Ухвала

від 03.09.2024 по справі 620/4893/24

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

03 вересня 2024 року Чернігів Справа № 620/4893/24

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Виноградової Д.О., розглянувши у письмовому провадженні заяву представника відповідача про відвід судді Чернігівського окружного адміністративного суду Клопота С.Л. у справі № 620/4893/24 за адміністративним позовом Чернігівської міської ради до Чернігівської міської військової адміністрації Чернігівського району Чернігівської області про визнання протиправним та нечинним розпорядження,

У С Т А Н О В И В:

Чернігівська міська рада звернулась до суду з адміністративним позовом до Чернігівської міської військової адміністрації Чернігівського району Чернігівської області та просить: визнати протиправним та нечинним Розпорядження Чернігівської міської військової адміністрації Чернігівського району Чернігівської області «Про затвердження бюджету Чернігівської міської територіальної громади на 2024 рік» від 29.12.2023 року № 407.

Ухвалою судді Клопота С.Л. від 04 квітня 2024 року позовну заяву Чернігівської міської ради було залишено без руху, у зв`язку з порушенням вимог ч. 3 ст. 160 КАС України, та надано час для усунення недоліків.

Ухвалою судді Клопота С.Л. від 10.04.2024 прийнято справу до провадження та призначено справу до розгляду одноособово суддею Клопотом С.Л. за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 02 травня 2024 року о 13:30 год.

Ухвалою судді Клопота С.Л. від 29.04.2024 задоволено заяву представника позивача Савченко Тетяни Вікторівни про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

Зі змісту протоколу судового засідання в режимі конференції № 2822849 від 02.05.2024 вбачається, що «Головуючий суддя: Клопот С.Л. - Суд на місці ухвалив закінчити підготовче судове засідання та призначити справу до судового розгляду на 10:30 год 17.06.2024» (а.с. 238-239 та їх зворот т. 1).

Відповідно до довідки Чернігівського окружного адміністративного суду від 17.06.2024 № 620/4893/24 встановлено, що 17 червня 2024 року о 10:30 год розгляд справи за позовом Чернігівської міської ради до Чернігівської міської військової адміністрації Чернігівського району Чернігівської області про визнання протиправним та нечинним розпорядження не відбувся у зв`язку з хворобою судді Сергія КЛОПОТА (а.с. 38 т.2).

Згідно довідки Чернігівського окружного адміністративного суду від 08.07.2024 № 620/4893/24 встановлено, що 08 липня 2024 року о 13:30 год розгляд справи за позовом Чернігівської міської ради до Чернігівської міської військової адміністрації Чернігівського району Чернігівської області про визнання протиправним та нечинним розпорядження не відбувся у зв`язку з оголошенням повітряної тривоги в м. Чернігові та Чернігівської області (а.с.49 т.2).

08.07.2024 через систему «Електронний суд» від представника Чернігівської міської військової адміністрації Чернігівського району Чернігівської області Дворніченка Михайла Михайловича надійшло клопотання про відкладення (перенесення) розгляду справи, призначеного на 08.07.2024 о 13:30 год, у зв`язку з підвищеною загрозою ракетних ударів, триваючої повітряної тривоги, а також подальшою зайнятістю в іншому судовому процесі та проханням відкласти розгляд справи на іншу дату.

Відповідно до копії повісток про виклик у справі № 620/4893/24 вбачається, що розгляд справи призначено на 03.09.2024 на 13:30 год (а.с.59-60 та їх зворот т.2).

Вказана повістка про виклик була надіслана через систему «Електронний суд» та отримана Чернігівською міською військовою адміністрацією Чернігівського району Чернігівської області 08.07.2024 о 16:15, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа наявного у матеріалах справи (а.с. 64 т.2).

Зі змісту листа від 17.07.2024 № 620/4893/24/23322/24 вбачається, що суддя Клопот С.Л. повідомив про перебування ним з 29.07.2024 по 30.08.2024 у щорічній оплачуваній відпустці відповідно до графіку відпусток, про що винесений відповідний наказ. У зв`язку з цим розгляд справи відкладено на 03.09.2024 на 13:30 год (а.с.80 т.2).

28.08.2024 від представника Чернігівської міської військової адміністрації Чернігівського району Чернігівської області до суду надійшла заява про відвід судді у зв`язку з тим, що всупереч частини 1 статті 193 КАС України, розгляд справи по суті суддею Клопотом С.Л. не було розпочато протягом 60 днів з дати відкриття провадження у справі, що є порушенням завдань адміністративного судочинства, визначених частиною 1 статті 2 КАС України. Такі дії судді викликають сумніви у його неупередженості та об`єктивності під час розгляду справи № 620/4893/24.

29.08.2024 від представника Чернігівської міської ради надійшло заперечення на заяву про відвід судді Клопота С.Л., у якому позивач заперечує проти її задоволення.

Ухвалою судді Клопота С.Л. від 02.09.2024 визнано заяву представника Чернігівської міської військової адміністрації Чернігівського району Чернігівської області про відвід судді необґрунтованою. Передано заяву про відвід судді Чернігівського окружного адміністративного суду Клопота С.Л. по справі № 620/4893/24 для визначення судді у порядку, встановленому частиною першою статті 31 Кодексу адміністративного судочинства України.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.09.2024 заяву Чернігівської міської військової адміністрації Чернігівського району Чернігівської області про відвід судді передано на розгляд судді Виноградовій Д.О.

Згідно з частиною третьою, четвертою статті 40 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також КАС України) питання про відвід судді вирішується судом, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість.

Якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 31 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.

Частиною восьмою статті 40 КАС України передбачено, що суддя, якому передано на вирішення заяву про відвід, вирішує питання про відвід в порядку письмового провадження. За ініціативою суду питання про відвід може вирішуватися у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неявка учасників справи у судове засідання, в якому вирішується питання про відвід, не перешкоджає розгляду судом питання про відвід.

Згідно з частиною 11 статті 40 КАС України питання про відвід вирішується невідкладно. Вирішення питання про відвід суддею, який не входить до складу суду, здійснюється протягом двох робочих днів, але не пізніше призначеного засідання по справі. У разі розгляду заяви про відвід суддею іншого суду - не пізніше десяти днів з дня надходження заяви про відвід. Відвід, який надійшов поза межами судового засідання, розглядається судом у порядку письмового провадження.

Зважаючи на те, що питання про відвід з повідомленням учасників справи є правом суду, і КАС України не передбачено імперативного обов`язку, виклику учасників справи для вирішення питання про відвід, суд дійшов висновку про відсутність підстав для розгляду питання про відвід за обов`язкової участі сторін.

Проаналізувавши заяву представника Чернігівської міської військової адміністрації Чернігівського району Чернігівської області про відвід судді Клопота С.Л. та матеріали адміністративної справи № 620/4893/24, суд зазначає таке.

Частиною 1 статті 129 Конституції України встановлено, що суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 року № 1402-VIII суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно з частиною1 статті 7 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 року № 1402-VIII кожному гарантується захист його прав, свобод та законних інтересів незалежним і безстороннім судом, утвореним відповідно до закону.

Відповідно до вимог частини 7 статті 56 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддя зобов`язаний, зокрема, своєчасно, справедливо та безсторонньо розглядати і вирішувати судові справи відповідно до закону з дотриманням засад і правил судочинства, а також дотримуватися правил суддівської етики.

Підстави для відводу судді визначені статями 36, 37 КАС України.

Відповідно до частини першої та другої статті 36 Кодексу адміністративного судочинства України суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу): 1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі; 2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи; 3) якщо він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді; 5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу. Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу.

Відповідно до частини 3 статті 39 Кодексу адміністративного судочинства України, відвід (самовідвід) повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження. Заявляти відвід (самовідвід) після цього дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів з дня, коли заявник дізнався про таку підставу.

Разом з цим, суд зауважує, що відвід - це процесуальний інститут, що містить умови, за яких особа не може брати участі у конкретній справі. Головна мета відводу - гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи.

Стандарт безсторонності ґрунтується, насамперед, на тому, що судді мають розглядати справи на основі фактів та згідно з законом, без жодних обмежень, неналежного впливу, спонукання, тиску, погроз чи втручань, прямих чи непрямих, з будь-чийого боку або з будь-якої причини. Також неупередженість стосується способу мислення або ставлення суду до питань і сторін у конкретній справі. Тож слово "неупереджений" передбачає виключення (усунення) розумних та обґрунтованих сумнівів щодо упередженості судді, як реальної, так і суб`єктивної.

Варто зауважити, що жодна норма національного права не визначає зміст нормативної конструкції «неупередженість» (безсторонність) судді», а тому під час з`ясування основних критеріїв неупередженості за потрібне керуватися джерелами міжнародного права, зокрема принципами, сформульованими у практиці Європейського суду з прав людини.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини обґрунтованість підстав для надання висновку щодо безсторонності суду для мети пункту 1 статті 6 Конвенції має встановлюватися згідно з:

- «об`єктивним критерієм», який передбачає, що встановлення наявності упередженості суду (суддів) має бути визначено окремо від поведінки судді, тобто має бути з`ясовано, чи є очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність. Своєю чергою вирішальне значення має саме наявність відповідних обставин, підтверджених належними та допустимими доказами, які свідчать про обґрунтованість сумніву в неупередженості суду, а позиція зацікавленої сторони є важливою, але не вирішальною;

- «суб`єктивним критерієм», який вимагає оцінки реальних дій окремого судді під час розгляду конкретної справи і тільки після встановлення фактів у поведінці судді, які можна кваліфікувати як прояв упередженості, можливо поставити під сумнів його безсторонність. Тому особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів іншого.

При визначенні наявності у відповідній справі законних підстав сумніватися в безсторонності певного судді позиція особи, про яку йдеться, має важливе, але не вирішальне значення. Вирішальне значення при цьому матиме можливість вважати такі сумніви об`єктивно обґрунтованими, іншими словами, «має не лише здійснюватися правосуддя - ще має бути видно, що воно здійснюється». Адже йдеться про необхідність забезпечення довіри, яку суди в демократичному суспільстві повинні вселяти у громадськість (Рішення ЄСПЛ у справі «Мироненко і Мартенко проти України», «Олександр Волков проти України»).

У висновку №3 (2002) КРЄС для Комітету Міністрів Ради Європи підкреслюється, що мета, для досягнення якої повноваження надані суддям, - дати їм можливість здійснювати правосуддя шляхом застосування закону, забезпечуючи право кожної людини реалізовувати належні йому права та/або законні інтереси, яких вона була або може бути несправедливо позбавлена.

Суд зазначає, що підставою для відводу не обов`язково має бути доведений факт необ`єктивності чи заінтересованості судді. Питання про існування фактичного упередження не має значення, адже правосуддя не лише має бути здійснене, але й сприйматися як очевидно і без сумніву здійснене. Іншими словами, коли виникає питання про відвід, значення має не те, чи справді у судді є усвідомлене або неусвідомлене упередження, а те, чи виникла б у розумної та належним чином поінформованої особи підозра про існування такого упередження. У цьому сенсі обґрунтована підозра в упередженості не просто заміняє відсутні докази чи доказовий засіб для встановлення вірогідності неусвідомленого упередження, а є виявом пильнішої уваги до іміджу правосуддя, тобто домінуючої зацікавленості громадськості в тому, щоб існувала впевненість у чесності процесу.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано, що «кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом».

Європейський суд з прав людини (далі можливе ЄСПР) в пункті 66 рішення у справі «Бочан проти України» від 03.05.2007 (заява № 7577/02) зазначив, що «безсторонність, в сенсі пункту 1 статті 6, має визначатися відповідно до суб`єктивного критерію, на підставі особистих переконань та поведінки конкретного судді у конкретній справі - тобто, жоден з членів суду не має проявляти будь-якої особистої прихильності або упередження, та об`єктивного критерію - тобто, чи були у судді достатні гарантії для того, щоб виключити будь-які легітимні сумніви з цього приводу.

Відповідно до об`єктивного критерію має бути визначено, чи наявні факти, що можуть бути перевірені, які породжують сумніви щодо відсутності безсторонності судів. У цьому зв`язку навіть зовнішні ознаки мають певне значення. Ключовим питанням є питання довіри, яку суди в демократичному суспільстві мають вселяти суспільству і, перш за все, сторонам у процесі».

Аналогічна правова позиція закріплена також в п.п. 49, 52 рішення ЄСПЛ у справі «Білуха проти України» від 09.11.2006 (заява № 33949/02), п. 28 рішення ЄСПЛ у справі «Газета «Україна-центр» проти України» від 15.07.2010 (заява № 16695/04).

Крім того, в п. 105 рішення ЄСПЛ у справі «Олександр Волков проти України» від 09.01.2013 (заява № 21722/11) суд дійшов висновку про те, що: «між суб`єктивною та об`єктивною безсторонністю не існує беззаперечного розмежування, оскільки поведінка судді не тільки може викликати об`єктивні побоювання щодо його безсторонності з точки зору стороннього спостерігача (об`єктивний критерій), а й може бути пов`язана з питанням його або її особистих переконань (суб`єктивний критерій). Отже, у деяких випадках, коли докази для спростування презумпції суб`єктивної безсторонності судді отримати складно, додаткову гарантію надасть вимога об`єктивної безсторонності».

У той же час, реалізація принципу верховенства права, визначеного статтею 8 КАС України є неможливою без забезпеченої можливості доступу особи до незалежного, неупередженого суду, провадження в якому відповідає вимогам справедливого судового розгляду.

Відповідно до статті 1 Кодексу суддівської етики суддя повинен бути прикладом неухильного додержання вимог закону і принципу верховенства права, присяги судді, а також дотримання високих стандартів поведінки з метою зміцнення довіри громадян у чесність, незалежність, неупередженість та справедливість суду.

Пунктом 2.5 Бангалорських принципів поведінки суддів, схвалених резолюцією №2006/23 Економічної та Соціальної ради ООН від 27.07.2006 року, визначено, що суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, зокрема, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді.

Таким чином, відводу підлягає суддя не лише у разі існування фактів, що свідчать про упередженість судді, але й у тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді.

З аналізу вищенаведених норм випливає, що інститут відводу (самовідводу) судді від участі у розгляді конкретної справи - це одна із найважливіших гарантій здійснення правосуддя неупередженим та справедливим судом. Судді заборонено брати участь у розгляді справи за наявності будь-яких обставин, які викликають чи можуть викликати сумніви у його об`єктивності

Враховуючи установлене у відповідача враження щодо упередженості та необ`єктивності головуючого судді Клопота С.Л. при розгляді даної адміністративної справи, та для того, щоб за суб`єктивним критерієм з боку стороннього спостерігача не виникали сумніви у неупередженості головуючого судді під час вирішення даної справи, суд приходить висновку, що заява Чернігівської міської військової адміністрації Чернігівського району Чернігівської області про відвід судді Клопота С.Л. є обґрунтованою, а тому підлягає задоволенню.

Згідно частини 12 статті 40 КАС України за результатами вирішення заяви про відвід суд постановляє ухвалу.

Відповідно до частини 1 статті 41 КАС України у разі задоволення відводу (самовідводу) судді, який розглядає справу одноособово, адміністративна справа розглядається в тому самому адміністративному суді іншим суддею, який визначається в порядку, встановленому частиною першою статті 31 цього Кодексу.

Керуючись статями 36, 40, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

У Х В А Л И В:

1. Заяву представника Чернігівської міської військової адміністрації Чернігівського району Чернігівської області про відвід судді Чернігівського окружного адміністративного суду Клопота Сергія Леонідовича у справі за адміністративним позовом Чернігівської міської ради до Чернігівської міської військової адміністрації Чернігівського району Чернігівської області про визнання протиправним та нечинним розпорядження - задовольнити.

2.Відвести суддю Клопота Сергія Леонідовича від розгляду справи № 620/4893/24.

3. Адміністративну справу № 620/4893/24 за адміністративним позовом Чернігівської міської ради до Чернігівської міської військової адміністрації Чернігівського району Чернігівської області про визнання протиправним та нечинним розпорядження - передати для повторного автоматизованого розподілу справ у порядку статті 31 КАС України.

Ухвала набирає законної сили після її проголошення. Ухвала за наслідками розгляду питання про відвід окремо не оскаржується. Заперечення проти неї може бути включене до апеляційної чи касаційної скарги на рішення чи ухвалу суду, прийняті за наслідками розгляду справи.

Суддя Дар`я ВИНОГРАДОВА