Постанова
від 29.05.2024 по справі 910/15260/18
КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2024 року

м. Київ

cправа № 910/15260/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кібенко О.Р. - головуючий, Бакуліна С.В., Студенець В.І.,

за участю секретаря судового засідання - Янковського В.А.,

представників учасників справи:

Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, що діє як ліквідатор Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Стандарт" - Гуленко Ю.М., Мостепанюк В.І.,

ОСОБА_1 - не з`явився,

ОСОБА_2 - не з`явився,

ОСОБА_3 - не з`явився,

ОСОБА_4 - не з`явився,

ОСОБА_5 - Діденко Ю.О. , Кобець І.В. , Кобук Р.А. ,

ОСОБА_9 - не з`явився,

ОСОБА_10 - Гольдарб Я.Ю. ,

ОСОБА_12 - не з`явився,

ОСОБА_13 - не з`явився,

ОСОБА_14 - не з`явився,

ОСОБА_15 - не з`явився,

ОСОБА_16 - не з`явився,

ОСОБА_17 - не з`явився,

ОСОБА_18 - не з`явився,

ОСОБА_19 - не з`явився,

ОСОБА_20 - не з`явився,

ОСОБА_21 - не з`явився,

ОСОБА_22 - не з`явився,

ОСОБА_23 - не з`явився,

Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Стандарт" - не з`явився,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, що діє як ліквідатор Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Стандарт"

на рішення Господарського суду міста Києва від 27.03.2023 (суддя Трофименко Т.Ю.),

додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 03.05.2023 (суддя Трофименко Т.Ю.),

постанови Північного апеляційного господарського суду від 12.10.2023 (колегія суддів: Михальська Ю.Б., Скрипка І.М., Тищенко А.І.)

та додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.12.2023 (колегія суддів: Михальська Ю.Б., Іоннікова І.А., Тищенко А.І.)

у справі за позовом Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, що діє як ліквідатор Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Стандарт" (далі - Фонд)

до відповідачів:

1) ОСОБА_1 ,

2) ОСОБА_2 ,

3) ОСОБА_3 ,

4) ОСОБА_4 ,

5) ОСОБА_5 ,

6) ОСОБА_9 ,

7) ОСОБА_10 ,

8) ОСОБА_12 ,

9) ОСОБА_13 ,

10) ОСОБА_14 ,

11) ОСОБА_15 ,

12) ОСОБА_16 ,

13) ОСОБА_17 ,

14) ОСОБА_18 ,

15) ОСОБА_19 ,

16) ОСОБА_20 ,

17) ОСОБА_21 ,

18) ОСОБА_22 ,

19) ОСОБА_23

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Стандарт" (далі - Банк, ПАТ "КБ "Стандарт")

про стягнення 764 447 419,30 грн.

СУТЬ СПОРУ

1. Протягом 2013-2014 років ПАТ "КБ "Стандарт" уклало 26 кредитних договорів, вимоги за більшістю з яких забезпечені договорами застави майнових прав / цінних паперів.

2. У 2015 році ПАТ "КБ "Стандарт" віднесено до категорії неплатоспроможних. На підставі постанови правління Національного банку України (далі - НБУ) виконавча дирекція Фонду розпочала процедуру ліквідації Банку.

3. Фонд стверджував про встановлення недостатності майна для покриття усіх вимог кредиторів, а також те, що пов`язані особи ПАТ "КБ "Стандарт" не забезпечили здійснення ним своєї діяльності відповідно до нормативів НБУ, вимог законодавства, допускали здійснення Банком ризикових кредитних операцій у вигляді видачі незабезпечених кредитів тощо.

4. З огляду на це Фонд звернувся до суду з позовом до членів спостережної ради, правління, кредитного комітету про солідарне стягнення шкоди - присуджених у судовому порядку сум за кредитними операціями, що не були виконані.

5. Перед Верховним Судом у цій справі постали такі питання:

- яким чином розподіляється обов`язок доказування у спорах про відшкодування (стягнення) шкоди, заподіяної банку протиправними діями / бездіяльністю пов`язаних з банком осіб? Що є предметом доказування у таких спорах;

- за яких умов посадові особи банку можуть нести відповідальність у спірних правовідносинах, зокрема у розрізі дотримання фідуціарних обов`язків;

- чи мав Фонд вчиняти дії, спрямовані на стягнення коштів з відповідачів за рішеннями судів, які набрали законної сили;

- якими є наслідки невизначення регулятором укладення спірних кредитних договорів підставою для віднесення банку до категорії неплатоспроможних;

- чи є обов`язковою умовою для притягнення відповідачів до солідарної відповідальності доведення одночасності вчинення ними усіх протиправних дій, а також їх охоплення єдиним спільним наміром.

6. Верховний Суд касаційну скаргу на рішення суду першої інстанції, додаткове рішення цього суду та постанови суду апеляційної інстанції, якими переглянуто рішення та додаткове рішення, задовольнив, а касаційну скаргу на додаткову постанову суду апеляційної інстанції задовольнив частково, виходячи з таких мотивів.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

7. У листопаді 2018 року Фонд, що діє як ліквідатор Банку, звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідачів про солідарне стягнення з них шкоди у розмірі 764 447 419, 30 грн (із урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог, яка була подана під час нового розгляду справи та прийнята судом до розгляду).

8. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що під час здійснення процедури ліквідації Банку встановлено недостатність майна для покриття всіх вимог кредиторів у розмірі 510 747 094,52 грн, а також встановлено, що пов`язані особи Банку (члени спостережної ради, правління, кредитного комітету) не забезпечили здійснення Банком своєї діяльності відповідно до нормативів НБУ, вимог законодавства, допускали здійснення Банком ризикових кредитних операцій у вигляді видачі незабезпечених кредитів на задоволення потреб групи компаній, які пов`язані між собою та власниками Банку, що призвело до втрати Банком ліквідності, неможливості виконання зобов`язань перед вкладниками, визнання Банку неплатоспроможним та завдання шкоди Банку, вкладникам та іншим його кредиторам (понесення втрат). Позивач визначив заявлену до стягнення шкоду у розмірі суми, що стягнута з позичальників за рішеннями судів за кредитними операціями, які не були виконані. Підставою для покладення відповідальності на відповідачів як пов`язаних осіб Банку позивач визначає норми ч.5 ст.52, частин 5 та 6 ст.58 Закону "Про банки і банківську діяльність", ст.1190 Цивільного кодексу України (далі - ЦК).

Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій

Щодо керівників та корпоративної структури Банку

9. Пов`язаними особами (особи, які мають істотну участь, керівники тощо) ПАТ "КБ "Стандарт", які прийняли рішення / вчинили дії, що, на думку позивача, спричинили збитки Банку та його кредиторам, визначені:

1) ОСОБА_1 - голова спостережної ради, власник істотної участі;

2) ОСОБА_2 - член спостережної ради;

3) ОСОБА_3 - заступник голови спостережної ради;

4) ОСОБА_4 - член спостережної ради;

5) ОСОБА_5 - член спостережної ради;

6) ОСОБА_21 - член спостережної ради;

7) ОСОБА_22 - член спостережної ради;

8) ОСОБА_18 - голова правління, член правління;

9) ОСОБА_17 - заступник голови правління, член правління, член кредитного комітету;

10) ОСОБА_24 - заступник голови правління, член правління, член кредитного комітету;

11) ОСОБА_12 - заступник голови правління, член правління, член кредитного комітету;

12) ОСОБА_19 - заступник голови правління, член правління, член кредитного комітету;

13) ОСОБА_9 - заступник голови правління, член правління, член кредитного комітету;

14) ОСОБА_23 - член кредитного комітету;

15) ОСОБА_14 - член кредитного комітету;

16) ОСОБА_13 - член кредитного комітету;

17) ОСОБА_15 - член кредитного комітету;

18) ОСОБА_16 - член кредитного комітету;

19) ОСОБА_10 - член кредитного комітету.

10. Відповідно до п.10.1 статуту ПАТ "КБ "Стандарт", затвердженого рішенням акціонера від 16.04.2014 №1 ПАТ "КБ "Стандарт", органами управління Банку є: загальні збори акціонерів, спостережна рада Банку, правління Банку.

11. За змістом п.11.3 статуту Банку (затверджений позачерговими загальними зборами акціонерів, протокол від 17.12.2010 №4, та погоджений 04.02.2011 НБУ), п.12.22 статуту Банку (затверджений рішенням акціонера ПАТ "КБ "Стандарт" від 16.04.2014 №1 та погоджений 02.06.2014 НБУ) і Положення про спостережну раду ПАТ "КБ "Стандарт" спостережна рада Банку контролює та регулює діяльність правління. До виключної компетенції спостережної ради Банку належить, зокрема, прийняття рішення про вчинення значних правочинів, якщо ринкова вартість майна або послуг, що є їх предметом, становить від 10 до 25% вартості активів банку, в тому числі прийняття рішень щодо укладення Банком господарських договорів (крім договорів, спрямованих на реалізацію кредитних операцій Банку) на суму, що дорівнює або перевищує еквівалент 3 000 000,00 доларів США.

12. Згідно з п.11.4 статуту Банку (затверджений позачерговими загальними зборами акціонерів, протокол від 17.12.2010 №4, та погоджений 04.02.2011 НБУ), п.13 статуту Банку (затверджений рішенням акціонера ПАТ "КБ "Стандарт" від 16.04.2014 №1 та погоджений 02.06.2014 НБУ) і Положення про правління ПАТ "КБ "Стандарт" до компетенції правління належить, зокрема, прийняття рішення про вчинення правочинів, укладення договорів (угод) (крім договорів, спрямованих на реалізацію кредитних операцій банку), здійснення інших значимих юридичних дій, які мають наслідком виникнення у Банку прав та / або обов`язків, зменшення та / або збільшення вартості активів (майна, майнових прав) Банку на суму, що перевищує еквівалент 1 000 000,00 доларів США, але є меншою 3 000 000,00 доларів США.

13. Пунктом 13.1 статуту ПАТ "КБ "Стандарт" визначено, що правління є виконавчим органом Банку, який очолює голова правління.

14. Відповідно до п.13.5 статуту ПАТ "КБ "Стандарт" голова та члени правління, в т.ч. перший заступник та заступники голови правління, обираються спостережною радою.

15. Положеннями п.14.1 статуту ПАТ "КБ "Стандарт" передбачено, що керівниками Банку є голова та члени спостережної ради, голова правління, його заступники та члени правління, головний бухгалтер, його заступники, керівники відокремлених структурних підрозділів Банку.

16. За змістом п.20.2 статуту ПАТ "КБ "Стандарт" кредитний комітет створюється для забезпечення додаткових заходів з метою управління ризиками.

17. Пунктом 8.1 Положення про правління ПАТ "КБ "Стандарт", затвердженого рішенням загальних зборів акціонерів від 16.04.2014 №1, визначено, що, зокрема, кредитний комітет утворюється з метою забезпечення більшої ефективності роботи правління.

18. Відповідно до п.1.2 Положення про кредитний комітет ПАТ "КБ "Стандарт", затвердженого рішенням правління ПАТ "КБ "Стандарт", оформленого протоколом від 07.08.2014 №36 (далі - Положення № 36), кредитний комітет є постійно діючим колегіальним, оперативним органом Банку, створеним з метою розробки та впровадження його кредитної та інвестиційної політики, прийняття рішень про видачу (зміну умов) кредитів та інших активних операцій, визначення лімітів міжбанківського кредитування, затвердження щомісячного резерву по кредитних операціях, та інших активних операціях, що віднесені до компетенції кредитного комітету.

19. Відповідно до п.3.1 Положення №36 кредитний комітет приймає рішення, зокрема, щодо проведення кредитних операцій з юридичними особами, щодо встановлення ліміту на проведення активних міжбанківських операцій; продовження строку дії кредитних договорів та договорів забезпечення за кредитними операціями та внесення інших змін у діючі умови кредитування; встановлення нових умов кредитування по існуючих кредитах тощо.

20. Кредитний комітет є підзвітним правлінню Банку і спостережній раді Банку (п.4.2 Положення №36).

21. Із наявних у справі матеріалів, а саме: Переліку керівників банку від 12.11.2018, інформації про керівників Банку з сайту НБУ, інформації про власників істотної участі в Банку з сайту НБУ, рішення акціонера ПАТ "КБ "Стандарт" від 20.11.2012 №7, рішення акціонера ПАТ "КБ "Стандарт" від 30.01.2013 №9, рішення акціонера ПАТ "КБ "Стандарт" від 29.10.2013 №15, рішення акціонера ПАТ "КБ "Стандарт" від 20.08.2014 № 3, протоколів засідань Спостережної ради ПАТ "КБ "Стандарт" від 16.04.2013 №24, від 17.04.2013 №25, від 28.05.2013 №32, від 12.06.2013 №36, від 25.07.2013 №47, від 29.10.2013 №63-3, від 13.11.2013 №67, від 07.04.2014 №24, від 18.08.2014 №76, від 19.08.2014 №77, від 22.08.2014 №80, від 13.10.2014 №102, від 20.10.2014 №106, від 22.10.2014 №108, від 02.02.2015 № 12, від 06.02.2015 №14, від 18.02.2015 №17, від 22.10.2014 №57, від 30.10.2014 №58, особливою та щорічною інформацією емітента - ПАТ "КБ "Стандарт", встановлено таке.

22. ОСОБА_1 був власником істотної участі в Банку та згідно з рішенням позачергових загальних зборів акціонерів ВАТ КБ "Стандарт" (протокол від 15.07.2010) і наказу голови правління Банку від 02.08.2010 №70/2-К перебував на посаді голови спостережної ради з 02.08.2010. Згідно з наказом від 30.01.2015 №35-К у зв`язку із закінченням строку дії контракту від 28.11.2014, укладеного з ОСОБА_1 , припинено з 31.01.2015 дію зазначеного контракту. З 01.02.0215 наказано укласти цивільно-правовий договір з головою спостережної ради Банку ОСОБА_1 .

23. ОСОБА_2 як член спостережної ради діяв з 29.10.2013 (протокол засідання спостережної ради від 29.10.2013 №63-3, рішення акціонера ПАТ КБ "Стандарт" від 29.10.2013 №15) по 20.08.2014 (протокол рішення єдиного акціонера ПАТ КБ "Стандарт" від 20.08.2014 №3). Також був обраний членом спостережної ради з 17.09.2014 (рішення акціонера ПАТ КБ "Стандарт" від 17.09.2014 №5), припинено повноваження як члена спостережної ради 18.02.2015 (згідно з рішенням спостережної ради від 18.02.2015 №17).

24. ОСОБА_3 діяла як заступник голови спостережної ради у період з 20.11.2012 по 28.11.2014 (згідно з даними НБУ щодо переліку керівників Банку, рішення акціонера ПАТ "КБ "Стандарт" від 20.11.2012 №7), з 28.11.2014 діяла як член спостережної ради.

25. ОСОБА_4 діяв як член спостережної ради з 01.02.2013 (рішення акціонера ПАТ КБ "Стандарт" від 30.01.2013 №9, протокол загальних зборів акціонерів від 28.11.2014 №8) по 18.02.2015 (згідно з даними НБУ щодо переліку керівників Банку).

26. ОСОБА_5 діяв як член спостережної ради з 04.09.2014 (рішення акціонера ПАТ КБ "Стандарт" від 04.09.2014 №4) по 18.02.2015 (згідно з даними НБУ щодо переліку керівників Банку).

27. ОСОБА_21 діяв як член спостережної ради з 20.08.2014 (протокол рішення єдиного акціонера ПАТ КБ "Стандарт" від 20.08.2014 №3) по 28.11.2014 (протокол загальних зборів акціонерів від 28.11.2014 №8).

28. ОСОБА_22 діяла як член спостережної ради з 28.11.2014 (протокол загальних зборів акціонерів від 28.11.2014 №8) по 18.02.2015 (рішення спостережної ради від 18.02.2015 №17).

29. ОСОБА_18 діяв як голова правління-член правління з 11.07.2012 (згідно з рішенням комісії НБУ з питань нагляду та регулювання діяльності банків від 06.07.2012 (лист НБУ від 07.07.2012 №41-112/3429-6844) та наказу ПАТ КБ "Стандарт" від 10.07.2021 №155-К) по 14.10.2014 (протокол спостережної ради від 13.10.2014 №102, згідно з прийнятим рішенням про звільнення з 14.10.2014 ОСОБА_18 з посади голови правління-члена правління).

30. ОСОБА_17 діяв як заступник голови правління, член правління з 07.04.2014 (протокол спостережної ради Банку від 07.04.2014 №24) по 02.02.2015 (протокол засідання спостережної ради від 02.02.2015 №12). З 14.10.2014 рішенням спостережної ради від 13.10.2014 №102 був призначений т.в.о. голови правління Банку. Також у матеріалах справи міститься протокол засідання спостережної ради Банку від 22.08.2014 №80, за змістом якого з 01.09.2014 був затверджений склад кредитного комітету, до якого входив ОСОБА_17 .

31. ОСОБА_20 діяв як заступник голови правління-член правління у період з 17.09.2014 (рішення спостережної ради від 17.09.2014 №86) та був звільнений з Банку 18.02.2015. Також у матеріалах справи міститься протокол засідання спостережної ради Банку від 19.09.2014 №88, за змістом якого з 26.09.2014 був затверджений склад кредитного комітету, до якого входив ОСОБА_20 .

32. ОСОБА_12 діяла як заступник голови правління-член правління з 19.08.2014 (протокол засідання спостережної ради від 19.08.2014 №77). З 06.02.2015 (протокол засідання спостережної ради від 06.02.2015 №14) ОСОБА_12 була призначена т.в.о. голови правління Банку. З 05.05.2015 звільнена на підставі рішення уповноваженою особою Фонду від 24.02.2015 та наказу від 24.04.2015 №258-К. Була включена до складу кредитного комітету Банку згідно з протоколом засідання спостережної ради від 25.07.2013 №47.

33. ОСОБА_19 діяв як заступник голови правління-член правління з 22.10.2014 (протокол засідання спостережної ради від 22.10.2014 №108) по 24.04.2015 (звільнений на підставі рішення уповноваженою особою Фонду від 24.02.2015 та наказу від 24.04.2015 №247-К). З 22.10.2014 був членом кредитного комітету (протокол засідання правління Банку від 22.10.2014 №57).

34. ОСОБА_9 діяла як заступник голови правління-член правління з 17.04.2013 (протокол засідання спостережної ради Банку від 16.04.2013 №24) по 18.08.2014 (протокол засідання спостережної ради Банку від 18.08.2014 №76). Була включена до складу кредитного комітету згідно з протоколом засідання спостережної ради Банку від 17.04.2013 №25. Протоколом засідання спостережної ради Банку від 22.08.2014 №80 було затверджено з 01.09.2014 оновлений склад кредитного комітету, до якого ОСОБА_9 вже не входила.

35. ОСОБА_23 діяв як член кредитного комітету (склад кредитного комітету, до якого входив ОСОБА_23 , був затверджений з 12.06.2013 згідно з протоколом засідання спостережної ради від 12.06.2013 №36).

36. Щодо ОСОБА_14 , у матеріалах справи суд не виявив відомості про нього як про члена кредитного комітету (дати його включення до кредитного комітету та виключення з нього). Наявна інформація про ОСОБА_14 як інсайдера Банку станом на 06.01.2015.

37. ОСОБА_13 входив до складу кредитного комітету, затвердженого з 26.09.2014 протоколом засідання спостережної ради від 19.09.2014 №88.

38. ОСОБА_15 діяв як член кредитного комітету (склад кредитного комітету, до якого входив ОСОБА_15 , був затверджений з 14.11.2013 згідно з протоколом засідання спостережної ради від 13.11.2013 №67). Протоколом засідання правління Банку від 22.10.2014 №57 було затверджено з 22.10.2014 оновлений склад кредитного комітету, до якого ОСОБА_15 вже не входив.

39. ОСОБА_16 (заступник начальника юридичного управління) була включена до складу кредитного комітету як його член згідно з рішенням, закріпленим у протоколі засідання правління Банку від 22.10.2014 №57.

40. Щодо ОСОБА_10 , у матеріалах справи суд не виявив відомості про нього як про члена кредитного комітету (дати його включення до кредитного комітету та виключення з нього). Наявна інформація про ОСОБА_10 як інсайдера Банку станом на 06.01.2015. Водночас представник ОСОБА_10 у відзиві на апеляційну скаргу зазначив, що ОСОБА_10 працював у Банку у період з 01.12.2014 по 18.02.2015, входив до складу кредитного комітету.

Вчинення Банком спірних правочинів (2013-2014 роки)

41. У період 2013-2014 років ПАТ "КБ "Стандарт" уклав ряд кредитних договорів (26), на забезпечення вимог за якими укладені договори застави, а саме з:

1) ТОВ "АПБ-Україна" - кредитний договір від 25.06.2014 №50/КЛ-0614, дата повернення кредиту - 20.03.2015, сума кредиту - 30 500 000,00 грн; договір застави цінних паперів від 11.02.2015 №04/МП-50/КЛ-0614;

2) ТОВ "Мега-Інвест Дніпро" - кредитний договір від 29.07.2014 №74/КЛ-0714, дата повернення кредиту - 30.04.2015, сума кредиту - 30 000 000,00 грн; договори про заставу майнових прав від 31.07.2014 №01/МП-74/КЛ-0714, від 31.10.2014 №02/МП-74/КЛ-0714, від 28.11.2014 №03/МП-74/КЛ-0714, від 28.11.2014 №04/МП-74/КЛ-0714, від 28.11.2014 №05/МП-74/КЛ-0714, від 30.12.2014 №06/МП-74/КЛ-0714, договір застави цінних паперів від 11.02.2014 № 07/МП-74/КЛ-0714;

3) ТОВ "Мега Інвест Компані" - кредитний договір від 28.02.2014 №18/КЛ-0214, дата повернення кредиту - 06.03.2015, сума кредиту - 30 000 000,00 грн; договори застави майнових прав від 28.02.2014 №01/МП-18/КЛ-0214, від 29.08.2014 №02/МП-18/КЛ-0214, від 30.09.2014 №03/МП-18/КЛ-0214, від 28.11.2014 №04/МП-18/КЛ-0214, від 30.12.2014 №05/МП-18/КЛ-0214, договір застави цінних паперів від 11.02.2015 №07/МП-18/КЛ-0214;

4) ТОВ "Оффсайд" - кредитний договір від 07.03.2014 №20/КЛ-0314, дата повернення кредиту - 29.05.2015, сума кредиту - 30 300 000,00 грн; договори про заставу майнових прав від 30.05.2014 № 01/МП-20/КЛ-0314, від 27.06.2014 №02/МП-20/КЛ-0314, від 31.07.2014 №03/МП-20/КЛ-0314, від 29.08.2014 №04/МП-20/КЛ-0314, від 29.08.2014 №05/МП-20/КЛ-0314, від 30.09.2014 №06/МП-20/КЛ-0314, від 31.10.2014 №07/МП-20/КЛ-0314, від 28.11.2014 №08/МП-20/КЛ-0314, від 11.02.2014 №09/МП-20/КЛ-0314 та договір застави цінних паперів від 11.02.2014 №09/МП-20/КЛ-0314;

5) ТОВ "Регион-Промекс" - кредитний договір від 21.03.2014 №23/КЛ-0314, дата повернення кредиту - 11.05.2015, сума кредиту - 30 000 000, 00 грн; договір застави цінних паперів від 11.02.2015 №04/МП-23/КЛ-0314;

6) ТОВ "СКФ-ТРЕЙД" - кредитний договір від 14.11.2013 №35/КЛ-1113, дата повернення кредиту - 20.01.2016, сума кредиту - 31 500 000,00 грн; договір застави цінних паперів від 11.02.2015 №04/МП-23/КЛ-0314;

7) ТОВ "Транс Трейдінг" - кредитний договір від 23.07.2013 №13/КЛ-0713, дата повернення кредиту - 06.03.2015, сума кредиту - 23 500 000,00 грн;

8) ТОВ "Транс Трейдінг" - кредитний договір від 23.07.2013 №14/КЛ-0713, дата повернення кредиту - 31.07.2015, сума кредиту - 6 500 000,00 грн;

10) ТОВ "САМРА" - кредитний договір від 30.07.2014 №76/КЛ-0714, дата повернення кредиту - 30.07.2015, сума кредиту - 30 000 000, 00 грн; договори застави майнових прав від 31.07.2014 №01/МП-76/КЛ-0714, від 29.08.2014 №02/МП-76/КЛ-0714, від 30.09.2014 №03/МП-76/КЛ-0714, від 31.10.2014 №04/МП-76/КЛ-0714, від 28.11.2014 №05/МП-76/КЛ-0714, від 28.11.2014 № 06/МП-76/КЛ-0714, від 30.12.2014 №07/МПК-76/КЛ-0714, договори застави цінних паперів від 26.01.2015 №08/ЦП-76/КЛ-0714, від 11.02.2015 №09/МП-76/КЛ-0714;

11) ТОВ "ГІАЛА" - кредитний договір від 30.07.2014 №77/КЛ-0714, дата повернення кредиту - 30.07.2015, сума кредиту - 30 000 000,00 грн; договори застави майнових прав від 31.07.2014 № 01/МП-77/КЛ-0714, від 29.08.2014 №02/МП-77/КЛ-0714, від 30.09.2014 № 03/МП-77/КЛ-0714, від 31.10.2014 № 04/МП-77/КЛ-0714, від 28.11.2014 № 05/МП-77/КЛ-0714, від 28.11.2014 № 06/МП-77/КЛ-0714, від 30.12.2014 №07/МПК-77/КЛ-0714, договір застави цінних паперів від 26.01.2015 № 08/ЦП-77/КЛ-0714, від 11.02.2015 № 09/МП-77/КЛ-0714;

12) ТОВ "Вілкос" - кредитний договір від 30.07.2014 №78/КЛ-0714, дата повернення кредиту - 30.07.2015, сума кредиту - 30 000 000,00 грн; договори про заставу майнових прав від 31.07.2014 №01/МП-78/КЛ-0714, від 29.08.2014 №02/МП-78/КЛ-0714, від 30.09.2014 №03/МП-78/КЛ-0714, від 31.10.2014 №04/МП-78/КЛ-0714, від 28.11.2014 №05/МП-78/КЛ-0714, від 28.11.2014 №06/МП-78/КЛ-0714, від 30.12.2014 №07/МП-78/КЛ-0714, договори застави цінних паперів від 11.02.2015 №08/МП-78/КЛ-0714, від 11.02.2015 №09/МП-78/КЛ-0714, від 11.02.2015 №10/МП-78/КЛ-0714;

13) ТОВ "Орісса" - кредитний договір від 30.07.2014 №79/КЛ-0714, дата повернення кредиту - 30.07.2015, сума кредиту - 30 000 000,00 грн; договір про заставу майнових прав від 31.07.2014 №01/МП-79/КЛ-0714, від 29.08.2014 №02/МП-79/КЛ-0714, від 30.09.2014 №03/МП-79/КЛ-0714, від 31.10.2014 №04/МП-79/КЛ-0714, від 28.11.2014 №05/МП-79/КЛ-0714, від 28.11.2014 №06/МП-79/КЛ-0714, від 30.12.2014 №07/МПК-79/КЛ-0714, договори застави цінних паперів від 26.01.2015 №08/ЦП-79/КЛ-0714, від 11.02.2015 № 08/МП-79/КЛ-0714;

14) ТОВ "Феймос Грос" - кредитний договір від 21.11.2014 №127/КЛ-1114, дата повернення кредиту - 20.11.2015, сума кредиту - 30 000 000,00 грн; договори про заставу майнових прав від 28.11.2014 № 01, від 30.12.2014, договори застави цінних паперів від 26.01.2015 №03 та від 11.02.2015 №04;

15) ТОВ "Скотіш Лідер" - кредитний договір від 21.11.2014 №128/КЛ-1114, дата повернення кредиту - 20.11.2015, сума кредиту - 30 000 000,00 грн; договори про заставу майнових прав від 28.11.2014 №01, від 30.12.2014 №02, договори застави цінних паперів від 26.01.2015 №03 та від 11.02.2015 №04;

16) ТОВ "Блек Ботл" - кредитний договір від 21.11.2014 №129/КЛ-1114, дата повернення кредиту - 20.11.2015, сума кредиту - 30 000 000,00 грн; договір про заставу майнових прав від 28.11.2014 №01/МП-129/КЛ-1114, договір застави цінних паперів від 30.12.2014 №02/ЦП-129/КЛ-1114;

17) ТОВ "Хайленд Легенд" - кредитний договір від 21.11.2014 №130/КЛ-1114, дата повернення кредиту - 20.11.2015, сума кредиту - 30 000 000,00 грн; договір про заставу майнових прав від 28.11.2014, договори застави цінних паперів від 30.12.2014 №02, від 26.01.2015 №03, від 11.02.2015 №04;

18) ТОВ "Гленрозис Селект" - кредитний договір від 25.11.2014 №131/КЛ-1114, дата повернення кредиту - 24.11.2015, сума кредиту - 30 000 000,00 грн; договори застави цінних паперів від 30.12.2014 № 02/ЦП-131/КЛ-1114, від 11.02.2015 №03/МП-131/КЛ-1114;

19) ТОВ "Бріна" - кредитний договір від 25.11.2014 №132/КЛ-1114, дата повернення кредиту - 24.11.2015, сума кредиту - 30 000 000,00 грн; договори про заставу майнових прав від 28.11.2014 №01/МП-132/КЛ-1114, від 30.12.2014 №02/МП-132/КЛ-1114, договори застави цінних паперів від 26.01.2015 №03/ЦП-132/КЛ-1114, від 11.02.2015 №04/ЦП-132/КЛ-1114;

20) ТОВ "Одінер" - кредитний договір від 25.11.2014 №134/КЛ-1114, дата повернення кредиту - 24.11.2015, сума кредиту - 30 000 000,00 грн; договір про заставу майнових прав від 28.11.2014 №01/МП-134/КЛ-1114, договори застави цінних паперів від 26.01.2015 №02/ЦП-134/КЛ-1114, від 11.02.2015 №03/МП-134/КЛ-1114;

21) ТОВ "Кілбегган" - кредитний договір від 25.11.2014 №135/КЛ-1114, дата повернення кредиту - 24.11.2015, сума кредиту - 30 000 000,00 грн; договори про заставу майнових прав від 28.11.2014 № 01/МП-135/КЛ-1114, від 30.12.2014 № 02/МПК-135/КЛ-1114; договори застави цінних паперів від 26.01.2015 №03/ЦП-135/КЛ-1114, від 11.02.2015 №05/МП-135/КЛ-1114;

22) ТОВ "Сантаріус" - кредитний договір від 25.11.2014 №133/КЛ-1114, дата повернення кредиту - 24.11.2015, сума кредиту - 30 000 000,00 грн; договори про заставу майнових прав від 28.11.2014 №01, від 30.12.2014 №02 та договори застави цінних паперів №03 від 26.01.2015, №04 від 11.02.2015;

23) ТОВ "НОЙ АРАСПЕЛ" - кредитний договір від 26.11.2014 №136/КЛ-1114, дата повернення кредиту - 25.11.2015, сума кредиту - 30 000 000,00 грн; договір про заставу майнових прав від 28.11.2019 №01/МП-136/КЛ-1114, договори застави цінних паперів від 30.12.2014 №02/ЦП-136/КЛ-1114, від 11.02.2015 №03/ЦП-136/КЛ-1114;

24) ТОВ "Хайленд КАП" - кредитний договір від 26.11.2014 №137/КЛ-1114, дата повернення кредиту - 25.11.2015, сума кредиту - 30 000 000,00 грн; договори про заставу майнових прав від 28.11.2014 №01, №02 та договори застави цінних паперів від 30.12.2014 № 03 та від 11.02.2015 №04;

25) ТОВ "Неввіль" - кредитний договір від 26.12.2014 №150/ОВ-1214, дата повернення кредиту - 25.12.2015, сума кредиту - 30 000 000,00 грн;

26) ТДВ "Страхова компанія "Авангард" - кредитний договір від 16.09.2014 №99/КЛ-0914, дата повернення кредиту - 16.09.2015, сума кредиту - 15 000 000,00 грн, договір застави цінних паперів від 16.09.2014 №01/ЦП-99/КЛ-0914, договір про заставу майнових прав від 28.11.2014 №01/МП-99/КЛ-0914.

42. Позивач надав спірні кредитні договори: кредитний договір від 25.06.2014 №50/КЛ-0614, укладений з ТОВ "АПБ-Україна"; кредитний договір від 29.07.2014 №74/КЛ-0714, укладений з ТОВ "Мега-Інвест Дніпро"; кредитний договір від 28.02.2014 №18/КЛ-0214, укладений з ТОВ "Мега Інвест Компані"; кредитний договір від 07.03.2014 № 20/КЛ-0314, укладений з ТОВ "Оффсайд"; кредитний договір від 21.03.2014 №23/КЛ-0314, укладений з ТОВ "Регион-Промекс"; кредитний договір від 14.11.2013 №35/КЛ-1113, укладений з ТОВ "СКФ-ТРЕЙД"; кредитний договір від 23.07.2013 №13/КЛ-0713 та кредитний договір від 23.07.2013 №14/КЛ-0713, укладені з ТОВ "Транс Трейдінг"; кредитний договір від 26.11.2013 №38/КЛ-1113, укладений з ТОВ "Українська Інвестиційно-Депозитарна Компанія"; кредитний договір від 30.07.2014 №76/КЛ-0714, укладений з ТОВ "САМРА"; кредитний договір від 30.07.2014 №77/КЛ-0714, укладений з ТОВ "ГІАЛА"; кредитний договір від 30.07.2014 №78/КЛ-0714, укладений з ТОВ "Вілкос"; кредитний договір від 30.07.2014 №79/КЛ-0714, укладений з ТОВ "Орісса"; кредитний договір від 21.11.2014 №127/КЛ-1114, укладений з ТОВ "Феймос Грос"; кредитний договір від 21.11.2014 №128/КЛ-1114, укладений з ТОВ "Скотіш Лідер"; кредитний договір від 21.11.2014 №129/КЛ-1114, укладений з ТОВ "Блек Ботл"; кредитний договір від 21.11.2014 №130/КЛ-1114, укладений з ТОВ "Хайленд Легенд"; кредитний договір від 25.11.2014 №131/КЛ-1114, укладений з ТОВ "Гленрозис Селект"; кредитний договір від 25.11.2014 №132/КЛ-1114, укладений з ТОВ "Бріна"; кредитний договір від 25.11.2014 № 134/КЛ-1114, укладений з ТОВ "Одінер"; кредитний договір від 25.11.2014 №135/КЛ-1114, укладений з ТОВ "Кілбегган"; кредитний договір від 25.11.2014 №133/КЛ-1114, укладений з ТОВ "Сантаріус"; кредитний договір від 26.11.2014 №136/КЛ-1114, укладений з ТОВ "НОЙ АРАСПЕЛ"; кредитний договір від 26.11.2014 №137/КЛ-1114, укладений з ТОВ "Хайленд КАП"; кредитний договір від 26.12.2014 №150/ОВ-1214, укладений з ТОВ "Неввіль"; кредитний договір від 16.09.2014 №99/КЛ-0914, укладений з ТДВ "Страхова компанія "Авангард", а також договори застави, укладені на забезпечення кредитних зобов`язань, протоколи засідань спостережної ради та кредитного комітету.

Щодо участі керівників банку в ухваленні рішень за кредитними договорами

43. Відповідачі брали участь у вирішенні таких питань: погодження надання кредитів та укладення кредитних договорів; укладення договорів застави майнових прав на грошові кошти, які належать Банку, в якості забезпечення виконання зобов`язань за кредитними договорами, у тому числі спірними; внесення змін до кредитних договорів; збільшення ліміту кредитної лінії; надання траншів за кредитними договорами; продовження строку кредитування; оформлення та виведення забезпечення за кредитними договорами; зміни процентної ставки; продовження терміну користування кредитними коштами; відкриття відновлювальної кредитної лінії; виведення з-під застави майнових прав та грошових коштів; інші питання. Зазначені обставини підтверджуються наявними у матеріалах справи протоколами засідань спостережної ради та кредитного комітету ПАТ "КБ "Стандарт".

Визнання Банку неплатоспроможним та процедура ліквідації

44. 19.02.2015 правління НБУ прийняло постанову "Про віднесення ПАТ "КБ "Стандарт" до категорії неплатоспроможних" №116.

45. 18.06.2015 правління НБУ прийняло постанову "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "КБ "Стандарт" №385, на підставі якої згідно з рішенням від 19.06.2015 №120 виконавчою дирекцією Фонду розпочато процедуру ліквідації Банку та призначено уповноважену особу Фонду на здійснення ліквідації Банку.

46. Під час здійснення процедури ліквідації Банку встановлено, що:

- розмір зобов`язань Банку відповідно до затверджених змін рішенням виконавчої дирекції Фонду від 09.08.2018 №2214 до реєстру акцептованих вимог кредиторів становить 552 242 835, 94 грн;

- оціночна (ринкова) вартість ліквідаційної маси Банку за результатами інвентаризації майна складає 41 495 741,42 грн, з урахуванням висновку суб`єкта оціночної діяльності ТОВ "Експертна компанія "Професіонал", сертифікат СОД від 24.12.2012 №14108/12.

47. На замовлення уповноваженої особи Фонду суб`єкт оціночної діяльності (ТОВ "Експертна компанія "Професіонал") провів оцінку прав грошової вимоги за кредитами ПАТ "КБ "Стандарт" та виявив значні розбіжності між балансовою вартістю кредитів і їх реальною вартістю. Зокрема, балансова вартість кредитів становила 880 507 717,54 грн, натомість їх ринкова вартість становила лише 35 773 606,00 грн.

48. За результатами перевірки кредитних договорів позичальників: ТОВ "АПБ-Україна", ТОВ "МЕГА-ІНВЕСТ ДНІПРО", ТОВ "МЕГА ІНВЕСТ КОМПАНІ", ТОВ "ОФФСАЙД", ТОВ "РЕГИОН-ПРОМЕКС", ТОВ "СКФ-ТРЕЙД", ТОВ "ТРАНС ТРЕЙДІНГ", ТОВ "УКРАЇНСЬКА ІНВЕСТИЦІЙНО-ДЕПОЗИТАРНА КОМПАНІЯ", що здійснена відповідно до наказу уповноваженої особи Фонду на ліквідацію ПАТ "КБ "Стандарт" "Про здійснення перевірки кредитних договорів / справ позичальників" від 05.01.2016 №1/1, позивач встановив таке:

- Банк у ході процедури надання та супроводження вказаних кредитів порушив вимоги п.5.10 гл.5 Положення №36 у частині відсутності висновків уповноважених фахівців (підрозділів) Банку щодо оцінки кредитоспроможності боржника. При цьому наявні у кредитній справі висновки працівників уповноважених підрозділів Банку не відображають здійснення повного та належного аналізу / оцінки кредитоспроможності позичальника, перевірки чинності документів та відсутності будь-яких інших негативних факторів для Банку. Вказаний факт свідчить про відсутність дієвої системи виявлення та управління ризиками, як того вимагають відповідні нормативно-правові акти НБУ;

- при наданні кредитів Банк не забезпечив дотримання основних принципів кредитування, що визначені ст.49 Закону "Про банки та банківську діяльність", у частині неналежного (формального) здійснення оцінки кредитоспроможності позичальника та перевірки наявності забезпечення;

- у кредитних справах позичальників відсутні документи, що підтверджують проведення перевірок працівниками Банку щодо цільового використання кредитних коштів, що є порушенням вимог п.8.2.3 гл.2 розд.VIII Положення про кредитування. Керівництво Банку також не забезпечило здійснення контролю за цільовим використання кредиту, а отже порушено вимоги ст.348 Господарського кодексу України (далі - ГК);

- Банк допустив порушення цілої низки вимог Положення №23, а саме: недотримання вимог абз.2 п.1.8 гл.1 розд.І Положення №23 у частині відсутності у кредитній документації (справі) боржника мінімально необхідних даних, перелік яких наведений у додатку 2 до цього положення; порушення вимог п.2.4. гл.2 розд.І Положення №23 у частині нездійснення Банком аналізу кредитоспроможності боржника під час надання кредиту та в разі зміни первісних умов договору; порушення вимог п.2.6 гл.2 розд.II Положення №23 у частині визначення класу боржника-юридичної особи вище 8 при відсутності фінансової звітності боржника-юридичної особи за останній звітний період; недотримання вимог п.2.12 гл.2 розд.II Положення №23 у частині неналежного визначення Банком показнику ризику за кредитом у зв`язку з неврахуванням коефіцієнта покриття боргу, якості менеджменту боржника-юридичної особи, наявності бізнес-планів та інших подій і обставин, що можуть вплинути на своєчасність і повноту погашення боргу; порушення п.4.1 та п.4.13 гл.4 розд.II Положення №23 у частині врахування Банком під час розрахунку резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями вартості забезпечення, що не є прийнятним забезпеченням; порушення вимог п.4.11 гл.4 розд.II Положення №23 у частині врахування при розрахунку резерву майнових прав на одержання грошових коштів (виручки) при недотриманні умов, які зазначені у наведеному пункті цього Положення №23; порушення Банком вимог п.4.15 гл.4 розд.II Положення №23, зокрема, не визначена ринкова (справедлива) вартість застави, що надана у вигляді цінних паперів для використання під час розрахунку резерву; не виконані вимоги п.1.4 гл.1 розд.III Положення №23, зокрема, для здійснення оцінки ризику за цінними паперами не проведений аналіз фінансового стану емітента, не визначена поточна вартість цінних паперів, грошові потоки і доходи за цінними паперами, а також відсутня будь-яка інша інформація про обіг відповідних цінних паперів на фондовому ринку; недотримання вимог до кредитної документації (справи) боржника, що зазначені у додатку 2 до Положення №23, у частині відсутності в кредитній справі копій правовстановлюючих документів на майно (майнові права), що передається в забезпечення;

- наявні факти порушення вимог внутрішніх нормативних документів Банку, а саме: п.3.3.6 та п.3.3.11 гл.3 розд.III Положення про кредитування Банку в частині відсутності висновків фахівців уповноважених структурних підрозділів / служб Банку, які повинні бути складені за результатами розгляду документів, наданих позичальниками; п.3.4.4 гл.3 розд.III Положення про кредитування Банку в частині недотримання порядку підготовки документів на розгляд колегіального органу Банку та порядку ухвалення рішення про надання кредиту; п.6.1 та п.6.2 розд.VI Положення про кредитування Банку в частині неналежного оформлення та ведення кредитних справ позичальників посадовою(-ми) особою(-ми), а саме кредитним(-и) менеджером(-ами) Банку; п.7.11. розд.VII Положення про кредитування Банку в частині видачі кредитних коштів при відсутності / несвоєчасності внесення записів про обтяження застави до відповідних державних реєстрів обтяження; п.7.5 розд.7 Положення про порядок визначення ризику кредиту в частині відсутності розрахунків фінансових коефіцієнтів, що використовуються для визначення інтегрального показника фінансового стану юридичної особи-боржника;

- керівники Банку порушили вимоги ст.71 Закону "Про акціонерні товариства" у частині участі в голосуванні з питань вчинення правочинів, будучи заінтересованими особами;

- враховуючи ряд факторів, зокрема, те, що погашення нарахованих відсотків за користування кредитами здебільшого здійснено за рахунок кредитних коштів, які надавалися іншим компаніям, та визначення дати погашення кредитів у кінці строку кредитування, можна вважати, що кредити заздалегідь отримувалися без намірів щодо їх повернення;

- це дає підстави вважати, що кредити були надані свідомо, за погодженням з керівниками та акціонерами Банку з метою: виведення коштів за межі Банку в інтересах позичальників; моделювання структури балансу Банку, а саме "штучного" поліпшення ліквідності Банку, швидкого збільшення доходів Банку та нарощування розміру активів, надалі - проблемних, і з метою виконання певних вимог нормативно-правових актів НБУ;

- аналіз використання кредитних коштів за кредитними договорами свідчить, що частина їх опосередковано спрямована позичальниками (шляхом послідовного перерахування між контрагентами Банку) на погашення заборгованості за кредитами третіх осіб, наданих Банком. Враховуючи зазначене, є підстави вважати, що Банк не здійснив належну класифікацію кредиту за категоріями якості, тобто не дотримані вимоги п.1.9 гл.1 розд.II Положення №23. Неналежне визначення фінансового стану Боржника надалі може мати суттєвий вплив на розрахункову суму резерву;

- наявні випадки укладення договорів (правочинів) керівниками Банку при відсутності затверджувальних / погоджувальних протокольних рішень колегіальних органів Банку на порушення рішень спостережної ради Банку;

- у кредитних справах наявні копії документів, на підставі яких працівники Банку мали здійснити ідентифікацію клієнтів, проте копії паспортів та довідок з присвоєними ідентифікаційними номерами взагалі не засвідчені підписами працівників Банку;

- допущені значні порушення відповідальними співробітниками Банку внаслідок відсутності дієвої системи внутрішнього контролю та грубим недотриманням посадових обов`язків керівниками Банку (зокрема, членами спостережної ради, головою правління, членами правління Банку, членами кредитного комітету Банку, керівником підрозділу аудиту), до функцій яких входить, у тому числі, організація та видача кредитів, а також забезпечення контролю за повнотою дотримання внутрішніх процедур з боку підлеглих співробітників.

49. За результатами перевірки кредитних договорів позичальників: ТОВ "САМРА", ТОВ "ГІАЛА", ТОВ "ВІЛКОС", ТОВ "ОРІССА", ТОВ "ФЕЙМОС ГРОС", ТОВ "СКОТІШ ЛІДЕР", ТОВ "БЛЕК БОТЛ", ТОВ "ХАЙЛЕНД ЛЕГЕНД", ТОВ "ГЛЕНРОЗИС СЕЛЕКТ", ТОВ "БРІНА", ТОВ "ОДІНЕР", ТОВ "КІЛБЕГГАН", ТОВ "САНТАРІУС", ТОВ "НОЙ АРАСПЕЛ", ТОВ "ХАЙЛЕНД КАП", ТОВ "НЕВВІЛЬ", ТДВ СК "АВАНГАРД", що здійснена відповідно до наказу уповноваженої особи Фонду на ліквідацію ПАТ КБ "СТАНДАРТ" "Про здійснення перевірки кредитних договорів / справ позичальників" від 05.01.2016 №1/1, встановлено таке:

- Банк допустив порушення цілої низки вимог Положення №23, а саме: порушення вимог п.2.4 гл.2 розд.І Положення №23 у частині нездійснення Банком аналізу кредитоспроможності боржника під час надання кредиту та в разі зміни первісних умов договору; порушення п.4.1 та п.4.13 гл.4 розд.II Положення №23 у частині врахування Банком під час розрахунку резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями вартості забезпечення, що не є прийнятним забезпеченням; порушення Банком вимог п.4.15 гл.4 розд.ІІ Положення №23, зокрема, не визначена ринкова (справедлива) вартість застави, що надана у вигляді цінних паперів, до використання під час розрахунку резерву; не виконані вимоги п.1.4 гл.1 розд.III Положення №23, зокрема, для здійснення оцінки ризику за цінними паперами не проведений аналіз фінансового стану емітента, не визначена поточна вартість цінних паперів, грошові потоки і доходи за цінними паперами, а також відсутня будь-яка інша інформація про обіг відповідних цінних паперів на фондовому ринку; порушення вимог п.4.15 гл.4 розд.ІІ Положення №23 у частині врахування при розрахунку резерву майнових прав на одержання грошових коштів (виручки) при недотриманні умов, які зазначені в наведеному пункті цього Положення №23; порушення вимог п.2.4 гл.2 розд.II Положення №23 у частині використання для розрахунку інтегрального показника фінансового стану фінансової звітності, яка подана боржником-юридичною особою, що не містить відмітку органів статистики про її подання; недотримання вимог до кредитної документації (справи) боржника, що зазначені у додатку 2 до Положення №23, у частині відсутності в кредитній справі копій правовстановлюючих документів на майно (майнові права), що передається в забезпечення; недотримання вимог абз.2 п.1.8 гл.1 розд.І Положення №23 у частині відсутності в кредитній документації (справі) боржника мінімально необхідних даних, перелік яких наведений у додатку 2 до цього положення; недотримання вимог п.2.12 гл.2 розд.II Положення №23 у частині неналежного визначення Банком показнику ризику за кредитом у зв`язку з неврахуванням коефіцієнта покриття боргу, якості менеджменту боржника-юридичної особи, наявності бізнес-планів та інших подій і обставин, що можуть вплинути на своєчасність і повноту погашення боргу;

- це дає підстави вважати, що кредити були надані свідомо, за погодженням з керівниками та акціонерами Банку з метою: виведення коштів за межі Банку в інтересах позичальників; моделювання структури балансу Банку, а саме "штучного" поліпшення ліквідності Банку, швидкого збільшення доходів Банку та нарощування розміру активів, надалі - проблемних, й з метою виконання певних вимог нормативно-правових актів НБУ;

- аналіз використання кредитних коштів за кредитними договорами свідчить, що частина їх опосередковано спрямована позичальниками (шляхом послідовного перерахування контрагентами Банку) на погашення заборгованості за кредитами третіх осіб, наданих Банком. Враховуючи зазначене, є підстави вважати, що Банк не здійснив належну класифікацію кредиту за категоріями якості, тобто не дотримані вимоги п.1.9 гл.1 розд.II Положення №23. Неналежне визначення фінансового стану Боржника надалі може мати суттєвий вплив на розрахункову суму резерву;

- допущені значні порушення відповідальними співробітниками Банку внаслідок відсутності дієвої системи внутрішнього контролю та грубого недотримання посадових обов`язків керівниками Банку (зокрема, членами спостережної ради, головою правління, членами правління Банку, членами кредитного комітету Банку, керівником підрозділу аудиту), до функцій яких входить, у тому числі, організація та видача кредитів, а також забезпечення контролю за повнотою дотримання внутрішніх процедур з боку підлеглих співробітників.

Оцінка заставлених цінних паперів

50. На підставі відомостей про фінансову звітність ТОВ "КУА "Авенір-Інвест" (ПЗНВІФ "Авенір-Капітал"), ПАТ "ЗНВКІФ "Інновація", ПАТ "ЗНВКІФ "Портфельні інвестиції", АТ "МНПК "Веста", ПАТ "Білоцерківський "Агрохімцентр", ПАТ "ТД Віан", відомостей з відкритого інтернет-джерела "YOUCONTROL" щодо перелічених компаній, копії проспекту емісії акцій ПАТ "Білоцерківський Агрохімцентр" від 14.10.2023 №3-ем, копій адвокатських запитів до перелічених підприємств оцінювач ТОВ "Бізнеспартнери" Ткач П.О. (свідоцтво про реєстрацію в державному реєстрі оцінювачів від 07.09.2006 №4853) сформував наступне судження про ринкову вартість цінних паперів, які були прийняті у забезпечення виконання зобов`язань за кредитними операціями (26-ти кредитними договорами) у ПАТ "КБ "Стандарт" на дати ухвалення рішення про оформлення їх у заставу Банку:

- ринкова вартість цінних паперів - іменних інвестиційних сертифікатів, емітованих ПЗНВІФ "Авенір-Капітал", управителем якого є ТОВ "КУА "Авенір-Інвест", на момент прийняття рішення про оформлення їх у заставу Банку, а саме станом на 21.11.2013, 22.11.2013, 23.01.2015 та 11.02.2015 становила за кожен пакет 1,00 грн;

- ринкова вартість цінних паперів - акцій ПАТ "Білоцерківський Агрохімцентр" на момент прийняття рішення про оформлення їх к заставу Банком дорівнює 0,02 коп. за 1 акцію;

- ринкова вартість цінних паперів - простих іменних акцій АТ "МНПК "Веста" у кількості 59 165 штук на момент прийняття рішення про оформлення їх у заставу Банком, а саме станом на 30.12.2014 становить 1,00 грн;

- ринкова вартість цінних паперів - простих іменних акцій ПАТ "Торговий дім "Віан" на момент прийняття рішення про оформлення їх у заставу Банком, а саме станом на 23.01.2015 та 16.09.2014 становила за кожен пакет 1,00 грн;

- ринкова вартість цінних паперів - простих іменних акцій ПАТ "ЗНВКІФ "Портфельні інвестиції" у кількості 25 000 штук на момент прийняття рішення про оформлення їх у заставу Банком, а саме станом на 26.12.2013 становила 1,00 грн;

- ринкова вартість цінних паперів - простих іменних акцій ПАТ "ЗНВКІФ "Інновація" у кількості 82 штуки на момент прийняття рішення про оформлення їх у заставу Банком, а саме станом на 30.12.2014 становила 1,00 грн.

51. Представник відповідача-5 надав до суду рецензію Всеукраїнської громадської організації "Союз експертів України" від 18.09.2023 (рецензент Мухін О.О.; сертифікат СОД від 10.07.199 №1361, свідоцтво про реєстрацію в державному реєстрі оцінювачів від 10.10.2013 №10948) на копію звіту про незалежну оцінку цінних паперів, які були прийняті в забезпечення по кредитним договорам ПАТ "КБ "Стандарт", який виготовлений на замовлення Фонду суб`єктом оціночної діяльності ТОВ "Бізнеспартнери" від 25.07.2022, згідно з якою звіт про незалежну оцінку цінних паперів ТОВ "Бізнеспартнери" відповідно до п.67 Національного Стандарту "Загальні засади оцінки майна і майнових прав" №1 кваліфікується як такий, що не повною мірою відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна і має значні недоліки, що вплинули на достовірність оцінки, але може використовуватися з метою, визначеною у Звіті, після виправлення зазначених недоліків.

52. Відсутні рішення компетентного органу про визнання такими, що мають ознаки фіктивності, емітентів (ТОВ "КУА "Авенір-Інвест" (ПЗНВІФ "Авенір-Капітал"), ПАТ "ЗНВКІФ "Інновація", ПАТ "ЗНВКІФ "Портфельні інвестиції", АТ "МНПК "Веста", ПАТ "Білоцерківський "Агрохімцентр", ПАТ "ТД Віан") та їх цінних паперів, включення їх до переліку емітентів, що мають ознаки фіктивності.

Стягнення з позичальників заборгованості за кредитними договорами

53. Протягом процедури ліквідації за кредитними договорами у судовому порядку з позичальників стягнута кредитна заборгованість (розмір якої і є розміром шкоди, заявленої до стягнення в межах цієї справи), а також проценти за користування кредитом, пеню за невчасне повернення кредиту та пеню за прострочення сплати процентів за користування кредитом.

54. Зокрема, було стягнуто такі суми з позичальників:

1) ТОВ "АПБ-Україна" - кредитний договір від 25.06.2014 №50/КЛ-0614, дата повернення кредиту - 20.03.2015, сума кредиту - 30 500 000,00 грн; рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 10.08.2015 у справі №904/5474/15 стягнуто з ТОВ "АПБ-Україна" на користь Банку 23 000 000 грн заборгованості за кредитом, 2 011 397,27 грн процентів за користування кредитом, 1 193 835,62 грн пені за несвоєчасне повернення кредиту, 128 438,97 грн пені за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитом;

2) ТОВ "Мега-Інвест Дніпро" - кредитний договір від 29.07.2014 №74/КЛ-0714, дата повернення кредиту - 30.04.2015, сума кредиту - 30 000 000,00 грн; рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 01.09.2015 у справі №904/7344/15 стягнуто з ТОВ "Мега-Інвест Дніпро" на користь Банку 30 000 000,00 грн заборгованості за кредитом, 2 085 562,43 грн заборгованості зі сплати процентів, 1 065 123,29 грн пені за несвоєчасне погашення кредиту, 95 314,71 грн пені за несвоєчасне погашення процентів;

3) ТОВ "Мега Інвест Компані" - кредитний договір від 28.02.2014 №18/КЛ-0214, дата повернення кредиту - 06.03.2015, сума кредиту - 30 000 000,00 грн; рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 25.01.2016 у справі №904/7248/15 стягнуто з ТОВ "Мега Інвест Компані" на користь Банку 30 000 000,00 грн заборгованості за кредитом, 2 978 630,14 грн заборгованості за процентами, 4 635 616,44 грн пені за несвоєчасне повернення кредиту, 300 152,86 грн пені за несвоєчасну сплату процентів, 1 250 000,00 грн заборгованості по комісії;

4) ТОВ "Оффсайд" - кредитний договір від 07.03.2014 №20/КЛ-0314, дата повернення кредиту - 29.05.2015, сума кредиту - 30 300 000,00 грн; рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 17.08.2015 у справі № 904/5475/15 стягнуто з ТОВ "Оффсайд" на користь Банку 30 059 200,00 грн заборгованості за кредитом, 3 182 157,50 грн заборгованості за процентами, 2 029 127,93 грн пені за несвоєчасне повернення кредиту, 218 579,53 грн пені за несвоєчасну сплату процентів;

5) ТОВ "Регион-Промекс" - кредитний договір від 21.03.2014 №23/КЛ-0314, дата повернення кредиту - 11.05.2015, сума кредиту - 30 000 000, 00 грн; рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 13.10.2015 у справі №904/5364/15 стягнуто з ТОВ "Регион-Промекс" на користь Банку заборгованість за кредитом у сумі 30 000 000,00 грн, заборгованість за процентами у сумі 3 084 657,54 грн, пеню за несвоєчасне повернення кредиту в сумі 2 501 095,89 грн та пеню за несвоєчасну сплату процентів в сумі 214 735,57 грн;

6) ТОВ "СКФ-ТРЕЙД" - кредитний договір від 14.11.2013 №35/КЛ-1113, дата повернення кредиту - 20.01.2016, сума кредиту - 31 500 000,00 грн; рішенням Господарського суду міста Києва від 15.10.2015 у справі №904/5365/15 стягнуто з ТОВ "СКФ-ТРЕЙД" на користь Банку 30 000 000,00 грн заборгованості за кредитом, 2 606 301,36 грн заборгованості за процентами, 1 343 465,75 грн пені за несвоєчасне повернення кредиту, 211 278,51 грн пені за несвоєчасну сплату процентів;

7) ТОВ "Транс Трейдінг" - кредитний договір від 23.07.2013 №13/КЛ-0713, дата повернення кредиту - 06.03.2015, сума кредиту - 23 500 000,00 грн; рішенням Господарського суду Дніпропетровського області від 18.01.2016 у справі №904/5472/15 стягнуто з ТОВ "Транс Трейдінг" на користь Банку 22 500 000,00 грн заборгованості за кредитним договором від 23.07.2013 №13/КЛ-0713, 2 327 054,81 грн процентів за користування кредитом, 3 180 821,92 грн за несвоєчасне повернення кредиту, 185 601,56 грн пені за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитом;

8) ТОВ "Транс Трейдінг" - кредитний договір від 23.07.2013 №14/КЛ-0713, дата повернення кредиту - 31.07.2015, сума кредиту - 6 500 000,00 грн; рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 29.09.2015 у справі №904/5473/15 стягнуто з ТОВ "Транс Трейдінг" на користь Банку 6 450 000,00 грн заборгованості за кредитним договором від 23.07.2013 №14/КЛ-0713, 667 089,03 грн процентів, 53 205,79 грн пені за несвоєчасну сплату процентів;

9) ТОВ "Українська Інвестиційно-Депозитарна Компанія" - кредитний договір від 26.11.2013 №38/КЛ-1113, дата повернення кредиту - 26.11.2015, сума кредиту - 30 300 000,00 грн; рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 03.11.2015 у справі № 905/2000/15 стягнуто з ТОВ "Українська Інвестиційно-Депозитарна Компанія" на користь Банку 7 560 877,66 грн заборгованості зі сплати процентів, 937 044,23 грн пені за несвоєчасне погашення кредиту;

10) ТОВ "САМРА" - кредитний договір від 30.07.2014 №76/КЛ-0714, дата повернення кредиту - 30.07.2015, сума кредиту - 30 000 000, 00 грн; рішенням Господарського суду міста Києва від 02.10.2015 у справі №910/21175/15 стягнуто з ТОВ "САМРА" на користь Банку 30 000 000,00 грн заборгованості за кредитом, 2 372 054,77 грн заборгованості зі сплати процентів, 1 628 449,32 грн пені за несвоєчасне погашення кредиту, 82 040,96 грн пені за несвоєчасне погашення процентів;

11) ТОВ "ГІАЛА" - кредитний договір від 30.07.2014 №77/КЛ-0714, дата повернення кредиту - 30.07.2015, сума кредиту - 30 000 000,00 грн; рішенням Господарського суду міста Києва від 13.07.2015 у справі №910/13212/15 стягнуто з ТОВ "ГІАЛА" на користь Банку 30 000 000,00 грн заборгованості за кредитом, 2 372 054,79 грн заборгованості зі сплати процентів, 82 040,96 грн пені за несвоєчасне погашення процентів;

12) ТОВ "Вілкос" - кредитний договір від 30.07.2014 №78/КЛ-0714, дата повернення кредиту - 30.07.2015, сума кредиту - 30 000 000,00 грн; рішенням Господарського суду міста Києва 22.07.2015 у справі №910/13198/15 стягнуто з ТОВ "Вілкос" на користь Банку 29 300 000,00 грн заборгованості за кредитним договором, 2 316 706,83 грн заборгованості за процентами, 80 126,66 грн пені;

13) ТОВ "Орісса" - кредитний договір від 30.07.2014 №79/КЛ-0714, дата повернення кредиту - 30.07.2015, сума кредиту - 30 000 000,00 грн; рішенням Господарського суду міста Києва від 11.08.2015 у справі №910/14799/15 стягнуто з ТОВ "Орісса" на користь Банку заборгованість за кредитом у розмірі 29 000 000,00 грн, заборгованість за відсотками у розмірі 2 313 643,84 грн, пеню за несвоєчасну сплату кредиту в розмірі 1 729 726,03 грн та пеню за несвоєчасну сплату процентів в розмірі 81 309,76 грн;

14) ТОВ "Феймос Грос" - кредитний договір від 21.11.2014 №127/КЛ-1114, дата повернення кредиту - 20.11.2015, сума кредиту - 30 000 000,00 грн; рішенням Господарського суду міста Києва від 11.08.2015 у справі №910/14798/15 стягнуто з ТОВ "Феймос Грос" на користь Банку заборгованість за кредитом у розмірі 30 000 000,00 грн, заборгованість за відсотками у розмірі 2 417 671,25 грн, пеню за несвоєчасну сплату кредиту в розмірі 456 164,38 грн та пеню за несвоєчасну сплату процентів в розмірі 110 865,58 грн;

15) ТОВ "Скотіш Лідер" - кредитний договір від 21.11.2014 №128/КЛ-1114, дата повернення кредиту - 20.11.2015, сума кредиту - 30 000 000,00 грн; рішенням Господарського суду міста Києва від 07.10.2015 у справі №910/21170/15 стягнуто з ТОВ "Скотіш Лідер" на користь Банку 30 000 000,00 грн заборгованості за кредитом, 2 461 232,89 грн заборгованості зі сплати процентів, 394 520,55 грн пені за несвоєчасне погашення кредиту та 117 310,32 грн пені за несвоєчасне погашення процентів;

16) ТОВ "Блек Ботл" - кредитний договір від 21.11.2014 №129/КЛ-1114, дата повернення кредиту - 20.11.2015, сума кредиту - 30 000 000,00 грн; рішенням Господарського суду міста Києва від 09.09.2015 у справі №910/13205/15 стягнуто з ТОВ "Блек Ботл" на користь Банку 30 000 000,00 грн заборгованості за кредитом, 2 461 232,88 грн заборгованості за відсотками за кредитом, 590 753,42 грн пені за несвоєчасне повернення кредиту та 117 310,32 грн пені за несвоєчасну сплату процентів;

17) ТОВ "Хайленд Легенд" - кредитний договір від 21.11.2014 №130/КЛ-1114, дата повернення кредиту - 20.11.2015, сума кредиту - 30 000 000,00 грн; рішенням Господарського суду міста Києва від 22.10.2015 у справі №910/21168/15 стягнуто з ТОВ "Хайленд Легенд" на користь Банку 30 000 000,00 грн заборгованості за кредитом, 2 461 232,88 грн заборгованості за процентами, 590 753,42 грн пені за несвоєчасне повернення кредиту, 117 310,32 грн пені за несвоєчасну сплату процентів;

18) ТОВ "Гленрозис Селект" - кредитний договір від 25.11.2014 №131/КЛ-1114, дата повернення кредиту - 24.11.2015, сума кредиту - 30 000 000,00 грн; рішенням Господарського суду міста Києва від 06.07.2015 у справі №910/13210/15 стягнуто з ТОВ "Гленрозис Селект" на користь Банку заборгованість за кредитом в розмірі 30 000 000,00 грн, суму заборгованості за процентами у розмірі 2 526 575,34 грн, пеню за несвоєчасне повернення кредиту в розмірі 601 541,10 грн, пеню за несвоєчасну сплату процентів у розмірі 126 977,42 грн;

19) ТОВ "Бріна" - кредитний договір від 25.11.2014 №132/КЛ-1114, дата повернення кредиту - 24.11.2015, сума кредиту - 30 000 000,00 грн; рішенням Господарського суду міста Києва від 03.08.2015 у справі № 910/13208/15 стягнуто з ТОВ "Бріна" на користь Банку заборгованість за кредитом у розмірі 30 000 000 грн, суму заборгованості за процентами у розмірі 2 526 575,35 грн, пеню за несвоєчасне повернення кредиту в розмірі 433 972,60 грн, пеню за несвоєчасну сплату процентів у розмірі 126 977,42 грн;

20) ТОВ "Одінер" - кредитний договір від 25.11.2014 №134/КЛ-1114, дата повернення кредиту - 24.11.2015, сума кредиту - 30 000 000,00 грн; рішенням Господарського суду міста Києва від 28.10.2015 у справі №910/13203/15 стягнуто з ТОВ "Одінер" на користь Банку заборгованість за кредитом у розмірі 30 000 000,00 грн, заборгованість за процентами у розмірі 1 241 506,85 грн, пеню за несвоєчасне погашення кредиту в розмірі 1 397 260,27 грн, пеню за несвоєчасну сплату процентів в розмірі 17 758,83 грн;

21) ТОВ "Кілбегган" - кредитний договір від 25.11.2014 №135/КЛ-1114, дата повернення кредиту - 24.11.2015, сума кредиту - 30 000 000,00 грн; рішенням Господарського суду міста Києва від 30.09.2019 у справі №910/13209/15 стягнуто з ТОВ "КІЛБЕГГАН" на користь Банку заборгованість за кредитом у сумі 30 000 000,00 грн, заборгованість зі сплати процентів у сумі 2 526 575,34 грн, пеню за несвоєчасне погашення кредиту в сумі 1 482 739,73 грн, пеню за несвоєчасне погашення процентів у сумі 126 977,42 грн;

22) ТОВ "Сантаріус" - кредитний договір від 25.11.2014 №133/КЛ-1114, дата повернення кредиту - 24.11.2015, сума кредиту - 30 000 000,00 грн; рішенням Господарського суду міста Києва від 28.07.2015 у справі №910/14805/15 стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сантаріус" на користь Банку основну заборгованість у розмірі 29 000 000,00 грн, 2 442 356,17 грн заборгованості за відсотками, 1 773 452,05 грн пені за несвоєчасне погашення кредиту, 122 744,83 грн пені за несвоєчасне погашення процентів;

23) ТОВ "НОЙ АРАСПЕЛ" - кредитний договір від 26.11.2014 №136/КЛ-1114, дата повернення кредиту - 25.11.2015, сума кредиту - 30 000 000,00 грн; рішенням Господарського суду міста Києва від 13.07.2015 у справі №910/13199/15 стягнуто з ТОВ "НОЙ АРАСПЕЛ" на користь Банку 30 000 000,00 грн заборгованості за кредитом, 2 526 575,34 грн заборгованості зі сплати процентів, 594 863,01 грн пені за несвоєчасне погашення кредиту, 126 977,42 грн пені за несвоєчасне погашення процентів;

24) ТОВ "Хайленд КАП" - кредитний договір від 26.11.2014 №137/КЛ-1114, дата повернення кредиту - 25.11.2015, сума кредиту - 30 000 000,00 грн; рішенням Господарського суду міста Києва від 11.08.2015 у справі №910/14797/15 стягнуто з ТОВ "Хайленд КАП" на користь Банку кредит у сумі 30 000 000,00 грн, проценти за користування кредитом у сумі 2 766 164,38 грн, пеню за невчасне повернення кредиту в сумі 849 452,05 грн, пеню за прострочення сплати процентів за користування кредитом у сумі 162 423,47 грн;

25) ТОВ "Неввіль" - кредитний договір від 26.12.2014 №150/ОВ-1214, дата повернення кредиту - 25.12.2015, сума кредиту - 30 000 000,00 грн; рішенням Господарського суду міста Києва від 12.11.2015 у справі №910/21172/15 стягнуто з ТОВ "Неввіль" на користь Банку 29 460 215,19 грн заборгованості за кредитом, 4 780 937,77 грн заборгованості за процентами, 655 220,75 грн пені за несвоєчасну сплату процентів;

26) ТДВ "Страхова компанія "Авангард" - кредитний договір від 16.09.2014 №99/КЛ-0914, дата повернення кредиту - 16.09.2015, сума кредиту - 15 000 000,00 грн; рішенням Господарського суду Харківської області від 26.10.2015 у справі №922/4898/15 стягнуто з ТДВ "Страхова компанія "Авангард" на користь Банку заборгованість за кредитним договором (про надання відновлювальної кредитної лінії) від 16.09.2014 №99/КЛ-0914 у сумі 15 139 720,74 грн, у тому числі 13 000 000,00 грн заборгованості за кредитом, 1 887 671,25 грн заборгованості за процентами, 252 049,49 грн пені за несвоєчасну сплату процентів.

55. У матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що Фонд вчиняв відповідні дії, спрямовані на стягнення коштів з відповідачів за рішеннями судів, які набрали законної сили. Позивач не надав доказів на підтвердження того, що він вчиняв дії, спрямовані на звернення стягнення на предмети застави (цінні папери), передані в рахунок забезпечення виконання зобов`язань позичальниками за кредитними договорами. Позивач також не надав доказів, які б підтверджували неможливість стягнення заборгованості з наведених позичальників.

Продаж активів у ліквідаційній процедурі

56. 17.12.2018 (після подання позову в цій справі) відбувся аукціон з реалізації залишку майна, що входило до ліквідаційної маси Банку (протокол електронного аукціону від 17.12.2018 №UA-EA-2018-11-26-000022-b). У межах зазначеного аукціону були реалізовані, в тому числі, права вимоги за 26 кредитними договорами, заборгованість за якими визначена Фондом як розмір завданої Банку шкоди. За результатами проведеного аукціону, зокрема продажу прав вимоги за 26 кредитними договорами, переможцем визнано ТОВ "ФК "Астер-Фінанс" з ціною продажу лоту 217 122,10 грн.

Припинення банку

57. 16.05.2019 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено запис про припинення юридичної особи - ПАТ "КБ "Стандарт".

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

58. Справа №910/15260/18 неодноразово розглядалася господарськими судами.

59. Господарський суд міста Києва рішенням від 16.01.2020, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 10.06.2020 у справі №910/15260/18, у задоволенні позовних вимог відмовив.

60. Верховний Суд постановою від 08.02.2022 зазначене рішення та постанову скасував, а справу №910/15260/18 направив на новий розгляд до суду першої інстанції.

61. Верховний Суд, направляючи справу на новий розгляд, зокрема, зазначив, що:

- суди обох інстанцій, хоча і правильно вказали, що особливістю деліктної відповідальності за завдану шкоду є презумпція вини, однак помилково визначили, що саме позивач має доводити вину, з огляду на що відмовили у позові з підстав недоведеності наявності вини відповідачів у заподіянні шкоди;

- висновки судів першої та апеляційної інстанцій щодо недоведеності шкоди і протиправної поведінки, а також причинного зв`язку між шкодою та поведінкою є суперечливими та взаємовиключними;

- висновки судів щодо недоведеності протиправної поведінки відповідачів є передчасними, оскільки ґрунтуються на неправильному застосуванні норм матеріального права та неповному дослідженні наданих позивачем доказів;

- суд першої інстанції не дослідив у повному обсязі надані позивачем докази (вказані у п.43 постанови Верховного Суду) та не здійснив їх оцінку, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення спору;

- зазначаючи про недоведеність розміру заподіяної шкоди, суди не врахували того, що позивач розмір такої шкоди визначив як суму, яка стягнута за рішеннями судів за кредитними операціями, які завдали шкоду Банку та його кредиторам, а не як суму недостатності майна Банку для покриття вимог його кредиторів;

- суди не обґрунтували як висновок щодо неможливості стягнення шкоди у розмірі недостатності майна Банку для задоволення усіх вимог кредиторів, що має наслідком часткове задоволення позову, так і висновок щодо неможливості відшкодування шкоди у більшому розмірі;

- суди попередніх інстанцій не розмежували норми ст.52 Закону "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та ст.58 Закону "Про банки і банківську діяльність" залежно від їх характеру (на матеріальні та процесуальні) та не врахували, що позивач при зверненні з позовом реалізовував своє процесуальне право на пред`явлення до суду вимоги про відшкодування шкоди до пов`язаних із Банком осіб та правомірно керувався нормами ч.5 ст.52 Закону "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" у редакції, чинній станом на дату подання позову;

- при визначенні підстав відповідальності та кола осіб, які можуть бути притягнуті до такої відповідальності суд має керуватися тією нормою, яка була чинною станом на момент виникнення спірних правовідносин, тобто у 2013-2014 роках, оскільки такі обставини визначаються матеріально-правовими нормами, які не мають зворотної дії в часі;

- суди не встановили та не зробили прямий висновок, чи належать відповідачі до кола осіб, які можуть бути притягнуті до відповідальності відповідно до редакцій Законів "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", "Про банки і банківську діяльність", чинних у відповідні періоди здійснення відповідачами своїх повноважень;

- суди помилково не застосували до спірних правовідносин положення ст.92 ЦК; висновки судів про недоведеність позивачем економічної необґрунтованості укладених кредитних договорів, оскільки не подано докази віднесення цих правочинів до нікчемних та докази звернення Банку з позовами про визнання їх недійсними, є помилковими, оскільки невчинення таких дій не може свідчити про правомірність дій відповідачів, які привели Банк до неплатоспроможності та бути підставою для звільнення їх від відповідальності;

- позовні вимоги до власників істотної участі, керівників банку, пов`язаних з банком осіб мають розглядатися разом у межах однієї справи;

- перебіг позовної давності у цій справі має визначатися з дня, коли особа, якій завдана шкода, має змогу оцінити розмір такої шкоди, тобто з дня затвердження акта формування ліквідаційної маси Банку шляхом відповідних розрахунків;

- перш ніж застосовувати позовну давність, суд повинен з`ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого він звернувся до суду.

62. За результатами нового розгляду справи Господарський суд міста Києва рішенням від 27.03.2023 у задоволенні позову відмовив.

63. Рішення суду мотивоване відсутністю у діях відповідачів складу цивільного правопорушення, а відтак і відсутністю причинно-наслідкового зв`язку між прийнятими рішеннями та будь-якими збитками, заподіяними Банку. Суд у рішенні зазначив, серед іншого, таке:

- у цій справі спірні правовідносини, що стосуються здійснення відповідачами своїх повноважень, виникли у 2013-2014 роках, а тому ст.52 Закону "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та ст.58 Закону "Про банки і банківську діяльність" у частинах, які визначають коло осіб, які можуть бути притягнуті до відповідальності, підстави та розмір відповідальності, мають застосовуватися у редакціях, що були чинними у відповідні періоди здійснення відповідачами своїх повноважень;

- на момент прийняття відповідачами рішень у 2013-2014 роках останні діяли як керівники банку та пов`язані з банком особи;

- кредитний комітет підзвітний правлінню і спостережній раді Банку (п.4.2. Положення про кредитний комітет), а тому суд відхиляє доводи відповідача-7 про те, що кредитний комітет не є частиною правління Банку;

- заборгованість за кредитними договорами була стягнута з позичальників у судовому порядку й може бути погашена ними, оскільки більшість позичальників здійснює свою діяльність та має у власності відповідні активи, необхідні для погашення заборгованості за кредитними договорами;

- дослідивши результати перевірок НБУ та Фондом кредитних договорів, суд встановив, що хоча такі результати і містять висновки щодо наявності порушень законодавства у сфері здійснення операцій з кредитування, проте не містять висновків, що саме дії та/або бездіяльність відповідачів завдали шкоди Банку та кредиторам Банку, а рішення керівництва Банку призвели до погіршення фінансового становища Банку та його подальшої неплатоспроможності;

- із постанови правління НБУ "Про віднесення ПАТ "КБ "Стандарт" до категорії неплатоспроможних" від 19.02.2015 №116 не вбачається, що підставою для віднесення Банку до категорії неплатоспроможних стало прийняття відповідачами у період 2013-2014 років рішень щодо зміни строків, лімітів кредитування, строків сплати процентів, процентної ставки, забезпечення за кредитними договорами тощо;

- докази того, що спірні рішення були прийняті з перевищенням своїх повноважень членами кредитного комітету, правління, спостережної ради та/або на власну користь чи з наданням переваг позичальникам за спірними кредитними договорами, а також докази того, що відповідні особи банківської установи діяли шляхом прийняття певних рішень, що не відповідає обсягу їх повноважень, у матеріалах справи відсутні;

- відповідно до ст.1190 ЦК обов`язковою умовою солідарної відповідальності є вчинення особами спільних дій чи бездіяльності, в результаті яких потерпілому завдана шкода; водночас позивач вибірково визначив склад відповідачів, що входили до складу кредитного комітету, правління та спостережної ради (голова спостережної ради), не обґрунтувавши, як прийняття рішення саме визначеним позивачем складом відповідачів завдало Банку шкоду, враховуючи те, що рішення приймалися одноголосно, а до складу кредитного комітету, правління та спостережної ради входили також інші особи, вимоги до яких позивач не пред`явив; визначаючи склад відповідачів, позивач не обґрунтував, як те чи інше рішення, враховуючи зміну складу кредитного комітету, правління та спостережної ради, вплинуло на завдання Банку шкоди та розмір такої шкоди;

- оскільки суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову у зв`язку з його необґрунтованістю, позовна давність не підлягає застосуванню.

64. Господарський суд міста Києва додатковим рішенням від 03.05.2023 частково задовольнив заяву представника ОСОБА_10 щодо розподілу судових витрат про стягнення з Фонду 280 210,00 грн витрат на професійну правничу допомогу та стягнув з Фонду на користь ОСОБА_10 100 000,00 грн таких витрат.

65. Ухвалюючи додаткове рішення, суд встановив, що вимоги заявника про відшкодування послуг на відправлення письмових пояснень та заяви про розподіл судових витрат учасникам справи поштою вартістю 950,00 грн та 1 260,00 грн, є необґрунтованими, оскільки вказані дії хоч і пов`язані з наданням адвокатських послуг, але самі по собі не можуть бути кваліфіковані як надання правової допомоги. Суд, оцінивши надані представником відповідача-7 докази витрат на професійну правничу допомогу, враховуючи заперечення позивача щодо задоволення заяви відповідача-7 про розподіл судових витрат, фактичний обсяг наданих адвокатських послуг відповідачу-7 у суді, обґрунтованість поданих процесуальних документів, зважаючи на ступінь складності цієї справи, виходячи з критерію реальності, пропорційності до предмета спору і розумності розміру цих витрат, дійшов висновку, що заявлений до стягнення з позивача відповідачем-7 розмір витрат на професійну правничу допомогу є завищеним щодо іншої сторони спору та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. Суд дійшов висновку не присуджувати відповідачу-7, на користь якого ухвалено судове рішення, всі його витрати на професійну правову допомогу, що заявлені до стягнення.

66. Північний апеляційний господарський суд постановою від 12.10.2023 рішення Господарського суду міста Києва від 27.03.2023 залишив без змін.

67. Постанова суду апеляційної інстанції мотивована, зокрема, таким:

- Фонд, звертаючись до суду з позовом у цій справі, реалізував своє процесуальне право на пред`явлення до суду вимоги про відшкодування шкоди до пов`язаних з банком осіб, передбачене ч.5 ст.52 Закону "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", у редакції, чинній станом на дату подання Фондом позову у цій справі, та, вчиняючи такі дії, правильно керувався редакцією цієї норми, чинною станом на дату подання ним позову, яка вже містила такі терміни як "недостатність майна" та "пов`язані з банком особи"; при визначенні підстав відповідальності та кола осіб, які можуть бути притягнуті до такої відповідальності суд у цій справі повинен керуватися тією нормою, яка була чинною станом на момент виникнення спірних правовідносин, а саме вчинення такими особами відповідних дій, тобто у спірних правовідносинах у 2013-2014 роках;

- враховуючи, що створення кредитного комітету передбачене статутом Банку, і що комітет фактично є частиною правління Банку, місцевий господарський суд обґрунтовано відхилив доводи відповідача-7 стосовно того, що на його членів як посадових осіб Банку не може бути покладена відповідальність за заподіяння шкоди Банку згідно з нормами ст.52 Закону "Про банки і банківську діяльність";

- за кредитними договорами у судовому порядку з позичальників стягнута кредитну заборгованість (розмір якої і є розміром шкоди, заявленої до стягнення в межах цієї справи), а також проценти за користування кредитом, пеня за невчасне повернення кредиту та пеня за прострочення сплати процентів за користування кредитом; разом із тим у матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що Фонд вчиняв відповідні дії, спрямовані на стягнення коштів з відповідачів за відповідними рішеннями судів, які набрали законної сили; позивач також не надав докази на підтвердження того, що він вчиняв дії, спрямовані на звернення стягнення на предмети застави (цінні папери), передані в рахунок забезпечення виконання зобов`язань позичальниками за кредитними договорами; позивач не наводить докази, які б підтверджували неможливість стягнення заборгованості з позичальників; необґрунтованими є доводи позивача, що такі обставини не входять до предмету доказування в цій справі; положення норм щодо наявності фідуціарних обов`язків однаково поширюється як на пов`язаних з банком осіб під час виконання ними функцій банку щодо його господарської діяльності, так і на Фонд і уповноважених ним осіб, після запровадження процедури ліквідації банком; у контексті наявності в позивача у відповідний період до подання позову в цій справі можливості стягнути заборгованість із позичальників колегія суддів враховує також докази, якими відповідач-7 підтверджує, що більшість позичальників наразі здійснює свою діяльність та має у власності відповідні активи, необхідні для погашення заборгованості за кредитними договорами;

- посилання Фонду на відсутність проведеного судом аналізу економічного стану та активів по кожному позичальнику в розрізі його фінансової звітності та наявних активів до уваги не беруться, оскільки долучені Фондом документи не є документами фінансової звітності;

- сам факт невиконання боржниками зобов`язань за кредитними договорами не може автоматично підтверджувати неналежне виконання своїх посадових обов`язків та вимог чинного законодавства посадовими особами банку, які погодили, зокрема, продовження термінів повернення кредитів, сплати процентів, зміни процентної ставки;

- дослідивши зазначені результати перевірок, які містять висновки щодо наявності порушень законодавства у сфері здійснення операцій з кредитування, суд апеляційної інстанції бере їх до уваги, проте критично оцінює їх з точки зору підтвердження завдання шкоди Банку саме протиправними діями та/або бездіяльністю визначеним позивачем колом відповідачів, враховуючи, зокрема, визначені ст.1190 ЦК підстави для притягнення осіб до солідарної відповідальності;

- позивач вибірково визначив склад відповідачів, що входили до складу кредитного комітету, правління та спостережної ради (голова спостережної ради), не обґрунтувавши, як прийняття рішення саме визначеним позивачем складом відповідачів завдало Банку шкоду, враховуючи те, що рішення приймалися одноголосно, а до складу кредитного комітету, правління та спостережної ради у різні періоди в межах спірного входили також інші особи, вимоги до яких позивач не пред`явив; на зазначене вказує і сам позивач у позовній заяві, зазначаючи про те, що прийняття рішень, якими завдано Банку шкоди, здійснювалося не лише відповідачами;

- визначаючи склад відповідачів, позивач не обґрунтував як те чи інше рішення, враховуючи зміну складу кредитного комітету, правління та спостережної ради, вплинуло на завдання Банку шкоди та розмір такої шкоди; доказів того, що спірні рішення були прийняті з перевищенням своїх повноважень членами кредитного комітету, правління, спостережної ради та/або на власну користь, чи наданням переваг позичальникам за спірними кредитними договорами, а також доказів того, що відповідні особи банківської установи діяли шляхом прийняття певних рішень, що не відповідає обсягу їх повноважень, матеріали справи не містять;

- позивач не довів, що дії відповідачів були охоплені єдиним спільним наміром щодо досягнення відповідних цілей, а саме: свідомого виведення коштів за межі Банку в інтересах позичальників; саме лише ототожнювання, а також обґрунтування спільності дій відповідачів, які вчинялися в абсолютно різні періоди, суперечить правовій природі інституту солідарної відповідальності; Фонд не розмежував та не встановив роль кожного з відповідачів, зокрема ОСОБА_5 та ОСОБА_10 , у заподіянні шкоди Банку, про яку вказує позивач; позивач усупереч ст.1190 ЦК не конкретизував, які саме дії/бездіяльність вчинялися кожним із визначених відповідачів, як ці дії були взаємопов`язані між собою, чому він не включив до складу відповідачів інших осіб, які, зокрема, були членами кредитного комітету у спірному періоді;

- обставини щодо недоведеності підстав для покладення солідарної відповідальності на визначених відповідачів є самостійною та достатньою підставою для відмови у задоволенні позову Фонду про стягнення шкоди у цій справі;

- лист НБУ від 21.03.2014 №42-011/11800/БТ стосується періоду інспектування з 01.08.2010 по 01.09.2013; більшість із визначених позивачем відповідачів почали працювати у Банку на відповідних посадах після 01.09.2013; такий звіт не може підтверджувати обставину вчинення відповідачами спільних дій чи бездіяльності у визначеному позивачем періоді;

- згідно з рецензією Всеукраїнської громадської організації "Союз експертів України" від 18.09.2023 звіт про незалежну оцінку цінних паперів, які були прийняті у забезпечення за 26-ти кредитним договорам Банком, виготовлений на замовлення Фонду суб`єктом оціночної діяльності ТОВ "Бізнеспартнери" від 25.07.2022, відповідно до п.67 Національного Стандарту "Загальні засади оцінки майна і майнових прав" №1 кваліфікується як такий, що не повною мірою відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна і має значні недоліки, що вплинули на достовірність оцінки, але може використовуватися з метою, визначеною у звіті, після виправлення зазначених недоліків;

- відсутнє рішення компетентного органу про визнання такими, що мають ознаки фіктивності, емітентів та їх цінних паперів, включення їх до переліку емітентів, що мають ознаки фіктивності;

- враховуючи вищевикладене у сукупності, позивач не довів наявність у діях визначених відповідачів протиправної поведінки;

- із наданих позивачем доказів неможливо встановити безпосередній причинно-наслідковий зв`язок між діями кожного з відповідачів та настанням неплатоспроможності банку, а також заподіяння шкоди Банку і його кредиторам у сумі 794 247 419,30 грн саме взаємопов`язаними діями визначених відповідачів;

- 17.12.2018 (після подання позову) відбувся аукціон з реалізації залишку майна, що входило до ліквідаційної маси Банку; у межах цього аукціону були реалізовані, в тому числі, права вимоги за 26 кредитними договорами, заборгованість за якими визначена Фондом як розмір завданої Банку шкоди; Фонд не здійснив коригування розміру позовних вимог; розмір заявленої шкоди є недостовірним та суперечить відомостям щодо завершення процедури ліквідації Банку, а отже Фонд належним чином не довів наявність такого елементу складу цивільного правопорушення як розмір шкоди;

- враховуючи встановлені обставини, оцінюючи наявні у матеріалах справи докази, суд дійшов висновку про відсутність у діях відповідачів складу цивільного правопорушення, який може бути підставою для покладення на них відповідальності у вигляді відшкодування шкоди;

- оскільки за змістом ч.1 ст.261 та ст.267 ЦК позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи, а суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову у зв`язку з його необґрунтованістю, позовна давність не підлягає застосуванню.

68. Північний апеляційний господарський суд постановою від 12.10.2023 додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 03.05.2023 залишив без змін.

69. Постанова суду апеляційної інстанції мотивована, зокрема, таким:

- попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які відповідач-7 очікує понести, наведений ним у додатках до письмових пояснень від 06.10.2022; вказані пояснення фактично є першою заявою по суті справи після направлення її на новий розгляд; така заява стосується лише понесених витрат на професійну правничу допомогу під час нового розгляду справи; для представлення інтересів відповідача-7 у справі адвокат був залучений лише під час нового розгляду справи;

- у прохальній частині пояснень відповідач-7 просив суд поновити йому строк для подання відповідних письмових пояснень, встановлений ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.06.2022; у підготовчому засіданні 16.11.2022 суд ухвалив долучити до матеріалів справи подані відповідачем-7 письмові пояснення, отже строк на їх подання був поновлений судом;

- аналіз частин 1 та 2 ст.124 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) свідчить, що у разі неподання попереднього розрахунку у суду є право, а не обов`язок відмовити у відшкодуванні відповідних судових витрат; тобто неподання стороною попереднього розрахунку судових витрат не є безумовною підставою для відмови у відшкодуванні відповідних судових витрат;

- відшкодування судових витрат може здійснюватися у разі подання попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат та/або наявності відповідної заяви сторони, яку вона зробила до закінчення судових дебатів, якщо справа розглядається з повідомленням учасників справи з проведенням дебатів, а відповідні докази надані цією стороною або до закінчення судових дебатів або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду (постанови Верховного Суду від 26.01.2021 у справі №910/20098/16 та від 08.06.2021 у справі №910/3419/20);

- відповідач-7 дотримався вимог ч.8 ст.129 ГПК, а саме зробив відповідну заяву до закінчення судових дебатів, докази понесених витрат на професійну правничу допомогу подав 03.04.2023, тобто протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду (враховуючи, що 01 та 02 квітня 2023 року були вихідними днями, останнім днем строку на подання заяви про розподіл витрат на професійну правничу допомогу був понеділок 03.04.2023);

- позивач не довів склад цивільного правопорушення у діях відповідачів; посилання скаржника на положення ч.9 ст.129 ГПК, яка передбачає право суду покласти на сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору у разі якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, є недоречними.

70. Північний апеляційний господарський суд додатковою постановою від 19.12.2023 задовольнив заяву ОСОБА_10 про розподіл судових витрат та стягнув з Фонду на користь заявника 56 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

71. Додаткова постанова суду апеляційної інстанції мотивована, зокрема, таким:

- подані представником ОСОБА_10 документи підтверджують факт понесення витрат на правничу допомогу в сумі 64 000,00 грн; водночас у поданій заяві представник ОСОБА_10 просить суд стягнути з позивача 56 000,00 грн;

- посилання Фонду на положення ч.9 ст.129 ГПК, яка передбачає право суду покласти на сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору у разі якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, є недоречними у цій справі; інші заперечення проти розподілу судових витрат позивач не висловив;

- дослідивши матеріали справи та оцінюючи надані ОСОБА_10 до заяви про ухвалення додаткового судового рішення докази, заявлення до стягнення з позивача 56 000,00 грн (із понесених 64 000,00 грн), що є правом учасника, суд вважає їх розмір обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, складності спірних правовідносин та значення справи для сторін.

Короткий зміст вимог та доводів касаційних скарг, відзивів на касаційні скарги, інших заяв учасників справи

72. 25.12.2023 Фонд звернувся з касаційною скаргою на рішення Господарського суду міста Києва від 27.03.2023, додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 03.05.2023 та постанови Північного апеляційного господарського суду від 12.10.2023, у якій просить їх скасувати та направити справу № 910/15260/18 на новий розгляд до суду першої інстанції.

73. На виконання вимог п.5 ч.2 ст.290 ГПК у касаційній скарзі щодо рішення Господарського суду міста Києва від 27.03.2023 та постанови Північного апеляційного господарського суду від 12.10.2023 скаржник посилається на підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1 та 4 ч.2 ст.287 ГПК:

1) суди попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду:

- від 08.02.2022 у справі №910/15260/18, від 25.07.2023 у справі №910/13325/21, від 14.09.2021 у справі №910/11371/18, від 25.05.2021 у справі №910/11027/18, від 28.10.2021 у справі №910/9851/20, від 25.07.2022 у справі №922/2860/18, від 21.07.2021 у справі №910/12930/18, від 20.10.2022 у справі №910/3782/21, від 07.09.2022 у справі №904/3867/21, від 27.09.2022 у справі №904/3864/21, від 04.12.2018 у справі №910/21493/17, від 26.11.2019 у справі №910/20261/16, від 22.10.2019 у справі №911/2129/17; суди не застосували до спірних правовідносин положення статей 92, 1166 ЦК, не здійснили перевірку ухвалених рішень та вчинених дій відповідачів на предмет їх добросовісності, розумності та відповідності інтересам Банку;

- від 23.01.2018 у справі №753/7281/15-ц, від 23.01.2018 у справі №686/20040/2012, від 06.02.2018 у справі №334/9899/14, від 28.10.2021 у справі №910/9851/20, від 08.02.2022 у справі №910/15260/18 щодо застосування ст.1166 ЦК: "законом не покладається на позивача обов`язок доказування вини відповідача в заподіянні шкоди, він лише повинен доказати факт заподіяння такої шкоди відповідачем та її розмір. Тобто відсутність вини у завданні шкоди повинен доводити сам завдавач шкоди, а позивач доводить лише факти, на яких ґрунтуються його позовні вимоги"; суди дійшли висновку, що позивач не довів наявність вини у формі спільного умислу в діях відповідачів;

2) суди попередніх інстанцій не дослідили повно та всебічно і не надали належну правову оцінку доказам, наданим позивачем; суди не врахували усі вказівки Верховного Суду, надані у постанові від 08.02.2022 у справі №910/15260/18; у мотивувальних частинах оскаржуваних рішень відсутні будь-які розумні мотиви відхилення або неврахування наявних у справі доказів, поданих Фондом, що є підставою для касаційного оскарження в силу п.1 ч.3. ст.310 ГПК; суди не врахували правові висновки, наведені в постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 25.07.2022 у справі №922/2860/18, від 02.10.2018 у справі №910/14/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17, від 07.07.2021 у справі №916/2620/20 щодо застосування в господарському процесі стандарту доказування "баланс імовірностей" або "перевага доказів", а також щодо його відмінності від стандарту доказування "достатність доказів"; суди констатували відсутність протиправних дій відповідачів, недоведеність заявленого позивачем розміру збитків та відсутність причинно-наслідкового зв`язку між цими елементами; такі висновки свідчать про нерозуміння судами обсягу як предмету доказування, так і послідовності доведення всіх елементів складу цивільного правопорушення, та суперечать ст.316 ГПК; всупереч статтям 79, 86 ГПК суди надали перевагу доказам, поданим представником ОСОБА_10 (документи, які стосувались фінансового стану позичальників), та визнали неналежними подібні докази щодо доведення інших обставин, які були долучені позивачем (документи, які стосувались фінансового стану позичальників та емітентів цінних паперів, які були прийняті в забезпечення); оскаржувані рішення ухвалені з неправильним застосуванням норм матеріального права (статей 92, 543, 1166, 1190 ЦК, ст.52 Закону "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", статей 43, 44, 49, 58 Закону "Про банки і банківську діяльність", статей 89, 346 ГК, ст.63 Закону "Про акціонерні товариства") та грубим порушенням норм процесуального права (статей 2, 13, 74, 75, 79, 86, 104, 119, 178, 236-238 ГПК).

74. У касаційній скарзі щодо додаткового рішення Господарського суду міста Києва від 03.05.2023 та постанови Північного апеляційного господарського суду від 12.10.2023 скаржник посилається на підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1 та 4 ч.2 ст.287 ГПК:

1) суди попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях застосували норми права без урахування висновків щодо їх застосування, викладених у постановах Верховного Суду від 12.11.2019 у справі №904/4494/18, від 17.12.2021 у справі №910/12501/21, від 06.07.2022 у справі №905/671/19, від 25.03.2021 у справі №905/717/2018, від 08.04.2021 у справі №905/716/20;

2) суди не надали належну правову оцінку доказам, на які посилався позивач, що є також підставою для касаційного оскарження в силу п.1 ч.3. ст.310 ГПК; суди не урахували висновки, викладені у постановах Верховного Суду щодо застосування в господарському процесі стандартів доказування; мотивувальні частини рішень судів є суперечливими та містять взаємовиключні висновки, які суперечать висновкам Верховного Суду, які викладені у постанові від 08.02.2022 у справі №910/15260/18; суди безпідставно не застосували до спірних правовідносин ч.9 ст.129 ГПК та не звернули увагу, що у цьому випадку існують підстави для покладення судових витрат саме на відповідача; тлумачення Північним апеляційним господарським судом положень ч.9 ст.129 ГПК у контексті необхідності доведення складу цивільного правопорушення виходить за межі диспозиції цієї статті; у розуміння неправильних дій сторони скаржник покладає встановлення протиправного характеру дій або бездіяльності відповідача, що є лише одним з елементів складу цивільного правопорушення; оскаржувані рішення ухваленні з грубим порушенням норм процесуального права (статей 2, 13, 79, 80, 126, 129, 161, 178, 236-238 ГПК).

75. 16.01.2024 Фонд звернувся з касаційною скаргою на додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.12.2023 у якій просить її скасувати та відмовити у задоволенні заяви про розподіл судових витрат.

76. У касаційній скарзі на додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.12.2023 скаржник посилається на підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1 та 4 ч.2 ст.287 ГПК:

1) суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновків щодо їх застосування, викладених у постановах Верховного Суду від 17.12.2021 у справі №910/12501/21, від 06.07.2022 у справі №905/671/19, від 25.03.2021 у справі №905/717/2018, від 08.04.2021 у справі №905/716/20, від 03.10.2019 у справі №922/445/19;

2) суд не надав належну правову оцінку доказам, що є також підставою для касаційного оскарження в силу п.1 ч.3. ст.310 ГПК; мотивувальна частина додаткового рішення суду суперечить основному судовому рішенню, яким справа розглянута по суті; суд безпідставно не застосував до спірних правовідносин ч.9 ст.129 ГПК та не звернув увагу, що у цьому випадку існують підстави для покладення судових витрат саме на відповідача; тлумачення Північним апеляційним господарським судом положень ч.9 ст.129 ГПК в контексті необхідності доведення складу цивільного правопорушення виходить за межі диспозиції цієї статті; в розуміння неправильних дій сторони скаржник покладає встановлення протиправного характеру дій або бездіяльності відповідача, що є лише одним з елементів складу цивільного правопорушення; оскаржувана додаткова постанова є незаконною та необґрунтованою, оскільки ухвалена з грубим порушенням норм процесуального права (статей 2, 13, 79, 80, 126, 129, 161, 178, 236-238 ГПК).

77. 10.01.2024 до Верховного Суду надійшли заперечення ОСОБА_10 проти відкриття касаційного провадження, які мотивовані відсутністю належних обґрунтувань підстав касаційного оскарження. ОСОБА_10 , зокрема, вказує:

- доводи касаційної скарги Фонду щодо незаконності рішень судів попередніх інстанцій зводяться виключно до переоцінки обставин, що досліджувалися судами попередніх інстанцій, а також до необхідності повторного аналізу судом касаційної інстанції доказів, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції;

- доводи сторін були оцінені судами з урахуванням дослідження тих доказів, які були надані сторонами на підтвердження своїх вимог і заперечень, в тому числі з урахуванням наявної на сьогодні судової практики, зокрема постанови постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.05.2021 у справі №910/11027/18;

- Фонд лише формально перелічив висновки у подібних правовідносинах, викладені у постановах Верховного Суду, але не вказав у чому вони полягають;

- Верховний Суд уже викладав у своїй постанові від 25.05.2021 у справі №910/11027/18 висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

- якщо скаржник вважає, що суди порушили норми процесуального права щодо недослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено обставини, які встановлені без урахування доказів скаржника, або невстановлені обставини на підставі доказів, які не були досліджені судом; натомість скаржник використовує загальні фрази, з яких не зрозуміло, які саме докази залишені судом без уваги.

78. 27.02.2024 надійшов відзив ОСОБА_5 , у якому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій, якими розглянуто спір по суті, залишити без змін.

79. У відзиві, зокрема, вказує:

- у діях ОСОБА_5 відсутній склад цивільного правопорушення;

- Фонд мав би довести, а суди попередніх інстанцій встановити, що укладення спірних кредитних договорів не відповідало інтересам Банку, а під час їх погодження спостережна рада не дотрималася вимог та процедур, зазначених у додатку 2 до Положення про порядок формування та використання банками України резервів для відшкодування можливих втрат за активними банківськими операціями, затвердженого постановою правління НБУ від 25.01.2012 №23;

- суди попередніх інстанцій були позбавлені можливості проведення будь-якого належного аналізу матеріалів кредитної документації (справ) боржників за спірними кредитами, оскільки Фонд не долучив до матеріалів справи кредитну документацію (справи) за спірними договорами;

- на підставі поданих Фондом документів неможливо встановити належність або ж неправомірність дій членів спостережної ради під час погодження укладення спірних договорів; ці документи лише фіксують обставини здійснення кредитних операцій у діяльності Банку;

- у діях ОСОБА_5 відсутні ознаки протиправної поведінки, оскільки при прийнятті рішень спостережною радою Банку враховувалися висновки та аналітичні дані інших структурних підрозділів Банку;

- погодження укладення кредитних угод у період, коли ОСОБА_5 був членом спостережної ради Банку, відбувалося лише за наявності позитивного висновку кредитного комітету Банку щодо можливості видачі кредиту; ОСОБА_5 не знав та не міг дізнатись про наявність потенційних недоліків при укладенні спірних кредитних договорів;

- Фонд ототожнює розмір завданої Банку шкоди з розміром заборгованості за 26 кредитними договорами; у зв`язку з реалізацією прав вимоги за 26 кредитними договорами змінився розмір шкоди, яка, на думку Фонду, завдана Банку внаслідок укладання таких кредитних договорів;

- розмір заявленої шкоди є недостовірним та суперечить відомостям щодо завершення процедури ліквідації Банку, а отже Фонд не довів наявність такого елементу складу цивільного правопорушення як розмір шкоди; Фонд не довів дійсний та реальний розмір шкоди, про який згадується в позовній заяві;

- покладення солідарної відповідальності на відповідачів є неможливим; Фонд не розмежовує, не встановлює та не аналізує діяльність кожного з відповідачів у періоди, у яких начебто вчинялися порушення норм банківського законодавства;

- ОСОБА_5 був членом спостережної ради Банку в період з 04.09.2014 до 18.02.2015, тому не міг брати участь у засіданнях ради поза межами цього періоду; до моменту призначення членом спостережної ради ОСОБА_5 не займав будь-які посади в Банку та не був його акціонером; Фонд не аналізує дії та рішення ОСОБА_5 у складі спостережної ради, а лише констатує спільність його дій з усіма іншими відповідачами;

- Фонд пропустив позовну давність для звернення з вимогою до відповідачів про стягнення шкоди; перебіг позовної давності за вимогами Фонду розпочався 13.11.2015 та закінчився 12.11.2018 (це узгоджується з висновками, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.05.2021 у справі №910/11027/18); з позовом у цій справі Фонд звернувся 14.11.2018;

- доводи касаційної скарги Фонду в загальному зводяться до необхідності переоцінки доказів та встановлення обставин справи, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

80. 29.02.2024 від ОСОБА_10 надійшов відзив, у якому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

81. У відзиві на касаційну скаргу, зокрема, вказує:

- Фонд стверджує, що начебто спільними діями відповідачів здійснювалися операції з кредитування без належного забезпечення, що завдало шкоди Банку, однак доводи у цій частині зводяться до переоцінки доказів;

- Фонд перелічує висновки Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, але не конкретизує, яким чином і на якій підставі вони не були враховані судами попередніх інстанцій, не вказує, у чому оскаржувані рішення суперечать переліченим висновкам, які з них суди попередніх інстанцій не застосували або застосували, на думку Фонду, неправильно; підстави оскарження, передбачені п.1 ч.2 ст.287 ГПК, Фонд не довів, тому існують підстави для закриття касаційного провадження;

- Фонд посилається на п.4 ч.2 ст.287 ГПК (як підставу касаційного оскарження), ця норма є бланкетною та відсилає до ч.1 та ч.3 ст.310 ГПК, однак з тексту касаційної скарги неможливо встановити, яка з наведених підстав заявляється скаржником;

- усі наявні у справі докази досліджувалися у судових засіданнях, представники Фонду не заявляли про необхідність дослідження якогось доказу окремо, додатково тощо, суди не обмежували їх у часі при виступі зі вступним словом, наданні пояснень, дослідженні доказів тощо;

- Фонд формально посилається на статті ГПК без зазначення того, у чому полягає порушення тієї чи іншої процесуальної норми;

- аналіз оскаржуваних судових рішень дає підстави стверджувати, що суди попередніх інстанцій врахували усі висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 08.02.2022 у цій справі;

- суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про те, що у матеріалах справи відсутні докази на підтвердження: 1) того, що Фонд вчиняв дії, спрямовані на стягнення коштів з відповідачів за відповідними рішеннями судів, які набрали законної сили; 2) вчинення Фондом дій, спрямованих на звернення стягнення на предмети застави (цінні папери), передані в рахунок забезпечення за кредитними договорами; 3) неможливості стягнення заборгованості з позичальників;

- у матеріалах справи відсутні докази того, що заборгованість за кредитами не сплачена боржниками добровільно або у примусовому порядку, та доказів відсутності позитивного результату здійснення виконавчих проваджень; ці обставини є важливими і підлягають доведенню Фондом, який стверджує про те, що рішення судів про стягнення заборгованості виконані не були; вони не могли бути виконані "автоматично", без вчинення Фондом відповідних активних дій;

- Фонд не лише мав можливість, а і був зобов`язаний вчиняти дії щодо звернення стягнення, набуття у власність предметів застави, якими забезпечувалися кредити, наприклад, на акції емітентів, які до сьогодні працюють і мають активи;

- суди обґрунтовано взяли до уваги надані ОСОБА_10 докази на підтвердження того, що більшість позичальників здійснюють діяльність, мають у власності активи, необхідні для погашення заборгованості за кредитними договорами (такі, на які можна було б звернути стягнення); у судовому засіданні 08.02.2023 представник Фонду підтвердив, що Фонд не вчиняв дії, спрямовані на звернення стягнення на майно, яке передавалося у заставу як забезпечення зобов`язань позичальників;

- Фонд не подавав фінансову звітність юридичних осіб-позичальників та емітентів цінних паперів, а тому суди не могли її проігнорувати; на підставі поданих Фондом графічних матеріалів неможливо встановити обставини, які відносяться до предмету доказування у справі, оскільки вони не є копіями балансів юридичних осіб, а є роздруківками зображень монітору комп`ютера;

- Фонд посилається на "відомості з АБС Б2", однак аналіз діяльності юридичних осіб за допомогою цієї програми не передбачений законодавством (зокрема, актами НБУ), а тому інформація з цієї програми не може вважатися належним і допустимим доказом у розумінні положень ГПК;

- відсутність кредитних справ нівелює можливість дійти висновку про відповідність чи невідповідність ухвалених за участю відповідачів рішень обґрунтованому рівню ризику та наявність чи відсутність загроз внаслідок прийняття таких рішень інтересам Банку;

- відсутність матеріалів кредитних справ ставить під сумнів взагалі будь-які твердження Фонду щодо недобросовісної поведінки відповідачів під час здійснення активних операцій;

- відсутній причинний зв`язок між діями відповідачів та завданою Банку шкодою;

- суди врахували, що відповідачі мали діяти так, як зазначено у відповідних актах законодавства, та зауважили, що відсутні докази того, що саме дії відповідачів завдали Банку шкоду, і що саме рішення, прийняті керівниками Банку, призвели до погіршення його фінансового стану та подальшої неплатоспроможності;

- Фонд не довів, що дії відповідачів були охоплені єдиним спільним наміром щодо досягнення відповідних цілей, а саме: свідомого виведення коштів за межі Банку в інтересах позичальників або самих відповідачів; не конкретизував, які саме дії/бездіяльність вчиняв кожен з відповідачів;

- суди попередніх інстанцій правильно вказали, що Фонд визначив склад відповідачів вибірково, не обґрунтував, як прийняття рішення саме визначеним позивачем складом відповідачів завдало Банку шкоду; до складу кредитного комітету, правління та спостережної ради у межах спірного періоду входили також інші особи, вимоги до яких позивач не пред`явив;

- ототожнювання, а також обґрунтування спільності дій відповідачів, які вчинялися в абсолютно різні періоди, суперечить правовій природі інституту солідарної відповідальності; Фонд не розмежував, не визначав, не доводив роль кожного з відповідачів у заподіянні шкоди Банку;

- щодо спірних кредитних операцій: Фонд не довів, що ОСОБА_10 як член кредитного комітету Банку, беручи участь у прийнятті рішень комітету щодо кредитування, визначення та/або зміни умов кредитування, забезпечення кредитів тощо, діяв протиправно, нерозумно, недобросовісно та/або перевищив надані йому повноваження; у процедурі ліквідації банку Фонд не вчиняв дії, направлені на звернення стягнення на предмети застави;

- у діях відповідачів відсутній склад цивільного правопорушення; доводи Фонду зводяться до необхідності переоцінки доказів;

- Фонд, користуючись наданим йому правом виправити допущену помилку при розрахунку ціни позову шляхом збільшення розміру позовних вимог, фактично змінив предмет та підстави позову одночасно;

- ОСОБА_10 не заявляв судові витрати на розгляд справи до 20.06.2022, а надав документи, що підтверджують понесені ним судові витрати саме під час нового розгляду справи;

- Фонд не заперечував проти заявленого ОСОБА_10 розміру судових витрат, не навів свій розрахунок судових витрат; підстави для скасування додаткового рішення та додаткової постанови відсутні.

82. 27.03.2024 від ОСОБА_5 надійшли узагальнюючі пояснення, у яких, зокрема, вказує:

- Фонд не довів належними та допустимими доказами незаконність дій або ж бездіяльності ОСОБА_5 ; невиконання боржником зобов`язань за кредитним договором не може автоматично свідчити про неналежне виконання посадових обов`язків та вимог чинного законодавства посадовими особами банку, які погодили укладання такого кредитного договору;

- Фонд мав би довести належними та допустимими доказами, що укладення кредитних договорів не відповідало інтересам Банку, а під час їх погодження спостережною радою не були дотримані вимоги та процедури, передбачені нормативно-правовими актами НБУ; позивач долучив лише копії спірних кредитних договорів, додатки до них, договори щодо забезпечення виконання зобов`язань за кредитними договорами, копії протоколів засідань спостережної ради Банку, копії протоколів кредитного комітету; вказані документи не підтверджують та не можуть підтвердити неправомірність дій відповідачів, оскільки на їх підставі неможливо встановити належність або ж неправомірність дій членів спостережної ради під час погодження укладення спірних договорів;

- аналітичні довідки та звіти Фонду про аналіз кредитних операцій також не можуть підтверджувати неправомірність дій відповідачів, оскільки є внутрішніми документами Фонду та за своєю суттю не можуть бути об`єктивними; Фонд повідомив, що документи Банку були передані на зберігання до НБУ, у свою чергу НБУ повідомив, що Фонд і Банк не передавали йому на архівне зберігання кредитну документацію (справу) за спірними договорами; Фонд не спростовує аргументи ОСОБА_5 щодо не доведення обставин, на які він посилається у позові; Фонд будує свої аргументи та доводи застосовуючи концепцію негативного доказу;

- жодна норма законодавства не встановлює, що керівники банку несуть солідарну відповідальність за кредитним договором, але саме такий підхід обраний Фондом для визначення розміру завданої шкоди; у разі неповернення кредиту реальні збитки банку (позичальника) може становити лише видана сума кредиту за вирахуванням сплачених позичальником коштів; нараховані відсотки можуть бути кваліфіковані виключно як упущена вигода; штрафні санкції за кредитним договором взагалі не можуть кваліфікуватись як завдана банку шкода, оскільки за своєю природою є мірою відповідальності позичальника перед банком; стандарт доказування підстав для стягнення упущеної вигоди для банку при здійсненні кредитної операції значно вищий, ніж реальні збитки (посилається на постанови від 11.11.2021 у справі №910/7511/20, від 30.05.2018 у справі №750/8676/15-ц, від 07.11.2018 у справі №127/16524/16-ц); Фонд не розмежовує заявлену шкоду на реальні збитки та упущену вигоду, безпідставно включає до шкоди штрафні санкції, які в принципі не можуть бути складовими збитків, не враховує факт реалізації активу; по суті Фонд намагається стягнути з керівників банку кредитну заборгованість як із солідарних боржників, що протирічить законодавству;

- у спірний період 2013-2014 років керівники банку несли солідарну відповідальність лише за фіктивне банкрутство, доведення до банкрутства, приховування стійкої фінансової неспроможності; в період прийняття спірних рішень за участі відповідача здійснення ризикових операцій взагалі не могли б навіть гіпотетично бути підставою для відповідальності (така відповідальність не була передбачена чинним на той час законодавство); вимоги Фонду ґрунтуються на тому, що позивач намагається притягнути до відповідальності відповідача за дії, які на час їх вчинення не були підставою відповідальності, а міра відповідальності на час вчинення таких дій не була передбачена;

- керівники Банку здійснювали управління кредитом у період з 2013 (2014) до 20.02.2015, а після цього до 17.12.2018 управління кредитом здійснювала уповноважена особа Фонду від імені банку; кредити в управлінні Фонду перебували майже чотири роки; за цей час адекватних дій щодо стягнення присудженої заборгованості з боржників Фонд не вчиняв, хоча боржники не перебували у процесі припинення; в інтересах банку і вкладників було саме здійснення погашення заборгованості за рахунок активів боржників, а не продаж через чотири роки права вимоги з дисконтом вже майже 100%; за даними самого Фонду при здійсненні оцінки ліквідаційної маси ринкова вартість прав грошової вимоги за кредитами становила 35 773 606,00 грн, тобто в десятки, якщо не сотні разів більше, ніж Фонд реалізував вказані активи; зниження вартості активу у вигляді права вимоги з моменту запровадження тимчасової адміністрації до моменту продажу Фондом не має причинно-наслідкового зв`язку з діями керівників;

- солідарний характер відповідальності осіб, що спільно завдали шкоду, пояснюється неподільністю результату їх шкідливих діянь та необхідністю створення умов для відновлення порушених прав потерпілого; позивач не довів завдання неподільної шкоди відповідачами з огляду на видачу кредитів 26 позичальникам та враховуючи зміну складу кредитного комітету, правління і спостережної ради у період їх видачі; ОСОБА_5 обіймав посаду члена спостережної ради менше ніж пів року та не мав відношення до прийняття будь-яких рішень щодо значної частини кредитних угод, про які згадується Фондом; суди встановили, що за період з 2013 року по 04.09.2014 за відсутності будь-якої участі ОСОБА_5 як члена спостережної ради Банком було укладено 14 кредитних договорів; Фонд не розмежував, не встановив та не довів роль кожного з відповідачів у завданні шкоди, як не доведені й спільні дії відповідачів, які вчинялися в абсолютно різні періоди та щодо видачі кредитів різним позичальникам; Фонд вибірково визначив склад відповідачів;

- Фонд пропустив позовну давність; згідно з висновками Верховного Суду, в тому числі Великої Палати Верховного Суду, перебіг позовної давності розпочинається або з дня затвердження реєстру акцептованих вимог кредиторів або з дати затвердження акта формування ліквідаційної маси банку, коли стало відомо про недостатність майна для задоволення вимог кредиторів; саме 12.11.2015 Фонду могло бути відомо та було відомо про розмір недостатності майна банку для задоволення вимог всіх кредиторів, а отже з 13.11.2015 почала перебіг позовна давність; 12.11.2018 такий строк сплив, однак позовну заяву Фонд подав лише 14.11.2018.

83. 03.04.2024 надійшли додаткові пояснення Фонду, у яких, зокрема, зазначає:

- Фонд на виконання положень статей 80, 91 ГПК зауважив, що оригінали рішень (протоколів) органів управління Банку (кредитного комітету та спостережної ради) були вилучені правоохоронними органами; ухвалою Шевченківського районного суд міста Києва від 07.11.2016 у справі №1кс/761/23267/2016 задоволено клопотання слідчого про тимчасовий доступ до оригіналів документів кредитної справи за кредитним договором від 26.12.2014 №150/ОВ-1214 (позичальник ТОВ "НЕВВІЛЬ"), договорами застави, додатковими угодами та іншими документами та надано можливість їх вилучити; в межах аргументації позовної заяви Фонд посилався також на матеріали перевірки кредитних справ, які проведені на виконання наказу уповноваженої особи Фонду на ліквідацію ПАТ КБ "СТАНДАРТ" від "Про здійснення перевірки кредитних договорів/справ позичальників" 05.01.2016 №1/1;

- посилання відповідачів на протиправність дій Фонду як альтернативної підстави заподіяння збитків унаслідок прийняття протиправних та надмірно ризикових рішень у сфері кредитування є необґрунтованими та безпідставними; дослідження дій уповноваженої особи Фонду та/або Фонду безпосередньо не входить до предмета доказування у справі та не може слугувати підставою для звільнення відповідачів від відповідальності за шкоду, заподіяну Банку внаслідок вчинення ними протиправних дій (посилається на постанови від 21.07.2021 у справі №910/12930/18, від 05.02.2024 у справі №910/4149/21);

- практика Верховного Суду є сталою щодо доцільності та правомірності застосування статей 92, 1166 та 1190 ЦК, статей 2 та 63 Закону "Про акціонерні товариства", ст.89 ГК, положень Закону "Про банки і банківську діяльність" у редакції, чинній на момент вчинення відповідачами протиправних дій або бездіяльності, які можуть бути підставою для звернення Фондом до суду в порядку ст.52 Закону "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб"; застосування норм ЦК та ГК (зокрема норм про відшкодування заподіяної шкоди) жодним чином не суперечить нормам "спеціальних" Законів "Про банки і банківську діяльність" та "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", "Про акціонерні товариства", а відтак не вбачається колізії чи конфлікту правових норм;

- Фонд у будь-якому разі не пропустив строк звернення до суду з цим позовом.

84. 09.04.2024 надійшли письмові пояснення ОСОБА_10 , у яких, зокрема, вказує:

- виходячи з предмету доказування у цій справі, з метою встановлення фактів протиправної поведінки відповідачів (наприклад, прийняття спірних рішень відповідачами, які не відповідали внутрішнім банківським процедурам або чинному законодавству, мали високий рівень ризику та/або загрожували інтересам банку або кредиторів банку) та з метою встановлення причинно-наслідкового зв`язку між діями відповідачів і шкодою банку, потрібно досліджувати документацію у кредитних справах, які відсутні у позивача; у матеріалах справи відсутні докази на підтвердження збитковості спірних операцій щодо надання кредитів; у позові Фонд зазначив, що Банк у ході надання та супроводження кредитів порушив вимоги п.5.10 розд.5 Положення про кредитний комітет у частині відсутності висновків уповноважених фахівців Банку щодо оцінки кредитоспроможності боржника; таке твердження є недоведеним, оскільки позивач не представив суду ані кредитні справи у тому вигляді, які були ним отримані з початком тимчасової адміністрації Банку, ані хоча б їхні описи; такі твердження є суперечливими, оскільки Фонд також зазначив у позові, що наявні в кредитній справі висновки працівників Банку у повній мірі не відображають здійснення повного та належного аналізу кредитоспроможності позичальника; відповідачі знаходяться у нерівному становищі з Фондом, оскільки усі докази, які можуть свідчити про відсутність вини відповідачів, знаходяться у Банку (Фонду, НБУ), містять статус банківської таємниці і у відповідачів немає до цих документів вільного доступу;

- висновки, викладені у постанові від 01.08.2023 у справі №910/9833/21, підтверджують доводи відповідачів та їх представників про те, що обставини виконання Фондом своїх обов`язків у процедурі ліквідації Банку входять до кола обставин, що мають досліджуватися при розгляді цієї справи;

- Фонд вважає, що збитками Банку є суми заборгованості за кредитами (а також неустойка (штрафи, пеня), підтверджені судовими рішеннями; розмір шкоди мав бути встановлений Фондом ще до подання позовних заяв; за відсутності у матеріалах справи будь-яких письмових рішень Фонду щодо застосування заходів стягнення заборгованості за спірними активними операціями, позовна давність обраховується з дати подання Фондом позовних заяв; Фонд пропустив позовну давність.

85. 09.04.2024 надійшли письмові пояснення ОСОБА_5 , у яких, зокрема, зазначає, що:

- на момент подання позову запис про припинення банку не внесений до ЄДР; до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми, що регулюють права та повноваження Фонду на звернення з вимогами про відшкодування збитків (процесуальні норми), передбачені для випадків, коли Банк ще не ліквідований (у редакції станом на листопад 2018 року - дату подання позову); позовні вимоги Фонду сформовані таким чином, що він звернувся з позовом не від імені та в інтересах банку як спеціально уповноважений представник, а у власних інтересах, що не передбачено ст.52 Закону;

- позови про відшкодування збитків, заподіяних юридичній особі діями (бездіяльністю) посадової особи, у класичному їх розумінні розглядаються за позовами власника (учасника, акціонера) такої юридичної особи, поданим в її інтересах; позови Фонду в порядку ст.52 Закону мають наближений характер, а не тотожний; у спірний період 2013-2014 керівники банку несли солідарну відповідальність лише за фіктивне банкрутство, доведення до банкрутства, приховування стійкої фінансової неспроможності; повноваження представництва Фонду обмежується можливістю стягнення збитків саме за вказані склади правопорушень; Фонд не має повноважень замінювати власника банку та пред`являти позови від імені банку (товариства), а тим більше від власного імені, про відшкодування шкоди, завданої такому банку (товариству) невиконанням посадовими особами всіх своїх фідуціарних обов`язків; інакше тлумачення взагалі нівелює зміну обсягу відповідальності керівників банку в зв`язку зі зміною редакцій ст.52 Закону;

- дії Фонду з управління спірними кредитами під час здійснення тимчасової адміністрації та ліквідації мають враховуватися у цьому спорі; у справі, що переглядається, керівники банку здійснювали управління кредитом у період з 2013 (2014) до 20.02.2015, а після цього до 17.12.2018 управління кредитом здійснювала уповноважена особа Фонду від імені банку; вказане є ключовою відмінністю від справи №910/4149/21, де усі операції з активом були зроблені керівниками банку до запровадження тимчасової адміністрації;

- встановлення наявності чи відсутності в діях відповідачів порушень можливе лише при дослідженні матеріалів кредитних справ позичальників; суди попередніх інстанцій при розгляді цієї справи були позбавлені можливості проведення будь-якого належного аналізу матеріалів кредитної документації (справ) боржників за спірними кредитами; Фонд будує свої аргументи та доводи, застосовуючи концепцію негативного доказу; у Фонду наявні копії матеріалів кредитних справ, які він мав можливість надати суду при розгляді цієї справи;

- дії Фонду щодо звернення з позовом до обмеженого кола відповідачів є суперечливими та свідчать про неможливість покладення солідарної відповідальності на таких осіб; вибірковість Фонду у визначенні складу відповідачів свідчить про порушення принципів справедливості, розумності та пропорційності, а також суперечить правовій природі інституту солідарної відповідальності; як стверджує Фонд, шкода, яку заявлено у позові, є неподільною, проте у разі задоволення позовних вимог ця неподільна шкода буде відшкодовуватися лише частиною з тих осіб, які своїми спільними діями (за твердженнями Фонду) її завдали;

- Фонд, попри необґрунтованість його позовних вимог, пропустив позовну давність, що є окремою самостійною підставою для відмови у позові; про укладені договори та можливі порушення, які стали підставою для подання Фондом цього позову, позивач не просто міг, а був зобов`язаний знати задовго до подання позову (більш як 3 роки) у зв`язку з виконанням обов`язку з перевірки правочинів протягом дії тимчасової адміністрації.

Надходження касаційної скарги на розгляд Верховного Суду

86. Верховний Суд ухвалою від 06.02.2024 відкрив касаційне провадження за касаційними скаргами Фонду, розгляд справи призначив у відкритому судовому засіданні на 06.03.2024.

87. Верховний Суд ухвалою від 06.03.2024, врахувавши клопотання представника ОСОБА_5 , відклав розгляд справи до 27.03.2024, ухвалою від 27.03.2024 оголосив перерву у судовому засіданні до 10.04.2024, а ухвалою від 10.04.2024 - до 29.05.2024.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Яким чином розподіляється обов`язок доказування у спорах про відшкодування (стягнення) шкоди, заподіяної банку протиправними діями / бездіяльністю пов`язаних з банком осіб? Що є предметом доказування у таких спорах?

88. Скаржник зазначає, що суди попередніх інстанцій застосували норми права без урахування висновків Верховного Суду, а саме не застосували до спірних правовідносин положення статей 92, 1166 ЦК, не здійснили перевірку ухвалених рішень та вчинених дій відповідачів на предмет їх добросовісності, розумності та відповідності інтересам Банку; щодо застосування ст.1166 ЦК дійшли висновку, що позивач не довів наявності вини у формі спільного умислу в діях відповідачів.

89. Скаржник також вказує, що суди не застосували положення статей 42 та 43 Закону "Про банки і банківську діяльність", згідно з якими керівники банку зобов`язані діяти в інтересах банку, дотримуватися вимог законодавства, положень статуту та інших документів банку; керівники банку несуть відповідальність перед банком за збитки, завдані банку їхніми діями (бездіяльністю); якщо відповідальність згідно з цією статтею несуть кілька осіб, їх відповідальність перед банком є солідарною; при виконанні своїх обов`язків керівники банку зобов`язані діяти на користь банку та клієнтів і зобов`язані ставити інтереси банку вище власних.

90. Вирішуючи спори про стягнення збитків, суди мають передусім з`ясовувати правові підстави покладення на винну особу майнової відповідальності. При цьому слід відрізняти обов`язок боржника відшкодувати збитки, завдані невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання (ст.623 ЦК), від позадоговірної шкоди, тобто від зобов`язання, що виникає унаслідок завдання шкоди (гл.82 ЦК).

91. Стаття 11 ЦК передбачає, що підставою виникнення цивільних прав і обов`язків є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

92. Згідно з частинами 1 та 2 ст.1166 ЦК, яка регулює загальні підстави відповідальності за завдану недоговірну (деліктну) шкоду, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

93. Вирішуючи спір про відшкодування шкоди, суд повинен встановити наявність чи відсутність складу цивільного правопорушення, яке має містити такі складові, як:

- неправомірність поведінки особи, тобто її невідповідність вимогам, наведеним в актах цивільного законодавства;

- наявність шкоди, під якою слід розуміти втрату або пошкодження майна потерпілого та (або) позбавлення його особистого нематеріального права, взагалі будь-яке знецінення блага, що охороняється законом, та її розмір;

- причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою, який виражається в тому, що шкода має виступати об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди, тобто протиправна поведінка конкретної особи (осіб), на яку покладається відповідальність, є тією безпосередньою причиною, що необхідно та невідворотно спричинила шкоду;

- вина заподіювача шкоди, як суб`єктивного елемента відповідальності, що полягає в психічному ставленні особи до вчинення нею протиправного діяння і проявляється у вигляді умислу або необережності, за виключенням випадків, коли в силу прямої вказівки закону обов`язок відшкодування завданої шкоди покладається на відповідальну особу незалежно від вини.

94. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільна відповідальність не настає.

95. За загальними правилами розподілу обов`язку доказування кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (частини 1, 3 ст.74 ГПК).

96. Отже, система доказування у господарському процесі засновується на розподілі тягаря доказування між сторонами у справі. Посилаючись на ту чи іншу обставину або спростовуючи їх у суді, сторона повинна доводити такі обставини належними та допустимими доказами.

97. Предметом позову в цій справі є відшкодування (стягнення) шкоди, заподіяної Банку протиправними діями / бездіяльністю пов`язаних з банком осіб.

98. При поданні позову про відшкодування заподіяної майнової шкоди на позивача покладається обов`язок довести належними, допустимими та достовірними доказами неправомірність поведінки заподіювача шкоди, наявність шкоди та її розмір, а також причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою.

99. Водночас зі змісту ч.2 ст.1166 ЦК вбачається, що цивільне законодавство у деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини заподіювача шкоди, яка полягає в тому, що наявність вини заподіювача шкоди не підлягає доведенню позивачем, а саме відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків.

100. Висновок щодо застосування ч.2 ст.1166 ЦК та презумпції вини заподіювача шкоди міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 23.01.2018 у справі №753/7281/15-ц, від 21.07.2021 у справі №910/12930/18, на які посилається Фонд у касаційній скарзі.

101. Спростування вини (у тому числі з підстав вини самого позивача у заподіяній шкоді) є процесуальним обов`язком її заподіювача, тобто відповідача у спорі про відшкодування шкоди.

102. Враховуючи зазначені правила доказування у господарському процесі, у правовідносинах з відшкодування шкоди позивач має довести неправомірність рішень, дій / бездіяльності відповідачів, у чому полягав негативний результат їх діяльності в контексті зменшення обсягу майна банку чи його знецінення, розмір майнових втрат, а також пов`язаність протиправної поведінки відповідачів та існуючого негативного результату.

103. Відповідачі у межах наданих їм процесуальних прав та визначених процесуальних обов`язків повинні спростувати доводи та докази позивача, а також, у свою чергу, навести обставини й доводи, які свідчили б про відповідність їх діяльності інтересам банку та про відсутність підстав для їх відповідальності. Аналіз норм Закону "Про банки і банківську діяльність", зокрема гл.7 цього Закону, дозволяє зробити висновок, що доказами виконання свого обов`язку вживати своєчасні заходи для запобігання настанню неплатоспроможності банку можуть бути дані, які підтверджують обставини, що власники істотної участі, керівник, члени ради, члени виконавчого органу, посадові особи іншого органу управління вжили заходів для запобігання ризиковій діяльності; для недопущення в діяльності банку ознак, наявність яких є підставою для висновку НБУ про провадження банком ризикової діяльності, що загрожує інтересам вкладників чи інших кредиторів банку, зокрема, через вплив на управління чи діяльність юридичної особи (у тому числі шляхом ухвалення рішень про винесення на розгляд загальних зборів учасників банку питання ризикової діяльності); відновлення платоспроможності банку; встановлення осіб, відповідальних за ризикову діяльність тощо.

104. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (частини 1, 2 ст.86 ГПК).

105. Виходячи із заявлених позивачем предмета та підстав позову, предметом доказування у цій справі та обставинами, які складають предмет дослідження судом, є:

- персональний склад органів управління Банку на момент ухвалення рішень про вчинення сумнівних правочинів; дати обрання / призначення та звільнення з посади кожного з відповідачів; належність відповідачів до керівників Банку; наявність у відповідачів статусу посадової особи акціонерного товариства, пов`язаної з Банком особи;

- факт ухвалення рішення органом управління Банку про вчинення сумнівного правочину, персональний склад органу на момент ухвалення такого рішення, результати голосування кожного члена (за, проти, утримався); інші фактичні обставини ухвалення такого рішення, на підставі яких документів (наданих контрагентом та внутрішніх документів банку) ухвалювалося рішення, чи була дотримана внутрішня процедура банку щодо погодження таких рішень, хід обговорення;

- факт вчинення Банком сумнівного правочину (укладення договору);

- факт виконання Банком сумнівного правочину (перерахування / отримання коштів, передання / отримання майна чи майнових прав);

- факти протиправної поведінки відповідачів (недотримання законодавства про банківську діяльність, нормативів діяльності Банку, індивідуальних приписів НБУ, обставини, що підтверджують невиваженість інвестиційної політики та ризикованість кредитної політики Банку, відсутність в Банку ефективної системи запобігання ризикам, порушення відповідачами фідуціарних обов`язків, дії відповідачів усупереч інтересам Банку тощо);

- збитки Банку від конкретного правочину та їх причини;

- наявність причинно-наслідкового зв`язку між протиправною поведінкою відповідачів та завданою шкодою;

- факт недостатності майна Банку (для спорів, позови в яких були подані Фондом протягом дії норми ч.5 ст.52 Закону "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" у редакції Закону від 15.11.2016 №1736-VIII, яка визначала недостатність майна Банку умовою звернення Фонду з відповідними вимогами до пов`язаних з Банком осіб).

106. Подібні висновки містяться, зокрема, у постановах Верховного Суду від 21.07.2021 у справі №910/12930/18, від 20.10.2022 у справі №910/3782/21, на які посилається скаржник.

За яких умов посадові особи банку можуть нести відповідальність у спірних правовідносинах, зокрема у розрізі дотримання фідуціарних обов`язків?

107. Відповідно до частин 3-6 ст.58 Закону "Про банки і банківську діяльність" (у редакції, чинній на час укладення спірних правочинів) учасники банку відповідають за зобов`язаннями банку згідно із законами України та статутом банку. Власники істотної участі зобов`язані вживати своєчасних заходів для запобігання настання неплатоспроможності банку. Власники істотної участі, керівники банку (крім керівників відокремлених підрозділів банку) за фіктивне банкрутство, доведення до банкрутства або приховування стійкої фінансової неспроможності банку несуть відповідальність. На власників істотної участі та керівників банку за рішенням суду може бути покладена відповідальність за зобов`язаннями банку в разі віднесення банку з їх вини до категорії неплатоспроможних.

108. Відповідно до ч.5 ст.52 Закону "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (у редакції, що була чинною протягом 2013-2015 років), Фонд має право звернутися з вимогою до власників істотної участі, контролерів та керівників банку про задоволення за рахунок їх майна частини вимог кредиторів банку в разі, якщо дії чи бездіяльність таких осіб призвели до понесення банком збитків та / або завдання шкоди інтересам вкладників та інших кредиторів банку. У разі отримання Фондом відмови у задоволенні таких вимог або невиконання вимоги у строк, встановлений Фондом, Фонд має право звернутися до суду з вимогою про стягнення майна з таких осіб для задоволення вимог кредиторів.

109. Частиною 5 ст.52 Закону "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (у редакції, чинній на момент подання позову) встановлено, що Фонд або уповноважена особа Фонду у разі недостатності майна банку звертається до пов`язаної з банком особи, дії або бездіяльність якої призвели до заподіяння кредиторам та / або банку шкоди, та / або пов`язаної з банком особи, яка внаслідок таких дій або бездіяльності прямо чи опосередковано отримала майнову вигоду, з вимогою про відшкодування шкоди, заподіяної банку. У разі невиконання зазначених вимог Фонд звертається з такими вимогами до суду.

110. Проаналізувавши положення законодавства, статуту Банку, Положень про правління та кредитний комітет, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що кредитний комітет фактично є частиною правління Банку. За таких обставин необґрунтованими є доводи відповідача-7, що на членів кредитного комітету як посадових осіб Банку не може бути покладена відповідальність за заподіяння шкоди Банку згідно з нормами ст.52 Закону "Про банки і банківську діяльність".

111. Таким чином, суди встановили належність відповідачів до числа осіб, на яких може бути покладена відповідальність за заподіяння Банку шкоди. Вказані обставини сторонами не оскаржуються та не є предметом касаційного перегляду.

112. Суди також зазначили, що під час здійснення процедури ліквідації Банку встановлено: 1) розмір зобов`язань Банку відповідно до затверджених змін рішенням виконавчої дирекції Фонду від 09.08.2018 №2214 до реєстру акцептованих вимог кредиторів становить 552 242 835,94 грн; 2) оціночна (ринкова) вартість ліквідаційної маси Банку за результатами інвентаризації майна складає 41 495 741,42 грн, з урахуванням висновку суб`єкта оціночної діяльності ТОВ "Експертна компанія "Професіонал", сертифікат СОД від 24.12.2012 №14108/12.

113. Відповідно до ч.2 ст.89 ГК посадові особи відповідають за збитки, завдані ними господарському товариству. Відшкодування збитків, завданих посадовою особою господарському товариству її діями (бездіяльністю), здійснюється у разі, якщо такі збитки були завдані:

- діями, вчиненими посадовою особою з перевищенням або зловживанням службовими повноваженнями;

- діями посадової особи, вчиненими з порушенням порядку їх попереднього погодження або іншої процедури прийняття рішень щодо вчинення подібних дій, встановленої установчими документами товариства;

- діями посадової особи, вчиненими з дотриманням порядку їх попереднього погодження або іншої процедури прийняття рішень щодо вчинення відповідних дій, встановленої товариством, але для отримання такого погодження та / або дотримання процедури прийняття рішень посадова особа товариства подала недостовірну інформацію;

- бездіяльністю посадової особи у випадку, коли вона була зобов`язана вчинити певні дії відповідно до покладених на неї обов`язків;

- іншими винними діями посадової особи.

114. Згідно з частинами 3, 4 ст.92 ЦК орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. Якщо члени органу юридичної особи та інші особи, які відповідно до закону чи установчих документів виступають від імені юридичної особи, порушують свої обов`язки щодо представництва, вони несуть солідарну відповідальність за збитки, завдані ними юридичній особі.

115. Стаття 43 Закону "Про банки і банківську діяльність" передбачає, що при виконанні своїх обов`язків відповідно до вимог цього Закону керівники банку зобов`язані діяти на користь банку та клієнтів і зобов`язані ставити інтереси банку вище власних. Зокрема, керівники банку зобов`язані: 1) ставитися з відповідальністю до виконання своїх службових обов`язків; 2) приймати рішення в межах наданих повноважень; 3) не використовувати службове становище у власних інтересах; 4) забезпечити збереження та передачу майна та документів банку при звільненні керівників з посади.

116. Згідно зі ст.63 Закону "Про акціонерні товариства" (у редакції, чинній на час укладення спірних правочинів) посадові особи органів акціонерного товариства повинні діяти в інтересах товариства, дотримуватися вимог законодавства, положень статуту та інших документів товариства. Посадові особи органів акціонерного товариства несуть відповідальність перед товариством за збитки, завдані товариству своїми діями (бездіяльністю), згідно із законом. У разі, якщо відповідальність згідно із цією статтею несуть кілька осіб, їх відповідальність перед товариством є солідарною.

117. У наведених положеннях законодавства закріплені обов`язки органів юридичної особи (посадових осіб) діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно, розумно та не перевищувати своїх повноважень, а також відповідальність за їх порушення (фідуціарні обов`язки).

118. У доктрині господарського та корпоративного права зазначається, що тлумачення фідуціарних обов`язків здійснюється через призму дублюючого контролю: 1) регулювання ??ex-ante - шляхом надання вказівок щодо дій посадових осіб у гнучко визначених фідуціарних обов`язках; 2) регулювання ??ex-post - дозволяє судам надавати справедливу оцінку щоразу, коли обов`язки потенційно не були виконані належним чином.

119. Відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду, які викладені у постанові від 25.05.2021 у справі №910/11027/18, при вирішенні питання про притягнення до відповідальності посадових осіб банку суд також має встановити, чи дотримались такі посадові особи своїх фідуціарних обов`язків, а саме: чи діяли вони добросовісно, розумно та чи не перевищували свої повноваження.

120. Згідно зі ст.92 ЦК особи, які виступають від імені юридичної особи, зобов`язані діяти не лише в межах своїх повноважень, але й добросовісно і розумно. З огляду на положення наведеної правової норми та довірчий характер відносин між господарським товариством та його посадовою особою протиправна поведінка посадової особи може виражатись не лише в невиконанні нею обов`язків, прямо встановлених установчими документами товариства, чи перевищенні повноважень при вчиненні певних дій від імені товариства, а й у неналежному та недобросовісному виконанні таких дій без дотримання меж нормального господарського ризику, з особистою заінтересованістю чи при зловживанні своїм розсудом, прийнятті очевидно необачних чи марнотратних рішень.

121. Подібні висновки щодо застосування ст.92 ЦК викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.10.2019 у справі №911/2129/17, від 25.05.2021 у справі №910/11027/18, постановах Верховного Суду від 04.12.2018 у справі №910/21493/17, від 21.07.2021 у справі №910/12930/18, на які посилається скаржник.

122. При застосуванні ст.92 ЦК потрібно оцінювати не лише формальну сторону питання - дотримання посадовою особою всіх положень законодавства, статуту, рішень загальних зборів учасників / акціонерів тощо. Навіть коли посадова особа формально виконала всі вимоги законодавства та установчих документів товариства, її дії (бездіяльність) можуть не бути добросовісними, розумними та вчиненими в інтересах товариства.

123. У цьому контексті заслуговує на увагу правило ділового рішення (business judgment rule), що сформувалося у доктрині та світовій судовій практиці. За загальним правилом суди не визначають відповідальність директорів за ухвалення ділових рішень, якщо такі рішення не є повністю нерозумними. Ця доктрина судового невтручання відома як "правило ділового рішення": якщо інше не доведено, то директори діяли на підставі достатньої інформації, добросовісно та в інтересах товариства.

124. Отже, відповідно до правила ділового рішення посадові особи не зобов`язані доводити ефективність прийнятих ділових рішень, а суди зазвичай не входять у питання оцінки їх ефективності. Таке правило пояснюється тим, що судді переважно не володіють достатньою компетенцією та досвідом для оцінки ефективності ухвалених ділових (інвестиційних, підприємницьких) рішень. Крім того, будь-яке бізнес-рішення є ризиковим (це - невід`ємна риса підприємницької діяльності), а також таким, яке ухвалюється в умовах володіння певним обсягом інформації станом на момент ухвалення рішення. При ухваленні рішень інформація про майбутні події є невідомою і може бути лише спрогнозована. Оцінка судом ефективності ділового рішення вже постфактум, за наявності значно більшого обсягу інформації про події, які відбулися після ухвалення рішення, не завжди забезпечує справедливий підхід. Під час судового розгляду, який відбувається, як правило, зі спливом значного періоду часу, навіть розумне ділове рішення може prima facie здатися нерозумним.

125. Водночас "правило ділового рішення" не захищає очевидно нерозумні, абсурдні рішення, яким немає пояснень, які належним чином не обґрунтовані. Ця позиція викладена у постанові Верховного Суду від 10.01.2024 у справі №911/266/22.

126. Метою правила ділового рішення, з одного боку, є забезпечення належного управління в товариствах та, з іншого боку, збереження свободи прийняття рішень посадовими особами. Правило слугує засобом захисту від можливості надмірного та неналежного перегляду рішень посадових осіб (менеджменту) товариства.

127. Варто зауважити, що правило ділового рішення включене у новий підпринцип V.A.1 Принципів корпоративного управління (Principles of Corporate Governance) G20/OECD від 11.09.2023 Організації економічного співробітництва та розвитку з формулюванням: "Члени правління та керівництво мають бути захищені від судового розгляду, якщо рішення було прийняте добросовісно та з належною процедурною обачністю".

128. Якщо посадові особи товариства зіштовхуються з ризиком особистої відповідальності за поганий результат ухваленого ними ділового рішення, вони відмовляться від прийняття на себе таких ризиків взагалі, що в цілому негативно вплине на результати діяльності товариства, адже при цьому зменшиться кількість не лише поганих, але й хороших ризикових рішень.

129. ОЄСР виокремлює принаймні чотири ризики перегляду судами ділових рішень (The business judgement rule: A comparative analysis. 2023 OECD-Latin America Roundtable on Corporate Governance. Background note):

- директори можуть не бажати брати на себе потенційну відповідальність за прийняття рішення про інвестування в проєкт, який, попри високу очікувану прибутковість, скориговану на ризик, має певні шанси на невдачу, що часто трапляється з інноваційними проектами. Якщо директори не матимуть стимулів для прийняття такого рішення, здатність компаній розвивати нові технології буде поставлена під загрозу, а отже розвиток економіки в цілому також може зазнати перешкод;

- створюватимуться перешкоди для залучення (та утримання) кваліфікованих фахівців на посадах у радах директорів через страх бути притягнутим до необмеженої та повторюваної персональної відповідальності;

- якщо управлінські рішення постійно переоцінюються та, відповідно, стають сумнівними, довіра до компаній з боку бізнес-партнерів, працівників, інших зацікавлених сторін та акціонерів буде підірвана;

- систематичне звернення до адміністративних та судових органів для перегляду господарських рішень призведе до перевантаження цих органів, що заважатиме їм вирішувати інші важливі корпоративні спори.

130. Отже, правило ділового рішення вимагає, щоб посадові особи діяли: 1) на користь корпоративних інтересів; 2)? добросовісно (bona fides) та незацікавлено; 3) з? належною обачністю та дбайливістю, приймаючи виважені, свідомі рішення. Правило ділового рішення захищає посадових осіб, які не мають матеріального, особистого інтересу у прийнятому рішенні (тобто за відсутності конфлікту інтересів).

131. Правило ділового рішення допускає перегляд ділових рішень судами, однак виключно в разі, якщо встановлені обставини доводять, що посадові особи порушили свої обов`язки, особливо якщо мала місце не лише недобросовісність, але й недбалість, порушення фідуціарних обов`язків, у тому числі й непоінформоване прийняття рішень.

132. У теорії виділяють три складових для того, щоб застосувати правило ділового рішення:

(1) посадова особа має зібрати та проаналізувати всю необхідну для ухвалення рішення інформацію;

(2) не має бути конфлікту інтересів;

(3) ділове рішення не має виглядати "дивним", абсурдним з погляду іншої розумної особи, яка б діяла у відповідних обставинах, володіючи відповідним обсягом інформації (тобто рішення має бути раціональним, мати сенс).

133. Підставою позову в цій справі визначено допущення відповідачами здійснення Банком ризикових кредитних операцій шляхом укладення 26 кредитних договорів.

134. Верховний Суд звертає увагу, що надання коштів у кредит є одним із видів банківських послуг (п.3 ч.3 ст.47 Закону "Про банки і банківську діяльність"), що здійснюється у межах звичайної банківської діяльності.

135. Згідно з частинами 1, 2 ст.1054 ЦК за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення пар.1 "Позика" гл.71 "Позика. Кредит. Банківський вклад", якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

136. За змістом частин 1, 2 ст.1056-1 ЦК процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

137. Згідно з фактичними обставинами, що були встановлені судами попередніх інстанцій у цій справі, вимоги за більшістю спірних кредитних договорів забезпечені заставою майнових прав / цінних паперів.

138. Вирішуючи питання відповідальності посадової особи перед юридичною особою, суд виходить з презумпції, що така посадова особа діяла у найкращих інтересах товариства; її рішення були незалежними та обґрунтованими; її фідуціарні обов`язки були виконані належним чином.

139. Разом із тим спростування позивачем відповідної презумпції за одним із критеріїв свідчить про неналежне виконання своїх фідуціарних обов`язків відповідачами. У цьому разі вже відповідач зобов`язаний довести, що він діяв у інтересах товариства.

140. Зазначене відповідає висновкам Верховного Суду у складі палати для розгляду справ щодо корпоративних спорів‚ корпоративних прав та цінних паперів Касаційного господарського суду, викладеним у постанові від 05.02.2024 у справі №910/4149/21, які підлягають урахуванню згідно з ч.4 ст.300 ГПК.

141. У цій справі суди послалися на відповідні положення ЦК, ГК, Закону "Про акціонерні товариства", навели визначення терміну "фідуціарний обов`язок", що міститься у Методичних рекомендаціях щодо вдосконалення корпоративного управління в банках України, які схвалені постановою правління НБУ від 28.03.2007 №98, однак дійшли висновку про недоведеність позивачем наявності у діях відповідачів складу цивільного правопорушення, зокрема, протиправної поведінки.

142. При цьому суди вказали, що, виходячи з предмету доказування у цій справі, з метою встановлення обставин стосовно того, на підставі яких документів ухвалювалося рішення відповідачами, чи відповідали / або не відповідали такі рішення відповідачів обґрунтованому рівню ризику та / або чи загрожували інтересам банку або кредиторів банку, слід досліджувати кредитні документації (справи) боржників / позичальників за такими договорами.

143. Скаржник у поясненнях зазначив, що матеріали кредитних справ вилучені працівниками правоохоронних органів. Натомість відповідачі наполягають, що Фонд мав можливість надати суду такі матеріали.

144. Як було встановлено, позивач надав спірні кредитні договори: кредитний договір від 25.06.2014 №50/КЛ-0614, укладений з ТОВ "АПБ-Україна"; кредитний договір від 29.07.2014 №74/КЛ-0714, укладений з ТОВ "Мега-Інвест Дніпро"; кредитний договір від 28.02.2014 №18/КЛ-0214, укладений з ТОВ "Мега Інвест Компані"; кредитний договір від 07.03.2014 №20/КЛ-0314, укладений з ТОВ "Оффсайд"; кредитний договір від 21.03.2014 №23/КЛ-0314, укладений з ТОВ "Регион-Промекс"; кредитний договір від 14.11.2013 №35/КЛ-1113, укладений з ТОВ "СКФ-ТРЕЙД"; кредитний договір від 23.07.2013 №13/КЛ-0713 та кредитний договір від 23.07.2013 №14/КЛ-0713, укладені з ТОВ "Транс Трейдінг"; кредитний договір від 26.11.2013 №38/КЛ-1113, укладений з ТОВ "Українська Інвестиційно-Депозитарна Компанія"; кредитний договір від 30.07.2014 №76/КЛ-0714, укладений з ТОВ "САМРА"; кредитний договір від 30.07.2014 №77/КЛ-0714, укладений з ТОВ "ГІАЛА"; кредитний договір від 30.07.2014 №78/КЛ-0714, укладений з ТОВ "Вілкос"; кредитний договір від 30.07.2014 №79/КЛ-0714, укладений з ТОВ "Орісса"; кредитний договір від 21.11.2014 №127/КЛ-1114, укладений з ТОВ "Феймос Грос"; кредитний договір від 21.11.2014 №128/КЛ-1114, укладений з ТОВ "Скотіш Лідер"; кредитний договір від 21.11.2014 №129/КЛ-1114, укладений з ТОВ "Блек Ботл"; кредитний договір від 21.11.2014 №130/КЛ-1114, укладений з ТОВ "Хайленд Легенд"; кредитний договір від 25.11.2014 №131/КЛ-1114, укладений з ТОВ "Гленрозис Селект"; кредитний договір від 25.11.2014 №132/КЛ-1114, укладений з ТОВ "Бріна"; кредитний договір від 25.11.2014 №134/КЛ-1114, укладений з ТОВ "Одінер"; кредитний договір від 25.11.2014 №135/КЛ-1114, укладений з ТОВ "Кілбегган"; кредитний договір від 25.11.2014 №133/КЛ-1114, укладений з ТОВ "Сантаріус"; кредитний договір від 26.11.2014 №136/КЛ-1114, укладений з ТОВ "НОЙ АРАСПЕЛ"; кредитний договір від 26.11.2014 №137/КЛ-1114, укладений з ТОВ "Хайленд КАП"; кредитний договір від 26.12.2014 №150/ОВ-1214, укладений з ТОВ "Неввіль"; кредитний договір від 16.09.2014 №99/КЛ-0914, укладений з ТДВ "Страхова компанія "Авангард", а також договори застави, укладені на забезпечення кредитних зобов`язань, протоколи засідань спостережної ради та кредитного комітету.

145. Скаржник зазначає, що суди на порушення статей 79, 86 ГПК не дослідили та не надали належну правову оцінку доказам, які містяться у матеріалах справи, а саме: 1) договорам про надання кредитних коштів та договорам застави на предмет дотримання відповідачами основних принципів кредитування та ризикової діяльності; 2) рішенням кредитного комітету та спостережної ради на предмет відповідності прийнятим рішенням відповідачів статтям 92, 1166 ЦК щодо меж дотримання фідуціарних обов`язків; 3) доказам, що підтверджують негативний стан юридичних осіб - позичальників на момент ухвалення рішень про надання кредитних коштів (аналіз фінансового стану позичальників, документи фінансової звітності позичальників, матеріали перевірки уповноваженої особи); 4) обставинам надання кредитних коштів пов`язаним 16 новоствореним підприємствам, які не могли надати Банку жодної фінансової звітності, а рішення відповідачів щодо кредитування за таких обставин грубо суперечило ст.92 ЦК та основним принципам кредитування; 5) доказам, що підтверджують негативний стан емітентів цінних паперів, які були прийняті в забезпечення за кредитними договорами (аналіз фінансового стану емітентів, документи фінансової звітності емітентів цінних паперів, матеріали перевірки уповноваженої особи); 6) доказам, які підтверджують схемність кредитування (відомості про рух коштів по рахункам позичальників, спільність виду застави, позичальники мають статус заставодавців), пов`язаність відповідачів з позичальниками (надання в заставу майнових прав за депозитами членами спостережної ради Банку та участь в погодженні цього рішення) неправомірне використання кредитних коштів (у тому числі для погашення кредитних зобов`язань позичальників між собою).

146. Скаржник також вказує, що керівники Банку порушили вимоги ст.71 Закону "Про акціонерні товариства" у частині участі в голосуванні з питань вчинення правочинів, будучи заінтересованими особами (заставу за деякими кредитами надавали голова та члени спостережної ради Банку; ТОВ "КУА "АВЕНІР-ІНВЕСТ", іменні інвестиційні сертифікати якого передавались в заставу протягом 2013-2014 років, було інсайдером банку та контролювалося власниками Банку).

147. Верховний Суд погоджується із доводами скаржника, що суди попередніх інстанцій зазначене не врахували та належно не оцінили спірні операції (правочини), зокрема, у частині встановлення наявності / відсутності факту пов`язаності відповідачів з позичальниками.

148. Скаржник посилається на висновки Верховного Суду, що неспроможність посадової особи пояснити мотиви своїх дій та рішень, які завдали підприємству збитків, також свідчить про недобросовісність таких дій і рішень (постанова від 26.11.2019 у справі №910/20261/16), і зазначає, що відповідачі не надали жодних пояснень щодо мотивів прийнятих ними рішень.

149. Стаття 79 ГПК передбачає, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

150. Частиною 10 ст.81 ГПК передбачено, що у разі неподання учасником справи витребуваних судом доказів без поважних причин або без повідомлення причин суд, залежно від того, яка особа ухиляється від їх подання та яке ці докази мають значення, може визнати обставину, для з`ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у її визнанні, або розглянути справу за наявними в ній доказами, а у разі неподання таких доказів позивачем - також залишити позовну заяву без розгляду.

151. Верховний Суд звертає увагу на необхідність застосування категорій стандартів доказування та що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи на підставі доказів у порядку ст.86 ГПК. Зазначений принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17).

152. Отже, на підставі наявних доказів суди мали встановити, зокрема, чи відповідало прийняття відповідачами спірних рішень щодо укладення спірних правочинів обґрунтованому рівню ризику, чи порушувало загальні принципи й правила кредитування, виходило за межі звичайної банківської діяльності, та чи загрожувало інтересам банку і його кредиторам, чи дотрималися відповідачі своїх фідуціарних обов`язків.

153. Натомість суди не з`ясували обставини щодо відповідності дій відповідачів інтересам Банку та щодо відсутності підстав для їх відповідальності (зокрема, чи доводили та яким чином доводили відповідачі доцільність і економічну обґрунтованість спірних правочинів), чи вийшли відповідачі за межі розумного підприємницького ризику при укладенні відповідних правочинів.

154. Отже, суди дійшли передчасного висновку, що позивач не довів наявність у діях відповідачів складу цивільного правопорушення, зокрема такого його елементу як протиправна поведінка.

Чи мав Фонд вчиняти дії, спрямовані на стягнення коштів з відповідачів за рішеннями судів, які набрали законної сили?

155. Вважаючи недоведеним такий елемент складу цивільного правопорушення як протиправна поведінка, суди, зокрема, вказали, що у матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що Фондом вчинялися відповідні дії, спрямовані на стягнення коштів з відповідачів за відповідними рішеннями судів, які набрали законної сили; положення норм щодо наявності фідуціарних обов`язків в рівній мірі поширюється як на пов`язаних з банком осіб під час виконання ними функцій банку щодо його господарської діяльності, так і на Фонд і уповноважених ним осіб, після запровадження процедури ліквідації.

156. Верховний Суд вважає наведені висновки помилковими з огляду на таке.

157. Відповідно до ч.1 ст.36 Закону "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (в редакції, чинній на момент початку процедури виведення Банку з ринку) з дня призначення уповноваженої особи Фонду призупиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Уповноважена особа Фонду від імені Фонду набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації і до її припинення.

158. Згідно із підпунктами 1, 9 ч.1 ст.48 Закону "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" уповноважена особа Фонду з дня свого призначення здійснює такі повноваження: виконує повноваження органів управління банку та повноваження, визначені ч.2 ст.37 цього Закону.

159. Відповідно до частин 1, 2 ст.50 Закону "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" з дня свого призначення уповноважена особа Фонду приступає до інвентаризації та оцінки майна банку з метою формування ліквідаційної маси банку. До ліквідаційної маси банку включаються будь-яке нерухоме та рухоме майно, кошти, майнові права та інші активи банку. До ліквідаційної маси банку не включається майно у випадках, прямо передбачених законом, а також індивідуально визначене майно та майнові права, що належать банку на підставі речових прав (ліцензії, гудвіл тощо). Кошти, що залишилися після задоволення забезпечених вимог та покриття витрат, пов`язаних з утриманням, збереженням та продажем (здійсненням правочинів за участі банку) предмета забезпечення, підлягають включенню до складу ліквідаційної маси.

160. Фонд, діючи як ліквідатор банку, по суті вже діє в інтересах кредиторів і формує ліквідаційну масу для задоволення вимог кредиторів, оскільки необхідність захисту інтересів банку втрачається з початком процедури ліквідації. Фонд має обов`язки діяти якнайкраще в інтересах вкладників / кредиторів відповідного банку (подібний висновок зроблено у постанові Верховного Суду від 01.08.2023 у справі №910/9833/21).

161. Фонд, діючи як ліквідатор Банку і від його імені, керує його майном, визначає найбільш ефективні шляхи формування, наповнення ліквідаційної маси (постанова Верховного Суду від 08.11.2023 у справі №916/1489/22).

162. За змістом ч.2 ст.53 Закону "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" за результатами проведення ліквідації банку уповноважена особа Фонду складає ліквідаційний баланс та звіт, які затверджуються виконавчою дирекцією Фонду. Звіт складається відповідно до нормативно-правових актів Фонду і має містити, зокрема, відомості про реалізацію майна банку та задоволення вимог кредиторів та / або вичерпання заходів, спрямованих на задоволення вимог кредиторів.

163. Розмір зобов`язань Банку відповідно до затверджених змін рішенням виконавчої дирекції Фонду від 09.08.2018 №2214 до реєстру акцептованих вимог кредиторів становить 552 242 835,94 грн; оціночна (ринкова) вартість ліквідаційної маси Банку за результатами інвентаризації майна складає 41 495 741,42 грн, з урахуванням висновку суб`єкта оціночної діяльності ТОВ "Експертна компанія "Професіонал", сертифікат СОД від 24.12.2012 №14108/12.

164. Підставою для відмови у задоволенні позовних вимог, що виникають у спірних правовідносинах щодо стягнення з відповідачів шкоди на користь саме Банку, а не Фонду, може бути доведення відповідачами обставин відповідності їх діяльності (щодо укладення кредитних договорів) інтересам Банку та відсутності підстав для їх відповідальності за конкретне стверджуване порушення чи недобросовісні дії / бездіяльність. Однак обставини щодо того чи мали дії / бездіяльність Фонду негативні наслідки щодо обсягу формування ліквідаційної маси неплатоспроможного Банку, не входять до предмета доказування у цьому спорі.

165. Подібні висновки містяться у постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ щодо корпоративних спорів‚ корпоративних прав та цінних паперів Касаційного господарського суду від 05.02.2024 у справі №910/4149/21.

166. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 25.05.2021 у справі №910/11027/18 вказала, що невчинення Фондом дій щодо віднесення правочинів до нікчемних і незвернення з позовом до продавців облігацій про повернення коштів, навіть якщо таке управлінське рішення було помилковим, не може свідчити про правомірність дій відповідачів, які призвели банк до неплатоспроможності, та бути підставою для звільнення їх від відповідальності.

167. Отже, Фонд не може виконувати повноцінно функції органів управління банку і не наділений фідуціарними обов`язками щодо нього. Його завданням є швидко сформувати ліквідаційну масу, продати майно та інші активи банку, розрахуватися з вкладниками та кредиторами. Відтак законодавство не покладає на Фонд обов`язок, зокрема, щодо вчинення дій, спрямованих на стягнення коштів з відповідачів за рішеннями судів, які набрали законної сили.

Якими є наслідки невизначення регулятором укладення спірних кредитних договорів підставою для віднесення банку до категорії неплатоспроможних?

168. Суд першої інстанції вказав, що із постанови правління НБУ "Про віднесення ПАТ "КБ "Стандарт" до категорії неплатоспроможних" від 19.02.2015 №116 не вбачається, що підставою для віднесення Банку до категорії неплатоспроможних стало прийняття відповідачами у період 2013-2014 років рішень щодо зміни строків, лімітів кредитування, строків сплати процентів, процентної ставки, забезпечення за кредитними договорами тощо.

169. Верховний Суд вважає такі твердження помилковими.

170. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 25.05.2021 у справі №910/11027/18 зазначила, що будь-які порушення з боку регулятора (призначеного ним куратора як представника НБУ), неналежне виконання куратором банку своїх посадових обов`язків (у звітах куратора взагалі не була відображена інформація щодо ухвалення органами управління банку рішень щодо придбання облігацій та інформація про видатки банку на оплату придбаних облігацій) не можуть слугувати підставою для звільнення від відповідальності посадових осіб банку. Адже саме вони, а не регулятор ухвалювали відповідні рішення і несли відповідальність за роботу банку.

171. Той факт, що НБУ не зазначило обставину укладення спірних договорів як підставу для віднесення Банку до категорії неплатоспроможних не свідчить про те, що дії, пов`язані з прийняттям рішень щодо укладення та безпосередньо укладення цих договорів, рішень щодо зміни строків, лімітів кредитування, строків сплати процентів, процентної ставки, забезпечення за кредитними договорами, тощо були вчинені відповідачами з дотриманням вимог закону та не призвели до заподіяння Банку шкоди.

172. Окрім цього, суди не врахували, що перевірка всіх правочинів банку здійснюється вже після прийняття НБУ рішення про віднесення банку до категорії неплатоспроможних, а відтак певні правочини можуть не слугувати підставою для початку процедури виведення банку з ринку, і на них буде відсутнє посилання у постанові правління НБУ про віднесення банку до категорії неплатоспроможних.

173. Отже, відсутність посилання на кредитні договори у постанові НБУ про визнання банку неплатоспроможним не є доказом правомірності проведених банківських операцій.

Чи є обов`язковою умовою для притягнення відповідачів до солідарної відповідальності доведення одночасності вчинення ними усіх протиправних дій, а також їх охоплення єдиним спільним наміром?

174. Суди дійшли висновку, що особи вважаються такими, що спільно завдали шкоди, якщо вони завдали неподільну шкоду взаємопов`язаними діями або діями з єдністю наміру; позивач вибірково визначив склад відповідачів; позивач не обґрунтував як те чи інше рішення, враховуючи зміну складу кредитного комітету, правління та спостережної ради, вплинуло на завдання Банку шкоди та розмір такої шкоди; доказів того, що спірні рішення були прийняті з перевищенням своїх повноважень членами кредитного комітету, правління та спостережної ради та або на власну користь, чи наданням переваг позичальникам за спірними кредитними договорами, а також доказів того, що відповідні особи банківської установи діяли шляхом прийняття певних рішень, що не відповідає обсягу їх повноважень, матеріали справи також не містять; позивач не довів, що дії відповідачів були охоплені єдиним спільним наміром щодо досягнення відповідних цілей, а саме свідомого виведення коштів за межі Банку в інтересах позичальників.

175. Натомість у відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_5 стверджує, що у його діях відсутні ознаки протиправної поведінки, оскільки при прийнятті рішень спостережною радою Банку враховувалися висновки та аналітичні дані інших структурних підрозділів Банку.

176. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 25.05.2021 у справі №910/11027/18 зазначила таке:

"7.73. Суди попередньої інстанції встановили, що кожен з відповідачів у спірний період мав статус керівника банку та був наділений посадовими правами та обов`язками як особа з високим ступенем кваліфікації та досвіду.

7.74. Наведені вище положення цивільного та господарського законодавства презюмують солідарну відповідальність органів юридичної особи за збитки, заподіяні юридичній особі порушенням обов`язків щодо її представництва. Члени наглядової ради і виконавчого органу банку несуть спільно відповідальність за діяльність банку в цілому. Неправомірність їх поведінки може полягати як у вчиненні певних дій, так і в їх не вчиненні, тобто бездіяльності.

7.75. Відповідачі як керівники банку з відповідним ступенем кваліфікації та досвідом знали або повинні були знати про системне виведення активів з банку протягом 2014 року шляхом укладення договорів купівлі-продажу облігацій. Жодних доказів та доводів вчинення активних дій для перешкоджання цьому процесу відповідачі не надали.

7.76. Таким чином, неплатоспроможність банку є наслідком як їх активних дій, так і пасивної бездіяльності. При цьому немає значення, на яку суму і які саме договори купівлі-продажу погодив чи підписав кожний з відповідачів.

7.77. Велика Палата Верховного Суду вважає, що позовні вимоги до пов`язаних з банком осіб, які є посадовими особами органів управління банку, подані Фондом відповідно до статті 58 Закону України "Про банки і банківську діяльність", мають розглядатися разом у межах однієї справи. Адже у випадку завдання шкоди банку діями його посадових осіб, внаслідок чого настала неплатоспроможність банку, які несуть солідарну відповідальність перед банком як члени органу (органів) управління, повний склад правопорушення можна встановити лише шляхом системного аналізу всієї сукупності дій чи бездіяльності посадових осіб, у тому числі дослідження проведених банківських операцій та їх вплив на фінансове становище банку в цілому. Операції банку та їх наслідки для його платоспроможності не можна розглядати окремо".

177. Згідно зі ст.14 ГПК одним із принципів господарського судочинства є диспозитивність, який полягає в тому, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Складовою зазначеного принципу є можливість суб`єкта відмовитися від свого права чи інтересу (постанова Верховного Суду від 03.11.2023 у справі №918/686/21, ухвали Верховного Суду від 18.08.2021 у справі №916/3844/19, від 01.09.2021 у справі №910/13034/20).

178. Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість встановлення належності відповідачів та обґрунтованості позову є обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи (постанова Великої Палати Верховного Суду від 17.04.2018 у справі №523/9076/16-ц).

179. Визначення позивачем у позові складу сторін у справі має відповідати реальному складу учасників спору у спірних правовідносинах та має на меті ефективний захист порушених прав (свобод, інтересів) особи, яка вважає, що вони порушені, із залученням необхідного кола осіб, які мають відповідати за позовом. Суд зобов`язаний визначити суб`єктний склад спору залежно від характеру правовідносин і норми матеріального права, які підлягають застосуванню (постанова Верховного Суду від 08.11.2023 у справі №465/4965/13-ц).

180. Відповідно до ч.1 ст.1190 ЦК особи, спільними діями або бездіяльністю яких було завдано шкоди, несуть солідарну відповідальність перед потерпілим.

181. Особи вважаються такими, що спільно завдали шкоди, якщо вони завдали неподільну шкоду взаємопов`язаним сукупними діями або діями з єдністю наміру. Солідарний характер відповідальності осіб, що спільно завдали шкоди, пояснюється неподільністю результату їх шкідливих діянь та необхідністю створення умов для відновлення порушених прав потерпілого.

182. За змістом зазначеної норми закону спільною вважається шкода як неподільний результат неправомірних дій або бездіяльності двох і більше осіб. При цьому не обов`язково, щоб дії або бездіяльність, які завдали шкоди іншим особам, співпадали за часом. Це правило поширюється на випадки, коли неможливо встановити, яка дія та в якій мірі спричинила настання такого наслідку.

183. Відповідно до ст.541 ЦК солідарний обов`язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов`язання.

184. Отже, умови притягнення осіб до солідарної відповідальності не передбачають необхідності доведення одночасності вчинення всіх відповідних протиправних дій всіма відповідачами. Цей вид відповідальності підлягає застосуванню, зокрема, у тих випадках, коли неможливо чітко розмежувати роль у вчиненні та обсяг вчинення кожним із відповідачів дій, якими завдано шкоду юридичній особі.

185. Діяльність банку включає у себе значний комплекс дій та заходів, що вчиняються фінансовою установою на ринку банківських послуг, які пов`язані із значними кредитними ризиками для банку та його кредиторів, а управління банком є складним та динамічним процесом, який супроводжується періодичними кадровими змінами у ньому.

186. Покладення на позивача обов`язку доведення правильності формування кола осіб, відповідальних за завдання збитків банку, у кожний окремий період часу, розміру та підстав відповідальності свідчить про застосування завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін.

187. Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 18.03.2024 у справі №910/12955/20, які підлягають урахуванню на підставі ч.4 ст.300 ГПК.

188. Статтею 543 ЦК передбачено, що у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Солідарні боржники залишаються зобов`язаними доти, доки їхній обов`язок не буде виконаний у повному обсязі. При цьому, згідно із ст.544 ЦК боржник, який виконав солідарний обов`язок, має право на зворотну вимогу (регрес) до кожного з решти солідарних боржників у рівній частці, якщо інше не встановлено договором або законом, за вирахуванням частки, яка припадає на нього.

189. Важливим елементом доказування наявності повного складу правопорушення є причинно-наслідковий зв`язку між протиправною поведінкою та завданою шкодою, який полягає у тому, що: 1) протиправна поведінка завжди передує в часі шкідливому результату, що настав; 2) шкідливий результат є наслідком саме цієї протиправної поведінки. Тобто необхідно довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а шкода, яка завдана особі, - наслідком такої протиправної поведінки.

190. Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною шкоди, коли вона прямо (безпосередньо) пов`язана зі збитками. Непрямий (опосередкований) зв`язок між протиправною поведінкою і збитками означає лише, що поведінка оцінюється за межами конкретного випадку, і, відповідно, за межами юридично значимого зв`язку.

191. Суди зазначили що Фонд не довів причинно-наслідковий зв`язок між протиправними діями та шкодою.

192. Верховний Суд погоджується з доводами скаржника про суперечливість таких висновків, оскільки неможливо встановлювати наявність причинного зв`язку між шкодою, яка, за твердженням судів, не встановлена, та поведінкою відповідачів, неправомірність якої, на переконання судів, також не доведено.

193. Питання про причинно-наслідковий зв`язок постає лише після встановлення причини (протиправне діяння у деліктних правовідносинах) та настання шкідливого наслідку (шкоди) (постанова Верховного Суду від 07.09.2022 у справі №904/3867/21).

194. Обґрунтованими також є доводи позивача, що він не повинен доказувати те, що дії відповідачів були охоплені єдиним спільним наміром щодо досягнення відповідних цілей, оскільки намір (умисел) є складовою такого елемента складу правопорушення як вина.

195. Виною є невжиття особою всіх належних від неї заходів для запобігання заподіянню шкоди, а відтак саме відповідачі мають доводити суду відсутність вини, тобто вжиття ними всіх можливих заходів і вчинення дій для запобігання завданню шкоди банку, свою добросовісну і розумну поведінку, як керівників Банку.

Щодо додаткових рішень

196. Скаржник також просить скасувати додаткове рішення суду першої інстанції, постанову суду апеляційної інстанції, якою таке додаткове рішення переглянуто, а також додаткову постанову суду апеляційної інстанції.

197. Як було зазначено, Господарський суд міста Києва додатковим рішенням від 03.05.2023, залишеним без зміно постановою Північного апеляційного господарського суду від 12.10.2023, частково задовольнив заяву представника ОСОБА_10 щодо розподілу судових витрат про стягнення з Фонду 280 210,00 грн витрат на професійну правничу допомогу та стягнув з Фонду на користь ОСОБА_10 100 000,00 грн таких витрат.

198. Північний апеляційний господарський суд додатковою постановою від 19.12.2023 задовольнив заяву ОСОБА_10 про розподіл судових витрат та стягнув з Фонду на користь заявника 56 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

199. Верховний Суд дійшов висновку про скасування вказаних додаткових рішень судів попередніх інстанцій з таких мотивів.

200. Відповідно до ч.1 ст.244 ГПК суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема, судом не вирішено питання про судові витрати.

201. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. Додаткове рішення або ухвала про відмову в прийнятті додаткового рішення можуть бути оскаржені (частини 3, 5 ст.244 ГПК).

202. Отже, додаткове судове рішення є похідним від первісного судового акта та є його невід`ємною складовою.

203. Таким чином, скасування первісного судового рішення за результатом розгляду апеляційної (касаційної) скарги є самостійною підставою для скасування додаткового судового рішення до нього (подібні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 31.05.2021 у справі №911/132/14, від 06.12.2023 у справі №910/10294/22).

204. Оскільки Верховний Суд дійшов висновку про скасування первісних рішень судів попередніх інстанцій (рішення Господарського суду міста Києва від 27.03.2023 та постанови Північного апеляційного господарського суду від 12.10.2023), це є самостійною підставою для скасування також і додаткового рішення суду першої інстанції та додаткової постанови суду апеляційної інстанції.

205. У зв`язку із тим, що додаткові рішення підлягають скасуванню через наявність такої самостійної підстави як скасування первісних судових рішень, Верховний Суд залишає без уваги інші доводи касаційних скарг та відзивів на них у частинах, що стосується оскарження додаткових рішень.

Щодо інших доводів сторін

206. У відзивах та поясненнях відповідачів наявна низка аргументів, не пов`язаних із доводами касаційної скарги.

207. Так, відповідач-5 стверджує, що Фонд пропустив позовну давність для звернення з вимогою до відповідачів про стягнення шкоди. Перебіг позовної давності за вимогами Фонду розпочався 13.11.2015 та закінчився 12.11.2018, що узгоджується з висновками, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.05.2021 у справі №910/11027/18. Водночас з позовом у цій справі Фонд звернувся 14.11.2018.

208. За твердженням відповідача-7, Фонд вважає, що збитками Банку є суми заборгованості за кредитами (а також неустойка (штрафи, пеня), підтверджені судовими рішеннями. Розмір шкоди мав бути встановлений Фондом ще до подання позовних заяв. За відсутності у матеріалах справи будь-яких письмових рішень Фонду щодо застосування заходів стягнення заборгованості за спірними активними операціями позовна давність обраховується з дати подання Фондом позовних заяв. Фонд пропустив позовну давність.

209. Водночас суди попередніх інстанцій дійшли висновку про відмову у задоволенні позову у зв`язку з його необґрунтованістю, і не застосовували позовну давність.

210. У зв`язку з тим, що справа направляється на новий розгляд, Верховний Суд залишає без розгляду аргументи відповідачів щодо позовної давності, як і інші аргументи, які стосуються спору, але не пов`язані з підставами касаційного оскарження.

Висновки за результатами розгляду касаційних скарг

211. Відповідно до ч.1 ст.300 ГПК, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

212. Суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду (п.2 ч.1 ст.308 ГПК).

213. Згідно із ч.3 ст.310 ГПК підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

214. Відповідно до ч.5 ст.310 ГПК висновки суду касаційної інстанції, у зв`язку з якими скасовано судові рішення, є обов`язковими для суду першої чи апеляційної інстанції під час нового розгляду справи.

215. Враховуючи викладене, Верховний Суд дійшов висновків про задоволення касаційної скарги на рішення та додаткове рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції, якими переглянуто рішення та додаткове рішення, а також часткове задоволення касаційної скарги на додаткову постанову суду апеляційної інстанції, скасування зазначених судових рішень та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Судові витрати

216. Оскільки справа направляється на новий розгляд до суду першої інстанції, розподіл судових витрат буде здійснений за результатами розгляду справи.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314, 315, 316, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, що діє як ліквідатор Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Стандарт", на рішення Господарського суду міста Києва від 27.03.2023, додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 03.05.2023 та постанови Північного апеляційного господарського суду від 12.10.2023 задовольнити.

2. Касаційну скаргу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, що діє як ліквідатор Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Стандарт", на додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.12.2023 задовольнити частково.

3. Рішення Господарського суду міста Києва від 27.03.2023, додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 03.05.2023, постанови Північного апеляційного господарського суду від 12.10.2023 та додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.12.2023 у справі №910/15260/18 скасувати.

4. Справу №910/15260/18 направити на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О. Кібенко

Судді С. Бакуліна

В. Студенець


Суд	Касаційний господарський суд Верховного Суду
Дата ухвалення рішення	29.05.2024
Оприлюднено	05.09.2024
Номер документу	121383225
Судочинство	Господарське

Кібенко О. Р.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

Телеграм Вайбер

Опендатабот для телефону

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

🇺🇦 Зроблено в Україні

Постановавід 29.05.2024 по справі 910/15260/18КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Судовий реєстр по справі —910/15260/18

Постанова від 29.05.2024

Постанова
від 29.05.2024 по справі 910/15260/18
КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ