Рішення

від 04.09.2024 по справі 160/16956/24

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 вересня 2024 року Справа № 160/16956/24 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Ількова В.В.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у місті Дніпрі адміністративну справу №160/16956/24 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «АТБ-МАРКЕТ» до Одеської митниці про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів, картки відмов в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення,-

УСТАНОВИВ:

І. ПРОЦЕДУРА

28.06.2024р. через систему "Електронний суд" Товариство з обмеженою відповідальністю "АТБ-МАРКЕТ" звернулося з адміністративним позовом до Одеської митниці, та, з урахуванням уточнень від 05.07.2024 року, просять:

- визнати протиправним та скасувати Рішення Одеської митниці (вул. Івана та Юрія Лип, буд. 21а, м. Одеса, Одеська область, 65078, код ЄДРПОУ 44005631) про коригування митної вартості товарів №UA500500/2024/000183/2 від 16.03.2024р.;

- визнати протиправною та скасувати картку відмови Одеської митниці (вул. Івана та Юрія Лип, буд. 21а, м. Одеса, Одеська область, 65078, код ЄДРПОУ 44005631) в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500500/2024/000334.

Ухвалою суду від 03.07.2024 року позовну заяву було залишено без руху, з підстав передбачених ст.ст. 160,161 КАС України.

05.07.2024 року позивачем усунуті недоліки позовної заяви.

Ухвалою суду від 10.07.2024 року відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, відповідно до ст. 262 КАС України.

Також ухвалою суду від 10.07.2024 року витребувано у відповідача додаткові докази по справі, зокрема:

- рішення Одеської митниці (вул. Івана та Юрія Лип, буд. 21а, м. Одеса, Одеська область, 65078, код ЄДРПОУ 44005631) про коригування митної вартості товарів №UA500500/2024/000183/2 від 16.03.2024р.;

- картку відмови Одеської митниці (вул. Івана та Юрія Лип, буд. 21а, м.Одеса, Одеська область, 65078, код ЄДРПОУ 44005631) в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500500/2024/000334;

- ЕМД разом із додатками;

- запит митниці щодо додаткових документів;

- листи позивача, разом із додатковими документами;

- відомості/інформацію що послугували підставою для відмови позивачу в прийнятті митної декларації та інші докази щодо суті спору.

25.07.2024 року відповідачем через підсистему Електронний суд подано відзив на позовну заяву. Долучені витребувані ухвалою суду додаткові докази по справі.

25.07.2024 року до суду надійшло клопотання від представника Одеської митниці, у якому відповідач просить: судовий розгляд справи №160/16956/24 проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою суду від 29.07.2024 року клопотання Одеської митниці про проведення судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, залишено без задоволення.

У відповідності до приписів статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно ч.5 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

У відповідності до вимог ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Отже, рішення у цій справі приймається судом 04.09.2024 року, тобто у межах строку встановленого ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України.

ІІ. ДОВОДИ ПОЗИВАЧА

В обґрунтування позовної заяви зазначено, що ТОВ «АТБ-МАРКЕТ» з метою митного оформлення товарів подало до митниці електронну митну декларацію.

Під час декларування товару за вказаною в електронній митній декларації позивачем обрано основний метод визначення митної вартості товару за ціною контракту та подані документи, що підтверджують заявлену митну вартість товару відповідно до вимог статті 53 Митного кодексу України.

Так позивач вказує, що в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товару митницею не зазначені обґрунтовані сумніви щодо заявленої декларантом митної вартості товарів.

Таким чином, позивач робить висновок, що митний орган не навів доказів того, що документи, подані декларантом, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, невідповідності обраного позивачем методу визначення митної вартості товарів.

ІІІ. ДОВОДИ ВІДПОВІДАЧА

На адресу суду від відповідача надійшов письмовий відзив на позовну заяву, в якому останній проти задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись на те, що під час здійснення Одеською митницею контролю правильності визначення митної вартості товарів, які надійшли на адресу позивача та перевірки документів, поданих до митниці для підтвердження митної вартості товарів декларантом разом з митними деклараціями було встановлено, що в поданих документах містяться розбіжності, а також надані позивачем документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Отже, відповідач вказує, що за результатами розгляду поданих документів, виник сумнів у правильності визначення декларантом митної вартості товару, який став підставою для витребування додаткових документів для підтвердження заявленої позивачем митної вартості.

ІV. ОБСТАВИНИ СПРАВИ ТА ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН

Суд, дослідив матеріали справи, з`ясував всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, оцінив докази, які мають значення для розгляду і вирішення позову по суті, проаналізував застосування норм матеріального та процесуального права, встановив таке.

Згідно матеріалів справи, 15.03.2024р. Товариство з обмеженою відповідальністю «АТБ-МАРКЕТ» надало до Одеської митниці митну декларацію № UA500500/2024/009114 на такий товар: надувні вироби для розважання: - арт. 36016 Круг для плавання MudMaster 91 см, - 3768 шт. - арт. 36118 Круг для плавання "Пончик". Виробник: BESTWAY INFLATABELS AND. 107 см, - 6000 шт. MATERIAL CORP. Країна виробництва: CN. Торгівельна марка: Bestway.

Загальна митна вартість товару, заявленого до митного оформлення, складається з ціни товару за контрактом та витрат на транспортування і страхування.

Ця вартість була визначена декларантом за методом 1, тобто за ціною договору (контракту) щодо товару, який імпортується (вартість операції).

Для митного оформлення Позивачем були подані документи, встановлені ч. 2 ст. 53 Митного Кодексу України, що подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості.

Однак, 16.03.2024 року митний орган направив позивачу повідомлення такого змісту : «у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, пакувальному листі тощо) відсутні дані щодо даної складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару; 2) У розділі 4 пункт 4.2.6 зовнішньоекономічного договору від 16.10.2023 № 3856-BW/CH зазначено, що разом з товаром продавець повинен надати засвідчену продавцем копію митної декларації країни відправлення, але в пакеті документів, наданих до митного оформлення вона відсутня. 3) В доповненні до зовнішньоекономічного договору (специфікації) від 16.11.2023 № 1 зазначено, що покупець здійснює оплату 100% предоплату за 30 днів до завантаження готового товару, але до митного оформлення не було надано банківські платіжні документи.4) в п.1.3 зовнішньоекономічному договорі (контракті) від 16.10.2023 № 3856-BW/CH зазначено, що Продавець гарантує, що він є власником товару, який постачається цим контрактом (або має право на відчуження цього товару на інших законних підставах) в жодному поданому документі не зазначено, що Продавець є виробником товару. 5) в CMR від 14.03.2024 № б/н наявна печатка перевізника «Фрі Лайн`ТОВ, але рахунок-фактура на оплату транспортно-експедиційних послуг чомусь виданий «ФСР Лоджистікс Україна», також в рахунку-фактурі на надання транспортних послуг №249 від 15.03.2024 та №250 від 15.03.2024 вказанно замовлення покупця №4 від 28.12.2023 яке відсутнє в гафі 44 ВМД.В рахунках-фактури на оплату транспортно-експедиційних послуг відсутні географіні пункти слідування. З огляду на вищевикладене, а також враховуючи спрацювання автоматизованою системою аналізу та управління ризиками відповідних форм митного контролю щодо вжиття заходів з метою перевірки числових значень складових митної вартості товарів, митниця відповідно до п.33 т.53 МКУ декларанту поставлено вимогу протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: - виписку з бухгалтерської документації; - висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; - каталоги, специфікації фірми - виробника товару; - копію митної декларації країни відправлення з перекладом на українську мову».

У відповідь на повідомлення відповідача позивач листом вих. № 1603-2/2024 від 16.03.2024 року надав пояснення щодо зауважень, які виникли у відповідача до поданих документів, а також: ПРОФОРМА-ІНВОЙС №100122798 від 16.11.2023р.; Swift б/н від 22.11.2023 р.; заявка на перевезення вантажу морським транспортом від 31.12.2023р.

Також, позивач надав відповідачу разом із заявою вих. № М-2024-2566/3 від 16.05.2024 року копії таких документів : бухгалтерські платіжні документи ТОВ «АТБ-маркет»: банківські та платіжні документи (копії): swift від 22.11.2024р. та ПРОФОРМА-ІНВОЙС № 100122798 від 16.11.2023р.; банківські платіжні документи, що підтверджують оплату за послуги перевезення: платіжне доручення №256068 від 22.03.2024р., №256065 від 22.03.2024р. (оригінал); акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 199, 198 від 18.03.2024 від ТОВ "ФСР ЛОДЖИСТІКС" до Договору транспортного експедирування №104669 від 19.05.2023 року; виписка з бухгалтерської документації (Картка рахунку: 63.2 на 20.05.2024р.) (копія); експертний висновок Дніпропетровської ТПП №ГО-542 від 20.05.2024р.(копія); митна декларація країни відправлення №223120230004633447, 223120230004633456, 223120230004633452 від 27.12.2023р. (копія);платіжне доручення в іноземній валюті №4460 від 20.11.2023р. (копія); прайс-лист № б/н від 06.11.2023р. (копія).

Проте, відповідачем було прийнято рішення про коригування митної вартості товару № UA500500/2024/000183/2 від 16.03.2024 року, яким було скориговано митну вартість товару - за шостим резервним методом.

В результаті такого коригування сума переплати митних платежів склала 93870,79 гривень.

Також, митним органом було винесено та направлено позивачеві картку-відмову прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску транспортних засобів комерційного призначення №UA500500/2024/000334.

Вважаючи спірні рішення митної вартості товарів та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи попуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення протиправними та безпідставними, позивач звернувся до суду із цією позовною заявою.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, доводам позивача, викладеним в позовній заяві, та доводам відповідача, викладених в відзиві на позов, суд врахував такі норми чинного законодавства, які діяли на момент виникнення спірних правовідносин, та релевантні їм джерела права.

V. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН

Пунктом 24 частини 1 статті 4 МК України визначено, що митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно - правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.

Згідно з Угодою про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року за митними органами зберігається право перевіряти інформацію імпортерів щодо визначення митної вартості, з точки зору її повноти і правильності (стаття 17 та додаток III, параграф 6 Угоди).

Відповідно до статті VII Генеральної угоди з тарифів та торгівлі оцінка ввезеного товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості ввезеного товару або вартості аналогічного товару.

За змістом статей 49, 50 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу (частини 1 та 2 статті 51 МК України).

Відповідно до частини 2 статті 52 МК України декларант, який заявляє митну вартість товару, зобов`язаний подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Згідно з частиною 1 статтею 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Частиною 2 статті 53 МК України визначено документи, які підтверджують митну вартість товарів: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок - фактура (інвойс) або рахунок - проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі - продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до частини 3 статті 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс - листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Згідно з статтею 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Аналіз положень статті 53, частин 1, 2 та 5 статті 54 МК України дає підстави для висновку, що митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов`язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись у достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 МК України та у випадках, встановлених цим Кодексом (якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни) письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Водночас суд звертає увагу на те, що повідомляючи декларанта про необхідність надати додаткові документи митний орган має обґрунтовувати свої вимоги щодо їх надання, узгоджуючи таке надання документів з правовою суттю правовідносин, які склалися між позивачем та його контрагентом.

Тобто, встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника. При цьому митний орган повинен витребувати ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України.

Таким чином, право митного органу на витребування додаткових документів не є абсолютним, а виникає за наявності хоча б однієї з таких підстав: надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

VІ. ОЦІНКА СУДУ

Досліджуючи аргументи відповідача, що стали підставою для винесення рішення про коригування митної вартості товарів, суд зазначає таке.

Щодо твердження посадової особи митного органу, що відповідно до пп.в) п.2 ч.10 ст.58 Митного кодексу України (далі МКУ) при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті додається така складова митної вартості, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням. У наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, пакувальному листі тощо) відсутні дані щодо даної складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару.

Так, згідно п. 2.3. Контракту ціна на товар розуміється відповідно до умов FOB-Shanghai, Китай (у відповідності до «Інкотермс 2010»), якщо інше не зазначено в специфікаціях, та включає в себе вартість навантаження товару у Продавця, вартість усіх митних формальностей у країні Продавця, вартість сертифікації товару, вартість упаковки та маркування товару, не включаючи податки та мита на території України.

Таким чином, згідно п.2.3. зовнішньоекономічного договору (контракту) № 3856-BW/CH від 16.10.2023р. витрати на пакування та маркування включені у вартість товару.

У цьому договорі не вказано про обов`язкове надання Продавцем калькуляції вартості товарів, так як дана інформація є комерційною таємницею. Продавцем не було наданих жодних документів які б відображали витрати на маркування та пакування. Отже, витрати на маркування, пакування, включені до вартості товару відповідно до п.2.3. зовнішньоекономічного договору (контракту) №3856-BW/CH від 16.10.2023р.

А отже наявна можливість визначити митну вартість самого товару.

Відповідачем в рішенні зазначено: «4) в п.1.3 зовнішньоекономічному договорі (контракті) від 16.10.2023 № 3856-BW/CH зазначено, що Продавець гарантує, що він є власником товару, який постачається цим контрактом (або має право на відчуження цього товару на інших законних підставах)…, в жодному поданому документі не зазначено, що Продавець є виробником товару».

Так, при митному оформленні надавалися три сертифікати якості б/н від 20.12.2023 року по кожному інвойсу, в яких зазначена назва виробника товару BESTWAY INFLATABELS AND MATERIAL CORP (Китай). Продавець BESTWAY (HONG KONG) INTERNATIONAL LIMITED є власником товару і вантажовідправником. В поданій митній декларації було зазначено, що продавець є вантажовідправником товару.

Щодо твердження про те, що у розділі 4 пункт 4.2.6 зовнішньоекономічного договору від 3856-BW/CH від 16.10.2023р зазначено, що разом з товаром продавець повинен надати засвідчену продавцем копію митної декларації країни відправлення, але в пакеті документів, наданих до митного оформлення вона відсутня.

Відповідно до умов ч.3 ст.53 МК України надання копії митної декларації країни відправлення не є обов`язковим. Копії 4-х митних декларацій країни відправлення № 223120230004633439 від 27.12.2023 р., №223120230004633442 від 27.12.2023 р., №223120230004633443 від 27.12.2023 р., № 223120230004633445 від 27.12.2023 р. надавалися пізніше разом із заявою, вих. № М-2024-2566/2 від 16.05.2024 року.

Щодо твердження посадової особи, що в СМR від 14.03.2024 № б/н наявна печатка перевізника «Фрі Лайн`ТОВ, але рахунок-фактура на оплату транспортно- експедиційних послуг чомусь виданий «ФСР Лоджистікс Україна»».

Згідно з п.2.1.1. до договору №104669 від 19.05.2023р. між ТОВ «АТБ Маркет» та ТОВ «ФСР Лоджистікс Україна» - експедитор зобов`язаний «здійснити підбір перевізників та укласти від свого імені з цими перевізниками договори на перевезення вантажів згідно із заявкою».

Експедитор ТОВ «ФСР Лоджистікс Україна» надав копію Договору №06112019 від 06.11.2019 року перевезення вантажів автомобільним транспортом, укладений ТОВ "ФСР ЛОДЖИСТІКС Україна» з перевізником ТОВ «Tі Ем Джі Лоджистікс».

Разом з Листом, вих. № 1603-1/2024 від 16.03.2024р. до митного оформлення надавалась заява на перевезення вантажу морським транспортом 76911/280147_4 від 31.12.2023р. В рахунках-фактурах зазначені номер договору та номер контейнеру, в якому перевозився товар. По номеру контейнера можна відслідкувати який саме товар перевозився (номер контейнеру вказаний в пакувальних листах, які надавалися одразу при митному оформленні).

Отже всі первинні документи, які є у Позивача були надані при митному оформленні.

Щодо відсутності в рахунках на оплату транспортних послуг «географічних пунктів слідкування», то таких обов`язкових реквізитів рахунки не містять.

При митному оформленні були надані три заяви на перевезення вантажу морським транспортом, в яких зазначені географічні пункти перевезення товару.

Перевезення в межах України не є складовою митної вартості.

Положення п. 6 ч. 2 ст. 53 МКУ та Правил заповнення декларації митної вартості, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №599, не визначено вичерпного переліку документів, що надаються декларантом на підтвердження розміру витрат на транспортування товарів, відповідно, надані перевізником документи є допустимими доказами розміру таких витрат.

Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 06.09.2019 року у справі №815/2501/18, від 22.08.2019 року у справі №810/2784/18, який підлягає врахуванню у спірних правовідносинах.

Відповідно до постанови Верховного Суду від 31 травня 2019 року у справі №804/16553/14 (провадження № К/9901/5149/18), якщо закон не визначає доказ (докази), винятково яким (-ми) має підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими має підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, 34 Огляд правових позицій КАС ВС що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.

Щодо твердження посадової особи, що в доповненні до зовнішньоекономічного договору (специфікації) від 16.11.2023 № 1 зазначено, що покупець здійснює оплату 100% предоплату за 30 днів до завантаження готового товару, але до митного оформлення не було надано банківські платіжні документи.

Разом з Листом від 16.03.2024р. до митного оформлення було надано Swift б/н від 22.11.2023р.

Слід вказати, що Верховним Судом при прийнятті рішень по справам про коригування митної вартості (у справах №815/2731/18 від 16.07.2020 року, № 1140/3242/18 від 23.07.2019 року) неодноразово висловлювались наступні правові висновки щодо умов оплати за товар: у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. У свою чергу умови оплати безпосередньо ціни товару не стосуються. У зв`язку з цим відомості про умови оплати товару не повинні братися органом доходів і зборів до уваги при контролі за митною вартістю, а відтак суперечності між цими відомостями не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару.

17 січня 2023 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду розглянув касаційну скаргу Одеської митниці Державної фіскальної служби України на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2018 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 21 лютого 2019 року у справі N 0440/5532/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АТБ-маркет" до Одеської митниці Державної фіскальної служби України про скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Верховний Суд зазначив : «Якщо поставка імпортованих платником товарів здійснюється на підставі контракту, а ціна на товар згідно з умовами FOB, відповідно до "Інкотермс-2000" (а інше не обумовлено у специфікаціях), охоплює вартість завантаження та навантаження товару в постачальника і вартість пакування та маркування, то сторони контракту мають право встановити, що вартість упаковки та маркування входить до вартості товару, якщо інше не обумовлено в специфікаціях. Згідно з умовами зовнішньоекономічного контракту така ціна товару включає вартість пакування, у зв`язку з чим, згідно з положеннями підпункту "в" пункту 1 частини десятої статті 58 Митного кодексу України, під час визначення митної вартості ці витрати не додаються до ціни, що фактично сплачена за товар».

Отже, слід дійти до висновку, що позивачем було визначено митну вартість товару за ціною Контракту та надано відповідачеві необхідні документи.

Таким чином, складові митної вартості визначені вірно.

Витрати на страхування є підтвердженими та піддаються обчисленню.

Витрати на страхування підтверджені заявою на страхування.

Посилання на взаємозв`язок між продавцем та покупцем відсутні.

Будь-які інші витрати зазначені у ч.10 ст. 58 МКУ покупцем понесені не були.

Також, слід вказати про те, що у Рішенні № UA500500/2024/000183/2 відповідачем зазначені підстави, у зв`язку з якими митним органом було відмовлено у митному оформленні Товару за заявленою декларантом митною вартістю та проведено коригування митної вартості Товару, однак, такі доводи не були підтверджені та доведені під час розгляду справи по суті.

Окрім того, слід вказати про те, що відповідачем у спірному рішенні №UА500500/2024/000183/2 не було обґрунтовано неможливість визначення митної вартості товару за першим (основним) методом, необґрунтовано визначення митної вартості товару за другорядним методом: за резервним методом.

Так, у пункті 3.4 Листа ВАСУ від 13.03.2017 р. «Узагальнення практики застосування адміністративними судами положень Митного кодексу України в редакції від 13.03.2012 р.» Вищий адміністративний суд України зазначив, що варто зважити на таку вимогу до діяльності суб`єктів владних повноважень, як обов`язок діяти обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії) (пункт 3 частини третьої статті 2 КАС України). Необхідність наводити обставини як підстави прийняття рішення, у тому числі зумовлена тим,що уможливлює контроль за таким рішенням, зокрема судовий контроль. При цьому обґрунтувати рішення, очевидно, означає не лише ствердити про наявність відповідних обставин, але й зазначити докази, які доводять їх наявність.

Отже, у ситуації з рішенням про коригування митної вартості товарів орган доходів і зборів повинен не просто зазначити, зокрема, обставину відсутності в нього інформації щодо оформлення ідентичних та подібних товарів (як підставу незастосування методів за ціною договору щодо ідентичних товарів та за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів), а навести цінову інформацію з ЄАІС про оформлення товарів, що мають ознаки, найбільш схожі на ознаки задекларованих товарів, та пояснити з урахуванням положень статей 59, 60 МКУ, чому ця інформація не може бути взята за основу для визначення митної вартості.

Отже, суди повинні мати на увазі, що при обґрунтуванні неможливості застосування певних другорядних методів орган доходів і зборів повинен конкретизувати підстави незастосування цих методів».

За відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим (основним) методом, застосування відповідачем коригування митної вартості є неналежним.

Так, у Рішенні № UА500500/2024/000183/2 Відповідач зазначив про таке.

«В органу доходів і зборів відсутня інформація щодо вартості операцій з ідентичними та подібними (аналогічними) товарами, тому відповідно до статей 59, 60 МКУ неможливо застосувати методи за ціною договору щодо ідентичних та подібних (аналогічних) товарів. Відповідно до статей 62, 63 МКУ методи визначення митної вартості на основі віднімання та додавання вартості не можуть бути використані, оскільки в органу доходів і зборів відсутня інформація щодо обчисленої вартості, наданої виробником товарів. Відповідно до п.1 статті 64 МКУ у разі, якщо митну вартість товарів не можна визначити шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 МКУ, митна вартість оцінюваних товарів буде визначена, з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (САТТ) - за резервним методом».

Однак, у Рішенні № UA500500/2024/000183/2 митним органом не конкретизовано підстави незастосування попередніх методів.

Загальні посилання на норми Митного кодексу України щодо причин незастосування того чи іншого методу визначення митної вартості не є належним обґрунтуванням прийнятого відповідачем Рішення №UA500500/2024/000183/2 та картки відмови.

Відсутність в митниці інформації щодо вартості операцій з ідентичними та подібними (аналогічними) товарами не є належною підставою для незастосування методів визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо ідентичних товарів та за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, а відсутність у митниці необхідних документів не є належною підставою для незастосування методів на основі віднімання та на основі додавання вартості товарів.

Отже, наведені у Рішенні доводи Відповідача не є належним обґрунтуванням для застосування резервного методу при визначенні митної вартості товару та доказом неможливості застосування попередніх п`яти методів визначення митної вартості відповідно до вимог Митного кодексу України.

За таких обставин відповідачем не було дотримано вимоги щодо послідовності застосування методів визначення митної вартості та вимоги ст.55 Митного кодексу України щодо змісту рішення про коригування митної вартості товару.

Відповідно до положень ч. 8 ст. 55 Митного кодексу України Позивачем протягом 80 днів з дня випуску Товару до Відповідача було надано лист заву щодо підтвердження митної вартості товару заявленої позивачем та про скасування Рішення № UA500500/2024/000183/2 та картки відмови з поясненнями та наданням додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості.

За результатами розгляду додатково наданих позивачем документів, Відповідач не знайшов підстав для скасування прийнятого рішення про коригування митної вартості товару.

Суд не бере до уваги посилання відповідача на неподання декларантом всіх перелічених додаткових документів, оскільки в даному випадку їх відсутність не впливає на правильність визначення декларантом митної вартості товарів за основним методом, що підтверджується наданими до митного оформлення документами. Неподання декларантом запитуваних митним органом всіх документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не є достатнім для висновку щодо наявності підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.

Проаналізувавши доводи митного органу, що слугували підставою для відмови у визнанні митної вартості, заявленої позивачем, суд робить висновок, що відповідач не довів, що позивачем було заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість імпортованих товарів та що у документах, поданих позивачем до митного оформлення, були відсутні відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомості щодо ціни, що була фактично сплачена.

Не наведення митним органом доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування цим органом переліку документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчить про протиправність рішення цього органу щодо застосування іншого, ніж основний метод визначення митної вартості. Ненадання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом коригування митної вартості. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 14.06.2022 року в справі №809/257/17.

З урахуванням викладеного суд робить висновок, що відповідач протиправно відмовив позивачу в визнанні задекларованої ним митної вартості товару за основним методом, визначив митну вартість за резервним методом та прийняв оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів.

Щодо вимог позивача про скасування картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, суд зазначає про таке.

Згідно з частиною 6 статті 54 МК України, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Оскільки на час прийняття оспорюваної картки відмови у прийнятті митної вартості, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення були відсутні підстави, передбачені частиною 6 статті 54 МК України, відповідне рішення суб`єкта владних повноважень також є протиправним та підлягає скасуванню.

Доказів, які б спростували доводи позивача, відповідач до суду не надав.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню.

VІІ. ВИСНОВКИ СУДУ

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України Про судоустрій і статус суддів встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування у спорі покладається на відповідача - суб`єкта владних повноважень, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Відповідачем не було доведено належними доказами правомірність своїх рішень.

За таких обставин, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість та доведеність позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «АТБ-МАРКЕТ» до Одеської митниці про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів, картки відмов в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

Щодо розподілу судових витрат, а саме судового збору.

Частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до приписів статті 139 КАС України, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 6056,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «АТБ-МАРКЕТ» до Одеської митниці про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів, картки відмов в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів № UA500500/2024/000183/2 від 16.03.2024 року.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови Одеської митниці в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500500/2024/000334.

Стягнути з Одеської митниці за рахунок їх бюджетних асигнувань на користь товариства з обмеженою відповідальністю «АТБ-МАРКЕТ» судові витрати з оплати судового збору в сумі 6056,00 гривень.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "АТБ-МАРКЕТ" (49000, м.Дніпро, пр. О. Поля, 40, код ЄДРПОУ 30487219).

Відповідач: Одеська митниця (65078, м. Одеса, вул. Івана та Юрія Лип, 21, копр. А, код ЄДРПОУ 44005631).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення складено 04.09.2024 року.

Суддя В.В. Ільков