Постанова

від 11.12.2024 по справі 240/5105/24

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 240/5105/24

Головуючий у 1-й інстанції: Шуляк Любов Анатоліївна

Суддя-доповідач: Сторчак В. Ю.

11 грудня 2024 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Сторчака В. Ю.

суддів: Матохнюка Д.Б. Граб Л.С.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Департаменту захисту економіки Національної поліції України на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 02 вересня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту захисту економіки Національної поліції України про визнання протиправною бездіяльності, стягнення втрати частини грошових доходів,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Департаменту захисту економіки Національної поліції України про визнання протиправною бездіяльності, стягнення втрати частини грошових доходів.

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 02 вересня 2024 року позов задоволено.

Визнано протиправною бездіяльність Ліквідаційної комісії Департаменту захисту економіки Національної поліції України щодо невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходу у зв`язку з порушенням строків виплати одноразової грошової допомоги при звільненні.

Зобов`язано Ліквідаційну комісію Департаменту захисту економіки Національної поліції України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму несвоєчасно виплаченої одноразової грошової допомоги при звільненні за весь час затримки виплати з 31.10.2019 по 28.11.2019.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.

Суд, в порядку ч. 2 ст. 312, п. 3 ч. 1 ст. 294, п.3 ч.1 ст.311 КАС України, розглядає справу в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги законність та обґрунтованість судового рішення, повноту встановлення обставин справи, застосування норм матеріального і процесуального права, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних мотивів.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного розгляду справи, що наказом Департаменту від 28.10.2019 № 330 о/с "По особовому складу" ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції за пунктом 2 (через хворобу) частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» з 31.10.2019.

11.01.2024 позивач звернувся до Департаменту із заявою про здійснення нарахування та виплати йому компенсації, суми середнього заробітку за час затримки розрахунку із врахуванням суми втраченої частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби в поліції з 31.10.2019 по 28.11.2019.

Листом від 25.01.2024 №К-4/391/03-2024 Департаментом проінформовано позивача, що положеннями Порядку № 260 одноразова грошова допомога при звільненні виплачується не пізніше двох місяців з дня звільнення зі служби, та про те, що кошторисні призначення в жовтні 2019 року не забезпечували в повному обсязі виплати поліцейським одноразової грошової допомоги при звільненні. Проте після надходження кошторисних призначень від Національної поліції України в листопаді 2019 року позивачу нараховано одноразову грошову допомогу при звільненні в розмірі 63724,70 грн. та після утримання військового збору (1,5%) її виплачено 28.11.2019 шляхом нарахування на картковий рахунок позивача.

Позивач, вважаючи відмову відповідача у виплаті спірної компенсації протиправною, звернувся до суду з метою захисту свого порушеного права.

Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з обгрунтованості вимог позивача, відтак і наявності підстав для задоволення позовних вимог. Задовольняючи вимоги позивача, суд, керуючись правовими нормами Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 159, дійшов висновку, що у випадку бездіяльності роботодавця щодо нарахування та виплати працівнику грошових доходів, така особа має право на компенсацію втрати доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплат.

Колегія суддів, даючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, а також оскаржуваному рішенню суду першої інстанції, приходить до висновку про неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що у відповідності до вимог ч. 1 та 2 ст. 317 КАС України, є підставою для його скасування.

Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені у апеляційній скарзі податкового органу, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів виходить з наступного.

Згідно зі статтею 94 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання.

Порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України (частина друга статті 94 цього Закону).

На виконання приписів, зокрема, статті 94 вказаного Закону Міністерство внутрішніх справ України наказом від 6 квітня 2016 року №260 затвердило Порядок та умови виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та здобувачам вищої освіти закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських.

У пункті 3 цього наказу (у редакції наказу Міністерства внутрішніх справ України від 17 липня 2020 року № 539 «Про внесення змін до наказу Міністерства внутрішніх справ України від 6 квітня 2016 року № 260» (далі - «Наказ №539») визначено, що видатки, пов`язані з набранням чинності цим наказом, здійснюються в межах асигнувань на грошове забезпечення, передбачених у державному бюджеті на утримання Національної поліції (крім поліції охорони, яка утримується за рахунок коштів від надання послуг з охорони, які здійснюються на договірних засадах), закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських, державних органів, установ та організацій, до яких відряджені (прикомандировані) поліцейські.

Згідно із Наказом № 539 (який набрав чинності з 21 серпня 2020 року) Порядок №260 доповнено також новим розділом VI «Виплата одноразової грошової допомоги при звільненні із служби».

Відповідно до пункту 2 розділу VI Порядку №260 поліцейським, які звільняються із служби за власним бажанням та мають календарну вислугу 10 років і більше, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

За змістом пунктом 7 розділу VI Порядку №260 у наказі про звільнення підрозділом кадрового забезпечення в разі необхідності виплати одноразової грошової допомоги при звільненні зазначається стаж служби для її виплати. Крім того, у разі необхідності в наказі про звільнення додатково вказується підстави для проведення відрахувань з грошового забезпечення та інших виплат.

Згідно із пунктом 8 розділу VI Порядку №260 одноразова грошова допомога при звільненні виплачується не пізніше двох місяців з дня звільнення із служби, а в разі надходження коштів пізніше цього терміну - протягом п`яти робочих днів після їх надходження в межах та за рахунок коштів, передбачених державним бюджетом на утримання центрального органу управління поліцією, органів поліції, державних органів, установ та організацій, до яких відряджені (прикомандировані) поліцейські.

Водночас, наказом №539 було виключено пункт 23 розділу І Порядку №260, згідно якого поліцейським, які звільняються зі служби в поліції та в установленому порядку мають право на отримання одноразової грошової допомоги при звільненні, нарахування такої допомоги здійснюється з розрахунку місячного грошового забезпечення з урахуванням щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, що мають постійний характер, та премій, установлених на день звільнення.

Одночасно, до розрахунку одноразової грошової допомоги при звільненні не включається винагорода за безпосередню участь у воєнних конфліктах, антитерористичних операціях та інших заходах в умовах особливого періоду.

Днем звільнення зі служби в поліції вважається день видання наказу про звільнення або дата, зазначена в наказі про звільнення. День звільнення вважається останнім днем служби.

Згідно із статтею 102 Закону України «Про Національну поліцію» пенсійне забезпечення поліцейських та виплата одноразової грошової допомоги після звільнення їх зі служби в поліції здійснюються в порядку та на умовах, визначених Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 9 квітня 1992 року №2262-ХІІ.

Відповідно до частини другої статті 9 вказаного Закону особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом, при звільненні зі служби за власним бажанням, через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, які мають вислугу 10 років і більше, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Виплата зазначеної в частинах першій та другій цієї статті одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом, здійснюється, зокрема, Національною поліцією за рахунок коштів Державного бюджету України, передбачених на їх утримання (частини четверта статті 9 цього Закону).

Норми аналогічного змісту, які зазначені у частині другій статті 9 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», містяться також і в пункті 10 Порядку №393, за текстом якого військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, поліцейським, співробітникам Служби судової охорони, особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби, особам начальницького складу Національного антикорупційного бюро, особам із спеціальними званнями Бюро економічної безпеки: які звільняються із служби за власним бажанням, через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, та мають вислугу 10 років і більше, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Строк календарної служби для визначення розміру одноразової грошової допомоги обчислюється згідно з пунктами 1 і 2 цієї постанови (абзац восьмий пункту 10 Порядку №393).

Військовослужбовцям, поліцейським, особам середнього, старшого та вищого начальницького складу органів внутрішніх справ, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу Національного антикорупційного бюро, особам із спеціальними званнями Бюро економічної безпеки, звільненим із служби безпосередньо з посад, які вони займали в органах державної влади, органах місцевого самоврядування або сформованих ними органах, на підприємствах, в установах, організаціях і в закладах вищої освіти із залишенням на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, державній пожежній охороні, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі, Службі судової охорони, Національному антикорупційному бюро, Бюро економічної безпеки, виплата одноразової грошової допомоги у випадках, передбачених пунктом 10 цієї постанови, здійснюється за рахунок коштів органів, у яких військовослужбовці та зазначені особи працювали (абзац другий пункту 14 Порядку №393).

При цьому, як зазначив Верховний Суд у постанові від 18 березня 2024 року у справі №320/4636/22, за загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство може застосовуватися у випадках, коли норми спеціального законодавства не регулюють спірних правовідносин або коли про це зазначено у спеціальному законі.

Так, згідно преамбули Закону України «Про Національну поліцію», цей закон визначає правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України, тобто є основним/спеціальним для правовідносин, зокрема з яких виник цей спір.

В контексті предмету цього спору вказаний Закон містить дві бланкетні норми - статті 94 і 102 - на підставі яких у поліцейського при звільненні зі служби в поліції може виникати право на отримання одноразової грошової допомоги (якщо будуть дотримані відповідні умови).

Своєю чергою частина друга статті 94 «Грошове забезпечення поліцейських» Закону України «Про Національну поліцію» в частині порядку виплати грошового забезпечення має посилання на Порядок №260, який було затверджено на виконання цієї статті, про що прямо зазначено у відповідному наказі від 6 квітня 2016 року №260.

Стаття 102 «Пенсійне забезпечення поліцейських» Закону України «Про Національну поліцію» щодо виплати одноразової грошової допомоги після звільнення відсилає до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», а саме до положень статті 9, які визначають підстави/умови виплати одноразової грошової допомоги при звільненні, зокрема, зі служби в поліції, її розмір, джерела виплати.

Порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам, які мають на це право відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», визначає Порядок №393, який було затверджено на виконання цього Закону постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року №393 (з наступними змінами і доповненнями).

На виконання, Порядку №393 Міністерство внутрішніх справ України наказом №539 доповнило Порядок №260, зокрема, розділом VI «Виплата одноразової грошової допомоги при звільненні із служби». Окремі положення цього розділу узгоджуються за своїм змістом із положеннями частини другої статті 9 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» і пункті 10 Порядку №393 (щодо розміру одноразової грошової допомоги при звільненні і джерел її виплати).

Водночас, приписи пункту 8 розділу VI цього Порядку (в редакції, чинній з 21 серпня 2020 року) встановлюють строк виплати одноразової грошової допомоги (те, про що не зазначено в інших спеціальних для цих відносин нормативних актах): не пізніше двох місяців з дня звільнення із служби, а в разі надходження коштів пізніше цього терміну - протягом п`яти робочих днів після їх надходження в межах та за рахунок коштів, передбачених державним бюджетом .

Аналізуючи вищевказані нормативно-правові акти, якими врегульовано спірні правовідносини, Верховний Суд у постанові від 23 листопада 2022 року у справі №160/20449/21 дійшов висновку, що положення цього пункту треба розуміти так, що виплата одноразової грошової допомоги (при звільненні зі служби в поліції) має відбутися протягом двох місяців від дати звільнення, тобто може не збігатися з датою звільнення; виплата цієї допомоги поза двомісячним строком теж можлива, якщо бюджетні кошти, призначені для цих потреб, надійшли пізніше зазначеного терміну (по спливу двох місяців), але в такому разі одноразова грошова допомога має бути виплачена протягом п`яти робочих днів після їх надходження.

Отримання одноразової грошової допомоги при звільненні (та умови, за яких це право може бути реалізоване) передбачене Законами України «Про Національну поліцію» і «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» і конкретизоване у виданих на їх підставі підзаконних нормативних актах (одним з яких є Порядок №260), норми яких мають сприяти реалізації приписів зазначених законів.

Виплата одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби в поліції є одним із аспектів проходження публічної служби в Національній поліції України і норми законів та підзаконних актів (окремі з яких написані вище), які регулюють цей сегмент питань, є спеціальні для цих правовідносин.

Отже, строки виплати одноразової грошової допомоги, право на отримання якої встановлює Закон України «Про Національну поліцію» і - опосередковано через його статтю 102 - Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», передбачені у пункті 8 розділу VI Порядку №260 (в редакції, яка діє з 21 серпня 2020 року).

Повертаючись до обставин цієї справи необхідно зазначити, що позивач звільнений зі служби в поліції 31 жовтня 2019 року та відповідно мав право на отримання одноразової грошової допомоги, які і була виплачена йому відповідачем 28 листопада 2022 року (через 28 днів після звільнення), тобто у строки, передбачені пунктом 8 розділу VI Порядку №260, який був чинним на день звільнення позивача.

Таким чином, зважаючи на приписи пункту 8 розділу VI Порядку №260, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанцій, що відповідач допустив порушення при розрахунку із позивачем, не виплативши йому одноразову грошову допомогу саме в день звільнення.

Варто також зазначити, що наявність словосполучення «при звільненні» після слів «одноразова грошова допомога» у цьому контексті вказує не на дату/строк її виплати, а на підставу/подію, з якою пов`язується її виплата й визначає цільове призначення цього платежу.

Підсумовуючи колегія суддів зазначає, що за встановлених цієї справи і нормативного регулювання спірних відносин суд першої інстанції, допустивши неправильне застосування положень пункту 8 розділу VI Порядку №260, як наслідок дійшов помилкових висновків про наявність підстав для зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму несвоєчасно виплаченої одноразової грошової допомоги при звільненні за весь час затримки виплати з 31.10.2019 по 28.11.2019.

Отже, враховуючи встановлені у справі обставини, за результатом апеляційного розгляду колегія суддів вважає, що дії відповідача, як суб"єкта владних повноважень у спірних правовідносинах, що виникли між сторонами, відповідали критеріям, які наведені у ч. 2 ст. 2 КАС України, а відтак, приходить до висновку про необгрунтованність позовних вимог позивача.

При цьому, згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з"ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.3 ст.242 КАСУ).

Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, приймаючи оскаржуване рішення неправильно застосував норми матеріального права, порушив норми процесуального права, у зв"язку з чим дійшов помилкового висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог позивача.

Відповідно до вимог ч. 1 та 2 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю та ухвалення нового рішення є, зокрема, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається, крім іншого, неправильне тлумачення закону.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при вирішенні справи порушені норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, тому, керуючись статтею 315 КАС України, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову в задоволенні адміністративного позову.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Департаменту захисту економіки Національної поліції України задовольнити.

Рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 02 вересня 2024 року скасувати.

Ухвалити нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий Сторчак В. Ю. Судді Матохнюк Д.Б. Граб Л.С.