Постанова

від 28.08.2024 по справі 346/530/21

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 346/530/21

Провадження № 22-ц/4808/1051/24

Головуючий у 1 інстанції Васильковський В. В.

Суддя-доповідач Пнівчук

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 серпня 2024 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючої Пнівчук О.В.,

суддів: Бойчука І.В., Томин О.О.

з участю секретаря Петріва Д.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 ,в інтересахякої дієадвокат ПрозороваОльга Миколаївна на рішення Коломийського міськрайонного суду від 15 травня 2024 року, в складі судді Васильковського В.В., у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи Орган опіки та піклування Коломийської об`єднаної територіальної громади, орган опіки та піклування виконавчого комітету Новогалещинської селищної ради Кременчуцького району Полтавської області про позбавлення батьківських прав,

в с т а н о в и в:

У лютому 2013 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 , треті особи Орган опіки та піклування Коломийської об`єднаної територіальної громади, орган опіки та піклування виконавчого комітету Новогалещинської селищної ради Кременчуцького району Полтавської області про позбавлення батьківських прав.

Позовні вимоги обґрунтовувала тим, що 08 листопада 2014 року вона зареєструвала шлюб з ОСОБА_2 . В шлюбі народився син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням Коломийського міськрайонного суду від 04 березня 2019 року шлюб між нею та відповідачем розірвано. Малолітній син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 після розірвання шлюбу залишився проживати з нею. 28 липня 2020 року при реєстрації шлюбу вона змінила прізвище ОСОБА_4 на ОСОБА_5 . Судовим наказом Коломийського міськрайонного суду від 10 квітня 2019 року присуджено стягувати з відповідача на її користь аліменти на утримання сина ОСОБА_6 в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку, але не менше 50% прожиткового мінімуму.

Зазначила, що останній раз відповідач спілкувався з сином у березні 2020 року. З того часу ОСОБА_2 жодного разу не бачив дитини, не спілкувався з сином, не цікавився його вихованням, навчанням та розвитком. В 2020 році відповідач аліментів не сплачував. Останній раз вона отримала аліменти в грудні 2019 року. На 1 січня 2021 року заборгованість відповідача по аліментах становить 19683,63 грн.

На думку позивачки, є достатньо доказів про те, що відповідач ухиляється від виконання батьківських обов`язків, тому є всі підстави для позбавлення відповідача ОСОБА_2 батьківських прав щодо сина ОСОБА_6 .

Просила суд позбавити ОСОБА_2 батьківських прав щодо сина ОСОБА_3 .

Рішенням Коломийськогоміськрайонного судувід 15травня 2024року в задоволенні позову відмовлено.

Попереджено ОСОБА_2 про необхідність змінити своє ставлення до виховання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Покладено на орган опіки та піклування виконавчого комітету Новогалещинської селишної ради Кременчуцького району Полтавської області та орган опіки та піклування Коломийської об?єднаної територіальної громади контроль за виконанням ОСОБА_2 батьківських обов?язків стосовно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Не погоджуючисьз рішеннямсуду,представник ОСОБА_1 адвокат Прозорова О.М. подала апеляційну скаргу. Вважає рішення суду незаконним та необґрунтованим, таким, що суперечить найкращим інтересам дитини, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи.

Зазначає, що рішенням Коломийського міськрайонного суду від 04 березня 2019 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 був розірваний, малолітній ОСОБА_3 залишився проживати з ОСОБА_1 . Ще до розірвання шлюбу сторони в 2018 році припинили спільне проживання.

З часу окремого проживання (з 2018 року) ОСОБА_2 не цікавився вихованням, соціально адаптацією в дитячому садочку, розвитком та здоров?ям сина, не спілкувався з ним, не проявляв інтересу до внутрішнього світу дитини хоча мав таку можливість, адже ніхто йому в цьому не чинив перешкод. Останній раз ОСОБА_2 бачив сина на вулиці в березні 2020 року, коли проїжджав повз нього на автомобілі та хвилин 10 спілкувався з ним.

Крім того, ОСОБА_2 не сплачував на утримання сина аліменти. Станом на 01 січня 2021 року заборгованість по аліментах становила 19683,96 грн.

Така поведінка ОСОБА_2 по відношенню до сина свідчить про свідоме ухилення від виконання батьківських обов?язків, а отже є винною.

04 лютого 2021 року ОСОБА_1 подала до суду позов про позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно сина ОСОБА_6 . В межах розгляду справи про позбавлення батьківських прав, впродовж двох місяців комісією з питань захисту прав дитини виконкому Коломийської міської ради розглядалося питання про позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 щодо сина ОСОБА_6 , однак, ОСОБА_2 , будучи належним чином повідомленим про засідання, жодного разу не з?явився на засідання. Така поведінка ОСОБА_2 також свідчить про його байдужість до дитини.

Тому, комісія з питань захисту прав дитини внесла на розгляд виконкому Коломийської міської ради висновок про доцільність позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав щодо сина ОСОБА_6 .

Рішенням виконкому Коломийської міської ради від 25.05.2021 року №137 вищезазначений висновок був затверджений.

Представник апелянта зазначила, що при вирішенні питання про встановлення способу участі ОСОБА_7 у вихованні та спілкуванні з сином, виконкомом Новогалещинської селищної ради зазначено, що спілкування відбувається з обов?язковим урахуванням згоди дитини, на що суд не звернув уваги.

Суд не дав належної оцінки наявним в матеріалах справи заявам ОСОБА_2 , адресованим начальнику служби у справах дітей виконавчого комітету Новогалещинської селищної ради від 07.11.2023 року та від 12.12.2023 року, в яких ОСОБА_2 повідомляє, що син ОСОБА_6 не бажає з ним спілкуватися і просить застосувати до дитини та його матері ефективні методи впливу з метою возз?єднання його спілкування з сином та встановлення його емоційної прихильності. На думку ОСОБА_2 син агресивно налаштований проти нього, не має до нього елементарної поваги, його агресивна поведінка не зрозуміла, адже ОСОБА_4 ніколи жодного насильства по відношенню до дитини не вчиняв і дитина не мала і не має жодних причин ставитися до нього таким чином.

Не звернув суд уваги та не надав належної оцінки показам дитини, даними ним 15.05.2024 року в судовому засіданні в присутності психолога, про те, що дитина не хоче спілкуватися із батьком, що батько його бив та ображав, бив також маму, а також поясненням дитини на засіданні комісії з питань захисту прав дитини виконкому Новогалещинської селищної ради 26.09.2023 року про те, що вона не хоче спілкуватися з батьком, так як батько ображав їх з мамою.

Психолог підтвердила, що небажання дитини спілкуватись з батьком - це власна позиція дитини, не сформована під впливом факторів ззовні.

Згідно висновку психолога дитина має власну думку, засновану на уривчастих спогадах з минулого, коли був свідком домашнього насильства, негативних налаштувань щодо біологічного батька не спостерігається, біологічного батька учасником свого життя не бачить і не хоче з ним спілкуватися, рівень агресії низький. Дитина має добрі прив?язаності до своєї теперішньої сім?ї, а особливо до вітчима.

Зазначає, що відповідач, будучи в установленому порядку повідомлений про час та місце розгляду справи, не здійснив жодних активних дій для представлення своєї позиції, не висловився проти задоволення позовних вимог та навіть формально не згадав про своє небажання позбавлятися батьківських прав.

Після встановлення ОСОБА_2 часу спілкування з дитиною (26.09.2023 року) останній дзвонив до сина 25,10., 01.12, 08.12, 22.12.2023 року. З того часу і на даний момент дзвінків до дитини не було.

Вважає, що суд критично оцінив висновки органу опіки та піклування про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 щодо сина, оскільки на думку суду вони є необґрунтованими. Однак, в чому саме полягає необґрунтованість висновків в рішенні не зазначено, що є підставою для скасування ухваленого рішення.

У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_2 адвокат Зубченко І.І. зазначила, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, а висновки викладені в апеляційній скарзі його законності не спростовують.

Коломийський міськрайонний суд вірно вказав, що висновки органу опіки та піклування про доцільність позбавлення батьківських прав, є необґрунтовані. Адже вони не підтверджені належними та допустимими доказами.

Відповідач бажає виконувати свої батьківські обов?язки відносно сина. Так, він звертався до органу опіки і піклування про встановлення графіку побачень з дитиною. За його заявою рішенням виконавчого комітету Новогалещинської селищної ради Кременчуцького району Полтавської області про визначення способів участі батька у вихованні та спілкуванні з малолітнім сином ОСОБА_3 , №109 від 26.09.2023 року, визначено ОСОБА_2 , спосіб участі у вихованні та спілкуванні з малолітнім сином ОСОБА_3 , встановлено час спілкування у режимі відео дзвінків кожну п`ятницю з 19:00 години до 19:10 години.

Проте, дане рішення не виконується, і відповідач звернувся до Козельщинського районного суду Полтавської області з позовом про усунення перешкод у спілкуванні та вихованні дитини.

Також, батько цікавиться успіхами у навчанні сина, відповідно систематично звертається з заявою до Новогалещинького ліцею, де навчається хлопчик, для отримання інформації щодо успішності дитини у освітньому процесі.

Всі докази, підтверджуючі вищевказані обставини, знаходяться в матеріалах справи.

Позивач не довела та не надала до суду доказів, які підтверджують необхідний спосіб захисту інтересів дитини саме шляхом позбавлення відповідача батьківських прав.

Не обґрунтувала яким чином позбавлення відповідача батьківських прав захистить інтереси малолітньої дитини.

Представник апелянт ОСОБА_1 - адвокат Прозорова О.М. у судовому засіданні апеляційного суду підтримали доводи апеляційної скарги.

Представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Зубченко І.І. заперечили вимоги апеляційної скарги, посилаючись на обґрунтованість висновків суду першої інстанції.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору: виконавчий комітет Новогалещинської селищної ради Кременчуцького району Полтавської області надіслали заяву в якій просили розгляд справи здійснювати без їх участі.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, орган опіки та піклування Коломийської об?єднаної територіальної громади Івано-Франківської області у судове засідання не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, що відповідно до положень ч.2 ст. 372 ЦПК України, не перешкоджає розгляду справи у їх відсутності.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно достатті 263 ЦПК Українисудове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржуване рішення суду відповідає.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що стороною позивача не надано належних та допустимих доказів в обґрунтування позовних вимог, а саме доказів на підтвердження винної поведінки батька та свідомого нехтування ним своїми батьківськими обов`язками щодо сина, та відсутність виключних підстав для позбавлення відповідача батьківських прав.

З таким висновком колегія суддів погоджується з огляду на наступне.

Судом встановлено, що сторони ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з 08.11.2014 року перебували в зареєстрованому шлюбі, від якого у них народився син ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Рішенням Коломийського міськрайонного суду від 04.03.2019 року шлюб між сторонами розірвано, неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , після розірвання шлюбу залишено з матір`ю.

Судовим наказом Коломийського міськрайонного суду від 10.04.2019 року, стягнено з ОСОБА_2 , аліменти на користь ОСОБА_8 на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісяця до досягнення дитиною повноліття.

Відповідно до повідомлення Коломийського міськрайонного відділу державної виконавчої служби № 12.16-14/3037 від 19.01.2021 року по виконавчому листу про стягнення аліментних платежів у ОСОБА_2 наявна заборгованість зі сплати аліментів в розмірі, що сукупно перевищує суму відповідних платежів за три місяці та станом на 01.01.2021 становить 22786 грн.

Згідно розрахунку заборгованості зі сплати аліментів Коломийського міськрайонного відділу державної виконавчої служби АСВП № 59141838 від 22.01.2021 року згідно судового наказу №346/1402/2019 від 25.04.2019 року виданого Коломийським міськрайонним судом станом на 01.01.2021 року заборгованість ОСОБА_2 становить 19683,96 грн.

Відповідно до характеристики, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відвідує ЗДО «Пролісок» № 21 групу «Бджілка» з 2017 року і по теперішній час. За період, який дитина відвідувала дошкільний заклад, проявив себе як добрий, життєрадісний хлопчик.

Рішенням виконавчогокомітету Коломийської міської ради № 137 від 25.05.2021 року затверджено висновок про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , відносно сина, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Згідно висновку ОСОБА_2 не піклується про стан здоров`я та духовний розвиток дитини, не проявляє батьківської турботи, в тому числі не допомагає матеріально.

Відповідно до копії Довідки від 05.06.2023 року, виданої головним державним виконавцем Коломийського відділу державної виконавчої служби Герасимчуку М.О., станом на 01.06.2023 року по судовому наказу про стягнення з нього аліментів в користь ОСОБА_9 , заборгованість зі сплати аліментів на утримання сина ОСОБА_6 , 2015 року народження, відсутня.

Згідно характеристики, виданої Новогалещинським ліцеєм, ОСОБА_3 , 2015 року народження, навчається в ліцеї з 2021 року. Під час навчання зарекомендував себе як старанний, дисциплінований, працелюбний, уважний учень. Мама приділяє належну увагу вихованню сина, бере активну участь у житті класу.

Відповідно до довідок від 29.06.2023 № 09/3-23/142 та 08.08.2023 № 09/3-23/172 року, виданих виконкомом Новогалещинської селищної ради Кременчуцького району Полтавської області, ОСОБА_1 зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , склад сім`ї: ОСОБА_10 ІНФОРМАЦІЯ_4 , чоловік; ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_5 дочка; ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , син; ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , дочка.

ОСОБА_1 разом із чоловіком ОСОБА_10 , виховують і утримують її сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . ОСОБА_2 , на території Василівського старостинського округу не проживає, участі у вихованні ОСОБА_3 , не приймає.

10.09.2023 ОСОБА_2 звернувся до Служби у справах дітей виконавчого комітету Новогалещинськогої селищної ради із заявою у якій, посилаючись на відсутність можливості вирішити питання щодо його участі у вихованні та спілкуванні з сином у добровільному порядку з матір`ю дитини, просив визначити йому час для спілкування з сином ОСОБА_13 та з огляду на територіальну віддаленість місця проживання встановити час побачень із сином у режимі відео дзвінків.

Рішенням виконавчого комітету Новогалещинської селищної ради Кременчуцького району Полтавської області № 109 від 26.09.2023 року, визначено ОСОБА_2 , спосіб участі у вихованні та спілкуванні з малолітнім сином ОСОБА_3 шляхом встановлення часу спілкування у режимі відео дзвінків кожну п`ятницю з 19:00 години до 19:10 години з обов`язковим урахуванням згоди дитини.

Рішенням виконавчого комітету Новогалещинської селищної ради Кременчуцького району Полтавської області № 108 від 26.09.2023 року затверджено висновок, згідно якого, враховуючи інтереси дитини, орган опіки та піклування визнав за доцільне позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 стосовно його малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Згідно характеристики ОСОБА_14 , учня 3 класу Новогалещинського ліцею, Денис навчається в 3 класі, зарекомендував себе як старанний, дисциплінований, працелюбний, уважний учень. Вихованням дитини займається мама. Батько, ОСОБА_2 , не цікавиться життям та шкільними успіхами сина (не телефонує, не відвідує дитину в школі, не приймає участі у шкільних святах). Жодного разу не був на батьківських зборах.

Судом першої інстанції заслухано думку малолітнього ОСОБА_6 , який пояснив, що не готовий сказати свою думку відносно позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав, однак вказав, що не хоче, щоб він був його батьком.

Згідно з частиною третьою статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Відповідно до частини першої статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожнадитинамає право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистостідитини.На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину,піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини,готувати її до самостійного життя та праці (частина перша статті 12 Закону України «Про охорону дитинства»).

Згідно з частиною сьомою статті 7 Сімейного кодексу України (далі - СК України)дитинамає бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про правадитинивід 20 листопада 1989 року, ратифікованою Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII (далі - Конвенція про правадитини), іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковістьякихнадана Верховною Радою України.

Відповідно до пунктів 1, 2 статті 3 Конвенції про правадитинив усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення,судами,адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересівдитини.Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Статтею 9 Конвенції про правадитинивизначено, що держави-учасниці поважають праводитини, якарозлучається з одним чи обомабатьками,підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обомабатьками,за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересахдитини.Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться здитиноюабонепіклуються про неї, або колибатькипроживають окремо і необхідно прийняти рішення щодо місцяпроживання дитини.

Згідно з частинами першою-четвертою статті 150 СК Українибатькизобов`язані виховуватидитинув дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, піклуватися про здоров`ядитини,її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуттядитиноюповної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, поважатидитину.

Відповідно до частини першої статті 155 СК України здійсненнябатькамисвоїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до правдитинита її людської гідності.

Мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; засуджені за вчинення умисного злочину щододитини(частина перша статті 164 СК України).

Згідно зі статтею 166 СК України позбавлення батьківських прав є винятковою мірою, яка тягне за собою надзвичайні правові наслідкиякдлябатька(матері), так і длядитини.

Позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування необхідно вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбачених статтею 164 СК України.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо і лише при наявності вини у діях батьків.

Однією з засад судочинства, регламентованих п.4 ч.3 ст.129 Конституції України, є змагальність сторін та свобода в наданні ними до суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За приписами ч.1,2 ст.12ЦКУкраїни цивільнесудочинствоздійснюєтьсяна засадахзмагальностісторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Відповідно до ч.3 ст.12 та ч.ч.1,6 ст.81ЦПКУкраїни кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Тягар доведення обґрунтованості вимог позову за загальними правилами процесуального закону покладається саме на позивача, а не реалізовується у спосіб спростування доводів пред`явлених вимог стороною відповідача, як беззаперечних. Якщо позивач, розпоряджаючись своїми правами на власний розсуд, доведе суду обґрунтованість пред`явлених вимог, то у випадку їх неспростування стороною відповідача у спосіб, визначений законом, такі вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин(фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 89ЦПКУкраїни передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Обгрунтовуючи свої позовні вимоги ОСОБА_1 посилалася на те, що відповідач ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків по вихованню та утриманню дитини, не цікавиться її життям, не піклується про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, не сплачує аліменти на утримання дитини.

Відповідач заперечив щодо позбавлення його батьківських прав, посилаючись на те, що він бажає спілкуватися з сином, однак позивач чинить йому перешкоди у спілкуванні з дитиною.

Під час розгляду справи встановлено, що відповідач ОСОБА_2 по судовому наказу від 10.04.2019 року про стягнення з нього аліментів в користь ОСОБА_9 дійсно мав заборгованість по сплаті аліментів на утримання малолітнього сина ОСОБА_6 , яка на 01.01.2021року становила19683,96грн. Разом з тим відповідач сплатив заборгованість по аліментах та станом на 01.06.2023 року така заборгованість відсутня.

Суд правильно зазначив про те, що ОСОБА_2 бажає виконувати свої батьківські обов`язки відносно сина, оскільки звернувся до Служби у справах дітей виконавчого комітету Новогалещинськогої селищної ради із заявою у якій, посилаючись на відсутність можливості вирішити у добровільному порядку питання з матір`ю дитини щодо його участі у спілкуванні з сином, просив визначити йому час для спілкування з сином через територіальну віддаленість їх місця проживання, встановивши час побачень із сином у режимі відео дзвінків. Така заява відповідача задоволена, рішенням виконавчогокомітету Новогалещинськоїселищної радиКременчуцького районуПолтавської області№ 109від 26.09.2023рокуйому встановлено час для спілкування з сином ОСОБА_6 у режимі відео дзвінків кожну п`ятницю з 19:00 години до 19:10 години.

Судом встановлено, що відповідач телефонує сину та намагається з ним спілкуватися, а також звернувся до суду з позовом про усунення перешкод у спілкуванні та вихованні дитини.

У частинах п`ятій, шостій статті 19 СК України встановлено, що орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Відповідно до висновку викладеного у постанові Верховного Суду від 15 квітня 2021 року у справі № 243/13191/19-ц (провадження № 61-2237св21) Висновок органу опіки та піклування має рекомендаційний характер, який повинен містити відомості щодо наявності виключних обставин, підтверджених відповідними доказами, які б свідчили про свідоме нехтування батьком/матір`ю своїми обов`язками і були законною підставою для застосування такого крайнього заходу впливу, як позбавлення батьківських прав, що найкраще відповідатиме інтересам дітей.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що рішення органів опіки та піклування про доцільність позбавлення відповідача батьківських прав є необґрунтованими, оскільки органами опіки та піклування не встановлено обставин, які б свідчили про умисне злісне ухилення відповідачем від виконання батьківських обов`язків та застосування до нього такого крайнього заходу впливу як позбавлення його батьківських прав.

Стосовно доводів апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції не враховано думку дитини при вирішенні даного спору слід зазначити наступне.

Положеннями статті171СК Українипередбачено,що дитинамає правона те,щоб бутивислуханою батьками,іншими членамисім`ї,посадовими особамиз питань,що стосуютьсяїї особисто,а такожпитань сім`ї. Дитина,яка можевисловити своюдумку,має бутивислухана привирішенні міжбатьками,іншими особамиспору щодоїї виховання,місця проживання,у томучислі привирішенні спорупро позбавленнябатьківських прав,поновлення батьківськихправ,а такожспору щодоуправління їїмайном. Суд має право постановити рішення всупереч думці дитини, якщо цього вимагають її інтереси.

У постанові Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 705/3040/18 (провадження № 61-19878св21) сформовано висновок, відповідно до якого озвучена в судовому засіданні думка дитини не є єдиною підставою, яка враховується при вирішенні питання про позбавлення батьківських прав, оскільки думка дитини не завжди може відповідати її інтересам, може бути висловлена під впливом певних зовнішніх факторів, яким вона через малолітній вік неспроможна надавати правильну оцінку, чи інших можливих факторів впливу на неї.

Колегіясуддів вважає,що суд першоїінстанції зурахуванням встановленихпо справіобставин уїх сукупностідійшов правильноговисновку щовисловлена малолітнімдумка проте,що він не хоче, щоб відповідач був його батьком, не може бути покладена в основу рішення як підстава для позбавлення відповідача батьківських прав, оскільки таке рішення не відповідає захисту якнайкращих інтересів дитини.

Колегія суддів ураховує, що розірвання сімейних зв`язків означає позбавлення дитини її коріння, позбавлення батька спорідненості з дитиною, а це буде вважатись виправданим лише за виняткових обставин (рішення ЄСПЛ у справі «Савіни проти України» (Saviny v. Ukraine) від 18 грудня 2008 року, заява № 39948/06).

Та обставина, що станом на даний час малолітній Денис відповідача ОСОБА_2 учасником свого життя не бачить і не хоче з ним спілкуватися, при цьому має добрі прив?язаності до своєї теперішньої сім?ї, а особливо до вітчима, не свідчить про те, що відповідач не бажає спілкуватися з сином та налагодити між ними зв`язок як батьком та сином.

Колегія суддів погоджується з висновком про те, що ОСОБА_1 не надала належних та допустимих доказів, які б підтверджували, що відповідач умисно та злісно ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків. Зважаючи що позбавлення батьківських прав необхідно розглядати як крайній захід, відтак за встановлених по даній справі обставин необхідність та пропорційність застосування такого не доведено.

Стороною позивача також не доведено у чому будуть полягати позитивні зміни в житті дитини у разі застосування такого крайнього заходу впливу як позбавлення відповідача батьківських прав.

Таким чином,суд першоїінстанції,встановивши фактичніобставини усправі,від якихзалежить правильневирішення спору,вірно застосувавшинорми матеріальногоправа,дійшов правильноговисновку провідмову узадоволенні позовнихвимог ОСОБА_1 та постановиврішення здодержанням вимогнорм матеріальногота процесуальногоправа.

Зроблені судом висновки по суті вирішення спору узгоджуються з судовою практикою Верховного Суду у даній категорії справ, яка є сталою та сформованою.

Інші доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, не спростовують висновки суду першої інстанції, та не містять підстав для скасування або зміни судового рішення.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

За змістом статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду без змін.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 381- 384, 389, 390 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Прозорова Ольга Миколаївна, залишити без задоволення, а рішення Коломийського міськрайонного суду від 15 травня 2024 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 04 вересня 2024 року.

Головуюча О.В. Пнівчук

Судді: І.В. Бойчук

О.О. Томин