Постанова

від 26.08.2024 по справі 352/3003/23

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 352/3003/23

Провадження № 22-ц/4808/945/24

/24Провадження №22-ц/4808/944

Головуючий у 1 інстанції Гриньків Д. В.

Суддя-доповідач Томин

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 серпня 2024 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд в складі:

головуючої Томин О.О.

суддів: Бойчука І.В., Пнівчук О.В.,

за участю секретаря Кузнєцова В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Мушинського Віктора Тадеушовича на рішення Тисменицького районного суду від 29 квітня 2024 року та додаткове рішення Тисменицького районного суду від 08 травня 2024 року, ухвалені в складі судді Гриньків Д.В., у справі за позовом ОСОБА_2 до Угринівської сільської ради об`єднаної територіальної громади, ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Садівниче товариство «Механізатор», про визнання протиправним та скасування рішення Клузівської сільської ради від 02.08.2017 року,

в с т а н о в и в:

У грудні 2023 року ОСОБА_2 звернулася в суд з позовом до Угринівської сільської ради об`єднаної територіальної громади, ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування рішення Клузівської сільської ради від 02.08.2017 року про надання дозволу ОСОБА_1 на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,0100 га для ведення садівництва в с. Клузів за рахунок невжитків, які прилягають до її земельної ділянки.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач є власником земельної ділянки площею 0,0537 га для індивідуального садівництва в Садівничому товаристві «Механізатор» (далі - СТ «Механізатор) в с. Клузів. Земельна ділянка, яка є предметом спору, зазначена як невжитки, є фактично частиною дороги шириною 5 м, розташована в межах СТ «Механізатор» між двома земельними ділянками: відповідача ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , і проходить попри земельну ділянку позивача. З 1993 року вказана ділянка використовувалась ОСОБА_2 та іншими членами садівничого товариства для проїзду та проходу. Інших доріг до ділянки позивача немає.

З 2017 року між ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та Клузівською сільською радою виникали спори з приводу систематичного вчинення ОСОБА_1 перешкод у користуванні позивачу вказаним єдиним заїздом до її земельної ділянки.

У 2021 році ОСОБА_2 стало відомо про наявність оспорюваного рішення Клузівської сільської ради від 02.08.2017 року, яким надано ОСОБА_1 дозвіл на відведення спірної земельної ділянки, зазначеної як невжитки. При цьому, для зміни цільового призначення частини дороги та відведення її ОСОБА_1 було розроблено та рішенням Угринівської сільської ради від 30.09.2020 року затверджено детальний план території СТ «Механізатор», на якому зображено спірну земельну ділянку як частину дороги загального користування, що є проїздом до ділянки позивача.

Позивач стверджувала, що спірна земельна ділянка не може відноситись до земель запасу, оскільки перебуває у користуванні СТ «Механізатор» та є частиною дороги загального користування, підстави для вилучення її у садівничого товариства чи зміни цільового призначення відсутні. Крім того, СТ «Механізатор» не було залучено до вирішення зазначених питань.

Оспорюваним рішенням порушено право користування належною позивачу земельною ділянкою.

Тому просила позовні вимоги задовольнити.

Ухвалою Тисменицького районного суду від 06 березня 2014 року залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Садівниче товариство «Механізатор».

Рішенням Тисменицького районного суду від 29 квітня 2024 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Клузівської сільської ради від 02.08.2017 року про надання дозволу ОСОБА_1 на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,0100 га для ведення садівництва в с. Клузів за рахунок невжитків, які прилягають до її земельної ділянки. Стягнуто з Угринівської сільської ради об`єднаної територіальної громади та ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 по 536 грн. 80 коп. сплаченого нею судового збору.

Додатковим рішенням Тисменицького районного суду від 08 травня 2024 року стягнуто з Угринівської сільської ради об`єднаної територіальної громади та ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 по 2500 грн. 00 коп. витрат, понесених на професійну правничу допомогу.

Не погодившись із вказаними рішеннями суду, представник ОСОБА_1 адвокат Мушинський В.Т. подав апеляційну скаргу. Вважає дані рішення незаконними та необґрунтованими, ухваленими з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Зокрема, не погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що рішення Клузівської сільської ради від 02.08.2017 року порушує права позивача в частині користування спірною земельною ділянкою. Зазначає, що позивач користується такою ділянкою в якості проходу до своєї земельної ділянки, хоча вони не межують. При цьому ОСОБА_1 жодним чином не порушує права позивача, доказом чого є те, що остання не зверталася із позовом про усунення перешкод в користуванні вказаним проходом.

03 травня 2024 року комісія Угринівської сільської ради у відповідь на заяву адвоката сільської ради у справі №352/3005/23 за позовом ОСОБА_5 до Угринівської сільської ради ОТГ про визнання протиправним та скасування рішення сільської ради від 30.09.2020 року «Про затвердження детального плану території садибної забудови земельних ділянок Садівничого товариства «Механізатор» в с. Клузів Тисменицького району Івано-Франківської області», провела обстеження земельних ділянок ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та ОСОБА_3 . Було встановлено, що проїзд, який проходить вздовж земельних ділянок ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , не передбачений і не використовується як заїзд до земельної ділянки ОСОБА_2 , до даної земельної ділянки не примикає, розміщений на відстані два метри від межі земельної ділянки позивача і виходить на вул. Набережна.

Документи, на які послався суд першої інстанції, зокрема, лист Клузівської сільської ради №147 від 18.10.2017 року, лист Угринівської сільської ради ОТГ від 06.09.2018 року №217, акти Угринівської сільської ради ОТГ від 26.06.2018 року та 31.08.2018 року, не можуть бути належними та допустимими доказами у цій справі. Інформація, вказана в них, стосується відносин, які виникли після прийняття оспорюваного у цій справі рішення органу місцевого самоврядування.

Також вважає помилковим посилання суду на висновок експерта за результатами проведеної земельно-технічної експертизи від 14.12.2020 року №218/2825-2827/2862/20-28 у кримінальному провадженні №12017090250000413, відкритому за заявою ОСОБА_3 за ст. 197-1 КК України - самовільне зайняття земельної ділянки та самовільне будівництво, в якому мова йде про земельну ділянку площею 0,0100 га, на яку рішенням сесії Клузівської сільської рада від 02.08.2017 року надано дозвіл ОСОБА_1 на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Зазначає, що у зв`язку з відсутністю вироку у кримінальному провадженні, висновок експерта не є доказом в розумінні ч. 6 ст. 82 ЦПК України.

Стверджує, що суд безпідставно залишив без уваги посилання представника відповідача на відсутність на балансі Угринівської сільської ради дороги (заїзду), що проходить між земельними ділянками ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , а позивач не надала доказів наявності такого.

Також вважає, що суд помилково не взяв до уваги його посилання на судову практику Верховного суду, зокрема постанову від 08.01.2024 року у справі №369/1533/22, у якій Суд дійшов висновку, що отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у власність, а тому не створює правових наслідків, крім тих, що пов`язані з неправомірністю його прийняття, що узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постановах від 28 листопада 2018 року у справі №826/5735/16, від 17 жовтня 2018 року у справі №380/624/16-ц, і підстав відступу від яких колегія суддів не вбачає. Рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою не є правовстановлюючим актом і не гарантує особі чи невизначеному колу осіб набуття права власності чи користування на земельну ділянку.

Стверджує, що ОСОБА_1 не розробляла проект землеустрою на земельну ділянку площею 0,0100 га відповідно до оспорюваного рішення Клузівської сільської ради від 02 серпня 2017 року. А користування земельною ділянкою в якості проходу не є підставою для відмови у її приватизації. Спірна земельна ділянка знаходиться між земельними ділянками ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , не належить до земель комунальної власності, які не можуть передаватись у приватну власність (п. 4 ст. 83 ЗК України), тому ОСОБА_1 має право на приватизацію цієї земельної ділянки за рахунок невжитків. А позивач має можливість проходу до своєї земельної ділянки по АДРЕСА_1 . Крім того, при потребі вона також може ставити питання про встановлення земельного сервітуту щодо проходу через спірну земельну ділянку. Отже права позивачки не порушені, а позов в цій справі безпідставний.

Із висновками суду про відсутність дороги на Генеральному та Детальному планах с. Клузів Угринівської сільської ради представник скаржника не погоджується, оскільки Детальний план території садибної забудови земельних ділянок СТ «Механізатор», який затверджений рішенням Угринівської сільської ради 20.09.2020 року, розроблений з метою уточнення положення діючого Генерального плану с. Клузів, який був чинним на 02.08.2017 року, і відповідно до розробленого детального плану між земельними ділянками ОСОБА_1 і ОСОБА_6 відсутня дорога, а запроектовані дві земельні ділянки сільської ради.

Також не погоджується із висновком суду про те, що відповідно до протоколу 2 засідання 8 сесії 7 скликання Клузівської сільської ради від 02.08.2017 року питання про надання дозволу ОСОБА_1 на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,0100 га для ведення садівництва в с. Клузів до порядку денного включено не було, і на її пленарному засіданні депутатами не обговорювалось; спірна земельна ділянка згідно Державного акту серії Б №024590 надана на праві постійного користування Садівничому товариству «Механізатор», і доказів припинення такого права суду не надано, як і згоди товариства на її передачу в користування чи власність іншій особі. Вважає, що такі висновки не ґрунтуються на нормах права, оскільки на 2-му засіданні 8 сесії 7 скликання Клузівської сільської ради від 02.08.2017 року не розглядалося питання щодо надання дозволу ОСОБА_1 на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,0100 га для ведення садівництва в с. Клузів, а таке рішення приймалося на 2-й сесії п`ятого скликання Клузівської сільської ради від 20.06.2017 року. Відтак, ОСОБА_1 не є належним відповідачем у справі. Тому справу в частині позову до останньої слід закрити.

Також Угринівська сільська рада об`єднаної територіальної громади (правонаступник Клузівської сільської ради) на 2 сесії п`ятого скликання Клузівської сільської ради 20.06.2017 року не розглядала питання про надання дозволу ОСОБА_1 на складання проекту землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки. Тому позивач вибрала неналежний спосіб захисту порушеного права. Отже в позові слід відмовити.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду Івано-Франківської області 25 грудня 2008 року у справі №2-а-5629/08 припинено юридичну особу Садівницьке товариство «Механізатор», код ЄДРПОУ 23926639, с. Клузів, Тисменицький район Івано-Франківської області, у зв`язку з чим посилання суду на відсутність згоди вказаного товариства на прийняття оспорюваного рішення Клузівської сільської ради є безпідставним.

Просить скасувати оскаржувані рішення та додаткове рішення суду та прийняте нове, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі, а провадження у справі закрити.

Зазначає також, що очікує понести у зв`язку з розглядом справи в апеляційній інстанції витрати на правову допомогу в сумі 10000,00 грн. (7000,00 грн. за написання та подання до суду апеляційної скарги та 3000,00 грн. за представництво інтересів замовника в апеляційному суді, незалежно від кількості судових засідань).

Представник позивача адвокат Манченко О.В. подала відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим, а апеляційна скарга безпідставною.

Зокрема, не відповідають дійсності доводи апелянта про те, що діяльність юридичної особи СТ «Механізатор» припинена, оскільки згідно наявного в матеріалах справи витягу з ЄДР на сьогоднішній день вказана юридична особа не припинена, а перебуває «у стані припинення», тобто передбачена чинним законодавством процедура ліквідації не завершена.

Також помилкові доводи апелянта про те, що земельна ділянка позивача має безпосередній виїзд на дорогу по вулиці Набережна. Згідно акту постійного користування земельною ділянкою СТ «Механізатор» з двох сторін крайній кут земельної ділянки ОСОБА_2 оминає вказана дорога в межах території садового товариства, яка з однієї сторони межує з ділянкою позивача, а з іншої огороджена суцільним загальним парканом садового товариства, за яким проходить рівчак, зелені насадження і вже далі - вулиця Набережна. На територію садового товариства генеральним планом передбачені два заїзди та виїзди, розташовані в інших місцях. Для влаштування індивідуального заїзду на вулицю Набережна позивачу необхідно було б погоджувати з користувачем земельної ділянки - СТ «Механізатор» реконструкцію загальної огорожі, виготовлення проектної і дозвільної документації на влаштування виїзду на автомобільну дорогу, яка потребує погодження в органах містобудування та архітектури тощо. А вчинення таких дій не відповідає інтересам ОСОБА_2 , яка хоче користуватися існуючим з 1993 року заїздом до своєї земельної ділянки згідно чинного акту постійного користування СТ «Механізатор».

Вважає, що доводи апелянта про відсутність «дороги», частина якої зазначена в оспорюваному рішенні «невжитками», є неправильними та необґрунтованими. В даному випадку дорога, частина якої стосується предмета спору, є дорогою загального користування, призначена для проходу, проїзду до своїх земельних ділянок членами садівничого товариства та розташована в межах території, що перебуває в постійному користуванні СТ «Механізатор», і згідно акту постійного користування має загальне цільове призначення ведення садівництва. Її статус визначено Державними будівельними нормами. А оспорюване рішення суперечить положенням Конституції та законів України щодо повноважень ОМС розпоряджатися земельною ділянкою, яка перебуває в користуванні іншої особи СТ «Механізатор» та є дорогою загального користування. Також не дотримано порядок прийняття такого рішення, оскільки у відповідному протоколі від 02.08.2017 року відсутні будь-які відомості про розгляд цього питання. При цьому сільській раді було достеменно відомо про наявність спорів щодо вказаної ділянки, зазначеної як «невжитки». Однак відповідач оскаржуваним рішенням фактично надала дозвіл ОСОБА_1 на приватизацію частини спірної дороги загального користування «для ведення садівництва».

Тому таке рішення повинно було бути визнане недійсним.

Просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити, залишити в силі рішення суду першої інстанції; стягнути з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу в загальному розмірі 7000 грн.

В судовому засіданні апеляційного суду апелянт ОСОБА_1 та її представник адвокат Мушинський В.Т. доводи та вимоги апеляційної скарги підтримали.

Позивач ОСОБА_2 та її представник адвокат Манченко О.В. щодо задоволення апеляційної скарги заперечили, просили судові рішення залишити без змін.

Представник Угринівської сільської ради адвокат Стрипа І.С. подав до суду клопотання про розгляд справи без їх участі. Зазначив, що апеляційну скаргу підтримують, просять її задовольнити.

Представник СТ «Механізатор» в судове засідання не з`явилися, причини неявки суду не повідомив. Повідомлялися про дату, час та місце розгляду справи у встановленому законом порядку.

З урахуванням положень ч. 2 ст. 372 ЦПК України, строків розгляду апеляційної скарги колегія суддів вирішила розглядати справу за відсутності вищевказаних осіб.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення апелянта та її представника, позивача та її представника, дослідивши матеріали справи, суд дійшов до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам судові рішення суду першої інстанції не відповідають.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, згідно Державного акту на право користування землею серії Б №024590, виданого Виконавчим комітетом Тисменицької районної ради народних депутатів трудящих за Колективним садівництвом «Механізатор» закріплено в безстрокове, безоплатне користування 4,0 га землі в межах згідно з планом землекористування під створення Садівничого товариства «Механізатор» (т. 1, а.с. 22-23).

На схемі вказаного Державного акту проїзд між земельними ділянками, які на даний час належать ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , відповідно до умовних позначень зазначено «дорога» (т. 1, с. 24, 25).

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Садівниче товариство «Механізатор» (код 23926639) станом на дату та час формування витягу 23.01.2024 року перебуває в стані припинення (т. 1, а.с. 129-131).

Встановлено також, що згідно Державного акту на право приватної власності на землю серії ІФ, виданому 24.03.1994 року ОСОБА_2 , яка мешкає по АДРЕСА_2 , на підставі рішення Угринівської сільської ради народних депутатів ХVІ сесії від 10.12.1993 року передано у приватну власність земельну ділянку площею 0,0553 га, яка розташована в с. Клузів Угринівської сільської ради, для садівництва. В тому числі сільськогосподарських угідь (ріллі) 0,0539 га, під будівлями, лісами та іншими угіддями 0,0014 га (т. 1, а.с. 10).

Відповідно до Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-260071092013 від 22.03.2013 року на підставі Технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) зареєстровано за ОСОБА_2 право приватної власності на земельну ділянку розміром 0,0537 га з кадастровим номером 2625881601:02:010:1107 для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння і випасання худоби, яка розташована на території СТ «Механізатор» в с. Клузів, Тисменицького району Івано-Франківської області (т. 1, а.с. 13).

Згідно з додатку до вказаного витягу кадастрового плану земельної ділянки в графі «Опис меж» зазначено: від А до Б землі ОСОБА_7 , від Б до В землі запасу с/ради (дорога), від В до Г землі ОСОБА_8 , від Г до Д землі ОСОБА_9 , від Д до А землі ОСОБА_10 (а.с. 14 (зворот)).

За змістом копії рішення 2 сесії 5 скликання Клузівської сільської ради від 20.06.2006 року ОСОБА_1 надано дозвіл на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,0100 га для ведення садівництва в АДРЕСА_3 за рахунок невжитків, які прилягають до її власної земельної ділянки (т. 1, а.с. 19).

Згідно Договору дарування земельної ділянки від 29.09.2016 року ОСОБА_7 подарувала ОСОБА_1 земельну ділянку кадастровий номер 2625881601:02:010:0074 площею 0,0502 га для індивідуального садівництва, яка розташована в с. Клузів Тисменицького району Івано-Франківської області. Опис її меж відповідно до Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку: від А до Б ОСОБА_11 , від Б до В ОСОБА_3 , від В до Г землі загального користування (дорога), від Г до А ОСОБА_7 (т. 1, а.с. 203 (зворот)-204).

Згідно копії витягу з рішення 2 сесії 5 скликання Клузівської сільської ради від 02.08.2017 року надано дозвіл ОСОБА_1 на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,0100 га для ведення садівництва в АДРЕСА_3 за рахунок невжитків, які прилягають до її власної земельної ділянки (т. 1, а.с. 18).

На виконання запиту адвоката Манченко О.В., Архівний відділ Івано-Франківської ОДА 11.03.2024 року надіслав відповідь №14/01-17, якою надав копію Протоколу №2 сесії 5 скликання Клузівської сільської ради від 20.06.2006 року та ксерокопію окремого рішення до нього щодо надання дозволу ОСОБА_1 на складання проекту відведення земельної ділянки, а також ксерокопію Протоколу №2 засідання 8 сесії 7 скликання Клузівської сільської ради від 02.08.2017 року. Зазначив, що надати ксерокопію рішення щодо надання дозволу ОСОБА_1 на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки від 02.08.2017 року немає можливості, оскільки в протоколі даного рішення не виявлено (т. 1, а.с. 186-199).

Зі змісту Протоколу ІІ засідання 8 сесії 7 скликання Клузівської сільської ради від 02.08.2017 року вбачається, що питання про надання дозволу ОСОБА_1 на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,0100 га для ведення садівництва в с. Клузів до порядку денного включено не було. Розглядалося питання про надання такого дозволу ОСОБА_3 (т. 1, а.с. 132-133, 186-199).

У листі Клузівської сільської ради №147 від 18.10.2017 року, який був адресований ОСОБА_1 та ОСОБА_3 зазначено, що згідно схеми Садівничого товариства (генплану) Механізатор» передбачена під`їзна дорога до суміжних ділянок. Так як виникло спірне питання під`їзду до земельної ділянки ОСОБА_2 , зміни в генплані можливі тільки після розробки та затвердження детального плану території, де передбачено нові під`їзди до ділянок. До вирішення питання розробки детального плану території все залишається без змін (т. 1, а.с. 41).

У листі в/о старости с. Клузів ОСОБА_12 до голови Угринівської сільської ради Вівчаренка М.В. від 12.06.2018 року №218, зокрема, зазначено, що земельною комісією з Інституту землеустрою було запропоновано розробити детальний план території з погодженням усіх межівників, в якому передбачено з центральної дороги два заїзди до земельних ділянок ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . За самочинне будівництво дачного будинку ОСОБА_1 було оштрафовано (т. 1, а.с. 36).

Відповідно до Акту Угринівської сільської ради ОТГ від 26.06.2018 року, складеного комісією з питань регулювання земельних відносин, екології, архітектури та адміністративно-територіального устрою було розглянуто лист слідчого СВ Тисменицького ВП ГУНП в Івано-Франківській області від 11.06.2018 року №4370/108/47/02-2018 про встановлення законності розташування септиків у зв`язку із тим, що у ході досудового розслідування було встановлено, що подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_13 умисно здійснено захоплення частини земельної ділянки, під`їзної дороги шляхом розміщення на ній двох септиків. У ході здійснення огляду комісія встановила, що при візуальному огляді земельної ділянки наявності септиків не було виявлено. Проте комісія припустила, що септики можуть бути присипані щебенем (т. 1, а.с. 40).

В Акті від 31.08.2018 року, складеному комісією Угринівської сільської ради ОТГ, зазначено, що комісія розглянула заяви громадянки ОСОБА_3 та ОСОБА_2 щодо вирішення спору між власниками суміжних земельних ділянок, що розташовані в СТ «Механізатор» в с. Клузів Тисменицького району Івано-Франківської області, оскільки ОСОБА_1 , яка є суміжним користувачем із вище зазначеними особами, побудувала будинок впритул до загального заїзду та вирила на ньому заїзд до гаражу, яким обмежила користування дорогою загального призначення, а саме унеможливила заїзд до земельних ділянок ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Комісія встановила, що згідно схеми розміщення земельних ділянок оспорюваний заїзд належить до загального користування. Також при виїзді безпосередньо на місце комісія встановила факт побудови ОСОБА_1 будинку впритул до вищезгаданого заїзду та наявність на ньому виритого індивідуального заїзду до гаражу, що знаходиться в підвальному приміщенні будинку (т. 1, а.с. 37).

У відповідь на звернення ОСОБА_3 Угринівська сільська рада ОТГ в листі від 06.09.2018 року №217 зазначила, що після здійснення виїзного засідання для детального вивчення і розгляду звернення, постійна комісія з питань регулювання земельних відносин, екології, архітектури та адміністративно-територіального устрою рекомендує ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та ОСОБА_1 звернутися до Інституту землеустрою для винесення меж земельних ділянок в натурі та побудувати огорожі на своїх земельних ділянках згідно державних актів, а також окремо рекомендує ОСОБА_1 відновити заїзд, який відноситься до земель загального користування (т. 1, а.с. 38-39).

Згідно Висновку експерта за результатами проведеної земельно-технічної експертизи від 14.12.2020 року №218/2825-2827/2862/20-28 у кримінальному провадженні №12017090250000413, зокрема, встановлено, що частина об`єкта незавершеного будівництва (споруда), яка виходить за межі земельної ділянки з кадастровим номером 2525881601:02:010:0074, розташована на дорозі загального користування у зв`язку із чим має місце обмеження і перешкоджання у користуванні даної дороги в частині місця знаходження цієї споруди. Розритої ями на дорозі загального користування при проведенні обстеження не виявлено (т. 1, а.с. 53).

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 06.04.2021 року у справі №300/2379/19 зобов`язано ОСОБА_1 знести самочинно збудований об`єкт будівництва - житловий будинок, який розташований у Садівничому товаристві «Механізатор» в с. Клузів Тисменицького району Івано-Франківської області (т. 1, а.с. 48-52).

Згідно даних ЄДРСР на даний час вказана справа перебуває на розгляді у Верховному Суді у складі судді Касаційного адміністративного суду. До закінчення її перегляду в касаційному порядку виконання постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 06.04.2021 року зупинено.

Рішенням Угринівської сільської ради об`єднаної територіальної громади від 30.09.2020 року затверджено детальний план території садибної забудови земельних ділянок СТ «Механізатор» в с. Клузів (т. 1, а.с. 20-21). На схемі детального плану території садибної забудови земельних ділянок СТ «Механізатор» в с. Клузів, Тисменицького району Івано-Франківської області спірна земельні ділянка згідно умовних позначень зазначена як межі земельної ділянки, цільове призначення якої змінюється. Позначення «дороги, вулиці» на такій ділянці відсутні (т. 1, а.с. 27, 71).

Згідно картографічних даних Google 2023 на місці спірної земельної ділянки вбачаються зелені насадження. Наявність дороги на такій ділянці не вбачається (т. 1, а.с. 72-73).

Як зазначено сільським головою Угринівської сільської ради у відзиві на позовну заяву 11.01.2024 року, відповіді на адвокатський запит №8 від 03.01.2024 року станом на 03.01.2024 року на балансі Угринівської сільської ради Угринівської ТГ заїзд (проїзд) між земельною ділянкою ОСОБА_3 (кадастровий номер 2625881601:02:010:1105) та земельною ділянкою ОСОБА_1 (кадастровий номер 2625881601:02:010:0074) на території СТ «Механізатор», зазначений у позовній заяві ОСОБА_2 від 04.12.2023 року як дорога загального користування, не перебуває. Проектно-технічна документація на земельну ділянку СТ «Механізатор», на якій розміщені земельні ділянки позивача та відповідача ОСОБА_1 в Угринівській сільській раді відсутня. Згідно детального плану території садибної забудови земельних ділянок СТ «Механізатор» в с. Клузів, затвердженого рішенням Угринівської сільської ради Угринівської ТГ від 30.09.2020 року, земельні ділянка ОСОБА_2 межує з вулицею Незалежності (фактично, з дорогою загального користування). В генеральному плані с. Угринів Івано-Франківського району відсутня інформація про внутрішнє розміщення доріг та проїздів на території СТ «Механізатор» (т. 1, а.с. 95-96, 109-110).

Згідно копії відповіді Угринівської сільської ради №454 від 15.05.2024 року на адвокатський запит вищевказаний проїзд на балансі сільської ради станом на 02.08.2018 року не перебував (т. 2, а.с. 62).

За змістом копії Протоколу №2 засідання експертної комісії Угринівської сільської ради від 27.12.2022 року документи Клузівської сільської ради за 2006-2018 роки передано в архів (т. 1, а.с. 97, 200-203).

Відповідно до долученої до апеляційної скарги копії Акту №14 Угринівської сільської ради від 03.05.2014 року комісією встановлено, що проїзд, який проходить вздовж земельних ділянок ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , не передбачений і не використовується як заїзд до земельної ділянки ОСОБА_2 , до даної ділянки не примикає, розміщений на відстані два метри від межі земельної ділянки ОСОБА_2 і виходить на АДРЕСА_1 (т. 2, а.с. 61).

Також згідно долученої до відзиву на апеляційну скаргу копії Проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, цільове призначення якої змінюється із земель для ведення садівництва у землі для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд ОСОБА_1 СТ «Механізатор» с. Клузів Тисменицького району Івано-Франківської області, кадастровий номер 2625881601:02:010:0074, 2017 року, опис меж суміжних землевласників (землекористувачів): від А до Б земельна ділянка ОСОБА_3 (кадастровий номер 2625881601:02:010:1105), від Б до В землі сільської ради (дорога), від В до Г земельна ділянка ОСОБА_1 (кадастровий номер 2625881601:02:010:1108), від Г до А земельна ділянка ОСОБА_11 (кадастровий номер 2625881601:02:010:1116), (т. 2, а.с. 147 (зворот)-148).

Задовольняючи позов, суд першої інстанції керувався тим, що відповідно до Протоколу 2 засідання 8 сесії 7 скликання Клузівської сільської ради від 02.08.2017 року питання про надання дозволу ОСОБА_1 на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,0100га для ведення садівництва в с. Клузів до порядку денного включено не було, а відтак на її пленарному засіданні депутатами не обговорювалось. Спірна земельна ділянка згідно Державного акту серії Б №024590 надана на праві постійного користування Садівничому товариству «Механізатор», доказів припинення такого права суду не надано, як і згоди товариства на передачу в користування чи власність іншій особі. Прийнявши до уваги розташування доріг у вищевказаному державному акті та відсутність на момент прийняття оскарженого рішення затвердженого детального плану території, а також те, що ОСОБА_2 тривалий час користувалась даною земельною ділянкою для проходу та проїзду, місцевий суд визнав недійсним та скасував оскаржуване рішення.

Ухвалюючи додаткове рішення, суд взяв до уваги, що рішенням Тисменицького районного суду від 29 квітня 2024 року позов задоволено повністю, заява представника позивача про ухвалення додаткового рішення та стягнення витрат на професійну правничу допомогу, необхідні докази подані у встановлений строк. Виходячи із засад об`єктивності, розумності та справедливості, вважав, що з відповідачів на користь позивача підлягають стягненню витрати на правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн.

Однак апеляційний суд не може погодитися із такими висновками, з огляду на наступне.

Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав.

Порушення права пов`язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

При оспоренні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Таким чином, порушення, невизнання або оспорення суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

У постанові Верховного Суду від 19 жовтня 2021 року в справі №628.1475.19 (провадження №61-7554св21) зазначено, що «правом на звернення до суду за захистом наділена особа у разі порушення, невизнання або оспорювання її прав, свобод та інтересів, а тому суд повинен установити, чи були порушені або невизнані права, свободи чи інтереси особи, яка звернулася до суду за їх захистом, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або про відмову в їх задоволенні».

У постанові Верховного Суду від 15 березня 2023 року у справі №753.8671.21 (провадження №61-550св22) зазначено, що «кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України). Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду».

Підстави набуття права на землю шляхом передачі ділянок у власність встановлюються нормами ЗК України.

Статтею 116 ЗК України визначено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Згідно з частиною першою статті 122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Відповідно до ч.ч. 6-9 ст. 118 ЗК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб`єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 1861- цього Кодексу.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Громадяни України із земель державної і комунальної власності мають право набувати безоплатно у власність або на умовах оренди земельні ділянки для ведення індивідуального або колективного садівництва (ч. 1 ст. 35 ЗК України).

Приватизація земельної ділянки громадянином - членом садівницького товариства здійснюється без згоди на те інших членів цього товариства (ч. 5 ст. 35 ЗК України).

Відповідно достатті 152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Згідно вимог ч. 1 ст. 155 ЗК України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальнійвласності перебувають: а)усі землів межахнаселених пунктів,крім земельнихділянок приватноїта державноївласності; б) земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування (ч.ч. 1, 2 ст. 83 ЗК України).

За змістом пункту «а» частини четвертої статті 83 ЗК України до земель комунальної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать землі загального користування населених пунктів (майдани, вулиці, проїзди, шляхи тощо).

З аналізу зазначених норми ЗК України можна дійти висновку, що передача громадянам у приватну власність земель комунальної власності (вулиці, проїзди, шляхи) є порушенням вимог чинного законодавства України.

Згідно з частиною першою статті 16 Закону України «Про автомобільні дороги» вулиці і дороги міст та інших населених пунктів знаходяться у віданні органів місцевого самоврядування і є комунальною власністю.

Управління функціонуванням та розвитком вулиць і доріг міст та інших населених пунктів здійснюється відповідними органами місцевого самоврядування, у віданні яких вони знаходяться (ст. 17 даного Закону).

Частиною 4 статті 35 ЗК України передбачено, що до земель загального користування садівницького товариства належать земельні ділянки, зайняті захисними смугами, дорогами, проїздами, будівлями і спорудами загального користування. Землі загального користування садівницького товариства безоплатно передаються йому у власність за клопотанням вищого органу управління товариства до відповідного органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування на підставі документації із землеустрою, за якою здійснювалося формування земельних ділянок або технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Відповідно достатті 50Закону України«Про землеустрій»(уредакції,чинній начас виникненняспірних правовідносин)проекти землеустроющодо відведенняземельних ділянокскладаються уразі зміницільового призначенняземельних ділянокабо формуваннянових земельнихділянок. Проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок погоджуються та затверджуються в порядку, встановленому Земельним кодексом України.

Як було зазначено вище, позовні вимоги у даній справі мотивовано тим, що спірним рішенням Клузівської сільської ради від 02.08.2017 року про надання дозволу ОСОБА_1 на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,0100 га для ведення садівництва в с. Клузів за рахунок невжитків, які прилягають до її земельної ділянки, порушено право користування належною позивачу земельною ділянкою.

Виходячи з матеріалів справи, земельна ділянка, про яку йдеться у цьому рішенні, розташована між двома земельними ділянками ОСОБА_1 та земельними ділянками ОСОБА_3 , і виходить на вул. Набережна. До земельної ділянки ОСОБА_2 не примикає, розміщений на відстані два метри від межі її земельної ділянки.

Натомість, згідно з кадастрового плану земельної ділянки ОСОБА_2 площею 0,0537 га з кадастровим номером 2625881601:02:010:1107 така межує: від А до Б землі ОСОБА_7 , від Б до В землі запасу с/ради (дорога) ( АДРЕСА_1 , від В до Г землі ОСОБА_8 , від Г до Д землі ОСОБА_9 , від Д до А землі ОСОБА_10 (а.с. 14 (зворот)).

Таким чином, спірна земельна ділянка не передбачена для проходу чи проїзду до земельної ділянки позивача. У випадку проходу такою до своєї земельної ділянки ОСОБА_2 виходила б на АДРЕСА_1 , з якою її ділянка і так межує (від Б до В землі запасу с/ради (дорога)), або ж переходила через земельну ділянку ОСОБА_1 , чого вона під час розгляду справи не заперечила. Однак, позов не містить вимог про встановлення сервітуту щодо земельної ділянки ОСОБА_1 .

Що стосується тверджень сторони позивача про те, що для влаштування індивідуального заїзду на вулицю Набережна їй необхідно було б погоджувати з користувачем земельної ділянки - СТ «Механізатор» реконструкцію загальної огорожі, влаштування виїзду на автомобільну дорогу, а вчинення таких дій не відповідає інтересам ОСОБА_2 , то такі не можуть бути підставою для задоволення даного позову.

Тобто, позивачем не доведено, що спірним рішенням порушуються її законні права на користування належною їй земельною ділянкою в СТ «Механізатор».

Більше того, матеріали справи не містять належних та допустимих доказів того, що на місці спірної земельної ділянки будь-коли проектувалася та затверджувалася будь-яким документом місцева дорога.

Щодо посилань суду на листи Клузівської сільської ради, комісії від 18.10.2017 року №147, від 06.09.2018 року №217, акти Угринівської сільської ради ОТГ від 26.06.2018 року та від 31.08.2018 року, то такі не є допустимими доказами, які підтверджують факт проходження через спірну ділянку дороги загального користування, а тому не можуть бути підставою для задоволення позовних вимог.

Також місцевий суд як на доказ доведеності позову помилково послалися на Висновок експерта за результатами проведеної земельно-технічної експертизи від 14.12.2020 року №218/2825-2827/2862/20-28 у кримінальному провадженні №12017090250000413, відкритому за заявою ОСОБА_3 за ст. 197-1 КК України - самовільне зайняття земельної ділянки та самовільне будівництво, в якому мова йде про земельну ділянку площею 0,0100 га, на яку рішенням сесії Клузівської сільської ради від 02.08.2017 року надано дозвіл ОСОБА_1 на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Зазначений висновок містить відомості лише про фактичне розташування дороги на території спірної земельної ділянки, але не підтверджує правовий статус такого проходу та проїзду як дороги у правовому значенні.

Подібні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 05 березня 2018 року у справі №340/219/16 (провадження №61-6213св18), від 20 жовтня 2021 року у справі №340/236/17 (провадження №61-13820св20).

Натомість, ні в Генеральному плані с. Угринів, ні в Детальному плані території садибної забудови земельних ділянок СТ «Механізатор» в с. Клузів, затвердженого рішенням Угринівської сільської ради Угринівської ТГ від 30.09.2020 року, наявність такої дороги не передбачена і не підтверджена.

В листі в/о старости с. Клузів до голови Угринівської сільської ради від 12.06.2018 року №218, зокрема, зазначено, що рекомендовано передбачити з центральної дороги два заїзди до земельних ділянок ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (т. 1, а.с. 36).

Згідно картографічних даних Google 2023 на місці спірної земельної ділянки вбачаються зелені насадження. Наявність дороги на такій ділянці не вбачається (т. 1, а.с. 72-73).

А згідно копії відповіді Угринівської сільської ради №454 від 15.05.2024 року на адвокатський запит вищевказаний проїзд на балансі сільської ради станом на 02.08.2018 року не перебував (т. 2, а.с. 62).

Отже права позивача оскаржуваним рішенням не порушені, позов є безпідставним та до задоволення не підлягає.

А суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку про задоволення вказаних позовних вимог про скасування рішення Клузівської сільської ради від 02.08.2017 року про надання дозволу ОСОБА_1 на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,0100 га для ведення садівництва в с. Клузів за рахунок невжитків, які прилягають до її земельної ділянки.

Отже, оскаржуване судове рішення не відповідає зазначеним нормам матеріального права, нормам процесуального права щодо законності й обґрунтованості судового рішення, а також завданням цивільного судочинства, ґрунтується на недопустимих доказах, а тому підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Разом з тим, доводи апелянта про закриття провадження у справі суд не бере до уваги.

Тому апеляційну скаргу слід задовольнити частково, вказане рішення суду скасувати та ухвалити нове про відмову в задоволенні позову.

У пункті 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року №4 «Про судове рішення у цивільній справі» судам роз`яснено, що у разі скасування рішення у справі ухвалене додаткове рішення втрачає силу.

Таким чином, з огляду на скасування рішення Тисменицького районного суду від 29 квітня 2024 року, додаткове рішення Тисменицького районного суду від 08 травня 2024 року теж слід скасувати.

Питання судових витрат суд вирішує у відповідності до вимог ст. 141 ЦКП України.

Згідно ч.ч. 1, 2, 13 ст. 141 ЦКП України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

За положеннями частини 3 статті 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Частиною 8 статті 141 ЦПК України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

З огляду на вказані норми права та долучені документи, часткове задоволення апеляційної скарги, скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового про відмову в задоволенні позову, з позивача на користь апелянта підлягає стягненню 1610 грн. 40 коп. судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги.

Також у зв`язку з частковим задоволенням апеляційної скарги є наявними підстави для стягнення з позивача на користь апелянта витрат на професійну правничу допомогу за час розгляду справи в суді апеляційної інстанції.

При поданні апеляційної скарги представник ОСОБА_1 адвокат Мушинський В.Т. зазначав, що апелянт поніс та очікує понести у зв`язку з розглядом справи в апеляційній інстанції витрати на правову допомогу в сумі 10000,00 грн. (7000,00 грн. за написання та подання до суду апеляційної скарги та 3000,00 грн. за представництво інтересів замовника в апеляційному суді, незалежно від кількості судових засідань).

Відповідно, подав до суду копії Додаткового договору №2 від 15.05.2024 року до Договору про надання правової допомоги №1/12 від 13.12.2023 року із зазначенням розрахунку понесених витрат (т. 2, а.с. 63), квитанції до прибуткового касового ордера №4 від 30.05.2024 року про сплату ОСОБА_1 адвокату Мушинському В.Т. 10000,00 грн. за надання правової допомоги відповідно до вищевказаного договору (т. 2, а.с. 64), ордеру серії АТ №1070351 від 11.05.2024 року адвоката Мушинського В.Т., виданого на підставі Договору про надання правової допомоги №1/12 від 13.12.2023 року, на представлення інтересів ОСОБА_1 в Івано-Франківському апеляційному суді (т. 2, а.с. 65), посвідчення адвоката №868від 20.04.2012 року (т. 2, а.с. 66), Свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №868 від 11.09.2012 року 20.04.2012 року (т. 2, а.с. 67).

Також в матеріалах справи міститься копія Договору про надання правової допомоги №1/12 від 13.12.2023 року (т. 1, а.с. 82).

Однак, написання та подання до суду апеляційної скарги, яка фактично повторює поданий до суду першої інстанції відзив на позовну заяву, вочевидь не вимагала від адвоката значних затрат часу, повторного вивчення матеріалів справи та формування правової позиції, пошуку практики. Також в судовому засіданні Івано-Франківського апеляційного суду представник ОСОБА_14 був присутній тільки 26.08.2024 року, і таке тривало близько 1 години.

Таким чином апеляційний суд, розподіляючи витрати, понесені апелянтом на професійну правничу допомогу під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції, враховуючи клопотання сторони позивача, дійшов висновку, що наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Враховуючи характер виконаної адвокатом роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, її складності, фінансового стану сторін, критерію необхідності та значимості таких дій у справі, апеляційний суд вважає за можливе зменшення їх розміру та стягнення з позивача ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 4000 грн. 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції.

Керуючись ст.ст. 374, 376, 381-384, 389, 390 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Мушинського Віктора Тадеушовича задовольнити частково.

Рішення Тисменицького районного суду від 29 квітня 2024 року та додаткове рішення Тисменицького районного суду від 08 травня 2024 року скасувати, ухвалити нове.

У задоволенні позову ОСОБА_2 до Угринівської сільської ради об`єднаної територіальної громади, ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Садівниче товариство «Механізатор», про визнання протиправним та скасування рішення Клузівської сільської ради від 02.08.2017 року відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_4 (одну тисячу шістсот десять) грн. 40 коп. судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги, та 4000 (чотири тисячі) грн. 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Головуюча: О.О. Томин

Судді: І.В. Бойчук

О.В. Пнівчук

Повний текст постанови складено 04 вересня 2024 року.