Ухвала

від 04.09.2024 по справі 181/1235/24

МЕЖІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 181/1235/24

Провадження № 2/181/387/24

У ХВ АЛ А

прозабезпечення позову

"04" вересня 2024 р. с-ще. Межова

Суддя Межівського районного суду Дніпропетровської області Літвінова Л.Ф., розглянувши заяву позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей та сім`ї виконавчого комітету Фастівської міської ради про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та її вихованні,

ВСТАНОВИВ:

До Межівського районного суду Дніпропетровської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей та сім`ї виконавчого комітету Фастівської міської ради про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та її вихованні.

Від позивача надійшла заява про забезпечення позову, згідно якої останній просить винести ухвалу про забезпечення позову, заборонивши малолітній дитині ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,виїзд за межі підконтрольній Державі Україна території, в супроводі її матері, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , без згоди батька, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

В обґрунтування заяви ОСОБА_1 зазначає, що він звернувся до Межівського районного суду Дніпропетровської області із позовною заявою про усунення перешкод у спілкуванні та вихованні малолітньої дитини та визначення способів участі батька у вихованні дитини.

Ухвалою Межівського районного суду Дніпропетровської області від 16.08.2024р. провадження у справі було відкрито та призначено підготовче засідання.

Одночасно із поданням позовної заяви, він подав до суду заяву про забезпечення позову, в якій просив суд, зокрема, про заборону відповідачці по справі, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , виїзд за межі території України, за винятком території Європейського Союзу, без узгодження із батьком малолітньої дитини, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Ухвалою Межівського районного суду Дніпропетровської області від 16.08.2024 р. у справі № 181/1235/24, вищевказана заява про забезпечення позову була судом задоволена.

Примірник ухвали про забезпечення позову було направлено судом до Державної прикордонної служби України.

Листом від 28.08.2024 р. № 19/І-7984/12472, ДПСУ повідомило його про неможливість прийняття вказаної ухвали до виконання, оскільки вона не підписана кваліфікованим електронним підписом судді.

Крім того, ДПСУ звернулась до Межівського районного суду Дніпропетровської області із проханням роз`яснити пункт 2 резолютивної частини ухвали про забезпечення позову від 16.08.2024 р.

За таких обставин, з метою запобігання незаконному вивезенню малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , її матір`ю, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на тимчасово окуповану територію України, а також для можливості належного виконання органами ДПСУ судового рішення, прохає суд забезпечити позов шляхом заборони малолітній дитині ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , виїзд за межі підконтрольній Державі Україна території, в супроводі її матері, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , без згоди батька, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Відповідно до частини другої статті 149 Цивільного процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).

Дослідивши заяву про забезпечення позову, долучені документи, встановлено наступне.

Згідно ч. 1ст. 149 ЦПК Українисуд за заявою учасника справи має право вжити передбаченихстаттею 150 цього Кодексузаходів забезпечення позову.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 150 Цивільного процесуального кодексу України, позов забезпечується забороною вчиняти певні дії.

Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (частина третястатті 150 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 травня 2021 року у справі №914/1570/20 зазначено, що під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Таким чином, особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. При цьому важливим є момент об`єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення. Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі №381/4019/18 (провадження №14-729цс19)).

У статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питанням соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Держави-учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.

Частиною 3 статті 9 вказаної Конвенції визначено право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

Вказані норми міжнародного права кореспондуються із положеннямистатті 141 СК України, відповідно до якої мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, та із положеннями частини третьоїстатті 11 Закону України «Про охорону дитинства», в якій вказано, що батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Європейський суд з прав людини (даліЄСПЛ), практика якого відповідно до частини четвертоїстатті 10 ЦПК Українитастатті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»застосовується судами як джерело права, зауважує, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у найкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (рішення ЄСПЛ від 16 липня 2015 року у справі за заявою «MAMCHUR v. UKRAINE», № 10383/09, § 100).

Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (рішення ЄСПЛ від 07 грудня 2006 року у справі за заявою «HANT v. UKRAINЕ», № 31111/04, § 54).

При визначенні основних інтересів дитини в кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку в безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним.

Аналогічні висновки містять постанови від 18 листопада 2020 року у справі №127/31828/19 (провадження №61-10859св20), від 17 травня 2021 року у справі №761/25101/20 (провадження №61-1092св21), від 15 листопада 2023 року у справі №467/403/22 (провадження №61-6283св23).

Виходячи з викладеного, встановивши, що між сторонами дійсно існує спір про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та її вихованні; враховуючи, що вивезення відповідачкою дитини на непідконтрольну Державі Україна територію, у подальшому може ускладнити виконання рішення суду, вважаю за необхідне заяву про забезпечення позову задовольнити, заборонивши малолітній дитині ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , виїзд за межі підконтрольній Державі Україна території, в супроводі її матері, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , без згоди батька, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Згідно ч.ч. 7-10ст. 158 ЦПК Україниу разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи. У випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову; у такому разі заходи забезпечення позову зберігають свою дію до набрання законної сили відповідним рішенням або ухвалою суду.

Відповідно до ч. 1ст. 157 ЦПК України,ухвала суду про забезпечення позову є виконавчим документом.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст.149-153,260,353 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В:

Заяву позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей та сім`ї виконавчого комітету Фастівської міської ради про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та її вихованні задовольнити.

Заборонити малолітній дитині ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , виїзд за межі підконтрольній Державі Україна території, в супроводі її матері, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , без згоди батька, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Копію ухвали невідкладно направити ОСОБА_2 та Державній прикордонній службі України для виконання.

Ухвала на підставі частини першої статті 157 Цивільного процесуального кодексу України підлягає негайному виконанню з дня її проголошення незалежно від оскарження і відкриття виконавчого провадження.

Особи, винні в невиконанні ухвали про забезпечення позову, несуть відповідальність, встановлену законом.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення. Учасник справи, якому ухвалу суду не було вручено у день її проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом пятнадцяти днів з дня вручення особі відповідної ухвали суду.

Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.

Суддя Л. Ф. Літвінова