Рішення

від 30.08.2024 по справі 906/371/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,

e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ 03499916

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" серпня 2024 р. м. Житомир Справа № 906/371/24

Господарський суд Житомирської області у складі: судді Кравець С.Г.

секретаря судового засідання: Круглецької А.І.

за участю представників сторін:

від позивача: Сичов Д.В. - адвокат, довіреність №20/10-22,

від відповідача: не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Віломікс Україна"

до Приватного сільськогосподарського підприємства "Жовтневе"

про стягнення 514 187,77 грн.

Процесуальні дії по справі.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Віломікс Україна" звернулося до суду з позовом про стягнення з Приватного сільськогосподарського підприємства "Жовтневе"513 765,76грн, заборгованості, а також судових витрат.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором поставки №40/22 від 01.09.2022 року.

Ухвалою суду від 08.04.2024 прийнято до розгляду позовну заяву ТОВ "Віломікс Україна", з урахуванням уточненої позовної заяви від 05.04.2024, про стягнення з Приватного сільськогосподарського підприємства "Жовтневе" на користь ТОВ "Віломікс Україна" 514 187,77грн, з яких: 290 500,00грн основного боргу, 28 301,93грн курсової різниці, 120 434,15грн пені, 58 100,00грн штрафу, 8 978,00грн 3% річних та 7 873,69грн інфляційних втрат, а також судових витрат. Цією ж ухвалою відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 13.05.2024.

Ухвалою суду від 13.05.2024 продовжено строк підготовчого провадження та відкладено підготовче засідання на 17.06.2024.

Зважаючи на неявку представників сторін у судове засідання 17.06.2024, господарський суд відповідною ухвалою від 17.06.2024 продовжив строк підготовчого провадження та відклав підготовче провадження на 05.07.2024.

Ухвалою господарського суду від 05.07.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу №906/371/24 до судового розгляду по суті на 30.08.2024.

Представник позивача у судовому засіданні 30.08.2024 при розгляді справи по суті позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав викладених у позовній заяві від 05.04.2024 (а.с.27-29), та просив суд їх задовольнити.

Відповідач повноважного представника в судове засідання 30.08.2024 не направив, відзиву на позов не подав, хоча про час та місце розгляду справи відповідач та його представник повідомлені своєчасно та належним чином, про що свідчать довідки про доставку електронних листів до електронних кабінетів в підсистемі "Електронний Суд" (а.с.57).

Згідно з частиною 1статті 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Враховуючи викладене, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача своєчасно та належним чином про час і місце розгляду справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

З огляду на те, що неявка в засідання суду відповідача та неподання ним письмового відзиву, не перешкоджають розгляду справи, господарський суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними у ній матеріалами, згідно з ч.9ст.165 ГПК України та ч.2ст.178 ГПК України.

У судовому засіданні 30.08.2024 оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Виклад позицій учасників судового процесу, заяви, клопотання.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором поставки №40/22 від 01.09.2022 року, на виконання якого 17.03.2023 постачальником ТОВ "Віломікс Україна" було відвантажено товар на загальну суму 394 500,00грн. ПСП "Жовтневе" прийняло даний товар, однак порушило взяті на себе зобов`язання в частині повної оплати за отриманий товар. Відповідачем оплачено товар лише на суму 104 000,00грн. У зв`язку з простроченням виконання зобов`язання на суму 290 500,00грн 18.01.2024 позивач направив на адресу відповідача претензію, однак відповідач її проігнорував. Станом на день подання позовної заяви загальна сума основного боргу за отриманий товар складає 290 500,00грн. У зв`язку з тим, що відповідач не в повній мірі провів розрахунки з позивачем, останній просить стягнути з Приватного сільськогосподарського підприємства "Жовтневе" 514 187,77грн, з яких: 290 500,00грн основного боргу, 28 301,93грн курсової різниці, 120 434,15грн пені, 58 100,00грн штрафу, 8 978,00грн 3% річних та 7 873,69грн інфляційних втрат.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

01.09.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Віломікс Україна" (постачальник) та Приватним сільськогосподарським підприємством "Жовтневе" (покупець) було укладено Договір поставки №40/22 (а.с.7-10), відповідно до п.1.1. якого, постачальник відповідно до умов цього Договору зобов`язується передати (поставити) у власність покупця, а покупець - прийняти та оплатити товар у кількості, по найменуваннях і цінах, зазначених у специфікації, які є невід`ємною частиною договору, та із врахуванням можливих коригувань ціни згідно п.3.5 цього договору у випадках зміни курсу гривні до євро на дату, що передує даті платежу, відносно курсу гривні до євро на дату, що передувала даті підписання специфікації.

Вартість та ціна товару у специфікації у відповідності із ст.533 Цивільного кодексу України визначається в грошовому еквіваленті євро до гривні та вказується у гривні. Грошовий еквівалент євро до гривні визначається у специфікації за курсом продажу євро на міжбанку (за даними сайту https://minfin.com.ua) на момент закриття торгів дня, що передує даті підписання сторонами специфікації.

Відповідно до п.1.2. договору поставки №40/22 кількість та асортимент товару, адреси та строки поставки кожної конкретної партії, що постачається згідно даного договору, погоджуються та визначаються сторонами у специфікації, яка виписується па кожну партію товару.

Загальна кількість товару складається із загального обсягу товару, поставленого за відповідними видатковими накладними протягом строку дії договору (пункт 1.4 договору поставки №40/22).

Положенням п.2.3 договору передбачено, що датою поставки вважається дата підписання видаткової накладної, що засвідчує факт прийняття товару покупцем від постачальника.

Відповідно до п.3.1 договору поставки №40/22, загальна сума договору складається із загальної вартості товару, поставленого за відповідними видатковими накладними протягом строку дії договору, із врахуванням коригувань за актами коригування вартості товару згідно п.3.5 цього договору.

Відповідно до п.3.2 договору, розрахунок здійснюється у національній валюті України гривні на підставі рахунку постачальника у безготівковій банківській формі шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника. Оплата вважається такою, що відбулася, з моменту зарахування коштів на рахунок постачальника. Враховуючи, що сторонами визначено грошовий еквівалент зобов`язань в іноземній валюті, сума, що підлягає оплаті у гривнях, визначається у порядку, встановленому п. 3.5 договору.

Оплата за товар здійснюється до 30 жовтня 2022 року (п.3.3 договору поставки №40/22).

Згідно з пунктом 8.1 договору поставки №40/22, договір набирає чинності та вступає в дію в момент підписання його сторонами та діє до 31.12.2022, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань. Якщо одна із сторін за 30 календарних днів до моменту закінчення терміну дії даного договору не виявила бажання розірвати його, договір вважається пролонгованим (продовженим) на кожний наступний календарний рік на умовах, викладених у даному договорі.

Сторонами до договору поставки №40/22 від 01.09.2022 було погодженоСпецифікацію №1 від 17.03.2023 на поставку насіння гороху Мікка еліта, в кількості 18 т., ціна з ПДВ 21000,00грн, що у сумі з ПДВ складає 378000,00грн та насіння ярого ячменю Airway еліта, в кількості 1 т., ціна з ПДВ 16500,00грн, що у сумі з ПДВ складає 16500,00грн. Загальна сума партії товару складає 394500,00грн, в тому числі ПДВ 65026,32грн. Місце поставки: самовивіз. Поставка товару здійснюється від постачальника до покупця за місцем поставки, зазначеному у п.3 даної специфікації протягом 15 робочих днів з дати підписання сторонами цієї специфікації.

Договір поставки та Специфікацію підписано представниками сторін, а їх підписи скріплено печатками підприємств.

Позивач посилаючись на неналежне виконання відповідачем зобов`язань по оплаті товару за Договором поставки №40/22 від 01.09.2022, звернувся до суду з позовом в якому просить, з урахуванням уточнень, які містяться у позовній заяві від 05.04.2024, стягнути з Приватного сільськогосподарського підприємства "Жовтневе" 514 187,77грн, з яких: 290 500,00грн основного боргу, 28 301,93грн курсової різниці, 120 434,15грн пені, 58 100,00грн штрафу, 8 978,00грн 3% річних та 7 873,69грн інфляційних втрат.

Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, не визнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.

У відповідності достатті 509 Цивільного кодексу Українизобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частиною 1статті 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно з ч.1 статті 193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч.2ст.712 ЦК України).

Відповідно до статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності із ч.1ст.530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Судом встановлено, що Специфікацією №1 від 17.03.2023 до договору поставки №40/22 від 01.09.2022 сторони погодили найменування товару, його кількість та вартість: насіння гороху Мікка еліта, в кількості 18 т. на суму 378 000,00грн з ПДВ; насіння ярого ячменю Airway еліта, в кількості 1 т., 16500,00грн з ПДВ. Загальна сума партії товару складає 394 500,00грн, в тому числі ПДВ 65026,32грн.

На виконання умов договору поставки №40/22 від 01.09.2022 відповідачем в повному обсязі та без зауважень було отримано від позивача товар - насіння гороху Мікка еліта, в кількості 18 т. на суму 378 000,00грн з ПДВ; насіння ярого ячменю Airway еліта, в кількості 1 т., 16 500,00грн з ПДВ, на загальну суму 394 500,00грн, що підтверджується видатковою накладною №231 від 17.03.2023 (а.с.11 на звороті).

З наданих позивачем документів вбачається, що відповідачем частково проведено оплату отриманого товару на загальну суму 104 000,00грн, що підтверджується платіжними інструкціями: №5066 від 28.09.2023 на суму 20 000,00грн; №135 від 16.10.2023 на суму 50 000,00грн; №5163 від 31.10.2023 на суму 24 000,00грн та №5248 від 28.11.2023 на суму 10 000,00грн (а.с.13-16).

Неоплаченим станом на час звернення з позовом залишилась заборгованість відповідача перед позивачем в сумі 290 500,00грн.

Дослідивши умови укладеного між сторонами договору поставки №40/22 від 01.09.2022 суд встановив, що сторонами погоджено оплату на умовах відстрочки платежу.

У Специфікації №1 від 17.03.2023 до договору поставки №40/22 від 01.09.2022 та у видатковій накладній №231 від 17.03.2023 за якою поставлявся товар на суму 394 500,00грн, сторонами не було визначено строк оплати отриманого відповідачем товару.

Згідно з частиною 2 статті 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, крім випадків, установлених законом про банки і банківську діяльність. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Матеріали справи свідчать про те, що позивач звертався до відповідача з претензією від 18.01.2024 щодо сплати заборгованості у розмірі 309205,38грн у семиденний строк з моменту отримання претензії (а.с.17-18), яка була залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

В порушення умов договору та приписів чинного законодавства, відповідач в семиденний строк - до 25.01.2024 не здійснив оплату за поставлений товар на суму 290500,00грн (394500,00-104000,00).

Нормою ст. 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 599 ЦК України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

На час розгляду справи, відповідач не подав доказів погашення заборгованості в сумі 290500,00грн (394500,00грн - 104000,00грн), вимог позивача не спростував. В матеріалах справи відсутні докази, які підтверджують протилежне.

Враховуючи викладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача 290500,00грн заборгованості є правомірними, підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та підлягають задоволенню.

Крім суми основного боргу, позивач у позовній заяві від 05.04.2024 просить стягнути з відповідача 28 301,93грн курсової різниці, 120 434,15грн пені, 58 100,00грн штрафу, 8 978,00грн 3% річних та 7 873,69грн інфляційних втрат.

Розглядаючи питання про правомірність вимог позивача щодо стягнення з відповідача 28 301,93грн курсової різниці, господарський суд враховує наступне.

Згідно ст.524 ЦК України, зобов`язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті.

За приписами ч.ч.1, 2 ст.533 ЦК України, грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Згідно з наказом Міністерства фінансів України №193 від 10.08.2000р. "Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 21 "Вплив змін валютних курсів" Валютний курс - установлений Національним банком України офіційний валютний курс грошової одиниці України до грошової одиниці іншої країни.

Пунктом 4 вказаного наказу встановлено, що валютний курс - установлений Національним банком України офіційний валютний курс грошової одиниці України до грошової одиниці іншої країни. Курсова різниця - різниця між оцінками однакової кількості одиниць іноземної валюти при різних валютних курсах.

У відповідності до ч.ч.1 - 3 ст.632 ЦК України, ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

Таким чином, положення чинного законодавства хоч і визначають національну валюту України як єдиний законний платіжний засіб на території України, однак не містять заборони на вираження у договорі грошових зобов`язань в іноземній валюті, визначення грошового еквівалента зобов`язання в іноземній валюті, а також на здійснення перерахунку грошового зобов`язання у випадку зміни НБУ курсу національної валюти України по відношенню до іноземної валюти.

Відповідно до п. 3.7 договору сторони передбачили, якщо Покупцем товар не оплачений повністю (повністю або частково), то Постачальник при зверненні із претензією до Покупця чи з позовом до господарського суду визначає суму основного боргу за такою формулою:

S = V*(K1/K0) ,

де:

S сума основного боргу (грошового зобов`язання);

V вартість отриманого та неоплаченого Покупцем товару згідно видаткових накладних;

K1 курс продажу євро на міжбанку (за даними сайту https//minfin.com.ua) який діяв на момент закриття торгів того дня, що передував даті подання претензії, позовної заяви чи уточнення позовних вимог під час розгляду справи судом;

K0 курс продажу євро на міжбанку (за даними сайту https//minfin.com.ua) на момент закриття торгів того дня, що передував даті підписання Сторонами Специфікації.

За несвоєчасне виконання грошових зобов`язань, відповідачу нарахована курсова різниця в сумі 28301,93грн (розрахунки а.с.27 на звороті).

Позивачем було надано розрахунок курсової різниці в зв`язку зі зміною курсу валют відповідно до п. 3.7. договору, в якому:

V вартість отриманого та неоплаченого Покупцем товару згідно видаткової накладної №231 від 17.03.2023 року складає 290 500,00 грн.;

K1 42,489 грн./Євро станом на 26.03.2024 року

K0 38,717 грн./Євро станом на 17.03.2023 року

S= 290500,00 х (42,489 / 38,717)

S= 318801,93 грн., де:

- 290 500,00 грн. сума основного боргу,

- 28 301,93 грн. сума курсової різниці на залишок боргу.

При цьому, судом взято до уваги, що на момент закриття торгів того дня, що передував даті підписання Сторонами Специфікації (16.03.2023), курс продажу Євро на міжбанку за інформацією з офіційного сайту Мінфіну склав 39,1392 за 1 Євро, водночас на момент закриття торгів того дня, що передував даті подання позовної заяви (26.03.2024), курс продажу Євро на міжбанку за інформацією з офіційного сайту Мінфіну склав 42,4099 за 1 Євро.

Таким чином, курсова різниця складає 290 500,00 х (42,4099 / 39,1392) = 314 775,88 - 290 500,00 = 24 275,88грн.

Отже, задоволенню підлягають вимоги позивача про стягнення з відповідача 24 275,88грн курсової різниці. В частині стягнення з відповідача курсової різниці в сумі 4 026,05грн (28 301,93 - 24 275,88 = 4 026,05) вимоги позивача є безпідставними, а тому у їх задоволенні суд відмовляє.

Розглядаючи питання про правомірність вимог позивача щодо стягнення з відповідача120434,15грн пені та 58 100,00грн штрафу, господарський суд враховує наступне.

Порушенням зобов`язання, згідно ст.610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ч.1ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Стаття 611 ЦК України передбачає, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

За ч.1ст.230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч.1ст.549 ЦК Українинеустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч.3ст.549 ЦК України).

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання (ч.2ст.549 ЦК України).

Згідно ч.1ст.628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Стаття 627 Цивільного кодексу України встановлює, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до п.6.5 договору поставки №40/22 від 01.09.2022 у разі порушення покупцем умов п. 3.3. цього договору, він зобов`язаний сплатити постачальнику суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на момент прострочення, від суми заборгованості за кожен день прострочення. Нарахування пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за прострочення виконання зобов`язання припиняється за датою виконання зобов`язання Покупцем. Сторони дійшли згоди, що до вимоги про стягнення неустойки (штрафу, пені), відсотків річних, інфляційних нарахувань, встановлюється позовна давність тривалістю у гри роки.

Умовами п.6.6 договору поставки №40/22 від 01.09.2022 передбачено, що в разі прострочення оплати товару більше ніж на 20 календарних днів покупець додатково сплачує постачальнику штраф у розмірі 20% від загальної вартості заборгованості за поставлений товар.

На підставі наведених норм та погоджених сторонами умов договору щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання, позивач на суму заборгованості в розмірі 290500,00грн нарахував відповідачу 58100,00грн штрафу та 120434,15грн пені (за період з 17.03.2023 по 27.03.2024).

Перевіривши правильність нарахування позивачем штрафу у розмірі 20% від загальної вартості заборгованості за поставлений товар, що становить 58100,00грн, господарським судом встановлено, що вказані нарахування є правомірними (290500,00грн х 20% =58100,00грн), а тому вимоги про стягнення штрафу в розмірі 58100,00грн є правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 253 ЦК України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

У разі невиконання зобов`язання зі сплати фактичного обсягу послуги, користувач є таким, що прострочив, з наступного дня за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане.

Зважаючи на вищенаведені встановлені судом обставини, перевіривши здійснені позивачем нарахування пені суд встановив, що строк сплати заборгованості в розмірі 290 500гр настав - 25.01.2024, а тому обґрунтованим є нарахування пені у період з 26.01.2024 по 27.03.2024, що становить 14 659,93грн.

Отже, правомірними та такими, що підлягають задоволенню є вимоги позивача про стягнення з відповідача пені в сумі 14 659,93грн. В частині стягнення з відповідача пені в сумі 105 774,22грн (120 434,15-14 659,93 = 105 774, 22) вимоги позивача є безпідставними, а тому у їх задоволенні суд відмовляє.

Щодо вимог позивача щодо стягнення з відповідача 8978,00грн 3% річних та 7 873,69грн інфляційних втрат, господарський суд враховує наступне.

У відповідності до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем було нараховано до стягнення з відповідача 8978,00грн3% річних за період з 17.03.2023 по 27.03.2024 (розрахунок а.с.28).

Перевіривши здійснені позивачем нарахування 3% річних, з огляду на встановлені строки прострочення виконання зобов`язання по оплаті товару за видатковою накладною №231 від 17.03.2023 на суму 394500,00грн, враховуючи здійснену відповідачем часткову оплату на загальну суму 104000,00грн, суд дійшов висновку, що правомірним є нарахування 3% річних за період з 26.01.2024 по 27.03.2024 в розмірі 1 476,31грн.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних в сумі 1 476,31грн підлягають задоволенню. В частині вимог про стягнення з відповідача 7 501,69грн 3% річних (8978,00грн - 1 476,31 = 7 501,69грн), то такі вимоги позивача є безпідставними, а тому у їх задоволенні суд відмовляє.

Норми частини 2статті 625 ЦК України щодо сплати боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції поширюються лише на випадки прострочення грошового зобов`язання, визначеного у гривнях.

Як було зазначено вище, відповідно до п.1.1. договору, постачальник відповідно до умов цього Договору зобов`язується передати (поставити) у власність покупця, а покупець - прийняти та оплатити товар у кількості, по найменуваннях і цінах, зазначених у специфікації, які є невід`ємною частиною договору, та із врахуванням можливих коригувань ціпи згідно п.3.5 цього договору у випадках зміни курсу гривні до євро на дату, що передує даті платежу, відносно курсу гривні до євро на дату, що передувала даті підписання специфікації.

Вартість та ціна товару у специфікації у відповідності із ст.533 Цивільного кодексу України визначається в грошовому еквіваленті євро до гривні та вказується у гривні. Грошовий еквівалент євро до гривні визначається у специфікації за курсом продажу євро на міжбанку (за даними сайту https://minfin.com.ua) на момент закриття торгів дня, що передує даті підписання сторонами специфікації.

Відповідно до п.3.2 договору, розрахунок здійснюється у національній валюті України гривні на підставі рахунку постачальника у безготівковій банківській формі шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника. Оплата вважається такою, що відбулася, з моменту зарахування коштів на рахунок постачальника. Враховуючи, що сторонами визначено грошовий еквівалент зобов`язань в іноземній валюті, сума, що підлягає оплаті у гривнях, визначається у порядку, встановленому п. 3.5 договору.

Отже, умови укладеного між сторонами у справі договору поставки передбачають можливість зміни ціни договору, що є правом сторін та узгоджується з принципом свободи договору та положеннями статті 632 ЦК України.

У разі порушення грошового зобов`язання, предметом якого є грошові кошти, виражені у гривнях з визначенням еквіваленту в іноземній валюті, передбачені частиною другої статті 625 ЦК України інфляційні втрати стягненню не підлягають, оскільки втрати від знецінення національної валюти внаслідок інфляції відновлені еквівалентом іноземної валюти (Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду № 910/11077/20 від 29.04.2021).

З урахуванням зазначеного, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 7 873,69грн інфляційних втрат задоволенню не підлягають, тому у їх стягненні суд відмовляє.

Як визначає ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст.74 ГПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За змістом статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи викладене, вимоги позивача про стягнення 290500,00грн основного боргу, 24275,88грн курсової різниці, 14 659,93грн пені, 58 100,00грн штрафу, 1 476,31грн 3% річних є обґрунтованими, заявленими відповідно до чинного законодавства та такими, що підлягають задоволенню. У задоволенні вимог про стягнення 105 774,22грн пені, 4 026,05грн курсової різниці, 3% річних в сумі 7 501,69грн та інфляційних втрат в сумі 7 873,69грн суд відмовляє.

Судові витрати за результатами розгляду справи.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як встановлено підпунктом 1 п.2 ч.2 ст.4 Закону України "Про судовий збір", подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру оплачується судовим збором в розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Судом враховується, що ТОВ "Віломікс Україна" подало позовну заяву через підсистему "Електронний суд".

Згідно з ч.3 ст.4 Закону України "Про судовий збір", при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Розмір задоволених позовних вимог становить 389 012,12грн, а судовий збір, який покладається на відповідача, визначається у розмірі 4 668,14грн (389 012,12грн х 1,5% х 0,8).

Керуючись статтями 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного сільськогосподарського підприємства "Жовтневе" (13532, Житомирська область, Попільнянський район, с.Квітневе; ідентифікаційний код 00858102) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Віломікс Україна" (10002, Житомирська область, м.Житомир, майдан Путятинський, буд. 2, офіс 220, ідентифікаційний код 38862361):

- 290500,00грн основного боргу,

- 24275,88грн курсової різниці,

- 14 659,93грн пені,

- 58 100,00грн штрафу,

- 1 476,31грн 3% річних,

- 4 668,14грн витрат по сплаті судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено: 04.09.24

Суддя Кравець С.Г.

Віддрукувати:

1 - до справи,

2 - позивачу (ЄДРПОУ 38862361) та представнику адвокату Сичову Д.В.- Електронний кабінет,

3 - відповідачу - (ЄДРПОУ 00858102)та представнику адвокату Могильницькій І.М. - Електронний кабінет.