частини першої статті 7 Закону № 2464-VІ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» щодо нарахування єдиного внеску його платниками.

Статтею 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (Закон № 2464-VІ) визначається база нарахування єдиного внеску.

Так, відповідно до абзаців першого та другого пункту 2 частини першої статті 7 Закону № 2464-VІ (у редакції Закону № 1774-VIII зі змінами, внесеними Законом України від 03 жовтня 2017 року № 2148-VIII Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій) єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 7 Закону № 2464-VІ (у редакції Закону № 1774-VIII) єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Таким чином, у зв`язку із внесеними до Закону № 2464-VІ змінами щодо нарахування єдиного внеску його платниками, у фізичних осіб - підприємців з 01 січня 2017 року виник обов`язок щодо нарахування та сплати єдиного внеску незалежно від того, чи отримували вони дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу.

Отже, незалежно від того, чи отримував позивач дохід від здійснення підприємницької діяльності у період з 13.01.2012 по 08.09.2021, у нього був обов`язок щодо нарахування та сплати єдиного внеску.

Водночас на вирішення спірних правовідносин впливає той факт, що позивач у періоди з 22 лютого 2017 року по 13.03.2022 був найманим працівником, а із 14.03.2022 позивач проходить військову службу, а тому за вказані періоди внесок за нього нараховували та сплачували страхувальники - роботодавці.

Згідно абз. 2 п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є роботодавці, а саме, підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Відносини щодо адміністрування єдиного внеску при одночасному перебуванні фізичної особи в трудових відносинах та наявності у неї статусу фізичної особи-підприємця Законом № 2464-VI, не врегульовано.

Необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема, підприємницької діяльності та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування єдиного соціального внеску. Отже, саме дохід особи від такої діяльності є базою для нарахування, проте, за будь-яких умов розмір єдиного соціального внеску не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць. При цьому, за відсутності бази для нарахування єдиного соціального внеску у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, законодавство встановлює обов`язок особи самостійно визначити цю базу, розмір єдиного внеску не може бути меншим за розмір мінімальної заробітної плати.

Таким чином, метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов`язку сплачувати його незалежно від наявності бази для нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Наведене правове регулювання дає підстави для висновку, що з урахуванням особливостей форми діяльності осіб, що зареєстровані як фізичні особи-підприємці, проте, фактично не здійснюють та не ведуть господарську діяльність та доходи не отримують, саме задля досягнення вищевказаної мети збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування законодавством встановлено обов`язок сплати особами мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу від їх діяльності.

Верховний Суд у постанові від 04.12.2019 за результатами розгляду касаційної скарги у адміністративній справі № 440/2149/19 сформульовано правовий висновок, відповідно до змісту якого, особа, яка зареєстрована як фізична особа-підприємець, проте господарську діяльність не веде та доходи не отримує, зобов`язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем.

Інше тлумачення норм Закону № 2464-VI щодо необхідності сплати єдиного внеску особами, які перебувають на обліку в органах ДПС і зареєстровані як фізичні особи-підприємці (однак господарську діяльність не здійснюють і доходи не отримують), та які одночасно перебувають у трудових відносинах, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.

В ухвалі від 29 травня 2023 року по справі № 240/35302/21 Верховний Суд зазначив, що відступлення від висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 04.12.2019 у справі №440/2149/19, не відбулось.

Згідно довідки №853 від 21.02.2024 ТОВ "Золотий коровай" у якій вказано, що позивач із 22.02.2017 працює на посаді водія автотранспортних засобів транспортної дільниці, а із "14 березня 2022 року по теперішній час ОСОБА_3 увільнений від роботи на час введення воєнного стану в Україні, відповідно до Указів Президента України від 24.02.2022 р. №64/2022 "Про введення воєнного стану", від 24.02.2022 р. №69/2022 "Про загальну мобілізацію", відповідно до вимог статті 119 Кодексу законів про працю України, статті 1 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" (наказ №107-к від 21.03.2022) (а.с. 22).

Окрім того, позивачем до суду надано довідку Форми ОК-5 (Витяг з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування «Індивідуальні відомості про застраховану особу») у якій міститься інформація, що із 22.02.2017 по липень 2022 року ТОВ "Золотий коровай" (код ЄДРПОУ 38373620) сплачувало страхові внески за ОСОБА_1 , а із квітня по липень 2022 року - страхувальником був Житомирський ОЦКтСП (код ЄДРПОУ 07873079), із серпня 2022 року по 31 грудня 2023 року - Військова частина НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ).

Таким чином позивач у період з 22.02.2017 по 30 червня 2021 року (вимогу від 28.07.2021 сформовано станом на 30.06.2021) був звільнений від обов`язку щодо нарахування та сплати єдиного внеску.

Суд зауважує, що оскаржувані вимоги про сплати боргу (недоїмки) від 26.09.2023 та від 12.02.2024 містять вимогу про сплату пені або штрафу та пені.

Відповідачем надано до суду інтегровану картку платника податку у якій міститься інформація, що суми недоїмки, штрафу та пені, що вказані у оскаржуваних Вимогах були сформовані наростаючим підсумком, що має початок до 2012 року (а.с. 107).

Отже, як встановлено судом та підтверджується інтегрованою карткою платника податків по коду платежу 71040000 00 (єдиний соціальний внесок для фізичних осіб-підприємців, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та особи які проводять незалежну професійну діяльність), оскаржувані вимоги містять суми недоїмки, що були протиправно нараховані позивачу за період із 22.02.2017 по 30 червня 2021 року, а також штраф та пеню у зв`язку з несплатою такої недоїмки у встановлені законодавством терміни.

Суд зауважує, що він не наділений повноваженнями здійснювати розрахунки сум недоїмки, штрафу та пені, а тому враховуючи встановлені під час розгляду справи обставини, суд дійшов висновку протиправність оскаржуваних вимог Головного управління ДПС у Житомирській області про сплату боргу (недоїмки), а відтак вони підлягають скасуванню судом.

Суд звертає увагу, що у прохальній частині позову позивач просить суд скасувати повністю вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 12.02.2024 та від 26.09.2023, а вимоги від 28.07.2021 та від 24.02.2021 лише на суму пені

Щодо позовної вимоги в частині зобов`язання здійснення коригування в інтегрованій картці платника податків, суд зазначає наступне.

Згідно із Порядком ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженим наказом Міністерства фінансів України № 5 від 12.01.2021, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 5 березня 2021 р. за № 321/35943, інтегрована картка платника (далі - ІКП) - форма оперативного обліку податків, зборів, платежів та єдиного внеску (далі - платежі), що ведеться за кожним видом платежу.

Відповідно до пункту 1 глави 1 Розділу II Порядку, з метою обліку нарахованих і сплачених, повернутих та відшкодованих сум платежів територіальними органами ДПС відкриваються ІКП за кожним платником та кожним видом платежу, які мають сплачуватися такими платниками на рахунки, відкриті в розрізі адміністративно-територіальних одиниць.

ІКП містить інформацію про облікові операції та облікові показники, які характеризують стан розрахунків платника з бюджетами та фондами загальнообов`язкового державного соціального і пенсійного страхування за відповідним видом платежу та відповідною адміністративно-територіальною одиницею.

Згідно із главою 2 Розділу II Порядку, з метою забезпечення контролю за правильністю відкриття/закриття ІКП в інформаційній системі щодекадно забезпечується автоматичне формування реєстрів контролю:

реєстр контролю ІКП, відкритих в інформаційній системі, які не відповідають Переліку форм ІКП;

реєстр контролю наявності відкритої ІКП за платником, стосовно якого в ЄДР внесено запис про припинення;

реєстр контролю наявності ІКП без ознаки "Платник відсутній в реєстрі" відкритої платнику, якого не включено/виключено з реєстру платників певного податку;

Наявні записи в реєстрах контролю не пізніше наступного робочого дня з дня їх виявлення відпрацьовуються підрозділом, що здійснює облік платежів, шляхом усунення помилок:

у разі виявлення невідповідностей між ІКП, відкритими в інформаційній системі, та Переліком форм ІКП - здійснюється перекодування ІКП на відповідну форму обліку ІКП;

у разі виявлення ІКП, відкритої за платником, якого не включено/виключено з реєстру платників певного податку, - здійснюється перекодування такої ІКП з ознакою "Платник відсутній в реєстрі".

Аналіз наведених норм права дає можливість дійти висновку, що відображення контролюючим органом в інтегрованій картці платника податків відомостей щодо своєчасного нарахування та сплати податкових зобов`язань створює певні наслідки для платника податків та наявність у останнього матеріально-правового інтересу щодо вірного та об`єктивного відображення в інтегрованій картці фактичного стану розрахунків з бюджетом. Відповідно, у разі скасування вимоги про сплату податкового боргу, контролюючий орган зобов`язаний вчинити дії щодо відображення/коригування у особовій картці позивача дійсного стану зобов`язань перед бюджетом.

Аналогічна правова позиція також викладена у постанові Верховного Суду від 25 березня 2020 року в адміністративній справі № 826/9288/18.

Таким чином, суд дійшов висновку, що належним способом захисту порушеного права позивача є здійснити коригування відомостей в інтегрованій картці платника податків ОСОБА_1 шляхом скасування та виключення з неї відомостей щодо наявності недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначеної скасованими в судовому порядку вимогами про сплату боргу (недоїмки).

Разом з тим, не підлягає задоволенню позовна вимога в частині повернення позивачу стягнутих на підставі оскаржуваних Вимог про сплату боргу (недоїмки) коштів, оскільки в матеріалах адміністративної справи відсутні докази про стягнення з ОСОБА_1 коштів.

Окрім того, гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим. Особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист. Обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Суд захищає лише порушені, невизнані або оспорювані права, свободи та інтереси учасників адміністративних правовідносин. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення. Наведені положення не дозволяють скаржитися щодо законодавства або певних обставин абстрактно, лише тому, що заявник вважає, що положення певного акту впливають на його правове становище.

Право на судовий захист має лише та особа, яка є суб`єктом (носієм) порушених прав, свобод чи інтересів. Тому для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи дійсно щодо особи має місце факт порушення права, свободи чи інтересу, та це право, свобода або інтерес порушені відповідачем.

При цьому, обставину дійсного (фактичного) порушення відповідачем прав, свобод чи інтересів позивача має довести належними та допустимими доказами саме позивач.

Право на захист - це суб`єктивне право певної особи, тобто вид і міра її можливої (дозволеної) поведінки із захисту своїх прав. Воно випливає з конституційного положення: "Права і свободи людини і громадянина захищаються судом" (ст. 55 Конституції України).

Отже, кожна особа має право на захист свого права у разі його порушення, невизнання чи оспорювання у сфері цивільних, господарських, публічно-правових відносин та за наявності неврегульованих питань.

Порушення права означає необґрунтовану заборону на його реалізацію або встановлення перешкод у його реалізації, або значне обмеження можливостей його реалізації тощо.

З наведеного слідує, що суд під час розгляду справи повинен встановити факт або обставини, які б свідчили про порушення прав, свобод чи інтересів позивача з боку відповідача - суб`єкта владних повноважень, створення перешкод для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод позивача.

Тобто, судовому захисту підлягають лише порушені, невизнані або оспорюванні права, свободи та інтереси учасників адміністративних правовідносин.

Аналогічна позиція наведена у постанові Верховного Суду України від 01.12.2015 у справі №800/134/15 та постанові Верховного Суду від 07.11.2018 у справі №820/3327/16.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в цій частині є передчасними, адже спору в цій частині фактично не існує, а тому не підлягають задоволенню.

Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Щодо судового збору.

При зверненні до суду з даним позовом, позивач сплатив судовий збір в розмірі 4844,80 грн.

Разом з тим, ціна позову становить 133411 грн (13835,18грн+3889,91грн+58876,63грн+56809,35грн), а тому, враховуючи, що розмір судового збору при зверненні до суду фізичної особи з позовом майнового характеру становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму на одну працездатну особу та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму на одну працездатну особу (п. 1 ч. 3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір"), позивач, з урахуванням ціни позову, повинен був сплатити судовий збір в розмірі 1334,11 грн.

Отже, позивачем сплачено судовий збір у більшому розмірі, ніж встановлено законом. Розмір судового збору, який внесено надміру, становить 3510,69 грн (4844,80 грн - 1334,11 грн

Пунктом 1 ч. 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Керуючись статтями 9, 72-77, 90, 242-246, 255, 258 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Частково задовольнити позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 ) до Головного управління ДПС у Житомирській області (вул. Юрка Тютюнника, 7,м. Житомир, 10003, ЄДРПОУ: 44096781) про визнання протиправними та скасування податкових вимог.

Визнати протиправним та скасувати Вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-431-17 від 24 лютого 2021 року.

Визнати протиправним та скасувати Вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-431-17 від 28 липня 2021 року.

Визнати протиправним та скасувати Вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-431-17 від 26 вересня 2023 року.

Визнати протиправним та скасувати Вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-431-17 від 24 лютого 2024 року.

Зобов`язати Головне управління ДПС у Житомирській області здійснити коригування даних в інтегрованій картці платника ОСОБА_1 по коду платежу 71040000 00 (єдиний соціальний внесок для фізичних осіб-підприємців, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та особи які проводять незалежну професійну діяльність), шляхом виключення суми недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, штрафу та пені, визначених скасованими в судовому порядку вимогами про сплату боргу (недоїмки) №Ф-431-14 від 24 лютого 2021 року, №Ф-431-14 від 28 липня 2021 року, №Ф-431-14 від 26 вересня 2023 року, №Ф-431-14 від 12 лютого 2024 року.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Житомирській області на користь ОСОБА_1 документально підтверджені судові витрати у сумі 1334 ( одна тисяча триста тридцять чотири ) гривні 11 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.В. Лавренчук