Рішення

від 02.09.2024 по справі 380/10329/24

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 вересня 2024 рокусправа № 380/10329/24

Львівський окружний адміністративний суд у складі

головуючого-судді Мартинюка В.Я.

за участі секретаря судового засідання Лужняк О.М.,

представників сторін

позивача Гавриш М.Я.,

відповідача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Львові адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Мобіжук» до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Мобіжук» (далі - позивач) звернулося в суд з позовом до Головного управління ДПС у Львівській області, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 05.02.2024 року за №4195/13-01-07-09.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем призначено фактичну перевірку без зазначення безпосередніх підстав для її проведення (наявність інформації про порушення платником податків законодавства), а тому така перевірка є незаконною. Крім того, звертає увагу на те, що порушення зазначені у акті фактичної перевірки, встановлені не в порядку і не у спосіб, які передбачені законом, за минулий період, а не за період, у який проводилась фактична перевірка, відтак такий акт не може бути підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення. Також, позивач уважає, що відповідачем без достатніх на те правових підстав застосовано штраф, передбачений положеннями ст.17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», оскільки дана норма не встановлює відповідальність за порушення правил оформлення розрахункових документів. На переконання позивача, відповідачем притягнуто його до подвійної відповідальності з приводу нарахування у розмірі 299 грн. 00 коп. Крім того, позивач уважає, що спірний акт індивідуальної дії підписано не уповноваженою особою. У підтвердження правової позиції позивач покликається на практику Верховного Суду.

Відповідач у відзиві на позовну заяву вказує, що у листі Державної податкової служби України від 24.11.2023 року за №29736/7/99-00-07-04-02-07 чітко зазначено про порушення позивачем вимог податкового законодавства, саме це і є безпосередньою підставою для проведення перевірки. Звертає увагу відповідач і на те, що перевіряючих було допущено до перевірки. Крім того, відповідач уважає, що ним правомірно досліджувались розрахункові та інші документи за минулі періоди, оскільки інформація, яка зберігається в СОД РРО, відображає всі дані про проведені розрахункові операції та реквізити фіскального чека. Відсутність такого реквізиту у фіскальному чеку на товари, продовжує відповідач, виданому суб`єктом господарювання, позбавляє його статусу розрахункового, а відтак і його видача покупцеві не може вважатись належним виконанням обов`язку, встановленого п.2 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

У відповіді на відзив від 09.06.2024 року, додаткових поясненнях від 21.06.2024 року та від 08.07.2024 року сторонами більш детально розкрито наведені вище аргументи.

Ухвалою суду від 20.05.2024 року відкрито провадження у даній адміністративній справі.

Ухвалою занесеною до протоколу судового засідання від 24.06.2024 року строк підготовчого провадження продовжено на 30 днів.

Ухвалою занесеною до протоколу судового засідання від 12.08.2024 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Розглянувши подані документи і матеріали, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив таке.

Наказом Головного управління ДПС у Кіровоградській області за №1345-п від 28.11.2023 року, на підставі ст.19-1, підп. 20.1.2Є 20.1.4, 20.1.8 20.1.11 п.20.1 ст.20, підп..75.1.3 п.75.1 ст.75, підп.80.2.2, 80.2.3, підп.80.2.7 п.80.2 ст.80, п.69 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI, з наступними змінами та доповненнями (далі ПК України), Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 6 липня 1995 року № 265/95-ВР, з наступними змінами та доповненнями (далі Закон України №265/95-ВР), Закону України «Про ціни і ціноутворення» від 21 червня 2012 року № 5007-VI, з наступними змінами та доповненнями, також інших нормативно-правових актів, контроль за дотриманням яких покладено на територіальні органи ДПС, призначено фактичну перевірку позивача протягом листопада-грудня 2023 року.

08.12.2023 року Головним управлінням ДПС у Кіровоградській області проведено фактичну перевірку господарської одиниці позивача, яка знаходиться за адресою по вул.Є.Тельнова,1 місце 44 у м.Кропивницькому, щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення розрахункових операцій, ведення касових операцій, обігу підакцизних товарів та наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, за результатами якої складено акт за реєстраційним номером 9915/11/28/РРО/ НОМЕР_1 .

В акті перевірки зазначено, зокрема, що вибірковою перевіркою по чекової інформації та згідно фіскального чеку, отриманого в ході контрольно-розрахункової операції виявлено проведення розрахункових операцій через програмний реєстратор розрахункових операцій з видачею розрахункових документів невстановленої форми, оскільки у фіскальному чеку відсутні обов`язкові реквізити Рядок 4 (індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість). Загальна сума проведених з порушенням розрахункових операцій за період з 01.01.2023 року по 30.11.2023 року складає 2781113 грн. 08 коп., а також чек згідно акту контрольної розрахункової операції на суму 299 грн. 00 коп.

На підставі висновків згаданого акта перевірки Головне управління ДПС у Львівській області встановило порушення п.2 ч.1 ст.3 Закону України №265/95-ВР та прийняло податкове повідомлення-рішення від 05.02.2024 року за №4195/13-01-07-09, яким, на підставі п.1 ст.17 цього ж Закону, до позивача застосовано фінансову санкцію в сумі 589587 грн. 29 коп.

За результатами оскарження спірного податкового повідомлення-рішення рішенням Державної податкової служби України від 22.04.2024 року за №11582/6/99-00-06-03-0206 таке було залишено без змін, а скарга без задоволення.

Не погодившись з податковим повідомленням рішенням, позивач оскаржив його до суду.

Змістом спірних правовідносин є відповідність податкового повідомлення-рішення від 05.02.2024 року за №4195/13-01-07-09 критеріям правомірності, передбачених ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України від 6 липня 2005 року № 2747-IV, з наступними змінами та доповненнями (далі - КАС України).

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, врахувавши наявні у справі докази та норми чинного законодавства, суд виходив з наступних мотивів.

У відповідності до положень ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України.

Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій та програмних реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, визначаються Законом України №265/95-ВР.

Як передбачено ч.1 ст.15 Закону України №265/95-ВР контроль за додержанням суб`єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), операцій з видачі готівкових коштів держателям електронних платіжних засобів, інших емітованих платіжних інструментів та інших вимог цього Закону здійснюють контролюючі органи шляхом проведення фактичних та документальних перевірок відповідно до Податкового кодексу України.

Щодо процедурних порушень, на які звертає увагу позивач (неналежне оформлення наказу на проведення перевірки; встановлення порушень не у спосіб визначений чинним законодавством).

Абзацом першим п.75.1 ст.75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Так, підпунктом 75.1.3. пунктом 75.1 статті 75 ПК України визначено, що фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Зміст наказу на проведення перевірки та акт перевірки вказує на те, що відповідачем проведено фактичну перевірку.

Згідно із положеннями п.80.1. ст.80 ПК України, фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).

Пункт 80.2 згаданої статті передбачає, що фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема:

у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, у тому числі із забезпеченням можливості проведення розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів (підп.80.2.2);

письмового звернення покупця (споживача), оформленого відповідно до закону, про порушення платником податків установленого порядку проведення розрахункових операцій, у тому числі незабезпечення можливості проведення розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, касових операцій, патентування або ліцензування (підп.80.2.3);

у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про використання праці найманих осіб без належного оформлення трудових відносин та виплати роботодавцями доходів у вигляді заробітної плати без сплати податків до бюджету, а також здійснення фізичною особою підприємницької діяльності без державної реєстрації (підп.80.2.7).

Водночас запроваджене законодавцем правове регулювання у цій нормі зумовлює і певні особливості її застосування контролюючим органом, оскільки абзацом третім пункту 81.1 статті 81 ПК України закріплені обов`язкові вимоги до змісту наказу про призначення перевірки, зокрема, необхідність відображення у ньому підстави для її проведення, визначеної цим Кодексом.

Так, у відповідності до абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України, копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу.

В силу положень ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України від 6 липня 2005 року № 2747-IV, з наступними змінами та доповненнями (далі КАС України), при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Так, Верховний Суд, застосовуючи пункту 81.1 статті 81 ПК України, у п.50 постанови від 26 березня 2024 року у справі №420/9909/23 дійшов до таких висновків: «Водночас аналіз абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України не дає підстав для висновку, що в наказі про проведення перевірки в обов`язковому порядку має бути зазначено конкретну норму податкового або іншого законодавства, контроль за якими покладено на контролюючи органи, яка порушується платником.».

Більше того, у пунктах 58 та 59 цієї ж постанови Верховний Суд дійшов до наступних висновків:

«Реалізуючи мету, з якою ця справа розглядається у складі Судової палати, Верховний Суд формулює такий правовий висновок, який має забезпечити єдині підходи до оцінки правомірності наказів про призначення фактичних перевірок. У спорах цієї категорії перевірці підлягають як питання наявності обґрунтованих підстав для призначення перевірки, так і дотримання контролюючим органом вимог абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України під час оформлення рішення про призначення перевірки у формі наказу, їх узгодженість між собою. У випадку наявності обґрунтованих підстав для призначення фактичної перевірки, не можна вважати протиправним наказ про її призначення, у якому наявне покликання на вимоги підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України, але не розкрито зміст наявної/отриманої інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування про можливі порушення податкового законодавства, не конкретизовано норми права, які ймовірно порушив платник, із зазначенням доказів такого порушення. Покликання у наказі на підпункт 80.2.2 пункт 80.2 статті 80 ПК України, що утримує в собі весь спектр необхідних елементів для визначення підстави для призначення перевірки (як правової, так і фактичної), можна вважати мінімально допустимим обсягом інформації в розумінні абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України. Тому відсутні підстави вважати, що такий наказ породжує його неоднозначне трактування та/або невизначеність із фактичною підставою перевірки. Тому такий наказ не можна вважати протиправним.

... Отже, якщо правовою підставою для проведення перевірки є відповідний підпункт пункту 80.2 статті 80 ПК України, якій містить лише одну фактичну підставу для цього, то зазначення у наказі лише цього підпункту без розкриття його змісту та деталізації обставин не є істотним недоліком наказу, який давав би підстави вважати його протиправним.».

В матеріалах справи міститься лист Державної податкової служби України №29736/7/99-00-07-04-02-07 від 24.11.2023 року, в якому, на підставі аналізу інформації, зроблено висновок про можливі порушення позивачем, серед іншого, у сфері розрахунків через програмний реєстратор розрахункових операцій та з метою виконання функцій контролюючого органу, в тому числі, протидії порушенням в частині проведення розрахунків - необхідно, зокрема, проаналізувати копії розрахункових документів у СОД РРО на предмет наявності усіх обов`язкових реквізитів.

Враховуючи наведені обставини та правовий висновок Верховного Суду у постанові від 26 березня 2024 року у справі №420/9909/23, суд уважає, що наявність посилання у згаданому наказі на проведення перевірки на підп.80.2.2 п.80.2 ст.80 ПК України, як на підставу проведення такої, фактичним підтвердженням чого є лист Державної податкової служби України №29736/7/99-00-07-04-02-07 від 24.11.2023 року, не може вказувати на протиправність такого наказу.

При цьому, судом не беруться до уваги посилання позивача на правові висновки Верховного Суду у інших постановах, щодо змісту наказу на проведення перевірки, оскільки такі правові висновки стосувались інших перевірок та підстав для їх проведення.

Не може бути покладений в основу даного рішення також і аргумент позивача, щодо перевірки питань під час даної перевірки, які є предметом інших перевірок, з урахуванням такого.

Такий висновок позивача ґрунтується на сукупному аналізі підп.75.1.1 п.75.1 ст.75, п.80.1 та п.80.4 ст.80 ПК України.

У відповідності до положень абзацу першого підп.75.1.1 п.75.1 ст.75 ПК України, камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового, даних СОД РРО.

Зміст даної норми, серед іншого, вказує на те, якими даними повинен керуватись контролюючий орган, та жодним чином не вказує на питання які можуть бути дослідженні під час проведення такої.

У своє чергу предмети камеральної перевірки визначаються в абзаці другому наведеної норми, серед яких відсутній такий, як дотримання положень Закону України №265/95-ВР.

Наведені норми у своїй сукупності не дозволяють суду прийти до висновку, що перевірка, предметом якої є дотримання положень Закону України №265/95-ВР, зокрема і в частині відповідності розрахункових документів у СОД РРО на наявності усіх обов`язкових реквізитів, може бути лише камеральною.

Крім того, аналіз положень п.80.1 та п.80.4 ст.80 ПК України не вказують на те, що під час проведення фактичної перевірки не можна використовувати дані СОД РРО.

Підсумовуючи викладене можна прийти до висновку, що позивач помилково ототожнив дані, на підставі яких проводяться перевірки, з предметом перевірок.

Щодо суті порушення, яке стало підставою для застосування фінансової санкції.

За змістом статті 3 Закону України №265/95-ВР суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов`язані:

проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій або через зареєстровані фіскальним сервером контролюючого органу програмні реєстратори розрахункових операцій зі створенням у паперовій та/або електронній формі відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок (пункт 1);

надавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням мережі Інтернет, при отриманні товарів (послуг) в обов`язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми та змісту на повну суму проведеної операції, створений в паперовій та/або електронній формі (у тому числі, але не виключно, з відтворюванням на дисплеї реєстратора розрахункових операцій чи дисплеї пристрою, на якому встановлений програмний реєстратор розрахункових операцій QR-коду, який дозволяє особі здійснювати його зчитування та ідентифікацію із розрахунковим документом за структурою даних, що в ньому міститься, та/або надсиланням електронного розрахункового документа на наданий такою особою абонентський номер або адресу електронної пошти) (пункт 2).

Абзацом дев`ятнадцятим статті 2 цього ж Закону визначено, що розрахунковий документ - документ встановленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек, видатковий чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, операцій з видачі готівкових коштів держателям електронних платіжних засобів, отримання (повернення) коштів, торгівлю валютними цінностями в готівковій формі, створений в паперовій та/або електронній формі (електронний розрахунковий документ) у випадках, передбачених цим Законом, зареєстрованим у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або програмним реєстратором розрахункових операцій, чи заповнений вручну.

Згідно з частиною першою статті 8 Закону України №265/95-ВР форма, зміст розрахункових документів, порядок реєстрації та ведення розрахункових книжок, книг обліку розрахункових операцій, а також форма та порядок подання звітності, пов`язаної із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій та/або програмних реєстраторів розрахункових операцій чи використанням розрахункових книжок, встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Положення про форму та зміст розрахункових документів/електронних розрахункових документів затверджене наказом Міністерства фінансів України №13 від 21 січня 2016 року, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 11 лютого 2016 року за № 220/28350 (далі Положення).

Пунктом 3 розділу І Положення визначено, що установлені в цьому Положенні вимоги до змісту розрахункових документів визначають обов`язкові реквізити розрахункових документів/електронних розрахункових документів.

У разі відсутності в документі хоча б одного з обов`язкових реквізитів, продовжується у цьому пункті, а також недотримання сфери його призначення, такий документ не прийматиметься як розрахунковий.

Відповідно до пункту 2 розділу ІІ «Фіскальний касовий чек на товари (послуги)» Положення фіскальний чек має містити такі обов`язкові реквізити, зокрема: для СГ, що зареєстровані як платники ПДВ,- індивідуальний податковий номер платника ПДВ, який надається згідно з Кодексом; перед номером друкуються великі літери «ПН» (рядок 4).

Наведені норми у своїй сукупності вказують на те, що одним із обов`язкових реквізитів фіскального чеку індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість, якщо суб`єкт господарювання зареєстрований як платник такого податку, а відсутність такого реквізиту має наслідком не прийняття такого чеку як розрахункового.

У відповідності до пункту 1 статті 17 «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» у разі встановлення в ході перевірки факту:

- проведення розрахункових операцій з використанням реєстраторів розрахункових операцій, програмних реєстраторів розрахункових операцій або розрахункових книжок на неповну суму вартості проданих товарів (наданих послуг);

- непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій та/або програмні реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи;

- невидачі (в паперовому вигляді та/або електронній формі) відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки на окремому господарському об`єкті такого суб`єкта господарювання,

застосовується штрафна санкція у розмірі 100 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим пунктом, товарів (робіт, послуг) - за порушення, вчинене вперше.

150 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим пунктом, товарів (робіт, послуг) - за кожне наступне вчинене порушення.

Зміст наведеної норми вказує на те, що одним із правопорушень, за яке позивача притягнуто до відповідальності, є невидача (в паперовому вигляді та/або електронній формі) відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції.

Об`єктивна сторона наведеного порушення передбачає окрім відсутності відповідного розрахункового документа (в тому числі такого що не містить обов`язкових реквізитів) також невидачу такого.

Опис порушення в акті фактичної перевірки, пояснення від 18.01.2024 року та пояснення від 08.12.2023 року, а також інші докази, які є в матеріалах справи, вказують на те, що ні під час проведення перевірки ні після її проведення контролюючим органом не було встановлено такої важливої складової об`єктивної сторони складу правопорушення, за яке позивача притягнуто до відповідальності, як видача чи невидача розрахункового документа.

При цьому, контролюючим органом без встановлення обставин видачі чи не видачі розрахункового документа, поширено інформацію отриману під час проведення контрольної розрахункової операції (акт проведення контрольної розрахункової операції за місцем реалізації товарів (надання послуг) від 30.11.2023 року), на дані, що внесені у базу даних системи обліку даних реєстраторів розрахункових операцій (далі - СОД РРО).

Іншими словами, контролюючий орган керувався даними системи СОД РРО щодо проведення позивачем у періоді з 01.01.2023 року по 30.11.2023 року розрахункових операцій з реалізації товарів без зазначення індивідуального податкового номера платника податку на додану вартість.

Пунктами 1, 2 Розділу ІІ «Функціонування СОД РРО» Порядку функціонування Системи обліку даних реєстраторів розрахункових операцій затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 05 серпня 2020 року №477 встановлено СОД РРО (система обліку даних реєстраторів розрахункових операцій) - інформаційна система, призначена для збору, зберігання, використання даних РРО та ПРРО (у тому числі електронних копій розрахункових документів та фіскальних звітних чеків, створених РРО та ПРРО), перевірки справжності та достовірності розрахункових документів. СОД РРО розташована в ДПС та використовується в межах повноважень посадовими особами органів ДПС для виконання завдань та функцій, визначених Податковим кодексом України.

Відтак, ті дані, на які посилається відповідач, що внесені у базу даних системи обліку даних РРО, та за своєю суттю є податковою інформацією, не є належним доказом податкового правопорушення і сама по собі її наявність не може бути підставою для притягнення платника податків до відповідальності, а може бути лише використана як підстава для подальшої перевірки певних обставин. У спірних правовідносинах, що склались з приводу дотримання платником податку законодавства, що регулює порядок застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, обставиною, що має бути досліджена є саме розрахункова операція, а отже безпосереднім доказом, що підтверджує її вчинення, є розрахунковий документ.

Головним управлінням ДПС у Кіровоградській області в акті перевірки, зокрема в описовій частині виявлених під час проведення перевірки порушень, не зазначено жодного фіскального чеку, що підтверджує факт видачі підприємством у період з 01.01.2023 року по 30.11.2023 року розрахункових документів за продані товари, які не містить обов`язкових реквізитів, а саме, - індивідуального податкового номера платника податку на додану вартість.

У якості додатку до акту перевірки відповідачем долучені копії фіскальних чеків із СОД РРО вибірково та без зазначення реквізитів фіскальних чеків, які б надали можливість їх ідентифікувати.

Відтак, в силу положень ч.2 ст.77 КАС України, податковим органом не надано доказів, які б підтверджували висновки акту перевірки.

Аналогічні за змістом правові висновки щодо застосування п.1 ст.17 Закону України №265/95-ВР, викладені у постанові від 16 травня 2024 року у справі № 520/4564/23.

Поряд з цим, відповідачем надано акт проведення контрольної розрахункової операції за місцем реалізації товарів (надання послуг) від 30.11.2023 року та фіскальний чек від 30.11.2023 року на 299 грн. 00 коп. у підтвердження неналежного виконання позивачем обов`язку, передбаченого п.1 ст.3 Закону України №265/95-ВР, та наявності у його діях складу правопорушення передбаченого п.1 ст.17 цього ж Закону.

Підсумовуючи викладене, суд уважає, що наявними у матеріалах справи доказами підтверджуються обставини наявності у діях позивача складу правопорушення, передбаченого п.1 ст.17 Закону України №265/95-ВР, - невидача (в паперовому вигляді та/або електронній формі) відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції на 299 грн. 00 коп.

Зміст розрахунку штрафних санкцій за актом фактичної перевірки від 08.12.2023 року вказує на те, що до позивача застосовувались штрафні санкції у розмірі 100 відсотків, як за порушення вчинене вперше та 150 - як за наступні.

Оскільки, судом встановлено вчинення позивачем порушення вперше на суму операції 299 грн. 00 коп., то, в силу положень п.1 ст.17 Закону України №265/95-ВР, застосовується штрафна санкція у розмірі 100 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим пунктом, товарів (робіт, послуг).

Інші аргументи сторін, з урахуванням викладеного, не є суттєвими, а тому суд не надає правову оцінку таким.

За викладених обставин, суд уважає, що спірне податкове повідомлення-рішення не відповідає критеріям правомірності, передбачених п.1 та п.2 ч.2 ст.2 КАС України, в частині застосування до позивача штрафної санкції у сумі 589288 грн. 29 коп., а тому у цій частині позов підлягає задоволенню.

У іншій частині у задоволенні позову належить відмовити.

Що стосується судового збору, то, у відповідності до вимог ст.139 КАС України, такий належить присудити на користь позивача пропорційно задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд,

в и р і ш и в :

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати прийняте Головним управлінням ДРС у Львівській області податкове повідомлення-рішення від 05.02.2024 року за №4195/13-01-07-09, в частині застосування до Товариства з обмеженою відповідальністю «Мобіжук» штрафної санкції в сумі 589288 грн. 29 коп.

В іншій частині у задоволенні позову відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Львівській області (адреса: м.Львів, вул.Стрийська, 35; код ЄДРПОУ 43968090) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Мобіжук" (адреса: м.Львів, вул.Кульпарківська, 59; код ЄДРПОУ 37741113) 8839 (вісім тисяч вісімсот тридцять дев`ять) грн. 33 коп. сплаченого судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення через Львівський оружний адміністративний суд, а у разі реєстрації офіційної електронної адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повне рішення складено 03 вересня 2023 року.

СуддяМартинюк Віталій Ярославович