Постанова

від 30.08.2024 по справі 754/16088/21

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

вул. Солом`янська, 2-а, м. Київ, 03110

e-mail: inbox@kia.court.gov.ua

Унікальний номер справи 754/16088/21 Апеляційне провадження № 22-ц/824/13848/2024Головуючий у суді першої інстанції - Гринчак О.І. Доповідач у суді апеляційної інстанції - Оніщук М.І.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 серпня 2024 року Київський апеляційний суд у складі:

суддя-доповідач Оніщук М.І.,

судді Шебуєва В.А., Кафідова О.В.,

розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану від його імені та в його інтересах адвокатом Дідиком Ігорем Миколайовичем, на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 13 травня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про збільшення розміру аліментів,

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2021 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому, враховуючи заяву про збільшення позовних вимог, просила змінити розмір аліментів, встановлений рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 13.05.2016, стягнувши із ОСОБА_1 на її користь аліменти на утримання малолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у твердій грошовій сумі у розмірі 35 000,00 грн. на обох дітей.

Позовні вимоги мотивувала тим, що сторони перебували у шлюбі, який 21.10.2014 розірвано рішенням Деснянського районного суду м. Києва. Від шлюбу сторони мають двох неповнолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

13.05.2016 Деснянський районний суд м. Києва ухвалив рішення, яким стягнув із ОСОБА_1 3 000 грн. щомісяця на обох дітей. Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляцію до Апеляційного суду міста Києва, проте вищевказане рішення суду апеляційною інстанцією залишене без змін.

Після розлучення діти залишились проживати разом з нею. Відповідач спілкується з дітьми, однак його участь у вихованні та утриманні дітей носить несистемний, нестабільний і часто мінливий характер. Фактично весь тягар з виховання та утримання дітей покладений на неї, у зв`язку із чим остання змушена звернутись до суду із даним позовом.

Також вказувала на те, що її доньки потребують розвитку та у приватному порядку відвідують додаткові заняття з англійської мови, що станом на 2021 рік коштувало 2 400 грн./міс. за двох дітей. Станом на 2024 рік ціна занять збільшилась та становить 3 200 грн. На початку навчального 2022 року існувала необхідність краще облаштувати дитяче місце для навчання, тому позивачкою було придбано письмовий стіл та засоби освітлення робочого місця, що коштувало 5 928,80 грн. Також в листопаді 2022 року позивачка попіклувалась про допоміжні екстрені засоби освітлення під час блекауту, на що витратила 3 662 грн.

У березні 2023 року за 3 325,00 грн. нею було придбано додатково комп`ютерний стіл, оскільки двоє дітей одночасно не мають можливості повноцінно навчатись. Раз на кілька місяців їй доводиться витрачати до 2 000 грн. на закупівлю шкільного приладдя та канцелярії для забезпечення учбового процесу обох дітей. Щомісячні витрати на освітній процес двох дітей станом на сьогоднішній день становлять близько 10 000 грн. При мінімальному нормальному збалансованому харчуванні, приблизно раз на 10 днів необхідно витрачати не менш як 1 500 грн. на базовий продуктовий набір, що в цілому складає близько 5 000 грн. на місяць.

У зв`язку із шкільним навантаженням у однієї з доньок наявні проблеми із зором, на лікування яких раз на кілька місяців потребується відвідування лікаря, купівля вітамінів для очей та окулярів, а також системна корекція лінз, на що витрачається 2 500 грн. За проживання двох дітей (комунальні послуги та утримання спільного житла) сплачується близько 2 332 грн. щомісяця.

Відтак указувала, що щорічні витрати на оздоровлення та відпочинок дітей в мінімальному розмірі складають від 55 000 грн. При цьому, зазначала, що за останні кілька місяців дохід відповідача склав понад 200 000 грн., що вказує на його майновий достаток та про його можливість сплачувати більшу суму аліментів, ніж 3 000 грн.

Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 13.05.2024 позов задоволено частково. Змінено розмір аліментів, встановлений рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 13.05.2016, шляхом стягнення із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання малолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у твердій грошовій сумі у розмірі 20 000,00 грн. на обох дітей щомісячно. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 908,00 грн. (т. 3, а.с. 85-92).

В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, а також порушення норм процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує на те, що суд першої інстанції неправомірно прийняв до розгляду заяву про збільшення позовних вимог та задовольнив її частково, адже остання була подана стороною позивача поза межами строків, встановлених п. 2 ч. 2 ст. 49 ЦПК України. Інших доводів, зокрема й щодо визначеного судом розміру аліментів, апеляційна скарга не містить.

Ухвалами Київського апеляційного суду від 26.07.2024 відкрито апеляційне провадження, надано строк для подання відзиву на апеляційну скаргу та призначено справу до розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи (т.3, а.с.148-150).

26.08.2024 до Київського апеляційного суду надійшов відзив позивачки на апеляційну скаргу, в якому вона просить повністю відмовити у задоволенні апеляційної скарги відповідача.

Заслухавши доповідь судді, вивчивши та дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступних підстав.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, сторони перебували у шлюбі, який розірвано повторним заочним рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 21.10.2014 у справі № 754/4226/14-ц.

Від шлюбу сторони мають двох неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвами про народження серії НОМЕР_1 та НОМЕР_2 відповідно, в яких батьком вказано ОСОБА_1 , а матір`ю - ОСОБА_2 .

Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 13.05.2016 у справі №754/16950/15-ц, яке залишено без змін ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 30.08.2016, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання малолітньої доньки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1 500 грн., щомісячно, починаючи з 08.12.2015 і до досягнення дитиною повноліття з наступною індексацією, згідно з чинним законодавством України; стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання малолітньої доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі 1 500 грн., щомісячно, починаючи з 08.12.2015 і до досягнення дитиною повноліття з наступною індексацією, згідно з чинним законодавством України.

Виконавчий лист щодо виконання вищевказаного рішення суд перебуває на виконанні Деснянського ВДВС у м. Києві ЦМУ МЮ (м. Київ), виконавче провадження № 51523395 та № 51723428.

Матеріалами справи підтверджується, що позивачка здійснює матеріальне забезпечення дітей. Зокрема, позивачка несе витрати, щоб забезпечити базові матеріальні умови для життя дітей: оплату харчування, одягу, предметів гігієни, шкільного приладдя, спожитих дітьми комунальних послуг, лікування захворювань тощо.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що відповідач є адвокатом та здійснював індивідуальну адвокатську діяльність, а з 18.03.2022 перебуває у лавах Збройних Сил України.

У 2018 та 2019 роках відповідач здійснював виїзди за кордон тривалістю 10 днів кожен (а.с.195, т.І), має банківські рахунки в АТ «ПУМБ» (а.с.198-200 т.І, а.с.80-182 т.ІІ), АТ «Державний ощадний банк України» (а.с.212 т.І), АТ «КБ «Приватбанк» (а.с.197-204 т.ІІ). У власності відповідача перебуває транспортний засіб Mitsubishi Lancer (а.с.135 т.ІІ). Відповідач в 2022 році мав дохід від ШЕУ Голосіїівського району, ТОВ «Юридична компанія «Адвант», ВБО «БФДА», КП «Київавтодор», а також з 18.03.2022 отримує грошове забезпечення, як військовослужбовець (а.с. 39 т.ІІ).

Відповідач, окрім ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , має двох дітей, однак доказів того, що він систематично їх утримує та сплачує аліменти матеріали справи не містять.

Крім того, будь-яких інших доказів, які б підтверджували непрацездатність відповідача, наявність у відповідача на утриманні непрацездатних батьків чи дружини, а також інших поважних причин неможливості виконувати ним обов`язку по утриманню власних дітей і сплати ним аліментів в розмірі достатньому для забезпечення дітям можливості нормального розвитку, матеріали справи не містять.

Так, у ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Згідно зі ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до ст.ст. 150, 180 СК України, батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття.

У відповідності до положень ст. 181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Частиною 1 ст. 192 СК України встановлено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

При цьому, з огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями ст. 192 СК України, зміна розміру аліментів може мати під собою зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів, визначений у певній твердій грошовій сумі та навпаки).

Отже, у спірних правовідносинах підлягає застосуванню не тільки стаття 192 СК України, але й низка інших норм, присвячених обов`язку батьків утримувати своїх дітей (стаття 182 «Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів», стаття 183 «Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини», стаття 184 «Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі»).

На переконання колегії суддів, суд першої інстанції, у повній мірі врахувавши матеріальне становище платника та одержувача аліментів, вік дітей, ріст цін на речі першої необхідності, дійшов правомірного висновку про наявність правових підстав для збільшення розміру аліментів до 20 000 грн. 00 коп. на обох дітей, щомісячно. Вказаний розмір аліментів відповідає закріпленим у ч. 9 ст. 7 СК України принципам справедливості, добросовісності та розумності.

Щодо доводів апелянта про неправомірне прийняття судом першої інстанції до розгляду заяви позивача про збільшення позовних вимог, оскільки остання подана із порушенням строків, визначених ст. 49 ЦПК України, слід зазначити наступне.

Статтею 129 Конституції України визначено, що однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом. Наведене відповідає положенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою судові процедури повинні бути справедливими для всіх учасників процесу.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (частина перша статті 4 ЦПК України).

Право на суд стосується як інституційних та організаційних аспектів, так і особливостей здійснення окремих судових процедур.

Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та гарантій їх реалізації.

Отже, реалізація права особи на судовий захист здійснюється в порядку, встановленому процесуальним законом.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (частина перша та друга статті 2 ЦПК України).

Відповідно до частин першої, другої та четвертої статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Сторони вільні розпоряджатися своїми правами на власний розсуд.

За змістом принципу диспозитивності цивільного судочинства, закріпленого у статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Частиною першою статті 49 ЦПК України передбачено, що сторони користуються рівними процесуальними правами.

Згідно з пунктом 2 частини другої статті 49 ЦПК України крім прав та обов`язків, визначених у статті 43 цього Кодексу, позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Згідно з частиною першою статті статтею 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом.

Разом з тим, відповідно до частин першої, другої статті 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасниками справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

В умовах воєнного або надзвичайного стану конституційні права людини на судовий захист не можуть бути обмежені.

Норми ЦПК України не містять вичерпного переліку підстав, які вважаються поважними для вирішення питання про поновлення пропущеного процесуального строку. Такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини справи.

Отже, встановлений судом строк може бути поновлений за заявою особи, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена, у тому числі, обмеженнями, впровадженими у зв`язку з воєнним станом в Україні.

Так, як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 14.12.2021 відкрито провадження у справі та визначено судом першої інстанції проводити її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження з повідомлення (викликом) сторін.

У перше судове засідання (03.02.2022) сторона відповідача не з`явилася, у зв`язку з чим останнє не відбулося.

У подальшому, Указом Президента України від 24.02.2022 за № 64/2022 в Україні було введено воєнний стан.

Наступне судове засідання у справі було призначено на 07.07.2022, на яке сторона відповідача не з`явилася.

05.10.2022 від відповідача надійшло клопотання про зупинення розгляду справи у зв`язку із перебуванням у Збройних Силах України.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 26.10.2022 вказане клопотання було задоволено та зупинено провадження у даній справі.

09.03.2023 судом першої інстанції було зроблено запит до Міністерства оборони України та направлено лист до учасників справи з проханням надати актуальну інформацію щодо перебування відповідача у складі Збройних Сил України.

Разом з тим, оскільки відповідач не надав жодної інформації щодо свого статусу та місця перебування, ухвалою суду першої інстанції було поновлено провадження у справі та призначено судове засідання на 14.11.2023, на яке відповідач не з`явився.

З урахуванням дворічного строку перебування справи у суді, зміною за цей час місця роботи відповідача та суттєвих обставин, за яких було подано позовну заяву, у листопаді 2023 року стороною позивача було повторно заявлено клопотання про витребування доказів щодо розміру заробітної плати та наявності банківських рахунків відповідача, яке було задоволено судом.

У судове засідання, призначене на 27.11.2023, відповідач не з`явився, подавши клопотання про відкладення розгляду справи.

На наступні судові засідання, призначені на 24.01.2023, 22.02.2024, 28.03.2024 та 30.04.2024 відповідач також не з`явився.

29.04.2024 до суду першої інстанції надійшла заява позивача про збільшення позовних вимог.

У судовому засіданні, яке відбулося 06.05.2024, суд першої інстанції задовольнив клопотання позивача про поновлення строків на подання заяви про збільшення позовних вимог та прийняв її розгляду.

За вказаних обставин, а також враховуючи те, що обставини, які склалися після подачі позовної заяви, у тому числі жодним чином не залежали від волі позивача, колегія суддів не вбачає порушень судом першої інстанції норм процесуального права при прийнятті до розгляду заяви позивача про збільшення позовних вимог.

З вищенаведеного вбачається, що доводи апелянта щодо незаконності оскаржуваного рішення не ґрунтуються на вимогах закону, суперечать наявним у справі доказам та фактичним обставин справи, а отже не спростовують та не впливають на законність і обґрунтованість ухваленого судом рішення.

Таким чином, суд першої інстанції повно та всебічно розглянув справу, надав всім доводам сторін належну правову оцінку, оцінив належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності та постановив законне, правильне по суті і справедливе рішення, спрямоване на захист прав дітей.

При апеляційному розгляді справи порушень норм матеріального і процесуального права, які є підставою для скасування рішення, в справі не виявлено.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду без змін.

Також слід зауважити, що дана справа віднесена процесуальним законом до категорії малозначних справ, а тому, в силу положень ч. 6 ст. 19 та ч. 3 ст. 389 ЦПК України, постанова суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 268, 367, 368, 372, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану від його імені та в його інтересах адвокатом Дідиком Ігорем Миколайовичем - залишити без задоволення.

Рішення Деснянського районного суду м. Києва від 13 травня 2024 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про збільшення розміру аліментів - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та в касаційному порядку оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач М.І. Оніщук

Судді В.А. Шебуєва

О.В. Кафідова