Постанова

від 03.09.2024 по справі 240/7386/24

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 240/7386/24

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Єфіменко О.В.

Суддя-доповідач - Курко О. П.

03 вересня 2024 року м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Курка О. П.

суддів: Боровицького О. А. Шидловського В.Б. ,

за участю:

секретаря судового засідання: Яремчук Л.С,

представника позивача: Гладиш Я.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 24 травня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Житомирського районного відділу державної виконавчої служби у Житомирському районі Житомирської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) про визнання протиправними та скасування постанов,

В С Т А Н О В И В :

в квітні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Житомирського районного відділу державної виконавчої служби у Житомирському районі Житомирської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) в якому просив суд визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Житомирського відділу державної виконавчої служби у Житомирському районі Житомирської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) №61374781 від 25.02.2020 про стягнення виконавчого збору в розмірі 7634,99 дол. США та 158,15 грн.

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 24 травня 2024 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.

В судовому засіданні представник позивача доводи апеляційної скарги підтримав в повному обсязі та просив суд задовольнити її, а рішення суду першої інстанції скасувати.

02 вересня 2024 року на адресу суду від представника відповідача надійшла заява про розгляд справи без участі представника відділу.

Також представником позивача заявлено клопотання про повернення відзиву відповідача без розгляду. Вказане клопотання обґрунтоване тим, що до відзиву на апеляційну скаргу не додано докази надсилання (надання) копій відзиву та іншим учасникам справи.

Судова колегія, дослідивши матеріали справи, дійшла висновку про обґрунтованість заявленого клопотання та наявності підстав для його задоволення.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи представника позивача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 29.05.2008 між Акціонерним комерційним іноваційним банком "Укрсиббанк" найменування якого пізніше було змінено на АТ "Укрсиббанк" (далі - банк) та ТОВ "ПРОМОПТТОРГ" (далі - позичальник) було укладено кредитний договір №11352537000 (далі - договір), за яким банк надав позичальнику грошові кошти в іноземній валюті в сумі 312 000,00 доларів США. За укладеним договором позичальник набув зобов`язань повернути кредит у повному обсязі не пізніше 28.07.2017 зі сплатою відсотків 14,5% річних. У забезпеченні виконання кредитних зобов`язань позичальника укладений договір поруки №11352537000/п від 29.05.2008 з ОСОБА_1 . Відповідно до умов договору, поручитель зобов`язується перед кредитором відповідати за виконання позичальником усіх його зобов`язань в повному обсязі, що виникли з кредитного договору №11352537000 від 29.05.2008, як існуючих в теперішній час, так і тих, що можуть виникнути в майбутньому.

У квітні 2016 року банк звернувся з позовом до Житомирського районного суду Житомирської області та просив стягнути на користь банку солідарно з ОСОБА_1 за кредитним договором №11352537000 від 29.05.2008 по кредиту та процентам у розмірі 104 175,42 доларів США та за пенею у розмірі 2 442,62 грн.

23.12.2019 Житомирський апеляційний суд по справі №278/1077/16-ц прийняв постанову щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь банку заборгованості за кредитним договором №11352537000 від 29.05.2008 в розмірі 76 349, 91 доларів США, 1581,45 грн та судового збору в розмірі 14 469 грн.

На виконання постанови Житомирського апеляційного суду від 23.12.2019 по справі № 278/1077/16-ц видано виконавчі листи.

Як свідчить зміст позовної заяви, 19.02.2020 банк звернувся із заявою про відкриття виконавчого провадження до відділу. 25.02.2020 відкрите виконавче провадження №61374781 за виконавчим листом Житомирського апеляційного суду по справі №278/1077/16-ц (ВП №61374781).

26.02.2024 банк (стягувач) подав до відділу заяву про повернення виконавчого документа.

13.03.2024 у межах ВП №61374781, старший державний виконавець відділу Поляновський А.Р., виніс постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п.1 ч.1 ст.37 Закону України "Про виконавче провадження".

14.03.2024 старший державний виконавець відділу Поляновський А.Р, прийняв постанову про відкриття виконавчого провадження №74456722 за постановою про стягнення з боржника виконавчого збору прийнятої у ВП №61374781 від 26.02.2020.

На підставі п.9 ч.1 ст.39, ст.40 Закону України "Про виконавче провадження" у зв`язку із сплатою ОСОБА_1 боргу, старший державний виконавець відділу Поляновський А.Р, у межах ВП №74456722, прийняв постанову про закінчення виконавчого провадження від 10.04.2024.

22.05.2024 заступник начальника відділу ОСОБА_2 , керуючись с.8, 18 Закону України "Про виконавче провадження", п.14 розділу ІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України №512/5 від 02.04.2012 (у редакції наказу Міністерства юстиції України №2832/5 29.09.2016), зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 02.04.2012 за №489/20802) прийняв постанову про зміну (доповнення) реєстрацій даних. За змістом якої, постановлено стягнути з боржника залишок виконавчого збору у розмірі 248 544,42 грн, як еквівалент до долара за курсом Національного банку України.

Не погоджуючись із постановою державного виконавця Житомирського відділу державної виконавчої служби у Житомирському районі Житомирської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) №61374781 від 25.02.2020 про стягнення виконавчого збору в розмірі 7634,99 дол. США та 158,15 грн позивач звернувся до суду, з метою її оскарження в адміністративному порядку.

ОСОБА_1 , вважає оскаржувану постанову протиправною та такою, що підлягає скасуванню, з підстав непроведення державним виконавцем виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішення суду про стягнення з боржника на користь стягувача присуджених сум за виконавчим листом.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що норми Закону №1404-VIII (у редакції Закону №2475-VIII) не встановлюють залежності між прийняттям постанови про стягнення виконавчого збору та обставинами вчинення державним виконавцем дій по здійсненню примусового стягнення з боржника в межах виконавчого провадження, оскільки законодавчо прямо визначається обов`язок державного виконавця прийняти постанову про стягнення виконавчого збору одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження. Більше того, на це вказує і та обставина, що розмір виконавчого збору законодавчо поставлений у залежність від суми, що підлягає примусовому стягненню, а не від суми, яка є фактично стягнутою в межах виконавчого провадження.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" №1404-VIII від 02 червня 2016 року (далі - Закон №1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

За частиною першою статті 3 Закону №1404-VIII відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: 5) постанов державних виконавців про стягнення виконавчого збору, постанов державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу, постанов приватних виконавців про стягнення основної винагороди; .

Строки, зазначені в частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його прийняття.

Згідно з ч.1 ст. 27 Закону №1404-VIII виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

За частиною другою статті 27 Закону №1404-VIII виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.

За примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи (частина третя статті 27 Закону № 1404-VIII).

Відповідно до частини четвертої статті 27 Закону №1404-VIII державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

Згідно з частиною першою статті 40 Закону №1404-VIII у разі закінчення виконавчого провадження (крім закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв`язку із закінченням виконавчого провадження.

Виконавче провадження, щодо якого винесено постанову про його закінчення, не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

Відповідно до частини третьої статті 40 Закону №1404-VIII у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев`ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до частини першої статті 42 Закону №1404-VIII кошти виконавчого провадження складаються з: 1) виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленому статтею 27 цього Закону, або основної винагороди приватного виконавця; 2) авансового внеску стягувача; 3) стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження.

За частиною другою статті 42 Закону №1404-VIII витрати органів державної виконавчої служби та приватного виконавця, пов`язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження.

Частиною четвертою статті 42 Закону №1404-VIII визначено, що на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами цього Закону або у випадку повернення виконавчого документа стягувачу чи закінчення виконавчого провадження у разі необхідності примусового стягнення з боржника витрат виконавчого провадження виконавцем виноситься постанова про їх стягнення.

Відповідно до частини першої статті 45 Закону №1404-VIII розподіл стягнутих виконавцем з боржника за виконавчим провадженням грошових сум (у тому числі одержаних від реалізації майна боржника) здійснюється у такій черговості: 1) у першу чергу повертається авансовий внесок стягувача на організацію та проведення виконавчих дій; 2) у другу чергу компенсуються витрати виконавчого провадження, не покриті авансовим внеском стягувача; 3) у третю чергу задовольняються вимоги стягувача та стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків фактично стягнутої суми або основна винагорода приватного виконавця пропорційно до фактично стягнутої з боржника суми (крім виконавчих документів про стягнення аліментів); 4) у четверту чергу стягуються штрафи, накладені виконавцем відповідно до вимог цього Закону, та виконавчий збір або основна винагорода за виконавчими документами про стягнення аліментів.

Згідно з пунктом 13 розділу ІХ Інструкції № 512/5 при виконанні рішення немайнового характеру у разі, якщо боржник самостійно не сплачує виконавчий збір, витрати виконавчого провадження та накладені на нього штрафи, у передбачених Законом випадках виконавець примусово стягує виконавчий збір, витрати виконавчого провадження та накладені на боржника штрафи одночасно із виконанням такого рішення.

Якщо після завершення виконавчого провадження за рішенням немайнового характеру виконавчий збір, витрати виконавчого провадження не стягнуто, виконавець вживає заходів щодо їх подальшого виконання у порядку, визначеному пунктом 8 розділу ІІІ та пунктом 2 розділу VI цієї Інструкції.

За пунктом 8 розділу III Інструкції № 512/5 стягнення виконавчого збору здійснюється у порядку, визначеному статтею 27 Закону.

Про стягнення з боржника виконавчого збору та його розмір державний виконавець зазначає у постанові про відкриття виконавчого провадження.

Виконавчий збір стягується з боржника на підставі постанови про стягнення виконавчого збору, у якій зазначаються розмір та порядок стягнення нарахованого виконавчого збору.

Постанову про стягнення виконавчого збору державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження (крім виконавчих документів про стягнення аліментів) та не пізніше наступного робочого дня після її винесення надсилає сторонам виконавчого провадження.

Якщо рішення про стягнення коштів було виконано боржником частково до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, виконавчий збір стягується із суми, яку не було сплачено боржником до відкриття виконавчого провадження.

Розрахунок нарахування виконавчого збору (додаток 17) обчислюється державним виконавцем в автоматизованій системі виконавчого провадження та долучається до матеріалів виконавчого провадження.

Не пізніше наступного робочого дня з дня погашення у повному обсязі заборгованості зі сплати аліментів, повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 4 частини першої статті 37 Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 7, 9, 14 частини першої статті 39 Закону, державний виконавець на підставі розрахунку нарахування виконавчого збору виносить постанову про стягнення виконавчого збору.

Виконання постанови про стягнення виконавчого збору здійснюється за рахунок стягнутих з боржника коштів за умови відсутності заборгованості зі сплати аліментів.

У разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 7, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев`ятою статті 27 Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, постанова про стягнення виконавчого збору не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) реєструється в автоматизованій системі виконавчого провадження як виконавчий документ та підлягає виконанню в порядку, передбаченому Законом та цією Інструкцією.

Державний виконавець зобов`язаний відкрити виконавче провадження за постановою про стягнення виконавчого збору не пізніше наступного робочого дня з дня її реєстрації в автоматизованій системі виконавчого провадження.

Про розмір стягнутого виконавчого збору державний виконавець зазначає у виконавчому документі.

За пунктом 2 розділу VI "Фінансування виконавчого провадження" Інструкції №512/5 виконавець виносить постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження (крім виконавчих проваджень щодо виконання рішень Європейського суду з прав людини) та надсилає її сторонам виконавчого провадження не пізніше наступного робочого дня після її винесення.

Ключовим питанням, яке слугувало для звернення позивача до суду є встановлення підстав або їх відсутності для прийняття державним виконавцем постанови про стягнення виконавчого збору у межах ВП №61374781.

На момент виникнення спірних правовідносин спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб) є Закон №1404-VIII.

Положеннями ч.1 ст.5 Закону №1404-VIII передбачено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Згідно з ч.1ст. 31 Закону України від 02 червня 2016 року №1403-VIII "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" (далі - Закон №1403-VIII, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що за вчинення виконавчих дій приватному виконавцю сплачується винагорода.

Відповідно до ч.2 ст. 31 Закону №1403-VIII винагорода приватного виконавця складається з основної та додаткової.

Основна винагорода приватного виконавця залежно від виконавчих дій, що підлягають вчиненню у виконавчому провадженні, встановлюється, зокрема, у вигляді відсотка суми, що підлягає стягненню, або вартості майна, що підлягає передачі за виконавчим документом. Розмір основної винагороди приватного виконавця встановлюється Кабінетом Міністрів України (ч.3 ст.31 Закону №1403-VIII).

Згідно з ч.4 ст.31 Закону №1403-VIII основна винагорода приватного виконавця, що встановлюється у відсотках, стягується з боржника разом із сумою, що підлягає стягненню за виконавчим документом (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

Частиною 5 статті 31 Закону №1403-VIII встановлено, що, якщо суму, передбачену в частині четвертій цієї статті, стягнуто частково, сума основної винагороди приватного виконавця, визначена як відсоток суми стягнення, виплачується пропорційно до фактично стягнутої суми (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

Порядок і розміри визначають механізм виплати винагород державним виконавцям, а також розміри винагород державних виконавців і основної винагороди приватного виконавця.

Порядок виплати винагород державним виконавцям та їх розміри і розмір основної винагороди приватного виконавця, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08 вересня 2016 року №643 (далі - Порядок №643).

Розмір основної винагороди приватного виконавця становить 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна, що підлягає передачі за виконавчим документом (п.12 Порядку №643).

При цьому, ч.3 ст. 45 Закону №1403-VIII визначено, що основна винагорода приватного виконавця стягується в порядку, передбаченому для стягнення виконавчого збору.

Відповідно до ч.4 ст. 27 Закону №1403-VIII державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

Основна винагорода приватного виконавця і виконавчий збір у виконавчому провадженні, що здійснює державний виконавець, хоча й виступають формами винагороди виконавців, проте не є однаковими поняттями. Згідно з приписами статті 45 Закону №1404-VIII спільним для цих форм винагороди є лише порядок стягнення. Що стосується підстав виникнення у приватного виконавця права на основну винагороду та розміру цієї винагороди, такі питання регулюється окремими правовими нормами.

Прийняття постанови про стягнення з боржника основної винагороди разом із постановою про відкриття виконавчого провадження є обов`язком, а не правом приватного виконавця, що відповідає вимогам частини сьомої статті 31 Закону №1403-VIII. Такого висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові 26.10.2023 у справі №640/20265/19.

Норми Закону №1404-VIII (у редакції Закону №2475-VIII) не встановлюють залежності між прийняттям постанови про стягнення виконавчого збору та обставинами вчинення державним виконавцем дій по здійсненню примусового стягнення з боржника в межах виконавчого провадження, оскільки законодавчо прямо визначається обов`язок державного виконавця прийняти постанову про стягнення виконавчого збору одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження. Більше того, на це вказує і та обставина, що розмір виконавчого збору законодавчо поставлений у залежність від суми, що підлягає примусовому стягненню, а не від суми, яка є фактично стягнутою в межах виконавчого провадження.

Така позицію викладена Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 20 березня 2024 року у справі №520/7410/23.

Колегія суддів не приймає до уваги доводи апелянта про те, що будь-які документи ОСОБА_1 не отримував, а про існування виконавчого провадження дізнався лише 09.04.2024 року після отриманої відповіді.

Як свідчать матеріали справи, згідно поштового відправлення від 26.02.2020 року, постанови про відкриття виконавчого провадження від 25.02.2020 року, про стягнення виконавчого збору в сумі 7634,99 доларів США та 158,15 грн надіслано рекомендованою кореспонденцією №1002402360565 на адресу боржника АДРЕСА_1 .

Згідно відповіді Оліївської сільської ради на запит державного виконавця від 22.04.2020 року боржник ОСОБА_1 зареєстрований АДРЕСА_1 .

Згідно ч.1 ст.28 Закону України "Про виконавче провадження" копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур`єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1-4 частини дев`ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Документи виконавчого провадження надсилаються стягувачу та боржнику за їхніми адресами, зазначеними у виконавчому документі. У разі зміни стороною місця проживання чи перебування або місцезнаходження документи виконавчого провадження надсилаються за адресою, зазначеною у відповідній заяві сторони виконавчого провадження.

Представником відповідача як у відзиві на позовну заяву, так і у відзиві на апеляційну скаргу зазначено, що жодних інших даних від боржника стосовно можливого його іншого місця проживання до відділу не надходило.

Окрім того, колегія суддів звертає увагу, що вищезазначена адреса боржника зазначена як контактна і при поданні позовної заяви.

Щодо відсутності суми яка підлягала стягненню у резолютивній частині виконавчого провадження, то 22.05.2024 року державним виконавцем винесено постанову про внесення змін (доповнення) реєстраційних даних виконавчого провадження, якими зазначено стягнути з боржника ОСОБА_1 залишок виконавчого збору в розмірі 248544,42 грн., як еквівалент до Долара США за курсом НБУ.

Загальні положення виконання грошового зобов`язання закріплені у статті 533 ЦК України.

Так, згідно вказаної норми, грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов`язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Скаржник стверджує, що постанова про стягнення виконавчого збору BП № 74456722 від 14.03.2024 не містить інформації щодо суми. Однак, постанова про стягнення виконавчого збору 14.03.2024 року державним виконавцем не виносилась. Діючою є лише постанова про стягнення виконавчого збору в сумі 7634,99 доларів США та 158,15 грн. від 25.02.2020 року ВП 61374781.

Таким чином, на думку колегії суддів апеляційної інстанції, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 24 травня 2024 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Постанова суду складена в повному обсязі 03 вересня 2024 року.

Головуючий Курко О. П. Судді Боровицький О. А. Шидловський В.Б.