Постанова

від 14.11.2024 по справі 720/2158/23

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 листопада 2024 року

м. Чернівці

справа № 720/2158/23

провадження №22-ц/822/891/24

Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючогоПоловінкіної Н.Ю.

суддів:Височанської Н.К., Кулянди М. І.

секретаря Бугай В.М.

за участю позивача ОСОБА_1 , представника позивача ОСОБА_2 , представника відповідача ОСОБА_3

позивач ОСОБА_1

відповідач ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , Магальська територіальна громада Чернівецького району Чернівецької області

апеляційна скарга ОСОБА_5 , в інтересах якої діє адвокат Головко Ольга Станіславівна, на ухвалу Новоселицького районного суду Чернівецької області від 03 вересня 2024 року, головуючий у першій інстанції Оленчук І. В.

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

ОСОБА_1 у серпні 2023 року звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , Магальської територіальної громади Чернівецького району Чернівецької області про визнання рішення незаконним, державного акту на земельну ділянку недійсним.

Просила визнати рішення органу місцевого самоврядування щодо передання у приватну власність ОСОБА_4 спірної земельної ділянки площею 0,81 га цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва кадастровий номер 7323086300:02:006:0036 незаконним.

Визнати державний акт на право власності на вказану земельну ділянку недійсним.

ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Кутровська Н.М., у травні 2024 року звернулася до з заявою про забезпечення позову.

Зазначала, що об`єктом спору є земельна ділянка площею 0,81 га цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з кадастровим номером 7323086300:02:006:0036, що перебуває у власності відповідачів.

Вчинення відповідачами будь-яких дій щодо відчуження зазначеної земельної ділянки, передачі її у заставу для забезпечення виконання грошових, майнових чи інших зобов`язань, внаслідок яких вона припинить своє існування як індивідуально визначений об`єкт цивільного обороту (поділ, виділ, зміна площі, кадастрового номера тощо) унеможливитьефективний захист ОСОБА_1 своїх прав,істотно ускладнитьпоновлення порушених і оспорюваних прав та інтересів ОСОБА_1 , за захистом яких вона звернулася до суду.

Просила накласти арешт на земельну ділянку площею 0,81 га цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва кадастровий номер 7323086300:02:006:0036, що розташована в с.Рідківці Чернівецького району Чернівецької області.

Заборонити вчиняти будь-які дії щодо вказаної земельної ділянки в Державному земельному кадастрі України.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Ухвалою Новоселицького районного суду Чернівецької області від 03 вересня 2024 року заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволено.

Накладено арешт на земельну ділянку площею 0,81 га цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва кадастровий номер 7323086300:02:006:0036, що розташована в с.Рідківці Чернівецького району Чернівецької області.

Заборонено вчиняти будь-які дії щодо вказаної земельної ділянки в Державному земельному кадастрі України до набранням рішенням законної сили.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

ОСОБА_5 ,в інтересахякої дієадвокат ГоловкоО.С.,в апеляційнійскарзі проситьухвалу Новоселицького районного суду Чернівецької області від 03 вересня 2024 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовити.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Посилається на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, не встановлення судом першої інстанції наявності безпосереднього зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову та предметом позову.

Так, з позовної заяви вбачається, що ОСОБА_1 просила визнати рішення органу місцевого самоврядування щодо передання у приватну власність ОСОБА_4 спірної земельної ділянки площею 0,81 га цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва кадастровий номер 7323086300:02:006:0036 незаконним.

Проте, згідно витягу з Державного реєстру права на нерухоме мано про реєстрацію права власності від 08 лютого 2021 року №243447355, який міститься в матеріалах справи, власником спірної земельної ділянки є ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Зазначає, що позовні вимоги ОСОБА_1 є не визначеними, з позовної заяви не вбачається яке саме рішення органу місцевого самоврядування позивач просить визнати незаконним, який саме державний акт визнати недійсним.

Тому висновок суду першої інстанції про наявність зв`язку між забезпечення позову та предметом позову не ґрунтується на матеріалах справи.

Вказує, що судом першої інстанції не враховано, що ухвалою Новоселицького районного суду Чернівецької області від 20 серпня 2021 року у справі №720/1688/21 накладено заборону на вчинення будь-яких дій щодо відчуження земельної ділянки площею 0,81 га цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва кадастровий номер 7323086300:02:006:0036.

Таким чином посилання ОСОБА_1 на те, що існує загроза, що ОСОБА_5 , може вчинити будь-які дії щодо відчуження даної земельної ділянки, або має намір це здійснити є недоведеними.

Також судом першої інстанції не надано оцінки обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову, забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу, наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги.

Зазначає, що для найменшого порушення інтересів відповідача обгрунтованою є заборони відчуження майна.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

Відзиву на апеляційну скаргу ОСОБА_5 , в інтересах якої діє адвокат Головко О.С., не надходило.

Мотивувальна частина

Позиція апеляційного суду

Колегія суддіввважає,що апеляційна скарга скаргу ОСОБА_5 ,в інтересахякої дієадвокат ГоловкоО.С., підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельну ділянку площею 0,81 га цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва кадастровий номер 7323086300:02:006:0036, що розташована в с.Рідківці Чернівецького району Чернівецької області; заборони вчиняти будь-які дії щодо вказаної земельної ділянки в Державному земельному кадастрі України до набранням рішенням законної сили.

На обгрунтування таких висновків суд першої інстанції зазначив, що існує реальна загроза, що невжиття заходів забезпечення позовуможе істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених прав ОСОБА_1 у разі задоволення позову, за захистом яких вона звернулася до суду, адже у разі, якщо до закінчення розгляду спору у цій справі відповідачем буде відчужено майно, заставлено, передано в іпотеку, тощо то ОСОБА_1 не зможе захистити або поновити свої права в межах одного цього судового провадження без нових звернень до суду, що істотно ускладнить чи взагалі унеможливить поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів ОСОБА_1 .

Водночас судом першої інстанції враховано, що забезпечення позову є адекватним та ефективним способом забезпечення позову.

Відповідно до частин 1, 2, 5ст.263 ЦПК Українисудове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судове рішення наведеним нормам не відповідає.

Фактичні обставини, встановлені судом першої та апеляційної інстанції

До матеріалів справи приєднано державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯБ №760314, виданий ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 23 березня 2006 року, посвідченого приватним нотаріусом Новоселицького нотаріального округу Чернівецької області Бежан Д.С., реєстровий номер 1578, за яким ОСОБА_4 є власником земельної ділянки площею 0,81 га на території Рідківської сільської ради цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства кадастровий номер 7323086300:02:006:0036.

Згідно витягу з Державного реєстру права на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 08 лютого 2021 року №243447355 здійснено реєстрацію права власності ОСОБА_6 на земельну ділянку площею 0,81 га цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва кадастровий номер 7323086300:02:006:0036, розташованої на території Рідківської сільської ради Новоселицького району Чернівецької області.

Ухвалою Новоселицького районного суду Чернівецької області від 20 серпня 2021 року у справі №720/1688/21 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_6 про визнання права власності на земельну ділянку забезпечено позов шляхом накладання арешту наземельну ділянку в с. Рідківці Чернівецького району площею 0.81 га за кадастровим номером 7323086300:02:006:0036, яка належить на праві власності ОСОБА_6 та заборони ОСОБА_6 вчиняти будь-які дії щодо відчуження вказаної земельної ділянки до вирішення справи в судовому порядку по суті.

Мотиви,з якихвиходить апеляційнийсуд,та застосованінорми права

Частиною першоюстатті 8 Конституції Українипередбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина першастатті 129 Конституції України).

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина першастатті 2 ЦПК України).

На підставі частини 1статті 149 ЦПК Українисуд за заявою учасника справи має право вжити передбаченістаттею 150 цього Кодексузаходів забезпечення позову.

Отже, забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Крім того, відповідно правової позиції, викладеної урішенні Конституційного Суду України від 31.05.2011 у справі № 4-рп/2011щодо офіційного тлумачення положень частини першої статті 376 у взаємозв`язку зі статтями151,152,153 Цивільного процесуального кодексу України: "З метою гарантування виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог у процесуальних законах України передбачено інститут забезпечення позову" (абзац п`ятий пункту 4 мотивувальної частини цьогорішення).

Вказаний інститут є елементом права на судовий захист і спрямований на те, щоб не допустити незворотності певних наслідків відповідних дій щодо відновлення порушеного права. Він віднесений до механізму захисту прав і свобод людини, зокрема в судовому порядку, і є гарантією їх захисту та відновлення, а отже, елементом правосуддя. Забезпечення позову стосується всіх стадій судового провадження (підготовка, призначення, розгляд справи, виконання рішення) і є складовою комплексу заходів, спрямованих на охорону публічно-правового та матеріально-правового інтересу в господарському судочинстві, а також однією з гарантій реального виконання можливого позитивного для людини рішення, оскільки надає можливість суду до ухвалення рішення в справі вжити заходів до забезпечення реалізації позовних вимог.

Забезпечення позову допускаєтьсяяк до пред`явлення позову,так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду (частина другастатті 149 ЦПК України).

За змістом пункту 1 частини першоїстатті 150 ЦПК Україниодним ізвидів забезпеченняпозову єнакладення арештуна майнота (або)грошові кошти,що належатьабо підлягаютьпередачі абосплаті відповідачевіі знаходятьсяу ньогочи вінших осіб.

Пунктом 2 частини першої статті 150ЦПК України передбачено забезпечення позову забороною вчиняти певні дії.

Згідно з п.4постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову»вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Відповідно до роз`яснень, викладених в абзаці першому п.3постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову»,позов майновогохарактеру дозволяється забезпечувати шляхом накладення арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24 квітня 2024 року у справі № 754/5683/22 (провадження№ 14-28цс23) вказала, що можливість забезпечення судом позову не пов`язується з тим, чи підлягає рішення суду, ухвалене по суті спору, примусовому виконанню.

Цивільний процесуальнийзаконне забороняє вживати заходи забезпечення позову у справі, рішення у якій не підлягає примусовому виконанню, якщо забезпечення позову сприятиме ефективному захисту порушених прав позивача. І навпаки, якщо рішення у справі підлягатиме примусовому виконанню, вжиття заходів забезпечення позову, зокрема накладення арешту на майно,не завжди може бути необхідним та співмірним із пред`явленими вимогами позову і відповідати характеру порушеного права позивача.

У частині першійстатті 150 ЦПК Українинаведено перелік видів забезпечення позову, серед яких у пункті 1 законодавець вирізняє накладення арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Жодних обмежень щодо застосування такого виду забезпечення позову, як накладення арешту на майно (грошові кошти), лише у сфері майнових спорів або заборони його застосування при вирішенні немайнового спору цивільне процесуальне законодавство не містить.

Тому Велика Палата Верховного Суду констатує, що як характер спору (майновий або немайновий), так і те, чи підлягає судове рішення у конкретній справі примусовому виконанню, не мають вирішального значення при дослідженні судом питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову.

Ключовим євстановлення судом: 1) наявності спору між сторонами; 2) ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду; 3) співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову з пред`явленими позовними вимогами та 4) дійсної мети звернення особи до суду з заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не є таке звернення спрямованим на зловживання учасником справи своїми правами.

Види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (частина 3статті 150 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. […] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. […] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами немайнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Верховного Судуу складісуддів об`єднаноїпалати Касаційногогосподарського судуу постановівід 16серпня 2018року усправі№ 910/1040/18 зазначив: «У випадку звернення особи до суду з позовними вимогами немайнового характеру, судове рішення у разі задоволення яких не вимагатиме примусового виконання, то в такому випадку має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Водночас у таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного судового провадження за його позовом без нових звернень до суду».

У постанові Верховного Суду від 20 лютого 2019 року у справі № 754/4437/18 (провадження № 61-47464св18)зроблено висновок про те, що при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду, наприклад реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Саме до такого висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів першої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 18 жовтня 2018 по справі №183/5864/17-ц.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Заходи забезпечення позову повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Подібні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18, у постанові Верховного Суду від10листопада 2020 року у справі № 910/1200/20.

Предметом позову ОСОБА_1 , тобто матеріально-правовою вимогою, стосовно якої остання просила ухвалити судове рішення, є визнання рішення органу місцевого самоврядування щодо передання у приватну власність ОСОБА_4 спірної земельної ділянки площею 0,81 га цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва кадастровий номер 7323086300:02:006:0036 незаконним; визнання державного акту на право власності на вказану земельну ділянку недійсним.

Разом зтим наобгрунтування позовнихвимог ОСОБА_1 вказувала напорушення їїмайнових правта інтересівчерез набуття ОСОБА_6 ,спадкоємцем якогоє ОСОБА_5 , прававласності наземельну ділянку площею 0,81 га цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва кадастровий номер 7323086300:02:006:0036, яка була приватизована ОСОБА_4 з порушенням вимог чинного законодавства, оскільки на земельній ділянці розташовані дорога та належні ОСОБА_1 силосна яма, частина корівника.

Отже,звертаючись досуду ізцим позовом, ОСОБА_1 насамперед маєна метізахистити своєправо власностіна силоснуяму,частину корівника,право користуваннядорогою,які знаходятьсяна земельнійділянці площею 0,81 га цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва кадастровий номер 7323086300:02:006:0036, власником якої є ОСОБА_6 (спадкоємець ОСОБА_5 ).

Характер правовідносин між учасниками вказаної справи свідчать про те, що у ОСОБА_1 існує спір з відповідачами з приводу права власності ОСОБА_6 , спадкоємцем якого є ОСОБА_5 , права попереднього власника ОСОБА_4 на земельну ділянку площею 0,81 га цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва кадастровий номер 7323086300:02:006:0036, на якій знаходяться силосна яма, частина корівника, які ОСОБА_1 вважає своєю власністю, та дорога.

Тобто виникнення спірних правовідносин обумовлено незгодою ОСОБА_1 з правомірністю набуття ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , спадкоємцем якого є ОСОБА_5 , права власності на земельну ділянку площею 0,81 га цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва кадастровий номер 7323086300:02:006:0036, що стало підставою для звернення з цим позовом.

До матеріалів справи приєднано державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯБ №760314, виданий ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 23 березня 2006 року, посвідченого приватним нотаріусом Новоселицького нотаріального округу Чернівецької області Бежан Д.С., реєстровий номер 1578, за яким ОСОБА_4 є власником земельної ділянки площею 0,81 га на території Рідківської сільської ради цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства кадастровий номер 7323086300:02:006:0036.

За таких обставин рішення органу місцевого самоврядування не є підставою для виникнення права власності ОСОБА_4 на спірну земельну ділянку, тому не створює правових наслідків.

Водночас у матеріалах справи відсутнє рішення органу місцевого самоврядування щодо передання у приватну власність ОСОБА_4 спірної земельної ділянки площею 0,81 га цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва кадастровий номер 7323086300:02:006:0036.

Ураховуючи наведене ОСОБА_7 звернулася до суду з позовом про визнання рішення органу місцевого самоврядування щодо передання у приватну власність ОСОБА_4 спірної земельної ділянки площею 0,81 га цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва кадастровий номер 7323086300:02:006:0036 незаконним, державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯБ №760314, виданий ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 23 березня 2006 року, посвідчений приватним нотаріусом Новоселицького нотаріального округу Чернівецької області Бежан Д.С., реєстровий номер 1578, за яким ОСОБА_4 є власником земельної ділянки площею 0,81 га на території Рідківської сільської ради цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства кадастровий номер 7323086300:02:006:0036 недійсним.

Отже, сторонами правовідносин за позовом ОСОБА_7 про визнання рішення органу місцевого самоврядування незаконним, державного акту на право власності на земельну ділянку недійсним є ОСОБА_4 та Магальська територіальна громада Чернівецького району Чернівецької області.

Разом з тим суд першої інстанції не звернув уваги на те, що ОСОБА_7 позовних вимог до ОСОБА_5 , яка є правонаступником ОСОБА_6 , не заявляла.

У постанові Верховного Суду від 3 травня 2018 року у справі № 404/251/17 (провадження №61-13405св18) вказано, що поняття «юридичний спір» має тлумачитися широко, виходячи з підходу Європейського суду з прав людини до тлумачення поняття «спір про право» (п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод). Зокрема, Європейський суд з прав людини зазначає, що відповідно до духу зазначеної Конвенції поняття «спір про право» має розглядатися не суто технічно, йому слід надавати сутнісного, а не формального значення.

Про наявність спору про право у розумінні положень частини 1статті 4 ЦПК України свідчать заперечення боржника щодо вимог заявника у вигляді позову, який подано до суду.

У матеріалах справи відсутні відомості про звернення ОСОБА_1 до суду з позовом до ОСОБА_5 , яка є правонаступником ОСОБА_6 , про захист відповідного речового права або законного інтересу, порушеного передачею у власність ОСОБА_6 земельної ділянки площею 0,81 га цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва кадастровий номер 7323086300:02:006:0036, який підлягає захисту у цій справі.

Водночас згідно витягу з Державного реєстру права на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 08 лютого 2021 року №243447355 здійснено реєстрацію права власності ОСОБА_6 на земельну ділянку площею 0,81 га цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва кадастровий номер 7323086300:02:006:0036, розташованої на території Рідківської сільської ради Новоселицького району Чернівецької області.

З огляду на відсутність юридичного спору між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 , яка є правонаступником ОСОБА_6 , про захист відповідного речового права або законного інтересу, пов`язаний з передачею у власність ОСОБА_6 земельної ділянки площею 0,81 га цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва кадастровий номер 7323086300:02:006:0036, який підлягає захисту у цій справі, необгрунтованим є висновок суду першої інстанції про наявність підстав для забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельну ділянку площею 0,81 га цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва кадастровий номер 7323086300:02:006:0036, що розташована в на території Рідківської сільської ради Новоселицького району Чернівецької області, яка належить на праві власності ОСОБА_6 , правонаступником якого є ОСОБА_5 , та заборони вчиняти будь-які дії щодо вказаної земельної ділянки в Державному земельному кадастрі України до набранням рішенням законної сили.

Ураховуючи наведене суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо співмірності вжитих заходів забезпечення позову із заявленими позовними вимогами, позаяк до ОСОБА_5 , яка є правонаступником ОСОБА_6 , вимога про визнання рішення органу місцевого самоврядування незаконним та державного акту про право власності на земельну ділянку недійсним не пред`явлена.

Оскільки ОСОБА_4 не є власником земельної ділянкиплощею 0,81га цільовимпризначенням дляведення товарногосільськогосподарського виробництвакадастровий номер7323086300:02:006:0036,що розташованав натериторії Рідківськоїсільської радиНовоселицького районуЧернівецької області, відсутній прямий зв`язок між обраним ОСОБА_1 . заходом забезпечення позову у виді накладення арешту на цю земельну ділянку та заборони вчиняти будь-які дії щодо цієї земельної ділянки і предметом позовної вимоги.

Заява ОСОБА_1 про забезпечення позову ґрунтується на припущенні що вчинення ОСОБА_4 , Магальською територіальною громадою Чернівецького району Чернівецької області дій з відчуження майно, застави, передачі в іпотеку, тощо призведе до істотного ускладненнячи неможливостіефективного захисту,або поновленняпорушених чиоспорюваних правабо інтересів ОСОБА_1 у разізадоволення позовуз оглядуна правовласності ОСОБА_6 на спірнуземельну ділянку.

У матеріалах справи відсутні докази, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів ОСОБА_1 у спосіб визнання рішення органу місцевого самоврядування щодо передання у приватну власність ОСОБА_4 спірної земельної ділянки незаконним та державного акту на право власності на земельну ділянку недійсним,за захистомяких воназвернувся досуду в межах одного цього судового провадження.

З інформаціїЄдиного державногореєстру судовихрішень вбачається,що ухвалою Новоселицького районного суду Чернівецької області від 20 серпня 2021 року у справі №720/1688/21 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_6 про визнання права власності на земельну ділянку накладено арешт наземельну ділянку в с. Рідківці Чернівецького району площею 0.81 га за кадастровим номером 7323086300:02:006:0036, яка належить на праві власності ОСОБА_6 та заборони ОСОБА_6 вчиняти будь-які дії щодо відчуження вказаної земельної ділянки до вирішення справи в судовому порядку по суті.

З огляду на наведене суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для забезпечення позову ОСОБА_1 у виді накладення арешту на земельну ділянку площею 0,81 га цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва кадастровий номер 7323086300:02:006:0036, що розташована в с.Рідківці Чернівецького району Чернівецької області, заборони вчиняти будь-які дії щодо вказаної земельної ділянки в Державному земельному кадастрі України до набранням рішенням законної сили на порушення норм процесуального права.

Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Згідно із п.4 ч.1ст.376ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

З огляду на наведене ухвала Новоселицького районного суду Чернівецької області від 03 вересня 2024 року підлягає скасуванню з підстав, передбачених п.4 ч.1 ст. 376 ЦПК України.

Керуючись п.2 ч.1 ст.374, п.4 ч.1 ст.376 ЦПК України,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 , в інтересах якої діє адвокат Головко Ольга Станіславівна, задовольнити.

Ухвалу Новоселицького районного суду Чернівецької області від 03 вересня 2024 року скасувати.

Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову залишити без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Дата складання повного судового рішення 19 листопада 2024 року.

Головуючий Н. Ю. Половінкіна

Судді Н. К. Височанська

М. І. Кулянда