Постанова

від 03.09.2024 по справі 420/21441/24

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 вересня 2024 р.м. ОдесаСправа № 420/21441/24

Перша інстанція: суддя Стефанов С.О.

Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Вербицької Н.В.,

суддів Ступакової І.Г.,

- Семенюка Г.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Громадської організації «Центр захисту інвалідів» на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 10 липня 2024 року по справі за позовною заявою Громадської організації «Центр захисту інвалідів» до Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м.Києві про визнання протиправними дії та бездіяльності, зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И Л А :

У липні 2024 року Громадська організація «Центр захисту інвалідів» звернулась з позовною заявою, в якій просила:

- визнати протиправними дії та бездіяльність Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві, що полягали у ненаданні для ознайомлення (відмові в ознайомленні) з матеріалами досудового розслідування у кримінальному провадженні № 52023000000000077 від 17.02.2023 року представнику Громадської організації «Центр захисту інвалідів»;

- зобов`язати керівника Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві, надати представнику Громадської організації «Центр захисту інвалідів» матеріали досудового розслідування у кримінальному провадженні № 52023000000000077 від 17.02.2023 року для ознайомлення, з можливістю робити необхідні виписки та копії.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 10 липня 2024 року Громадській організації «Центр захисту інвалідів» відмовлено у відкритті провадження.

Не погодившись з вказаною ухвалою, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить увалу суду першої інстанції скасувати та прийняти нову, якою направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Зокрема, апелянт зазначає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про не підсудність даного спору адміністративному суду, не врахувавши, що жодною нормою КПК України не передбачено оскарження дій чи бездіяльності з питань ознайомлення з матеріалами кримінального провадження.

Відповідно до ст.312 КАС України, справа розглядається в порядку письмового провадження.

Заслухавши доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

З ЄДРДР вбачається, що на підставі ухвали слідчого судді від 13.02.2023 року у справі № 991/978/23 Другий слідчий відділ ТУ ДБР, розташований у місті Києві, 17.02.2023 року розпочав досудове розслідування у кримінальному провадженні № 52023000000000077 за заявою адвоката Бережного О.В. в інтересах Громадської організації «Центр захисту інвалідів» щодо можливих неправомірних дій прокурора Офісу Генерального прокурора ОСОБА_1 під час досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12021162510001488, що спричинило тяжкі наслідки, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.365 КК України.

Відмовляючи у відкритті провадження у справі, суд першої інстанції виходив з відсутності публічно-правового спору. Оскарження дій ТУ ДБР, що полягали у ненаданні для ознайомлення матеріалів досудового розслідування у кримінальному провадженні № 52023000000000077, може здійснюватися у порядку, встановленому Кримінальним процесуальним кодексом України. Діяльність посадових осіб вказаних органів не належить до сфери управлінської, оскільки такі органи виконують виключно процесуальні функції.

Судова колегія погоджується з висновком суду з огляду на таке.

Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад спірних правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їхній сукупності. Також таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

При визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Тобто юрисдикційність спору залежить від характеру спірних правовідносин, правового статусу суб`єкта звернення та предмета позовних вимог, а право вибору способу судового захисту належить виключно позивачеві.

За приписами частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Пункти 1, 2, 7 частини першої статті 4 КАС України так визначають ключові терміни порушеного питання юрисдикції спору:

адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір;

публічно-правовий спір - спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи;

суб`єкт владних повноважень - орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

За правилами пункту 1 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема на спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Пункт 2 частини другої статті 19 КАС України встановлює, що юрисдикція адміністративних судів не поширюється на справи, що належить вирішувати в порядку кримінального судочинства.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на помилковості поширення юрисдикції адміністративних судів на всі спори, стороною яких є суб`єкт владних повноважень, зазначаючи, що визначальною ознакою для правильного вирішення спору є характер правовідносин, з яких виник спір. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин (постанови від 30.01.2020 у справі №817/623/18, від 03.02.2021 у справі №804/4362/18, від 17.02.2021 у справі №821/669/17, від 21.09.2021 у справі №905/2030/19).

З метою визначення суті спірних правовідносин варто здійснити аналіз підстав та предмету цього позову, які викладені у позовній заяві, а також проаналізувати долучені докази до неї.

Предметом спору в цій справі є неправомірність дій/бездіяльності ТУ ДБР, розташованого у м.Києві, які виразились у ненаданні представнику ГО «Центр захисту інвалідів» для ознайомлення матеріалів досудового розслідування у кримінальному провадженні № 52023000000000077.

Судова колегія зазначає, що згідно з частиною першою статті 1 КПК України порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України.

Відповідно до визначення, закріпленого в пункті десятому частини першої статті 3 КПК України, кримінальним провадженням є досудове розслідування і судове провадження, процесуальні дії у зв`язку із вчиненням діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність.

За своєю правовою природою кримінальне провадження становить єдиний комплекс вчинюваних в установленому КПК порядку дій, у межах якого органи досудового розслідування і суд здійснюють функцію притягнення особи до кримінальної відповідальності. Зокрема, таке провадження включає встановлені законом процедури одержання доказів, гарантії законності цих процедур, а також право особи в установлений КПК спосіб оспорювати правомірність відповідних процесуальних дій та/або рішень у контексті реалізації свого права на захист.

Право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого, що належить до загальних засад кримінального провадження, згідно з частиною першою статті 24 КПК України, гарантується кожному в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Роз`яснення суті кримінального судочинства наведене у рішенні Конституційного Суду України від 23 травня 2001 року №6рп/2001. Відповідно до вказаного рішення кримінальне судочинство це врегульований нормами Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України) порядок діяльності органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду (судді) щодо порушення, розслідування, розгляду та вирішення кримінальних справ, а також діяльність інших учасників кримінального процесу - підозрюваних, обвинувачених, підсудних, потерпілих, цивільних позивачів і відповідачів, їх представників та інших осіб з метою захисту своїх конституційних прав, свобод і законних інтересів. Захист прав і свобод людини не може бути надійним без надання їй можливості під час розслідування кримінальної справи оскаржити до суду окремі процесуальні акти, дії чи бездіяльність органів дізнання, попереднього слідства та прокуратури. Але таке оскарження може здійснюватися в порядку, встановленому згаданим вище Кодексом, оскільки діяльність посадових осіб, як і діяльність суду, має свої особливості та не належить до управлінської сфери.

Із цього слідує, що органи дізнання, слідства та прокуратури під час здійснення ними досудового розслідування виконують не владні управлінські функції, а владні процесуальні функції. Такі дії не є способом реалізації посадовими особами органів прокуратури та досудового розслідування своїх владних управлінських функцій, а є наслідком виконання ними функцій, обумовлених завданнями кримінального судочинства.

Отже орган дізнання, слідства, прокуратури під час вчинення діянь, пов`язаних із досудовим розслідуванням злочинів, не здійснюють публічно-владних управлінських функцій, а відтак оскарження таких дій має відбуватися виключно за правилами, установленими КПК України.

Подібного висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постановах від 21 листопада 2018 року (справа №826/2004/18), від 10 квітня 2019 року (справа №808/390/18), від 28 серпня 2019 року (справа №1540/5031/18).

Судова колегія враховує, що право позивача на ознайомлення з матеріалами досудового розслідування у кримінальному провадженні № 52023000000000077 безпосередньо пов`язано із статусом особи у кримінальному провадженні.

Як вбачається з листів ТУ ДБР, розташованого у м.Києві, які позивач долучив до позовної заяви, відмова представнику ГО «Центр захисту інвалідів» в ознайомленні з матеріалами досудового розслідування пов`язана із відсутністю у такій організації статусу потерпілого, а статус заявника, в якій знаходиться ГО «Центр захисту інвалідів», відповідно до ч.2 ст.60 КПК України не надає такої можливості.

З даних ЄДРСР та матеріалів справи вбачається, що у ході досудового розслідування позивач неодноразово оскаржував до суду постанови слідчого ГСУ ДБР про відмову у визнанні ГО «Центр захисту інвалідів» потерпілою у кримінальному провадженні № 52023000000000077.

Так, ухвалами Шевченківського районного суду м.Києва:

- від 07.09.2023 року по справі № 761/27707/23 задоволена скарга ГО «Центр захисту інвалідів» та скасована постанова старшого слідчого Головного слідчого управління ДБР від 15.03.2023 року про відмову у визнанні громадської організації потерпілою у кримінальному провадженні № 52023000000000077;

- від 26.10.2023 року по справі № 761/38336/23 задоволена скарга ГО «Центр захисту інвалідів» та скасована постанова слідчого ТУ ДБР, розташованого у м.Києві, від 15.09.2023 року про відмову у визнанні громадської організації потерпілою у кримінальному провадженні № 52023000000000077.

Проте, ухвалою Шевченківського районного суду м.Києва від 01.05.2024 року по

справі № 761/441/24 у задоволенні скарги ГО «Центр захисту інвалідів» про скасування постанова слідчого ТУ ДБР, розташованого у м.Києві, від 04.11.2023 року про відмову у визнанні громадської організації потерпілою у кримінальному провадженні № 52023000000000077 відмовлено.

Кожне клопотання про надання ГО «Центр захисту інвалідів» статусу потерпілого супроводжувалося вимогою ознайомитись з матеріалами досудового розслідування.

Наведені обставини підтверджують факти використання позивачем в рамках кримінально-процесуального закону свого права для отримання статусу потерпілого у кримінальному провадженні, і як наслідок, наданні йому права на ознайомлення з матеріалами такого провадження.

У взаємозв`язку із наведеним слід зазначити, що предметом спору в адміністративній справі повинно бути відповідні дії чи рішення, які вчинені/прийняті в межах здійснення управлінських функцій, та які безпосередньо породжують для особи певні правові наслідки, порушуючи її права та законні інтереси. Проте, ненадання слідчим ТУ ДБР позивачу для ознайомлення матеріалів кримінального провадження в звязку із відсутністю в нього належного статусу особи у цьому кримінальному провадженні не породжує, не змінює та не звужує права останнього, не встановлює для нього додаткових обов`язків та не покладає відповідальність, а тому не є діями суб`єкта владних повноважень у розумінні статті 5 КАС України, які можуть бути оскаржені до адміністративного суду та бути предметом судового розгляду.

Враховуючи зміст позовних вимог та суб`єктний склад учасників справи, характер спірних правовідносин та встановлених обставини, колегія суддів дійшла висновку про обґрунтованість доводів суду першої інстанції про неналежність даного спору судам адміністративної юрисдикції, а відтак, - правомірності судового рішення про відмову у відкритті провадження у справі.

Оцінюючи викладене в сукупності, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно та у достатньому обсязі встановив обставини справи, і ухвалив судове рішення з додержанням норм процесуального права, що відповідно до ст.316 КАС України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а ухвали суду першої інстанції без змін.

Підстав для скасування чи зміни ухвали суду першої інстанції колегія суддів не вбачає, а доводи апеляційної скарги вважає такими, що висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 308, 311, 312, 315, 316, 322, 325, 328 КАС України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Громадської організації «Центр захисту інвалідів» - залишити без задоволення.

Ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 10 липня 2024 року -залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Головуючий: Н.В.Вербицька

Суддя: І.Г.Ступакова

Суддя:Г.В.Семенюк