Постанова

від 04.09.2024 по справі 910/240/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" вересня 2024 р. Справа№ 910/240/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Шевчук С.Р.

суддів: Демидової А.М.

Ходаківської І.П.

розглянувши в письмовому провадженні без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Рейл Лоджистікс»

на рішення Господарського суду міста Києва від 01.04.2024 (повний текст складено та підписано 01.04.2024) (суддя Морозов С.М.)

у справі №910/240/24

за позовом Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Придніпровська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Рейл Лоджистікс»

про стягнення 129801,36 грн

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст і підстави позовних вимог

Акціонерне товариство «Українська залізниця» (далі - позивач) в особі Регіональної філії «Придніпровська залізниця» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Рейл Лоджистікс» (далі - відповідач) заборгованості за неналежне виконання зобов`язань за договором про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом №40637393/2020-001 від 20.03.2020 та договором про надання послуг власнику, орендатору або оператору щодо організації курсування власних вантажних вагонів на коліях загального користування №Пр/М-2023/НЮі від 04.02.2020 у розмірі 129801,36 грн, що складається з плати за користування вагонами у розмірі 125835,48 грн та збору за зберігання вантажу у розмірі 3965,88 грн.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду міста Києва від 01.04.2024 позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Рейл Лоджистікс» на користь Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Придніпровська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» суму з плати за користування вагонами у розмірі 125835,48 грн, суму збору за зберігання вантажу у розмірі 3965,88 грн та суму судового збору в розмірі 2684,00 грн.

Судове рішення мотивовано тим, що позивачем доведено суду належними і допустимими доказами вину відповідача у затримці вагонів на станції Батуринська, а нарахована плата за користування вагонами та збір за зберігання вантажу, відповідають фактичним обставинам справи щодо затримки вагонів, вимогам чинного законодавства та умовам укладеного сторонами договору. В свою чергу відповідачем не доведено суду належними і допустимими доказами відсутності його вини в затримці вагонів.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись із рішенням Господарського суду міста Києва від 01.04.2024 у справі №910/240/24, Товариство з обмеженою відповідальністю «Рейл Лоджистікс» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вказане рішення та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги фактично зводяться до того, що скаржник вважає:

- що суд першої інстанції дійшов передчасного висновку в тій частині, що відповідач є стороною угоди на перевезення вантажів за спірними накладними, а відтак не може виступати відповідачем у спрві;

- що після прибуття на станцію призначення вантажу всю відповідальність перед залізницею щодо цього перевезення несе одержувач вантажу;

- відомості, зазначені в поданих позивачем до суду в якості доказів актах загальної форми, суперечать відомостям, що відображені у накладних №45854155, №45733029, №46587275;

- подані позивачем до суду у цій справі акти загальної форми не можуть бути підставою для матеріальної відповідальності відповідача (у вигляді стягнення заявленої позивачем у цій справі плати за вагони та збору за зберігання), адже вони суперечать вимогам абз. 13, 14 Правил №334 та п. 8 розд. ІІІ Правил №113;

- відомість №24049010 плати за користування вагонами (на суму 24827,00 грн) та накопичувальна картка №26049006 від 10.07.2023р. (щодо збору за зберігання вантажів на суму 788,30 грн), в яких зазначені грошові суми, що включені позивачем до ціни позову, не містять підпису працівника станції, а, отже, є неналежними (недостатніми) доказами;

- заява про продовження процесуальних строків (задля подання відповіді на відзив та заяв свідків) подана позивачем після закінчення процесуального строку (який позивач просив у суду продовжити), що грубо суперечить вимогам статті 119 Господарського процесуального кодексу України, оскільки, суд першої інстанції не вправі поновлювати процесуальний строк на підставі заяви про продовження процесуальних строків.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

22.04.2024 року матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Рейл Лоджистікс» на рішення Господарського суду міста Києва від 01.04.2024 у справі №910/240/24 надійшли до Північного апеляційного господарського суду та згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.04.2024 року передані колегії суддів у складі: Шевчук С.Р. - головуючий суддя, Демидова А.М., Ходаківська І.П.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.04.2024 витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/240/24; відкладено вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою до надходження матеріалів справи з Господарського суду міста Києва.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.05.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Рейл Лоджистікс» на рішення Господарського суду міста Києва від 01.04.2024 у справі №910/240/24; розгляд апеляційної скарги постановлено здійснювати в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання); встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, пояснень, клопотань, заперечень - до 29.05.2024.

Зважаючи на воєнний стан в Україні, тривалі повітряні тривоги, дана справа розглядається судом апеляційної інстанції в розумний строк, тобто такий, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, забезпечення можливості реалізації учасниками справи своїх процесуальних прав та вирішення справи.

Позиції учасників справи

29.05.2024 року через відділ діловодства суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому позивач заперечив проти доводів скаржника викладених у апеляційній скарзі та просив залишити її без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 01.04.2024 по справі № 910/240/24 - без змін.

У поданому відзиві позивач наголошує, що предметом розгляду у даній справі є плата за користування вагонами та збір за зберігання вантажу, що були нараховані залізницею, і не визнаються відповідачем, за час простою вагонів №№ 59121012, 59124214 та 59215855 власності ТОВ «КРЕА І ЮЭЙ», які знаходяться в оперативному управлінні ТОВ «Рейл Лоджистікс». Факт оперативного управління вагонами визнається відповідачем і підтверджується також Довідкою 2610 «Вагони УЗ в межах УЗ або третіх країн» на Порталі УЗ. При цьому, відповідно до п. 1.2. Правил експлуатації власних вантажних вагонів, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України 29 січня 2015 року №17 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 14.02.2015 за № 168/26613, оператор - самостійний суб`єкт господарювання, який на підставі договорів із залізницею і вантажовідправниками бере участь у процесі перевезення вантажів з використанням власного рухомого складу або орендованого в іншого власника, або яким він володіє на підставі сумісної діяльності, договору управління майном тощо. Таким чином, твердження відповідача про те, що він не є учасником перевезення, суперечать фактичним обставинам справи та зазначеним нормативним документам.

Щодо доводів скаржника про те, що після прибуття вагонів, які у даному перевезенні виступають, як вантаж на своїх осях, на станцію призначення всю відповідальність за перевезення несе вантажоодержувач, а саме ПАТ «КРЦ», то позивач зазначає, що для врегулювання відносин щодо організації курсування власних вантажних вагонів на коліях загального користування та надання послуг, пов`язаних із цими перевезеннями між АТ «Укрзалізниця» та ТОВ «Рейл Лоджистікс» укладено договір № Пр/М-2023/НЮі від 04.12.2020, за умовами якого замовник (відповідач у справі) зобов`язаний, зокрема: у відповідності з діючими нормативними документами проводити відповідні ремонти власних вагонів; у випадку відсутності договору на гарантійне обслуговування вагонів разом із вартістю робіт відшкодовувати витрати, пов`язані із затримкою власного вагону з моменту надання повідомлення про затримку за ставками, передбаченими Збірником тарифів. Відтак, з огляду на сплив терміну капітального ремонту спірних вагонів та необхідність здійснення запланованого капітального ремонту, вагони вважалися несправними, та були переведені до неробочого парку і не могли бути поданими під навантаження. За наведених обставин саме відповідач, як оператор спірних вагонів, зобов`язаний був своєчасно вирішити питання про направлення спірних вагонів для проведення техобслуговування або планового ремонту, натомість спірні вагони були направлені ним на адресу ПАТ «КРЦ» для навантаження, про що зазначено у графі 20 накладних № 45854155, № 45733029 (досилка до основного документа № 45664729), № 45854155. Отже, у зв`язку з неможливістю використання цих вагонів під навантаження, останні простоювали саме з вини відповідача на коліях станції Батуринська в очікуванні розпорядження ТОВ «Рейл Лоджистікс» про відправлення спірних вагонів в ремонт.

Разом з тим, позивач вважає безпідставними і доводи скаржника про те, що акти загальної форми, якими зафіксовано періоди простою вагонів в очікуванні відправлення їх в ремонт, є неналежними доказами, оскільки складені без участі представника відповідача, однак, за Правилами складання актів, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 р. № 334 передбачено, що при перевезеннях у залежності від обставин, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, відправника, одержувача, пасажира складаються комерційні акти та акти загальної форми (п. 1 Правил складання актів). Акти загальної форми ГУ-23 складаються для засвідчення обставин, які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, якщо при цьому не потрібне складання комерційного акта. Акт загальної форми підписується особами, які беруть участь у засвідченні обставин, що стали підставою для складання акта, але не менше як двома особами (п. 3 Правил складання актів). Таким чином, наявність у актах загальної форми двох підписів прийомоздавальників є достатнім для їх дійсності.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Як встановлено судом першої інстанції, сторонами у справі позивачем, як перевізником та відповідачем, як замовником шляхом обміну заявою №40637393/2020-001 від 20.03.2020 про прийняття в цілому пропозиції (акцепту) укладення договору та повідомленням №99-40637393/2020-001 від 23.03.2020 укладено договір про надання послуг з організації перевезень вантажів залізничним транспортом.

Відповідно до пункту 1.1. предметом договору є організація та здійснення перевезення вантажів, на дання вантажного вагону для перевезення, інших послуг, пов`язаних з організацією перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученнях (експорт, імпорт) у власних вагонах Перевізника, вагонах залізниць інших держав та / або вагонах Замовника, пов`язаних з цим супутніх послуг (далі - послуги) і проведення розрахунків за ці послуги. У розумінні договору користування вагоном не є орендою майна, а плата за використання (користування) власного вагона перевізника не є орендною платою.

Згідно з пунктом 2.1.5 договору відповідач (замовник) зобов`язався відшкодовувати перевізнику витрати, пов`язані із затримками вагонів, контейнерів і вантажів з причин, що не залежать від Перевізника, які виникли на станціях залізниць України, зокрема з наступних причин: неправильне оформлення відправниками перевізних документів; недодання до накладної документів, необхідних для виконання митних, санітарних та інших правил чи невірне їх оформлення; перевірка вантажів (маси вантажу) митними та іншими державними органами контролю; недотримання технічних умов розміщення та кріплення вантажів; недостатність грошових коштів та закриття коду платника; інші причини.

Також, 04.12.2020 року між АТ «Укрзалізниця» (далі - виконавець) та ТОВ «Рейл Лоджистікс» (далі - замовник) укладено договір про надання послуг власнику, орендатору або оператору щодо організації курсування власних вантажних вагонів на коліях загального користуання №Пр/М-2023/НЮі (далі - договір).

Відповідно до умов цього договору замовник зобов`язаний зокрема:

- організовувати ефективне використання власного рухомого складу для перевезення антажів. Не допускати скупчення рухомого складу на коліях загального користування (п. 2.1.3 Договору про курсування власних вагонів),

- у відповідності з діючими нормативними документами проводити відповідні ремонти власних вагонів (п. 2.1.11 Договору про курсування власних вагонів),

- забезпечувати відповідність власних вантажних вагонів, що виходять на залізничні колії загального користування, за конструкцією, терміном служби, періодом проведення планових видів ремонту і технічним станом (п. 2.1.12 Договору про курсування власних вагонів),

- у випадку відсутності договору на гарантійне обслуговування вагонів разом із вартістю робіт відшкодовувати витрати, пов`язані із затримкою власного вагону з моменту надання повідомлення про затримку за ставками, передбаченими Збірником тарифів (п. 2.1.14 Договору про курсування власних вагонів).

Оплата належних платежів виконавцю здійснюється замовником згідно з умовами укладеного Договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом (п. 4.2 Договору про курсування власних вагонів).

Договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2021 року включно (п. 9.1 Договору про курсування власних вагонів).

Додатковою угодою №1 від 15.12.2021 року строк дії цього договору було продовжено до 31.12.2022 року включно.

Додатковою угодою №2 від 22.12.2022 року строк дії цього договору було продовжено до 31.12.2023 року включно.

26.03.2023 року на станцію призначення Батуринська Придніпровської залізниці по накладній № 45854155 на адресу ПрАТ «КРЦ» прибув під навантаження порожній вагон № 59121012, власності TOB «КРЕА І ЮЭЙ», який знаходиться в оперативному управлінні ТОВ «Рейл Лоджистікс».

Під час комерційного огляду вагона №59121012 було виявлено, що вагон технічно несправний, про що є запис в книзі пред`явлення вагонів вантажного парку для технічного обслуговування ф.ВУ-14.

1. 26.03.2023р. на вагон № 59121012 виписане повідомлення про ремонт або технічне обслуговування вагона форми ВУ-23м № 9399 о 02-40 год. і введено до автоматизованої бази AT «Укрзалізниця», що підтверджується довідкою про дислокацію і стан вагонів № 8858 е в АСК ВП УЗ. Портал УЗ.

У зв`язку з відсутністю договору між ТОВ «Рейл Лоджистікс», власником вагона і вагоноремонтним підприємством регіональної філії «Придніпровська залізниця», вагон №59121012 був затриманий на коліях станції Батуринська до вирішення питання власником щодо ремонту вагона і оформлення перевізного документа.

Про початок затримки вагона № 59121012 працівниками станції Батуринська складений акт загальної форми ГУ-23 №5049 від 26.03.2023, представник ТОВ «Рейл Лоджистікс» на підпис акта загальної форми ГУ-23 не з`явився, про що зроблено запис в цьому акті.

Вагон № 59121012 простоював на коліях станції призначення Батуринська з 26.03.2023 до 03.05.2023, а саме - до моменту отримання листа ТОВ «Рейл Лоджистікс» №Д-48/2088 від 03.05.2023 до Виробничого підрозділу «Експлуатаційне вагонне депо Батуринська» РФ «Придніпровська залізниця» AT «Укрзалізниця» (далі - ВЧДЕ Батуринська) та на станцію Батуринська щодо відправлення вагона №59121012 в ремонт на станцію Казатин-1 Південно-Західної залізниці. ВЧДЕ Батуринська на станцію Батуринська був наданий Супровідний листок № 9398 на пересилку вагона № 59121012 для капітального ремонту на станцію Казатин-1. Вагон № 59121012 був відправлений 03.05.2023р. по накладній № 46587275.

Про закінчення затримки вагона № 59121012 працівниками станції Батуринська був складений акт загальної форми ГУ-23 № 5422 від 03.05.2023р. про затримку вагона з 26.03.2023р. 15 год. 00хв. по 03.05.2023р. 17 год. 00хв.

2. 18.03.2023 року на станцію призначення Батуринська Придніпровської залізниці по накладній № 45733029 (досилка до основного документа № 45664729) на адресу ПАТ «КРЦ» прибув порожній власний вагон № 59124214, власності ТОВ «КРЕА І ЮЭЙ», які знаходяться в оперативному управлінні ТОВ «Рейл Лоджистікс», під навантаження.

Під час комерційного огляду вагона № 59124214 було виявлено, що вагон технічно несправний, про що є запис в книзі пред`явлення вагонів вантажного парку для технічного обслуговування ф.ВУ-14.

18.03.2023 року на вагон № 59124214 виписане повідомлення про ремонт або технічне обслуговування вагона ф.ВУ-23м № 2024 о 04 год. 15 хв. і введено до автоматизованої бази АТ «Укрзалізниця», що підтверджується довідкою про дислокацію і стан вагонів № 8858 е в АСК ВП УЗ. Портал УЗ.

У зв`язку з відсутністю договору між ТОВ «Рейд Лоджистікс», власником вагона і вагоноремонтним підприємством регіональної філії «Придніпровська залізниця», вагон №59124214 був затриманий на коліях станції Батуринська до вирішення питання власником щодо ремонту вагона і оформлення перевізного документа.

Про початок затримки вагона №59124214 працівниками станції Батуринська складений акт загальної форми ГУ-23 № 5037 від 18.03.2023, представник ТОВ «Рейл Лоджистікс» на підпис вказаного акта загальної форми ГУ-23 не з`явився, про що зроблено запис в цьому акті.

Вагон № 59124214 простоював на коліях станції призначення Батуринська до 03.05.2023 - до моменту отримання листа ТОВ «Рейл Лоджистікс» №Д-48/2089 від 03.05.2023 до ВЧДЕ Батуринська та станцію Батуринська щодо відправлення вагона №59124214 в ремонт на станцію Зелене Поле Придніпровської залізниці.

ВЧДЕ Батуринська на станцію Батуринська був наданий супровідний листок № 2024 на пересилку вагона № 59124214 для капітального ремонту на станцію Зелене Поле, вагон був відправлений 03.05.2023р. по накладній № 46587267.

Про закінчення затримки вагона № 59124214 працівниками станції Батуринська був складений акт загальної форми ГУ-23 № 5421 від 03.05.2023 про затримку вагона з 18.03.2023 12 год. 00 хв. по 03.05.2023 17 год. 00 хв.

3. 26.03.2023 року на станцію призначення Батуринська Придніпровської залізниці по накладній № 45854155 на адресу ПАТ «КРЦ» прибув порожній власний вагон №59215855 власності ТОВ «КРЕА І ЮЭЙ», які знаходяться в оперативному управлінні ТОВ «Рейл Лоджистікс», під навантаження.

Під час комерційного огляду вагона №59215855 було виявлено, що вагон технічно несправний про що є запис в книзі пред`явлення вагонів вантажного парку для технічного обслуговування ф.ВУ-14.

26.03.2023р. на вагон № 59215855 виписане повідомлення про ремонт або технічне обслуговування вагона ф.ВУ-23м № 9399.

У зв`язку з відсутністю договору між ТОВ «Рейл Лоджистікс», власником вагона і вагоноремонтним підприємством регіональної філії «Придніпровська залізниця», вагон № 59215855 був затриманий на коліях станції Батуринська до вирішення питання власником щодо ремонту вагона і оформлення перевізного документа.

Про початок затримки вагона №59215855 працівниками станції Батуринська складений акт загальної форми ГУ-23 № 5048 від 26.03.2023 р. Представник ТОВ «Рейл Лоджистікс» на підпис акта загальної форми ГУ-23 № не з`явився, про щозроблено запис в цьому акті.

Вагон № 59215855 простоював на коліях станції призначення Батуринська з 26.03.2023 до 21.04.2023, а саме - до моменту отримання листа ТОВ «Рейл Лоджистікс» №Д-48/1884 від 21.04.2023 до ВЧДЕ Батуринська та станцію Батуринська щодо відправлення вагона № 59215855 в ремонт на станцію Казатин-1 Південно-Західної залізниці, вагон був відправлений 21.04.2023р. по накладній №46376273.

Доказів звернення ТОВ «Рейл Лоджистікс» №Д-48/1884 від 21.04.2023 до ВЧДЕ Батуринська та станцію Батуринська щодо відправлення вагона № 59215855 в ремонт на станцію Казатин-1 Південно-Західної залізниці, матеріали справи №910/240/24 не містять, однак, оскільки дана обставина не заперечується ані позивачем, ані відповідачем, апеляційний господарський суд враховує її як встановлену та такою, що не викликає сумніву у сторін щодо її дійсності.

Про закінчення затримки вагона №59215855 працівниками станції Батуринська був складений акт загальної форми ГУ-23 №5409 від 21.04.2023 про затримку вагона з 26.03.202315 год. 00хв. по 21.04.2023 15 год. 00хв.

На підставі актів загальної форми ГУ-23 №№ 5409, 5421, 5422 за час затримки вагонів в очікуванні листів власника (оператора) вагонів №Д-48/2089, №Д-48/2088, №Д-48/1884 щодо подальших дій з вагонами, працівниками станції Батуринська нарахована плата за користування вагонами по відомості плати за користування вагонами ф.ГУ-46 № 18059002 в сумі 96043,08 грн (у тому числі ПДВ), збору за зберігання вантажу по накопичувальній картці ф.ФДУ- 92 №18059007 в сумі 3019,92 грн (у тому числі ПДВ), по відомості ф. ГУ-46 №24049010 в сумі 29792,40 грн. (у тому числі ПДВ), збору за зберігання вантажу по накопичувальній картці ф.ФДУ-92 №26049006 в сумі 945,96 грн. (у тому числі ПДВ), на загальну суму 129801,36 грн, які підписані власником вагонів із запереченням щодо незгоди з нарахованими сумами платежів, у зв`язку з чим нараховані кошти в безспірному порядку списані не були.

19.07.2023 року позивач звернувся до відповідача з претензіями №288/337 та №289/337 щодо сплати плати за користування вагонами та збору за зберігання вантажу.

14.08.2023 року відповідач у відповідях №307 та №308 вказав, що акти загальної форми не відповідають передбаченому законодавством України порядку їх складання, а тому вимоги позивача задоволенню не підлягають.

Звертаючись до суду позивач зазначає, що наявні підстави для стягнення з відповідача плати за користування вагонами у розмірі 125835,48 грн та збору за зберігання вантажу у розмірі 3965,88 грн.

Відповідач заперечуючи проти задоволення позовних вимог зазначив, що оскільки вантажовласником (відправником/одержувачем) вагонів є ПАТ «КРЦ», а не відповідач, тому вимоги до відповідача в цій справі є безпідставними. Відповідачем також зазначено, що акти загальної форми мають недоліки та не можуть бути доказами в справі, оскільки не містять підписів та містять ознаки підробки підписів. У відзиві також зазначено, що позивачем не надсилався запит про ремонт спірних вагонів.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 01.04.2024 позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Рейл Лоджистікс» на користь Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Придніпровська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» суму з плати за користування вагонами у розмірі 125835,48 грн, суму збору за зберігання вантажу у розмірі 3965,88 грн та суму судового збору в розмірі 2684,00 грн.

Судове рішення мотивовано тим, що позивачем доведено суду належними і допустимими доказами вину відповідача у затримці вагонів на станції Батуринська, а нарахована плата за користування вагонами та збір за зберігання вантажу, відповідають фактичним обставинам справи щодо затримки вагонів на станції Батуринська, вимогам чинного законодавства та умовам укладеного сторонами договору. В свою чергу відповідачем не доведено суду належними і допустимими доказами відсутності його вини в затримці вагонів.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Отже, як встановлено судом першої інстанції та вбачається із матеріалів справи, відповідно до залізничних накладних №45854155 від 26.03.2023, №45733029 ( додаткова до основної №45664729) від 18.03.2023 та №45854155 від 26.03.2023 на станцію Батуринська Придніпровської залізниці прибули порожні вагони №59121012 (під навантаження, на адресу - ПАТ «КРЦ», власник - ТОВ «Креа і Юєй», оперативне управління - ТОВ «Рейл Лоджистікс»), №59124214 (під навантаження, на адресу - ПАТ «КРЦ», власник - ТОВ «Креа і Юєй», оперативне управління - ТОВ «Рейл Лоджистікс»), та №59215855 (під навантаження, на адресу - ПАТ «КРЦ», власник - ТОВ «Креа і Юєй», оперативне управління - ТОВ «Рейл Лоджистікс»).

Пунктом 8 Правил користування вагонами і контейнерами (Затвердженого Наказом Міністерства транспорту України 25.02.99 № 113) встановлено, що у разі затримки вагонів на станції з причин, які залежать від вантажовласника, складається акт загальної форми, який підписується представниками станції і вантажовласника. В акті вказується час початку та закінчення затримки вагонів і їх номери.

1. З матеріалів справи вбачається, що під час комерційного огляду вагона №59121012 було виявлено, що вагон технічно несправний і 26.03.2023 на вагон №59121012 виписане повідомлення про ремонт або технічне обслуговування вагона форми ВУ-23м № 9399.

У зв`язку з відсутністю договору між ТОВ «Рейл Лоджистікс», власником вагона і вагоноремонтним підприємством регіональної філії «Придніпровська залізниця», вагон №59121012 був затриманий на коліях станції Батуринська до вирішення питання власником щодо ремонту вагона і оформлення перевізного документа.

Про початок затримки вагона №59121012 працівниками станції Батуринська складений акт загальної форми ГУ-23 №5049 від 26.03.2023.

Вагон №59121012 простоював на коліях станції призначення Батуринська з 26.03.2023 до 03.05.2023, про закінчення затримки вагона №59121012 працівниками станції Батуринська був складений акт загальної форми ГУ-23 № 5422 від 03.05.2023 про затримку вагона з 26.03.2023 15 год. 00хв. по 03.05.2023 17 год. 00 хв.

2. Під час комерційного огляду вагона №59124214 було виявлено, що вагон технічно несправний і 18.03.2023 на вагон № 59124214 виписане повідомлення про ремонт або технічне обслуговування вагона ф.ВУ-23м № 2024.

У зв`язку з відсутністю договору між ТОВ «Рейд Лоджистікс», власником вагона і вагоноремонтним підприємством регіональної філії «Придніпровська залізниця», вагон №59124214 був затриманий на коліях станції Батуринська до вирішення питання Власником щодо ремонту вагона і оформлення перевізного документа.

Про початок затримки вагона №59124214 працівниками станції Батуринська складений акт загальної форми ГУ-23 № 5037 від 18.03.2023.

Вагон №59124214 простоював на коліях станції призначення Батуринська до 03.05.2023, про закінчення затримки вагона № 59124214 працівниками станції Батуринська був складений акт загальної форми ГУ-23 № 5421 від 03.05.2023 про затримку вагона з 18.03.2023 12 год. 00 хв. по 03.05.2023 17 год. 00 хв.

3. Під час комерційного огляду вагона №59215855 було виявлено, що вагон технічно несправний і 26.03.2023 на вагон № 59215855 виписане повідомлення про ремонт або технічне обслуговування вагона ф.ВУ-23м № 9399.

У зв`язку з відсутністю договору між ТОВ «Рейл Лоджистікс», власником вагона і вагоноремонтним підприємством регіональної філії «Придніпровська залізниця», вагон №59215855 був затриманий на коліях станції Батуринська до вирішення питання власником щодо ремонту вагона і оформлення перевізного документа.

Про початок затримки вагона №59215855 працівниками станції Батуринська складений акт загальної форми ГУ-23 № 5048 від 26.03.2023.

Вагон №59215855 простоював на коліях станції призначення Батуринська з 26.03.2023 до 21.04.2023, про закінчення затримки вагона №59215855 працівниками станції Батуринська був складений акт загальної форми ГУ-23 №5409 від 21.04.2023 про затримку вагона з 26.03.2023 15 год. 00 хв. по 21.04.2023 15 год. 00 хв.

На підставі актів загальної форми ГУ-23 №№ 5409, 5421, 5422 за час затримки вагонів в очікуванні листів власника (оператора) вагонів №Д-48/2089, №Д-48/2088, №Д-48/1884 щодо подальших дій з вагонами, працівниками станції Батуринська нарахована плата за користування вагонами по відомості плати за користування вагонами ф.ГУ-46 № 18059002 в сумі 96043,08 грн (у тому числі ПДВ), збору за зберігання вантажу по накопичувальній картці ф.ФДУ- 92 №18059007 в сумі 3019,92 грн (у тому числі ПДВ), по відомості ф. ГУ-46 №24049010 в сумі 29792,40 грн (у тому числі ПДВ), збору за зберігання вантажу по накопичувальній картці ф.ФДУ-92 №26049006 в сумі 945,96 грн (у тому числі ПДВ), на загальну суму 129801,36 грн, які підписані власником вагонів із запереченням щодо незгоди з нарахованими сумами платежів, у зв`язку з чим нараховані кошти в безспірному порядку списані не були.

Статтею 306 Господарського кодексу України передбачено, що перевезенням вантажів визнається господарська діяльність, пов`язана з переміщенням продукції залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами (частина перша); суб`єктами відносин перевезення вантажів є перевізники, вантажовідправники та вантажоодержувачі (частина друга); загальні умови перевезення вантажів, а також особливі умови перевезення окремих видів вантажів визначаються цим Кодексом і виданими відповідно до нього транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами (частина п`ята).

Відповідно до положень ч. 5 ст. 307 Господарського кодексу України, які кореспондуються з положеннями ч. 2 ст. 908, 920 Цивільного кодексу України, умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб`єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов`язань.

За договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами) (частини 1, 3 статті 909 Цивільного кодексу України).

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Умови перевезення вантажів залізничним транспортом регулюються, зокрема, Законом України «Про залізничний транспорт», Статутом залізниць України, Правилами перевезення вантажів та іншими нормативними актами.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про залізничний транспорт» перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти залізничним транспортом загального користування організовується на договірних засадах, що відповідно до розділу IV Статуту залізниць України передбачено і для взаємовідносин залізниці з підприємством, власником під`їзних залізничних колій.

Відповідно до положень ст. 71 Статуту залізниць України взаємовідносини залізниці з підприємством, порядок і умови експлуатації залізничних під`їзних колій визначаються договором. Порядок подачі і забирання вагонів і контейнерів на залізничній під`їзній колії встановлюється договором на експлуатацію залізничної колії (договором на подачу та забирання вагонів).

Статтею 6 Статуту залізниць України визначено, що накладна є основним перевізним документом встановленої форми, оформленим відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов`язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.

Відповідно до пункту 8 Правил зберігання вантажів збір за зберігання вантажів у вагонах (контейнерах) у разі затримки їх з вини одержувача (відправника) після закінчення терміну безоплатного зберігання сплачується незалежно від місця затримки (на станції призначення та на підходах до неї, на прикордонних, припортових станціях тощо); при цьому термін безоплатного зберігання обчислюється при затримці - з моменту затримки.

Згідно з частиною 1 статті 26 Закону України «Про залізничний транспорт» обставини, які можуть слугувати підставою для майнової відповідальності перевізників, відправників та одержувачів вантажу, багажу, вантажобагажу, пасажирів, засвідчуються актами.

Правилами складання актів, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 №334 передбачено, що при перевезеннях у залежності від обставин, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, відправника, одержувача, пасажира складаються комерційні акти та акти загальної форми.

Акти загальної форми ГУ-23 складаються для засвідчення обставин, які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, якщо при цьому не потрібне складання комерційного акта.

Акт загальної форми підписується особами, які беруть участь у засвідченні обставин, що стали підставою для складання акта, але не менше як двома особами (пункт 3 Правил складання актів).

Отже, з урахуванням вищенаведеного, підтвердження факту настання відповідних подій є затримки вагонів на станції є акт загальної форми ГУ-23, складений згідно з Додатком №6 до Правил користування вагонами і контейнерами.

Відповідно до ст. 119 Статуту за користування вагонами і контейнерами залізниці вантажовідправниками, вантажоодержувачами, власниками під`їзних колій, портами, організаціями, установами, громадянами - суб`єктами підприємницької діяльності вноситься плата. Порядок визначення плати за користування вагонами (контейнерами) та звільнення вантажовідправника від зазначеної плати у разі затримки забирання вагонів (контейнерів), що виникла з вини залізниці, встановлюється Правилами. Зазначена плата вноситься також за час затримки вагонів на станціях призначення і на підходах до них в очікуванні подання їх під вивантаження, перевантаження з причин, що залежать від вантажоодержувача, власника залізничної під`їзної колії, порту, підприємства. За час затримки на коліях залізниці вагонів, що належать підприємствам чи орендовані ними, стягується 50 відсотків зазначених розмірів плати.

Пунктами 9, 10 Правил користування вагонами і контейнерами, про затримку вагонів з вини вантажовласника на підходах до станції призначення залізниця видає наказ. Облік затриманих на підходах вагонів здійснюється станцією, на якій вони простоюють, на підставі акта про затримку вагонів, що складається станцією. Усі дані в цьому акті, передаються станцією у повідомленні про затримку вагонів на станцію призначення. Станція призначення інформує вантажовласника про затримку вагонів з його вини, передаючи йому копію повідомлення про затримку вагонів не пізніше двох годин після його отримання (телефонограмою, телеграфом, поштовим зв`язком, через посильних, факсом або іншим способом).

Загальний час, за який вноситься вантажовласником плата залізниці за користування вагонами, включає час затримки вагонів з його вини та час перебування їх у безпосередньому розпорядженні вантажовласника (п. 12 Правил користування вагонами).

Плата за користування стягується з вантажовласника також у разі затримки вагонів (контейнерів) під час перевезення в усіх випадках, крім тих, які залежать від залізниці п. 13 Правил користування вагонами.

Розмір плати за користування вагонами і контейнерами в залежності від часу користування встановлюється згідно з чинним законодавством п. 14 Правил користування вагонами.

Відповідно до таблиці 1 Розділу 5 Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов`язані з ними послуги та Коефіцієнтів, що застосовуються до Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов`язані з ними послуги затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 26.03.2009 №317 (Збірник тарифів), плата за користування вагоном до 45 годин становить 206 грн 20 коп., понад 45 год - 16 грн. за кожну годину за 1 вагон.

Згідно з п. 5 Розділу 5 Збірника тарифів, за затримку на станції призначення чи на підходах до неї або на станції відправлення власних та орендованих вагонів з вини одержувача, відправника або власника (орендаря) вагонів залізниці сплачується плата в розмірі 50% ставок, зазначених у таблиці 1.

Абзацом 1, п. 5.2, п.5, Розділу ІІ Тарифного керівництва №1, при округленні до 0,1 грн (до цілих 10 копійок) суми від 1 до 4 коп. не враховуються, від 5 до 9 коп. збільшуються до 0,1 грн (до цілих 10 копійок).

Як зазначає скаржник, оскільки вантажовласником (відправником/одержувачем) вагонів є ПАТ «КРЦ», а не відповідач, то вимоги до відповідача в цій справі є безпідставними.

Отже, за твердженнями відповідача, після прибуття вагонів, які у даному перевезенні виступають, як вантаж на своїх осях, на станцію призначення всю відповідальність за перевезення несе вантажоодержувач, а саме ПрАТ «КРЦ».

Однак, колегія суддів апеляційного господарського суду не погоджується з такими доводами скаржника та вважає їх необґрунтованими, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 31 Статуту залізниць України, залізниця зобов`язана подавати під завантаження справні, придатні для перевезення відповідного вантажу, очищені від залишків вантажу, сміття, реквізиту, а у необхідних випадках - продезінфіковані вагони та контейнери. Додаткова підготовка вагонів та контейнерів під завантаження вантажів, що потребують особливих умов перевезення і зберігання, може здійснюватися залізницею на підставі договору за рахунок відправника.

За умовами пункту 9.1 Правил технічної експлуатації залізниць України (далі ПТЕ), затверджених наказом Міністерства транспорту України № 411 від 20.12.96 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 25.02.1997 за № 50/1854 (із змінами та доповненнями), рухомий склад, а також спеціальний самохідний рухомий склад має утримуватися в експлуатації у справному стані, що забезпечує безперебійну роботу, безпеку руху, охорону праці і своєчасно проходити планово-попереджувальні види ремонту і технічного обслуговування.

При цьому, локомотиви і вагони, що належать іншим відомствам, підприємствам та організаціям і виходять на колії загальної мережі залізниць, мають відповідати вимогам цих Правил (пункт 9.12 ПТЕ).

Згідно пункту 12.12 ПТЕ на станціях формування і розформування, під час прямування - на станціях, передбачених графіком руху поїздів, кожний вагон поїзда має пройти технічне обслуговування, а в разі виявлення несправності відремонтований. На цих станціях організується безвідчіпний ремонт вагонів.

Як уже було встановлено вище, для врегулювання відносин щодо організації курсування власних вантажних вагонів на коліях загального користування та надання послуг, пов`язаних із цими перевезеннями між АТ «Укрзалізниця» та ТОВ «Рейл Лоджистікс» укладено договір № Пр/М-2023/НЮі від 04.12.2020 року про надання послуг власнику, орендатору або оператору щодо організації курсування власних вантажних вагонів на коліях загального користування.

Відповідно до умов цього договору замовник (Відповідач у справі) зобов`язаний зокрема :

- організовувати ефективне використання власного рухомого складу для перевезення вантажів. Не допускати скупчення рухомого складу на коліях загального користування (пункт 2.1.3 договору);

- у відповідності з діючими нормативними документами проводити відповідні ремонти власних вагонів (пункт 2.1.11 договору);

- забезпечувати відповідність власних вантажних вагонів, що виходять на залізничні колії загального користування, за конструкцією, терміном служби, періодом проведення планових видів ремонту і технічним станом (пункт 2.1.12 договору);

- у випадку відсутності договору на гарантійне обслуговування вагонів разом із вартістю робіт відшкодовувати витрати, пов`язані із затримкою власного вагону з моменту надання повідомлення про затримку за ставками, передбаченими Збірником тарифів (п. 2.1.14 Договору про курсування власних вагонів).

Відповідно до пункту 4.2 вищезгаданого договору, оплата належних платежів виконавцю (позивачу у справі) здійснюється замовником (відповідачем у справі) згідно з умовами укладеного договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом.

Окрім того, між Акціонерним товариством «Українська залізниця» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Рейл Лоджистікс» укладено договір про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом № 99-40637393/2020-001 від 23.03.2023 року (далі - договір про надання послуг з організації перевезень).

Згідно пунктів. 2.1.4 тп 2.1.5 договору про надання послуг з організації перевезення, замовник зобов`язаний сплачувати послуги перевізника та інші платежі, належні перевізнику за договором з сум внесеної передоплати за кодом платника; відшкодовувати перевізнику витрати, пов`язані із затримками вагонів, контейнерів і вантажів з причин, що не залежать від перевізника, які виникли на станціях залізниць України, зокрема з наступних причин: неправильне оформлення відправниками перевізних документів; недодання до накладної документів, необхідних для виконання митних, санітарних та інших правил чи невірне їх оформлення; перевірка вантажів (маси вантажу) митними та іншими державними органами контролю; недотримання технічних умов розміщення та кріплення вантажів; недостатність грошових коштів та закриття коду платника; інші причини.

Отже, після прибуття спірних вагонів на станцію призначення Батуринська їх огляду було виявлено, що вагони технічно несправні, тому були виписані повідомлення про ремонт або технічне обслуговування вагона форми ВУ-23м та введено інформацію до автоматизованої бази АТ «Укрзалізниця», що підтверджується довідкою про дислокацію і стан вагонів № 8858 е в АСК ВП УЗ. Портал УЗ., з підстав спливу терміну капітального ремонту спірних вагонів та необхідність здійснення запланованого капітального ремонту, вагони вважалися несправними, були переведені до неробочого парку і не могли бути поданими під навантаження.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з доводами позивач в тій мірі, що саме відповідач, як оператор спірних вагонів, зобов`язаний був своєчасно вирішити питання про направлення спірних вагонів для проведення техобслуговування або планового ремонту.

Натомість спірні вагони були направлені відповідачем на адресу ПАТ «КРЦ» для навантаження, про що зазначено у накладних №45854155, № 45733029 (досилка до основного документа № 45664729), № 45854155.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок плати за користування спірними вагонами, колегія суддів прийшла до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обґрунтованість та арифметичну відповідність поданого позивачем розрахунку, а тому позовні вимоги про стягнення 125835,48 грн підлягають задоволенню в повному обсязі.

Одночасно, як вказувалось вище, на підставі актів загальної форми на затримку вагонів та накопичувальних карток, нараховано також збір за зберігання вантажів в розмірі 3965,88 грн.

За приписами п. 46 Статуту залізниць вантажі, що прибули, зберігаються на станції безкоштовно протягом доби. Цей термін обчислюється з 24-ої години дати вивантаження вантажу (контейнера) засобами залізниці або з 24-ої години дати подачі вагонів під вивантаження засобами одержувача. За зберігання вантажу на станції понад зазначений термін справляється плата, встановлена тарифом.

Згідно п. 5 Правил зберігання вантажів передбачено стягнення плати за зберігання вантажу, встановленої тарифом, незалежно від того, чиїми засобами здійснюється охорона вантажу.

У п. 9 Правил зберігання вантажів вказано, що за зберігання на місцях загального користування та на коліях станції відправлення вантажів, завантажених у вагони (контейнери), які простоюють в очікуванні оформлення перевезення (у тому числі під митним оформленням та з інших причин, не залежних від залізниці), збір сплачується з моменту ввезення вантажу на станцію до моменту закінчення затримки. Факт затримки вантажу засвідчується актом загальної форми.

У розумінні пункту 46 Статуту залізниць терміни "безоплатного зберігання вантажів у вагонах, що надійшли на адресу одержувача, на коліях залізниці" та "безоплатного користування місцем загального користування на залізниці" охоплюються періодом у часі з 24-ої години дати вивантаження вантажу (контейнера) засобами залізниці або з 24-ої години дати подачі вагонів під вивантаження засобами одержувача.

Подібна правова позиція викладена у постанові Верховного суду від 18.09.2020 у справі №908/1795/19.

Колегія суддів звертає увагу, що послуги з накопичення вагонів (формування маршрутного поїзду на станційних коліях, тобто коліях загального користування, на підставі укладеного із перевізником договору), та послуги зі зберігання вантажів (матеріальна відповідальність за зберігання на місцях загального користування та на коліях станції відправлення вантажів, завантажених в вагони (контейнери), які простоюють в очікуванні оформлення перевезення відповідно до Правил №644), не є тотожними, тому, як вірно встановив місцевий господарський суд, позивач правомірно нарахував відповідачу збір за зберігання вантажу по накопичувальним карткам у загальному розмірі 3965,88 грн.

За приписами частин 1, 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Отже, відповідач під час розгляду справи до суду першої інстанції не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов`язку сплатити заявлену до стягнення заборгованість.

З огляду на викладене, колегія суддів враховуючи предмет та визначені позивачами підстави позову, з огляду на принципи диспозитивності, змагальності та рівності сторін перед законом і судом, дійшла висновку, що місцевий господарський суд правомірно задовольнив позовні вимоги, а тому підстав для скасування такого рішення немає.

Щодо посилань скаржника на те, що акти загальної форми, якими зафіксовано періоди простою вагонів в очікуванні відправлення їх в ремонт, є неналежними доказами, оскільки складені без участі представника відповідача, колегія суддів зазначає наступне

Правилами складання актів, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 р. № 334 передбачено, що при перевезеннях у залежності від обставин, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, відправника, одержувача, пасажира складаються комерційні акти та акти загальної форми (пункт 1 Правил складання актів).

Акти загальної форми ГУ-23 складаються для засвідчення обставин, які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, якщо при цьому не потрібне складання комерційного акта.

Акт загальної форми підписується особами, які беруть участь у засвідченні обставин, що стали підставою для складання акта, але не менше як двома особами (пункт 3 Правил складання актів).

Таким чином, наявність у актах загальної форми двох підписів прийомоздавальників є достатнім для їх дійсності.

При цьому, за умовами пункту 2.2.5 договору договір про надання послуг власнику, орендатору або оператору щодо організації курсування власних вантажних вагонів на коліях загального користуання №Пр/М-2023/НЮі від 04.12.2020, виконавець (позивач у справі) зобов`язаний повідомляти замовника (відповідача у справі) про випадки несправності вагону, що виникають під час руху для вирішення питання ремонту таких вагонів (при відсутності договору на гарантоване обслуговування власних вантажних вагонів із залізницею).

Зважаючи на те, в матеріалах справи відсутні будь-які докази порушення позивачем умов 2.2.5 вищевказаного договору, то за наведених обставин ТОВ «Рейл Лоджистікс» в повній мірі володів відомостями про дислокацію і технічний стан власних вагонів згідно з вищезазначеним договором, однак, замість вчасного відправлення спірних вагонів в ремонт, відправив непридатні у технічному плані вагони на адресу ПАТ «КРЦ» під навантаження.

Щодо порушень судом першої інстанції норм процесуального кодексу, а саме в частині прийняття до розгляду відповідь на відзив та додаткових доказів, які були надані позивачем з пропуском встановлених строків, а судом першої інстанції прийняті.

Відповідач у апеляційній скарзі наголошує, що відзив на позов відповідач надіслав позивачу 15.02.2024.

При цьому, відзив у цій справі був особисто вручений представнику позивача вже наступного дня, тобто 16.02.2024, вказане підтверджується інформацією з офіційного веб-сайту АТ «УКРПОШТА» за трекінг-номером 0315080981580, який зазначений на описі вкладення у цінний лист, накладній та фіскальному чеку від 15.02.2024, які були додані відповідачем до відзиву на позов та знаходяться в матеріалах цієї справи.

Отже, із наявних у цій справі доказів (опису вкладення у цінний лист 0315080981580, накладної №0315080981580 та фіскального чека від 15.02.2024) слідує, що насправді позивач отримав відзив на позов 16.02.2024, а не 19.02.2024, як про це він помилково зазначає у відповіді на відзив.

Таким чином, враховуючи фактичну дату отримання позивачем відзиву на позов у цій справі та пункт 5 ухвали Господарського суду м. Києва від 31.01.2024 у справі №910/240/24 та приписи ч. 1 ст. 116, ч. 4 ст. 167 Господарського процесуального кодексу України, очевидним є те, що позивач був вправі подати відповідь на відзив у цій справі до 26.02.2024 включно.

Натомість відповідь на відзив у цій справі позивач подав до суду тільки 29.02.2024, тобто після спливу встановленого судом процесуального строку. При цьому, в той же день, тобто після закінчення встановленого судом процесуального строку на подання відповіді на відзив, позивач подав до суду заяву про продовження процесуального строку, тоді як, з клопотанням про поновлення пропущеного процесуального строку позивач до суду не звертався.

Як вказує апелянт, суд першої інстанції безпідставно задовольняючи заяву позивача про продовження процесуальних строків не шляхом їх продовження, за умови наявності у позивача підстав та дотримання ним вимог, встановлених Кодексом, а шляхом поновлення та долучення відповіді на відзив до матеріалів цієї справи, фактично грубо порушив та нівелював вимоги статті 119 Господарського процесуального кодексу України.

З огляду на вказані обставини колегія суддів зазначає, що дійсно відзив на позовну заяву позивачем було одержано 16.02.2024, відтак, в силу встановленого ухвалою Господарського суду м. Києва від 31.01.2024 у справі №910/240/24 строку на подачу відповіді на відзив, позивач повинен був подати таку відповідь до 26.02.2024 включно, як про це вірно зауважив скаржник, однак подаючи вказану відповідь позивач не просив поновити строк на її подачу, а лише звернувся до суду із заявою про його продовження.

Як вбачається з рішення Господарського суду міста Києва від 01.04.2024 у справі №910/240/24, суд першої інстанції зауважив, що до відповіді на відзив позивачем також додано заяву про поновлення процесульних строків на подання до суду відповіді на відзив на позовну заяву.

Однак, колегія суддів констатує, що позивачем було подано заяву про продовження строку на подачу, з огляду на це, доводи відповідача викладені в апеляційній скарзі щодо неправильного вирішення місцевим господарським судом питання щодо поновлення та/або продовження строку на подачу відповіді на відзив є обґрунтованими.

В той же час, за приписами частини 1, 2 статті 119 Господарського процесуального кодексу України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

Отже, враховуючи встановлений ухвалою про відкриття провадження у справі від 31.01.2024 року строк для подання позивачем відповіді на відзив є строком, встановленим судом, що виключає можливість його поновлення.

Аналогічна позиція висловлена в постановах Верховного Суду від 04.05.2022 у справі №910/19980/20, від 21.04.2021 у справі №910/14646/19 та в ухвалах Верховного Суду від 13.07.2021 у справі №908/936/15-г, від 02.03.2021 у справі №910/18373/19.

В той же час, як вбачається з оскаржуваного рішення, місцевий господарський суд керуючись частиною 2 статті 119 Господарського процесуального кодексу України, вважав за можливе визнати поважними причини пропуску позивачем строку для подання відповіді на відзив та з власної ініціативи фактично продовжити позивачу такий строк до дати фактичного подання відповіді на відзив, втім вказав у рішенні це як поновлення строку

Слід зауважити, що відповідно до статті 2 Господарського процесуального кодексу України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Частиною 1 статті 11 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що при розгляді справи суд керується принципом верховенства права.

Відповідно до Копенгагенського документа (Документ Копенгагенської наради Конференції щодо людського виміру НБСЄ, 1990) "верховенство права не зводиться лише до формальної законності, яка забезпечує правильність та узгодженість процесу творення і впровадження в життя демократичного ладу, а означає також і справедливість, засновану на визнанні та повному сприйнятті людської особи як найвищої цінності та яку гарантовано інститутами, що забезпечують рамки для її якнайповнішого вираження".

Таким чином, дотримання принципу верховенства права перебуває у тісному взаємозв`язку з забезпеченням права на доступ до правосуддя, в тому числі з реалізацією принципу змагальності сторін, який означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (рішення у справі "Ruiz-Mateos проти Іспанії", п. 63).

Принцип змагальності сторін нерозривно пов`язаний і з принципом рівності сторін. Європейський суд з прав людини неодноразово нагадував, що принцип рівності сторін у розумінні "справедливого балансу" між сторонами вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно до другої сторони (рішення у справах "Dombo Beheer B.V. v. the Netherlands" від 27 жовтня 1993 р., п. 33, та "Ankerl v. Switzerland" від 23 жовтня 1996 р., п. 38).

В аспекті вищезазначеного суд звертається до практики ЄСПЛ, який у своїх рішеннях вказує на те, що при застосуванні процедурних правил, національні суди повинні уникати як надмірного формалізму, який буде впливати на справедливість процедури, так і зайвої гнучкості, яка призведе до нівелювання процедурних вимог, встановлених законом (рішення у справі "Walchli v. France", заява №35787/03, п. 29, 26.07.2007; "ТОВ "Фріда" проти України", заява №24003/07, п. 33, 08.12.2016).

Виходячи з принципу верховенства права, з метою забезпечення принципу змагальності (ст. 13 ГПК України) та всебічного, повного і об`єктивного визначення обставин справи, які підлягають встановленню, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про наявність підстав для поновлення (фактично продовження позивачу строку) для подачі відповіді на відзив до дати фактичного її подання та прийняття відповіді до розгляду.

Наведене в цілому свідчить про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, однак, вказане порушення не призвело до неправильного вирішення справи по суті, а тому в силу положень статті 277 Господарського процесуального кодексу України не може слугувати підставою для скасування рішення суду.

Аналіз практики Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (див. рішення від 21 січня 1999 року в справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 22 лютого 2007 року в справі "Красуля проти Росії", від 5 травня 2011 року в справі "Ільяді проти Росії", від 28 жовтня 2010 року в справі "Трофимчук проти України", від 9 грудня 1994 року в справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 1 липня 2003 року в справі "Суомінен проти Фінляндії", від 7 червня 2008 року в справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії") свідчить, що право на мотивоване (обґрунтоване) судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи та поширюється як на цивільний, так і на кримінальний процес.

Вимога пункту 1 статті 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов`язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.

Відповідно до пункту 58 рішення ЄСПЛ Справа "Серявін та інші проти України" (Заява № 4909/04) від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).

При цьому колегія суддів наголошує, що усі інші доводи та міркування сторін, окрім зазначених у мотивувальній частині постанови, взяті судом до уваги, однак не спростовують висновків суду та не суперечать дійсним обставинам справи і положенням чинного законодавства.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до положень ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно зі ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладені обставини, висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення Господарського суду міста Києва від 01.04.2024 у справі №910/240/24 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування або зміни не вбачається.

За таких обставин, підстави для задоволення апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Рейл Лоджистікс» відсутні.

Судові витрати

У зв`язку з відсутністю підстав для задоволення апеляційної скарги судові витрати за її розгляд відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на скаржника.

Керуючись ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Рейл Лоджистікс» залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 01.04.2024 у справі № 910/240/24 залишити без змін.

3. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на скаржника.

4. Матеріали даної справи повернути до місцевого господарського суду.

5. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку з урахуванням вимог п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України протягом двадцяти днів з дня складення її повного тексту.

Повний текст складено та підписано 04.09.2024.

Головуючий суддя С.Р. Шевчук

Судді А.М. Демидова

І.П. Ходаківська