Рішення

від 04.09.2024 по справі 927/503/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

Іменем України

04 вересня 2024 року справа № 927/503/24

Господарський суд Чернігівської області у складі судді Демидової М.О., розглянувши

матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма Голд Транс, вул. Вересая Остапа, буд. 20, м. Чернігів,14017, код 37199162

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Біоресурс ЛТД,

вул. Каштанова, буд. 17, м. Чернігів, 14037, код 41332207

про стягнення 134000,00 грн

без виклику сторін

встановив:

28.05.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю Фірма Голд Транс, звернулось до суду з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю Біоресурс ЛТД про стягнення заборгованості у загальному розмірі 134000,00 грн, посилаючись на факт неналежного виконання відповідачем договірних відносин щодо надання транспортних послуг з перевезення вантажів.

Ухвалою суду від 29.05.2024 відкрите провадження у справі №927/503/24 (суддя Ноувен М.П.) за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

08.07.2024 за результатами повторного автоматизованого розподілу справи відповідно до п.2.3.50. Положення про автоматизовану систему документообігу суду справа передана на розгляд судді Демидовій М.О., про що сформований протокол автоматизованого розподілу судової справи між суддями.

Ухвалою суду від 09.07.2024 справу № 927/503/24 суддею Демидовою М.О. прийнято до свого провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін у справі, сторонам встановлено строки для подання заяв по суті справи.

Ухвала суду від 09.07.2024 сторонам направлена до їх електронних кабінетів.

24.07.2024 від відповідача через систему «Електронний суд» у встановлений судом строк надійшов відзив на позов, у якому відповідач повідомив про те, що визнає наявність боргу, однак не погоджується з його сумою, оскільки позивачем не враховано здійснені відповідачем оплати за період з 17.06.2024 по 12.07.2024 на суму 66000,00 грн, і сума боргу складає не 134000,00 грн, а 68000,00 грн. Відповідач повідомив про те, що польські та угорські перевізники систематично блокували польсько-українські та угорсько-українські кордони, а також про те, що транспорт відповідача, в якому транспортувався товар, стояв в черзі на пункті пропуску по 30 днів, зазначив про відключення електроенергії, що мало негативні наслідки для бізнесу. Відповідач просить розстрочити виконання рішення суду шляхом поділу суми боргу на щомісячні платежі, додавши до відзиву докази оплати суми 66000,00 грн, а саме відповідні платіжні інструкції.

Інших заяв та клопотань від сторін до суду не надходило.

Частиною 1 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Згідно ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи також заслуховує їх усні пояснення.

Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подання доказів в обґрунтування своїх позицій у справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом в межах наданих йому повноважень сторонам створені усі належні умови для надання доказів.

Відповідно до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі, зокрема, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані докази, суд встановив такі фактичні обставини.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Біоресурс ЛТД» та Приватним підприємством «Фірма «Голд Транс» в червні 2023 року виникли договірні відносини щодо надання транспортних послуг з перевезення вантажів. Разом з тим, договір у письмовій формі між сторонами не укладався.

Наявність договірних відносин між сторонами не заперечується відповідачем.

Позивачем у період з червня по грудень 2023 року здійснювалося перевезення вантажів відповідача, що підтверджується актами надання послуг та частковими оплатами відповідачем наданих послуг.

Відповідно до актів надання послуг в період з червня 2023 року по грудень 2023 року перевізником були надані транспортні послуги на загальну суму 699300 грн. Акти надання послуг: № 2664 від 30.06.2023 на суму 29000,00 грн; № 3108 від 26.07.2023 на суму 27000,00 грн; № 3309 від 03.08.2023 на суму 25000,00 грн; № 3866 від 02.09.2023 на суму 26000,00 грн; № 4067 від 20.09.2023 на суму 27000,00 грн; № 4110 від 29.09.2023 на суму 4800,00 грн; № 5515 від 02.10.2023 на суму 27000,00 грн; № 4447 від 07.10.2023 на суму 8000,00 грн; № 4452 від 10.10.2023 від 5 500,00 грн; № 4615 від 13.10.2023 на суму 8000,00 грн; № 4536 від 16.10.2023 на суму 27000,00 грн; № 4814 від 20.10.2023 на суму 27000,00 грн; № 4815 від 20.10.2023 на суму 9600,00 грн; № 4572 від 24.10.2023 на суму 12400,00 грн; № 4643 від 24.10.2023 на суму 26000,00 грн; № 4817 від 27.10.2023 на суму 9600,00 грн; № 4816 від 30.10.2023 на суму 27000,00 грн; № 4967 від 31.10.2023 на суму 26000,00 грн; № 4821 від 01.11.2023 на суму 4000,00 грн; № 4826 від 06.11.2023 на суму 8000,00 грн; № 4829 від 06.11.2023 на суму 9600,00 грн; № 4980 від 07.11.2023 на суму 26000,00 грн; № 4993 від 09.11.2023 на суму 27000,00 грн; № 4976 від 13.11.2023 на суму 9600,00 грн; № 5099 від 14.11.2023 на суму 26000,00 грн; № 5161 від 17.11.2023 на суму 8000,00 грн; № 5090 від 20.11.2023 на суму 9600,00 грн; № 5162 від 20.11.2023 на суму 27000,00 грн; № 54189 від 21.11.2023 на суму 26000,00 грн; № 5168 від 23.11.2023 на суму 27000,00 грн; № 5228 від 28.11.2023 на суму 9600,00 грн; № 5326 від 29.11.2023 на суму 30000,00 грн; № 5334 від 01.12.2023 на суму 8000,00 грн; № 5336 від 07.12.2023 на суму 28500,00 грн; № 5534 від 16.12.2023 на суму 28500,00 грн; № 56411 від 28.12.2023 на суму 35000,00 грн.

Позивачем виставлено відповідачу рахунки на оплату № 2664 від 30.06.2023 на суму 29000,00 грн, № 3108 від 26.07.2023 на суму 27000,00 грн, № 3309 від 03.08.2023 на суму 25000,00 грн, № 3866 від 02.09.2023 на суму 26000,00 грн, № 4067 від 20.09.2023 на суму 27000,00 грн, № 4110 від 29.09.2023 на суму 4800,00 грн, № 5515 від 02.10.2023 на суму 27000,00 грн, № 4447 від 07.10.2023 на суму 8000,00 грн, № 4452 від 10.10.2023 на суму 5500,00 грн, № 4615 від 13.10.2023 на суму 8000,00 грн, № 4536 від 16.10.2023 на суму 27000,00 грн, № 4814 від 20.10.2023 на суму 27000,00 грн, № 4815 від 20.10.2023 на суму 9600,00 грн, № 4572 від 24.10.2023 на суму 12400,00 грн, № 4643 від 24.10.2023 на суму 26000,00 грн, № 4817 від 27.10.2023 на суму 9600,00 грн, № 4816 від 30.10.2023 на суму 27000,00 грн, № 4967 від 31.10.2023 на суму 26000,00 грн, № 4821 від 01.11.2023 на суму 4000,00 грн, № 4826 від 06.11.2023 на суму 8000,00 грн, № 4829 від 06.11.2023 на суму 9600,00 грн, № 4980 від 07.11.2023 на суму 26000,00 грн, № 4993 від 09.11.2023 на суму 27000,00 грн, № 4976 від 13.11.2023 на суму 9600,00 грн, № 5099 від 14.11.2023 на суму 26000,00 грн, № 5161 від 17.11.2023 на суму 8000,00 грн, № 5090 від 20.11.2023 на суму 9600,00 грн, № 5162 від 20.11.2023 на суму 27000,00 грн, № 5189 від 21.11.2023 на суму 26000,00 грн, № 5168 від 23.11.2023 на суму 27000,00 грн, № 5228 від 28.11.2023 на суму 9600,00 грн, № 5326 від 29.11.2023 на суму 30000,00 грн, № 5334 від 01.12.2023 на суму 8000,00 грн, № 5336 від 07.12.2023 на суму 28500,00 грн, № 5534 від 16.12.2023 на суму 28500,00 грн, № 5611 від 28.12.2023 на суму 35000,00 грн (а.с. 18, 22, 26, 30, 34, 38, 42, 46, 50, 54, 58, 62, 66, 70, 74, 78, 82, 86, 90, 94, 98, 101, 105, 109, 113, 117, 121, 125, 129, 133, 137, 141, 145, 149, 153, 157).

Відповідачем частково оплачено надані позивачем послуги на загальну суму 565300,00 грн, що підтверджується платіжними інструкціями: № 479 від 01.08.2023 на суму 29000,00 грн; № 52 від 11.08.2023 на суму 27000,00 грн; № 110 від 25.08.2023 на суму 25000,00 грн; № 223 від 22.09.2023 на суму 26000,00 грн; № 367 від 03.11.2023 на суму 53300,00 грн; № 403 від 14.11.2023 на суму 27000,00 грн; № 453 від 24.11.2023 на суму 60000,00 грн; № 481 від 11.12.2023 на суму 58000,00 грн; № 514 від 27.12.2023 на суму 35000,00 грн; № 555 від 12.01.2024 на суму 50000,00 грн; № 74 від 29.02.2024 на суму 50000,00 грн; № 121 від 15.03.2024 на суму 35000,00 грн; № 186 від 09.04.2024 на суму 15000,00 грн; № 797 від 24.04.2024 на суму 75000,00 грн (а.с. 160-173).

Позивачем задекларовано свої господарські зобов`язання згідно податкових накладних, які зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних

Листом № 29/12/2023-2 від 29.12.2023, адресованим позивачу, відповідач визнав суму заборгованості в розмірі 301400,00 грн станом на 19.12.2023 та зобов`язувався сплачувати борг щотижня в сумі 50 000,00 грн, починаючи з 15.01.2024.

14.05.2024 позивач звернувся до відповідача з претензією № 15, у якій просив відповідача сплатити суму заборгованості у розмірі 134000,00 грн протягом 5 робочих днів з дня отримання претензії. У підтвердження направлення відповідачу претензії позивачем надано копію опису вкладення у цінний лист від 14.05.2024, копію накладної «Укрпошта» № 1400301301083 та копію фіскального чеку від 14.05.2024.

Вказана вимога відповідачем не отримана, що підтверджується інформацією з сайту «Укрпошта» щодо відстеження поштового відправлення зі штрих-кодовим ідентифікатором № 1400301301083, станом на 16.05.2024 зазначено «Відправлення не вручене під час доставки».

Заборгованість відповідача перед позивачем, як зазначає останній, на день звернення до суду склала 134000,00 грн.

Позивач звернувся до суду з даним позовом у зв`язку з неоплатою відповідачем вартості наданих послуг.

Відповідач після подання позову до суду та відкриття провадження у справі сплатив 66000,00 грн, у підтвердження чого надав платіжні інструкції № 916 від 17.06.2024 на суму 10000,00 грн, № 435 від 28.06.2024 на суму 20000,00 грн, № 979 від 08.07.2024 на суму 16000,00 грн, № 360 від 12.07.2024 на суму 20000,00 грн.

Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши надані докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та необхідність задоволення позову з таких підстав.

За статтею 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько - господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо) або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 181 Господарського кодексу України встановлено, що господарський договір укладається в порядку, встановленому Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Так, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Виходячи зі змісту ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. В силу вимог статті 205 цього Кодексу правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі, сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. За частиною 2 цієї статті правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність (ч. 1 ст. 206 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. У силу ч. 1 ст. 639 Кодексу договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Таким чином, суд, проаналізувавши матеріали справи, дійшов до висновку про те, що між сторонами склалися правовідносини на підставі укладеного у спрощений спосіб договору про перевезення вантажу.

Відповідно до ст. 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Як встановив суд, позивач свої зобов`язання з перевезення вантажу виконав належним чином.

Акти наданих транспортних послуг підписані відповідачем без зауважень.

При цьому суд зазначає, що акти № 2664 від 30.06.2023, № 3108 від 26.07.2023, № 3309 від 03.08.2023 не містять підпису відповідача, але вартість послуг по даним актам сплачена відповідачем у повному обсязі.

За змістом статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Сторонами строк сплати послуг по перевезенню вантажу не обумовлений.

Відповідач частково здійснив оплату транспортних послуг у сумі 565300,00 грн у період з 01.08.2023 по 24.04.2024.

Частиною 2 ст. 530 Цивільного кодексу визначено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

14.05.2024 позивач звернувся до відповідача з претензію № 15, у якій просив відповідача сплатити суму заборгованості у розмірі 134000,00 грн протягом 5 робочих днів з дня отримання претензії. Вказана вимога відповідачем не отримана, що підтверджується інформацією з сайту «Укрпошта» щодо відстеження поштового відправлення зі штрих-кодовим ідентифікатором № 1400301301083, станом на 16.05.2024 зазначено «Відправлення не вручене під час доставки».

Днем пред`явлення вимоги кредитором слід вважати день, у який боржник одержав надіслану йому вимогу, а в разі якщо вимогу надіслано засобами поштового зв`язку і підприємством зв`язку здійснено повідомлення про неможливість вручення поштового відправлення, то днем пред`явлення вимоги є дата оформлення названим підприємством цього повідомлення.

Отже, днем вручення вимоги відповідачу про оплату виконаних робіт є 16.05.2024.

На день ухвалення судом рішення строк виконання відповідачем зобов`язання з оплати транспортних послуг настав.

Станом на дату подання позову до суду заборгованість відповідача перед позивачем за транспортні послуги становила 134000,00 грн.

Після звернення позивача до суду із даним позовом відповідач частково сплатив борг у розмірі 66000,00 грн, отже, суд доходить висновку про те, що спір між сторонами в частині стягнення з відповідача 66000,00 грн основного боргу за надані транспорті послуги врегульовано, предмет спору в частині стягнення боргу у сумі 66000,00 грн відсутній.

Відповідно до п.2 ч.1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

За таких обставин провадження в частині стягнення частини основного боргу у сумі 66000,00 грн підлягає закриттю на підставі п.2 ч.1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України.

Після проведених відповідачем оплат заборгованість відповідача за надані транспортні послуги становить 68000,00 грн.

Відповідачем борг за надані транспортні послуги у розмірі 68000,00 грн не сплачений.

Оскільки відповідач за надані транспортні послуги у повному обсязі не розрахувався, вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають задоволенню у сумі 68000,00 грн

Щодо клопотання відповідача про розстрочення виконання рішення суду, яке викладено у відзиві на позов суд зазначає таке.

Відповідач просить розстрочити виконання рішення суду шляхом поділу його частинами: серпень 2024 року 15000,00 грн, вересень 2024 року 15000,00 грн, жовтень 2024 року 15000,00 грн, листопад 2024 року 15000,00 грн, грудень 2024 року 8000,00 грн.

Подане клопотання обґрунтоване тим, що польські та угорські перевізники систематично блокували польсько-українські та угорсько-українські кордони, а транспорт відповідача, в якому транспортувався товар, стояв в черзі на пункті пропуску по 30 днів, крім того, відбувалися відключення електроенергії і все це мало негативні наслідки для бізнесу.

Відповідно до ч. 1, 5 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: ступінь вини відповідача у виникненні спору; стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо (ч. 3, 4 ст. 331 Господарського кодексу України).

Передбачені ст. 331 Господарського процесуального кодексу України обставини, з якими закон пов`язує можливість надання відстрочки або розстрочки, є оціночними, а необхідність використання права на відстрочку або розстрочку закон відносить на розсуд суду. Вказане право застосовується за визначених в законі умов з урахуванням всіх обставин справи.

Так, розстрочення судом виконання судового рішення має бути пов`язано з об`єктивними та виключними обставинами, які ускладнюють його вчасне виконання, при цьому розстрочення виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів як стягувача, так і боржника.

Спираючись на те, що основним принципом судочинства має бути відновлення прав та інтересів кредитора, до обов`язків суду відноситься дослідження усієї сукупності обставин потенційної можливості виконання судового рішення, задля отримання кредитором повної суми коштів, що складають предмет заборгованості.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 "Чижов проти України" зазначено, що на державі лежить позитивне зобов`язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як в теорії, так і на практиці, а затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається відповідно до параграфу 1 статті 6 Конвенції.

Отже, необхідною умовою задоволення заяви про надання розстрочки виконання рішення суду є з`ясування факту дотримання балансу інтересів сторін.

Із підстав, умов та меж надання розстрочки виконання судового рішення слідує, що безпідставне надання розстрочки без обґрунтованих на те мотивів, надане на тривалий період без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим.

Відповідачем належними доказами не доведено наведені ним обставини.

Оскільки відповідачем не надано доказів на підтвердження існування таких виключних обставин, що істотно ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим, враховуючи, що транспортні послуги по перевезенню вантажу були надані ще у 2023 року, суд відмовляє у задоволенні клопотання про розстрочення виконання рішення суду.

З огляду на вищевикладене позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі у розмірі 68000,00 грн.

Щодо розподілу судових витрат.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Крім того, згідно з ч. 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, відшкодуванню позивачу підлягає судовий збір у сумі 3028,00 грн.

Щодо вимог про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, суд відзначає наступне.

За приписами ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема і витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно з ч. 2 ст. 16 Господарського процесуального кодексу України представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Позивач просить стягнути з відповідача 12000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Як вбачається з матеріалів справи, у підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу адвоката та для визначення їх розміру позивачем надано ордер серії СВ № 1089412 від 27.05.2024, виданий на імя адвоката Тарабанько Д.М., копію договору про надання правничої/правової допомоги № 24/05-1 від 24.05.2024, укладеного між Приватним підприємством «Голд Транс» та адвокатом Тарабанько Д.М., копію акт приймання-передачі виконаних робіт від 27.05.2024, платіжну інструкцію № 9108 від 27.05.2024 на суму 12000,00 грн з призначенням платежу «за правничі послуги згідно договору та акту № 24/05-1 від 27.05.2024».

Предметом договору про надання правничої/правової допомоги є надання правової допомоги та захист інтересів клієнта з приводу підготовки документів по суті та представництва його інтересів в Господарському суді Чернігівської області щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Біоресурс ЛТД» грошових коштів в сумі 134000 грн.

Відповідно до п. 4.2. договору розмір гонорару є договірною ціною сторін. За правову допомогу, передбачену у п. 1.1. Договору, Клієнт сплачує адвокату гонорар в такому розмірі:

- 12 000,00 грн без ПДВ - за підготовку проекту позовної заяви до Господарського суду Чернігівської області щодо стягнення з ТОВ «Біоресурс ЛТД» грошових коштів в сумі 134000,00 грн.

Загальна ціна договору визначається сумою послуг за актами приймання-передачі наданих послуг, підписаними сторонами.

Сторонами 27.05.2024 підписано акт приймання-передачі виконаних робіт, згідно із яким на виконання умов договору про надання правової допомоги адвокатом виконано роботи: складення проекту позовної заяви до Господарського суду Чернігівської області щодо стягнення з ТОВ «Біоресурс ЛТД» грошових коштів в сумі 134000,00 грн. Вартість послуги становить 12000,00 грн без ПДВ.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Разом з тим слід відзначити, що договором про надання правничої/правової допомоги визначено фіксований розмір винагороди адвоката.

Фіксований розмір гонорару означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.

Матеріалами справи підтверджується факт надання адвокатом правової допомоги та понесення позивачем витрат на правничу допомоги в сумі 12000,00 грн.

З огляду на те, що позовні вимоги задоволені судом у повному обсязі, витрати на послуги адвоката, відповідно до ч.4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача в сумі 12000,00 грн.

Керуючись ст. 129, 231, 232, 236-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Закрити провадження у справі в частині стягнення частини боргу у розмірі 66000,00 грн.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Біоресурс ЛТД» (вул. Каштанова, 17, м. Чернігів, 14037, код 41332207) на користь Приватного підприємства «Фірма «Голд Транс» (вул. Вересая Остапа, 20, м. Чернігів, 14017, код 37199162) 68000,00 грн заборгованості за транспортні послуги з перевезення вантажу, 3028,00 грн витрат зі сплати судового збору, 12 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Наказ видати після набрання рішенням суду законної сили.

Рішення набирає законної сили у строк та в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в строк, встановлений ст. 256 Господарського процесуального кодексу України, та в порядку, передбаченому ст. 257 Господарського процесуального кодексу України.

З повним текстом рішення можна ознайомитись у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою: http://reyestr.court.gov.ua/.

Повний текст рішення складено та підписано 04.09.2024.

Суддя М.О. Демидова