Рішення

від 03.09.2024 по справі 302/1095/24

МІЖГІРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 302/1095/24

Провадження № 2-а/302/34/24

Категорія 140

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 вересня 2024 року селище Міжгір`я

Міжгірський районний суд Закарпатської області в складі головуючого судді Повідайчика О.І. за участі секретаря судового засідання Митряк І.П., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін позов ОСОБА_1 до Миколайовича до Хустського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області, Міжгірського відділення поліції № 2 Хустського відділу поліції Головного управління Національної поліції та Головного управління Національної поліції в Закарпатській області в Закарпатській області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,

ВСТАНОВИВ:

08 серпня 2024 року ОСОБА_1 , діючи через представника адвоката КривкуП.П., звернувся до суду з цим позовом в обґрунтування якого посилався на те 30 липня 2024 року поліцейський СРПП ВП № 2 Хустського РУП ГУНП в Закарпатській області Скунць І.І. постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 2712554 наклав на позивача за порушення пункту 2.3 в) Правил дорожнього руху адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 510 грн за ч. 5 ст. 121 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі КУпАП). Зазначав, що дійсно того дня біля 08 год. він керував автомобілем по вул. Шевченка в селищі Міжгір`я проте був пристебнутий паском безпеки. Після зупинки транспортного засобу працівниками поліції ОСОБА_1 відстебнув пасок безпеки та вийшов з автомобіля щоб з`ясувати причину зупинки. Працівник поліції повідомив позивача, що той порушив правила користування ременями безпеки й озвучив рішення про накладення адміністративного стягнення та почав оформляти постанову. Позивач стверджував, що постанова винесена поліцейським за відсутності події правопорушення, постанова не відповідає вимогам ст. 283 КУпАП позаяк не містить викладу обставин, установлених під час розгляду справи, а саме як було порушено правила користування ременями безпеки та яким технічним засобом було зафіксовано порушення, при винесенні постанови було порушено норми Конституції України та КУпАП. У зв`язку з наведеним, з посиланням на відповідні норми Конституції України та Кодексу України про адміністративні правопорушення, з врахуванням практики Верховного Суду, просив визнати протиправною та скасувати оскаржувану постанову, провадження в справі про адміністративне правопорушення закрити у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.

Відповідач у встановлений судом строк подав відзив на позов, в якому просить відмовити в задоволенні позову. У відзиві відповідач стверджує, що з матеріалів справи вбачається, що «30.10.2023 о 14 год 00 хв водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом будучи не пристебнутий ременем безпеки, чим порушив пн. 2.3 В ПДР та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене частиною 5 ст. 121 КУпАП». У зв`язку з цим постановою серії ЕНА № 2712554 від 30.07.2024 гр. ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності й накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 510 грн. Зазначає, що оскаржувана постанова оформлена відповідно до положень Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС від 07.11.2015 № 1395. Обґрунтовуючи відзив зазначеними обставинами й положеннями законодавства, посилаючись на п. 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію», ст. 14 Закону України «Про дорожній рух», п. 1.9 та п. «в» п. 2.3. Правил дорожнього руху ст. 222 та 258 КУпАП стверджує про законність оскаржуваної постанови, а тому просить відмовити в задоволенні позовних вимог.

Ухвалою судді Міжгірського районного суду Закарпатської області Повідайчика О.І. від 12 серпня 2024 року відкрито провадження в справі, постановлено проводити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

На підставі наявних у матеріалах справи доказів суд встановив такі фактичні обставини.

30 липня 2024 року інспектором відділення поліції № 2 (с-ще Міжгір`я) Хустського районного управління поліції ГУНП в Закарпатській області лейтенантом поліції ОСОБА_2 було винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 2712554. Цією постановою ОСОБА_1 був притягнутий до адміністративної відповідальності у виді штрафу в розмірі 510,00 грн. Підставою притягнення до адміністративної відповідальності, відповідно до змісту цієї постанови було те, що 30.07.2024 о 08:01:19 в смт Міжгір`я вулиця Шевченка ОСОБА_1 керував транспортним засобом MERCEDES SPRINTER 316 CDI днз НОМЕР_1 , чим порушив п. 2.3. в) Правил дорожнього руху порушення правил користування ременями безпеки ч. 5 ст. 121 КУпАП.

Згідно з положеннями пункту 1.1. Правил дорожнього руху ці Правила відповідно до Закону України«Про дорожнійрух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.

Відповідно до ст.14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху (далі ПДР) та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху. Зазначеній нормі Закону відповідає п. 1.3. Правил дорожнього руху.

Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством (п. 1.9 ПДР).

Відповідно до підпункту в) пункту 2.3. Правил дорожнього руху для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний на автомобілях, обладнаних засобами пасивної безпеки (підголовники, ремені безпеки), користуватися ними і не перевозити пасажирів, не пристебнутих ременями безпеки.

Частиною 5 статті 121 КУпАП передбачено відповідальність за порушення правил користування ременями безпеки.

Відповідно до ч. 1 ст. 222 КУпАП розгляд справ про адміністративні правопорушення про порушення правил дорожнього руху, передбачених, зокрема, ч. 5 ст. 121 КУпАП, належить до юрисдикції органів Національної поліції. Згідно з приписами ч. 2 зазначеної норми КУпАП від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 258 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції. У такому випадку уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу.

Розгляд справи про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 5 ст.121 КУпАП міг проводитись на місці вчинення адміністративного правопорушення або ж за місцем його вчинення чи за місцем обліку транспортних засобів або за місцем проживання порушника (ч.1 і 2 ст. 276 КУпАП).

З вказаних норм слідує, що порушення правил користування ременями безпеки є адміністративним правопорушенням, розгляд такої справи належить до компетенції органів Національної поліції, від імені якої вправі розглядати справу поліцейський зі спеціальним званням. Протокол про адміністративне правопорушення в такій справі не складається, а справа може бути розглянута на місці вчинення правопорушення з винесенням відповідної постанови.

Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.

Статтею 7 КУпАП встановлено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення, відповідно до приписів ст. 245 КУпАП є, зокрема: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Відповідно до ст. 246 КУпАП порядок провадження в справах про адміністративні правопорушення в органах (посадовими особами), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, визначається цим Кодексом та іншими законами України. Враховуючи відсутність спеціального закону, яким би регламентувався порядок провадження в справах про адміністративні правопорушення в органах Національної поліції, суд констатує, що такий порядок визначається Кодексом України про адміністративні правопорушення.

Справа про адміністративне правопорушення розглядається відкрито, крім справ про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті, зафіксованих за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, справ про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 132-2цього Кодексу та, про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), та випадків, коли це суперечить інтересам охорони державної таємниці (ст. 249 КУпАП).

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (ст. 252 КУпАП).

Відповідно до ст. 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Зі змісту ч. 1 і 2 ст. 283 КУпАП слідує, що розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі,яка повиннамістити: найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення. Відповідно до положень ч. 3 зазначеної норми КУпАП постанова по справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис (якщо такий запис здійснювався); розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

З вказаних положень законодавства в їх системному взаємозв`язку слідує, зокрема, що винесенню постанови в справі про адміністративне правопорушення в обов`язковому порядку повинен передувати розгляд справи, межі якого можуть, відповідно до закону, різнитись в залежності від виду правопорушення й способу його виявлення/фіксування. Водночас така процедура розгляду повинна гарантувати з`ясування всіх обставин справи, відповідно до ст. 245 КУпАП, з наданням особі можливості реалізувати її права при притягненні до адміністративної відповідальності. В інакшому випадку формальне «складання» постанови за місцем вчинення правопорушення без розгляду справи, порушує принцип законності, положення ст. 3, 8, 19, 59 Конституції України та має ознаки свавільного, що є неприпустимим.

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначеніКонституцієюта законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до оскаржуваної постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 2712554 від 30 липня 2024 року ОСОБА_1 був притягнутий до адміністративної відповідальності у виді штрафу в розмірі 510,00 грн за те, що 30.07.2024 о 08:01:19 в смт Міжгір`я вулиця Шевченка ОСОБА_1 керував транспортним засобом MERCEDES SPRINTER 316 CDI днз НОМЕР_1 , чим порушив п. 2.3. в) Правил дорожнього руху порушення правил користування ременями безпеки ч. 5 ст. 121 КУпАП.

Представник ОСОБА_1 адвокат Кривка П.П. в адміністративному позові заперечив факт порушення п. 2.4 в) Правил дорожнього руху.

Суд констатує, що оскаржувана постанова не містить викладу фактичних обставин щодо дій або бездіяльності ОСОБА_1 , якими було порушено пункт 2.4. в) Правил дорожнього руху та які були кваліфіковані поліцейським як адміністративне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 121 КУпАП. Оскаржувана постанова не містить і будь-яких посилань на докази, які б давали можливість перевірити сам факт події, що став підставою для притягнення позивача до адміністративної відповідальності.

Відповідач стверджує, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом будучи не пристебнутим ременем безпеки та стверджує, що порушення було вчинено 30 жовтня 2023 року о 14 год 00 хв. Суд зауважує, що такий довід спростовується оскаржуваною постановою, яка: 1). не містить інформації, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом з не пристебнутим паском безпеки; 2). містить відомості, що правопорушення відбулось 30 липня 2024 о 08:01:19 тобто існують істотні розбіжності в часі події.

Положеннями ч. 2ст. 19 Конституції Українивстановлено, що органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.

Відповідно до ст. 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Суд зауважує, що в цій справі єдиним документом, який містить певну інформацію про нібито вчинення позивачем адміністративного правопорушення є сама оскаржувана постанова по справі про адміністративне правопорушення. Водночас навіть зазначена постанова не містить відомостей про діяння (фактичні дії або бездіяльність), яке було кваліфіковано як правопорушення тобто не є джерелом доказів щодо фактичних обставин справи.

Окрім того, зазначена постанова є саме предметом спору між сторонами, а тому не може розглядатись як доказ, за відсутності інших доказів, на підтвердження обставин, вказаних в оскаржуваній постанові (постанова Верховного суду від 26.04.2018 у справі №338/1/17, № рішення 73700340).

Відповідно до п.3 ч.3ст.286 КАС Україниза наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Оскільки під час судового розгляду не встановлено наявності у діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.121 КупАП, а саме події правопорушення, тому постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 2712554 від 30 липня 2024 року, якою ОСОБА_1 був притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 121 КУпАП, підлягає скасуванню.

Відповідно до ст. 43 КАС України здатність мати процесуальні права та обов`язки в адміністративному судочинстві (адміністративна процесуальна правоздатність) визнається за громадянами України, іноземцями, особами без громадянства, органами державної влади, іншими державними органами, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами, підприємствами, установами, організаціями (юридичними особами), адміністратором за випуском облігацій.

Частиною першою статті 222 КУпАП унормовано, що органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення про порушення правил дорожнього руху, зокрема за ст. 125 КУпАП. Відповідно до ч. 2 цієї статті працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень мають право розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення від імені органів Національної поліції. Отже, відповідні посадові особи не можуть виступати самостійним відповідачем у таких справах, оскільки належним відповідачем є саме відповідний орган, на який, зокрема положенням статті 222 КУпАП покладено функціональний обов`язок розглядати справи про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 125 КУпАП. Схожі правові висновки були висловлені Верховним Судом у постановах від 17.09.2020 у справі №742/2298/17, від 26.12.2019 у справі №724/716/16, від 17.06.2020 у справі №127/6881/17, від 26.12.2019 у справі №724/716/16, від 17.06.2020 у справі №127/6881/17, від 18.03.2021 у справі №809/466/17, від 28.04.2021 у справі №2340/5048/18, від 09.07.2021 №806/1129/16, від 16.02.2022 у справі №140/2580/19 та від 20.04.2022 у справі №140/2690/19

З врахуванням зазначених норм КУпАП та положень ст. 43 КАС України належним відповідачем у цій справі є Головне управління національної поліції в Закарпатській області, яке має статус юридичної особи та володіє адміністративною процесуальною правоздатністю.

На підставі наведеного суд дійшов висновку про задоволення позову до Головного управління національної поліції в Закарпатській області.

Відповідно до ч. 1ст. 139 КАС Українипри задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цьогоКодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з положеннями ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Вирішуючи питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд виходить з такого. В першій заяві по суті справи позивач просив стягнути на його користь витрати на професійну правничу допомогу в сумі 3500,00 грн (три тисячі п`ятсот гривень 00 коп.). При цьому зазначав, що між сторонами узгоджено фіксований розмір гонорару. Водночас до позовної заяви додано договір №24/24 про надання правничої допомоги адвокатом від 05 серпня 2024 року (далі Договір), предметом якого є оскарження постанови про накладення адміністративного стягнення від 30.07.2024 серії ЕНА № 2712554. З пункту 3.1. Договору слідує, що сума гонорару адвоката обчислюється з розрахунку 1000,00 грн (одна тисяча гривень 00 коп.) за годину роботи адвоката. Відповідно до пункту 3.2. Договору сторони узгодили фіксований розмір гонорару в сумі 3500 грн (три тисячі п`ятсот гривень 00 коп.). Разом з Договором надано додаток до нього, в якому наведено розрахунок суми витрат на професійну правничу допомогу та квитанцію від 05 серпня 2024 року, відповідно до якої ОСОБА_1 провів оплату адвокату Кривці П.П. за договором № 24/24 від 05.08.2024 в сумі 3500 грн (три тисячі п`ятсот гривень 00 коп.).

Суд констатує, що відповідач не заявляв клопотань про зменшення витрат на правничу допомогу й не заявляв про їх неспівмірність. Відтак суд не має підстав для вирішення питання зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Окрім цього суд уважає, що понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу є співмірними із складністю справи та виконаними адвокатом роботами (наданих послугами), часом, витраченим адвокатом на їх виконання (надання) та обсягом наданих адвокатом послуг і виконаних робіт. Факт понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу в сумі 3500 грн (три тисячі п`ятсот гривень 00 коп.) доводиться договором №24/24 про надання правничої допомоги адвокатом від 05 серпня 2024 року, додатком до нього та квитанцією від 05 серпня 2024 року.

З врахуванням висновку суду про ухвалення рішення на користь позивача, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань ГУНП в Закарпатській області судові витрати в загальній сумі 3984,48 грн (три тисячі дев`ятсот вісімдесят чотири гривні 48 коп.), які складаються з: витрат на професійну правничу допомогу в сумі 3500 грн (три тисячі п`ятсот гривень 00 коп.) та витрат по сплаті судового збору в розмірі 484,48 грн (чотириста вісімдесят чотири грн. 48 коп.).

Керуючись статтями 2, 5-9, 72-77, 134, 139, 241-246, 250, 286 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Закарпатській області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення задовольнити.

Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 2712554 від 30 липня 2024 року за ч. 5 ст. 121 Кодексу України про адміністративні правопорушення відносно ОСОБА_1 .

Справу про адміністративне правопорушення за частиною 5 статті 121 Кодексу України про адміністративні правопорушення відносно ОСОБА_1 закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Закарпатській області на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 судові витрати в загальній сумі 3984,48 грн (три тисячі дев`ятсот вісімдесят чотири гривні 48 коп.), які складаються з: витрат на професійну правничу допомогу в сумі 3500 грн (три тисячі п`ятсот гривень 00 коп.) та витрат по сплаті судового збору в розмірі 484,48 грн (чотириста вісімдесят чотири грн. 48 коп.).

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повний текст судового рішення складено 03 вересня 2024 року.

Головуючий суддя О.І. Повідайчик