Рішення

від 02.09.2024 по справі 240/5105/24

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 вересня 2024 року м. Житомир справа № 240/5105/24

категорія 106030000

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Шуляк Л.А., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Ліквідаційної комісії Департаменту захисту економіки Національної поліції України про визнання протиправною бездіяльності, стягнення втрати частини грошових доходів,

встановив:

До Житомирського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із позовом, в якому, з урахування уточненого адміністративного позову, просить:

- визнати протиправною бездіяльність Ліквідаційної комісії Департаменту захисту економіки Національної поліції України, яка полягає у нездійсненні нарахування та виплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків виплати одноразової грошової допомоги при звільненні за період з 31 жовтня 2019 року по 28 листопада 2019 року згідно з положеннями Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" та постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати" від 21 лютого 2001 року № 159;

- зобов`язати Ліквідаційну комісію Департаменту захисту економіки Національної поліції України здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків виплати одноразової грошової допомоги при звільненні за період з 31 жовтня 2019 року по 28 листопада 2019 року згідно з положеннями Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" та постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати" від 21 лютого 2001 року № 159.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що має право на отримання компенсації втрати частини доходів, у зв`язку з порушенням строків виплати компенсації одноразової грошової допомоги при звільненні, оскільки фактична виплати компенсації відбулася із затримкою виплати.

Ухвалою суду від 24.04.2024 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження в порядку статей 258-262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Від представника Ліквідаційної комісії Департаменту захисту економіки Національної поліції України надійшов відзив, у якому останній просить відмовити у задоволенні позовних вимог. Вказує, що позовні вимоги є безпідставними, оскільки одноразова грошова допомога при звільненні виплачена в повному обсязі.

Відповідно до наказів Житомирського окружного адміністративного суду №01-22В від 19.04.2024 та №01-50В від 10.07.2024 головуючий суддя Шуляк Л.А. перебувала у щорічній відпустці в період з 01.05.2024 по 15.05.2024 та з 29.07.2024 по 12.08.2024 включно.

Відповідно до положень ч.5 ст.262, ч.1 ст.263 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

Згідно з ч.5 ст.250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов до наступного висновку.

Суд встановив, що наказом Департаменту від 28.10.2019 № 330 о/с "По особовому складу" ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції за пунктом 2 (через хворобу) частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» з 31.10.2019.

11.01.2024 позивач звернувся до Департаменту із заявою про здійснення нарахування та виплати йому компенсації, суми середнього заробітку за час затримки розрахунку із врахуванням суми втраченої частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби в поліції з 31.10.2019 по 28.11.2019.

Листом від 25.01.2024 № К-4/391/03-2024 Департаментом проінформовано позивача, що положеннями Порядку № 260 одноразова грошова допомога при звільненні виплачується не пізніше двох місяців з дня звільнення зі служби, та про те, що кошторисні призначення в жовтні 2019 року не забезпечували в повному обсязі виплати поліцейським одноразової грошової допомоги при звільненні. Проте після надходження кошторисних призначень від Національної поліції України в листопаді 2019 року позивачу нараховано одноразову грошову допомогу при звільненні в розмірі 63724,70 грн. та після утримання військового збору (1,5%) її виплачено 28.11.2019 шляхом нарахування на картковий рахунок позивача.

Позивач, вважаючи відмову відповідача у виплаті спірної компенсації протиправною, звернувся до суду з метою захисту свого порушеного права.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд ураховує наступне.

Питання, пов`язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України від 19.10.2000 №2050-III "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" (надалі - Закон № 2050-III).

Згідно зі статтями 1, 2 Закону №2050-III підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), така компенсація провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

Тобто, стаття 2 Закону №2050-III прямо передбачає, що під доходами, на які поширюються правила щодо компенсації втрат, у цьому Законі слід розуміти, зокрема й заробітну плату.

Основною умовою для виплати громадянину передбаченої статті 2 Закону №2050-III компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів. Своєю чергою компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку та підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.

Відповідно до статті 3 Закону №2050-III, сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Зі змісту приведених норм слідує, що їх дія поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендія, заробітна плата).

Виплата громадянам суми компенсації провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати нарахованих доходів у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць (стаття 4 Закону №2050-ІІІ).

З метою реалізації Закону №2050-ІІІ постановою Кабінету Міністрів України 21.02.2001 №159 затверджено Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати (надалі - Порядок №159).

Пункти 1, 2 Порядку №159 відтворюють положення Закону №2050-ІІІ та конкретизують підстави та механізм виплати компенсацій.

Згідно з абзацом 1 пункту 4 Порядку №159, сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.

Підставою для здійснення компенсації громадянам втрати частини доходів є дотримання таких основних умов: нарахування належних доходів (заробітної плати, пенсії, соціальних виплат, стипендії); порушення встановлених строків їх виплати (як з вини так і без вини підприємств всіх форм власності і господарювання); затримка виплати доходів на один і більше календарних місяців; зростання цін на споживчі товари і тарифи на послуги; доходи не повинні носити разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата).

Кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер. Вони спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.

Аналогічна правова позиція наведена у постановах Верховного Суду України від 11.07.2017 №21-2003а16, Верховного Суду від 22.06.2018 у справі №810/1092/17, від 13.01.2020 у справі №803/203/17 та від 15.10.2020 у справі №240/11882/19.

При цьому, використане у статті 3 Закону №2050-ІІІ формулювання стосовно того, що компенсація обчислюється як добуток нарахованого, але не виплаченого грошового доходу за відповідний місяць, означає, що має існувати обов`язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.

Зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень статей 1-3 Закону №2050-ІІІ дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені.

Аналогічна правова позиція наведена у постановах Верховного Суду від 22.06.2018 у справі №810/1092/17, від 13.01.2020 у справі №803/203/17, від 29.10.2020 у справі №280/729/19, від 29.04.2021 у справі №240/6583/20.

Тож у випадку бездіяльності роботодавця щодо нарахування та виплати працівнику грошових доходів, така особа має право на компенсацію втрати доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати. При цьому, донарахування належних громадянину сум компенсації втрати доходів має здійснюватися до дня фактичної виплати заборгованості, щодо якої порушені строки виплати.

Як свідчать матеріали справи, остаточна виплата позивачу заборгованості по грошовому забезпеченню відбулася 28.11.2019.

Суд відкидає доводи відповідача щодо відсутності порушеного права позивача у зв`язку із невиплатою відповідних сум грошової компенсації при звільненні, з урахуванням наступного.

Під час судового розгляду вказаної категорії справ суд застосовує останню правову позицію, викладену Верховним Судом у своїх постановах, зокрема від 19.05.2022 у справі №200/3859/21, від 24.01.2023 у справі №200/10176/19-а.

Так, Верховний Суд дійшов висновку про те, що основними умовами для виплати суми компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати є: порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів та виплата нарахованих доходів. При цьому виплата компенсації втрати частини доходів здійснюється в день виплати основної суми доходу.

Таким чином, обов`язок з виплати компенсації виникає у випадку порушення строків виплати доходів та виплати нарахованих доходів.

Оскільки такий обов`язок відповідачем при виплаті позивачеві належних сум грошової компенсації за фактично невикористані дні додаткової відпустки не дотримано, право останнього на виплату компенсації порушено.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про те, що бездіяльність відповідача щодо невиплати позивачу компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати одноразової грошової допомоги при звільненні з моменту звільнення з органів та по день здійснення з ним повного розрахунку, тобто з 31.10.2019 до 28.11.2019, є протиправною, у зв`язку з чим порушене право позивача підлягає захисту та відновленню.

Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем не доведено правомірність своєї бездіяльності, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

Зважаючи на відсутність документально-підтверджених судових витрат у даній адміністративній справі питання про їх розподіл судом не вирішується.

Керуючись статтями 77, 90, 139, 242-246, 250, 255, 262, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

вирішив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 . РНОКПП/ЄДРПОУ: НОМЕР_1 ) до Ліквідаційної комісії Департаменту захисту економіки Національної поліції України (вул. Богомольця Академіка, 10, м. Київ, 01024. РНОКПП/ЄДРПОУ: 40111732) провизнання протиправною бездіяльності, стягнення втрати частини грошових доходів - задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Ліквідаційної комісії Департаменту захисту економіки Національної поліції України щодо невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходу у зв`язку з порушенням строків виплати одноразової грошової допомоги при звільненні.

Зобов`язати Ліквідаційну комісію Департаменту захисту економіки Національної поліції України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму несвоєчасно виплаченої одноразової грошової допомоги при звільненні за весь час затримки виплати з 31.10.2019 по 28.11.2019.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду складено у повному обсязі: 02 вересня 2024 року.

Суддя Л.А.Шуляк