Рішення

від 04.09.2024 по справі 198/143/24

ЮР'ЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №198/143/24

Провадження № 2/0198/118/24

04.09.2024

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 вересня 2024 року Юр`ївський районний суд Дніпропетровської області у складі судді Гайдар І.О., за участю секретаря судових засідань Довгопол О.М., розглянувши у відкритому судовомузасіданні впорядку загальногопозовного провадженняв залісуду смтЮр`ївкаПавлоградського районуДніпропетровської областіпозовну заяву ОСОБА_1 до Фермерського господарства МЮД, Фермерського господарства АНТОНІНА-2008, про розірвання договору оренди земельної ділянки,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовною заявою до ФГ МЮД та ФГ АНТОНІНА-2008 про розірвання договору оренди земельної ділянки, зазначивши в обґрунтування позовних вимог, що на підставі державного акта на право власності на землю, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №4946 від 19.07.2002, їй належить земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 8,264 га, кадастровий номер 1225987800:01:002:0539, розташована на території Юр`ївської селищної ради Павлоградського району Дніпропетровської області.

13.03.2012 між ОСОБА_2 (після зміни прізвища та імені ОСОБА_1 ) та ФГ МЮД укладений договір оренди земельної ділянки б/н, речове право за яким зареєстровано 25.11.2016.

Позивачка стверджує, що ФГ МЮД без її згоди подало для реєстрації додаткову угоду № 21-49 від 15.10.2018 до договору оренди земельної ділянки б/н від 13.03.2012, якою орендарю надано право на передачу земельної ділянки в суборенду.

Крім того, без згоди ОСОБА_1 між ФГ МЮД та ФГ АНТОНІНА-2008 укладено строком на 20 років договір суборенди № 21 від 22.02.2019, речове право за яким зареєстровано 25.02.2019.

На підставі викладеного, посилаючись на норми права, якими передбачено негативні наслідки, що настають для орендаря через несплату орендної плати за договором оренди, позивачка просить припинити шляхом розірвання договір оренди земельної ділянки б/н від 13.03.2012, укладений нею з ФГМЮД, додаткову угоду № 21-49 від 15.10.2018 до договору оренди земельної ділянки б/н від 13.03.2012 та договір суборенди № 21 від 22.02.2019, укладений між ФГ «МЮД» та ФГ «АНТОНІНА-2008», а також стягнути з відповідачів судові витрати.

22.04.2024 у справі відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче судове засідання.

Під час підготовчого провадження представником позивачки адвокатом СавченкоС.А. подано клопотання про призначення у справі судової почеркознавчої експертизи з метою дослідження справжності підпису ОСОБА_1 на договорі оренди земельної ділянки від 13.03.2012 та видаткових касових ордерах про отримання орендної плати, у задоволенні якого судом відмовлено, оскільки обставини, на підтвердження яких представником позивачки заявлено клопотання про призначення експертизи, не мають значення для розгляду справи про розірвання договору з підстав, заявлених в позові.

29.07.2024 підготовче провадження закрито, справу призначено до судового розгляду по суті.

Позивачка та її представник адвокат Савченко С.А. в судове засідання не з`явились, будучи повідомленими про дату, час та місце розгляду справи, заяв з повідомленням причин неявки або про відкладення розгляду не надали. В підготовчому провадженні позивачка підтримувала позовні вимоги та просила їх задовольнити. При цьому ОСОБА_1 , не змінюючи підстав та предмету позову, повідомила, що взагалі не підписувала з ФГ «МЮД» ні договору оренди земельної ділянки від 13.03.2012, ні додаткової угоди до договору, якою відповідачу надано право на передачу землі в суборенду. Також пояснила, що отримувала орендну плату за землю, але її не влаштовує розмір орендної плати за договором оренди землі б/н від 13.03.2012.

Представник ФГ МЮД адвокат Ільченко І.В. в підготовчому провадження позов не визнала, просила відмовити в задоволенні позовних вимог з підстав, викладених у відзиві на позов (а.с. 39-41), в судове засідання не з`явилась, надавши заяву з проханням проводити судовий розгляд за відсутності представника.

Представник відповідача ФГ АНТОНІНА-2008 в судове засідання не з`явився, надавши заяву з проханням проводити розгляд справи за його відсутності.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість та достовірність доказів, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, доходить таких висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 (до зміни прізвища та імені ОСОБА_2 ) на підставі державного акта на право приватної власності на землю серії IV-ДП № 113761, виданого Чаплинською сільрадою 19.07.2002 та зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 4946, належить земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 8,264 га, кадастровий номер 1225987800:01:002:0539, розташована на території Юр`ївської селищної ради Дніпропетровської області. Право власності зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна 1776038212259, номер відомостей про речове право 30500470 (а.с. 6-7, 44).

13 березня 2012 року між ОСОБА_1 та ФГ «МЮД» укладено договір б/н оренди вказаної земельної ділянки строком на 50 років, здійснено державнуреєстрацію речовогоправа орендив Державномуреєстрі речовихправ нанерухоме майно,номер записупро іншеречове право30500557.25листопада 2016року зареєстрованододаткову угодудо договоруоренди землі,якою господарствунадано правона передачуземлі всуборенду,та договірсуборенди,укладений міжФГ «МЮД»та ФГ «АНТОНІНА-2008» (а.с. 6-7, 42-43).

Сторони в договорі від 13.03.2012 домовились, що орендна плата за землю вноситься в грошовій формі за весь строк оренди в розмірі 50000,00 грн.

В березні 2012 року позивачці згідно з видатковими касовими ордерами декількома платежами видано орендну плату за землю на загальну суму 50000,00 грн. (а.с. 43-47).

Виходячи зі змісту підстав та предмету позову, суд має оцінити чи підлягає розірванню:

- через несплату орендарем плати за землю договір оренди земельної ділянки, укладений 13 березня 2012 року між ОСОБА_1 та ФГ «МЮД»;

- через відсутність волевиявлення орендодавця додаткова угода до вказаного договору та договір суборенди № 21 від 22.02.2019, укладений між ФГ «МЮД»та ФГ «АНТОНІНА-2008».

Необхідно зауважити, що судом не оцінюється наявність/відсутність волевиявлення ОСОБА_1 на укладення договору оренди землі від 13.03.2012, оскільки сторона позивача під час підготовчого провадження не скористалась правом подання відповідної заяви про зміну предмету або підстав позову, як це передбачено положеннями ст. 49 ЦПК України (до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви). При цьому судом роз`яснювались права та обов`язки учасника справи, а інтереси позивачки також представляв адвокат.

Щодо виконання/невиконання орендарем обов`язку зі сплати орендної плати як підстави для розірвання договору оренди землі.

Відповідно достатті 11 ЦК Україницивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Згідно з частиною першоюстатті 202 ЦК Україниправочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частина четверта цієї ж статті).

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (ст. 638 ЦК України).

В частині 1статті 626 ЦК Українивизначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з частиною третьою статті 6 ЦК України сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Частина перша статті 627 ЦК України деталізує принцип свободи договору, зокрема, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Отже, сторони в договорі мають право за взаємною домовленістю визначати умови договору про розмір та порядок сплати орендної плати за землю, оскільки таке право прямо передбачено принципами свободи договору та закріплено загальними нормами цивільного законодавства.

Частиною першоюстатті 2 Закону України «Про оренду землі»передбачено, що відносини, пов`язані з орендою землі, регулюютьсяЗК України,ЦК України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

За договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату (ст. 792 ЦК України).

Відповідно дост. 13 Закону України «Про оренду землі»договір оренди землі це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно з приписамист. 15 Закону України «Про оренду землі»орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення та перегляду є істотними умовами договору оренди землі.

Так, під час укладення договору оренди землі від 13.03.2012 ОСОБА_1 та ФГ«МЮД» досягли згоди щодо умов та порядку сплати орендної плати, зокрема, шляхом права позивачки отримати та обов`язку відповідача ФГ «МЮД» сплатити таку плату в грошовій формі одразу за весь строк оренди в розмірі 50000,00 грн.

Відповідно до ч. 1ст.32Закону України«Про орендуземлі» на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання іншою стороною обов`язків, передбачених умовами договору.

Частиною 2статті 651 ЦК Українитакож встановлено, що договір може бути розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Як вже зазначалось, в березні 2012 року позивачці видано орендну плату за землю на загальну суму 50000,00 грн. При цьому під час підготовчого розгляду справи ОСОБА_1 не заперечувала, що вона отримала орендну плату у вказаному розмірі, але наразі її не влаштовує така орендна плата.

Отже, ФГ «МЮД» виконало свій обов`язок зі сплати орендної плати за договором б/н від 03.03.2012, сплативши ОСОБА_1 орендну плату в погодженому сторонами договору розмірі та порядку.

Сама по собі незгода позивачки на теперішній час з умовами договору, на які вона погодилась під час його укладення, за відсутності належного обґрунтування та доведення істотності порушення її прав не є підставою для розірвання договору та порушує доктрину заборони суперечливої поведінки учасника цивільних правовідносин.

Щодо наявності/відсутності волевиявлення орендодавця на укладення додаткової угоди до договору оренди.

Частиною третьоюстатті 203 ЦК Українипередбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Порушення вимог законодавства щодо волевиявлення учасника правочину є підставою для визнання його недійсним у силу припису частини першоїстатті 215 ЦК України, а також із застосуванням спеціальних правил про правочини, вчинені з дефектом волевиявлення під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості, тяжкої обставини.

Як у частині першійстатті 215 ЦК України, так і устаттях 229-233 ЦК України, йдеться про недійсність вчинених правочинів, тобто у випадках, коли існує зовнішній прояв волевиявлення учасника правочину, вчинений ним у належній формі (зокрема, шляхом вчинення підпису на паперовому носії), що, однак, не відповідає фактичній внутрішній волі цього учасника правочину.

У тому ж випадку, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків, правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою не набуті, а правовідносини за ним не виникли.

За частиною першоюстатті 205 ЦК Україниправочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Стаття 207 ЦК Українивстановлює загальні вимоги до письмової форми правочину. Так, на підставі частини першої цієї статті правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Частиною ж другою цієї статтівизначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Отже, підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.

В першу чергу особа, яка стверджує, що не виявляла свою волю на укладення договору, повинна довести такі обставини належними та допустимими доказами.

Статтею 12, 13 та частиною 1статті 81 ЦПКУкраїни передбачено здійснення судочинства на засадах змагальності сторін, в межах заявлених особою вимог і на підставі поданих доказів, а також обов`язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок з доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Принцип змагальності полягає в обов`язку кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження або заперечення власних вимог у спорі. Мається на увазі, що позивач стверджує про існування певної обставини та подає відповідні докази, а відповідач може спростувати цю обставину, подавши власні докази, які вважає більш переконливими. В свою чергу суд, дослідивши надані сторонами докази, та з урахуванням переваги однієї позиції над іншою приймає власне рішення. При цьому сторони не можуть будувати власну позицію на тому, що їх позиція є доведеною, доки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу втрачає сенс уся концепція принципу змагальності.

Звернувшись до суду з позовом про розірвання додаткової угоди до договору оренди землі від 13.03.2012, якою надано право на передачу земельної ділянки в суборенду, з підстав відсутності її волевиявлення на вчинення такого правочину, позивачка під час судового розгляду жодним належним та допустимим доказом не довела, що вона не підписувала таку угоду.

В клопотанні про проведення судової почеркознавчої експертизи, в задоволенні якого судом обґрунтовано відмовлено, сторона позивачки просила поставити на вирішення експерта питання про справжність підпису тільки на договорі оренди землі від 13.03.2012, а не на додатковій угоді до нього (а.с. 57-58, 84-85).

Будь-яких інших клопотань (заяв) про витребування, забезпечення доказів, проведення експертиз не подано.

Крім того, суд вважає необхідним зауважити, що навіть у разі доведення відповідними доказами твердження про те, що ОСОБА_1 не підписувала додаткову угоду до договору оренди землі, в цій частині позовних вимог позивачем обрано неналежний спосіб захисту прав, оскільки в силу наведених вище в цьому розділі норм права відсутність волевиявлення сторони на укладення договору (додаткової угоди до договору) є підставою для визнання його неукладеним, а не для розірвання договору. Адже правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути розірваний.

Таким чином, оскільки позивачкою не доведено належними та допустимими доказами, що орендар неналежним чином виконує обов`язки зі сплати орендної плати за договором оренди землі від 13.03.2012, а також що відсутнє її волевиявлення на укладення додаткової угоди до договору оренди, якою надано право на передачу земельної ділянки в суборенду, то правові підстави для задоволення позову відсутні.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 258, 259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 (адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 ) до Фермерського господарства МЮД (адреса місцезнаходження: 51321, Дніпропетровська обл., Павлоградський район, с. Чаплинка, вул.Вишнева, буд. 5), Фермерського господарства АНТОНІНА-2008 (адресамісцезнаходження:51321,Дніпропетровська обл.,Павлоградський район,с.Чаплинка,вул.Центральна,буд.4) про розірвання договору оренди земельної ділянки відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду в порядку, встановленому ЦПК України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 30 днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне судове рішення складено та підписано 04 вересня 2024 року.

Суддя І. О. Гайдар