Ухвала

від 03.09.2024 по справі 913/377/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

просп. Науки, 5, м. Харків, 61022, телефон/факс (057)702 10 79, inbox@lg.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

про відкриття провадження у справі

03 вересня 2024 року м.Харків Справа № 913/377/24

Провадження №6/913/377/24

Господарський суд Луганської області у складі судді Драгнєвіч О.В., розглянувши матеріали за позовом заступника керівника Лисичанської окружної прокуратури Луганської області (вул.Соборна, 5А, м.Кропивницький, Кіровоградська область, 25001) в інтересах держави в особі позивача Лисичанської міської військової адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області (вул.ім.М.Грушевського, буд.7, м.Лисичанськ Луганської області, 93100)

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вікотек» (вул.Тимошенка, 9, м.Київ, 04212)

про стягнення 87 593 грн 26 коп.

В С Т А Н О В И В:

Заступник керівника Лисичанської окружної прокуратури Луганської області 29.08.2024 звернувся через систему «Електронний суд» до Господарського суду Луганської області з позовом в інтересах держави в особі Лисичанської міської військової адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вікотек» про стягнення на користь Лисичанської міської військової адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області заборгованості з орендної плати в сумі 31 091 грн 65 коп., штрафу у розмірі 26 643 грн 20 коп., пені - 15 992 грн. 05 коп., 3% річних - 2 385 грн 39 коп. та інфляційних втрат у розмірі 11 480 грн 97 коп.

В обґрунтування позовних вимог заступник прокурора послався на те, що на підставі рішення Лисичанської міської ради від 29.03.2018 №44/625 27.04.2018 між Лисичанською міською радою Луганської області та Товариством з обмеженою відповідальністю «Вікотек» (далі ТОВ «Вікотек») укладено договір оренди землі без номеру, згідно предмету якого орендодавець надав, а орендар прийняв в строкове платне користування земельні ділянки для експлуатації вбудовано-прибудованого приміщення книжного супермаркету «Буква» з прибудовою, з кадастровими номерами: 4411800000:17:006:0101 (загальною площею 0,0190 га) та 4411800000:17:006:0104 (загальною площею 0,0010 га), цільове призначення - для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, які знаходяться за адресою: Луганська область, м. Лисичанськ, просп. Перемоги, 127.

Відповідач є власником нерухомого майна, розташованого на орендованих земельних ділянках.

У відповідності до п.2 договору, в оренду передаються земельні ділянки загальною площею 0,0200 га, у тому числі:

- під капітальною одноповерховою забудовою 0,0190 га.;

- під спорудою 0,010 га.

Згідно з п.5 договору, нормативна грошова оцінка земельних ділянок на дату укладання договору становить:

- кадастровий номер 4411800000:17:006:0101 253 110,39 грн.;

- кадастровий номер 4411800000:17:006:0104 13 321,60 грн.

За наявною у прокурора інформацією, строк дії вказаного договору не продовжувався та закінчився 21.06.2023, враховуючи положення п.8 договору.

В п.9 договору сторонами передбачено, що орендна плата вноситься орендарем в грошовій формі у розмірі 10% суми нормативної грошової оцінки земельних ділянок за рік на р/ р 33214812700051 в УК м. Лисичанськ, ГУДКСУ у Луганській області, МФО 804013, код ЄДРПОУ 37800278, код платежу 18010600.

Згідно з п.11 договору, орендна плата вноситься орендарем у строки відповідно до норм Податкового кодексу України.

Прокурор зауважує, що відповідно до положень п.п.287.3, 287.4 ст.287 Податкового кодексу України орендна плата вноситься орендарем щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Сторонами також було погоджено, що у разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим договором:

- у 10-денний строк сплачується штраф у розмірі 100 відсотків річної орендної плати, встановленої цим договором;

- стягується пеня відповідно до норм глави 12 Податкового кодексу України (п.13 договору).

В порушення умов вказаного договору, відповідач тривалий час, а саме, з 01.01.2021 по 24.02.2022 орендну плату за користування вказаними земельними ділянками не сплачував, внаслідок чого виникла заборгованість за вказаний період в загальній сумі 31091,65 грн, що призвело до невиконання дохідної частини місцевого бюджету та не відповідає інтересам держави.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.08.2024 справа передана на розгляд судді Драгнєвіч О.В.

Розглянувши матеріали позовної заяви, господарський суд дійшов висновку, що вони відповідають вимогам ст.ст.162-164 ГПК України; підстав для їх повернення чи відмови у відкритті провадження не встановлено.

Надаючи оцінку правильності визначення прокурором територіальної юрисдикції цього спору Господарському суду Луганської області, судом враховуються висновки, наведені Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 16.02.2021 у справі №911/2390/18, в якій було зауважено про те, що за правилами чинного ГПК України виключна підсудність застосовується до тих спорів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, а спір може стосуватися як правового режиму нерухомого майна, так і інших прав та обов`язків, що пов`язані з нерухомим майном.

Відповідна правова позиція у подібних правовідносинах викладена у постанові Верховного Суду від 9 вересня 2020 року у справі № 910/6644/18 та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 7 липня 2020 року у справі № 910/10647/18.

Велика Палата Верховного Суду вважає, що словосполучення «з приводу нерухомого майна» у частині третій ст.30 ГПК України необхідно розуміти таким чином, що правила виключної підсудності поширюються на будь-які спори, які стосуються прав та обов`язків, що пов`язані з нерухомим майном. У таких спорах нерухоме майно не обов`язково виступає як безпосередньо об`єкт спірного матеріального правовідношення.

Тому до спорів, предметом яких є стягнення заборгованості, яка виникла внаслідок невиконання зобов`язань за договором, який укладений щодо користування нерухомим майном, поширюються норми частини третьої ст.30 ГПК України.

Таким чином, посилання прокурора на положення ч.5 ст.29 ГПК України при визначенні територіальної юрисдикції цього спору є помилковим.

Однак, оскільки правила виключної підсудності поширюються в даному випадку на цей спір щодо стягнення заборгованості зі сплати орендної плати за користування нерухомим майном (вказаними земельними ділянками), які розташовані у місті Лисичанську Луганської області, то спір у цій справі у відповідності до положень ч.5 ст.30 ГПК України підлягає вирішенню Господарськимсудом Луганської області.

Згідно з п.3 ч.1 ст.131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до абз.1 ч.3 ст.23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Згідно з абз.1 ч.3 ст.23 Закону України "Про прокуратуру", наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Частиною 4 ст.23 Закону України "Про прокуратуру" передбачено, що наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Відповідно до ч.4 ст.53 ГПК України, прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

Виходячи з викладеного, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави.

Обґрунтовуючи підстави звернення до суду із відповідним позовом, заступник прокурора зазначає, що орган уповноважений наразі державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах - Лисичанська міська військова адміністрація Сєвєродонецького району Луганської області, належним чином не здійснює захист інтересів держави не пред`явив до суду позов про стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати, що обліковується ще до початку повномасштабної військової агресії Російської Федерації проти України; на запити прокурора також не повідомлено про заплановані для вжиття заходи щодо захисту інтересів держави, не повідомлено про бажання звернутися до суду із відповідним позовом до відповідача; позивач обмежився лише повідомленням про звернення до відповідача з претензією про сплату заборгованості, яка залишена без виконання.

Відповідно до вимог ст.ст.13, 14 Конституції України, земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України є об`єктами права власності Українського народу, а земля перебуває під особливою охороною держави. Держава бере участь у формуванні доходів бюджетів місцевого самоврядування, фінансово підтримує місцеве самоврядування (ст.142 Конституції України). Матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об`єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад (ст.143 Конституції України, ч.3 ст.16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).

За змістом ст.14.1.147, ст.265.1.3, ст.10.1.1 Податкового кодексу України плата за землю є місцевим податком.

В той же час прокурор зауважує, що ненадходження коштів зі сплати орендної плати, або надходження їх несвоєчасно та не в повному розмірі, призводить до спричинення шкоди державним інтересам, призводить до підриву основ фінансово-економічної діяльності держави та економічної безпеки в цілому. Систематична несплата відповідачем орендної плати порушує фактично право місцевої територіальної громади на володіння, ефективне користування і розпорядження на свій розсуд і в своїх інтересах майном, що належить їй; ослаблює економічні інтереси органу місцевого самоврядування, компетенцію якого на даний час виконує позивач, з огляду на ненаповненість місцевого бюджету через ненадходження коштів.

Визначаючи позивачем у справі Лисичанську міську військову адміністрацію Сєвєродонецького району Луганської області як орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, прокурор посилається на наступне.

Відповідно до ч.1 ст.10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами. Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, що передбачено п.2 ст.2 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».

Повноваження органів місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади, у сфері регулювання земельних відносин визначені у ст.33 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», зокрема, до відання виконавчих органів селищних рад належать власні (самоврядні) повноваження, такі як справляння плати за землю, та делеговані повноваження, а саме здійснення контролю за додержанням земельного законодавства, у тому числі щодо своєчасності надходження в місцевий бюджет коштів за користування землями територіальної громади.

Згідно з підпунктом 1 пункту «а» ч.1 ст.29 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать повноваження з управління в межах, визначених радою, майном, що належить до комунальної власності відповідних територіальних громад.

Земельні ділянки, що є предметом оренди відповідно до вказаного договору оренди землі від 27.04.2018 належать до земель комунальної власності, повноваження із розпорядження якими здійснює наразі позивач.

Зі змісту договору оренди вбачається, що орендодавцем земельних ділянок є Лисичанська міська рада Луганської області.

Разом з тим, прокурор зауважує, що у спірних правовідносинах на час звернення до суду з цією позовною заявою відбулась заміна уповноваженого органу, враховуючи наступне.

Відповідно до абз.1, 2 ч.1 ст.1 Закону України Про військово-цивільні адміністрації для виконання повноважень місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування у випадках, встановлених цим Законом, в районі відсічі збройної агресії Російської Федерації, зокрема в районі проведення антитерористичної операції можуть утворюватися військово-цивільні адміністрації. Військово-цивільні адміністрації - це тимчасові державні органи у селах, селищах, містах, районах та областях, що діють у складі Антитерористичного центру при Службі безпеки України (у разі їх утворення для виконання повноважень відповідних органів у районі проведення антитерористичної операції) або у складі Об`єднаного оперативного штабу Збройних Сил України (у разі їх утворення для виконання повноважень відповідних органів у районі здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях) і призначені для забезпечення дії Конституції та законів України, забезпечення безпеки і нормалізації життєдіяльності населення, правопорядку, участі у протидії актам збройної агресії, диверсійним проявам і терористичним актам, недопущення гуманітарної катастрофи в районі відсічі збройної агресії Російської Федерації, зокрема проведення антитерористичної операції.

Частиною 1 ст.3 Закону України Про військово-цивільні адміністрації передбачено, що військово-цивільні адміністрації утворюються у разі потреби за рішенням Президента України.

Указом Президента України «Про утворення та реорганізацію військово-цивільних адміністрацій у Луганській області» №62/2021 від 19.02.2021 на виконання Закону України «Про військово-цивільні адміністрації» утворено Лисичанську міську військово-цивільну адміністрацію Сєвєродонецького району Луганської області (ідентифікаційний код 44044068), реорганізовано військово-цивільну адміністрацію міста Лисичанськ Луганської області шляхом приєднання до Лисичанської міської військово-цивільної адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України «Про військово-цивільні адміністрації» у разі утворення військово-цивільної адміністрації населених пунктів повноваження відповідних сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад, сільських, селищних, міських голів припиняються з дня призначення керівника такої військово-цивільної адміністрації. Повноваження виконавчих органів зазначених рад, апаратів цих рад та їх виконавчих комітетів, посадових та службових осіб місцевого самоврядування, які працюють у таких органах та апаратах, припиняються з дня, наступного за днем прийняття рішення зазначеним керівником військово-цивільної адміністрації населених пунктів про можливість цієї військово-цивільної адміністрації здійснювати повноваження, віднесені законом до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад.

Абзацом 4 ч.11 ст.3 Закону України Про військово-цивільні адміністрації встановлено, що повноваження військово-цивільних адміністрацій населених пунктів, районних, обласних військово-цивільних адміністрацій також припиняються згідно із Законом України Про правовий режим воєнного стану.

Відповідно до ч. ч. 8, 9 ст. 4 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» військові адміністрації населених пунктів, районні, обласні військові адміністрації здійснюють свої повноваження протягом дії воєнного стану та 30 днів після його припинення чи скасування. У зв`язку з утворенням військових адміністрацій населених пунктів повноваження військово-цивільних адміністрацій цих населених пунктів припиняються з дня початку здійснення відповідною військовою адміністрацією своїх повноважень.

Указом Президента України від 11.06.2022 №406/2022 Про утворення військової адміністрації утворено Лисичанську міську військову адміністрацію Сєвєродонецького району Луганської області.

Відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ідентифікаційний код 44044068 належить Лисичанській міській військовій адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області.

Відповідно до п.26 ч. 2 ст. 15 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» до повноважень військових адміністрацій населених пунктів на відповідній території віднесені повноваження із вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин (крім вирішення питань відчуження з комунальної власності земельних ділянок та надання таких земельних ділянок в оренду на строк понад один рік).

Отже, за вказаних обставин відбувся перехід повноважень у спірних правовідносинах від Лисичанської міської ради до Лисичанської міської військово-цивільної адміністрації, в подальшому - до Лисичанської міської військової адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області.

Таким чином, саме на Лисичанську міську військову адміністрацію Сєвєродонецького району Луганської області покладені наразі повноваження щодо вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин (із зазначеними обмеженнями).

Однак, як вказує прокурор, суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження щодо здійснення необхідного захисту інтересів держави у спірних правовідносинах тривалий час бездіє та належного захисту не здійснює, що відповідно до ст.131-1 Конституції України та ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» покладає на орган прокуратури обов`язок здійснювати представництво інтересів держави в суді шляхом пред`явлення та підтримання цього позову.

Допущення бездіяльності компетентним органом (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

З наданих прокурором матеріалів вбачається, що листом від 15.03.2024 №50-596вих-24 прокурором було повідомлено Лисичанську міську військову адміністрацію Сєвєродонецького району Луганської області про виявлені порушення інтересів держави, що виникли внаслідок утворення заборгованості зі сплати орендної плати за користування земельними ділянками відповідно до договору від 27.04.2018; повідомлено, що у разі невжиття відповідних заходів реагування, прокурор має намір звернутись до суду із відповідним позовом.

У відповідь позивач листом №1275-24 від 22.04.2024 підтвердив наявність заборгованості з орендної плати за договором, зауважив про неможливість надання засвідченої копії договору оренди оскільки архів з документами залишився на тимчасово окупованій РФ території України, повідомив, що звернувся до відповідача з претензією № 119 від 17.04.2024 про погашення заборгованості.

Управління власності Лисичанської міської військової адміністрації на адресу Лисичанської окружної прокуратури направило лист №181 від 31.05.2024, в якому повідомило, що вказана вище претензія відповідачем не отримана та повернута 08.05.2024 з довідкою АТ «Укрпошта» з причини закінчення терміну зберігання; також було повідомлено, що через відсутність позитивного врегулювання досудового спору, виникає необхідність його врегулювання в судовому порядку, але підготовка та подача позову про стягнення заборгованості ускладнюється відсутністю оригіналів документів.

В подальшому, листом від 12.06.2024 №50-1268вих-24 прокурор звернувся до позивача та просив надати детальний розрахунок заборгованості з орендної плати, штрафних санкцій, відомості чи переглядався розмір річної плати за користування земельними ділянками, зазначивши, що вказані відомості та документи витребовується з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді.

Управління власності Лисичанської міської військової адміністрації на адресу Лисичанської окружної прокуратури листом №269 від 22.07.2024 надало прокурору витребувані відомості та документи.

У відповідності до вимог ч.4 ст.23 Закону України «Про прокуратуру» листом від 20.08.2024 за вих.№50-1805вих-24 прокурор повідомив позивача про прийняте рішення представництва інтересів держави шляхом пред`явлення цього позову до суду оскільки протягом тривалого часу останнім не вчиняються заходи для усунення порушень інтересів держави (долучено докази направлення на поштову адресу тимчасово місцезнаходження позивача)..

Надаючи оцінку вказаним обставинам, суд враховує, що прокурор, звертаючись до компетентного органу до подання позову, фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення, чи повідомлення про заплановані заходи.

Критерій "розумності", який наведений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, має визначатися з урахуванням великого кола чинників. До таких чинників відноситься, зокрема, але не виключно, обізнаність позивача про наявність правопорушення та вжиті ним заходи з моменту такої обізнаності спрямовані на захист інтересів держави. Схожі за змістом висновки сформовані у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.01.2021 у справі №927/468/20, від 23.02.2021 у справі № 923/496/20.

Надаючи оцінку поведінці позивача на предмет здійснення ним самостійного належного захисту інтересів держави у даній ситуації, суд виходить із того, що останнім належно не було відреаговано на звернення прокурора, не повідомлено відомостей про те чи планує позивач вживати відповідні заходи з метою відновлення порушених інтересів держави (зокрема звертатися до суду), і якщо планується, то коли.

За оцінкою суду, за вказаних обставин не можна встановити наміри позивача вживати такі заходи, спрямовані на захист інтересів держави у спірних правовідносинах; посилання позивача в листі №181 від 31.05.2024 на відсутність оригіналів документів, що утруднює можливість підготовки позовної заяви, додатково свідчить про відсутність запланованих для вчинення заходів.

Враховуючи зазначене, суд погоджується з доводами прокурора про те, що у нього були достатні підстави, вбачаючи порушення інтересів держави, та не отримавши на свої звернення належні відповіді, в яких позивач повідомив про наміри вчиняти конкретних заходів із зазначенням строків, вважати, що уповноважений орган держави у спірних правовідносинах, будучи обізнаним з такими порушеннями не вживає тривалий час заходів до їх усунення з метою захисту інтересів держави, та не повідомив прокурора про наміри та строки вжиття таких заходів.

Враховуючи наведене прокурором обґрунтування та норми законодавства, суд вважає за можливе підтвердити підстави представництва заступнику керівника Лисичанської окружної прокуратури Луганської області інтересів держави в особі Лисичанської міської військової адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області заявленим позовним вимогам.

Відповідно до ч.13 ст.8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Статтею 12 ГПК України передбачено, що господарське судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку: 1) наказного провадження; 2) позовного провадження (загального або спрощеного).

Частиною 1 ст.247 ГПК України передбачено, що у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.

Згідно з ч.5 ст.12 ГПК України малозначними справами є: справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

У даному випадку прокурором до стягнення заявлено суму 87 593 грн 26 коп., що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (302 800 грн 00 коп.), тобто дана справа є малозначною.

Відповідно до ч.1 ст.250 ГПК України питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі (ч.ч.2-3 ст.252 ГПК України).

Частиною 1 ст.251 ГПК України передбачено, що відзив подається протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Згідно з ч.5 ст.252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Суд зауважує про те, що наразі прокурор не заявляв клопотання про необхідність призначення судового засідання для розгляду цієї справи та відповідне обґрунтування щодо наявності підстав для розгляду спору в спрощеному провадженні із повідомленням (викликом) сторін в позовній заяві не наводить.

Однак, в прохальній частні позову прокурор зазначає, що про дату, час і місце розгляду справи просить поінформувати Лисичанську окружну прокуратуру Луганської області, Луганську обласну та Харківську обласну прокуратури.

За вказаних обставин, оскільки ця справа є малозначною в силу закону, учасниками не заявлено обґрунтованого клопотання про необхідність розгляду цієї справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін, суд не вбачає наразі обґрунтованих підстав для здійснення розгляду справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін, а тому дійшов висновку про необхідність розгляду цієї справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) представників сторін, за наявними у справі матеріалами.

Окремо суд зауважує про те, що учасники наразі не обмежені в своїх процесуальних правах звернутися до суду із відповідним клопотанням про призначення судового засідання, навівши відповідне обґрунтування в клопотанні.

Відповідно до ч.7 ст.252 ГПК України, клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Керуючись ст.ст.2, 8, 12, 168, 176, 179, 232 234, 247, 250, 252 Господарського процесуального кодексу України, ст.23 Закону України «Про прокуратуру», суд

У Х В А Л И В:

1. Підтвердити підстави представництва заступнику керівника Лисичанської окружної прокуратури Луганської області інтересів держави в особі позивача Лисичанської міської військової адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області заявленим позовним вимогам.

2. Прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі.

3. Справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

4.Встановити позивачу, Лисичанській міській військовій адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області, строк для надання письмових пояснень з викладом власної правової позиції щодо заявленого позову по 14.09.2024 (докази направлення пояснень іншим учасникам надати суду).

5. Довести до відома відповідача, що у відповідності до ч.1 ст.251 ГПК України відзив подається протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. У випадку подання відзиву відповідачу слід подати до суду докази його надіслання іншим учасникам з усіма додатками.

6. Звернути увагу відповідача, що він повинен подати суду докази разом з поданням відзиву (ч.3 ст.80 ГПК України). У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи (відповідно до ст.178 ГПК України).

7. Встановити прокурору, позивачу строк для подання відповіді на відзив протягом п`яти днів з дня отримання відзиву. У випадку подання позивачем відповіді на відзив подати суду докази надіслання (надання) її іншим учасникам справи.

8. Встановити відповідачу строк для подання заперечень протягом п`яти днів з дня отримання відповіді на відзив. У випадку подання відповідачем заперечень подати суду докази надіслання (надання) їх іншим учасникам справи.

Ухвала набрала законної сили з моменту її підписання 03.09.2024 та не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.

Інформацію у справі можна отримати на сторінці суду на офіційному вебпорталі судової влади України в мережі Інтернет за вебадресою: http://lg.arbitr.gov.ua.

СуддяОлена ДРАГНЄВІЧ