Ухвала

від 03.09.2024 по справі 720/2158/23

НОВОСЕЛИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

03.09.2024

Справа № 720/2158/23

Провадження 2-з/720/20/24

УХВАЛА

Іменем України

03 вересня 2024 р. м. Новоселиця

Суддя Новоселицького районного суду Чернівеької області, розглянув матеріали заяви позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову,-

встановив:

30 травня 2025 року ОСОБА_1 звернулась до Новоселицького районного суду Чернівецької області із заявою про забезпечення позову, згідно до якої, просить:

Забезпечити позов шляхом накладення арешту на земельну ділянку площею 0,81 га кадастровий номер 7323086300:02:006:0036 з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована в с.Рідківці Чернівецького району Чернівецької області та заборонити вчинення будь-яких дій щодо вказаної земельної ділянки в Державному земельному кадастрі України.

Як вбачається із матеріалів заяви про забезпечення позову,предметом спору у вказаній справі є визнання незаконним рішення сільської ради про передачу земельної ділянки площею 0,81 га з кадастровим номером 7323086300:02:006:0036 безоплатно у власність відповідача, визнання недійсним державного акту про право власності на земельну ділянку, а також визнання недійсним наступного переходу права власності на цю земельну ділянку.

Об`єктом спору є земельна ділянка площею 0,81 га з кадастровим номером 7323086300:02:006:0036, що перебуває у власності відповідачів. Тому у разі вчинення щодо даної ділянки будь-яких дій, внаслідок яких вона припинить своє існування як індивідуально визначений об`єкт цивільного обороту (поділ, виділ, зміна площі, кадастрового номера тощо), це унеможливить виконання рішення суду в даній справі.

З метою обґрунтування заяви позивач вказувала, що у разі вчинення дій щодо відчуження даної земельної ділянки, передачі її у заставу для забезпечення виконання грошових, майнових чи інших зобов`язань також унеможливить або істотно ускладнить виконання судового рішення.

Таким чином, вчинення відповідачами будь-яких з описаних вище дій щодо земельної ділянки, яка є об`єктом спору у даній справі, унеможливить ефективний захист позивачем своїх прав, істотно ускладнить поновлення порушених і оспорюваних прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Точне і неухильне додержання судами України норм чинного законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову є необхідною умовою здійснення завдань цивільного судочинства, які полягають у справедливому, неупередженому та своєчасному розгляді й вирішенні цивільних справ із метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Інститут забезпечення позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення.

За наслідками розгляду заяви про вжиття заходів забезпечення позову, суддя відповідно до частин 9-10 ст.153 ЦПК України може постановити ухвалу про повернення заяви заявникові, а також про вжиття заходів забезпечення позову або відмову у забезпеченні позову, вказані ухвали підлягають оскарженню відповідно до статті 353 ЦПК України.

У відповідності до ч.ч.1-7 ст.151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити передбачені цим Кодексом заходи забезпечення позову. У заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено:1)причини, у зв`язку з якими потрібно забезпечити позов; 2)вид забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; 3)інші відомості, потрібні для забезпечення позову. 4)захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; 5) ціну позову, про забезпечення якого просить заявник; 6)пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення; 7) інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

Як роз`яснено у п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" №9 від 22 грудня 2006 року, при розгляді заяви про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовними вимогам.

Отже, при вирішенні питання щодо наявності або відсутності підстав для застосування заходів забезпечення позову судом, між іншим, підлягають встановленню: наявність або відсутність спору, наявність або відсутність реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовними вимогам, співмірність заявлених позовних вимог до майна, яким заявник просив забезпечити позов.

У відповідності з положеннями ч. 1 ст. 150 ЦПК України одними із видів забезпечення позову є заборона вчиняти певні дії. При цьому, види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересів), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову.

Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективного виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Суд зазначає, що обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та як наслідок ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу.

Поряд з викладеним, вирішуючи питання про забезпечення позову та виходячи з приписів статей 11, 12, 81 ЦПК України (змагальність сторін та пропорційність у цивільному судочинстві, обов`язок доказування і подання доказів), суд також має здійснити оцінку обґрунтованості доводів протилежної сторони (відповідача) щодо відсутності підстав та необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову, зокрема у вигляді арешту грошових коштів або майна відповідача з урахуванням зокрема того, чи порушує вжиття відповідних заходів забезпечення позову (у вигляді арешту тощо) права цього учасника (відповідача), а відповідно чи порушується при цьому баланс інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу та яким чином; чи спроможний відповідач фактично (реально) виконати судове рішення в разі задоволення позову у разі, якщо захід забезпечення позову не буде вжито судом.

Аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18, а також постановах Верховного Суду від 03.03.2020 у справі № 753/410/19, від 20.07.2020 у справі № 639/8448/19, від 02.07.2020 у справі № 657/1211/19.

Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективного виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Виконання рішення у даному випадку слід розуміти не лише як стадію, яка має місце у судових рішеннях про присудження (та яка передбачає можливість застосування заходів державного примусу), але і більш широкому значенні, як таке правове положення сторін, за яких судом вирішено спір шляхом усунення невизначеності у правовідносинах між сторонами, зокрема, шляхом визнання права або його відсутності, та судом здійснено ефективний захист порушених прав, який в тому числі полягає у запобіганні подальшому порушенню прав та необхідності застосовувати додаткові заходи захисту.

При цьому, суд зазначає, що з огляду на предмет позову, у випадку задоволення позовних вимог рішення у даній справі не потребує виконання рішення в порядку Закону України «Про виконавче провадження», тому в даному випадку застосуватися та досліджуватися повинна така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

У таких спорах має досліджуватися питання, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.

Відповідно ч. 2 ст. 149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 150 Цивільного процесуального кодексу України позов забезпечується, зокрема, зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником в судовому порядку.

Виходячи із специфіки вказаного виду забезпечення позову підставою для його застосування є оскарження праввоустановчого документа, оскільки саме по собі оскарження такого документа свідчить про існування реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення про задоволення позову, а тому законом передбачена можливість забезпечення позову.

Отже, існує реальна загроза, що невжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельну ділянку площею 0,81 га кадастровий номер 7323086300:02:006:0036 з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована в с.Рідківці Чернівецького району Чернівецької області, та заборонити вчинення будь-яких дій щодо вказаної земельної ділянки в Державному земельному кадастрі України може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених прав позивача (у разі задоволення позову), за захистом яких він звернувся до суду, адже у разі, якщо до закінчення розгляду спору у цій справі відповідачем буде відчужено майно, заставлено, передано в іпотеку, тощо), то останній не зможе захистити або поновити свої права в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду, що істотно ускладнить чи взагалі унеможливить поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів ОСОБА_1 .

Враховуючи вищевикладені обставини, суд вважає, що застосування заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельну ділянку площею 0,81 га кадастровий номер 7323086300:02:006:0036 з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована в с.Рідківці Чернівецького району Чернівецької області, та заборонити вчинення будь-яких дій щодо вказаної земельної ділянки в Державному земельному кадастрі України є адекватним та ефективним способом забезпечення позову.

Таким чином, оцінивши обґрунтованість доводів позивача та встановивши безпосередній зв`язок між конкретними заходами забезпечення позову та предметом позову, з огляду на положення статті 149 ЦПК України, суд вважає подану позивачем заяву про забезпечення позову обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 150-153 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

Заяву позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову - задовольнити.

Накласти арешт на земельну ділянку площею 0,81 га кадастровий номер 7323086300:02:006:0036 з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована в с.Рідківці Чернівецького району Чернівецької області та заборонити вчинення будь-яких дій щодо вказаної земельної ділянки в Державному земельному кадастрі України, до набрання рішення законної сили.

Відповідно до ч.1 ст.157 ЦПК України ухвала суду про забезпечення позову підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

Відповідно до положень ч.10 ст.153 ЦПК України оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Апеляційна скарга на Ухвалу може бути подана безпосередньо до Чернівецького апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Ухвала може бути оскаржена в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Суддя : І.В. Оленчук