Рішення

від 04.09.2024 по справі 916/1142/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983,

e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"04" вересня 2024 р.м. Одеса Справа № 916/1142/24Господарський суд Одеської області у складі судді Д`яченко Т.Г.

при секретарі судового засідання Меленчук Т.М.

розглянувши справу №916/1142/24

За позовом: Заступника керівника Одеської обласної прокуратури (65026, м. Одеса, вул Пушкінська, 3; код ЄДРПОУ 03528552) в інтересах держави в особі Старокозацької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області (67730, Одеська область, Білгород-Дністровський район, с. Старокозаче, вул. Соборна, 34; код ЄДРПОУ 04378020)

До відповідача: Товариства з додатковою відповідальністю Алкалія (67740, Одеська область, Білгород-Дністровський район, с.Карналіївка, вул. Гастело, 15; код ЄДРПОУ 32927356)

Про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні майном шляхом визнання відсутнім права постійного користування, скасування рішення державного реєстратора та зобов`язання повернути земельну ділянку

Представники:

Від прокуратури: Лянна О.А., посвідчення

Від Старокозацької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області: не з`явився

Від відповідача: не з`явився

Встановив: Заступник керівника Одеської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Старокозацької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з додатковою відповідальністю Алкалія про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні майном шляхом визнання відсутнім права постійного користування, скасування рішення державного реєстратора та зобов`язання повернути земельну ділянку.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 25.03.2024р. прийнято позовну заяву Заступника керівника Одеської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Старокозацької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області до розгляду та відкрито провадження у справі №916/1142/24. Справу ухвалено розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на "22" квітня 2024 р. о 09:40. Запропоновано відповідачу підготувати та надати до суду і одночасно надіслати позивачу та прокурору відзив на позов, оформлений з урахуванням вимог, встановлених ст.165 ГПК України, протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали суду. Викликано учасників справи та прокурора у підготовче засідання, призначене на 22.04.2024р. о 09:40.

17.04.2024р. до суду позивачем надано клопотання, відповідно до якого було зазначено суду, що Старокозацька сільська рада Білгород-Дністровського району Одеської області підтримує позовні вимоги у повному обсязі та просить суд їх задовольнити. Також позивач просив суд розглянути справу без його участі.

19.04.2024р. до суду відповідачем було надано відзив на позовну заяву.

22.04.2024 р. було оголошено протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 13.05.2024 р. о 11:30.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 22.04.2024р. повідомлено Старокозацьку сільську раду Білгород-Дністровського району Одеської області та Товариство з додатковою відповідальністю Алкалія по справі №916/1142/24 про судове засідання, яке відбудеться "13" травня 2024 р. о 11:30.

06.05.2024р. до суду прокурором надано відповідь на відзив.

В засіданні 13.05.2024р. судом було продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та відкладено підготовче засідання на 03.06.2024 р. о 09:40. Встановлено відповідачу строк на подання заперечень на відповідь на відзив в порядку ст.167 ГПК України до 27.05.2024р.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 13.05.2024р. повідомлено Старокозацьку сільську раду Білгород-Дністровського району Одеської області та Товариство з додатковою відповідальністю Алкалія про судове засідання, яке відбудеться "03" червня 2024 р. о 09:40.

21.05.2024р. відповідачем надано заперечення на відповідь на відзив.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 03.06.2024р. закрито підготовче провадження по справі №916/1142/24. Призначено справу до розгляду по суті у судовому засіданні (у зв`язку з перебуванням судді у відпустці з 26.06.2024р. по 26.07.2024р.) на "29" липня 2024 р. о 10:15. Викликано учасників справи у судове засідання, призначене на 29.07.2024р. о 10:15.

03.06.2024р. до суду відповідачем надано заяву про зупинення провадження у справі.

24.07.2024р. та 29.07.2024р. прокурором надано заперечення на заяву про зупинення провадження у справі.

Протокольною ухвалою суду від 29.07.2024р. заяву відповідача про зупинення провадження у справі було залишено без задоволення, оскільки суд не вбачає підстав для зупинення провадження у справі в порядку ст. 228 ГПК України.

29.07.2024р. у судовому засіданні було оголошено перерву у розгляді справи по суті до 26.08.2024р. о 10:00.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 29.07.2024р. повідомлено Старокозацьку сільську раду Білгород-Дністровського району Одеської області про судове засідання, яке відбудеться "26" серпня 2024 р. о 10:00.

26.08.2024р. судове засідання не відбулося у зв`язку з оголошенням системою цивільної оборони у м. Одеса та Одеській області повітряної тривоги.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 26.08.2024р. судове засідання для розгляду справи №916/1142/24 по суті призначити на "04" вересня 2024 р. о 12:00. Викликано учасників справи у судове засідання, призначене на 04.09.2024р. о 12:00.

Відповідач у судове засідання 04.09.2024р. не з`явився, жодних клопотань або заяв ним до суду надано не було.

Заступник керівника Одеської обласної прокуратури підтримує поданий позов та просить суд його задовольнити.

Старокозацька сільська рада Білгород-Дністровського району Одеської області підтримує позовні вимоги у повному обсязі та просить суд їх задовольнити.

Товариство з додатковою відповідальністю Алкалія заперечувало проти позову прокурора.

У судовому засіданні 04.09.2024 року судом було оголошено вступну та резолютивну частини рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено 04.09.2024р.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора та представника відповідача за час розгляду справи, суд встановив.

В обґрунтування поданого позову, прокурором було зазначено суду, що за результатами вивчення питання наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у сфері охорони навколишнього природнього середовища обласною прокуратурою встановлено порушення вимог законодавства внаслідок державної реєстрації за Товариством з додатковою відповідальністю Алкалія права постійного користування на земельну ділянку Монашівського водосховища в межах Старокозацької сільської ради Білгород- Дністровського району Одеської області.

Прокурором було зазначено суду, що рішенням державного реєстратора Комунального підприємства «Департамент державної реєстрації» Арешкіної Олени Дмитрівни від 29.11.2018р. № 44328793 проведено державну реєстрацію права постійного користування за Товариством з додатковою відповідальністю «Алкалія» на земельну ділянку площею 53,4827 га з кадастровим номером 5120883200:01:001:0119 для рибогосподарських потреб, розташовану за адресою: Одеська область, Білгород-Дністровський район, Карналіївська сільська рада (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1707710951208, номер запису про інше речове право 29182028).

Державна реєстрація проведена на підставі: передавального акту СГК «Маяк» від 23.11.2010р. серія та номер 3; передавального акту СГК «Маяк» від 09.09.2011р. серія та номер 4; державного акту на право постійного користування землею серії ОД-05-13, виданого· 28.11.1995р. Карналіївською сільською радою народних депутатів.

За посиланням прокурора, вказана державна реєстрація права постійного користування земельною ділянкою проведена всупереч приписам Земельного та Водного кодексів України, Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», оскільки у Товариства з додатковою відповідальністю Алкалія відсутні документи, які б посвідчували виникнення речового права на земельну ділянку.

Ґрунтуючи заявлені позовні вимоги, прокурор посилався на ст. 5 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», ст. 1, ст. 2, ст. 3, ст. 80, ч.ч. 1, 2 ст. 83 Земельного кодексу України та зазначав суду, що Законом України від 28.04.2021р. № 1423-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин» (який набрав чинності з 27.05.2021р.) розділ Х Земельного кодексу України доповнено пунктом 24, відповідно до якого з дня набрання чинності цим пунктом землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад. Земельні ділянки, що вважаються комунальною власністю територіальних громад сіл селищ, міст відповідно до цього пункту і право державної власності на які зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, переходять у комунальну власність з моменту державної реєстрації права комунальної власності на такі земельні ділянки. Інші земельні ділянки та землі, не сформовані у земельні ділянки, переходять у комунальну власність з дня набрання чинності цим пунктом.

Прокурором було зазначено, що земельна ділянка з кадастровим номером 5120883200:01:001:0119 розташована в межах Старокозацької територіальної громади, за межами населеного пункту, а відтак з 27.05.2021 належить до земель комунальної власності Старокозацької сільської територіальної громади.

За посиланням прокурора, рішенням державного реєстратора Старокозацької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області Арешкіної О.Д. від 25.11.2021р. № 61829004 проведено державну реєстрацію права власності за територіальною громадою в особі Старокозацької сільської ради Білгород Дністровського району Одеської області на земельну ділянку площею 53,4827 га з кадастровим номером 5120883200:01:001:0119 (номер відомостей про речове право 45256622).

Посилаючись на ч. 1 ст. 122 Земельного кодексу України, прокурор зазначав, що Старокозацька сільська рада є уповноваженим органом на розпорядження землями комунальної власності Старокозацької територіальної громади.

Також, прокурором було зазначено суду, що згідно з відомостями Державного земельного кадастру земельна ділянка площею 53,4827 га з кадастровим номером 5120883200:01:001:0119, яка знаходиться під Монашівським водосховищем, віднесена до земель водного фонду.

Посилаючись на п. 1 ч. 1 ст. 2, ч. 1 ст. 5, п. 8 ч. 1 ст. 27, ч. 3 ст. 10, ч. 4 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», прокурором було зауважено суду, що документи, на підставі яких було проведено державну реєстрацію права постійного користування за відповідачем на дають змоги встановити факту набуття Товариством з додатковою відповідальністю «Алкалія» право постійного користування земельною ділянкою з кадастровим номером 5120883200:01:001:0119.

За поясненнями прокурора, державний акт на право постійного користування землею від 28.11.1995р. посвідчує наявність у КСГП «Маяк» права постійного користування землею площею 681,4 га для сільськогосподарського виробництва, тобто за іншим цільовим призначенням, ніж земельна ділянка з кадастровим номером 5120883200:01:001:0119 (для рибогосподарських потреб).

Наявні у державному акті на право постійного користування землею план зовнішніх меж землекористування та опис меж земельних ділянок не надають змоги встановити наявність у КГСП «Маяк» права постійного користування саме земельною ділянкою, якій у подальшому присвоєно кадастровий номер 5120883200:01:001:0119.

Так само передавальні акти СК «Маяк» та СВК «Маяк» не містять відомостей щодо передачі відповідачу права постійного користування на земельну ділянку з кадастровим номером 5120883200:01:001:0119.

Також прокурором було зазначено суду, що рішенням Білгород-Дністровської районної ради від 07.09.2001р. № 483-ХХІІІ затверджено проект відведення земельної ділянки площею 152,6283 га, в тому числі по Монашівській сільській раді - 89,8727 га і по Карналіївській сільській раді - 62,7556 га, розроблений земельно-кадастровим бюро при Білгород-Дністровському районному відділі земельних ресурсів, яка надається ТОВ «Істок» в тимчасове користування на умовах оренди строком на 15 років; надано земельну ділянку загальною площею 152,6283 га, в тому числі по Монашівській сільській раді 89,8727 га, з них: 48,8020 га під водою та 41,0699 га інші угіддя; по Карналіївській сільській раді 62,7556 га, з них: 34,2382 га під водою та 28,5174 га інші угіддя в довгострокове тимчасове користування на умовах оренди строком на 15 років ТОВ «Істок» для риборозведення.

Розпорядженням Білгород-Дністровської районної державно адміністрації від 22.08.2002р. № 620/2002 затверджено проект відведення земельної ділянки водного фонду, розташованої на території Монашівської сільської ради загальною площею 80,007 га, в тому числі: штучний водойм (ставок) площею 48,8020 га та прибережно-захисну смугу площею 31,1979 га, та Карналіївської сільської ради загальною площею 62,7556 га, в тому числі: штучний водойм (ставок) площею 34,2382 га та прибережно захисну смугу площею 28,5174 га для риборозведення; надано ТОВ «Істок» земельну ділянку водного фонду загальною площею 142,7563 га, розташовану на території Монашівської та Карналііївської сільських рад Білгород-Дністровського району у довгострокове користування на умовах оренди строком на 15 років для риборозведення.

За поясненнями прокурора, на підставі вказаного розпорядження між Білгород-Дністровською районною державною адміністрацією та ТОВ «Істок» 27.12.2002 укладено договір на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди), відповідно до якого ТОВ «Істок» приймає в тимчасове довгострокове користування на умовах оренди строком на п`ять років земельну ділянку водного фонду загальною площею 142,7563 га, в тому числі: штучний водойм (ставок) площею 48,8028 га та прибережно-захисну смугу площею 31,1979 га, розташовану на території Монашівської сільської ради Білгород -Дністровського району Одеської області та штучний водойм (ставок) площею 34,2382 га та прибережно-захисну смугу площею 28,5174 га, розташовану на території Карналіївської сільської ради Білгород- Дністровського району Одеської області для риборозведення.

Земельна ділянка належить орендодавцю (Білгород-Дністровській районній державній адміністрації) на підставі розпорядження голови районної державної адміністрації від 22.08.2002р. № 620/2002 (пункт 1.1 Договору оренди).

На підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) відділом Держгеокадастру у Білгород-Дністровському районі Одеської області 15.09.2005р. проведено державну реєстрацію земельної ділянки площею 53,4827 га із присвоєнням кадастрового номеру 5120883200:01:001:0119 за місцем розташування: Одеська область, Білгород-Дністровський район, Карналіївська сільська рада; категорія земель - землі водного фонду; цільове призначення - 10.07 Для рибогосподарських потреб; вид використання - для рибогосподарських потреб.

Розпорядженням Білгород-Дністровської районної державної адміністрації від 16.02.2006р. № 168/2006 із змінами, внесеними розпорядженням Білгород-Дністровської районної державної адміністрації від 26.04.2006р. № 468/2006, затверджено витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок; надано ТОВ «Істок» для риборозведення земельні ділянки водного фонду загальною площею 142,7563 га в довгострокову оренду строком на 25 років, які розташовані на території Монашівської та Карналіївської сільських рад, за межами населених пунктів, Білгород-Дністровського району Одеської області.

Розпорядженням Білгород- Дністровської районної державної адміністрації від 26.04.2006р. № 469/2006 внесено зміни до розпорядження Білгород-Дністровської районної державної адміністрації від 22.08.2002р. № 620/2002 та зокрема, у заголовку, преамбулі та пункту 2 розпорядження районної державної адміністрації від 22.08.2002р. №620/2002 слова і цифри «строком на 15 років» замінено словами і цифрами «строком на 25 років».

У подальшому, постановою Господарського суду Одеської області від 23.06.2015р. у справі № 2-32/78-10-2331 ТОВ «Істок» визнано банкрутом. Ухвалою Господарського суду Одеської області від 17.05.2016 у справі № 2-32/78-10-2331 затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс ТОВ «Істок»; припинено юридичну особу ТОВ «Істок».

Таким чином, за поясненнями прокурора, земельна ділянка площею 53,4827 га з кадастровим номером 5120883200:01:001:0119 у період з 07.09.2001р. (з моменту прийняття рішення Білгород-Дністровської районної ради від 07.09.2001р. № 483-ХХПІ) до 12.07.2016р. (ліквідація юридичної особи) була передана та знаходилась у користуванні ТОВ «Істок».

Прокурором також було зазначено суду, що КГСП «Маяк», СК «Маяк», свк «Маяк» та відповідач не оскаржувались наведені рішення та розпорядження Білгород-Дністровської районної ради, Білгород-Дністровської районної державної адміністрації, а також договір оренди, укладений з ТОВ «Істок».

Посилаючись на ч. 2 ст. 92 Земельного кодексу України, прокурором було зазначено суду, що відповідач до осіб, визначених даною статтею, не належить.

Таким чином, враховуючи, що подані відповідачем документи для державної реєстрації не дають змоги встановити факт набуття права постійного користування земельною ділянкою площею 53,4827 га з кадастровим номером 5120883200:01:001:0119, отже, державним реєстратором Комунального підприємства «Департамент державної реєстрації» Арешкіною О.Д. неправомірно проведено державну реєстрацію права постійного користування земельною ділянкою.

З урахуванням наведеного, прокурор вважає, що відповідач за відсутності правових підстав набув у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно право постійного користування земельною ділянкою площею 53,4827 га з кадастровим номером 5120883200:01:001:0119.

Відтак, земельна ділянка площею 53,4827 га з кадастровим номером 5120883200:01:001:0119 підлягає поверненню Старокозацькій сільській раді Білгород-Дністровського району Одеської області.

Надаючи відзив на позовну заяву, Товариством з додатковою відповідальністю Алкалія було зазначено суду, що прокурором не доведено , не обґрунтовано порушення інтересів держави та необхідності їх захисту саме прокуратурою. Прокурором ототожнюється с спірних правовідносинах категорія територіальна громада та держава, а також спільність їх інтересів.

За поясненнями відповідача, інтереси територіальної громади можуть не співпадати з інтересами держави.

Як зазначає відповідач, посилання прокурора на можливі але не доведені порушення екологічної безпеки, навколишнього природного середовища, позбавлення власника його правомочностей відносно спірної земельної ділянки самі по собі не можуть бути доказом порушення інтересів держави та підставою для представництва.

Відповідно до наданої відповіді на відзив, прокурором надавались пояснення стосовно підстав представництва прокурором інтересів держави в особі Старокозацької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області.

Також прокурором було зауважено суду, що представник відповідача, не оспорюючи доводи позовної заяви щодо неправомірного набуття Товариством з додатковою відповідальністю Алкалія права постійного користування на земельну ділянку, надав лише заперечення в частині відсутності підстав для здійснення прокурором представницва інтересів держави у суді.

Надаючи заперечення на відповідь на відзив, відповідачем було зазначено, що прокурором не вірно визначено орган, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, щодо захисту можливого порушення «інтересів держави».

Відповідач зазначав суду, шо прокурор звернувся із дійсним позовом в інтересах Старокозацької сільської ради та, як вказує відповідач, прокурор вважав, що сільська рада уповановажена звертатись до суду в дійсних спірних відносинах, як власник спірної земельної ділянки.

На думку відповідача, на момент звернення із дійсним позовом відсутній орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції контролю (нагляду) у спірних правовідносинах.

Суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора та представника відповідача, проаналізувавши норми чинного законодавства, дійшов таких висновків.

Відповідно до ст. 2 Закону України „Про судоустрій та статус суддів, суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

У відповідності до ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. При цьому, ст.12 Цивільного кодексу України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Згідно ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Щодо наявності підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді в особі Старокозацької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області , суд зазначає таке.

За змістом ст. 9 Конституції України передбачено, що чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. На розширення цього положення Основного Закону в ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" зазначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Пунктом 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Важливим елементом верховенства права є гарантія справедливого судочинства. Так, у справі Bellet v. France ЄСПЛ зазначив, що "стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів якого є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання в її права".

Позиція ЄСПЛ засвідчує, що основною складовою права на суд є право доступу в тому розумінні, що особі має бути забезпечено можливість звернутися до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинно чинитися правових чи практичних перешкод для здійснення цього права.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Тобто імператив зазначеного конституційного положення встановлює обов`язок органів державної влади та їх посадових осіб дотримуватись принципу законності при здійсненні своїх повноважень, що забезпечує здійснення державної влади за принципом її поділу.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України, в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Закон України "Про прокуратуру" визначає правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Згідно з ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Так, відповідно до частин 3-5 статті 53 Господарського процесуального кодексу України, у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Виходячи з аналізу наведених правових норм, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. При цьому, в кожному конкретному випадку прокурор при зверненні до суду з позовом повинен довести існування обставин порушення або загрози порушення інтересів держави.

Так, Конституційний Суд України у своєму рішенні від 08.04.1999 № 3-рп/99, з`ясовуючи поняття "інтереси держави", визначив, що державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорони землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо.

Із врахуванням того, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (ч. 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України).

Наведене Конституційним Судом України розуміння поняття "інтереси держави" має самостійне значення і може застосовуватися для тлумачення цього ж поняття, вжитого у ст. 131-1 Конституції України та ст. 23 Закону України "Про прокуратуру".

З огляду на викладене, з урахуванням ролі прокуратури у демократичному суспільстві та необхідності дотримання справедливого балансу у питанні рівноправності сторін судового провадження, зміст п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України щодо підстав представництва прокурора інтересів держави в судах не може тлумачитися розширено.

Таким чином, прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією з засад правосуддя (п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України).

Враховуючи зазначене, наявність інтересів держави повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.12.2018 у справі № 924/1256/17 та від 15.05.2019 у справі № 911/1497/18.

Разом з тим, участь прокурора в судовому процесі можлива за умови, крім іншого, обґрунтування підстав для звернення до суду, а саме має бути доведено нездійснення або неналежне здійснення захисту інтересів держави у спірних правовідносинах суб`єктом влади, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, або підтверджено відсутність такого органу (ч. ч. 3, 4 ст. 53 ГПК України, ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру").

Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.

"Не здійснення захисту" виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

"Здійснення захисту неналежним чином" виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

"Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Суд звертає увагу, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

Прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави. (аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №806/1000/17 та від 20.09.2018 у справі №924/1237/17).

Отже, з урахуванням вищевикладеного, у розумінні положень ст.ст. 73, 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, прокурор, звертаючись з позовом у справі, повинен навести причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом і які є підставами для звернення прокурора до суду, довести належними та допустимими доказами обставини здійснення ним повідомлення на адресу відповідного суб`єкта владних повноважень про звернення до суду від його імені, а також надати докази того, що суб`єкт владних повноважень не здійснює або здійснює неналежним чином захист інтересів держави.

В обґрунтування підстав представництва прокурора в суді, останній зазначав, що всупереч інтересів держави, без будь-яких належних на те підстав, за Товариством з додатковою відповідальністю Алкалія проведена державна реєстрація права постійного користування земельною ділянкою площею 53,4827 га з кадастровим номером 5120883200:01:001:0119.

У даній справі прокурором подано позов в особі Старокозацької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області у зв`язку з невиконанням нею своїх обов`язків щодо захисту інтересів держави в суді.

Відповідно до частин першої та другої статті 2 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні, місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України. Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

Відповідно до частини 1, 3 статті 10 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні, сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами. Представницькі органи місцевого самоврядування, сільські, селищні, міські голови, виконавчі органи місцевого самоврядування діють за принципом розподілу повноважень у порядку і межах, визначених цим та іншими законами.

Виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи.

Виконавчі органи сільських, селищних, міських, районних у містах рад є підконтрольними і підзвітними відповідним радам, а з питань здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади - також підконтрольними відповідним органам виконавчої влади (ч.1, 2 ст.11 Закону).

За висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 22.12.2022 по справі №904/123/22, органам місцевого самоврядування надано широкі права для здійснення економічного і соціального розвитку на своїй території. Так, частинами першою та другою статті 143 Конституції України передбачено, зокрема, що територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності; затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку і контролюють їх виконання; затверджують бюджети відповідних адміністративно-територіальних одиниць і контролюють їх виконання; утворюють, реорганізовують та ліквідовують комунальні підприємства, організації і установи, а також здійснюють контроль за їх діяльністю; вирішують інші питання місцевого значення, віднесені законом до їхньої компетенції. Обласні та районні ради затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку відповідних областей і районів та контролюють їх виконання; затверджують районні і обласні бюджети, які формуються з коштів державного бюджету для їх відповідного розподілу між територіальними громадами або для виконання спільних проектів та з коштів, залучених на договірних засадах з місцевих бюджетів для реалізації спільних соціально-економічних і культурних програм, та контролюють їх виконання; вирішують інші питання, віднесені законом до їхньої компетенції.

Судом з`ясовано, що прокуратурою на адресу позивача було скеровано лист від 24.01.2024р. №12-105виз 24, яким повідомлено про неправомірне набуття відповідачем у постійне користування земельної ділянки під Монашівським водосховищем та запропоновано надати інформацію та вжиті заходи реагування. (а.с. 146, т.1).

В свою чергу, позивачем листом від 29.01.2024р. №218/07.1-07/151 було повідомлено прокурора, що Старокозацька сільська рада Білгород-Дністровського району Одеської області вважає, що при реєстрації речових прав були порушені інтереси територіальної громади, як власника земельних ділянок, та позивач просив прокуратуру сприяти захисту порушених прав та інтересів держави в особі Старокозацької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області.(а.с. 149,т.1).

Також матеріали справи містять повідомлення, здійснене прокурором в порядку ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», яке було скеровано на ім`я Старокозацької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області. (а.с. 150, т.1).

Зважаючи на викладене, виходячи із предмета і підстав позову, сформульованих прокурором, та враховуючи, що Старокозацька сільська рада Білгород-Дністровського району Одеської області не звернулась до суду з позовом, що підтверджує бездіяльність компетентного органу, суд приходить до висновку про наявність підстав для представництва прокурором інтересів держави в особі Старокозацької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області у даній справі.

Предметом спору у даній справі є встановлення обставин на підтвердження або відсутність підстав для усунення перешкод у користуванні та розпорядженні майном, шляхом визнання відсутнім права постійного користування відповідача, скасування рішення державного реєстратора та зобов`язання відповідача повернути земельну ділянку.

Як з`ясовано судом, рішенням державного реєстратора Комунального підприємства «Департамент державної реєстрації» Арешкіної Олени Дмитрівни від 29.11.2018р. №44328793 проведено державну реєстрацію права постійного користування за Товариством з додатковою відповідальністю «Алкалія» на земельну ділянку площею 53,4827 га з кадастровим номером 5120883200:01:001:0119 для рибогосподарських потреб, розташовану за адресою: Одеська область, Білгород-Дністровський район, Карналіївська сільська рада (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1707710951208, номер запису про інше речове право 29182028).

Судом вбачається, що державна реєстрація проведена на підставі: передавального акту СГК «Маяк» від 23.11.2010р. серія та номер 3; передавального акту СГК «Маяк» від 09.09.2011р. серія та номер 4; державного акту на право постійного користування землею серії ОД-05-13, виданого· 28.11.1995р. Карналіївською сільською радою народних депутатів.

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають: навколишнє природне середовище як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і невикористовувані в економіці в даний період (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ), ландшафти та інші природні комплекси.

Відповідно до ст. 1 Земельного кодексу України, земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Використання власності на землю не може завдавати шкоди правам і свободам громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

Відповідно до ст. 80 Земельного кодексу України, суб`єктами права власності на землю є громадяни та юридичні особи - на землі приватної власності; територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності; держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади, - на землі державної власності.

Згідно до ч. 1, ч. 2 ст. 83 Земельного кодексу України, землі, які належать на праві власності територіальним громадам, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають: усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності; земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування; землі та земельні ділянки за межами населених пунктів, що передані або перейшли у комунальну власність із земель державної власності відповідно до закону.

Законом України від 28.04.2021р. № 1423-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин» (який набрав чинності з 27.05.2021р.) розділ Х Земельного кодексу України доповнено пунктом 24.

Відповідно до п. 24 розділу Х Земельного кодексу України визначено, що з дня набрання чинності цим пунктом землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім земель: що використовуються органами державної влади, державними підприємствами, установами, організаціями на праві постійного користування (у тому числі земельних ділянок, що перебувають у постійному користуванні державних лісогосподарських підприємств, та земель водного фонду, що перебувають у постійному користуванні державних водогосподарських підприємств, установ, організацій, Національної академії наук України, національних галузевих академій наук); оборони; природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення в межах об`єктів і територій природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, лісогосподарського призначення; зони відчуження та зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи; під будівлями, спорудами, іншими об`єктами нерухомого майна державної власності; під об`єктами інженерної інфраструктури загальнодержавних та міжгосподарських меліоративних систем державної власності; визначених у наданих до набрання чинності цим пунктом дозволах на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, наданих органами виконавчої влади з метою передачі земельних ділянок у постійне користування державним установам природно-заповідного фонду, державним лісогосподарським та водогосподарським підприємствам, установам та організаціям, якщо рішення зазначених органів не прийняті.

Земельні ділянки, що вважаються комунальною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст відповідно до цього пункту і право державної власності на які зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, переходять у комунальну власність з моменту державної реєстрації права комунальної власності на такі земельні ділянки.

Інші земельні ділянки та землі, не сформовані у земельні ділянки, переходять у комунальну власність з дня набрання чинності цим пунктом.

З урахуванням зазначеного, спірна земельна ділянка, розташована в межах Старокозацької територіальної громади, за межами населеного пункту, та з 27.05.2021р. належить до земель комунальної власності Старокозацької сільської територіальної громади.

Судом вбачається, що рішенням державного реєстратора Старокозацької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області Арешкіної О.Д. від 25.11.2021р. №61829004 проведено державну реєстрацію права власності за територіальною громадою в особі Старокозацької сільської ради Білгород Дністровського району Одеської області на земельну ділянку площею 53,4827 га з кадастровим номером 5120883200:01:001:0119 (номер відомостей про речове право 45256622).

Отже, Старокозацька сільська рада є уповноваженим органом на розпорядження землями комунальної власності Старокозацької територіальної громади.

Згідно з відомостями Державного земельного кадастру земельна ділянка площею 53,4827 га з кадастровим номером 5120883200:01:001:0119, яка знаходиться під Монашівським водосховищем, віднесена до земель водного фонду.

Посилаючись на п. 1 ч. 1 ст. 2, ч. 1 ст. 5, п. 8 ч. 1 ст. 27, ч. 3 ст. 10, ч. 4 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», прокурором було зауважено суду, що документи, на підставі яких було проведено державну реєстрацію права постійного користування за відповідачем, на дають змоги встановити факту набуття Товариством з додатковою відповідальністю «Алкалія» права постійного користування земельною ділянкою з кадастровим номером 5120883200:01:001:0119.

Відповідно до ч. 1 ст. 92 Земельного кодексу України, право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Відповідно до ч. 2 ст. 92 Земельного кодексу України (у редакції на момент виникнення спірних правовідносин), права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають: підприємства, установи та організації, що належать до державної та комунальної власності; громадські організації осіб з інвалідністю України, їх підприємства (об`єднання), установи та організації; релігійні організації України, статути (положення) яких зареєстровано у встановленому законом порядку, виключно для будівництва і обслуговування культових та інших будівель, необхідних для забезпечення їх діяльності; публічне акціонерне товариство залізничного транспорту загального користування, утворене відповідно до Закону України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування"; заклади освіти незалежно від форми власності; співвласники багатоквартирного будинку для обслуговування такого будинку та забезпечення задоволення житлових, соціальних і побутових потреб власників (співвласників) та наймачів (орендарів) квартир та нежитлових приміщень, розташованих у багатоквартирному будинку.

Відповідно до ст. 125 Земельного кодексу України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Згідно до ст. 126 Земельного кодексу України, право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (у редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин), державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (у редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин), у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об`єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: підприємства як єдині майнові комплекси, житлові будинки, будівлі, споруди, а також їх окремі частини, квартири, житлові та нежитлові приміщення.

Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (у редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин), державна реєстрація права власності та інших речових прав, крім державної реєстрації права власності на об`єкт незавершеного будівництва, проводиться на підставі: державного акта на право приватної власності на землю, державного акта на право власності на землю, державного акта на право власності на земельну ділянку або державного акта на право постійного користування землею, виданих до 1 січня 2013 року.

Положеннями ч. 3 ст. 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (у редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що державний реєстратор: встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов`язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення у випадках, передбачених законом; відповідність повноважень особи, яка подає документи для державної реєстрації прав; відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих/отриманих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов`язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації; перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення; під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, обов`язково запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, засвідчені в установленому законодавством порядку копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації, у разі відсутності доступу до відповідних носіїв інформації, що містять відомості, необхідні для проведення державної реєстрації прав, чи у разі відсутності необхідних відомостей в єдиних та державних реєстрах, доступ до яких визначено цим Законом, та/або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником.

Відповідно до ч. 4 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (у редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин), державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно та їх обтяження, за умови їх відповідності законодавству і поданим/отриманим документам.

Судом встановлено, що державний акт на право постійного користування землею від 28.11.1995р. серія ОД-05-13, посвідчував наявність у КСГП «Маяк» права постійного користування землею площею 681,4 га та для сільськогосподарського виробництва, поряд з цим земельна ділянка з кадастровим номером 5120883200:01:001:0119 має призначення для рибогосподарських потреб.

Судом приймаються до уваги доводи прокурора, які не були спростовані відповідачем за час розгляду справи, що наявні у державному акті на право постійного користування землею план зовнішніх меж землекористування та опис меж земельних ділянок - не надають змоги встановити наявність у КГСП «Маяк» права постійного користування саме земельною ділянкою, якій у подальшому присвоєно кадастровий номер 5120883200:01:001:0119.

Дослідивши передавальні акти СК «Маяк» та СВК «Маяк» судом встановлено, що такі документи не містять відомостей щодо передачі відповідачу права постійного користування саме на земельну ділянку з кадастровим номером 5120883200:01:001:0119.

Судом при вирішення справи по суті враховано: Рішення Білгород-Дністровської районної ради від 07.09.2001р. № 483-ХХІІІ, Розпорядження Білгород-Дністровської районної державно адміністрації від 22.08.2002р. № 620/2002 та Договір на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) від 27.12.2002р., укладений між Білгород-Дністровською районною державною адміністрацією та ТОВ «Істок», Розпорядження Білгород-Дністровської районної державної адміністрації від 16.02.2006р. № 168/2006 із змінами, внесеними розпорядженням Білгород-Дністровської районної державної адміністрації від 26.04.2006р. № 468/2006, Розпорядженням Білгород-Дністровської районної державної адміністрації від 26.04.2006р. № 469/2006, яким внесено зміни до розпорядження Білгород-Дністровської районної державної адміністрації від 22.08.2002р. № 620/2002.

Також судом прийнято до уваги постанову Господарського суду Одеської області від 23.06.2015р. у справі № 2-32/78-10-2331. Якою ТОВ «Істок» визнано банкрутом. Ухвалою Господарського суду Одеської області від 17.05.2016 у справі № 2-32/78-10-2331 затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс ТОВ «Істок»; припинено юридичну особу ТОВ «Істок».

Зазначені докази засвідчують, що земельна ділянка площею 53,4827 га з кадастровим номером 5120883200:01:001:0119 до 12.07.2016р. перебувала у користуванні ТОВ «Істок».

При вирішення спору також враховано, що не оскаржувались наведені рішення та розпорядження Білгород-Дністровської районної ради, Білгород-Дністровської районної державної адміністрації, а також договір оренди, укладений з ТОВ «Істок».

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Приписами ч. 1 ст. 79 Господарського процесуального Кодексу України передбачено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Згідно до ч. ч. 1, 2, 3 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи усе вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що Товариство з додатковою відповідальністю Алкалія протиправно набуло право постійного користування земельною ділянкою площею 53,4827 га з кадастровим номером 5120883200:01:001:0119, у зв`язку з чим позовні вимоги про усунення перешкоди власнику - Старокозацькій сільській територіальній громаді в особі Старокозацької сільської ради Білгород -Дністровського району Одеської області у користуванні та розпорядженні своїм майном, шляхом скасування рішення державного реєстратора КП «Департамент державної реєстрації» Арешкіної Олени Дмитрівни від 29.11.2018 №44328793 про державну реєстрацію права постійного користування за Товариством з додатковою відповідальністю «Алкапія» на земельну ділянку площею 53,4827 га з кадастровим номером 5120883200:01:001:0119 для рибогосподарських потреб, розташовану за адресою: Одеська область, Білгород-Дністровський район, Карналіївська сільська рада (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1707710951208, номер запису про інше речове право 29182028) - підлягають задоволенню судом.

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою позову - факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу.

При цьому особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права.

У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з`ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.

Верховним Судом вже неодноразово наголошувалось на тому, що право чи інтерес мають бути захищені судом у належний спосіб, який є ефективним (пункт 57 постанови від 05.06.2018 у справі №338/180/17), тому суд повинен відмовляти у задоволенні позовної вимоги, яка не відповідає ефективному способу захисту права чи інтересу (див. mutatis mutandis висновки у пунктах 72-76 постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 у справі №488/5027/14-ц).

При цьому в Постанові Верховного Суду у складі суддів Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 14.06.2019 у справі №910/6642/18 в розвиток цих позицій також зазначено, що вирішуючи господарський спір, суд з`ясовує, чи існує у позивача право або законний інтерес; якщо так, то чи має місце його порушення, невизнання або оспорювання відповідачем; якщо так, то чи підлягає право або законний інтерес захисту і чи буде такий захист ефективний за допомогою того способу, який визначено відповідно до викладеної в позові вимоги. В іншому випадку у позові слід відмовити.

Як вже встановлено судом, відповідачем протиправно було набуто право постійного користування земельною ділянкою площею 53,4827 га з кадастровим номером 5120883200:01:001:0119.

Статтею 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" передбачено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

За змістом пункту 2 частини першої статті 4 цього ж Закону, державній реєстрації прав підлягають у т.ч. речові права на нерухоме майно, похідні від права власності: право користування (сервітут); право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис); право забудови земельної ділянки (суперфіцій); право господарського відання; право оперативного управління; право постійного користування та право оренди (суборенди) земельної ділянки; право користування (найму, оренди) будівлею або іншою капітальною спорудою (їх окремою частиною), що виникає на підставі договору найму (оренди) будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини), укладеного на строк не менш як три роки; право довірчої власності на отриманий в управління об`єкт нерухомого майна, об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості; інші речові права відповідно до закону.

Відповідно до практики Великої Палати Верховного Суду, відомості державного реєстру прав на нерухомість презюмуються правильними, доки не доведено протилежне, тобто державна реєстрація права за певною особою не є безспірним підтвердженням наявності в цієї особи права, але створює спростовувану презумпцію права такої особи (пункт 6.30 постанови Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2019 у справі № 48/340, пункт 4.17 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі №911/3594/17.

Прокурором при зверненні до суду було обрано такий спосіб захисту своїх прав як визнання відсутнім права постійного користування відповідача на спірну земельну ділянку.

Суд, при розгляду даного спору враховує, що Верховним Судом неодноразово висловлювалась правова позиція щодо застосування такого способу захисту своїх прав як визнання відсутнім права та правових наслідків задоволення такої вимоги в аспекті застосування норм Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Так, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі №916/1415/19 міститься правова позиція про те, що відповідно до норм статей 16 ЦК України та 20 ГК України права та законні інтереси захищаються, у тому числі, шляхом визнання наявності або відсутності прав. За висновками Верховного Суду України, сформульованими в постанові від 21 листопада 2012 року у справі № 6-134цс12, згідно з пунктом 1 частини другої статті 16 ЦК України одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права, що в рівній мірі означає як наявність права, так і його відсутність.

Суд приймає до уваги такі висновки і вважає, що визнання права як у позитивному значенні (визнання існуючого права), так і в негативному значенні (визнання відсутності права і кореспондуючого йому обов`язку) - є способом захисту інтересу позивача у правовій визначеності.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду звертала увагу, що судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту. Такі висновки сформульовані в пункті 63 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18 (провадження № 12-204гс19).

Відповідно до частини першої статті 2 ГПК України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Отже, звертатися з позовом може не будь-яка, а лише заінтересована особа.

Відповідно до пункту 9 частини першої статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», судове рішення про задоволення вимог про визнання відсутнім права є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей як про припинення права відповідача (якщо таке право зареєстроване), так і про право позивача.

Суд враховує, що хоча у справі №916/1415/19 предметом розгляду і були позовні вимоги про визнання припиненими договорів іпотеки, однак висновки про застосування ефективних способів захисту та відповідних норм Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", в цьому випадку, мають універсальний характер.

З урахуванням встановлених обставин даної справи, наведених приписів законодавства та практики Верховного Суду, суд приходить до висновку щодо належності та ефективності обраного прокурором способу захисту, у вигляді вимоги про усунення перешкоди власнику - Старокозацькій сільській територіальній громаді в особі Старокозацької сільської ради Білгород -Дністровського району Одеської області у користуванні та розпорядженні майном шляхом визнання відсутнім права постійного користування Товариства з додатковою відповідальністю «Алкалія» на земельну ділянку площею 53,4827 га з кадастровим номером 5120883200:01:001:0119, яка знаходиться за адресою: Одеська область, Білгород-Дністровський район, Старокозацька (раніше - Карналіївська) сільська рада, та, відповідно, задовольняє позовні вимоги в цій частині.

Відтак, урахуванням встановлених судом обставин, земельна ділянка площею 53,4827 га з кадастровим номером 5120883200:01:001:0119 підлягає поверненню Старокозацькій сільській раді Білгород-Дністровського району Одеської області.

Обов`язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, в господарському процесі є складовою обов`язку сприяти всебічному, повному та об`єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.

Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом (стаття 14 Господарського процесуального кодексу України).

Суд наголошує на тому, що рішення суду не може ґрунтуватися на припущеннях та містити неточності у встановленні обставин, які мають вирішальне значення для правильного вирішення спору, натомість висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки мають бути вичерпними, відповідати дійсності і підтверджуватися достовірними доказами

Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі, є складовою обов`язку сприяти всебічному, повному та об`єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 01.06.2021 у справі №911/2243/18, від 18.05.2021 у справі №916/2255/18, від 05.11.2019 у справі №915/641/18, від 10.04.2019 у справі №904/6455/17, від 26.02.2019 у справі №914/385/18 та від 05.02.2019 у справі №914/1131/18.

При цьому, одним з основних принципів господарського судочинства є принцип змагальності. Названий принцип полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження чи заперечення вимог.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 07.07.2021 у справі №916/2620/20, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17, від 18.11.2019 у справі №902/761/18 та від 23.10.2019 у справі №917/1307/18.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Так, у рішенні Європейського суду з прав людини від 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") наголошено, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". …Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 01.12.2020 у справі №904/1103/20 та від 25.06.2020 у справі №924/266/18.

Стандарт доказування "вірогідність доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати саме ту їх кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Суд зазначає, що у матеріалах справи відсутні та відповідачем не подано жодного належного у розумінні приписів статті 76 Господарського процесуального кодексу України доказу на спростування доводів та тверджень прокурора, що були визначені ним у поданому позові.

З огляду на вищевикладене та встановлені фактичні обставини справи, суд дає вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмета доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, судові витрати у вигляді сплати судового збору у розмірі 9084,00 грн. покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 123, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позовну заяву Заступника керівника Одеської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Старокозацької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області до Товариства з додатковою відповідальністю Алкалія про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні майном шляхом визнання відсутнім права постійного користування, скасування рішення державного реєстратора та зобов`язання повернути земельну ділянку задовольнити повністю.

2.Усунути перешкоди власнику Старокозацькій сільській територіальній громаді в особі Старокозацької сільської ради Білгород- Дністровського району Одеської області у користуванні та розпорядженні майном шляхом визнання відсутнім права постійного користування Товариства з додатковою відповідальністю «Алкалія» (67740, Одеська область, Білгород-Дністровський район, с.Карналіївка, вул. Гастело, 15; код ЄДРПОУ 32927356) на земельну ділянку площею 53,4827 га з кадастровим номером 5120883200:01:001:0119, яка знаходиться за адресою: Одеська область, Білгород-Дністровський район, Старокозацька (раніше - Карналіївська) сільська рада.

3.Усунути перешкоди власнику Старокозацькій сільській територіальній громаді в особі Старокозацької сільської ради Білгород- Дністровського району Одеської області у користуванні та розпорядженні майном шляхом скасування рішення державного реєстратора КП «Департамент державної реєстрації» Арешкіної Олени Дмитрівни від 29.11.2018 №44328793 про державну реєстрацію права постійного користування за Товариством з додатковою відповідальністю «Алкалія» (67740, Одеська область, Білгород-Дністровський район, с.Карналіївка, вул. Гастело, 15; код ЄДРПОУ 32927356) на земельну ділянку площею 53,4827 га з кадастровим номером 5120883200:01:001:0119 для рибогосподарських потреб, розташовану за адресою: Одеська область, Білгород-Дністровський район, Карналіївська сільська рада (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1707710951208, номер запису про інше речове право 29182028).

4.Усунути перешкоди власнику Старокозацькій сільській територіальній громаді в особі Старокозацької сільської ради Білгород -Дністровського району Одеської області у користуванні та розпорядженні майном шляхом зобов`язання Товариства з додатковою відповідальністю «Алкалія» (67740, Одеська область, Білгород-Дністровський район, с.Карналіївка, вул. Гастело, 15; код ЄДРПОУ 32927356) повернути Старокозацькій сільській територіальній громаді в особі Старокозацької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області (67730, Одеська область, Білгород-Дністровський район, с. Старокозаче, вул. Соборна, 34; код ЄДРПОУ 04378020) земельну ділянку площею 53,4827 га з кадастровим номером 5120883200:01:001:0119, яка знаходиться за адресою: Одеська область, Білгород-Дністровський район, Старокозацька (раніше - Карналіївська) сільська рада.

5.Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю Алкалія (67740, Одеська область, Білгород-Дністровський район, с.Карналіївка, вул. Гастело, 15; код ЄДРПОУ 32927356) на користь Одеської обласної прокуратури (65026, м. Одеса, вул. Пушкінська, 3; код отримувача за ЄДРПОУ: 03528552; рахунок отримувача: UA808201720343100002000000564; банк отримувача: ДКСУ у м. Києві; код банку отримувача: 820172; код класифікації доходів бюджету 22030101) витрати по сплаті судового збору у розмірі 9084 (дев`ять тисяч вісімдесят чотири) грн. 00 коп.

Повний текст рішення складено 04 вересня 2024 р.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст.241 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня складання повного рішення.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Т.Г. Д`яченко