Постанова

від 13.12.2024 по справі 927/503/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" грудня 2024 р. Справа№ 927/503/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Яценко О.В.

суддів: Сибіги О.М.

Хрипуна О.О.

розглянувши в письмовому провадженні без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Біоресурс ЛТД»

на рішення Господарського суду Чернігівської області від 04.09.2024

у справі № 927/503/24 (суддя - М.О. Демидова)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Голд Транс»

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «БІОРЕСУРС ЛТД»

про стягнення 134 000,00 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст і підстави позовних вимог

1. Товариство з обмеженою відповідальністю «Фірма «Голд Транс» звернулось до Господарського суду Чернігівської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Біоресурс ЛТД» про стягнення заборгованості у загальному розмірі 134 000,00 грн., посилаючись на факт неналежного виконання відповідачем договірних відносин щодо надання транспортних послуг з перевезення вантажів.

2. Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем свого зобов`язання в частині поставки товару оплаченого згідно рахунку №358 від 08.02.2024.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

3. Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 04.09.2024 у справі № 927/503/24 позовні вимоги задоволено частково: закрито провадження у справі в частині стягнення частини боргу у розмірі 66 000,00 грн.; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Біоресурс ЛТД» на користь Приватного підприємства «Фірма «Голд Транс» 68 000,00 грн. заборгованості за транспортні послуги з перевезення вантажу, 3 028,00 грн. витрат зі сплати судового збору, 12 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

4. Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 04.09.2024 у справі № 927/503/24 також відмовлено у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Біоресурс ЛТД» про розстрочення виконання рішення суду.

5. Відмовляючи у задоволенні клопотання відповідача про розстрочення виконання рішення, місцевий господарський суд виходив з того, що безпідставне надання розстрочки без обґрунтованих на те мотивів, надане на тривалий період без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим.

6. Господарський суд Чернігівської області, аргументуючи відмову у наданні розстрочки на виконання рішення суду, посилається на відсутність доказів на підтвердження існування таких виключних обставин, що істотно ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим, враховуючи, що транспортні послуги по перевезенню вантажу були надані ще у 2023 року.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

7. Не погоджуючись із вказаним рішенням, 24.09.2024 представник скаржника адвокат Урожай А.В., яка діє в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «Біоресурс ЛТД» на підставі ордеру про надання правничої (правової) допомоги від 24.09.2024, у встановлений процесуальний строк через систему «Електронний суд» подала апеляційну скаргу (безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду), у якій просить скасувати рішення Господарського суду Чернігівської області від 04.09.2024 по справі № 927/503/24 в частині відмови у розстроченні виконання судового рішення; розстрочити виконання рішення Господарського суду Чернігівської області від 04.09.2024 року по справі № 927/503/24, шляхом стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Біоресурс ЛТД» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Голд Транс» протягом п`яти місяців з місяця, наступного за тим, у якому судом апеляційної інстанції прийнято рішення, наступними частинами: 1й місяць - 15 000,00 грн.; 2й місяць - 15 000,00 грн.; 3й місяць - 15 000,00 грн.; 4й місяць - 15 000,00 грн.; 5й місяць - 8 000,00 грн. або в інший спосіб та іншими частками на розсуд суду.

8. Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, скаржник вказує, на таке:

9. Судом першої інстанції не було в повному обсязі враховано поважні обставини, на які посилався відповідач у клопотанні щодо розстрочення виконання судового рішення та безпідставно відмовлено у розстроченні, посилаючись на те, що відповідачем не доведено такі поважні обставини.

10. Подане відповідачем клопотання про розстрочення виконання рішення обґрунтоване тим, що польські та угорські перевізники систематично блокували польсько-українські та угорсько-українські кордони, а транспорт відповідача, в якому транспортувався товар, стояв в черзі на пункті пропуску по 30 днів, крім того, відбувалися відключення електроенергії і все це мало негативні наслідки для бізнесу. Інформацію щодо блокування кордонів іноземними перевізниками відповідач вважає загальновідомою та такою, що не потребує доказування відповідно до статті 75 ГПК України.

11. Відповідач зазначає, що погашення заборгованості, а саме - 68 000,00 грн. основного боргу за транспортні послуги з перевезення вантажу та судових витрат у розмірі 3 028,00 грн. судового збору та 12 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу у повному обсязі спричинить значне фінансове обтяження підприємства. Виплата одночасно всієї суми боргу спричинить ускладнення фінансової ситуації, призведе до погіршення конкурентоспроможності на ринку товарів та послуг. Відповідач змушений буде фактично зупинити свою діяльність і сконцентруватись на виплаті боргу. Після цього відповідач навряд чи зможе відновити свою роботу.

12. Відповідач наголошує, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Біоресурс ЛТД» визнає наявність боргу перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Фірма «Голд Транс» та не ухиляється від сплати заборгованості за транспортні послуги, вживає заходи щодо погашення наявного боргу перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Фірма «Голд Транс». Так, під час розгляду справи № 927/503/24 у суді першої інстанції відповідачем було надано докази часткової сплати основної заборгованості у розмірі 66 000,00 грн., що свідчить про можливість виконання рішення суду відповідно до затвердженого графіка і добросовісність виконання обов`язку зі сплати заборгованості.

13. Господарський суд Чернігівської області, враховуючи фінансовий стан сторін, часткове погашення відповідачем заборгованості та наявність наміру останнього здійснити добровільне погашення решти суми заборгованості, дійшов необґрунтованого висновку про те, що розстрочення виконання рішення в даній справі на п`ять місяців порушить баланс інтересів сторін.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

14. Згідно зпротколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 24.09.2024 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Біоресурс ЛТД» у справі № 927/503/24 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Яценко О.В., судді Хрипун О.О., Сибіга О.М.

15. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.09.2024 апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Біоресурс ЛТД» на рішення Господарського суду Чернігівської області від 04.09.2024 у справі № 927/503/24; розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження та без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання).

Позиції учасників справи

16. Позивач відзиву на апеляційну скаргу не подав.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

17. Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 09.07.2024 справу № 927/503/24 суддею Демидовою М.О. прийнято до свого провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін у справі, сторонам встановлено строки для подання заяв по суті справи.

18. Відповідачем Товариством з обмеженою відповідальністю «Біоресурс ЛТД» у відзиві на позовну заяву повідомлено, що він визнає наявність боргу, однак не погоджується з його сумою, оскільки позивачем не враховано здійснені відповідачем оплати за період з 17.06.2024 по 12.07.2024 на суму 66 000,00 грн., і сума боргу складає не 134 000,00 грн., а 68 000,00 грн. Відповідач повідомив про те, що польські та угорські перевізники систематично блокували польсько-українські та угорсько-українські кордони, а також про те, що транспорт відповідача, в якому транспортувався товар, стояв в черзі на пункті пропуску по 30 днів, зазначив про відключення електроенергії, що мало негативні наслідки для бізнесу.

19. Відповідач у відзиві на позовну заяву просив розстрочити виконання рішення суду шляхом поділу суми боргу на щомісячні платежі.

20. Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 04.09.2024 у справі № 927/503/24 позовні вимоги задоволено частково; відмовлено у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Біоресурс ЛТД» про розстрочення виконання рішення суду.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

21. Відповідно до частини 1 статті 270 ГПК України в суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

22. Відповідно до частини 2 статті 270 ГПК України розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених частиною десятою цієї статті та частиною другою статті 271 цього Кодексу.

23. Відповідно до частини 10 статті 270 ГПК України апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. З урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може розглянути такі апеляційні скарги у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.

24. Згідно із статтею 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

25. Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення суду першої інстанції не підлягає скасуванню з наступних підстав.

26. Пунктом 9 частини другої статті 129 Конституції України визначено, що однією з основних засад судочинства є обов`язковість рішень суду.

27. Конституційний Суд України у своєму рішенні № 18-рп/2012 від 13.12.2012 вказав, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і поновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави.

28. Розглядаючи справу № 5-рп/2013, Конституційний Суд України у своєму рішенні від 26.06.2013 зазначив, що право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.

29. Статтею 1291 Конституції України встановлено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

30. Згідно із частиною 2 статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

31. Частинами першою та другою статті 18 ГПК України встановлено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

32. Відповідно до ч. 1 ст. 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

33. На державу покладено позитивне зобов`язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як у теорії, так і на практиці, а затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (рішення Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 у справі "Чижов проти України", заява № 6962/02).

34. Згідно із ч. 1 ст. 239 ГПК України суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

35. Відповідно до частин першої, третьої, четвертої статті 331 ГПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

36. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує:

1) ступінь вини відповідача у виникненні спору;

2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан;

3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

37. Розстрочення означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частки також повинні визначатись господарським судом. При цьому слід мати на увазі, що розстрочка можлива при виконанні рішення, яке стосується предметів, що діляться (гроші, майно, не визначене індивідуальними ознаками; декілька індивідуально визначених речей тощо).

38. Водночас розстрочення виконання судового рішення не є правоперетворюючим судовим рішенням. Саме розстрочення впливає лише на порядок примусового виконання рішення, а природа заборгованості за відповідним договором є незмінною.

39. Тобто, розстрочення виконання судового рішення не змінює цивільне або господарське зобов`язання, у тому числі в частині строків його виконання. Натомість таке розстрочення унеможливлює примусове виконання судового рішення до спливу строків, визначених судом.

40. Господарським процесуальним кодексом України не визначено переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення суду чи ускладнення його виконання, у зв`язку із чим суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини, і за наявності обставин, які ускладнюють виконання рішення чи унеможливлюють його, господарський суд має право, зокрема, розстрочити виконання рішення.

41. З аналізу статті 331 ГПК України вбачається, що підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом. При вирішенні питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, враховуються, зокрема, матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів в економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

42. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 07.12.2022 у справі № 910/11949/21.

43. Поряд із цим розстрочення виконання рішення є правом, а не обов`язком суду, яке реалізується у виняткових випадках за наявності підстав, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, та доказів, що підтверджують наявність таких підстав.

44. При цьому відповідно до приписів статей 74, 76-79 ГПК України саме на заявника покладається обов`язок доведення існування відповідних обставин.

45. Зазначене відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постановах від 27.02.2019 у справі № 796/43/2018 та від 28.05.2024 у справі № 906/1035/23.

46. У зв`язку з наведеним, суд зазначає, що питання розстрочення або відстрочення рішення суду хоча й перебувають у площині процесуального права, однак підстави, а саме наявність обставин, що ускладнюють виконання судового рішення (відсутність коштів на рахунку, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо) залежать від предмета спору.

47. У цьому висновку суд враховує висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 27.06.2018 у справі № 813/8842/-13а.

48. Крім цього, звертаючись до висновків Верховного Суду в постановах від 28.05.2024 у справі № 906/1035/23 та від 21.01.2020 у справі № 910/1180/19 (пункт 4.12), суд зауважує, що хоча підставою для відстрочення або розстрочення виконання рішення суду згідно зі статтею 331 ГПК України та статтею 33 Закону України "Про виконавче провадження" є виняткові обставини, які ускладнюють або виключають виконання рішення, утруднюють чи унеможливлюють його виконання, водночас питання про відстрочення/розстрочення виконання рішення суду повинно вирішуватися із дотриманням балансу інтересів сторін.

49. У рішенні Конституційного Суду України № 5-пр/2013 від 26.06.2013 зазначено, що розстрочка виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувачів і боржників.

50. Тобто необхідною умовою задоволення заяви про відстрочення/розстрочення виконання рішення суду є дотримання розумного та пропорційного балансу інтересів сторін.

51. Надання розстрочення виконання рішення є заходом, який має застосовуватись лише за наявності поважних причин та при найменшій шкоді кредитору. При цьому, затримка у виконанні рішення не повинна бути надто тривалою та такою, що порушує саму сутність права, яке захищається пунктом 1 статті 6 Конвенції (рішення у справі "Іммобільяре Саффі проти Італії", заява № 22774/93, п. 74, ЄСПЛ 1999-V).

52. Отже, як правильно вказав місцевий господарський суд, підставами для задоволення заяви про відстрочку, розстрочку виконання рішення можуть бути обставини, якими його виконання ускладнюється чи видається неможливим. Відстрочка або розстрочка виконання рішення, ухвали, постанови, зміна способу та порядку їх виконання допускаються у виняткових випадках і залежно від обставин справи. Винятковість обставин, які повинні бути встановлені судом щодо надання відстрочки виконання судового рішення, повинні бути підтверджені відповідними засобами доказування. Особа, яка подала заяву про розстрочку або відстрочку виконання рішення, повинна довести наявність обставин, що ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення господарського суду у даній справі.

53. З огляду на викладене, передбачена процесуальним законодавством можливість суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, розстрочити виконання рішення не є безумовною, адже передбачає доведення заявником дійсного існування обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

54. Як вбачається із клопотання про розстрочення виконання рішення суду (яке містить у відзиві на позов), заявник наголосив на наступному:

55. Відповідно до пункту 7.2. Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 17.10.2012 № 9 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України», підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

56. Господарським процесуальним кодексом України не визначено вичерпного переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнення його виконання.

57. Як на одну з підстав для розстрочення виконання рішення суду у даній справі відповідач вказує на те, що Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» № 64/2022 від 24.02.2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», на території України із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 введено воєнний стан строком на 30 діб. Указами Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" №133/2022 від 14.03.2022, №259/2022 від 18.04.2022, №341/2022 від 25.05.2022 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 год. 30 хв. 26.03.2022 строком на 30 діб та з 05 год. 30 хв. 25.04.2022 строком на 30 діб, 17.05.2022 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 год. 30 хв. 25.05.2022 строком на 90 діб у зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України, в зв`язку з чим відповідач не в змозі здійснювати господарську діяльність в повному обсязі через систематичне блокування польськими та угорськими перевізниками польсько-українського та угорсько-українського кордонів, а транспорт відповідача, в якому транспортувався товар, стояв в черзі на пункті пропуску по 30 днів, крім того, відбувалися відключення електроенергії, через що виникають негативні наслідки для бізнесу.

58. Відповідачем також зазначено, що починаючи з листопада 2023 року польські та угорські перевізники почали систематично блокувати польсько - українські та угорсько - українські кордони, а особливо ситуація загострилася взимку 2023- 2024 року.

59. Однак, як правильно вказано місцевим господарським судом, транспортні послуги по перевезенню вантажу були надані ще у 2023 року (позивачем в позовній заяві зазначено, що перевезення вантажів, по частині з яких відповідачем не здійснено оплату за надані послуги, здійснювались у період з червня по грудень 2023 року).

60. У справі, що розглядається, клопотання відповідача про розстрочку виконання судового рішення обґрунтовано тим, що поточний фінансовий стан Товариства з обмеженою відповідальністю «БІОРЕСУРС ЛТД» не дозволяє йому виплатити борг в повному обсязі одноразовою сплатою не нашкодивши «життєдіяльності» Товариства, виробництву та якості товару, а також забезпеченню соціальних гарантій працівників у звязку з недостатністю в нього коштів.

61. Однак недостатність чи відсутність коштів юридичної особи чи фізичної особи-підприємця не можна вважати безумовними винятковими обставинами, за наявності яких виконання судового рішення можна розстрочити.

62. Між тим, наведені заявником обставини не свідчать про неможливість виконання відповідачем рішення у даній справі, а лише відображають його поточний стан, що також не є обставиною, з якою закон пов`язує необхідність розстрочення виконання судового рішення.

63. Згідно статтями 42, 44 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Підприємництво здійснюється, зокрема, на основі комерційного розрахунку та власного комерційного ризику.

64. Відсутність прибутку товариства становить один із можливих ризиків підприємницької діяльності і не є незвичайною і не прогнозованою обставиною в умовах ринкової економіки. Кожна із сторін договору приймає на себе відповідні ризики можливого погіршення економічної, політичної ситуації та фінансового становища свого підприємства, підприємств своїх контрагентів та країни в цілому. Учасник договору не повинен відповідати за прорахунки суб`єкта підприємницької діяльності, який уклав з ним цей договір.

65. Збитковість діяльності підприємства, наявність у нього кредиторської заборгованості в істотному розмірі є результатом провадження господарської діяльності відповідачем, як самостійним суб`єктом господарювання, а тому вказані обставини не є самостійними та достатніми підставами для відстрочки та/або розстрочки виконання судового рішення (Така правова позиція викладена Верховним Судом у прийнятій постанові від 27 червня 2018 року у справі №813/8842/13-а).

66. При цьому, здійснена відповідачем оплата 17.06.2024 у розмірі 10 000,00 грн., 28.06.2024 у розмірі 20 000,00 грн., 08.07.2024 у розмірі 16 000 грн., 12.07.2024 у розмірі 20 000,00 грн., навпаки свідчить про платоспроможність відповідача та можливість перерахування на користь позивача грошових коштів, стягнутих рішенням суду у даній справі.

67. З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що заявником не обґрунтовано, в чому полягає виключність обставин, якими він обґрунтовує свою вимогу щодо розстрочення виконання рішення.

68. Відтак, з огляду на встановлені вище обставини, з урахуванням принципів розумності та справедливості, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для розстрочення виконання рішення Господарського суду Чернігівської області від 04.09.2024 у справі № 927/503/24.

69. Оскільки питання щодо розстрочення виконання рішення належить до дискреційних повноважень суду, який, у свою чергу, навів відповідні та достатні підстави в обґрунтування свого висновку про відсутність правових підстав для розстрочення виконання рішення, відсутні підстави вважати, що суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні відповідної клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «БІОРЕСУРС ЛТД», допустив порушення норм матеріального чи процесуального права, або "справедливого балансу" між сторонами, що може бути підставою для скасування рішення суду в частині відмови у розстроченні виконання рішення.

70. Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

71. Приписами статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

72. Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

73. За приписами частин 1, 3 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

74. Доводи скаржника щодо постановлення оскаржуваного рішення з неповним з`ясуванням обставин, які мають значення для справи, не знайшли свого підтвердження під час перегляду рішення судом апеляційної інстанції, а наявні в матеріалах оскарження докази свідчать про обґрунтованість висновків суду, викладених в оскаржуваному судовому рішенні.

75. При цьому, колегія суддів зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів №2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 №3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 04.11.1950) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

76. Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" у рішенні від 18.07.2006 та у справі "Трофимчук проти України" у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

77. У рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

78. З урахуванням усіх фактичних обставин справи, встановлених місцевим господарським судом та судом апеляційної інстанції, інші доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не заслуговують на увагу, оскільки не впливають на правильність прийнятого судом рішення.

79. На підставі наявних матеріалів справи колегія суддів встановила, що обставини, на які посилається скаржник - Товариство з обмеженою відповідальністю «БІОРЕСУРС ЛТД», в розумінні статті 86 ГПК України не можуть бути підставою для зміни або скасування рішення Господарського суду Чернігівської області від 04.09.2024 по справі 927/503/24, а тому апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

80. Враховуючи наведене, рішення Господарського суду Чернігівської області від 04.09.2024 по справі 927/503/24 відповідає матеріалам справи, є законним та обґрунтованим, підстави, передбачені ст. ст. 277-278 ГПК України для його скасування, відсутні.

81. У даній справі скаржнику було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин згідно з нормами матеріального та процесуального права.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

82. Відповідно до положень ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

83. Згідно зі ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

84. З огляду на викладені обставини, висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення Господарського суду Чернігівської області від 04.09.2024 по справі 927/503/24 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування або зміни не вбачається.

85. За таких обставин, підстави для задоволення апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «БІОРЕСУРС ЛТД» відсутні.

Судові витрати

86. У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання необхідно покласти на скаржника.

87. Керуючись ст.ст. 123, 126, 129, 269, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «БІОРЕСУРС ЛТД» залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Чернігівської області від 04.09.2024 по справі 927/503/24 залишити без змін.

3. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на скаржника.

Матеріали даної справи повернути до Господарського суду Чернігівської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 13.12.2024

Головуючий суддя О.В. Яценко

Судді О.М. Сибіга

О.О. Хрипун