Постанова

від 04.09.2024 по справі 904/415/23

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.09.2024 року м. Дніпро Справа № 904/415/23 (904/1109/24)

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Чередка А.Є. (доповідач)

суддів: Мороза В.Ф., Іванова О.Г.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "СПЕКТР-15" арбітражного керуючого Носань Наталії Сергіївни

на рішення Господарського суду Дніпропетровської області (суддя Соловйова А.Є.) від 20.05.2024р. у справі № 904/415/23 (904/1109/24)

за позовом ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "СПЕКТР-15" арбітражного керуючого Носань Наталії Сергіївни, Дніпропетровська обл., м. Павлоград

до ОСОБА_1 , Хмельницька обл., м. Кам`янець-Подільський

про стягнення заборгованості у розмірі 100 000,00 грн.

в межах справи № 904/415/23 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "СПЕКТР-15" (51413, Дніпропетровська обл., м. Павлоград, вул. Промислова, буд. 1А, оф. 2, код ЄДРПОУ 40075490), -

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Господарського суду Дніпропетровської області перебуває справа 904/415/23 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "СПЕКТР-15".

У березні 2024р. ліквідатор Товариства з обмеженою відповідальністю "СПЕКТР-15" арбітражна керуюча Носань Наталія Сергіївна звернулася до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у розмірі 100 000,00 грн.

В обґрунтування вказаної заяви позивач посилається на те, що в ході ліквідаційної процедури ліквідатору стало відомо, що ТОВ "СПЕКТР-15" було перераховано на користь РП ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 100 000,00 грн., а останнім не було здійснено поставки товару на вказану суму.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 20.05.2024р. у справі № 904/415/23 (904/1109/24) в задоволенні позовних вимог ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "СПЕКТР-15" арбітражного керуючого Носань Наталії Сергіївни до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у розмірі 100 000,00 грн. відмовлено.

Не погодившись з даним рішенням господарського суду, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулася ліквідатор Товариства з обмеженою відповідальністю "СПЕКТР-15" арбітражна керуюча Носань Наталія Сергіївна, в якій посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 20.05.2024р. у справі № 904/415/23 (904/1109/24) та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги позивача задовольнити повністю.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт, зокрема вказує наступне:

- суд першої інстанції дійшов до необгрунтованого висновку про доведення відповідачем факту поставки товару позивачеві, адже в матеріалах справи відсутні належні докази на підтвердження цих обставин;

- враховуючи, що відповідач не довів постачання позивачеві товару на суму 100 000,00 грн., який було оплачено позивачем, в суду першої інстанції були відсутні підстави для відмови у задоволенні позову.

Згідно з протоколом розподілу судової справи між суддями від 29.05.2024 для розгляду справи визначено колегію суддів у складі: головуючого судді-доповідача Чередка А.Є., суддів: Коваль Л.А., Мороза В.Ф.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 05.06.2024р. витребувано у Господарського суду Дніпропетровської області матеріали справи № 904/415/23 (904/1109/24), відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження матеріалів справи № 904/415/23 (904/1109/24) до Центрального апеляційного господарського суду.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 26.06.2024р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "СПЕКТР-15" арбітражного керуючого Носань Наталії Сергіївни на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 20.05.2024р. у справі № 904/415/23 (904/1109/24) у письмовому провадженні без виклику та повідомлення учасників справи.

Відповідач не скористався своїм правом та не подав відзив на апеляційну скаргу позивача.

На підставі розпорядження керівника апарату суду щодо призначення повторного автоматизованого розподілу судової справи у зв`язку із тимчасовою непрацездатністю судді Коваль Л.А. та протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.09.2024р., для розгляду справи визначено колегію суддів у складі головуючого судді - Чередка А.Є., суддів - Мороза В.Ф., Іванова О.Г.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, судова колегія дійшла до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, постановою Господарського суду Дніпропетровської області від 18.09.2023 по справі № 904/415/23 визнано ТОВ СПЕКТР-15 банкрутом, розпочато ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначено арбітражну керуючу Носань Наталію Сергіївну.

В ході ліквідаційної процедури ліквідатором було встановлено, що згідно виписки з банківського рахунку ТОВ СПЕКТР-15 в АТ КБ ПРИВАТБАНК за номером НОМЕР_1 , боржник перераховував на користь Фізичної особи-підприємця Ведернікова Сергія Леонідовича грошові кошти у розмірі 100 000,00 грн, згідно платіжного доручення № 3363 від 29.12.2020, призначення платежу Оплата за ТМЦ зг. рах. № ВСЛ-001280 від 28.12.20.

З метою отримання інформації про господарські правовідносини, що виникли між ТОВ СПЕКТР-15 та ФОП Ведерніковим С.Л., ліквідатором на адресу останнього було направлено запит №02-39/910 від 03.12.2023, відповідно до якого ліквідатор банкрута просила надати належним чином завірені копії документів з приводу виконання Відповідачем зобов`язання щодо передачі ТОВ СПЕКТР-15 придбаного товару, зокрема:

- правочину, на підставі якого виникло зобов`язання (договір, угода, контракт тощо);

- видаткової накладної/акту приймання-передачі, яким підтверджується передача товару, зазначеного в рахунку № ВСЛ-001280 від 28.12.2020;

- будь-яких інших документів, що укладалися між сторонами на виконання зобов`язання щодо передачі товару, зазначеного в рахунку № ВСЛ-001280 від 28.12.2020.

У відповідь на даний запит на поштову адресу ліквідатора надійшли документи від Відповідача, зокрема: видаткова накладна № ВСЛ-1753 від 31.12.2020 у двох примірниках; договір купівлі-продажу № ВСЛ-28/12 від 28.12.2020 у двох примірниках.

Позивач вказує, що наведені видаткові накладна та договір не підписані уповноваженою особою ТОВ СПЕКТР-15, тому не підтверджують виконання відповідачем обов`язків щодо поставки товару, оплаченого позивачем на суму 100 000,00грн. згідно платіжного доручення № 3363 від 29.12.2020, призначення платежу Оплата за ТМЦ зг. рах. № ВСЛ-001280 від 28.12.20.

Вищенаведені обставини і були підставою для звернення Позивача з позовом до Відповідача про стягнення 100 000,00 грн., сплачених на підставі рахунку № ВСЛ-001280 від 28.12.20.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог Позивача місцевий господарський суд виходив з того, що відсутність печатки на видатковій накладній № ВСЛ-1753 від 31.12.2020 не свідчить про те, що товар не був отриманий Позивачем, оскільки сама по собі наявність видаткової накладної, наявність оплати, проведеної Позивачем з посиланням на рахунок Відповідача дає можливість дійти висновку, що обидві сторони виконали свої зобов`язання з поставки та оплати товару, з чим погоджується і суд апеляційної інстанції.

Так, згідно з ч. 1 ст. 11 Цивільного кодексу України, тут і далі в редакції на час виникнення спірних правовідносин, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.

Статтею 206 ЦК України встановлено, що усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Юридичній особі, що сплатила за товари та послуги на підставі усного правочину з другою стороною, видається документ, що підтверджує підставу сплати та суму одержаних грошових коштів.

Правочини на виконання договору, укладеного в письмовій формі, можуть за домовленістю сторін вчинятися усно, якщо це не суперечить договору або закону.

За п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 208 ЦК України, у письмовій формі належить вчиняти правочини між юридичними особами, правочини між фізичною та юридичною особою, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Частиною 1 ст. 639 ЦК України передбачено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 3 ст. 180 Господарського кодексу України, зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства.

Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

За ст. 181 ГК України, господарський договір укладається в порядку, встановленому Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ст. 218 ЦК України, недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом.

Заперечення однією із сторін факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо-, відеозапису та іншими доказами. Рішення суду не може грунтуватися на свідченнях свідків.

Якщо правочин, для якого законом встановлена його недійсність у разі недодержання вимоги щодо письмової форми, укладений усно і одна із сторін вчинила дію, а друга сторона підтвердила її вчинення, зокрема шляхом прийняття виконання, такий правочин у разі спору може бути визнаний судом дійсним.

Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами не укладалося договору постачання товару у письмовій формі, як це передбачено законом, в т.ч. у «спрощений спосіб» шляхом обміну листами чи телеграмами, та не узгоджувалось його істотних умов.

Так, наданий Відповідачем ліквідатору договір купівлі-продажу № ВСЛ-28/12 від 28.12.2020 не підписаний зі сторони Позивача, відтак відповідно до вищенаведених норм чинного законодавства вказаний договір не може вважатися вчиненим.

Також, колегія суддів вважає, що виставлення рахунку на оплату має здійснюватися на виконання досягнутих між сторонами домовленостей (вчинення правочину) та не може замінювати, навіть у випадку його оплати, чи ототожнюватися з укладенням між сторонами договору у відповідності до вимог чинного законодавства.

Отже, фактично правочин щодо постачання товару, всупереч нормам ст.ст. 206, 208 ЦК України було укладено між сторонами в усній формі, що підтверджується вчиненням сторонами дій спрямованих на його виконання, втім в силу вимог ст.ст. 11, 202, 204, 218, 509 ЦК України це не свідчить про його недійсність та про відсутність у сторін зобов`язань з постачання товару та його оплати.

Як вже вище зазначалось на виконання вчиненого між сторонами усного правочину Відповідачем було виставлено Позивачу рахунок-фактуру № ВСЛ-001280 від 28.12.2020р., який останнім згідно платіжного доручення № 3363 від 29.12.2020 було сплачено у сумі 100 000,00 грн.

На підтвердження постачання Позивачу товару згідно з рахунком-фактурою № ВСЛ-001280 від 28.12.2020р. Відповідачем надано ліквідатору видаткову накладну № ВСЛ-1753 від 31.12.2020.

Надана Відповідачем видаткова накладна № ВСЛ-1753 від 31.12.2020 дійсно не містить підпису представника та відбитку печатки Позивача, водночас вищенаведені докази у їх сукупності дозволяють дійти до висновку, що постачання товару Позивачу на суму 100 000,00 грн. все ж таки мало місце.

Зокрема апеляційний суд виходить з того, що Позивачем за платіжним дорученням № 3363 від 29.12.2020 з призначенням платежу Оплата за ТМЦ зг. рах. № ВСЛ-001280 від 28.12.20 було здійснено перерахування на рахунок Відповідача коштів у сумі 100 000,00грн., що збігається з умовами та змістом не підписаних Позивачем договору купівлі-продажу № ВСЛ-28/12 від 28.12.2020 та видатковою накладною № ВСЛ-1753 від 31.12.2020.

Крім цього, колегія суддів враховує, що з матеріалів справи не вбачається звернення Позивача до Відповідача, у період до відкриття ліквідаційної процедури у справі, з будь-якими претензіями щодо не виконання Відповідачем своїх зобов`язань з постачання товару згідно рахунку-фактури № ВСЛ-001280 від 28.12.20, а ліквідатором не подано до матеріалів справи доказів, які-б підтверджували не встановлення за результатами інвентаризації майна боржника товару, що був йому поставлений за видаткової накладною ВСЛ-1753 від 31.12.2020.

Відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Законом України від 20.09.2019 №132-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", було внесено зміни до Господарського процесуального кодексу України та змінено назву статті 79 цього кодексу з "Достатність доказів" на нову "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції з фактичним впровадженням у господарський процес стандарту доказування "вірогідність доказів".

Стандарт доказування "вірогідність доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати саме ту їх кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу. Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За результатами аналізу всіх наявних у справі доказів в їх сукупності, колегія суддів апеляційного суду вважає, що обставини належного виконання Відповідачем своїх зобов`язань з постачання Позивачу товару на суму 100 000,00 грн. та реальність цієї господарської операції, є більш вірогідними, тобто доведеними, ніж зворотне, саме на чому і грунтуються позовні вимоги Позивача.

При цьому, колегія суддів відхиляє посилання ліквідатора на правові позиції Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладені у постанові від 02.06.2023 у справі № 914/2355/21, адже вона ухвалена за інших фактичних обставин, тобто не є релевантною до даної справи.

Отже, апеляційний господарський суд вважає, що доводи апеляційної скарги є безпідставними та не спростовують обґрунтованих висновків суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову, тому підстави, передбачені ст. 277 ГПК України, для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 20.05.2024р. у даній справі відсутні.

Згідно зі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України та виходячи з результатів розгляду апеляційної скарги, судові витрати зі сплати позивачем судового збору за подання апеляційної скарги слід покласти на останнього.

З підстав наведеного та керуючись ст.ст. 126, 129, 269, 270, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "СПЕКТР-15" арбітражного керуючого Носань Наталії Сергіївни на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 20.05.2024р. у справі № 904/415/23 (904/1109/24) залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 20.05.2024р. у справі № 904/415/23 (904/1109/24) залишити без змін.

Судовий збір, сплачений за подання апеляційної скарги, покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "СПЕКТР-15".

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право на касаційне оскарження постанови та строк оскарження встановлені ст.ст. 287, 288 ГПК України.

Головуючий суддя А.Є. Чередко

Суддя В.Ф. Мороз

Суддя О.Г. Іванов