Постанова

від 29.08.2024 по справі 927/37/24

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 серпня 2024 року

м. Київ

cправа № 927/37/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кролевець О.А. - головуючий, Бакуліна С.В., Мамалуй О.О.,

за участю секретаря судового засідання - Грабовського Д.А.

та представників

Прокурора: Кравчук О.А.

Позивача: не з?явився

Відповідача-1: не з?явився

Відповідача-2: Шамко О.Б., Невмержицька І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційної фірми «Промкомплект»

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 09.07.2024

(головуючий - Козир Т.П., судді Мальченко А.О., Агрикова О.В.)

у справі №927/37/24

за позовом заступника керівника Чернігівської обласної прокуратури в інтересах держави в особі позивача - Любецької селищної ради,

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю «Авто-Сіті-Бас», 2) Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційної фірми «Промкомплект»

про визнання недійсним договору купівлі-продажу,

ВСТАНОВИВ:

1. У зв`язку з відпусткою судді Губенко Н.М. склад судової колегії суду касаційної інстанції змінився, що підтверджується витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 26.08.2024.

Короткий зміст позовних вимог

2. Заступник керівника Чернігівської обласної прокуратури (далі - прокурор) звернувся у Господарський суд Чернігівської області з позовом в інтересах держави в особі Любецької селищної ради (далі - селищна рада, позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Авто-Сіті-Бас» (далі - ТОВ «Авто-Сіті-Бас», відповідач - 1) та Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми «Промкомплект» (далі - ТОВ «Промкомплект», відповідач -2), про визнання недійсним договору купівлі-продажу товару №32 від 27.11.2018, укладений між відповідачами.

3. Позов обґрунтовано тим, що договір укладено з порушенням положень Кодексу України про надра, а тому наявні підстави для визнання недійсним укладеного договору купівлі - продажу.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

4. Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 28.03.2024 позов залишено без розгляду, на підставі пункту 2 частини 1 статті 226 (Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

5. Ухвала мотивована тим, що прокурором не дотримано порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», та не доведено невжиття Любецькою селищною радою жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, відтак прокурором не доведено бездіяльності позивача та відповідно підстави для представництва Любецької селищної ради при зверненні з цим позовом до суду.

6. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 09.07.2024 ухвалу Господарського суду Чернігівської області від 28.03.2024, скасовано, справу передано на розгляд до Господарського суду Чернігівської області.

7. Постанову мотивовано тим, що прокурор виконав вимоги статті 23 Закону України «Про прокуратуру», а також навів достатньо суджень і обґрунтувань для звернення до суду за захистом інтересів держави в особі Любецької селищної ради, яка самостійно не звернулась до суду з позовом в інтересах держави, тому позовні вимоги прокурора, який, у спірних правовідносинах не виступає альтернативним суб`єктом звернення до суду, підлягають розгляду по суті.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів

8. Не погоджуючись з висновками суду апеляційної інстанції, відповідач -2 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі ухвалу суду першої інстанції.

9. У касаційній скарзі скаржник вважає, що прокурором не обґрунтовано в достатній мірі наявність підстав для звернення прокурора з відповідним позовом, що є порушенням статті 23 Закону України «Про прокуратуру». Так, прокурором було надано раді досить короткий термін для усунення порушень законодавства у сфері використання надр, тоді як судом апеляційної інстанції не враховано, що захищати інтереси держави насамперед повинні відповідні суб?єкти владних повноважень, а не прокурор і тільки за доведенням прокурором обставин невжиття компетентним органом відповідних заходів щодо усунення порушень законодавства, прокурор може звернутись з позовом до суду. Скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанції визнавши обґрунтованим звернення прокурора з позовом у справі не врахував правових висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 13.02.2019 у справі № 826/13768/16, від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, від 21.09.2019 у справі № 263/2038/16-а, від 14.07.2022 у справі № 280/398/20.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

10. Прокурор у відзиві на касаційну скаргу, посилається на безпідставність доводів та вимог касаційної скарги, та водночас вказує на те, що суд апеляційної інстанції правомірно скасував ухвалу, а тому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану постанову без змін.

Позиція Верховного Суду

11. Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення прокурора та представників відповідача -2, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі, та заперечення викладені у відзиві на касаційну скаргу, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, виходячи з такого.

12. Відповідно до статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (1). Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (2). У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається (3). Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (4).

13. Верховний Суд, забезпечуючи реалізацію основних засад господарського судочинства, закріплених у частині 3 ст. 2 ГПК України, зокрема, ураховуючи принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін, та дотримуючись принципу верховенства права, на підставі встановлених фактичних обставин здійснює перевірку застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

14. Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

15. Тобто зазначене конституційне положення встановлює обов`язок органів державної влади та їх посадових осіб дотримуватись принципу законності при здійсненні своїх повноважень, що забезпечує здійснення державної влади за принципом її поділу.

16. Стаття 131-1 Конституції України передбачає, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

17. Частини 3, 5 ст. 53 ГПК України встановлюють, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

18. У положеннях ч. 4 ст. 53 ГПК України визначено, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

19. Так, прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

20. Питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано у ст. 23 Закону України «Про прокуратуру».

21. Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

22. Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що у випадку коли держава вступає в цивільні правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками. Держава набуває і здійснює цивільні права й обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних, зокрема цивільних, правовідносинах. Тому у відносинах, в які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов`язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах (постанови Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі № 5023/10655/11, від 26.02.2019 у справі № 915/478/18, від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц, від 18.03.2020 у справі № 553/2759/18, від 06.07.2021 у справі № 911/2169/20, від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц, від 20.07.2022 у справі № 910/5201/19, від 05.10.2022 у справах № 923/199/21 та № 922/1830/19).

23. Велика Палата Верховного Суду також звертала увагу на те, що в судовому процесі держава бере участь у справі як сторона через її відповідний орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах (постанови від 27.02.2019 у справі № 761/3884/18, від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц, від 20.07.2022 у справі № 910/5201/19, від 05.10.2022 у справах № 923/199/21 та №922/1830/19).

24. Отже, вирішення питання про орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, полягає у встановленні органу, який, використовуючи на підставі норм законодавства надані йому повноваження, зобов`язаний з метою захисту інтересів держави вчиняти юридичні дії, що впливають на права та обов`язки суб`єктів спірних правовідносин, зобов`язуючи їх припинити порушення інтересів держави та усунути наслідки цих порушень (зокрема, звертатись до суду з відповідним позовом).

25. Тобто під час розгляду справи в суді фактично стороною у спорі є держава, навіть якщо прокурор визначив стороною у справі певний орган (постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц, від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц, від 05.10.2022 у справах № 923/199/21 та № 922/1830/19).

26. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14.12.2022 у справі № 2-3887/2009 зазначила, що вищезазначені висновки актуальні також щодо участі територіальної громади в цивільних правовідносинах та судовому процесі.

27. Разом з тим згідно з ч. 4 ст. 23 Закону «Про прокуратуру» наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

28. У постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновків, що прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.

29. Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

30. Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

31. Водночас невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.

32. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11.06.2024 у справі № 925/1133/18 вказала, що: «…визначений частиною четвертою статті 23 Закону України «Про прокуратуру» обов`язок прокурора перед зверненням з позовом звернутись спершу до компетентного органу стосується звернення до органу, який надалі набуде статусу позивача.

33. Отже, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо про причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

34. Отже, процесуальний статус прокурора у справі залежить від наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах. Враховуючи наявність або відсутність таких повноважень, прокурор обґрунтовує наявність підстав для представництва інтересів держави. У свою чергу суд оцінює наведене прокурором обґрунтування та у випадку встановлення відсутності підстав для представництва застосовує наслідки, передбачені статтею 174 або статтею 226 ГПК України.

35. Водночас, Суд зазначає, що наявність інтересів держави повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом за конкретних фактичних обставин.

36. Проаналізувавши висновки апеляційного суду про наявність підстав для захисту інтересів держави прокурором у справі, касаційний суд погоджується з такими висновками, з огляду на таке.

37. Апеляційним судом встановлено, що звертаючись з позовом прокурором зазначено, що:

- внаслідок реалізації приватними суб`єктами господарювання (відповідачами) піску - корисної копалини місцевого значення та використання її без отримання відповідних погоджень з уповноваженими органами державної влади чи місцевого самоврядування, державний та місцевий бюджети недоотримують значні надходження;

- пісок як корисна копалина та природний ресурс знаходиться на території Любецької територіальної громади і належить їй на праві комунальної власності, крім того, саме до компетенції Любецької селищної ради відносяться повноваження щодо здійснення контролю за використанням та охороною надр;

- прокурором у кримінальному провадженні - начальником Спеціалізованої екологічної прокуратури (на правах відділу) обласної прокуратури Лук`янець Д.П. була винесена постанова про розголошення відомостей досудового розслідування від 01.12.2023, оскільки за результатами вивчення матеріалів кримінального провадження №42021272010000042 були встановлені підстави для вжиття заходів реагування представницького характеру - шляхом пред`явлення позову до суду про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 27.11.2018 №32, укладеного між ТОВ «ВКФ «Промкомплект» та ТОВ «Авто-Сіті-Бас» про реалізацію піску річкового об`ємом 693851 тон;

- прокуратурою було направлено листа від 15.12.2023 №12-1348ВИХ-23 до Любецької селищної ради, яким повідомлено про вказані обставини видобування піску та з проханням у строк до 20.12.2023 повідомити про наявність у Любецькій селищній раді відомостей щодо набуття та реалізацію ТОВ «ВКФ «Промкомплект» піску із земель Придніпровської та Кривореченської ділянок в адміністративних межах Неданчинцької сільської ради та чи вживалися селищною радою заходи реагування до усунення допущених порушень законодавства у сфері використання надр. У випадку невжиття заходів претензійно-позовного характеру до усунення зазначених порушень, прокурор просив в обов`язковому порядку проінформувати конкретні пропозиції та позицію селищної ради з цього приводу;

- у відповідь на вказаний лист прокурора, Любецька селищна рада, листом від 21.12.2023 за вих.№02-09/1695, повідомила наступну інформацію: ТОВ «ВКФ «Промкомплект» та ТОВ «Авто-Сіті-Бас» не звертались до Любецької селищної ради щодо надання останнім дозволу на спеціальне використання природних ресурсів місцевого значення. Про укладений договір купівлі-продажу від 27.11.2018 щодо придбання річкового піску в кількості 693851 тони стало відомо лише з листа Чернігівської обласної прокуратури. У Любецькій селищній раді відсутні відомості щодо набуття та реалізації ТОВ «ВКФ «Промкомплект» піску із земель Придніпровської та Кривореченської ділянок в адміністративних межах Неданчинцького старостинського округу. Любецькою селищною радою не вживалися заходи реагування для усунення допущених порушень законодавства у сфері використання надр;

- листом від 25.12.2023 №12-1989-23 прокуратура повідомила Любецьку селищну раду про те, що відповідно до ч.ч.3, 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» обласною прокуратурою прийнято рішення про звернення до суду з позовом в інтересах держави в особі Любецької селищної ради до ТОВ «Авто-Сіті-Бас» та ТОВ ВКФ «Промкомплект» про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 27.11.2018 №32.

38. Апеляційним судом перевірено обставини, викладені прокурором у позові, з посиланням на відповідні докази, та встановлено, що Любецькою селищною радою незважаючи на тривале здійснення ТОВ «ВКФ «Промкомплект» діяльності з видобутку та реалізації піску в межах об`єднаної територіальної громади, орган місцевого самоврядування жодних заходів, спрямованих як на проведення заходів контролю, на з`ясування обставин та правових підстав здійснення такої діяльності, наявності спеціальних дозволів у суб`єктів господарювання, так і упередження чи припинення такої діяльності, протягом майже трьох років, взагалі не вживав.

39. Матеріали справи також не містять доказів того, що Любецька селищна рада повідомляла прокурора про те, що самостійно звернеться до суду з належним позовом. Після того, як їй стало відомо про можливе порушення інтересів держави, захист яких у спірних правовідносинах має здійснювати саме ця селищна рада, заходів для їхнього захисту у судовому порядку не вжила. Тобто виявила бездіяльність. Вказане стало підставою для прокурора звернутися до суду, у порядку представництва інтересів держави в особі цієї селищної ради.

40. Зважаючи на вказане апеляційний суд погодився з доводами прокурора, що вказані обставини викладені прокурором, свідчать про факт самоусунення Любецької селищної ради від виконання покладених на неї законодавством обов`язків щодо здійснення контролю за використанням та охороною надр та землі, а також відсутність будь-якої зацікавленості органу місцевого самоврядування у поновленні інтересів держави, що відповідно до законодавства вже є достатньою підставою для звернення прокурора з позовом до суду в інтересах держави, на підставі ст. 23 Закону України «Про прокуратуру».

41. Таким чином, апеляційний суд зробив обґрунтований висновок, що прокурор виконав вимоги процесуального закону та Закону України «Про прокуратуру», та зазначив, у чому, на його думку, полягає порушення інтересів держави, обґрунтував необхідність їхнього захисту, а також зазначив орган, який, хоч і уповноважений державою здійснювати такий захист, але у спірних правовідносинах відповідні заходи не вжив.

42. До того ж апеляційний суд вірно зауважив, що позов прокурором подано з наданням селищній раді розумного строку для усунення встановлених прокурором порушень, оскільки у даному випадку інтереси держави потребували невідкладного захисту через те, що відповідачами, за доводами прокурора, продовжується видобуток піску, отже можливе настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу.

43. Касаційним судом відхиляються доводи касаційної скарги, з посиланням на правові висновки викладені у постанові Верховного Суду, викладені у справі № 826/13768/16, про те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень. Так, як зазначалось, у справі, що розглядається Судом, апеляційний суд, з урахуванням встановлених обставин та поданих прокурором доказів, встановив неналежне здійснення радою своїх повноважень щодо захисту інтересів держави, а тому апеляційний суд правомірно вказав про підставність позову прокурора.

44. Щодо доводів касаційної скарги про недотримання прокурором умови щодо надання раді «розумного строку» для усунення встановлених прокурором порушень законодавства, то апеляційний суд правомірно зазначив, що раді було надано достатньо часу для вчинення відповідних дій для усунення порушень прав держави, тоді як остання такі дії не вчинила, що стало обґрунтованою причиною звернення прокурора з відповідним позовом. Крім того, прокурором встановлено, що в даному випадку інтереси держави потребували невідкладеного захисту.

45. Касаційний суд вважає, що висновки апеляційного суду, відповідають викладеним у постановах від 13.02.2019 у справі № 826/13768/16, від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, від 21.09.2019 у справі № 263/2038/16-а, від 14.07.2022 у справі № 280/398/20 правовим висновкам Верховного Суду щодо необхідності дотримання прокурором порядку звернення до суду за захистом інтересів держави в особі уповноваженого органу, до того ж правові висновки у вказаних справах, викладені судами з урахуванням встановлених судами фактичних обставин щодо обґрунтування / необгрунтування прокурором обставин звернення з позовом у кожній конкретній справі, які формують зміст правовідносин і зумовили прийняття відповідного рішення.

46. Водночас, касаційний суд зауважує, що у пунктах 69, 70 постанови від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц Велика Палата Верховного Суду вказувала, що оскільки повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, суд згідно з принципом jura novit curia («суд знає закони») під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах. Якщо підставою для представництва інтересів держави прокурор зазначив відсутність органу, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, цей довід прокурора суд повинен перевірити незалежно від того, чи надав прокурор докази вчинення ним дій, спрямованих на встановлення відповідного органу. Процедура, передбачена абзацами третім і четвертим частини четвертої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» застосовується тільки до встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження з такого захисту. Аналогічні правові висновки викладені Великою Палатою Верховного Суду в постановах від 15.01.2020 у справі № 698/119/18 (пункт 26), від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17 (пункт 34), від 06.07.2021 у справі № 911/2169/20 (пункт 8.19), від 20.07.2022 у справі № 910/5201/19 (пункт 81) від 28.09.2022 у справі № 483/448/20 (пункти 7.11, 7.18), від 20.06.2023 у справі № 633/408/18 (пункти 10.12, 10.19), від 21.06.2023 у справі № 905/1907/21 (пункт 8.37), від 05.07.2023 у справі № 912/2797/21 (пункт 8.4), від 08.11.2023 у справі № 607/15052/16-ц (пункт 8.11), від 08.11.2023 у справі № 607/15052/16-ц (пункт 8.18).

47. Вказане було враховано апеляційним судом при перегляді ухвали суду першої інстанції про залишення позову прокурора без розгляду.

48. Інші доводи касаційної скарги, не спростовують наведених висновків апеляційного суду та не впливають на них. Посилання у касаційній скарзі на порушення апеляційним судом норм процесуального закону щодо надання оцінки поданим прокурором доказам Верховний Суд вважає безпідставними, адже в оскаржуваному судовому рішенні апеляційним судом було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних правовідносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному аспектах.

49. Аргументи, наведені у касаційній скарзі, не можуть бути підставами для скасування постанови апеляційного суду, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні скаржником норм матеріального права та зводяться до переоцінки встановлених судом обставин, що не входить до повноважень суду касаційної інстанції, зважаючи на положення ст. 300 ГПК України. Наведене в сукупності виключає можливість задоволення касаційної скарги.

50. За таких обставин, суд касаційної інстанції констатує, що під час перегляду ухвали суду першої інстанції про залишення позову прокурора без розгляду судом апеляційної інстанції було дотримано положення норм процесуального права, та положення Закону України «Про прокуратуру», отже, касаційний суд не вбачає підстав для скасування постанови апеляційного суду, якою скасовано ухвалу суду першої інстанції та направлено справу на розгляд до місцевого суду.

51. Враховуючи наведені положення законодавства та обставини, встановлені судами попередніх інстанцій, зважаючи на межі перегляду справи судом касаційної інстанції, передбачені статтею 300 ГПК України, колегія суддів зазначає, що скарга є необґрунтованою, а тому, постанову апеляційного суду необхідно залишити без змін.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

52. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення судів першої та апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.

53. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права (ч. 1 ст. 309 ГПК України).

54. Враховуючи викладене, касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційної фірми «Промкомплект» необхідно залишити без задоволення, постанову Північного апеляційного господарського суду від 09.07.2024 у справі №927/37/24 залишити без змін.

Розподіл судових витрат

55. Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку ст. 129 ГПК України покладається на скаржника.

Керуючись ст.ст. 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційної фірми «Промкомплект» залишити без задоволення.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 09.07.2024 у справі №927/37/24 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О.А. Кролевець

Судді С.В. Бакуліна

О.О. Мамалуй