Постанова

від 04.09.2024 по справі 922/2247/24

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 вересня 2024 року м. Харків Справа № 922/2247/24

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Плахов О.В., суддя Терещенко О.І., суддя Тихий П.В.,

без виклику представників сторін,

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 , м.Харків, (вх. №1781 Х/2) на ухвалу господарського суду Харківської області від 08.07.2024 у справі №922/2247/24 (суддя Присяжнюк О.О., постановлену в м.Харків, дата складення повного тексту 08.07.2024)

за заявою ОСОБА_1 , м.Харків,

до боржника Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім Восток Инвест Групп, м.Харків,

про видачу судового наказу,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до господарського суду Харківської області з заявою про видачу судового наказу про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім Восток Инвест Групп заборгованості в розмірі 183536,00грн. та судового збору в розмірі 242,24грн.

Подана заява обґрунтована тим, що боржник не виконав взяті на себе зобов`язання з перевезення експедитором ввіреного йому замовником/вантажовідправником вантажу (товару) автомобільним транспортом до пункту призначення за договором на транспортне обслуговування №12032024/2 від 12.03.2024, а суму часткової оплати у розмірі 183536,00грн. не повернув.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 08.07.2024 у справі №922/2247/24 відмовлено ОСОБА_1 у видачі судового наказу про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім Восток Инвест Групп на користь ОСОБА_1 заборгованості в розмірі 183536,00грн. та витрат по сплаті судового збору.

Відповідні висновки місцевого господарського суду з посиланням на положення статей 4, 22, 147, 148, 149, 150 Господарського процесуального кодексу України, статей 1, 2 ,7, 8 Закону України "Про міжнародний комерційний арбітраж" мотивовані тим, що сторони при укладенні договору на транспортне обслуговування №12032024/2 від 12.03.2024, узгодили, що усі суперечки, які можуть виникнути при виконанні цього договору, передаються на розгляд міжнародного комерційного арбітражного суду відповідно до законодавства України.

Отже, за наявності укладеної між сторонами арбітражної угоди, яка є дійсною, не втратила чинність, щодо якої не встановлено неможливості її виконання, господарським судом першої інстанції було застосовано принцип імунітету та автономії арбітражної угоди, в результаті чого суд дійшов висновку про те, що заявник має право звернутись з відповідною заявою до міжнародного комерційного арбітражного суду та відмовив у видачі судового наказу.

ОСОБА_1 з ухвалою господарського суду першої інстанції не погодився та звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати ухвалу господарського суду Харківської області від 08.07.2024 у справі №922/2247/24 та передати справу №922/2247/24 господарському суду Харківської області для продовження розгляду заяви про видачу судового наказу за вимогою про стягнення заборгованості за договором на транспортне обслуговування №12032024/2 від 12.03.2024 на транспортне обслуговування та відповідним транспортними замовленнями (заявками) у розмірі 183536,00грн.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт посилається на те, що місцевий господарський суд при постановленні оскаржуваної ухвали дійшов до передчасного висновку про відмову у видачі наказу.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 22.07.2024 залишено апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу господарського суду Харківської області від 08.07.2024 у справі №922/2247/24 без руху в порядку статті 260 Господарського процесуального кодексу України, з тих підстав, що з тих підстав, що апелянтом не було надано доказів сплати судового збору у встановленому законом розмірі, а також не надано доказів надіслання копії апеляційної скарги боржнику - Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім Восток Инвест Групп.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 06.08.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу господарського суду Харківської області від 08.07.2024 у справі №922/2247/24; розгляд апеляційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу господарського суду Харківської області від 08.07.2024 у справі №922/2247/24 ухвалено здійснювати в порядку письмового провадження без виклику учасників справи; встановлено Товариству з обмеженою відповідальністю Торговий дім Восток Инвест Групп строк - 15 днів з дня вручення даної ухвали, протягом якого він має право подати відзив на апеляційну скаргу, який повинні відповідати вимогам ч.2 статті 263 Господарського процесуального кодексу України, а також докази надсилання (надання) копії відзиву та доданих до нього документів апелянтові; витребувано з господарського суду Харківської області справу №922/2247/24.

Згідно з частиною 13 статті 8 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

За приписами частини 10 статті 270 Господарського процесуального кодексу України, апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. З урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може розглянути такі апеляційні скарги у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.

Відповідно до частини 7 статті 252 Господарського процесуального кодексу України, клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Згідно з частиною 2 статті 270 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справ у суді апеляційної інстанції починається з відкриття першого судового засідання або через п`ятнадцять днів з дня відкриття апеляційного провадження, якщо справа розглядається без повідомлення учасників справи.

Як вбачається з долученого до матеріалів справи рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, копія ухвали Східного апеляційного господарського суду від 06.08.2024 отримана боржником 28.08.2024.

Клопотання від боржника про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін не надійшло.

За таких обставин, не вбачаючи підстав для розгляду апеляційної скарги в даній справі у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи з власної ініціативи, колегія суддів дійшла висновку про розгляд апеляційної скарги в порядку спрощеного письмового провадження, в межах встановленого чинним процесуальним законодавством строку, без проведення судового засідання.

В ході апеляційного розгляду даної справи Східним апеляційним господарським судом, у відповідності до приписів пункту 4 частини 5 статті 13 Господарського процесуального кодексу України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строку, встановленого частиною 1 статті 273 Господарського процесуального кодексу України.

Статтею 269 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази у справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, а також доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила наступне.

Наказне провадження, відповідно до частини другої статті 12 Господарського процесуального кодексу України, призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо.

Підстави та порядок видачі судового наказу врегульовано положеннями Розділу ІІ Господарського процесуального кодексу України.

Частиною першою статті 147 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 148 цього Кодексу.

Положеннями статті 148 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, та в разі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Наказне провадження - це самостійний, особливий, спрощений вид судового провадження під час розгляду господарських справ про стягнення грошової заборгованості за договором, спрямований на швидкий та ефективний захист прав заявника, в якому суд в установлених законом випадках за заявою особи без судового засідання і виклику сторін на підставі достатніх, допустимих і належних доказів видає судовий наказ, який одночасно є і судовим рішенням, і виконавчим документом.

Відповідно до статті 149 Господарського процесуального кодексу України заява про видачу судового наказу подається до суду першої інстанції за загальними правилами підсудності, встановленими цим Кодексом для подання позовної заяви.

Відповідно до пунктів 3-4 частини 3 статті 150 Господарського процесуального кодексу України до заяви про видачу судового наказу додається, зокрема, копія договору, укладеного в письмовій (в тому числі електронній) формі, за яким пред`явлено вимоги про стягнення грошової заборгованості; інші документи або їх копії, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги.

З викладеного вбачається, що судовий наказ може бути видано за наявності відповідного договору, інших письмових доказів, що підтверджують фактичне виконання сторонами умов договору, а також заявник має обґрунтувати свої вимоги та додати документи (видаткові накладні, акти, листування, рух коштів, виписки банку), що вказують на правильність і безспірність здійснених розрахунків.

Норми Господарського процесуального кодексу України передбачають можливість задоволення заяви про видачу судового наказу лише за умови безспірності вимог, відповідно заявник/стягувач, крім іншого, має надати документи, що вказують на правильність та безспірність грошових вимог.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 звернувся до господарського суду Харківської області з заявою про видачу судового наказу про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Восток Инвест Групп" заборгованості в розмірі 183536,00грн. та судового збору в сумі 242,24грн.

Подана заява обґрунтована тим, що боржник не виконав взяті на себе зобов`язання з перевезення Експедитором ввіреного йому Замовником/вантажовідправником вантажу (товару) автомобільним транспортом до пункту призначення за Договором на транспортне обслуговування №12032024/2 від 12.03.2024 на транспортне обслуговування, а суму часткової оплати у розмірі 183 536,00 грн. не повернув.

Дослідивши зміст укладеного між сторонами договору на транспортне обслуговування №12032024/2 від 12.03.2024 (т.1 а.с.9-19), який додано до заяви про видачу судового наказу, судовою колегією встановлено, що договір викладено двома мовами - українською та англійською.

В пункті 10.2. договору сторони узгодили, що усі суперечки, які можуть виникнути при виконанні цього договору, передаються на розгляд міжнародного комерційного арбітражного суду відповідно до законодавства України. Мова судочинства - українська.

Згідно з частиною 5 статті 4 Господарського процесуального кодексу України угода сторін про передачу спору на розгляд третейського суду (міжнародного комерційного арбітражу) допускається. До міжнародного комерційного арбітражу за угодою сторін може бути переданий будь-який спір, що відповідає вимогам, визначеним законодавством України про міжнародний комерційний арбітраж, крім випадків, визначених законом.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про міжнародний комерційний арбітраж" до міжнародного комерційного арбітражу можуть за угодою сторін передаватися: спори з договірних та інших цивільно-правових відносин, що виникають при здійсненні зовнішньоторговельних та інших видів міжнародних економічних зв`язків, якщо комерційне підприємство хоча б однієї із сторін знаходиться за кордоном; спори підприємств з іноземними інвестиціями і міжнародних об`єднань та організацій, створених на території України, між собою, спори між їх учасниками, а так само їх спори з іншими суб`єктами права України.

Відповідно до статті 2 Закону України "Про міжнародний комерційний арбітраж" арбітраж - будь-який арбітраж (третейський суд) незалежно від того, чи утворюється він спеціально для розгляду окремої справи, чи здійснюється постійно діючою арбітражною установою, зокрема Міжнародним комерційним арбітражним судом або Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України.

Згідно зі статтею 7 Закону України "Про міжнародний комерційний арбітраж" арбітражна угода - це угода сторін про передачу до арбітражу всіх або певних спорів, які виникли або можуть виникнути між ними у зв`язку з будь-якими конкретними правовідносинами, незалежно від того, чи мають вони договірний характер, чи ні. Арбітражна угода може бути укладена у вигляді арбітражного застереження в контракті або у вигляді окремої угоди. Арбітражна угода укладається в письмовій формі.

Відповідно до Положення про Міжнародний комерційний арбітражний суд при Торгово-промисловій палаті України (додаток №1 до Закону України "Про міжнародний комерційний арбітраж" від 24.02.1994 № 4002-XII) Міжнародний комерційний арбітражний суд є самостійною постійно діючою арбітражною установою (третейським судом), що здійснює свою діяльність згідно з Законом України "Про міжнародний комерційний арбітраж".

Торгово-промислова палата України затверджує Регламент Міжнародного комерційного арбітражного суду, порядок обчислювання арбітражного збору, ставки гонорарів арбітрів та інших витрат суду, сприяє його діяльності.

До Міжнародного комерційного арбітражного суду можуть за угодою сторін передаватись на вирішення:

- спори з договірних та інших цивільно-правових відносин, які виникають при здійсненні зовнішньоторговельних та інших видів міжнародних економічних зв`язків, якщо комерційне підприємство хоча б однієї із сторін спору знаходиться за кордоном, а також:

- спори підприємств з іноземними інвестиціями і міжнародних об`єднань та організацій, створених на території України, між собою, спори між їх учасниками, а так само їх спори з іншими суб`єктами права України.

Судова колегія зазначає, що згідно частини 3 статті 22 Господарського процесуального кодексу України будь-які неточності в тексті угоди про передачу спору на вирішення до третейського суду, міжнародного комерційного арбітражу та (або) сумніви щодо її дійсності, чинності та виконуваності повинні тлумачитися судом на користь її дійсності, чинності та виконуваності.

Право сторін на передачу спору для вирішення третейським судом передбачено частиною 5 статті 4 та статті 22 Господарського процесуального кодексу України.

Господарський суд має тлумачити будь-які неточності в тексті третейської угоди та розглядати сумніви щодо її дійсності, чинності та виконуваності на користь її дійсності, чинності та виконуваності, забезпечуючи принцип автономності третейської угоди.

Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 01.04.2019 у справі №910/4272/18.

Крім того, судова колегія враховує, що відповідно до норм пункту 1 статті ІІ Конвенції про визнання і виконання іноземних арбітражних рішень, пункту 1 статті IV Європейської конвенції про зовнішньоторговельний арбітраж, статті 9 Конституції України, частини 2 статті 13, статей 15, 526 Цивільного кодексу України державний суд не може нехтувати як визначеними сторонами умовами договору, так і положеннями законодавства, які визначають обов`язковість виконання зобов`язання належним чином відповідно до умов договору.

Уклавши арбітражне застереження, заявник реалізував своє волевиявлення на звернення до міжнародного комерційного арбітражу і повинен виконувати обов`язки, які випливають з арбітражного застереження викладеного в пункті 10.2. договору на транспортне обслуговування №12032024/2 від 12.03.2024.

Реалізація сторонами права на укладення арбітражної угоди щодо передачі спорів, які виникнуть з укладеного ними правочину чи у зв`язку з ним, на розгляд арбітражу не є відмовою від права на звернення до господарського суду, оскільки являє собою вибір сторонами такого правочину одного із способів реалізації права на звернення за захистом своїх прав.

Відповідної правової позиції дотримується Верховний Суд у постановах від 03.06.2020 у справі №908/1481/19, від 17.04.2018 у справі № 904/4384/17.

Таким чином, за наявності укладеної між сторонами арбітражної угоди, яка є дійсною, не втратила чинність, щодо якої не встановлено неможливості її виконання, судова колегія, враховуючи принцип автономії арбітражної угоди, погоджується з висновками місцевого господарського суду про відмову у видачі наказу про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Восток Инвест Групп" на користь ОСОБА_1 заборгованості в розмірі 183536,00грн.

Колегія суддів зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 N475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7, 11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 №3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України №4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.

У відповідності з пунктом 3 частини 2 статті 129 Конституції України та частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України).

Апелянтом не надано до суду належних і допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які він посилається в апеляційній скарзі. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на припущеннях та зводяться до намагань здійснити переоцінку обставин справи, вірно встановлених судом першої інстанції.

Отже, підсумовуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржувану ухвалу суду прийнято у відповідності з вимогами процесуального права, підстави для її скасування відсутні.

Таким чином, апеляційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає, ухвалу господарського суду Харківської області від 08.07.2024 у справі №922/2247/24 слід залишити без змін.

З урахуванням відмови в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладаються на апелянта в порядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 129, 255, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду Харківської області від 08.07.2024 у справі №922/2247/24 залишити без змін.

Повний текст постанови складено 04.09.2024

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки її оскарження передбачено ст. 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя О.В. Плахов

Суддя О.І. Терещенко

Суддя П.В. Тихий