Постанова

від 04.09.2024 по справі 511/294/24

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/4312/24

Справа № 511/294/24

Головуючий у першій інстанції Теренчук Ж. В.

Доповідач Сєвєрова Є. С.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.09.2024 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії:

головуючого: Сєвєрової Є.С.,

суддів: Комлевої О.С., Сегеди О.М.,

учасники справи:

позивач ОСОБА_1 ,

відповідач Роздільнянська міська рада Одеської області, Лиманська селищна рада Одеської області,

третя особа ОСОБА_2 ,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Роздільнянського районного суду Одеської області від 08 лютого 2024 року у складі судді Теренчук Ж.В.,

встановив:

У січні 2024 року, ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Роздільнянської міської ради Одеської області, Лиманської селищної ради Одеської області, третя особа ОСОБА_2 , у якому просила суд визнати незаконними та скасувати:

- рішення № 499-УІІ від 20 лютого 2020 року Єреміївської сільської ради Роздільнянського району Одеської області в частині надання дозволу на розроблення проекту із землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки громадянину ОСОБА_2 на території сільської ради для ведення особистого селянського господарства (за межами населеного пункту);

- рішення № 2307-VІІІ від 16 грудня 2021 року ХV сесії VІІ скликання Роздільнянської міської ради Роздільнянського району Одеської області в частині передачі ОСОБА_2 безоплатно у власність земельної ділянки площею 1,8483 га, з цільовим призначенням: для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер земельної ділянки: 5123981700:01:002:0382, розташованої на території Роздільнянської міської територіальної громади Одеської області, Єреміївський старостинський округ (за межами населеного пункту);

- рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 63327901 від 8 лютого 2022 року щодо об`єкта нерухомості, реєстраційний номер: 2577025851140, тип об`єкта: земельна ділянка, кадастровий номер: 5123981700:01:002:0382, площею 1,8483 га, належної на праві власності ОСОБА_2 .

Ухвалою Роздільнянського районного суду Одеської області від 08 лютого 2024 року позовну заяву ОСОБА_1 визнано неподаною та повернуто заявнику.

Не погодившись з вищезазначеною ухвалою суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, у якій посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить суд скасувати ухвалу Роздільнянського районногосуду Одеськоїобласті від08лютого 2024рокута направити справу на розгляд до суду першої інстанції.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що позивач ОСОБА_1 долучила до своєї позовної заяви, поданої до суду 22.01.2024, Технічний звіт сертифікованого інженера-геодезиста ОСОБА_3 з кадастрової зйомки земельної ділянки орендованої гр. ОСОБА_1 у Роздільнянській міській раді Одеської області, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , на якій розташоване належне їй нерухоме майно- телятник. У вказаному Технічному звіті, із зазначенням каталог координат меж земельної ділянки, відображено, що вказана земельна ділянка, на якій розташоване належне ОСОБА_1 нерухоме майно - телятник, знаходиться в межах земельної ділянки кадастровий номер: 5123981700:01:002:0382, належної на праві власності ОСОБА_2 . Також скаржниця зазначила щодо розташування належного на праві власності їй нерухомого майна - телятника, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , та пояснила, що дійсно рішенням виконкому Єреміївської сільської ради Роздільнянського району Одеської області № 455-02 ср від 26.10.2020 належному їй - ОСОБА_1 , на праві власності вищевказаному нерухомому майну - телятнику, присвоєна наступна адреса: АДРЕСА_1 , однак в договорі оренди вказаної земельної ділянки від 06 травня 2021 року, який укладено між орендодавцем - Роздільнянською міською радою, в особі її голови - ОСОБА_4 , зазначено, що орендодавець надає в оренду орендарю у строкове платне користування земельну ділянку 01.13 для іншого сільськогосподарського призначення (експлуатація та обслуговування телятників), яка розташована на території Роздільнянської міської ради, за межами населеного пункту.

Таким чином, ОСОБА_2 надана у власність земельна ділянка, яка перебувала в той час та і перебуває сьогодні у її - ОСОБА_1 користуванні та на якій розташоване належне їй, ОСОБА_1 , нерухоме майно-телятник, а отже доказами порушення її прав, як позивача, на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 , оскаржуваними рішеннями є Технічний звіт сертифікованого інженера-геодезиста ОСОБА_3 з кадастрової зйомки земельної ділянки орендованої гр. ОСОБА_1 , на якій розташоване належне їй нерухоме майно телятник та договори оренди вказаної земельної ділянки від 06 травня 2021 року та 06 червня 2023 року, які укладено між нею та орендодавцем - Роздільнянською міською радою, в особі її голови - ОСОБА_4 .

Також скаржниця зазначала, що вона долучила до своєї позовної заяви докази того, що на момент прийняття Роздільнянською міською радою Роздільнянського району Одеської області рішення № 2307-УІІІ від 16 грудня 2021 року XV сесії VIII скликання в частині затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_2 для ведення особистого селянського господарства на території Роздільнянської міської територіальної громади Одеської області, Єреміївський старостинський округ (за межами населеного пункту), із земель сільськогосподарського призначення, що перебувають у запасі Роздільнянської міської територіальної громади та не надані у власність або користування громадян чи юридичних осіб; передані ОСОБА_2 безоплатно у власність (земельна ділянка площею 1,8483 га), з цільовим призначенням: для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер земельної ділянки:5123981700:01:002:0382, розташована на території Роздільнянської міської територіальної громади Одеської області, Єреміївський старостинський округ (за межами населеного пункту) протиправно, так як частина цієї земельної ділянки перебувала та перебуває у неї в оренді, про що свідчать укладені між нею та Роздільнянською міською радою договори оренди земельної ділянки з кадастровим номером :5123981700:01:002:0382, належної тепер на праві власності ОСОБА_2 від 06.05.2021, 06.06.2023; Технічний звіт сертифікованого інженера-геодезиста ОСОБА_3 з кадастрової зйомки земельної ділянки орендованої гр. ОСОБА_1 у Роздільнянській міській раді Одеської області, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Як посилається скаржниця, саме ці документи свідчать про перешкоди їй, як позивачу, придбати у власність земельну ділянку під належною їй будівлею телятника та про її звернення до відповідних компетентних органів - сертифікованого інженера-геодезиста ОСОБА_3 , який склав відповідний Технічний звіт з кадастрової зйомки земельної ділянки орендованої нею у Роздільнянській міській раді Роздільнянського району Одеської області, яка розташована за адресою: Одеська область, Роздільнянський район, с. Єреміївка, вулиця Центральна, 1-а; неможливість оформлення технічної документації та присвоєння кадастрового номеру.

На адресу апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу від сторін не надходив, однак відповідно до положень ч.3ст. 360 ЦПК Українивідсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Відповідно до ч.13 ст.7ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Згідно ч. 2 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Предметом оскарження є ухвала суду про повернення заяви позивачеві (п.6ст.353 ЦПК України).

Враховуючи вищенаведене, дана справа розглядається судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження за наявними матеріалами без повідомлення учасників справи.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов наступних висновків.

У відповідності до ч. 5ст. 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене).

Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Згідност. 263 ЦПК Українисудове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржувана ухвала суду зазначеним вимогам не відповідає, з огляду на таке.

Повертаючи позовну заяву ОСОБА_1 , районний суд виходив з того, що ухвала суду від 25 січня 2024 року не виконана і необхідні для відкриття провадження докази відповідно до ухвали суду не надано. Зокрема судом зазначено, що після ознайомлення з наданими суду додатками до матеріалів справи, після подачі позовної заяви в новій редакції, суд дійшов до висновку, що в даній справі позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду передчасно, оскільки виходячи зі змісту позовної заяви відсутній спір щодо вже належного їй на період звернення до суду права на оренду земельної ділянки під належними їй приміщеннями в АДРЕСА_1 . Також судом зазначено, що після невиконання ухвали суду та ненадання відповідних доказів, суд прийшов до висновку, що на момент звернення до суду у позивача відсутні інші права на земельну ділянкув АДРЕСА_1 ОСОБА_1 ,в тому числі і на правовикупа земельної ділянки у власність, відтак у позивача відсутнє право,що підлягає судовому захисту.

Проте, апеляційний суд не може погодитися із таким висновком районного суду, оскільки він не відповідає вимогам закону та фактичним обставинам справ, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що у січні 2024 року ОСОБА_1 подала до суду позовну заяву про визнання незаконним та скасування рішень.

Ухвалою Роздільнянського районногосуду Одеськоїобласті від 25.01.2024 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху з підстав того, що на підтвердження своїх позовних вимог позивачкою не було надано доказів, що підтверджують викладені нею в позовній заяві обставини, а саме: в матеріалах справи відсутні докази порушення прав позивача на земельну ділянку за адресою АДРЕСА_1 а оскаржуваними рішеннями, так як будівля, що належить позивачці розташована по АДРЕСА_1 , тоді як оскаржуваними рішення виділено земельні ділянки сільхозпризначення; до матеріалів справи не додано документи, які свідчать про перешкоди позивачу оформити документи на земельну ділянку під належною їй будівлею (звернення позивача та відповіді компетентних органів щодо неможливості оформлення технічної документації та присвоєння кадастрового номеру); докази, висновки органів держгеокадастру про те, що належна позивачу будівля телятника знаходиться на чужій земельній ділянці, в тому числі ОСОБА_2 ; рішення Роздільнянської міської ради Одеської області на користь позивача про передачу їй земельної ділянки під належним їй приміщенням телятника, в тому числі з правом викупа. Оскільки в матеріалах справи відсутні клопотання про витребування судом даних документів, як таких, що позивач не може самостійно отримати, то відповідно суд вважав за необхідне надати позивачу строк для їх подачі до суду.

У відповідності до ч.1 ст.185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у ст.ст.175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Отже, підставою залишення позовної заяви без руху була її невідповідність саме вимогам ч.3, 5 ст.177 ЦПК України.

На виконання вимог ухвали суду, позивачем 29.01.2024 подано до суду позовну заяву з усуненими недоліками (в новій редакції), в мотивувальній частині якої позивачка вказала на обставини справи та додала докази, які, на її думку, підтверджують позовні вимоги (а.с. 13-21).

Крім того, як вбачається з надісланих до апеляційного суду матеріалів справи, частина з них, в тому числі і позовна заява з усуненими недоліками ОСОБА_1 не підшита до матеріалів вказаної справи.

Таким чином, позивачка ОСОБА_1 усунула зазначені в ухвалі суду недоліки, проте на зазначене, суд першої інстанції не звернув уваги і постановив передчасну ухвалу про повернення позовної заяви.

При цьому, колегя суддів зауважує, що подання наявних доказів є правом позивача, а щодо інших доказів, то суд першої інстанції міг уточнити під час проведення попереднього судового засідання.

Крім того, на стадії вирішення питання про відкриття провадження у справі суд не має права давати оцінку обраному позивачем способу захисту порушеного права, доказам та встановлювати наявність чи відсутність обставин, якими обґрунтовуються вимоги.

Питання про належність і допустимість доказів, їх оцінку, суд має вирішувати в нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення, а не на стадії відкриття провадження у справі. Позивач додав до заяви докази, які вважав за потрібне надати суду; якщо ж вони не підтверджують позовні вимоги, то це є підставою для відмови у задоволенні позову.

Таким чином, суд першої інстанції прийшов до передчасного висновку, констатуючи про невиконання позивачкою вимог ухвали про залишення її позовної заяви без руху.

Відповідно до ст. 55 Конституції України, кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободу від порушень і протиправних посягань.

За правилом ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Окрім іншого, апеляційний суд також враховує необхідність забезпечення права позивача на доступ до правосуддя, встановлене ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до якого гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) наголошує на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція), кожна держава-учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Разом із тим не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (рішення ЄСПЛ у справі «Жоффр де ля Прадель проти Франції» від 16 грудня 1992 року).

З урахуванням наведенного, апеляційний суд дійшов висновку про часткове обґрунтування доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 та наявність підстав для скасування оскаржуваної ухвали.

Згідно з п.6 ч. 1 ст.374ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Керуючись ст.ст.374, 379,382,383,384 ЦПК України, суд

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу Роздільнянського районного суду Одеської області від 08 лютого 2024 року скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий

Судді: